Geum.ru

Збірник нормативно – правових документів, які визначають та регулюють напрямки діяльності психологічної служби в системі освіти

Вид материалаЗакон

Содержание


Кабінет міністрів україни
Кабінет міністрів україни
Прем'єр-міністр України
Кабінет міністрів україни
Державна програма
Подобный материал:
1   ...   8   9   10   11   12   13   14   15   ...   56

КАБІНЕТ МІНІСТРІВ УКРАЇНИ


Р О З П О Р Я Д Ж Е Н Н Я

від 5 квітня 2006 р. N 188-р

Київ


Про схвалення Концепції

Державної програми протидії торгівлі

людьми на 2006-2010 роки


1. Схвалити Концепцію Державної програми протидії торгівлі людьми на 2006-2010 роки, що додається.

Визначити державним замовником Програми Мінсім'ямолодьспорт.


2. Мінсім'ямолодьспорту розробити та подати у тримісячний строк Кабінетові Міністрів України проект Державної програми протидії торгівлі людьми на 2006-2010 роки.


Прем'єр-міністр України Ю. ЄХАНУРОВ


СХВАЛЕНО

розпорядженням

Кабінету Міністрів України

від 5 квітня 2006 р. N 188-р


КОНЦЕПЦІЯ

Державної програми протидії торгівлі

людьми на 2006-2010 роки


Загальна частина


У світі щороку від двох до чотирьох мільйонів осіб стають жертвами торгівлі людьми. Особливо це стосується жінок та дітей.

Торгівля людьми становить значну суспільну небезпеку. В останні роки спостерігається поширення такого явища, як торгівля дітьми, з метою їх використання для примусової праці, жебракування, сексуальної експлуатації, поширення наркотиків та інших форм злочинної діяльності.

Торгівля людьми в Україні з'явилася як наслідок зростання безробіття, зменшення асигнувань на програми соціального захисту, зубожіння населення. Низький рівень доходів штовхає громадян України на пошуки роботи за кордоном навіть без знання мови і правових знань, без кваліфікації, на нелегальних умовах, що водночас зумовлює їх перехід до груп ризику.

Аналіз причин виникнення торгівлі людьми та обґрунтування необхідності розв'язання проблеми

Аналізрезультатів виконання Комплексної програми протидії торгівлі людьми на 2002-2005 роки ( 766-2002-п ) показав, що економічні проблеми, незадовільний стан справ на ринку праці, високий рівень безробіття і низька якість життя населення і далі змушують громадян шукати роботу за кордоном.

Легально за кордоном щороку працевлаштовується близько 50-60 тис. осіб. За неофіційними даними, майже 4 млн. громадян України працюють за кордоном нелегально, більшість з яких виїжджає за туристичними чи приватними візами, працює без необхідних документів, що негативно впливає на їх правовий захист і стає причиною потрапляння у сферу інтересів торговців людьми. Тому завданням загальнодержавного значення є боротьба з цим явищем, захист українських громадян за кордоном.

Заходи з протидії торгівлі людьми досі були спрямовані переважно на боротьбу з міжнародною торгівлею жінками з метою запобігання їх сексуальній експлуатації. Проте недостатньо уваги приділялося проблемам торгівлі дітьми як на міжнародному рівні, так і всередині країни. Робота спрямовувалася головним чином на вилучення із сексуального рабства дівчат-підлітків і дорослих жінок, однак не охоплювала малолітніх дітей, юнаків та чоловіків.

Зважаючи на гостроту проблеми, виникає потреба консолідувати зусилля центральних і місцевих органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, а також міжнародних та громадських організацій у здійсненні комплексу заходів, спрямованих на її розв'язання.


Мета Програми


Метою Програми є зменшення масштабів торгівлі людьми та пов'язаної з нею злочинної діяльності шляхом скорочення груп ризику, підвищення ефективності роботи з виявлення злочинців, розв'язання проблем реінтеграції осіб, що постраждали від торгівлі людьми.

