Geum.ru

Проблеми та перспективи розвитку банківської системи україни в умовах глобалізації фінансових ринків

Вид материалаДокументы
Подобный материал:
Перегорода Ганна Володимирівна

Харківський інститут банківської справи

Університету банківської справи Національного банку України м.Харків


ПРОБЛЕМИ ТА ПЕРСПЕКТИВИ РОЗВИТКУ БАНКІВСЬКОЇ СИСТЕМИ УКРАЇНИ В УМОВАХ ГЛОБАЛІЗАЦІЇ ФІНАНСОВИХ РИНКІВ


Банківська система фактично є гарантом фінансової безпеки держави, її залежність від кон'юнктури на світових ринках робить її вразли­вішою до глобальних фінансових криз, тому все більш на­гально постають завдання забезпечення її стійкості та конкурентоспроможності.

У зв'язку з цим особливої актуальності набуває детальний аналіз проблем та перспектив розвитку національної банківської системи в аспекті глобалізаційних процесів на фінансових ринках та визначен­ня шляхів забезпечення її стабільного розвитку в су­часних умовах.

Проблеми банків­ської системи України в умовах євроінтеграційних та глобалізаційних процесів на сучасному ета­пі її розвитку є предметом активних наукових дослі­джень. Вітчизняні банки проходять серйозну перевірку часом в умовах постійних економічних трансформа­цій та прискорення глобалізаційних процесів на фі­нансових ринках. Швидка зміна умов функціонуван­ня, стрімке збільшення присутності іноземного ка­піталу спонукають банківську систему до постійно­го пошуку шляхів забезпечення її стійкості та конку­рентоспроможності.

Серед основних тенденцій фінансової глобаліза­ції на сучасному етапі є посилення концентрації бан­ківських активів та капіталів, створення та посилен­ня позицій транснаціональних банків, які стали го­ловними суб'єктами сучасної глобальної фінансової системи. Посилилась їх експансія на фінансові рин­ки країн Східної Європи та пострадянський еконо­мічний простір.

Основним позитивним наслідком цього процесу є істотне розширення можливостей національних еко­номік отримувати додаткові грошові ресурси, які мо­жуть бути спрямовані в найбільш перспективні га­лузі економіки та забезпечити економічне зростан­ня. Водночас, негативним явищем фінансової глоба­лізації є значне розширення спекулятивного капіта­лу, що підриває фінансову стабільність національних господарств. Зокрема, фінансові кризи останніх років значною мірою були спричинені відпливом іноземних та національ­них капіталів у гонитві за кращими умовами їх вико­ристання, що завдало значної шкоди економікам цих країн.

Іншим ризиком, пов'язаним з процесами глобалі­зації, є загроза втрати контролю над національною банківською системою. Свідченням цього є досвід країн Східної Європи, де банки не змогли створити гідну конкуренцію на міжнародних фінансових рин­ках і в результаті були придбані або поглинуті транс­національними банківськими групами провідних країн світу. Наприклад, частка активів, яку контро­лює іноземний банківський капітал, в Естонії стано­вить понад 90%, у Хорватії - понад 80%, Чехії та Сло­ваччині - близько 80%, Польщі, Болгарії, Латвії, Угор­щині - понад 70%.

Євроінтеграційний на­прям розвитку України на сьогодні є основним век­тором політичної, економічної та соціальної інтегра­ції. У 2004 році після розширення Європейського Со­юзу нові країни-члени стали межувати з Україною, що надає відповідний імпульс в інтеграційних нама­ганнях нашої країни.

Курс України на європейську інтеграцію є послі­довним і тривалим. Починаючи з кінця 1990 - почат­ку 2000-х років на державному рівні було розробле­но та затверджено Програму європейської інтеграції, відповідно до якої здійснюється поступова адаптація багатьох напрямів державного та суспільного життя, насамперед законодавства, до вимог і стандартів Єв­ропейського Союзу. Положення цієї програми сто­суються багатьох напрямів економічного розвитку країни, у тому числі й банківського сектору.

