Geum.ru

Розвиток перспективних телекомунікаційних технологій та послуг в Україні в умовах глобалізації

Вид материалаДокументы
Подобный материал:
Пригода В. М., кандидат економічних наук,

заступник директора філії «Дирекція первинної мережі ВАТ «Укртелеком»


Розвиток перспективних телекомунікаційних технологій та послуг

в Україні в умовах глобалізації.


Телекомунікації стали однією з ключових галузей світової економіки, що вносять значний вклад в зростання ВВП і визначають рівень конкурентоспроможності країн. Розвиток галузі тісно пов’язаний з поглибленням процесу глобалізації. З однієї сторони, розвиток телекомунікаційних технологій став важливим чинником глобалізації, а з іншої сторони, інтеграція світових товарних і фінансових ринків сприяла значному зростанню попиту на послуги зв’язку і сприяла притоку фінансових ресурсів у галузь.

Телекомунікації – традиційна галузь, яка, завдяки конвергенції з відносно молодою галуззю інформаційних технологій, утворила плідний взаємодоповнюючий союз з вже звичною назвою інформаційно – комунікаційні технології. ІКТ стали лідером по темпам розвитку в світовій економіці і створили підґрунтя для започаткування нового етапу еволюції людства – інформаційного суспільства [1].

Впродовж двох останніх десятиліть телекомунікації стрімко подолали величезну дистанцію Ще чверть століття тому небагато з провідних фахівців галузі могли уявити можливості, що доступні сьогодні масовому споживачеві у будь – якому регіоні планети. Впродовж двох останніх десятиліть в Україні телекомунікації стрімко подолали величезну дистанцію від фіксованого аналогового телефонного зв’язку досить посередньої якості, телеграфу та (подекуди присутнього) факсимільного зв’язку, лише торкнувшись сходинки персонального пейджингового зв’язку, «елітного» на свій час мобільного аналогового телефонного зв’язку з обмеженими функціональними можливостями і з клаптиковим «острівним» покриттям, а також мереж фіксованого зв’язку з квазіелектронними АТС та системами передавання з імпульсно-кодовою модуляцією по кабелям з металевими провідниками.

Фінансова, а потім економічна криза останніх років завдали відчутного удару світовій економіці. Удар відобразився і на розвитку телекомунікацій. Загальмувалось зростання попиту на надання телекомунікаційних послуг, стрімко зменшились обсяги внутрішніх та іноземних інвестицій у світовому господарстві. Але галузь виявилась менш залежною від фінансової кризи, ніж інші сектори економіки.

Останнім часом загальноприйнятим стало твердження стосовно взаємного впливу стану розвитку національних економік та національних телекомунікацій, або ІКТ. Збільшення значення телекомунікацій у світовій та національних економіках добре відстежується при аналізі динаміки частки телекомунікаційних послуг у ВВП.

Структура доходів від телекомунікаційних послуг в Україні впродовж двох останніх десятиліть зазнала значних змін, у цілому відповідних до світових тенденцій – зростання доходів, головним чином, забезпечується «новими» послугами, мобільним зв'язком і Інтернет. Основний приріст доходів припадає на послуги мобільного зв'язку і Інтернет (у тому числі й передачі даних).

У найближчому майбутньому доходи від надання традиційних послуг фіксованого зв'язку залишаться на попередній відмітці, або будуть неухильно знижуватися. У першу чергу це стосується міжнародної й міжміської телефонії, що обумовлено переходом великої кількості абонентів до операторів мобільного зв'язку і розвитком голосових VoІР-послуг.

Мобільний зв'язок в Україні, як і в світі, досить агресивно "перетягає" на себе значну частку доходів не тільки місцевих розмов, але й міжнародних, і міжміських комунікацій, а також послуг передачі даних і Інтернет – доступу. Але і власно мобільні голосові послуги зупинять свій ріст як по кількості абонентів, так і по збільшенню доходів. Ринок послуг стандарту GSM практично досяг насичення. Однак ще якийсь час він буде залишатися найбільш дохідним.

Зіставлення рівня розвитку Інтернет у різних країнах свідчить про його значний потенціал росту в Україні в найближчі роки. З розвитком мережі Інтернет усе в більшій мірі відчувається, що мережі широкосмугового доступу (ШСД), в тому числі, на основі волоконно-оптичних кабелів (FTTx) стають невід'ємною частиною інфраструктури світового інформаційного співтовариства. Модемне підключення по комутованій телефонній лінії швидко втрачає своє значення.

