Міністерство внутрішніх справ україни Академія внутрішніх військ мвс україни науково-дослідний центр академіі вв мвс україни

Вид материала

Документы

Содержание Шиліна А.А. Особливості професійної деформації та механізмів психологічного захисту персоналу ОВС з різним стажем професійної ді

Подобный материал:

• Міністерство внутрішніх справ україни академія внутрішніх військ мвс україни Збірник, 5737.51kb.
• Академія внутрішніх військ мвс україни Збірник тез доповідей ІІІ науково-практичної, 1092.32kb.
• Історична довідка про Академію внутрішніх військ мвс україни, 51.69kb.
• Фальсифікованих алкогольних напоїв, 424.14kb.
• Міністерство внутрішніх справ україни концепція реформування системи Міністерства внутрішніх, 526.69kb.
• Міністерство внутрішніх справ україни н А К А З, 776.01kb.
• 20 років на варті правопорядку. Створення, становлення та розвиток внутрішніх військ, 164.03kb.
• Мвс україни університет внутрішніх справ адміністративна відповідальність в україні, 1331.91kb.
• Міністерство внутрішніх справ україни національна академія внутрішніх справ положення, 1492.96kb.
• Академія внутрішніх військ мвс україни, 2919.27kb.

Шиліна А.А.

Особливості професійної деформації та механізмів психологічного захисту персоналу ОВС з різним стажем професійної діяльності

Як показує ряд досліджень будь-яка професія в тій чи іншій мірі накладає відбиток на особистість людини, змінює її поведінку в цілому. Бувають випадки, коли особливості професійної діяльності не тільки не допомагають людині розвиватися, а й сприяють деградації її як фахівця, змінюючи характерні для даної професії професійно важливі якості в протилежну сторону. Це може призводити до малоефективного і навіть соціально небезпечного виконання професійних обов'язків.

Професійна деформація – це поступово накопичувані зміни сформованої структури діяльності й особистості, що негативно позначаються на продуктивності праці і взаємодії з іншими учасниками цього процесу, а також на розвитку самої особистості [2].

Стосовно до працівників правоохоронних органів, професійна деформація являє собою результат викривлення професійних і особистісних якостей працівника органу правопорядку під впливом негативних факторів діяльності і навколишнього середовища. Інакше ще можна сказати, що у людини виробився стереотип поведінки, викликаний особливостями її роботи, який може приносити багато клопоту самій людині та оточуючим [3]. Професійна деформація спостерігається у більшості професій у системі "людина-людина" (лікарів, педагогів, психологів, працівників міліції та ін.) [4].

У працівників правоохоронних органів професійна деформація присутня практично завжди, і пов'язана перш за все з тим, що саме міліціонерам більше, ніж кому б то не було, доводиться мати справу з самими непривабливими проявами життя суспільства – жорстокими вбивствами, зґвалтуваннями, пограбуваннями та інше [1].

Таким чином, специфіка правоохоронної діяльності, у тому числі необхідність вступати у взаємодію з правопорушниками, нерідко містить в собі елементи негативного впливу на особистість. За відсутності у працівника достатнього рівня психологічної та моральної стійкості часто спостерігається розвиток його професійної деформації. При цьому професійна деформація негативно впливає на ділове спілкування працівника та ефективність його службової діяльності, порушує цілісність особистості, знижує її адаптивність, стійкість.

У психологічній літературі виділяють три групи чинників [5], що ведуть до виникнення професійної деформації: фактори, зумовлені специфікою правоохоронної діяльності, особистісні фактори, фактори соціально-психологічного характеру.

Часто прояви професійної деформації є наслідком звернення працівника до неадекватних захисних механізмів у своїй діяльності: раціоналізації (пояснення своїх незаконних дій інтересами розкриття і розслідування злочину тощо); зганяння (наприклад, словесного образи затриманих, побиття їх і т.п.) ; заміщення (наприклад, досягнення помилкового відчуття своєї професійної значущості за рахунок зовнішньої атрибутики діяльності тощо); ізоляції (скорочення контактів з іншими людьми поза межами своєї правоохоронної системи, звуження комунікативних зв'язків) та ін.

