Взаємодія внутрішнього та зовнішнього ринків в умовах глобалізації

Вид материала

Документы

Содержание Для заказа доставки полной версии работы Розділ іі Питома вага внутрішнього та зовнішнього ринків у випуску товарів та послуг 2000-2006 рр.

Подобный материал:

• Спеціальність 08. 00, 659.67kb.
• Розвиток перспективних телекомунікаційних технологій та послуг в Україні в умовах глобалізації, 156.99kb.
• Недоліки міжнародної економічної глобалізації, 57.8kb.
• DA24 Дронова Альона Юріївна аспірант Донецького національного університету економіки, 710.62kb.
• Нові форми організації виробництва, 20.23kb.
• Інструменти впливу на валютний курс у системі державного регулювання економіки, 1486.84kb.
• ZL91 Структурування економіки України в умовах глобалізації, 116.96kb.
• Модифікація ролі національних держав в умовах динамізації процесів глобалізації анотація, 130.05kb.
• Кримський інститут бізнесу консалтингово-конфліктологічний центр центр розвитку освіти,, 3522.45kb.
• Проблеми та перспективи розвитку банківської системи україни в умовах глобалізації, 222.66kb.

Вырезано.

Для заказа доставки полной версии работы

воспользуйтесь поиском на сайте mydisser.com

Стратегія імпортозаміщення та стратегія експортоорієнтації є тим механізмом, який спрямований на гармонізацію взаємодії попиту та пропозиції та зменшення негативного впливу торговельної відкритості на внутрішній ринок. Досвід зарубіжних країн у виборі стратегій первинного розвитку експорту, імпорту або розвитку внутрішнього ринку свідчить про те, що будь-яка з цих зовнішньоторговельних стратегій може бути ефективною, за умов стратегічної орієнтації цих стратегій на більш швидке впровадження нової техніки та модернізації промисловості, яка забезпечує порівняльні переваги на світовому ринку.

Обидві ці стратегії мають свої переваги і недоліки. Так, імпортозаміщення обмежує можливості імпорту технологій і високотехнологічного обладнання, а експортоорієнтація призводить до структурних дисбалансів у зовнішній торгівлі та підвищеній залежності від зовнішньої кон’юнктури. У той же час, успіх кожної із стратегій залежить від структурних пріоритетів, тобто від спрямування ключових факторів праці, капіталу та технологій у визначальні сфери економіки та експортоорієнтовані галузі промисловості. Спрямування державних валютно-курсової, інноваційно-інвестиційної та інтеграційної політик на користь структурних зрушень в економіці України є запорукою досягнення балансу між стратегією імпортозаміщення та експортоорієнтації. Позитивний вплив поєднання валютно-курсової, інвестиційної та інтеграційної політик може проявлятися у напрямах залучення інвестицій у підприємства промисловості з високими показниками інноваційної активності, стимулювання імпорту технологій, розширення можливостей доступу на зарубіжні ринки, виробництва та експорту високотехнологічної продукції та ін.


РОЗДІЛ ІІ


МЕХАНІЗМ ВЗАЄМОДІЇ ВНУТРІШНЬОГО ТА ЗОВНІШНЬОГО РИНКІВ


2.1. Вплив зовнішнього попиту і зовнішнього ринку на трансформацію внутрішнього ринку


Останнім часом Україна є активним учасником зовнішньоекономічних відносин. Українські науковці та експерти відзначають високий рівень зовнішньої орієнтації виробництва і підкреслюють, у зв’язку з цим, залежність української економіки від кон’юнктури на світовому ринку та вразливість до змін у зовнішніх умовах торгівлі. Критика екзогенної спрямованості економічного розвитку України на сучасному етапі також стосується і використання переважно екстенсивних факторів стимулювання росту за рахунок збільшення об’єму експорту без вдосконалення його структури.

Екзогенізація економіки у вітчизняній економічній літературі визначається як процес посилення впливу і дієвості зовнішніх факторів у соціально-економічному розвитку країни за підвищеної чутливості до їх дестабілізуючого впливу, невідповідності внутрішніх механізмів регулювання умовам забезпечення сталого зростання та ступеню відкритості національної економіки; невисокої конкурентоспроможності; посилення фінансової залежності через накопичення зовнішньої заборгованості, часткове обмеження альтернативності вибору при проведенні зовнішньої та внутрішньої економічної політики [, с. 38].

