Керівник: ст викладач Бєляєва К. В
| Вид материала | Документы |
- Фізична реабілітація як складова частина професійної підготовки корекційного педагога, 293.3kb.
- Конвенцією Ради Європи (юнеско від 11 квітня 1997 року) І попередніми конвенціями,, 46.72kb.
- План-конспект уроку з предмету: «Електротехніка з основами промислової електроніки», 305.51kb.
- Курс: 1 Статус дисципліни: обов’язкова Стаціонарне навчання Години на тиждень Триместр, 432.82kb.
- Заступник голови комісії, проректор з навчально-методичної роботи Сумського оіппо,, 191.86kb.
- Вконкурсі на номінації «Викладач-дослідник», «Молодий викладач-дослідник» (вік, 18.64kb.
- Українська мова за фаховим спрямуванням методичні вказівки І завдання до навчального, 352.67kb.
- Програма вступного іспиту на базі освітньо-професійної програми підготовки молодшого, 194.52kb.
- Секція інформаційні І керуючі системи керівник проф. Баженов, 120.49kb.
- Секція мікропроцесорна техніка в автоматиці І приладобудуванні керівник – проф. Гапон О.І, 120.36kb.
Підприємець на єдиному податку: чи доведеться платити більше?
Початок поточного року ознаменувався важливою для всієї бізнес-спільноти подією - вступом в силу Податкового кодексу України ( далі - ПКУ) і Закону про єдиний соціальний внесок ( далі- ЄСВ), які радикально перекроїли систему сплати податків і соціальних зборів. У сферу їх дії потрапляють і фізичні особи - підприємці, працюючих на єдиному податку, які активно боролися за збереження спрощеної системи оподаткування. Тому це питання актуальне для всіх підприємців.
Щоб відповісти на нього аргументовано, з’ясуємо, які платежі (у вигляді податків і зборів) і в яких розмірах платники єдиного податку сплачуватимуть по-новому.
Нещодавно Верховна Рада затвердила законодавчі зміни в процедуру спрощеної системи оподаткування. Цей закон почне діяти з 01.01.2012р.
Проаналізуємо основні зміни :
1. Скасування заборони на включення до витрат з податку на прибуток
Виключений дискримінаційний пункт 139.1.12 ПКУ, яким заборонялося віднесення платниками податку на прибуток вартості товарів, робіт і послуг, отриманих від платників єдиного податку, на витрати. Одночасно платників податку на прибуток зобов'язали подавати разом з декларацією «перелік доходів і витрат в розрізі контрагентів - платників єдиного податку».
2.ПДВ
Фізичним особам - платникам єдиного податку 3-ї групи ( обсяг доходів: до 3 млн. грн.; вид діяльності: будь-які, крім заборонених для спрощеної системи; наймані працівники: до 10 осіб одноразово; ставки: 3% від доходу для платників ПДВ або 5% від доходу для неплатників ПДВ ) - повернута можливість зареєструватися платником ПДВ, але тільки при відповідності критеріям обов'язкової реєстрації (п. 181.1. ПКУ). Згідно з внесеними змінами друк у податковій накладній проставляється такими платниками лише при її наявності. Однак зазначена норма вступить в силу лише після прийняття закону щодо встановлення принципу здійснення господарської діяльності суб'єктами приватного права без застосування печаток.
Які податки доведеться платити спрощенцям
Єдиний податок замінює собою: податок на прибуток; ПДФО (у частині господарської діяльності); ПДВ (крім імпорту і крім спрощенців 3-4 групи - платників ПДВ); земельний податок (в частині господарської діяльності ); збір за здійснення деяких видів підприємницької діяльності; збір на розвиток виноградарства, садівництва і хмелярства.