Порівняльний аналіз можливих варіантів розв'язання проблеми та обґрунтування оптимального варіанта

Зниження рівня безробіття та створення привабливого ринку праці в Україні є одним з можливих варіантів розв'язання проблеми торгівлі людьми.

Це дасть змогу майже повністю ліквідувати причини, що призводять до її виникнення. Однак підвищення добробуту населення, ліквідація бідності, створення належних умов для самореалізації, навчання і духовного розвитку є занадто повільним шляхом з огляду на сучасний стан справ.

Розроблення нової Програми на основі комплексного підходу до розв'язання проблеми в цілому вважається найбільш оптимальним варіантом.

Оскільки проблема надзвичайно складна і багатогранна, у Програмі повинні передбачатися заходи з протидії торгівлі людьми, запобігання здійсненню інших незаконних угод, об'єктом яких є людина.

Відповідальними за виконання Програми будуть центральні та місцеві органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування. Залучатимуться також міжнародні та громадські організації, діяльність яких спрямована на запобігання і протидію торгівлі людьми, надання допомоги особам, що стали її жертвами.


Шляхи і способи розв'язання

проблеми торгівлі людьми


Для розв'язання проблеми торгівлі людьми необхідно вирішити такі питання:

забезпечення правового захисту жертв торгівлі людьми;

здійснення нагляду за дотриманням прав усиновлених дітей;

запровадження в практику діяльності правоохоронних органів новітніх методів ведення оперативно-розшукової роботи у сфері протидії торгівлі людьми та пов'язаних з нею злочинів;

укладення міжнародних договорів у сфері протидії торгівлі людьми та пов'язаних з нею злочинів;

проведення постійного моніторингу та аналізу стану справ з торгівлі людьми та пов'язаних з нею злочинів;

удосконалення нормативного регулювання у сфері туризму і модельного бізнесу, а також посередницької діяльності з працевлаштування за кордоном;

створення єдиної загальнодержавної системи обліку осіб, що вчинили злочини, пов'язані з торгівлею людьми;

включення питань щодо запобігання торгівлі людьми до освітніх програм для дітей та молоді;

проведення у засобах масової інформації роз'яснювальної роботи з питань протидії торгівлі людьми та пов'язаних з нею злочинів;

забезпечення діяльності центрів реабілітації для осіб, що постраждали від торгівлі людьми;

підвищення якості надання соціальних послуг потерпілим від торгівлі людьми.


Очікувані результати


Виконання Програми дасть змогу сформувати систему профілактичної роботи серед населення, особливо серед неповнолітніх та молоді, стосовно міграції та ризику, пов'язаного з виїздом за кордон у пошуках роботи, зменшити масштаби торгівлі людьми, підвищити ефективність розслідування злочинів, пов'язаних з торгівлею людьми, та посилити соціальну, правову, медичну та психологічну підтримку, допомогу і захист жертв торгівлі людьми тощо.


Фінансове забезпечення Програми


Заходи, передбачені Програмою, здійснюватимуться центральними та місцевими органами виконавчої влади у межах коштів, передбачених їм у державному та місцевих бюджетах на відповідний рік, а також інших джерел, визначених законом.


КАБІНЕТ МІНІСТРІВ УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

від 7 березня 2007 р. № 410 Київ

Про затвердження Державно цільової програми протидії торгівлі людьми на 2006-2010 роки


Кабінет Міністрів України постановляє:

1.Затвердити Державну цільову програму протидії торгівлі людьми на 2006-2010 роки (далі -Програма), що додається.

2.Міністерствам, іншим центральним органам виконавчої влади, відповідальним за виконання Програми, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, обласним, Київській та Севастопольській міським державним адміністраціям забезпечити виконання завдань Програми і визначеного нею плану заходів;

раз на півроку до 20 числа місяця, що настає за звітнім періодом, інформувати Міністерство України у справах сім'ї, молоді та спорту про стан виконання завдань Програми і визначеного нею плану заходів.

