1. Предмет економічної теорії, еволюція його визначення
| Вид материала | Документы |
- Програма вступного іспиту зі спеціальності «економічна теорія» (магістр, спеціаліст), 431.57kb.
- Предмет І методи економічної теорії, 205.08kb.
- Основи економічної теорії питання до іспиту 2 курс, 47.42kb.
- Що представляє собою курс "Основи економічної теорії" Що представляє собою курс "Основи, 394.07kb.
- Економічна теорія, 1317.91kb.
- План : Вступ с. 2 Розділ Цивілізація еволюція поглядів економічної теорії с. 4 Основні, 791.69kb.
- Основи економічної теорії як навчальна дисципліна, 9.53kb.
- Змістовий модуль І. Вступ до економічної теорії, 568.66kb.
- Перелік завдань з «економічної теорії» для студентів заочної форми навчання, 124.09kb.
- Міністерство освіти І науки україни національна юридична академія україни імені ярослава, 1150.99kb.
59.
Підприємство як суб”єкт ринкової економіки. Форми і види підприємств.
Підприємство являє собою організаційно обособлену та економічно самостійну ланку економіки, яка виготовляє продукцію, виконує роботи або надає послуги. Кожне підприємство є юридичною особою, має самостійний баланс, систему звітності, банковський рахунок, товарний знак тощо.
Всі підприємства за ознакою їх цілей функціонування та характеру діяльності можна класифікувати на такі:
- комерційні (характер їх діяльності засновується на отриманні прибутку);
- некомерційні ( в цілях їх діяльності немає отримання прибутку).
Також за формою власності підприємства класифікують як:
- приватні ( засновуються на власності майна окремих громадян, з правом використання робочої сили);
- колективні (засновані на власності на майно трудових колективів);
- державні (майно належить державі);
- змішані (спільні) (створені на основі об”єднання майна різних власників).
Особливий інтерес являє класифікація по правовому статусу:
- одноосібні;
- кооперативні;
- арендні;
- господарські товариства.
В залежності від характеру інтергації та ступеню відповідальності:
- повні (всі учасники несуть відповідальність);
- з обмеженою відповідальністю ( має уставний фонд, учасники несуть відповідальність в розмірі своїх вкладів);
- командитні (поряд з членами повну відповідальність мають і засновники);
- акціонерні (поділ уставного капіталу на акції).
По чисельності робітників:
- малі;
- середні;
- великі.
Також підприємтсва бувають промислові, с/г, будівельні, транспортні, торгові, посередницькі, лізінгові, банковські, туристичні тощо.
60.
Капітал підприємства. Масштаби підприємства. Концентрація і централізація капіталу.
Фінансові ресурси господарчого суб”єкта являють собою грошові кошти, які маються в його рзпорядженні. Вони направляються на розвиток виробництва, утримання і розвиток об”єктів невиробничої сфери, споживання, а також можуть залишатись в резерві. Ці фінансові ресурси являють собою капітал в його грошовій формі. Таким чином, капітал – це частина фінансових ресурсів. Капітал – це вартість, яка приносить прибавочну вартість. Лише вкладення капіталу у господарську діяльність приносить прибуток. Капітал повинен постійно здійснювати кругообіг.
Масштаби підприємства залежать від його уставного капіталу, який являє собою суму вкладів засновників підприємства для забезпечення його життєдіяльності. В якості внесків до уставного капіталу можуть бути зроблені: будівлі, споруди, обладнання, інші матеріальні цінності, цінні папери. Чим більша їх сума, тим більшим є масштаб підприємства.
Концентрація капіталу відбувається тоді, коли великі сумі зосереджуються в одному місці. А централізація – в одних руках.
61.
Кругообіг капіталу, його сталі та функціональні форми.
Загальна форма капіталу має вигляд: Д-Т-Д”, де
Д – грошові кошти, що інвестуються;
Т – товар;
Д” – грошові кошти, отримані інвестором від продажу продукції.
В операції Д-Т-Д” грошові кошти, які вкладаються у виробничо-торговий процес, не затрачуються остаточно, а лише авансуються, а після завершення кругообігу вони повертаються інвестору з додатковим прибутком.
Капітал повинен постійно здійснювати кругообіг. Чим більше за рік буде зроблено оборотів капіталу, тим більше у інвестора буде річний прибуток.