Відповідно, спрощенцям за результатами підприємницької діяльності та з урахуванням обмежень на застосування спрощеної системи доведеться платити: акцизний податок (у разі роздрібного продажу ТСМ в ємностях до 20 л і роздрібного продажу пива і столових вин фізичними особами ); збір за першу реєстрацію ТЗ; екологічний податок; плату за користування радіочастотним ресурсом; плату за спец-використання води; збір за спец-використання лісових ресурсів; мито; податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки; збір за місця для паркування авто.
Крім того, як і раніше, доведеться платити ЄВСС. Але підприємці можуть заспокоїти себе тим, що ЄВСС не входить до переліку податків і зборів.
Платникам єдиного податку заборонені наступні види діяльності: організація та проведення азартних ігор; обмін іноземної валюти; будь-які види діяльності з підакцизними товарами; будь-які види діяльності з дорогоцінними металами і дорогоцінними каменями; видобуток і реалізація корисних копалин; фінансове посередництво (крім деяких видів діяльності в сфері страхування - див п.п. 6) п.п. 291.5.1); діяльність у сфері управління підприємствами; пошта, зв'язок; продаж предметів мистецтва, антикваріату; організація торгів предметами колекціонування, мистецтва, антикваріату; організація гастрольних заходів.
Перехід на спрощену систему. Як і сьогодні, для того, щоб перейти на загальну систему або продовжити працювати на загальній системі, необхідно подати заяву за 15 днів до закінчення кварталу.
Перейти на спрощену систему можна не більше одного разу за календарний рік за умови відповідності всім вимогам, що пред'являються до пункту 291.4 до відповідної групи платників єдиного податку за обсягом, кількістю найманих працівників і, як не дивно - за видами діяльності - протягом попереднього календарного року.
Втрата права на застосування спрощеної системи і терміни переходу на загальну описані в п. 298.2.3 ПКУ.
Підсумовуючи вище сказане, можна зробити висновок,що підприємцям в поточному році доведеться платити більше приблизно на 7%. Аналіз структури платежів показує, що при зменшенні сум єдиного податку зростання платежів обумовлено збільшенням відрахувань на соціальне страхування. В принципі це навіть непогано, оскільки теоретично ці засоби повинні поліпшити соціальний захист громадян.
Література:
Податковий Кодекс України від 2 грудня 2010року №2755-4//Відомості Верховної Ради України . - 2011. - №15-16. - С.772-819.
- Закон України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування» №2464-VI від 08.07.2010 //Офіційний вісник України вiд 20.08.2010 - 2010 р., № 61, стор. 13, стаття 2108
Бугас Т. В.
Керівник: к.е.н., доцент Квасницька Р. С.
Хмельницький національний університет
ПІДХОДИ ДО ОЦІНКИРЕСУРСНОГО ПОТЕНЦІАЛУ КОМЕРЦІЙНОГО БАНКУ
Загальна ефективність банківського бізнесу, як і задоволення потреб споживачів банківських продуктів, перебуває в прямій залежності від забезпечення достатності ресурсного потенціалу банків.
Для ефективної діяльності комерційного банку необхідно не тільки знати сукупність наявних коштів, а й оцінити потенційні можливості щодо залучення необхідних фінансових ресурсів.
Питанням стосовно формування ресурсного потенціалу та методів управління ресурсами банків присвячено праці вітчизняних і зарубіжних науковців, а саме: О. Васюренка, Ж. Торяник , І. Краснової А. Лаврушина, Г. Панової, В. Усоскіна, В. Часова, А. та інших. Завдяки їхнім розробкам теорія і практика механізму формування, розміщення та управління банківськими ресурсами набули сучасного наповнення й розвитку, але в умовах постійних змін, що відбуваються на ринку банківських послуг, недостатньо дослідженими залишаються питання теоретичного наповнення і визначення методичних підходів до оцінки та забезпечення достатності ресурсного потенціалу банків для виконання цілей банківської системи щодо її стабільності та конкурентоспроможності.