3.Міністерству України у справах сім'ї, молоді та спорту узагальнити інформацію та щороку до 1 березня подавати Кабінетові Міністрів України звіт про хід виконання Програми.

4.Міністерству фінансів та Міністерству економіки під час складання проектів Державного бюджету та Державної програми економічного і соціального розвитку України передбачати кошти на фінансування визначеного Програмою плану заходів.


Прем'єр-міністр України Янукович В.Ф.


Додаток

до Програми


ПЛАН

заходів щодо протидії торгівлі людьми

на період до 2010 року

Запобігання торгівлі людьми та боротьба з нею

1.Проаналізувати акти законодавства з питань боротьби з торгівлею людьми та в разі потреби подати Кабінетові Міністрів України пропозиції щодо внесення до них змін.

Мінсім'ямолодьспорт, Мін'юст, МВС, МЗС, Мінпраці, МОН, МОЗ разом з громадськими та міжнародними організаціями. 2007 рік.

2.Проводити моніторинг актів національного законодавства щодо їх відповідності нормам міжнародного права з питань протидії торгівлі людьми та своєчасно подавати Кабінетові Міністрів України пропозиції щодо внесення до них змін.

Мінсім'ямолодьспорт, Мін'юст, МВС, МЗС, Мінпраці, МОН, МОЗ разом з громадськими та міжнародними організаціями. 2007—2010 роки.

3.Утворити та забезпечити діяльність робочих експертних груп при регіональних постійно діючих комісіях з питань обміну інформацією про запобігання торгівлі людьми та координації зусиль у боротьбі з нею.

Мінсім'ямолодьспорт, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, обласні, Київська та Севастопольська міські держадміністрації разом з громадськими та міжнародними організаціями. 2007 рік.

4.Заслуховувати раз на півріччя інформацію керівників центральних органів виконавчої влади, що беруть участь у здійсненні заходів з протидії торгівлі людьми, про стан..виконання Державної програми протидії торгівлі людьми на період до 2010 року з метою оцінки її ефективності.

Міжвідомча координаційна рада з питань протидії торгівлі людьми. 2007—2010 роки.

5.Забезпечувати проведення щорічних регіональних і міжгалузевих нарад-семінарів з питань координації зусиль, проведення аналізу та уточнення стратегії запобігання торгівлі людьми та боротьби з нею.

Мінсім'ямолодьспорт, МВС, МЗС, МОН, Мін'юст, СБУ, Мінпраці, Мінтрансзв'язку, Держкомтелерадіо, Адміністрація Держприкордонслужби, Держкомнацрелігій, Держпідприємництво, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, обласні, Київська та Севастопольська міські держадміністрації. 2007—2010 роки.

6.Організовувати навчання державних службовців з питань протидії торгівлі дітьми, викоренення найгірших форм дитячої праці.

Мінсім'ямолодьспорт, Мінпраці, МВС, МЗС, МОН, Мін'юст разом з громадськими та міжнародними організаціями. 2007—2010 роки.

7.Забезпечувати підготовку та навчання працівників дипломатичної служби з питань протидії торгівлі людьми, налагодити міжнародне співробітництво у цій сфері, а також у сфері захисту осіб, що постраждали від такого злочину.

МЗС, МОН разом з громадськими та міжнародними організаціями. 2007—2010 роки.

8.Розробити та впровадити програми соціальної та психологічної реабілітації дітей, що постраждали від торгівлі людьми.

МОН, Мінсім'ямолодьспорт, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, обласні, Київська та Севастопольська міські держадміністрації. 2007—2010 роки.

9.Включити до програм підготовки, перепідготовки і підвищення кваліфікації педагогічних працівників інститутів післядишюмної педагогічної освіти навчальні курси, лекції та практичні заняття з питань протидії торгівлі людьми.

