Міністерство внутрішніх справ україни Академія внутрішніх військ мвс україни науково-дослідний центр академіі вв мвс україни

Вид материала

Содержание

Хворост М.Ю. Психологічні якості ефективного керівника системи МНС
Хитрош Л.В. Психологічна безпека та розвиток суб’єктного самовизначення студентської молоді в системі економічних відносин у нав
Постановка проблеми.

Подобный материал:

1 ... 56 57 58 59 60 61 62 63 64

Хворост М.Ю.

Психологічні якості ефективного керівника системи МНС

Оцінка якості керівника в підрозділах системи МНС, а також ступінь їх відповідності сучасним вимогам діяльності є необхідною умовою ефективної діяльності всієї системи МНС України. Для цього необхідно в першу чергу вичленувати та оцінити ступінь впливу керівника на кінцевий результат роботи колективу; розробити систему оцінки керівної діяльності, навчитися оцінювати ступінь відповідності цієї діяльності вимогам роботи. На сьогодні існує три напрямки в оцінці діяльності керівника:

пошук несуперечливих і однозначних оцінок результатів керівництва, тобто оцінок результатів колективної діяльності [1];
розробка системи оцінок діяльності керівника [3];
побудова моделі посади керівника, наприклад, у вигляді структурної моделі вимог, що пред'являються до його ділових та психологічних якостей [2].

Таким чином, при дослідженні якостей особистості керівника як можливі розглядаються два підходи:

виділення і оцінка окремих властивостей особистості, які проявляються в міжособистісних контактах, аналіз окремих актів спілкування;
спостерігання й узагальнення реакцій поведінки індивіда у цілісну структурну схему, розробка типології поведінки і вибір найбільш доцільної форми поведінки з точки зору особливостей діяльності керівника.

Аналіз діяльності та структурної моделі особистісних якостей керівника в системі МНС України дозволяють сформулювати специфічні інтегральні фактори, що об'єднують ряд диференційованих якостей. До них відносяться:

Компетентність (сума спеціальних знань і умінь, що дозволяють розбиратися в своїй справі).
Моральні якості (чесність, скромність і простота, висока вимогливість до себе і до інших, розвинене почуття обов'язку і відповідальності, непримиримість до недоліків, справедливість, об'єктивність).

Знання наукових основ керування (уміння правильно розподіляти завдання, терміни їх виконання, призначати виконавців, складати графік роботи, проводити контроль, який є адекватним складності завдань).
Ділові якості (уміння оцінювати ситуацію, швидко знаходити рішення виникаючих проблем, ясно ставити задачі підлеглим, уміння організувати їх ефективну роботу).
Мотивація (адекватні мотиви до діяльності на посаді керівника).
Ступінь розвитку пізнавальних процесів (достатній або високий рівень розвитку пам'яті, уваги, мислення, сприйняття).
Адаптаційна мобільність (інтерес до нової діяльності, знань, готовність виконувати нові завдання, переборювати труднощі).
Рольова гнучкість (здатність в роботі та спілкуванні виконувати декілька соціальних ролей – начальника, друга, порадника, товариша та ін.).
Комунікативна компетентність. Високий рівень соціального інтелекту (уміння правильно визначати суть розмови, жести, міміку співрозмовника; будувати спілкування з людьми: впливати на людей; співчувати).
Стійкість до стресу (здатність переносити фізичні і психологічні навантаження).

Таким чином, результати проведеного аналізу дозволили нам виділити якості, які повинні бути в достатньому ступені розвинуті у ефективного керівника. Цілком очевидним є, що виділені якості є занадто об'ємними, і звісно ж практично неможливо знайти людину, яка б вже володіла ними, причому розвиненими в необхідному ступені. У зв'язку з цим виникає питання про те, що в підготовці керівника ключову роль грає не відбір і атестація (хоча й ці напрямки роботи є достатньо важливими), а власне підготовка. Відібрані кандидати на посаду керівників повинні проходити відповідне навчання і психологічно-професійну підготовку саме до професії "керівник", і в результати скласти іспит на придатність. Тоді вони будуть мати необхідні вміння і будуть мати можливість працювати над розвитком якостей, необхідних ефективному керівнику.

Література.

Бандурка О.М. Основы психологии управлення / Бандурка О.М., Бочарова С.П., Землянская Е.В. – X.: УВД, 1999. – 525 с.
Джузл Л. Индустриально-организационная психология / Джузл Л. – СПб.: Питер, 2001. – 720 с.
Чернышев В.Н. Словарь. Подготовка персонала / Чернышев В.Н., Двинин А.П. – Энергоатомиздат, 2000. – 144 с.

Хитрош Л.В.