Метою нашого дослідження є вивчення професійної деформації і механізмів психологічного захисту персоналу ОВС з різним стажем професійної діяльності.

У дослідженні взяли участь 90 працівників ОВС із стажем роботи в органах від 7 місяців до 25 років. Першу групу склали працівники зі стажем роботи до 5 років у кількості 26 чоловік, другу групу склали досліджувані в кількості 36 осіб зі стажем роботи від 5 до 15 років, третя група – це 28 працівників зі стажем служби більше 15 років.

Для досягнення поставленої мети в дослідженні використовувалися наступні методики: «Опитувальник професійної деформації» розроблений В.С. Медведєвим, який діагностує рівень професійного вигорання і методика індексу життєвого стилю [6] Р. Плутчик і Х. Келермана який діагностує механізми психологічного захисту.

У табл. 1 представлені результати дослідження рівня професійної деформації у працівників ОВС з різним стажем служби.

Таблиця 1

Показники професійної деформації у працівників ОВС з різним стажем роботи

1 група	2 група	3 група	Р1,2	Р1,3	Р2,3
83,9±16,3	92,7±20,2	111,4±17,7	0,05	0,001	0,05

З табл. 1 видно, що найвищі показники (111,4) рівня професійного вигоряння спостерігаються у працівників зі стажем роботи понад 15 років, 83,9 – найменший показник професійної деформації реєструється у працівників зі стажем роботи до 5 років, середній показник (92,7) спостерігається у працівників зі стажем роботи від 5 років до 15 років. У результатах дослідження відзначаються достовірні відмінності між групами, але всі три групи входять в одну категорію з середнім рівнем професійної деформації. Це свідчить про те, що представники цих груп схильні до професійної деформації, але чудово справляються зі своєю роботою, об'єктивно оцінюють свою поведінку і вчинки. Але необхідно відзначити, що працівники ОВС 3 групи більшою мірою схильні до професійної деформації, ніж випробувані 1 і 2 груп.

Виходячи з даних табл. 1, професійне вигоряння достовірно більше виражено у осіб зі стажем роботи від 15 до 25 років, ніж у працівників ОВС з меншим стажем служби, тобто досліджуваних першої і другої групи (111,4±17,7 і 83,9±16,3; Р_1,3<0,001; 111,4±17,7 і 92,7±20,2 Р_2,3<0,05).

Результати дослідження механізмів психологічного захисту у працівників ОВС з різним стажем служби в органах представлені в табл. 2.

Таблиця 2

Механізми психологічного захисту працівників ОВС

Механізми захисту	Перша група	Друга група	Третя група	Р1,2	Р1,3	Р2,3
Заперечення	61,8±28,6	58,3±31,1	74,8±25,3	-	0,05	0,01
Витиснення	61,7±31,1	64,3±28,3	65,8±22,4	-	-	-
Регресія	47,6±29,8	58,2±26,5	64,6±28,5	-	0,05	-
Компенсація	47,6±29,7	45,4±26,9	45,6±25,9	-	-	-
Проекція	72,3±22,9	75,9±22,9	74,5±26,9	-	-	-
Заміщення	61,4±29,9	51,7±25,9	45,6±27,6	-	0,05	-
Інтелектуалізація	68,7±25,6	70,1±25,9	64,9±28,0	-	-	-
Реактивні утворювання	63,2±19,7	59,4±20,1	67,9±19,8	-	-	0,05

Як бачимо з табл. 2, найбільш високі показники у випробуваних першої групи зі стажем праці до 5 років реєструються за такими механізмами захисту як проекція та інтелектуалізація (72,3 і 68,7).