МОН, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, обласні, Київська та Севастопольська міські держадміністрації. 2007 рік.

10.Продовжити видання інформаггдйно-освітніх матеріалів з питань профілактики торгівлі людьми та проблем соціального захисту дітей і молоді.

Мінсім'ямолодьспорт, МОН, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, обласні, Київська та Севастопольська міські держадміністрації. 2007—2010 роки.

11.Підвищувати рівень інформованості населення щодо засобів і методів, які використовуються торговцями людьми, шляхом організації та здійснення інформаційно-просвітницьких заходів.

Мінсім'ямолодьспорт, МВС, МОН, Мін'юст, СБУ, Мінпраці, Мінтрансзв'язку, Держкомтелерадіо, МКТ, МЗС, Адміністрація Держприкордонслужби, Держкомнацрелігій, Держпідприємництво, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, обласні, Київська та Севастопольська міські держадміністрації. 2007—2010 роки.

12.Запровадити навчальний курс з питань трудової міграції та протидії торгівлі людьми для працівників Державної служби зайнятості на базі Інституту підвищення кваліфікації державної служби зайнятості.

Мінпраці. Вересень 2007 року.

13.Включити заходи з протидії торгівлі людьми до Єдиної технології обслуговування незайнятого населення.

Мінпраці. 2007 рік.

14.Запровадити рубрику "Питання, що найчастіше ставляться" на веб-порталі Державної служби зайнятості з метою запобігання торгівлі людьми з числа осіб, що мають намір виїхати за кордон для працевлаштування.

Мінпраці. 2007 рік.

15. Забезпечувати проведення інформаційно-роз'яснювальної роботи з питань зайнятості населення. Мінпраці. 2007—2010 роки.

16. Забезпечити інформування громадян про вакансії за кордоном (у рамках двосторонніх угод). Мінпраці, МЗС. 2007 рік.

17.Підготувати та подати Кабінетові Міністрів України пропозиції щодо внесення змін до актів законодавства з питань регулювання діяльності, пов'язаної з посередництвом у працевлаштуванні за кордоном, з метою посилення захисту прав і законних інтересів українських громадян, які виїжджають за кордон з метою працевлаштування, а також запобігання вчиненню стосовно них злочинів, пов'язаних з торгівлею людьми.

Мінпраці, Держпідприємництво, МЗС, МВС. 2007 рік.

18. Забезпечувати контроль за дотриманням суб'єктами підприємницької діяльності законодавства у сфері модельного, туристичного та розважального бізнесу, а також посередництва у працевлаштуванні за кордоном, порушення якого створює умови для торгівлі людьми, та притягнення до відповідальності винних осіб.

МВС, СБУ, МКТ, Мінпраці. 2007—2010 роки.

19.Створити цикл тематичних теле- та радіопередач, запровадити = в .електронних та друкованих засобах масової інформації окремі рубрики для розміщення інформаційних матеріалів про професії, що користуються попитом на вітчизняному ринку праці, а також про наслідки нелегального виїзду за кордон з метою працевлаштування.

Держкомтелерадіо, Мінсім'ямолодьспорт разом з громадськими та міжнародними організаціями. 2007—2010 роки.

20.Залучати громадські організації до створення спільних медіа-проектів, спрямованих на підвищення рівня інформованості громадян щодо запобігання і протидії торгівлі людьми.

Держкомтелерадіо, Мінсім'ямолодьспорт. 2007—2010 роки.

Надання захисту та допомоги особам, що постраждали від торгівлі людьми

21.Надавати громадянам України, що постраждали від торгівлі людьми, юридичну допомогу в поверненні додому.

МЗС, МВС, Адміністрація Держприкордонслужби разом з громадськими та міжнародними організаціями. 2007—2010 роки.

22.Сприяти працевлаштуванню та професійному навчанню громадян України, що постраждали від торгівлі людьми.