Однак, характер моделі у напрямку орієнтації на внутрішній чи зовнішній характер розвитку не гарантує її ефективності. Зовнішній ринок може мати як позитивні так і негативні сторони, які важливо враховувати при формуванні загальної стратегії розвитку держави.

Західні експерти виказують побоювання щодо структури економічного зростання в країнах СНД. Ці побоювання в основному стосуються уповільнення темпів економічного зростання (особливо в Україні суттєво впали у 2005 р. і мають тенденцію до подальшого зменшення), політичною нестабільністю, яка заважає пожвавленню інвестиційної активності та все більше від’ємним вкладом зовнішнього сектору [, с. 46].

На сьогоднішній день дослідження, проведені українськими вченими доводять, що екзогенно залежна модель структурних змін в економіці призвела до негативних зрушень [, c. 134]. Негативні зміни відобразились на всіх секторах економіки, а саме на реальному секторі, секторі загальнодержавного управління, зовнішньоекономічному, фінансовому та секторі домогосподарств.

В цілому зовнішній ринок та зовнішній попит можуть мати як негативні, так і позитивні зміни у напрямку трансформації внутрішнього ринку. Зовнішній ринок через взаємодію зовнішнього попиту і пропозиції із внутрішніми попитом і пропозицією, через їх зв'язок із міжнародною конкуренцією, міжнародними інституціями, валютним курсом, формуванням зовнішнього боргу країни та притоків ПІІ, впливає як на розширення експортних та імпортних операцій, так і на трансформацію внутрішнього попиту і пропозиції (рис. 2.1).



Рис. 2.1. Зв'язок елементів зовнішнього ринку із внутрішнім ринком


Основою для аналізу екзогенної орієнтації економіки, структури і характеру зовнішньоекономічних зв’язків є платіжний баланс країни. Основною функцією платіжного балансу є систематичне висвітлення об’єктивних даних для формування виваженої зовнішньоекономічної, валютної політики, моніторингу і прогнозу зовнішнього товарного і фінансового ринків.

Розробка і складання сучасного платіжного балансу здійснюється на основі методології Міжнародного валютного фонду. У платіжному балансі дані про зовнішньоекономічні операції резидентів країни з нерезидентами групуються за двома рахунками: рахунком поточних операцій та рахунком операцій з капіталом і фінансових операцій.

Рахунок поточних операцій включає всі операції з реальними цінностями, які відбуваються між резидентами та нерезидентами країни та включає товарний експорт і імпорт, експорт та імпорт послуг, приватні грошові перекази та приватні доходи від інвестицій.

Рахунок руху капіталу відображає приплив капіталу в країну (отримання позик, іноземні інвестиції) та відплив капіталу (купівля іноземних матеріальних та фінансових активів). Баланс рахунку поточних операцій та баланс рахунку капіталу є взаємопов’язаними. Дефіцит платіжного балансу по поточних операціях покривається в основному за рахунок припливу капіталу і навпаки. Якщо загальний баланс не досягається, то покриття дефіциту здійснюється за рахунок офіційних резервів іноземної валюти центральних банків.

Вырезано.

Для заказа доставки полной версии работы

воспользуйтесь поиском на сайте mydisser.com

В роботах вітчизняних науковців останнім часом достатньо широко досліджуються проблеми формування валютної політики і аналізуються наслідки зміцнення і знецінення обмінного курсу (А. Гальчинський [], С. Яременко [], Ю. Харазішвілі [], Т.Унковська [], К. Данилова [], В.В. Козюк [], І. Крючкова [; ], Н. Черкас [], Я. Белінська [], О. Береславська [] та ін.). Серед українських вчених виникла дискусія щодо формування обґрунтованої та зваженої валютно-курсової політики, яка б сприяла економічному зростанню і розвитку як внутрішнього, так і зовнішнього ринків. Експерти і науковці, оцінюючи наслідки змін валютного курсу, не можуть прийти до загального висновку, яка з тенденцій є найприйнятнішою: зміцнення чи знецінення національної грошової одиниці.