Функціональні форми: внутрішні інвестиції ( фінансові та реальні) та зовнішні інвестиції (прямі та портфельні), а також капітальні вкладення (періодичні довгострокові витрати капіталу на відтворення основних фондів та об”єктів соціальної інфраструктури підприємства).
62.
Оборот капіталу підприємства. Основний та оборотний капітал.
Капітал підприємства знаходиться в постійному обігу, адже йому надзвичайно важливо постійно розвиватись та збільшувати свій прибуток. Основний капітал підприємства - сума вкладів засновників для забезпечення життєдіяльності підприємства. Це кошти, які багаторазово використовуються в господарчому процесі. Грошові кошти, авансовані на придбання основних фондів, називаються основними коштами.
В момент введення в експлуатацію підприємству необхідно більше грошових коштів, які б забезпечили йому придбання матеріальних засобів для обслуговування процесу виробництва та реалізації продукції. Грошові кошти, авансовані на оборотні виробничі фонди та фонди обігу, складають оборотний капітал підприємтсва.
63.
Суть підприємництва і умови його інування. Види та функції підприємництва.
Підприємництво – ініціатива людей в господарській діяльності, спосіб організації економічних сил;
- ініціативна, самостійна господарська діяльність людей, направлена на отримання прибутку шляхом організації та використання ресурсів з метою виробництва та реалізації товару.
Функції:
- ресурсна – реалізується в мобілізації капіталу, трудових та матеріальних, інформаційних ресурсів;
- організаторська;
- творча – пошук нових рішень.
Умови:
- наявність відповідних майнових прав на умови і результати виробництва (підприємець повинен обов”язково бути власником виробничого продукту та доходу, капіталу та землі);
- певне економічне, правове та політичне середовище;
- певна самостійність при виборі виду господарської діяльності, визначення цін, розпорядження отриманими прибутками;
- певні правові гарантії: юридичний захист, державний арбітраж, законодавче забезпечення свободи конкуренції тощо;
- повна економічна відповідальність за результати діяльності;
- етика підприємництва.
64.
Підприємство як суб’єкт ринкової економіки. Форми і види підприємств.
Підприємство – первинна ланка суспільного поділу праці і водночас основна ланка народногосподарського комплексу, яка є товаровиробником і забезпечує процес відтворення на основі самостійності самоокупності. Як самостійні господарські одиниці підприємства користуються правами юридичної особи, тобто мають право розпоряджатися майном, одержувати кредит, укладати господарські договори з іншими підприємствами.
Формування ринкової структури економіки приводить до появи різноманітних форм сучасних підприємств. Їх можна класифікувати за різними критеріями: 1. формами власності; 2. формами організації; 3. розмірами; 4. сферами діяльності.
Відповідно до форм власності розрізняють підприємства таких видів:
Індивідуальне, засноване на особистій власності, де використовується виключно особиста праця, самостійно здійснюється виробництво, весь дохід належить виробнику.
Сімейне, засноване на власності та праці членів однієї сім’ї;
Приватне, засноване на власності окремого громадянина з правом наймання робочої сили;
Колективне, засноване на власності трудового колективу підприємства, кооперативу або іншого статутного виробництва, громадської та релігійної організації;
Державне, засноване на загальнодержавній власності;
Комунальне, засноване на власності адміністративно-територіадьних одиниць;
Спільне, засноване на об’єднанні підприємств різних форм власності;
Орендне – підприємства різних форм власності, що їх держава на певних умовах і на певний час передає в користування трудовим колективам. є робочий період, тобто кількість робочих днів, яка витрачається на виробництво готового продукту, коли предмети праці підлягають безпосередній обробці.
На відміну від часу виробництва час обігу – це той час, протягом якого капітал перебуває у сфері обігу.
Він включає в себе час купівлі засобів виробництва і робочої сили та час реалізації вироблених товарів. Головні фактори, що визначають час обігу такі: віддаленість ринків збуту від місця виробництва, місткість ринку, а також відстань підприємств від джерел сировини і палива. Ось чому важливим засобом скорочення часу обігу є розвиток транспорту і засобів зв’язку.
65.
Кругооборот і оборот капіталу підприємства.