Мінпраці, МЗС, Мінсім'ямолодьспорт разом з громадськими та міжнародними організаціями. 2007— 2010 роки.

23.Проводити моніторинг та узагальнення досвіду діяльності центрів реабілітації для осіб, які постраждали від торгівлі людьми, та центрів соціально-психологічної реабілітації дітей.

Мінсім'ямолодьспорт, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, обласні, Київська та Севастопольська міські держадміністрації разом з громадськими та міжнародними організаціями. 2007— 2010 роки.

24.Висвітлювати у засобах масової інформації заходи із запобігання і протидії торгівлі людьми та надання допомоги особам, що постраждали від такого злочину.

Держкомтелерадіо, МВС, МЗС, МОН, Мінсім'ямолодьспорт, Мін'юст, СБУ, Мінпраці, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, обласні, Київська та Севастопольська міські держадміністрації разом з громадськими та міжнародними організаціями. 2007—2010 роки.

25.Проводити щорічний конкурс серед засобів масової інформації та неурядових організацій із створення соціальної реклами на тему протидії торгівлі людьми та надання послуг особам, що постраждали від такого злочину.

Держкомтелерадіо, Мінсім'ямолодьспорт разом з громадськими та міжнародними організаціями. 2007—2010 роки.

Міжнародне співробітництво у сфері протидії торгівлі людьми

26. Забезпечувати участь у міжнародних семінарах, засіданнях за круглим столом, конференціях і тренінгах з питань протидії торгівлі людьми та надання послуг особам, що постраждали від такого злочину.

Мінсім'ямолодьспорт, МВС, МОН, Мін'юст, СБУ, Мінпраці, Мінтрансзв'язку, Держкомтелерадіо, МКТ, МЗС, Адміністрація Держприкордонслужби, Держкомнацрелігій. 2007—2010 роки.

27.Проводити аналіз міжнародних договорів з питань співробітництва у сфері протидії транснаціональній організованій злочинності, зокрема торгівлі людьми, брати участь у міжнародних оперативно-профілактичних операціях і розслідуваннях злочинів, пов'язаних з торгівлею людьми, а також ініціювати проведення таких розслідувань.

МВС, МЗС, СБУ, Мін'юст, Адміністрація Держприкордонслужби. 2007—2010 роки.

28.Продовжувати співробітництво з Інтерполом, Європолом, Регіональним центром Південно-Східної Європейської ініціативи співробітництва у боротьбі з транснаціональною злочинністю (5ЕСІ), правоохоронними органами інших держав з питань спільної протидії торгівлі людьми, обміну інформацією про транснаціональні злочинні групи та окремих осіб, які провадять таку злочинну діяльність, а також розслідування злочинів, пов'язаних з торгівлею людьми.

МВС, СБУ, Мін'юст, МЗС, Адміністрація Держприкордонслужби. 20І)7—2010 роки.

29. Забезпечувати залучення міжнародних громадських організацій, благодійних фондів та іноземних засобів масової інформації до реалізації проектів, спрямованих на запобігання і протидію торгівлі людьми, розшуку осіб, які зникли за кордоном, їх реінтеграцію і реабілітацію.

Держкомтелерадіо, Мінсім'ямолодьспорт. 2007—2010 роки.

30. Розвивати співробітництво з громадськими та міжнародними організаціями і фондами, широко використовувати міжнародний досвід у запобіганні та протидії торгівлі людьми, захисті прав осіб, що постраждали від таких злочинів, розшуку осіб, які зникли за кордоном, поверненні додому та реабілітації осіб, що постраждали від торгівлі людьми.

Мінсім'ямолодьспорт, МВС, МЗС, МОН, Мін'юст, СБУ, Мінпраці, Мінтрансзв'язку, Держкомтелерадіо, МКТ, Держкомнацрелігій, Держпідприємництво, Адміністрація Держприкордонслужби, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, обласні, Київська та Севастопольська міські держадміністрації. 2007—2010 роки. ,;-.