Очікується, що найінтенсивніше зростання доходів галузі буде відбуватися за рахунок розвитку нових послуг зв'язку - переважно, передачі даних. Нові для українського ринку технології, такі як, FTTx, WiМАХ, LTE та Wi-Fi, будуть нарощувати свою популярність.

Знакові події останніх років - концентрація ринку й зміцнення найбільших компаній, поступова лібералізація ринку і розвиток його нових ніш. Оператори стають універсальними, а послуги – конвергентними. Подальший розвиток телекомунікаційної галузі в Україні буде пов'язаний, насамперед, з інтенсифікацією використання існуючої інфраструктури, з конвергенцію мереж, послуг і технологій галузі ІКТ.

Особливості країн з перехідними економіками змушують операторів телекомунікацій використовувати найбільш ефективні методи для швидкої і рентабельної розбудови сучасних транспортних телекомунікаційних мереж, організації каналів високошвидкісного доступу, а також для освоєння інших інформаційно-комунікаційних технологій і служб. При цьому власне телекомунікаційна інфраструктура відходить на другий план, поступаючись домінуючою роллю різним сервісам, реалізованим на базі даної інфраструктури.

Кінець ХХ століття став часом стрімких технологічних змін у телекомунікаційній галузі. Причому більшість технологічних інновацій, пропонованих постачальниками послуг, знайшла відгук у споживачів, таким чином, попит на послуги відповідав пропозиції. Сьогодні в значній мірі сам ринок стимулює різні технологічні новинки й зміни, які є необхідною відповіддю на різні вимоги споживачів стосовно передачі всіх видів інформації.

Розглянемо нові технологічні рішення, які активно впроваджуються в телекомунікаційних мережах України в останні роки та формують новий попит споживачів в користуванні інформаційними ресурсами.

UMTS – технологія стільникового зв’язку третього покоління - 3G. У відповідності до специфікацій стандарту UMTS використовує діапазони частот 1885 - 2025 МГц для передавання даних з мобільного терміналу до базової станції і 2110–2200 МГц - у зворотному напрямку. Максимальна швидкість передавання даних складає 3,6 Мбіт/с для станцій HSDPA з можливістю збільшення до 7,2 Мбіт/с. Теоретична межа - 14,4 Мбіт/с. Для операторів, які вже надають послуги в стандарті GSM, перехід на UMTS не повинен створювати значних технічних проблем завдяки можливості збереження значної частини попередньої інфраструктури.

Майже неймовірно, але перша в СНД мережа бездротового доступу до Інтернет з застосуванням технології WiMAX запущена в комерційну експлуатацію в Україні, в Києві, ще чотири роки тому, а саме, 10 листопада 2005 року. Компанія «УНТ» однією з перших в регіоні ЕМЕА розпочала надання послуг в стандарті ІЕЕЕ 802.16-2004 (WiMAX) в діапазоні 3,5 ГГц.

WiMAX – технологія, розроблена на основі стандарту IEEE 802.16, і віднесена до мереж четвертого покоління - 4G. Існують два різновиди WiMAX: – фіксований (802.16d) і мобільний (802.16e) - для обслуговування користувачів, які рухаються зі швидкістю до 120 км/год. Пропускна здатність і радіус дії стаціонарного варіанту – до 75 Мбіт/с та 6–10 км проти 30 Мбіт/с та 1–5 км мобільного. Обладнання 802.16d, розміщене всередині приміщень, потребує значних фінансових витрат на інфраструктуру мережі, оскільки передбачає наявність багаточисленних точок доступу.

Влітку 2009 року компанія Winncom презентувала в Україні обладнання стандарту 802.16d WiMAX для діапазону 3,3 – 3,8 ГГц, яке забезпечує передавання даних в режимі повного частотного дуплекса зі швидкістю до 40 Мбіт/с та 18 Мбіт/с в режимі напівдуплексу.

Останні дослідження компанії Cisco (літо 2009 року) стосовно тенденцій зміни структури Інтернет-трафіка свідчать, що 64% трафіка передавання даних в мобільних мережах будуть генерувати відео-сервіси, 19% складатиме просто передавання даних, 10% заберуть на себе мережі P2P, а 7% - передавання аудіоінформації. Cisco прогнозує зростання відео-трафіка в 4 рази до 2012 року.