Найменші показники за наступними захисними механізмами: регресія і компенсація (47,6 і 47,6). За іншими механізмами захисту визначаються середні показники у діапазоні від 61,4 до 63,2. Це свідчить про те, що працівникам органів внутрішніх справ зі стажем служби в органах до 5 років властиво приписувати оточуючим особисті риси й почуття, найчастіше – негативні, завдяки яким вони виправдовують свою агресивність або недоброзичливість. Факт надмірного «розумового» подолання конфліктної ситуації найчастіше ґрунтується на припиненні переживань, викликаних неприємною або суб'єктивно нетерпимою ситуацією.

У групі працівників органів внутрішніх справ з стажем від 5 до 15 років механізми психологічного захисту розподілилися у такий спосіб (за зменшенням показника): проекція (75,9), інтелектуалізація (70,1), витиснення (64,3), реактивні утворювання (59,4), заперечення (58,3), регресія (58,2), заміщення (51,9) і компенсація (45,4). Випробувані другої групи також схильні приписувати іншим людям неусвідомлювані й неприйнятні для них почуття й думки, які найчастіше мають негативне забарвлення, наприклад, аморальні прагнення. Дія інтелектуалізації, яка теж характерна працівникам ОВС з середнім стажем, може проявлятися в спробі знизити цінність недоступного для них досвіду або в гіпертрофованій компенсації витиснутих бажань і почуттів.

Тобто, працівникам ОВС першої та другої групи властиво у своїй поведінці використовувати, насамперед, такі механізми психологічного захисту як проекція та інтелектуалізація. При цьому почуття, неприпустимі для особистості, приписуються зовнішньому об'єкту, а у свідомість вони проникають як змінене бачення зовнішнього миру або переживання, які викликані неприємною чи суб'єктивно неприйнятною ситуацією за допомогою логічних установок з надмірним «розумовим» подоланням конфліктних ситуацій, припиняються зовсім.

Третій групі працівників ОВС з найбільшим стажем служби в органах найбільш характерне використання таких механізмів захисту як заперечення (74,8) і проекція (74,5). У найменшому ступені вони застосовують такі механізми захисту як заміщення (45,6) і компенсація (45,6). За іншими захисними механізмами реєструються практично однакові показники в діапазоні від 64,6 до 67,9. Тобто, працівникам ОВС даної групи властиво неусвідомлювані й неприпустимі для них імпульси переводити у несвідому сферу (найчастіше це бажання, думки й почуття, які викликають тривогу, локалізуються ззовні та приписуються іншим людям). Вони схильні заперечувати певні фруструючі та тривожні обставини або особистісні риси і характеристики, яки їм не до вподоби. Інформація, що тривожить і може привести до конфлікту, який виникає при прояві мотивів, що суперечать основним установкам особистості, найчастіше не сприймається. Зовні це може проявлятися у виразному перекручуванні сприйняття дійсності.

Згідно з даними, представленими у табл. 2, вірогідні розбіжності за середніми показниками механізмів психологічного захисту між першою й другою групою не реєструються.

За таким психологічним механізмом захисту як заперечення між персоналом ОВС діагностуються достовірні розбіжності. У досліджуваних третьої групи виявлені більш високі показники за цим захисним механізмом, ніж у респондентів першої та другої групи (74,8±25,31 і 61,8+28,56; Р_3,1<0,05), та (74,8±25,31 і 58,3±31,1; Р_3,2<0,05). Тобто, працівникам органів внутрішніх справ з більшим стажем властиво в більшій мірі, ніж працівникам з меншим стажем роботи в органах заперечувати деякі обставини, що викликають тривогу або фрустрацію, а також власні риси, почуття й переживання, найчастіше небажані та неприйнятні.