КАБІНЕТ МІНІСТРІВ УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А
від 27 грудня 2006 р. N 1849

Київ



Про затвердження Державної програми

"Репродуктивне здоров'я нації"

на період до 2015 року


Кабінет Міністрів України п о с т а н о в л я є:

1. Затвердити Державну програму "Репродуктивне здоров'я нації" на період до 2015 року (далі - Програма), що додається.


2. Міністерствам, іншим центральним органам виконавчої влади, відповідальним за виконання Програми, та Академії медичних наук, Академії педагогічних наук, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, обласним, Київській та Севастопольській міським державним адміністраціям щороку до 1 лютого подавати Міністерству охорони здоров'я інформацію про хід виконання Програми для її узагальнення та подання до 20 лютого Кабінетові Міністрів України.




Прем'єр-міністр України В.ЯНУКОВИЧ

Інд.28


ЗАТВЕРДЖЕНО
постановою

Кабінету Міністрів України

від 27 грудня 2006 р. N 1849


ДЕРЖАВНА ПРОГРАМА
"Репродуктивне здоров'я нації" на період до 2015 року


Загальна частина

Людина, її життя та здоров'я є найвищими соціальними цінностями держави, визначеними Конституцією України (254к/96-ВР). Майбутнє держави обумовлюється комплексом політичних, економічних, соціальних факторів, що впливають на демографічну ситуацію та стан здоров'я населення.


Результати аналізу змін населення за останні 10-15 років свідчать про те, що Україна перебуває у стані глибокої демографічної кризи, зумовленої депопуляцією, збільшенням питомої ваги осіб похилого віку і зменшенням середньої тривалості життя. Зазначене негативно впливає на розвиток продуктивних сил, рівень добробуту людей та економічну ситуацію в державі.


Особливе занепокоєння викликає стан репродуктивного здоров'я, яке є невід'ємною складовою частиною здоров'я нації в цілому і має стратегічне значення для забезпечення сталого розвитку суспільства. Комплекс заходів, здійснених протягом останніх років у рамках Національної програми "Репродуктивне здоров'я 2001-2005" (203/2001 ), сприяв позитивним змінам у цій сфері. Так, створено службу планування сім'ї, підвищився рівень обізнаності населення щодо здорового способу життя, безпечної статевої поведінки, відповідального батьківства, методів профілактики непланованої вагітності, використання сучасних методів контрацепції.


Спостерігається тенденція до зменшення кількості абортів, зниження рівня материнської та дитячої смертності, однак ці показники залишаються високими і значно перевищують середньоєвропейські. Потребують розв'язання проблеми невиношування вагітності та безпліддя, що наслідками небезпечної статевої поведінки і причиною значних репродуктивних втрат.

Такий стан справ зумовлює необхідність подальшого здійснення комплексу заходів, спрямованих на поліпшення репродуктивного здоров'я населення.

Аналіз причин виникнення проблеми Проблеми, що виникають у сфері епродуктивного здоров'я, зумовлені:


незадовільним соціальним становищем громадян, недостатньою увагою до ролі інституту сім'ї, збереження традиційної культури взаємовідносин у сім'ї як основної складової суспільства;


недостатньою соціальною і правовою захищеністю у сфері праці, відсутністю належного контролю за дотриманням правил і норм охорони праці та техніки безпеки;


дискримінацією жінок, особливо у сфері приватної підприємницької діяльності що витісняє їх у низькооплачувані галузі або змушує шукати роботу в тіньовому секторі економіки чи за кордоном;


недосконалістю нормативно-правової бази;


смертністю чоловіків працездатного віку, що у 3,6 раза перевищує смертність жінок. Незворотні втрати чоловічого населення у репродуктивному віці позначаються на статевому співвідношенні у суспільстві, зумовлюючи наявність значної кількості одиноких жінок, неповних сімей та дітей-сиріт;