Загальновизнаним наслідком зміцнення національної грошової одиниці є підвищення ціни на експортні товари і зниження вартості імпортних товарів всередині країни. Підвищення цін на товари, які призначені для експорту, знижує їх конкурентоспроможність на світовому ринку, що призводить до гальмування експорту. Зниження цін на імпортні товари, в свою чергу, стимулює імпорт, викликає зниження конкурентоспроможності національних виробників, продукція яких орієнтована на внутрішній ринок. Як наслідок, поступово вітчизняна продукція на внутрішньому ринку заміщується імпортною. Все це в результаті погіршує платіжний баланс.

Ці аргументи підкреслюють негативні наслідки зміцнення національної грошової одиниці і виступають на користь підтримки знецінення (девальвації) національної валюти. Існує переконання, що зміцнення національної валюти охолоджує внутрішню економіку та посилює тиск імпорту, що в довгостроковій перспективі призводить до погіршення макропоказників [, c. 44]. Однак наслідки девальвації теж можуть бути негативними, особливо для країн з низьким та середнім прибутком. Це може бути пов’язано з тим, що супутниками девальвації є скорочення внутрішнього попиту, втрати держави та підприємств внаслідок збільшення вартості зобов’язань (які виражені в іноземній валюті) по міжнародних контрактах.

Також слід брати до уваги, що для України (як і для всіх пострадянських країн) характерний високий ступінь доларизації активів, який пов’язаний з недовірою до національних валют. К. Рейнхарт, К. Рогофф i М. Севастано зазначають, що рівень доларизації в постсоцiалiстичних країнах є одним з найвищих серед усіх країн з ринками, що виникають [, с. 82]. За цих умов девальвація тільки посилить недовіру до національної валюти і спричинить ще більше збільшення доларизації та підвищить і так високу чутливість попиту до динаміки валютного курсу.

Слід підкреслити, що у країнах, що розвиваються, внаслідок збереження недовіри до монетарної політики центробанків, окрім доларизації активів (заощаджень) спостерігається доларизація пасивів (кредитів) у банківській сфері. Доларизація пасивів, на думку Береславської О., допомагає уникнути валютного ризику (або диверсіфікувати його) та отримувати запозичення з більш дешевих джерел [, с. 11]. Однак, доларизація активів і пасивів пов’язана із високим ступенем фінансових ризиків. Так, з огляду на високий ступінь доларизації активів і пасивів, Козюк В. зазначає, що значні коливання валютного курсу можуть негативно позначитися на стані фінансового сектору, спричинити проблеми у внутрішньому фінансуванні інвестицій і підтриманні необхідного рівня споживання [, с. 82].

Ю. Харазішвілі провів кількісний аналіз наслідків зміцнення і знецінення гривні на такі основні макропоказники країни як: номінальний ВВП, темпи зростання реального ВВП, інфляція, споживання вітчизняних товарів і послуг, безробіття. В результаті дослідження Ю. Харазішвілі прийшов до висновків, що зміцнення обмінного курсу у поточній економічній ситуації несуттєво впливає на інфляцію, але призводить до істотної втрати номінального ВВП і гальмування економічного зростання, а знецінення обмінного курсу є неефективним щодо зниження інфляції [].

Вплив валютного курсу та цін на товари на зовнішньому ринку на рівень цін на внутрішньому ринку здійснюється у двох напрямках:

по-перше, через зміну цін імпортованих товарів та послуг кінцевого споживання (у випадку підвищення курсу національної валюти імпортні товари стають дорожчими, у випадку зниження курсу – дешевшими);

по-друге, через вплив на рівень цін тих товарів і послуг, які виробляються всередині країни з використанням імпортних компонентів (проміжне споживання).

Чутливість внутрішнього ринку до зміни цін внаслідок змін валютного курсу пов’язана із співвідношенням рівнів споживання вітчизняних та імпортних товарів, еластичністю попиту на імпортний продукт. Еластичність попиту на імпортний продукт залежить від еластичності попиту до ціни на даний товар, від частки імпорту в обсязі споживання даного продукту, від еластичності внутрішньої пропозиції до зміни ціни. Слід зазначити, що український імпорт має специфічну структуру: більшу частку імпорту займають енергоносії (здебільшого газ) та високотехнологічні товари. Імпортні енергоносії використовуються при виробництві продукції як для внутрішнього споживання, так і для експортування.