Виконання банками їхньої основної функції – посередника у сфері фінансових ресурсів – потребує наявності ресурсів, які в теорії і практиці банківської справи називають банківськими. Саме вони лежать в основі здійснення банківської діяльності, яка згідно із Законом України «Про банки і банківську діяльність» визначається як «залучення у вклади грошових коштів фізичних і юридичних осіб та розміщення зазначених коштів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик, відкриття та ведення банківських рахунків фізичних і юридичних осіб» [1].
Основне завдання управління ресурсним потенціалом банку можна визначити як управління ліквідністю й витратами щодо залучення ресурсів.
Чим надійнішими та стабільнішими є пасиви банку, тим вищими будуть середня ціна ресурсів, а отже, й витрати. Збільшення питомої ваги поточних пасивів сприяє зниженню витрат, проте знижує ліквідність банку. Водночас збільшення частки строкових зобов’язань сприяє формуванню стабільного ресурсного потенціалу, що позначається на підвищенні витрат.
Основні складові, що характеризують взаємозв’язок понять «ресурсний потенціал банку» і «достатність ресурсного потенціалу банку», представимо на рисунку 1.
Загальна схема механізму забезпечення достатності ресурсного потенціалу реалізується через визначення достатності власного капіталу банку, оптимізацію залучення і запозичення коштів і визначення методів управління ресурсним потенціалом банку.
Слід зазначити, що аналіз та оцінка ресурсного потенціалу банку на практиці ускладнюється різнорідністю і несистемністю інформації про його стан. При цьому фінансова звітність, що складається банківськими установами, виступає підґрунтям для поглибленого і всебічного вивчення ресурсного потенціалу [2, с. 46-51].
Дослідники в галузі оцінки результативності процесів, що відбуваються в банківській системі, дійшли висновку про неможливість виділити із числа результативних показників будь-який один як загальний, придатний для комплексної оцінки.
Фінансовий ринок
Грошові кошти, які не беруть участь у банківському обороті, але можуть бути залучені
Грошові кошти, які беруть участь у банківському обороті
Капітал банку
Залучені та запозичені кошти банку
Зовнішні джерела формування ресурсівбанку (показники ефективності використання ресурсів банку)
Власні кошти банку – внутрішні джерела формування ресурсів (показники достатності капіталу банку)
Ресурсний потенціал банку
потенційні можливості банку формувати свої ресурси
Достатність ресурсного потенціалу банку
інтегральна характеристика, яка визначає спроможність банку своєчасно і в повному обсязі розрахуватися за своїми зобов’язаннями, нарощувати капітал, здійснювати повний спектр активних операцій та надавати послуги із метою підтримки фінансової стійкості банківської установи
Рисунок1-Складові ресурсного потенціалу банку
Це пов’язано зі значною і постійно зростаючою кількістю як об’єктів аналізу, так і індикаторів, критеріїв діяльності в умовах зростаючої конкуренції на ринку банківських послуг та розвитком інтеграційних процесів.
Таким чином, для розрахунку показника достатності ресурсного потенціалу (Drp) можна використовувати формулу (1):
, (1)де Ki– значення і-го коефіцієнта, взятого для розрахунку;
Ni– нормативне значення і-го коефіцієнта, взятого для розрахунку;
n – кількість коефіцієнтів, узятих для розрахунку.
Оцінка ринкової вартості ресурсів дає змогу визначити фактичний стан ресурсного потенціалу банку. Формування депозитної ставки ґрунтується на визначенні базовоїринкової ставки, яка показує той мінімальний рівень дохідності, що задовольнить інвестора у разі вкладення ним власних коштів у банк. З урахуванням чинників, що впливають на рівень ринкової ставки (k), її можна визначити за формулою 2:
k= r + x + p, (2)
де r – рівень економічного зростання в країні;
x – рівень інфляції;
p – ризик, пов’язаний з банківською установою.
Виходячи з того, що різнорідних показників оцінки достатності ресурсного потенціалу банку досить значна кількість, необхідно визначитися з найбільш вагомими.