Вважається, що в Америці не поспішають з розгортанням мереж WiMAX. Але це не відповідає дійсності. Так, федеральну мережу WiMAX будує оператор ClearWare. З літа 2009 року проводиться комерційна експлуатація мереж в Балтиморі, Вашингтоні і Портленді, нещодавно вони запустили мережі в Лас-Вегасі та Атланті. За планами, до кінця 2010 року очікується запуск в комерційну експлуатацію мережі ще в 40 містах.

4 червня 2009 року компанії Huawei Technologies і TeliaSonera/Netcom вперше в світі здійснили мобільне широкосмугове з’єднання на існуючій комерційній мережі LTE в Осло, Норвегія. Застосування LTE дозволило забезпечити максимальну швидкість завантаження даних в одній соті LTE с множиною терміналів на рівні 150 Мбіт/с, що значно перевищує показники мереж фіксованого Інтернет-доступу.


LTE – стандарт було розроблено і затверджено міжнародним партнерським об’єднанням 3GPP для побудови мереж бездротового зв’язку четвертого покоління - 4G. Базуючись на IP-технологіях, LTE передбачає теоретичну пропускну здатність 326,4 Мбіт/с в напрямку до терміналу і 172,8 Мбіт/с - у зворотньому. При цьому радіус дії кожної окремо взятої базової станції в оптимальних умовах становить близько 5 км. При необхідності ця відстань може бути збільшена до кількох десятків кілометрів за рахунок підняття антени.

За прогнозами аналітиків, в 2010 році мережами LTE будуть користуватись 34 млн. абонентів по всьому світу. Раніше ці ж експерти підрахували, що вже до 2013 року всі оператори світу на розгортання LTE витратять 8,6 млрд. доларів. Американський оператор Verizon і японський NTT DoCoMo планували розпочати будівництво мереж LTE вже в 2009 році.

В Росії перевага надається технології WiMAX, яка в порівнянні з LTE має більшу зону покриття базових станцій. WiMAX і LTE не вважають альтернативами – технології мають принципово різну направленість і аудиторію. WiMAX цікавий перш за все провайдерам стаціонарного Інтернет, і в Європі він використовується в тих регіонах, де неможливо (або дуже дорого) організовувати проводовий ШСД. Вважається, що WiMAX буде більш розповсюджений в країнах, що розвиваються, а LTE – в розвинених.

Для реалізації переваг LTE операторам доведеться витратитись на мережеву інфраструктуру. Це дуже серйозні витрати. Для підключення, наприклад, 900 базових станцій, кожну на швидкість 200 Мбіт/с, потрібна відповідна транспортна мережа з пропускною спроможністю 180 Мбіт/с. Орендувати таку мережу неможливо – необхідно будувати власну.

Останнім часом стало загальноприйнятим твердження стосовно взаємного впливу стану розвитку національних економік та національних телекомунікацій, або ІКТ.

Збільшення значення телекомунікацій у світовій економіці добре відстежується при аналізі динаміки частки телекомунікаційних послуг у ВВП: за період 1990-2007 рр. частка телекомунікацій у ВВП збільшилася з 1,7% до 3,2%, а частка телекомунікацій у загальному обсязі послуг – з 2,8% до 4,7% [3]. В Україні впродовж 2000-2006 рр. частка доходів ВВП від надання послуг зв'язку зросла з 3,6% до 6,6%. З 2006 по 2008 роки в умовах динамічного економічного розвитку світового господарства та національної економіки ця частка поступово зменшувалась до 4,8%. Але вже за перше півріччя 2009 року в умовах економічно-фінансової кризи ця частка підвищилась до 8,9%, що характеризує особливу роль та значення сектору телекомунікацій у розвитку національної економіки та світового господарства [4].

За останні 15 років світовий телекомунікаційний ринок збільшився більше ніж в 3 рази. Інвестиції в розвиток телекомунікаційних послуг в 2007 році у світі склали більше $ 200 млрд. [3]. В 2008 році капітальні інвестиції в розвиток галузі телекомунікацій України склали близько 8 млрд. грн. /$ 1,58 млрд. [4].

За оцінками Міжнародного союзу електрозв’язку (МСЕ) обсяг світового ринку телекомунікаційних послуг в 2007 році становив більше $ 1 700 млрд. В Україні в 2008 р. доходи від надання послуг зв'язку склали 46 млрд. грн. /$ 9,1 млрд. [4].