Оборот капталу – кругообіг капіталу, узятий не як окремий акт, а як процес, що безперервно повторюється. Оскільки капітал проходить у своєму русі сферу виробництва і сферу обігу, то його час обороту складається з часу виробництва і часу обігу. Час виробництва – це той час, протягом якого капітал перебуває у сфері виробництва.
Його найважливішою частиною є робочий період, тобто є робочий період, тобто кількість робочих днів, яка витрачається на виробництво готового продукту, коли предмети праці підлягають безпосередній обробці. На відміну від часу виробництва час обігу – це той час, протягом якого капітал перебуває у сфері обігу.
Він включає в себе час купівлі засобів виробництва і робочої сили та час реалізації вироблених товарів. Головні фактори, що визначають час обігу такі: віддаленість ринків збуту від місця виробництва, місткість ринку, а також відстань підприємств від джерел сировини і палива. Ось чому важливим засобом скорочення часу обігу є розвиток транспорту і засобів зв’язку.
66.
Суть підприємництва. Його види та функції.
Підприємець є одним з людських факторів виробництва, без якого ринкова економіка не можлива. Підприємець зазвичай є власником капіталу, я також тією чи іншою мірою менеджером. Щодо суспільної функції підприємця, то вона зводиться до вивчення потреб сус-ва та їх задоволення. У ринковій економіці саме підприємець повинен розгадати, які товари та послуги завтра знадобляться покупцям.
Підприємництво – це самостійна, ініціативна господарська діяльність громадян на отримання прибутку і здійснюється від свого імені на власний ризик та під свою майнову відповідальність чи юридичної особи – підприємства. Крім того, підприємництво – комплекс особливих функцій, що виконуються в економіці, спрямований на забезпечення розвитку та вдосконалення господарського механізму, постійне оновлення економіки господарюючих суб’єктів, створення інноваційного поля діяльності. Сучасна економічна літ-ра виокремлює три головних функції сфери підприємницької діяльності:
Ресурсну (формування і продуктивне використання капіталу, трудових, матеріальних та інформаційних ресурсів);
Організаційну (організація маркетингу, вироництва, збуту, реклами та інших господарських прав);
Творчу (новаторські ідеї, генерування та активне використання ініціативи, уміння ризикувати).
Підприємництво – не лише особливий вид діяльності, а й певний стиль і тип господарської поведінки, яким притаманні:
Ініціативність і пошук нетрадиційних рішень у сфері бізнесу;
Готовність наражатися на ризик;
Гнучкість і постійне самооновлення;
Цілеспрямованість і наполегливість у бізнесовій діяльності.
67.
Сутність, функції та сучасні організаційні форми підприємництва.
Підприємництво – ініціатива людей в господарській діяльності, спосіб організації економічних сил;
- ініціативна, самостійна господарська діяльність людей, направлена на отримання прибутку шляхом організації та використання ресурсів з метою виробництва та реалізації товару.
Функції:
- ресурсна – реалізується в мобілізації капіталу, трудових та матеріальних, інформаційних ресурсів;
- організаторська;
- творча – пошук нових рішень.
Умови:
- наявність відповідних майнових прав на умови і результати виробництва (підприємець повинен обов”язково бути власником виробничого продукту та доходу, капіталу та землі);
- певне економічне, правове та політичне середовище;
- певна самостійність при виборі виду господарської діяльності, визначення цін, розпорядження отриманими прибутками;
- певні правові гарантії: юридичний захист, державний арбітраж, законодавче забезпечення свободи конкуренції тощо;
- повна економічна відповідальність за результати діяльності;
- етика підприємництва.
Підприємство являє собою організаційно обособлену та економічно самостійну ланку економіки, яка виготовляє продукцію, виконує роботи або надає послуги. Кожне підприємство є юридичною особою, має самостійний баланс, систему звітності, банковський рахунок, товарний знак тощо.
Всі підприємства за ознакою їх цілей функціонування та характеру діяльності можна класифікувати на такі:
- комерційні (характер їх діяльності засновується на отриманні прибутку);
- некомерційні ( в цілях їх діяльності немає отримання прибутку).
Також за формою власності підприємства класифікують як:
- приватні ( засновуються на власності майна окремих громадян, з правом використання робочої сили);
- колективні (засновані на власності на майно трудових колективів);
- державні (майно належить державі);
- змішані (спільні) (створені на основі об”єднання майна різних власників).