Для вирішення цієї задачі було використано метод ієрархій Т. Сааті [3,с.58-64]. Для визначення пріоритетності показників необхідно побудувати матрицю, яка є квадратною, діагональною та зворотносиметричною, формула 3:
A = aij, (3)
де А – матриця попарних порівнянь;
аij– показує, у скільки разів більший ступінь переваги елементу kiнад елементом kj;
i, j – від 1 до n;
n – кількість елементів.
Матриця парних порівнянь складається за такими принципами: при порівнянні вагомості показників виходять із 10-бальної системи; оцінки, отримані, з одного боку, від головної діагоналі матриці, повинні бути зворотними оцінкам, з іншого боку, від головної діагоналі; самі оцінки складаються виходячи з їх значущості [4, с. 141-144].
Отже, формування оптимального складу ресурсного потенціалу банку відповідно до його потреб та можливостей фінансового ринку, оцінка ступеня використання ресурсів є основними питаннями, які має вирішити менеджмент банку в процесі управління ресурсним потенціалом.
Література:
1. Про банки і банківськудіяльність [Електронний ресурс] : закон Українивід 07.12.2000 р. № 2121-111. – Режим доступу :ссылка скрыта
2. Краснова І. Інформаційно-аналітичнезабезпеченняуправлінняресурснимпотенціалом банку // Вісник НБУ. – 2009. - № 10. – С. 46-51.
3. Васюренко О. Ресурснийпотенціалкомерційного банку / О. Васюренко, І. Федосік // Банківська справа. – 2009. – № 1. – С. 58–64.
4. ТоряникЖ. Оцінкарівнядостатності ресурсного потенціалубанківськихустанов на основірозрахункуінтегральногопоказника// ВісникУніверситетубанківськоїсправиНаціонального банку України. – 2010.- № 1 (7).- С. 141-144.
Бунєва Л. Т.
Керівник: к.е.н., доцент Чайковська О. В.
Донецький національний університет економіки і торгівлі імені Михайла Туган-Барановського
ФІНАНСОВЕ ПЛАНУВАННЯ НА ПІДПРИЄМСТВАХ: ВІТЧИЗНЯНИЙ ТА ЗАРУБІЖНИЙ ДОСВІД
В сучасних умовах вітчизняним підприємствам доводиться задовольняти багатьом особливим вимогам ринкової економіки. Посилення конкуренції, постійні динамічні зміни внутрішніх процесів підприємства, мінливість та невизначеність зовнішнього середовища, обмеженість ресурсів викликають необхідність збільшення уваги до такої функції фінансового управління, як планування.
Фінансове планування відіграє важливу роль у раціональному розподілі та ефективному спрямуванні ресурсів, забезпеченні платоспроможності, визначенні напрямків співробітництва з партнерами, перспектив розвитку підприємства та досягненні успіху діяльності взагалі.
Сьогодні фінансове планування на підприємствах ускладнюється низкою проблем, зокрема:
- відсутністючіткого розуміння керівництвом підприємства цілей і задач його діяльності;
- виникненням труднощів при визначенні потреб у поточних видатках (необхідна кількість працівників, потужності тощо);
- невпевненим орієнтуванням на ринку;
- відсутністю системи надання достовірної інформації в необхідний час, у потрібному місці.
Основною метою роботи є відображення стану фінансового планування на українських підприємствах та порівняння його з досвідом зарубіжних країн з метою найбільш повного й ефективного використання наявних ресурсів, професійного розв’язування різноманітних управлінських завдань.
Дослідженню проблем фінансового планування на вітчизняних підприємствахприділяється достатньо уваги, зокрема в працях таких вчених, як І. Алфьорова, М. Колесникова, С. Золотарьов, М. Лисенко, Т. Ставерська та ін. Водночас можливості застосування зарубіжного досвіду планування залишаються висвітленими меншою мірою.