При девальвації і наступному збільшенні цін на імпортні товари відбувається також і зріст цін на деякі вітчизняні товари як на внутрішньому, так і на зовнішньому ринках. Тому може зменшитися споживання не тільки імпортних товарів, але і вітчизняних. Попит на високотехнологічні товари є менш еластичним, тому що вітчизняні виробники частіше за все не можуть запропонувати продукцію відповідної якості і технологічного рівня, тобто імпортні та вітчизняні товари не можуть бути взаємозаміщеними.

Слід також брати до уваги, що за сучасних умов ціни мають тенденцію до зростання в більшій мірі, ніж до зменшення. Це пов’язано з багатьма факторами, наприклад, з ефектом однобічної еластичності заробітної плати у бік зростання. Таким чином, знецінення валютного курсу негайно призводить до зросту цін, а при ревальвації зменшення цін є необов’язковим ефектом.

Валютна та виробнича сфери взаємопов’язані і взаємозумовлені, тому що матеріальною основою валютних відносин є саме процеси суспільного відтворення. Тому, доцільно при аналізі впливу зміни валютного курсу брати до уваги не тільки специфіку економіки, але і кожної окремої галузі господарства. Наслідки для кожної окремої галузі можуть відрізнятися в залежності від ступеня її орієнтації на внутрішній та зовнішній ринки, частки імпортних товарів у собівартості продукції, участі в міжнародній конкуренції, умовах зовнішньої торгівлі та ін. Це особливо актуально для України, тому що товарні структури експорту, споживання імпорту та продукції вітчизняного виробництва мають суттєві відзнаки.

Необхідність інноваційно-структурних перетворень як внутрішнього, так і зовнішнього ринків України, висуває особливі вимоги до валютно-курсової політики. Зміна обмінного курсу є одним із інструментів формування цінової конкурентоспроможності продукції. Знецінення національної валюти дає вітчизняному виробнику цінову конкурентну перевагу і дозволяє не розвивати інші чинники конкурентоспроможності, які б базувалися на сучасних технологіях і модернізували б виробництво. Деякі автори підкреслюють, що саме занижений курс національної валюти є одним з факторів деформування конкурентоспроможності національних виробників [, с. 75].

Проте, з іншого боку, існує переконання, що девальвація валюти стимулює чистий експорт. Тим часом, цінові переваги конкуренції дають короткостроковий ефект, у той час як результати інвестицій у переобладнання виробництва та освоєння високотехнологічних видів продукції можуть проявитися не одразу, але матимуть довгостроковий ефект. Отже, перехід України на інноваційно-інвестиційний шлях розвитку передбачає, що зміцнення гривні і здешевлення імпорту матимуть позитивний ефект внаслідок збільшення обсягів інвестиційного імпорту, новітнього обладнання та технологій.

Таким чином, можна зробити висновки, що зовнішній ринок в цілому та зовнішній попит зокрема, мають суперечливий вплив на трансформацію внутрішнього ринку. Зовнішній попит, безумовно, слугує стимулюючим чинником для розвитку структурних, кількісних та якісних показників внутрішньої пропозиції товарів та послуг. Крім того, зовнішній ринок здійснює вплив через взаємодію зовнішнього попиту і пропозиції із внутрішніми попитом і пропозицією, через їх зв'язок із міжнародною конкуренцією, міжнародними інституціями, валютним курсом, формуванням зовнішнього боргу країни та притоків ПІІ.



Рис. 2.7. Вплив зовнішнього ринку на трансформацію внутрішнього ринку

Підсумовуючи вищесказане, слід підкреслити, що зовнішній ринок має багатоаспектний характер впливу на стимулювання трансформаційних процесів на внутрішньому ринку (рис. 2.7). Так, зовнішній попит, як реалізований у експорті товарів та послуг, так і потенційний, може впливати на внутрішній ринок у напрямках зміни структури та обсягу внутрішньої пропозиції та попиту, процесу ціноутворення і, як наслідок, змінювати співвідношення внутрішнього попиту і пропозиції та конкуренцію на внутрішньому ринку. Зовнішній попит здійснює вплив на структуру внутрішнього виробництва через стимулювання або гальмування випуску продукції окремих галузей промисловості або окремих видів послуг, які призначені для експорту.

