Я україни міністерство освіти І науки, молоді та спорту україни сумський державний університет медичний інститут «актуальні питання теоретичної медицини»
| Вид материала | Документы |
- Я україни міністерство освіти І науки, молоді та спорту україни сумський державний, 6359.55kb.
- Міністерство освіти та науки україни міністерство охорони здоров’я україни сумський, 964.46kb.
- Міністерство освіти І науки україни сумський державний університет медичний інститут, 738.24kb.
- Міністерство освіти та науки україни міністерство охорони здоров’я україни сумський, 1028.21kb.
- Ерство освіти І науки україни міністерство охорони здоров’я україни сумський державний, 950.39kb.
- Міністерство освіти та науки україни міністерство охорони здоров`я україни сумський, 1131kb.
- Конспект лекцій Суми Сумський державний університет 2011 Міністерство освіти І науки,, 1592.04kb.
- Міністерство освіти І науки україни міністерство охорони здоров’я україни сумський, 784.64kb.
- Міністерство освіти І науки україни міністерство охорони здоров’я україни сумський, 1042.47kb.
- Міністерство освіти І науки, молоді та спорту України Міністерство охорони здоров’я, 5570.5kb.
ВАКЦИНАЦІЯ БЦЖ В УМОВАХ ЕПІДЕМІЇ ТУБЕРКУЛЬОЗУ
Костенко О.М.
КУ «Сумська міська дитяча клінічна лікарня Святої Зінаїди»
В Україні починаючи з 1995 року зареєстрована епідемія туберкульозу. На сьогоднішній день у нашій країні один найвищих рівнів захворюваності на туберкульоз та високий рівень відкритих форм туберкульозу. У 2010 р. на «Д» облік в СОПТД по м.Суми взято 913 дорослих, з них з вперше виявленим туберкульозом-127 чол. (а вперше виявлених бактеріовиділювачів - 67 чол.). На початок 2011 р. бактеріовиділювачі по м.Суми становить вже 146 чол.. Ось чому важливо проводити вакцинацію БЦЖ під час епідемії для захисту дітей від генералізованих та розповсюджених форм туберкульозу. Як при будь-якому щепленні, при вакцинації БЦЖ можливі ускладнення: лімфаденіт реґіонарний, холодний абсцес, келоїдний рубець, генералізовані БЦЖ-інфекції.
Впродовж останніх років зберігається тенденція до зростання кількості ускладненого перебігу БЦЖ. У 2010 р. у Сумській області зареєстровано 35 випадків ускладненого перебігу БЦЖ, з них -17 по м. Суми. У 2009 р.: по Сумській області - 19, по м. Суми – 9, у 2008 р. - 9 випадків по області. Серед структури ускладнень у минулому році переважали лімфаденіти – 33 випадки, холодні абсцеси - 2 випадки, що свідчить про високу технічну підготовку медсестер щеплень БЦЖ. Чіткої залежності від місця проведення вакцинації (до окремий пологовий будинок чи поліклініка) немає. Усі випадки ускладненого перебігу БЦЖ були розібрані комісією разом з СЕС: порушень техніки введення при лімфаденітах, а також порушень умов отримання, зберігання вакцини БЦЖ виявлено не було. Причиною виникнення лімфаденітів було визнано індивідуальні особливості дітей.
Таким чином, незважаючи на збільшення БЦЖ- лімфаденітів, проводити вакцинацію БЦЖ необхідно, так як вакцинація є єдиним ефективним методом профілактики туберкульозу, особливо в дитячому та підлітковому віці. Вона дозволяє попередити захворювання у 80 % імунізованих. Якщо ж у вакцинованих і розвивається захворювання, то воно має обмежений характер і перебігає легше. Після широкої вакцинації БЦЖ зменшилась захворюваність на тяжкі форми туберкульозу – міліарний, тубменінгіт, казеозну пневмонію.
МІСЦЕ ГІПОАЛЕРГЕННИХ СУМІШЕЙ ПРИ АЛЕРГІЧНОМУ КОНСТИТУЦІЙНОМУ ДЕРМАТИТІ
Чорна О.О.
КУ «Сумська міська дитяча клінічна лікарня Святої Зінаїди»
Першим проявом алергічної патології у дітей, як правило, є харчова алергія (ХА), яка виявляється вже в перші місяці життя як алергічний конституційний дерматит (АКД). Без усунення причин харчової сенсибілізації і за відсутності корекції функціональних (зворотних) змін з боку травного каналу конституційний дерматит у 70-80% випадків трансформується в дитячу екзему, яка є дебютом атопічного дерматиту.