Традиційний показник рівня розвитку телекомунікацій у країні – кількість основних телефонних ліній на 100 жителів. За станом на кінець 1 півріччя 2009 року цей показник в Україні складав 28,4 одиниць. На цей же час налічувалося 54,6 млн. абонентів стільникових мереж, тобто близько 120 одиниць на 100 жителів [4]. Зіставлення дозволяє говорити, що рівень поширення мобільного зв'язку у нас сьогодні відповідає найбільш розвиненим країнам, більше того, цей ринок близький до насичення

Сьогодні, можливо, більш адекватну оцінку рівня охоплення населення послугами телефонії дає загальна кількість передплатників послуг телефонії на 100 жителів. По цьому показникові Україна займає позицію в групі лідерів. На початку 2008 року загальна кількість передплатників послуг телефонії на 100 жителів в Україні становила 147, у США – 137, Японії - 124 і в Естонії (лідер) – 186 [5]. Хоча цей показник не відображає в повній мірі глибину та довершеність розвитку сектору. Якщо говорити про обсяги доходів сектору, то Україна займає за цими показниками далеко не перші місця, а це говорить про те, що проблема в показнику доходності одного задіяного телефону, а значить в платоспроможності споживачів, умовах конкуренції на національному ринку, якості послуг та сфері регулювання операторів, невирішеним проблемам цінової конкуренції в країні.

Структура доходів від телекомунікаційних послуг в Україні зазнала значних змін, у цілому відповідних до світових тенденцій – зростання доходів, головним чином, забезпечується «новими» послугами, мобільним зв'язком і Інтернет.

В останні роки темпи зростання доходів компаній, що працюють на ринку послуг фіксованого міського, міжміського й міжнародного телефонного зв'язку України, нижче, ніж галузі в цілому. Їхня частка продовжує неухильно знижуватися, за період 2001-2008 рр. частка доходів від фіксованого зв'язку в загальних доходах галузі скоротилася з 62% до 20,6%, а впродовж 1 півріччя 2009 року – до 20%. При цьому частка доходів від стільникового мобільного зв'язку в загальних доходах зв'язку збільшилася з 23% до 63,5% (за підсумками 1 півріччя 2009 року - 61%) [4]. Зростання доходів місцевого зв'язку було в основному пов'язане зі збільшенням регульованих тарифів. Міжнародна й місцева фіксована телефонія усе ще залишаються важливими складовими телекомунікаційної галузі в Україні, однак їх доходи ростуть не такими швидкими темпами.

У найближчому майбутньому доходи від надання таких видів зв'язку, як традиційний фіксований (місцевий, міжміський і міжнародний), пейджинговий - залишаться на попередній відмітці, або будуть неухильно знижуватися. У першу чергу це стосується міжнародної й міжміської телефонії, що обумовлено переходом великої кількості абонентів до операторів мобільного зв'язку і розвитком голосових VoІР-послуг.

Мобільний зв'язок в Україні, як і в світі, досить агресивно "перетягає" на себе значну частку доходів не тільки місцевих розмов, але й міжнародних, і міжміських комунікацій, а також послуг передачі даних і Інтернет – доступу. Але і власно мобільні голосові послуги зупинять свій ріст як по кількості абонентів, так і по збільшенню доходів. Ринок послуг стандарту GSM практично досяг насичення. Коливання чисельності абонентів протягом 2008-2009 років становили близько 1% на місяць, утримуючись на рівні 55,0 млн. абонентів. Однак ще якийсь час він буде залишатися найбільш дохідним.

Основна світова тенденція останніх років – бурхливий розвиток мобільного зв'язку і Інтернету – практично весь приріст користувачів телекомунікаційних мереж припадає саме на них.

Зазначена тенденція розвитку ринку - наслідок того, що основні зусилля його учасників направляються на впровадження нових, сучасних телекомунікаційних технологій і послуг. Ці ініціативи виступають локомотивами розвитку телекомунікацій, тобто об'єктивним чинником розвитку галузі протягом 1990-х років і на початку нового століття. Україна еволюційно рухається в руслі світових лідерів, тенденції і динаміка темпів росту основних сегментів телекомунікаційного ринку в останні роки продемонструвала поступальний рух України в сторону розвинених ринків.