Особливий інтерес являє класифікація по правовому статусу:
- одноосібні;
- кооперативні;
- арендні;
- господарські товариства.
В залежності від характеру інтергації та ступеню відповідальності:
- повні (всі учасники несуть відповідальність);
- з обмеженою відповідальністю ( має уставний фонд, учасники несуть відповідальність в розмірі своїх вкладів);
- командитні (поряд з членами повну відповідальність мають і засновники);
- акціонерні (поділ уставного капіталу на акції).
По чисельності робітників:
- малі;
- середні;
- великі.
Також підприємтсва бувають промислові, с/г, будівельні, транспортні, торгові, посередницькі, лізінгові, банковські, туристичні тощо.
68.
Економічні основи розвитку підприємництва в Україні.
У законі України “Про підприємництво” зазначено, що це самостійна ініціатива, систематична, на власний ризик діяльність, спрямована на виробництво продукції, виконання робіт, надання послуг та здійснення торгівлі з метою отримання прибутку. Залежно від форм власності виділяють: приватне, колективне та державне підприємництво.
Підприємництво означає наявність у господарника прав власності на засоби виробництва, продукт та доход. Найважливіше – це мотивація використання прибутку. Обов”язковою умовою є певне економічне середовище і клімат. Іншим словами потрібний ринково-конкурентний режим господарбвання. У законі сформульовані принципи підприємництва: вільний вибір видів діяльності,самостійне формування програм діяльності та вибір постачальників і споживачів виробленої продукції; вільне наймання працівників; залучення і використання матеріально-технічних, фінансових, трудових, природних та інших видів ресурсів;
Вільне розпорядження прибутком; самостійне здійснення зовнішньоекономічної дііяльності.
Можлвості розвитку підприємництва відкриваються на основі Конституції України, Законів України “Про власність”, “Про підприємства в Україні”, “Про підприємництво”, “Про форми власності на землю” тощо.
69.
Поняття підприємницької діяльності. Функції підприємця. Актуальні проблеми розвитку підприємництва в Україні.
ПІДПРИЄМНИЦТВО – це самостійна, ініціативна, систематична, еа власний ризик діяльність із вир-ва продукції, надання послуг і торгівлі, хз метою одержання прибутку.
ПІДПР-КА ДІЯЛЬНІСТЬ – це різноманітне поле для прикладання зусиль людини. Вона може бути пов’язана із вир-вом товарів і надання послуг, може розвиватися у сфері обігу, або в інших сферах діяльності людей.
ВИДИ ПР. ДІЯ-ТІ:
- ВИРОБНИЧЕ ПІДПР-ВО – основною сферою дій ВП є виробниче підприємство та установи. До ВП відносять діяльність із безпосереднього здійснення підприємцем вир-ва товарів, продукції, послуг, робіт, інформації, духовних цінностей для наступної реалізації споживачам.
- КОМЕРЦІЙНЕ ПІДПР-ВО – характеризується на сам перед тим, що визначальна роль у ньому належить товарно-грошовим, торговельно-обмінним операціям.
- ФІНАНСОВЕ ПІДПР-ВО – у ньому об’єктом купівлі-продажу є гроші, валюта, цінні папери. ФП є, по суті, продажем одних грошових коштів за інші і, зокрема теперішніх грошей за майбутні.
- ПОСЕРЕДНІЦЬКЕ ПІДПР-ВО – це підпр-во в якому підприємець сам не виробляє і не продає товару, а є тільки посередником, тобто сполучною ланкою в процесі товарного обміну, товарно-грошових операцій.
ВНУТРІШНЬОЕКОНОМІЧНІ ФУНКЦІЇ:
- ВИРОБНИЧО-ТЕХНОЛОГІЧНІ Й НАУКОВО-ДОСЛІДНІ – пов’язані із забезпеченням процесом вир-ва необхідними засобами праці, сировиною, матеріалами, відповідною робочою силою.
- ЕКОНОМІЧНІ – дослідження ринку товарів з метою ефективного збуту виготовленої продукції, укладання контрактів із партнерами, наймання робітників і організація їхньої ефективної праці, розподіл доходів і підвищення ефективності господарювання.