Психологічна безпека та розвиток суб’єктного самовизначення студентської молоді в системі економічних відносин у навчально-виховному процесі

Постановка проблеми. Актуальним сьогодні є розвиток адаптованої, самостійної, впевненої особистості. Особистість розвивається в стосунках зі зовнішнім світом, поступово формується ставлення до об’єктів реальності.

Особистість визначає свою позицію в різноманітних сферах життя (соціальному, політичному, економічному та ін.). Докорінні соціально-економічні та політичні зміни в Україні призвели до невідворотності її інтеграції до світового ринку, до необхідності відповідати його законам та враховувати його особливості.

Студентство та студентські роки – дивовижний витвір раннього середньовіччя християнської цивілізації [2].

«Студент» в перекладі з латинської мови – це той, хто навчається, справно оволодіває знаннями. Це людина певного віку, яка, як особистість, може бути охарактеризована з трьох боків:

з психологічного – саме в цей період розвитку відбувається загострення всіх психічних пізнавальних процесів;
з соціального – студент активно включається в усі види соціальної активності, оволодіває багатьма соціальними ролями;
з біологічного – в цей період людина досягає піку в своєму фізичному розвитку, є здоровою, сильною, витривалою, енергійною, здатною до народження дітей [2].

Студентство – це найрозумніший, найактивніший, яскравий і, звичайно, психологічно найскладніший прошарок молоді [2].

Студентство – це молодь, що проходить стадію персоналізації на основі цілеспрямованого засвоєння навчальних, професійних і соціальних функцій.

Протягом студентського віку у розвитку інтелекту відбуваються суттєві зміни, які передбачають удосконалення і підвищення інтелектуального потенціалу людини [2]. На цьому етапі особистість бачить ще досить значною свою життєву перспективу, розподіляє майбутнє на послідовні етапи, але більше пов’язує себе з теперішнім, залишаючись дещо ізольованою від минулого [2]. Велике значення для успішності навчання і виховання студентів та курсантів має знання, прихованих від зовнішнього спостереження викладачів та співпрацівників інституту, індивідуальних особливостей особистостей того чи іншого студента або курсанта. Залежно від типу темпераменту, характеру протікання нервових процесів, акцентуації характеру, рівня тривожності і психоемоційної стійкості по-різному, часом протилежними методами, повинна будуватися практика навчально-виховних дій. Стан психічного і фізичного здоров'я також є важливим чинником успішного навчання та суб’єктного самовизначення. Можливість оцінки впливу учбового процесу на психічний і фізичний стан дозволяє оптимізувати побудову навчання і своєчасно виявляти студентів або курсантів з учбовою дезадаптацією.

Процес самовизначення є одним із боків соціалізації особистості-засвоєння норм та цінностей суспільства. Процес входження індивіда в економічну реальність суспільства визначається як економічна соціалізація в працях В.В. Москаленко [4]. Уявлення особистості про своє матеріальне становище впливає на економічну поведінку та відносини в мікросоціальній та економічній сферах. Економічні уявлення впливають також на сприйняття та оцінку якості життя, визначають життєву позицію, світосприйняття, сферу цінностей особистості [6]. Ми визначили, що самовизначення особистості –це процесуальне явище, процес створення ідентичності особистості [6]. А.В. Хащенко [6] розглядає ідентичність як процес формування особистості та трансформації її в соціальній взаємодії на протязі усього життя [6].

Попередній аналіз теоретичних досліджень особливостей самовизначення, суб’єктної активності дає підставу вважати, що соціально-психологічними чинниками суб’єктного самовизначення є:

реальне суспільне оточення;
міжособистісні стосунки з референтним оточенням студента;
соціально-економічне, культурне середовище ВНЗ [2];
формування умов психологічної безпеки у навчально-виховному процесі.

Для підвищення ефективності навчально-виховного процесу з метою формування упевненої, успішної особистості необхідно впровадити комплекс друкованих та комп'ютерних психодіагностичних і психокоректувальних методик. Застосування новітніх інформаційних засобів, як-то - комплексні комп’ютерні методики психодіагностики та спеціалізовані пакети для корекції – невід’ємна частина сьогоденної роботи. За допомогою психокоретувальних методик можна навчитися швидко входити в роботу, тривало підтримувати високу працездатність, ефективно знімати розумову втому і стрес. Успішність навчання, адаптація к соціально-економічному середовищу, суб’єктне самовизначення, якість і задоволеність подальшою роботою тісно пов'язані зі схильностями, внутрішніми мотивами, соціально-психологічним кліматом і найбільш вираженими здібностями студентів та курсантів. Сучасна ситуація державотворення створює необхідність актуалізувати у навчально-виховному процесі вищого заставі освіти не репродуктивні інтелектуальні можливості студентства, а їх творчі ресурси і створити вузівське середовище з високою мотивацією самореалізації, саморозвитку, самовизначення.

Література.