Зіставлення рівня розвитку Інтернет у різних країнах свідчить про значний потенціал росту Інтернет в Україні в найближчі роки. Наприклад, кількість користувачів Інтернет на 1000 жителів у найбільш розвинених країнах до початку 2008 року становила: в Японії – 690, у США – 725, у Швеції (лідер) – 800 [5]. Сегмент ринку послуг комп'ютерного зв'язку, і, зокрема, надання доступу в Інтернет, в Україні - найбільш динамічний серед інших сегментів послуг зв'язку. Якщо в 2007 році проникнення Інтернет в Україні складало 22%, то, по оцінкам аналітиків, у 2010 році ця цифра може досягти 30%. За підсумками 1 півріччя 2009 року чисельність Інтернет - аудиторії в Україні становила більше 12,0 млн. користувачів, а до кінця року прогнозувалось її збільшення до 13 млн. користувачів або 260 користувачів на 1000 жителів, що в 3,1 рази менше, ніж у країн лідерів покриття послугами Інтернет.

З розвитком мережі Інтернет усе в більшій мірі відчувається, що мережі широкосмугового доступу (ШСД) стають невід'ємною частиною інфраструктури світового інформаційного співтовариства. ШСД надає користувачам якісно новий рівень доступу до різноманітних веб-сервісів, контенту й програмного забезпечення. Модемне підключення по комутованій телефонній лінії швидко втрачає своє значення. Більше 30% населення промислово розвинених країн має доступ до широкосмугових каналів зв'язку, у той час як у більшості країн, що розвиваються, послуги ШСД до Інтернету фактично не надаються [2].

Кількість абонентів ШСД до мережі Інтернет в Україні, за експертними оцінками, на кінець 1 півріччя 2009 року становить близько 1,8 млн. (приблизно 39 користувачів на 1000 жителів). Рівень проникнення широкосмугового доступу перевищив 10,0% від загальної кількості родин в Україні. Доходи від послуг комп’ютерного зв’язку та надання доступу до мережі Інтернет, навіть за умов фінансово - економічної кризи, демонструють найкращу динаміку приросту в галузі (в цілому за 1 півріччя 2009 року - в 1,4 рази), особливо у секторі приватних користувачів – до 1,8 рази. Попит на послуги мережі Інтернет в значній мірі буде визначатись як рівнем насиченості споживчого ринку персональними комп'ютерами, так і рівнем розвитку мереж доступу та привабливістю тарифних політик операторів, особливо стосовно приватних користувачів.

Важливими тенденціями останніх років є концентрація національних та міжнародного ринку телекомунікацій й зміцнення найбільших компаній, що призводить до процесу глобалізації. Поступова лібералізація та відкриття, раніше жорстко регульованих ринків є контр тенденцією, яку впроваджують розвинуті держави для балансування та поглиблення довершеності телекомунікацій і розвитку його нових ніш. Підвищена увага, яку компанії та державні регулятори в останні роки приділили розвитку нових послуг на нетрадиційних для себе ринках, обумовила деяке "розмивання" меж звичних секторів українських телекомунікацій. Так, провідні мобільні оператори - власники ліцензій на надання послуг фіксованому зв'язку - приступились до розгортання відповідних мереж. Оператори фіксованого зв'язку розбудовують сервіси з передачі даних і доступу до Інтернет, претендуючи на необхідні для цього ліцензії. Оператори кабельного телебачення вийшли на ринок доступу до Інтернет та голосових послуг, заявляючи про запуск IР-телефонії. Оператори стають універсальними, а послуги – конвергентними. Відбувається процес диверсифікації сфер та напрямків бізнесу, який призводить до уніфікації та інтеграції технологій. Подальший розвиток телекомунікаційної галузі в Україні буде пов'язаний, насамперед, з інтенсифікацією використання існуючої інфраструктури, з конвергенцію мереж, послуг і технологій галузі ІКТ.

Особливості країн з перехідними економіками змушують операторів телекомунікацій використовувати найбільш ефективні методи для швидкої і рентабельної розбудови сучасних транспортних телекомунікаційних мереж, організації каналів високошвидкісного доступу, а також для освоєння інших інформаційно-комунікаційних технологій і служб.

Сучасні високошвидкісні мережі організуються поєднанням магістральних ліній з мережами доступу, рішеннями «останньої милі». Перспективними, економічно прийнятними напрямками розвитку фіксованих телекомунікаційних мереж залишається будівництво сучасних волоконно – оптичних ліній зв'язку з використанням технологій DWDM і CWDM, пакетного передавання на рівні транспортної мережі, а також розвиток мереж широкосмугового доступу з використанням оптичних ліній з технологіями FTTx (в тому числі пасивними, PON) та радіотехнологій - як технологій доступу для останніх метрів у місцях високої концентрації користувачів (Wi-Fi), а також фіксованих рішень WiМАХ або LTE – у важкодоступних регіонах, або у випадках, де їх розгортання швидше й дешевше в порівнянні із проводовими лініями.