високим рівнем материнської та малюкової смертності, пов'язаним з недостатньою поінформованістю населення щодо здорового способу життя, відповідальної статевої поведінки, планування сім'ї, сучасних стандартів профілактики, діагностики і лікування хвороб репродуктивної системи, а також недостатнім рівнем оснащення сучасним високотехнологічним обладнанням закладів охорони здоров'я та підготовки спеціалістів, що призводить до зниження якості медичної допомоги;


незадовільним станом здоров'я вагітних жінок, що призводить до збільшення кількості ускладнень під чаc пологів, які спричинють виникнення хвороб у новонароджених, а також впливають на рівень захворюваності дітей віком до 14 років та дитячої інвалідності;

високим рівнем штучного переривання вагітності (19,1 на 1000 жінок репродуктивного віку), що впливає на фертильність і перебіг наступної вагітності та пологів. Штучне переривання вагітності і пов'язані з ним ускладнення призводять до смерті майже кожної десятої жінки;


незадовільним станом здоров'я підлітків, негативний вплив на яке має поширення порнографії, пропаганда сексуального насильства, широке рекламування шкідливих звичок (тютюнокуріння, вживання алкоголю, наркотиків);

високим рівнем безпліддя українських сімей, що можна віднести до прямих репродуктивних втрат;


поширеною онкогінекологічною патологією репродуктивних органів, що є однією з основних причин смертності і призводить до втрати значної кількості молодих жінок, які не реалізували свою репродуктивну функцію;


недостатнім рівнем матеріально-технічного забезпечення закладів охорони здоров'я, що надають послуги у сфері репродуктивного здоров'я.


Одним з основних факторів розладу репродуктивного здоров'я населення вважаються інфекційні хвороби, що передаються статевим шляхом, які в підлітковому та дорослому віці нерідко стають причиною безпліддя, невиношування вагітності, онкогінекологічної патології, а також внутрішньоутробного інфікування плода з можливими тяжкими наслідками і навіть вадами розвитку. Прямі репродуктивні втрати від невиношування вагітності щороку становлять 36-40 тис. ненароджених дітей. У з'язку з високими темпами поширення ВІЛ-інфекції особливої важливості набуває проблема ВІЛ-інфікованих вагітних жінок, що в свою чергу пов'язана з негативною динамікою збільшення ВІЛ-інфікованих дітей.

Мета та основні завдання Програми

Мета Програми полягає у поліпшенні репродуктивного здоров'я населення як важливої складової загального здоров'я, що значно впливає на демографічну ситуацію та забезпечення соціально-економічного розвитку країни.


Основними завданнями Програми є:
  • створення умов безпечного материнства;
  • формування репродуктивного здоров'я у дітей та молоді;
  • удосконалення системи планування сім'ї;
  • збереження репродуктивного здоров'я населення;
  • забезпечення ефективного управління виконанням Програми.

Для більш ефективного розв'язання проблеми репродуктивного здоров'я визначені основні групи:

  • діти віком до 14 років;
  • діти підліткового віку 15-17 років;
  • молодь у віці 18-20 років;
  • молоді сім'ї до 35 років;
  • вагітні жінки;
  • жінки та чоловіки репродуктивного віку.


Пріоритетні напрями виконання Програми


Пріоритетними напрямами виконання Програми є:

у соціально-економічній сфері

удосконалення нормативно-правової бази з питань охорони репродуктивного здоров'я сім'ї;

пропагування сімейних цінностей, забезпечення медикосоціальної підтримки молодої сім'ї;

охорона здоров'я соціальне незахищених верств населення;

у сфері освіти

розроблення та реалізація міжгалузевих стратегій, спрямованих на пропагування, формування і заохочення до здорового способу життя, відповідального батьківства та безпечного материнства;

інформування населення з питань відповідального ставлення до охорони особистого здоров'я;