- СОЦІАЛЬНІ – реалізуються через поліпшення умов праці та відпочинку працівників, створення сприятливого психол. клімату в колективі, забезпечення соц. захищеності працівників, здійснення благодійної діяльності та виконання соц. програм.
ЗОВНІШНБОЕКОНОМІЧНІ ФУНКЦІЇ визначаються місцем і роллю даного підприємства міжнародному поділі праці. ЗФ реалізуються у розвитку міжнародної спеціалізації і кооперації вир-ва.
70.
Витрати вир-ва,їх сутність і кваліфікація
Витрати вир-ва є формою руху авансового промислового капіталу. Витр. Вир-ва—Це вартісна оцінка затрат ек. ресурсів, здійснених під-ями за для вир-ва продукції.
Розрізняють:
- Зовнішні(явні)витрати-витрати на оплату ек. ресурсів, постачальники яких не є власниками фірми(грошові витрати на придбання сировини, палива, обладнання, трудових та транспортних послуг).
- Внутрішні(не явні)витрати-витрати фірми на викор. Власних(неоплачуваних)ресурсів. Включають недоотриманні під-ем доходи при найвигіднішому альтернативному застосуванні ресурсів, виокремлення явних і неявних відображають 2 підходи порозуміння природи затрат фірми.
Ек. підхід до витрат вир-во передбачає врахування не тільки зовн., а й внутр. витрат, пов’язаних з можливістю альтернативного викор. ресурсів.
Ек. витр. Відрізняються від бухгалтерських на величину альтернативної вартості власних ресурсів. Альт. Варт. (вартю втрачених можливостей-варт. Найкращої альтерн. Можливості вир-ва чи поведінки фірми при порівняльному ступені ризику. Бухг. Підхід передбачає врахування зовн.(явних)витрат, які оплачуються безпосередньо після отримання рахунку чи накладної. Ці витрати відображаються у бухг. балансу фірми і є бухг. витратами.
Залежно від строку впродовж якого можлива зміна ек. ресурсів, залучених фірмою до вир-ва певного виду продукції, розрізняють:
- Витрати фірми в довгостроковому періоді(часовому інтервалі, достатньому для зміни всіх зайнятих ресурсів);
- Витрати фірми в короткостроковому періоді(часовому інтервалі, протягом якого хоча б один вид ресурсів залиш. незмінним):
- постійні витрати(FC)-мають місце незалежно від зміни обсягів вир-ва(затрати на утримання будівель, адміністративного апарату, на орендну плату, рекламу)
- Змінні витрати(VC) безпосередньо пов’язані зі зміною обсягів вир-ва(затрати на сировину, електроенергію, оплату праці(відрядну)робітників тощо)
- Сукупні(валові витрати)(TC)сукупні витрати фірми на придбання та викор. всіх факторів вир-ва, сума постійних та змінних витрат:TC=FC+VC
- Середні витрати(АТС)середня величина витрат на вир-во одиниці продукції: АТС=TC\Q.
- Граничні витрати(МС)приріст витрат на вир-во ще однієї(додаткової)одиниці продукції:МС=дельтаТС/дельтуQ
У деяких випадках фірми несуть незворотні витрати,які не можуть бути відшкодовані і хар-ють:
- Втрачені можливості,пов’язані з помилковими управлінськими рішеннями(збитки,які відшкодовуються за рахунок приб.)
- Втрати,які здійснюються раз і назавжди й не компенсуються у разі припинення діял-ті фірми(витрати на рекламу та ін.).
71.
Граничні витрати
У теорії витрат виробництва особливе значення має поняття граничних витрат.
Граничні витрати — це приріст витрат у результаті 1 виробництва однієї додаткової одиниці продукції.
Оскільки постійні витрати не змінюються із зміною обсягу продукції ОБ підприємства, граничні витрати залежать від зростання лише змінних витрат на випуск додаткової одиниці продукції. Цю залежність відбиває така формула:
де ГВ — граничні витрати; ДЗВ — зростання змінних витрат виробництва; ДОВ — випуск додаткової одиниці продукції.Граничні витрати показують, скільки коштує для фірми збільшення обсягу випуску продукції на одну одиницю, їх можна обчислити, виходячи як із змінних, так і з загальних витрат. Загальні витрати відрізняються від змінних тільки постійними витратами, які залишаються сталими, коли обсяг випуску продукції змінюється.