З наведеного огляду можна винести наступні висновки:

- входження України до початкової стадії становлення інформаційного суспільства визначає прискорення процесу глобалізації технологій та ринків телекомунікацій як взаємно проникаючого процесу в рамках національної економіки та світового господарства;

- Україна за останні два десятиліття за деякими показниками досягає рівнів розвинених ринків, відслідковуючи їх основні напрямки та тенденції, але ще значно відстає в питаннях впровадження нових технологій, стимулювання платоспроможного попиту споживачів та у сфері регулювання ринку зв’язку;

- основне протиріччя, що виникає в процесі розвитку сектору заключається в тому, що соціально-економічна система країни не сфокусована та не мотивована на оптимальний розвиток інформаційного суспільства та формування досконалих інформаційно-комунікативних технологічних систем за причини відсутності ефективної системи регулювання та орієнтації економіки до ресурсно-товарної моделі;

- існує ризик, що розвиток сектору телекомунікацій буде стимулювати деякий час формування квазіінформаційних систем в національній економіці, які не будуть повноцінно задовольняти потреби суспільства в прозорому та ефективному інформаційному просторі;

- в останні півтора десятиліття фіксовані телекомунікації втратили своє домінуюче значення в загальному обсязі доходів галузі;

- в останні роки намітилась тенденція насичення ринку послуг мобільних телекомунікацій;

- згадана тенденція не означає автоматичного збільшення приросту доходів операторів фіксованого зв'язку, а тільки лише надає можливість останнім поліпшити своє положення на базі створення пропозицій і просування найбільш затребуваних традиційних і нових послуг;

- одним з найбільш перспективних напрямків розвитку галузі телекомунікацій є конвергенція фіксованих і мобільних мереж і послуг;

- одним з перспективних напрямків розвитку фіксованих комунікацій є розвиток мереж доступу на базі :

- технологій xDSL – як тимчасового варіанта, що використовує існуючу інфраструктуру з мідними кабелями;

- пасивних оптичних мереж доступу PON – як найбільш надійних і перспективних;

- радіотехнологій - як технологій доступу для останніх метрів у місцях високої концентрації користувачів (Wi-Fi), а також фіксованих рішень WiМАХ або LTE – у важкодоступних місцях або в місцях, де проводові рішення економічно не ефективні;

- ефективного використання можливостей мереж для пакетної передачі даних, мовної й мультимедійної інформації.


Кінець ХХ і початок нового століття стали часом стрімких технологічних змін у телекомунікаційній галузі. Причому більшість технологічних інновацій, пропонованих постачальниками послуг, знайшла відгук у споживачів, таким чином, попит на послуги відповідав пропозиції. Сьогодні в значній мірі сам ринок стимулює різні технологічні новинки й зміни, які є необхідною відповіддю на різні вимоги споживачів щодо передачі голосу, відео, інформації та користування інформаційними ресурсами. При цьому власне телекомунікаційна інфраструктура відходить на другий план, поступаючись домінуючою роллю різним сервісам, базам даних та інформаційним ресурсам, реалізованим на базі даної інфраструктури. По суті відбувається процес удосконалення технологічного базису інформаційно-комунікаційних систем, які в свою чергу формують та розвивають інтелектуальну надбудову інформаційного суспільства.


Перелік використаних джерел

1. Інформаційне суспільство: сутність та перспективи розвитку в Україні. Пригода В.М. с. 24-33. «Економіка і управління» №3, 2008. 140 с.

2. Широкополосный доступ. Очевидные преимущества ссылка скрыта 19 февраля 2009 г.
3. Эра универсальности. Д. Шоломко. ж. Сети и телекоммуникации. 04.2007 г.

4. Державна адміністрація зв’язку Міністерства транспорту та зв’язку України. Портал ссылка скрыта.

5. ITU-BDT. ICT Statistics Database. TU-D/icteye/Indicators/Indicators.aspx#.

6. The Global Information Technology Report 2008–2009. Mobility in a Networked World. World Economic Forum. INSEAD. 387 с. Geneva. 2009