Між досліджуваними першої та третьої групи також виявлені вірогідні відмінності за таким психологічним механізмом захисту як регресія (47,6±29,7 і 64,7±28,5, Р_1,3<0,05): вірогідно більш високий показник за цим механізмом зареєстровано у випробуваних третьої групи. Цим працівникам у більшій мірі, ніж працівникам з меншим стажем властиве прагнення заміняти в ситуаціях фрустрації рішення суб'єктивно більш складних завдань на більш прості й доступні; їм також властива імпульсивність і слабість емоційно-вольового контролю, відхід від дійсності шляхом тимчасового переходу на більш ранні стадії розвитку, до більш примітивних форм поведінки або мислення, що дозволяє почувати себе захищеними.

Такий вид психологічного захисту як реактивні утворювання вірогідно в більшій мірі властивий випробуваним третьої групи в порівнянні з другою. Це свідчить про більш виражену схильність працівників ОВС другої групи запобігати вираження думок, почуттів або вчинків (швидше за все неприємних і неприйнятних для них), шляхом перебільшеного розвитку протилежних прагнень (59,4±20,0 і 67,9±19,8, Р_2,3<0,05).

Працівникам ОВС зі стажем служби до 5 років у вірогідно більшій мірі, ніж працівникам ОВС зі стажем служби більше 15 років, властиво домінування такого захисного механізму як заміщення (61,4±29,9 і 45,6±27,6, Р<0,05). Як правило, дія цього механізму проявляється в розряді подавлених емоцій, найчастіше ворожості і гніву, які направляються на об'єкти, що представляють меншу небезпеку або більшу доступність, ніж ті, що викликають негативні емоції й почуття. У більшості випадків застосування цього механізму розв'язує емоційну напругу, що виникла під впливом фруструючої ситуації, але не приводить до облегшення або досягнення поставленої мети. Проте, цей механізм психологічного захисту відноситься до конструктивних, бо допускає травмуючу інформацію у свідомість, але інтерпретує її як би «безболісним» для людини способом.

За результатами дослідження професійної деформації та механізмів психологічного захисту персоналу органів внутрішніх справ з різним стажем служби можна зробити наступні висновки:

• рівень професійної деформації та функціонування різних механізмів психологічного захисту працівників органів внутрішніх справ пов'язане з різним стажем служби в ОВС;
  
• працівникам органів внутрішніх справ зі стажем служби до 5 років притаманний менший рівень професійної деформації, ніж працівникам з більшим стажем служби, а також вони більш схильні використовувати у своїй поведінці конструктивні механізми психологічного захисту (заміщення), ніж працівники зі стажем служби більше 15 років;
  
• випробуваним зі стажем служби більше 15 років властивий більший рівень професійної деформації та більш властиве використання деструктивних або дефензивних захисних механізмів (заперечення, регресія, реактивні утворювання), ніж працівникам з меншим стажем служби в ОВС.
  

Література.

1. Анисимов С.А. Юридическая психология: противопоказания профессиональной деятельности государственного служащего / Анисимов С.А., Гусева А.С. Кандыбович С.Л., Конюхов Н.И. – М., 2000 – 354 с.
   
2. Барко В. І. Розвиток професійно важливих якостей поліцейського підрозділу / В.І. Барко // Практична психологія та соціальна робота. Науково-практичний та освітньо методичний журнал № 10’2004 С. 147-165
   
3. Большая психологическая энциклопедия / [отв. редактор Н. Дубенюк] – М.: Эксмо, 2007. – 544 с.
   
4. Водопьянова Н.Е. Активная жизненная позиция личности и профессиональная адаптация в условиях социально-экономического кризиса / Н.Е. Водопьянова // Психологические проблемы самореализации личности. – 1998. – Вып. 2. – С. 144-154.
   
5. Еникеев М.И. Юридическая психология / М.И. Еникеев; [учебник для вузов]. – М.: Норма, 2005 – 512 с.
   
6. Методическое пособие. Психологическая диагностика индекса жизненного стиля / [научный руководитель и редактор: д.м.н., профессор Л.И. Вассерман] Психоневрологический институт им. В. М. Бехтерева. – С-П., 1999. – 47 с.