проведення просвітницьких заходів з питань охорони здоров'я, пропагування здорового способу життя, планування сім'ї, зміцнення репродуктивного здоров'я населення, охорони материнства, а також профілактики онкологічних захворювань;

у сфері медицини

забезпечення посилення профілактичної спрямованості медичних послуг щодо збереження репродуктивного здоров'я для кожної цільової групи;

впровадження стратегії надання послуг щодо береження репродуктивного здоров'я лікарями загальної практики та сімейними лікарями;

забезпечення надання високоякісної медичної допомоги у сфері репродуктивного здоров'я та планування сім'ї відповідно до протоколів її надання;

забезпечення рівних для чоловіків та жінок умов надання послуг щодо збереження репродуктивного здоров'я;

розширення доступу до медичних послуг підлітків, а також сільського населення;

розроблення та впровадження новітніх технологій у сфері репродуктивного здоров'я на основі висновків науково-доказової медицини;

поліпшення матеріально-технічного забезпечення закладів охорони репродуктивного здоров'я;

удосконалення та оптимізація системи планування сім'ї;

розроблення стратегії з питань забезпечення населення засобами запобігання непланованій вагітності;

створення системи підготовки сімейних лікарів і лікарів загальної практики з питань репродуктивного здоров'я та планування сім'ї;

включення до навчальних програм переддипломної та післядипломної підготовки фахівців розділів з питань репродуктивного здоров'я і планування сім'ї;

підвищення рівня професійної підготовки фахівців, які надають медичну допомогу у сфері репродуктивного здоров'я;

удосконалення системи управління в закладах охорони здоров'я;

у сфері науки

проведення наукових досліджень з метою:

- виявлення факторів та механізму впливу на збереження і поліпшення репродуктивного здоров'я;

- проведення аналізу щодо стану захворюваності на туберкульоз органів репродуктивної системи;


у сфері управління та контролю за виконанням Програми

моніторинг та оцінка здійснення заходів Програми.


Очікувані результати

Виконання Програми дасть змогу: знизити рівень:

- материнської смертності на 20 відсотків;

- анемії серед вагітних на 45 відсотків;

- малюкової смертності на 20 відсотків;

- гемолітичної хвороби новонароджених на 20 відсотків;

- підліткової вагітності на 20 відсотків;

- запальних захворювань статевих органів у підлітків 15-17 років на 20 відсотків;

- штучного переривання вагітності серед підлітків 15-17 років на 20 відсотків; - штучного переривання вагітності в дорослих жінок на 20 відсотків;

- захворюваності на інфекції, що передаються статевим шляхом, на 30 відсотків;

- захворюваності на гонорею серед дорослого чоловічого населення на 10 відсотків;

- захворюваності на рак шийки матки на 20 відсотків;

- онкологічної захворюваності молочної залози на 10 відсотків;

- смертності новонароджених від синдрому дихальних розладів на 20 відсотків;

збільшити кількість дітей, які перебувають на грудному вигодовуванні до шести місяців, до 60 відсотків;

забезпечити антенатальним доглядом 98 відсотків вагітних;

довести рівень впровадження в амбулаторно-поліклінічних педіатричних закладах системи надання послуг "Клініка дружня до молоді" до 90 відсотків;

підвищити рівень використання сучасних засобів запобігання непланованій вагітності на 20 відсотків.




Фінансово-економічне обґрунтування


Фінансування завдань і заходів Програми (додаються) здійснюватиметься в межах видатків, передбачених у державному бюджеті МОЗ та іншим органам виконавчої влади, що беруть участь у виконанні Програми, бюджетах Автономної Республіки Крим, областей, м. Києва та Севастополя, а також за рахунок інших джерел.

Обсяг фінансування Програми з державного бюджету становить 455165,7 тис. гривень, з місцевих бюджетів - 295135,2, з інших джерел - 10709,6 тис. гривень.