Зовнішній попит при підвищенні вимог споживачів експортної продукції та міжнародних інституцій стимулює національних виробників до підвищення якості та конкурентоспроможності вітчизняної продукції. З іншого боку, неможливість змінити експортну продукцію відповідно вимогам та запитам споживачів буде вести до втрат потенційних іноземних покупців, фінансових збитків вітчизняних виробників та скорочення обсягів і номенклатури виробництва товарів та послуг.

Вплив на структуру внутрішньої пропозиції може також здійснюватись через посилення попиту внутрішнього виробництва на проміжні товари, які використовуються і для виробництва на експорт. З урахуванням співвідношень цін на світовому ринку та коливань валютного курсу це змінює сам процес ціноутворення на внутрішньому ринку. Крім того, це впливає на рівень конкурентоспроможності національних виробників як на зовнішньому ринку, так і на внутрішньому.


2.2. Вплив внутрішнього попиту і внутрішнього ринку на зовнішньоекономічну діяльність


Сучасні зміни елементів самого ринку, складна ринкова трансформація економіки України і залучення у глобальні процеси ставлять завдання переосмислення ролі внутрішнього ринку як для цілей загального розвитку держави, так і для пожвавлення зовнішньоекономічної діяльності. Провідні українські науковці останнім часом все частіше підкреслюють важливість внутрішніх чинників, формування ринкової інфраструктури, інституцій та розвитку внутрішнього ринку для економічного розвитку країни (В. Базилевич [], В. Геєць [], С. Давиденко [], В. Дем’яненко [], Н. Мірко [], О. Михайленко [], О. Пустовойт [], М. Скрипниченко [], А. Філіпенко [] та ін.). При цьому важливим моментом стає не проста орієнтація на ендогенні чинники розвитку, а зважений аналіз позитивних та негативних сторін кожного з елементів внутрішніх та зовнішніх ресурсів, що дозволить знайти оптимальне співвідношення між ними.

Пріоритетність внутрішнього ринку визначається як у великій кількості досліджень з тематики забезпечення економічного зростання, так і у базових стратегічних документах. Концептуальні засади реалізації положення про те, що розвиток внутрішнього ринку має бути пріоритетом у соціально-економічному розвитку України, були закладені в 2001 р. у Концепції комплексної програми розвитку внутрішнього ринку України та у Комплексній програмі розвитку внутрішнього ринку у 2001-2004 рр.

На основі статистичних даних національних рахунків проведено розрахунок вкладу внутрішнього та зовнішнього ринків у зростання випуску товарів та послуг (табл. 2.4).

Таблиця 2.4

Питома вага внутрішнього та зовнішнього ринків у випуску товарів та послуг 2000-2006 рр.*

Показник		2000	2001	2002	2003	2004	2005	2006
Випуск (в основних цінах)	млн.грн.	373893	460520	504008	603704	809988	995630	1200135
	у % до пп. р.		123,2	109,4	119,8	134,2	122,9	120,5
На внутрішній ринок	млн.грн.	267693	347275	379616	449310	590381	768378	945385
	у % до випуску	71,6	75,4	75,3	74,4	72,9	77,2	78,8
На експорт товарів і послуг	млн. грн.	106200	113245	124392	154394	219607	227252	254749
	у % до випуску	28,4	24,6	24,7	25,6	27,1	22,8	21,2

*Джерело: Держкомстат, власні розрахунки на основі даних Держкомстату


Аналізуючи результати розрахунку, слід зазначити, що впродовж 2000-2004 рр. відбувалося зростання обсягів загального випуску із одночасним підвищенням частки експорту у випуску. У 2005 р. темпи зростання обсягів випуску значно впали і продовжили знижуватися і у 2006 р. Позитивною тенденцією виявилося збільшення внутрішнього споживання та зменшення частки експорту у випуску продукції.

Однак, слід зазначити, що позитивні тенденції на внутрішньому ринку та збільшення платоспроможного внутрішнього попиту не призвели до підвищення темпів зростання випуску продукції та ВВП. Натомість, з 2004р. спостерігається суттєве уповільнення темпів економічного зростання, що висуває потребу більш детального дослідження тенденцій на внутрішньому ринку, чинників його розвитку та напрямів взаємного зв’язку внутрішнього ринку та обсягів і структури зовнішньоекономічної діяльності.