Розглядаючи питання планування на підприємствах різних галузей, деякі західні та вітчизняні вчені трактують поняття фінансового планування по-різному. Зарубіжні науковці вважаютьфінансове планування основним елементом систематичного менеджменту активів підприємства, який є суттєвим засобом його реалізації. Вони відзначають, що фінансове планування це багатоступеневий, постійний процес управління, орієнтований у майбутнє, який сприяє оптимальному вибору рішень, виявленню впливів на економічне оточення компанії, визначенню ризику, підтриманню цільового резерву ліквідності [1, с. 4].
Українські вчені наголошують, що фінансове планування являє собою процес розрахунку фінансових ресурсів, визначення обсягу їх надходження і розподілу, який пов’язаний з функцією управління підприємством.
До фінансового плану вдаються як до процесу оцінки майбутніх фінансових потреб підприємства, так і для визначення того, як проводилося фінансування в минулому періоді і на що витрачені кошти. За допомогою фінансового планування і контролю менеджери підприємства можуть оцінити, наскільки відповідають його цілям застосовані прийоми фінансових розрахунків. Прийоми планування дають змогу визначити, коли і які саме кошти потрібні підприємству. Практика країн з ринковою економікою свідчить, що чим вищий рівень фінансового планування, тим ефективнішим є управління діяльністю підприємств.
Розрізняють поняття стратегічного і поточного фінансового планування. Стратегічне фінансове планування націлене на довгострокову перспективу і сприяє утриманню конкурентних позицій та стабільності розвитку підприємства. Поточне фінансове планування запобігає короткостроковим небажаним впливам, дає уявлення про близьке фінансове майбутнє підприємства, його фінансове оточення, позицію на ринку та конкурентні переваги у найближчій перспективі[2, с. 42].
В усіх розвинених країнах фінансове планування є одним з важливіших інструментів регулювання діяльності підприємства. У Німеччині основою фінансового планування виступає середньострокове планування до п’яти років. При цьому, воно є ковзним. Це означає, що фінансовий план складається кожен рік наново, а період планування зміщується на один рік уперед. У такий спосіб забезпечується набагато більша порівняно з постійним планом актуальність: ковзний план є більш гнучким. У Нідерландах, крім поточного плану на один рік, складають фінансовий план на чотири роки. У США значну увагу приділяють довгостроковому плануванню, період якого складає не менше шести років.
В наш час якість планування в Україні у цілому перебуває на дуже низькому рівні, що призводить до прийняття неналежно обґрунтованих управлінських рішень, а отже, до неочікуваних і нерідко небажаних результатів. Нажаль, поки що не вироблено нових підходів до організації фінансового планування. Зусилля спеціалістів зосереджені на складанні переважно поточних планів на один рік та мають внутрішню спрямованість.
Досвід як зарубіжних фірм, так і українських підприємницьких структур свідчить, що в умовах ринку недооцінка фінансового планування, його ігнорування призводить до значних, нічим не виправданих економічних втрат, і в кінцевому підсумку – до банкрутства.
Узагальнюючи світовий досвід, можна зробити висновок, що фінансове планування є головним і вирішальним етапом у процесі розробки концепції залучення та використання ресурсів підприємства. Удосконалення методології та техніки фінансового планування можливе за рахунок аналізу не лише внутрішнього потенціалу, але й урахування умов зовнішнього середовища. Доцільним для вітчизняних підприємств є застосування стратегічних фінансових планів, які дозволяють визначити головні пріоритети подальшого розвитку та узгоджувати різні точки зору з проблемних питань.
Література:
- Алфьорова І., Колесникова М. Дослідження економічної сутності бюджетування та фінансового планування/ І. Алфьорова, М. Колеснікова// Схід. – 2010. – №3. – С. 3-7.
- Лисенко М. С. Фінансове планування як основа забезпечення фінансової безпеки підприємств/ М. С. Лисенко// Науково-технічна інформація. – 2009. – №3. – С. 41-44.
- Ставерська Т. О. Концепції фінансового планування: макро- та мікрорівні/ Т. О. Ставерська// Науковий вісник: Фінанси, банки, інвестиції. – 2010. – №4. – С. 35-39.