Відповідно до за­значеної Програми європейської інтеграції України можна виділити такі напрями та шляхи розвитку й поєднання банківської системи України з країнами Європейського Союзу, які, на нашу думку, можуть бути вихідними умовами для проведення досліджен­ня в цій галузі:
  1. Послідовна та поетапна реалізація системи за­ходів, пов'язаних із лібералізацією руху капі­талу.
  2. Комплексне впровадження у вітчизняну прак­тику вимог Базеля ІІ.
  3. Розширення сфер транскордонного співробіт­ництва національних органів банківського на­гляду.
  4. Необхідність розробки єдиних підходів і стан­дартів до оцінки стійкості банківських систем.
  5. Підвищення рівня прозорості в діяльності банківської системи.
  6. Розроблення та впровадження дієвої політики управління банківськими ризиками.
  7. Підвищення рівня конкурентоспроможності вітчизняної банківської системи.
  8. Забезпечення достатнього рівня незалежності Національного банку України.
  9. Запровадження нових підходів і методик комплексного аналізу функціонування банків­ської системи відповідно до Програми МВФ з оцінки фінансового сектору та його стабільності з урахуванням національних інтересів.
  10. Питання об'єднання органів нагляду.

Незважаючи на позитив­ну динаміку, рівень розвитку вітчизняного банківсько­го сектору залишається, за європейськими мірками, відносно низьким. Низька кредитоспроможність пере­важної частини підприємств-позичальників та домогосподарств, низька капіталізація банків спричинюють надзвичайно високу ризикованість банківської діяль­ності, ускладнюють підтримку їх ліквідності. Усе це по­слаблює посередницьку роль і трансформаційну функ­цію банків і банківської системи в цілому.

Українські банки не здатні належним чином задо­вольняти попит на позичкові капітали, насамперед з боку суб'єктів реального сектору економіки, які по­стійно відчувають глибокий дефіцит грошей як платіжних засобів і як капіталу. З іншого боку, всі еко­номічні суб'єкти, в яких з'являються вільні грошові кошти, не можуть їх надійно розмістити і віддають перевагу конвертації в іноземну валюту, інвестуван­ню в тіньову економіку чи переведенню за кордон.

Глобалізація у фінансовій сфері є об'єктивною за­кономірністю. Сьогодні неможливо і непотрібно про­тистояти цим процесам. Навпаки, стратегічним век­тором банківської системи України має стати її ін­теграція у світовий фінансовий простір. Водночас, збільшення відкритості українських ринків банків­ських послуг має супроводжуватись адекватною по­літикою держави щодо зменшення ризиків глобаліза­ції та підтримки вітчизняної банківської системи.

Отже, можна зробити висновки, що поки що не можна вести мову про можливість повноцінної інтеграції українського ринку банківських послуг у світовий. Навпаки, активізація прихо­ду іноземного капіталу в банківський сектор України несе загрозу втрати контролю над банківською систе­мою з боку національних інвесторів.

Щоб запобігти цьому, доцільно, з урахуванням світового досвіду, розробити і задіяти механізм підвищення конкурентоспроможності вітчизняної бан­ківської системи, а поки її рівень є відносно низь­ким - запровадити систему протекціоністських захо­дів. Зокрема, посилити контроль за діяльністю банків, особливо в напрямі підвищення рівня їх капіталіза­ції, обмежити частку іноземного капіталу в капіталі українського банку на рівні 25%. Необхідно управля­ти процесами входження іноземних банків на вітчиз­няний фінансовий ринок, регулювати їхню діяльність у тих напрямах, які відповідають інтересам націо­нальної економіки, забезпечують стабільність функціонування вітчизняної банківської системи.

Без цього інтеграція банківського сектору України в систему світових та регіональних фінансових рин­ків неможлива.

Список використаної літератури:
  1. Про банки та банківську діяльність: Закон України // rada.gov.ua
  2. Верников А. Иностранные банки в Восточной Европе // Мировая экономика и международные отно­шения. - 2008. - №8. - С. 97-107
  3. Матеріали сайта Національного банку України // www.bank.gov.ua