Вирішуючи проблему раціонального харчування таких дітей, слід пам’ятати, що ідеальною їжею для них є материнське молоко. Однак, коли грудне вигодовування неможливе, необхідно знайти замінники жіночого молока, які можна було б призначати таким немовлятам. Впродовж останніх років доведена доцільність застосування з лікувальною метою гіпоалергенних сумішей («Алфаре» (НАН кисломолочний), «АЛ110» (НАН безлактозний), «НАН гіпоалергенний» (NAN 1 HA).
Метою роботи було удосконалення методів дієтотерапії та оцінка ефективності гіпоалергенної суміші Нутрілон Гіпоалергенний 1 з пребіотичними волокнами.
Під нашим наглядом знаходилося 16 дітей віком від 2 до 12 місяців з проявами АКД, які впродовж 4-6 тижнів у якості основного харчування отримували вищевказану суміш. До початку дослідження всі діти перебували на змішаному або штучному вигодовуванні різними замінниками грудного молока. Суміш вводили в раціон поступово, починаючи з 20 мл 2 рази на добу. Щоденно кількість суміші збільшували на 40-50 мл і протягом 4-5 днів доводили до необхідного об’єму. Результати дослідження оцінювали через 3-4 тижні від початку застосування суміші. Критеріями оцінки ефективності харчування були показники толерантності до нової їжі (апетит, диспепсичні прояви, характер випорожнень), динаміка антропометричних даних, показники терапевтичної ефективності (динаміка проявів АКД).
Перший тиждень був періодом вивчення толерантності дитини до нового продукту харчування. Впродовж цього часу слідкували за такими показниками: як відмова від їжі, зригування, блювання, підсилення проявів АКД, негативні зміни характеру випорожнень.
Період адаптації до даної суміші перебігав без особливостей. Діти охоче їли запропонований продукт, що безперечно вказує на його високі смакові якості. Спостерігалася регресія змін на шкірі, зменшився її свербіж. Гастроінтестинальних порушень у вигляді колік, метеоризму, закрепів у обстежених дітей не виявлено. Більше того, у 3 дітей, у яких перед застосуванням суміші спостерігалася тенденція до закрепів, випорожнення нормалізувалися. На фоні застосування цієї суміші в усіх немовлят випорожнення були кашкоподібної консистенції, звичайного кольору без патологічних домішок.
Таким чином, результати проведених клінічних досліджень доводять, що суміш Нутрілон Гіпоалергенний 1 з пребіотичними волокнами діти добре переносять. Вона за своїм складом повністю відповідає сучасним вимогам до замінників жіночого молока і може бути рекомендована для застосування в харчуванні дітей з проявами харчової алергії або з ризиком її розвитку.
ВИПАДОК СИНДРОМУ ВЕСТА У ДИТИНИ 3-ОХ МІСЯЦІВ
Марченко О.І.
КУ «Сумська міська дитяча клінічна лікарня Святої Зінаїди»
Синдром Веста, салаамові судоми інфантильні спазми — симптоматична (криптогенна) генералізована форма епілепсії. Проявляється зазвичай у віці 3-9 місяців, частіше у хлопчиків,що мають більші, або менші явні мозкові дефекти або ураження, частіше антенатального, а іноді і пери - або постнатального походження. Основний тип нападів - флексорні інфантильні спазми (салаамові приступи).
Дитина згинає голову і тулуб, припіднімає і згинає руки, витягує ноги. Приступи дуже короткі - декілька секунд. Однак вони часто згруповуються у серії до 100 і більш спазмів за одну серію. За добу відмічається 10-50 серій. На ЕЕГ — «гіпсаритмія», а під час нападу- генералізовані спайки і гострі хвилі.
Не рідко у дітей відмічається значна затримка психомоторного розвитку, тетрапарези. При нейровізуалізації - дифузна атрофія, вади розвитку головного мозку.
Прогноз несприятливий. Смертність складає 20 %. У 90% хворих - порушення психічного розвитку. Часто у віці до 3-х років синдром Веста переходить у синдром Леннокса-Гасто. Лікування складне, а ефективність його невелика.
Під нашим наглядом була дитина 3-ох місяців, у якої на фоні пре- та інтранатального гіпоксично-травматичного ураження ЦНС, субатрофії головного і шийного відділу спинного мозку, м'язової гіпертонії, затримки психомоторного розвитку з'явились салаамові судоми. Напад включав серію до 80-110 судом. За добу до 12 нападів. Також відмічались поодинокі судоми. На ЕЕГ - гіпсаритмія. У лікуванні впродовж двох місяців використовувались різні комбінації протисудомноої терапії. Згодом напади були купіровані. Дитина почала тримати голову, посміхатися, розпізнавати рідних, знизився м'язовий тонус.
На даний момент дитині 6 місяців, знаходится на комбінації препаратів: Вігабатрина (сабріл), - 92 мг/кг на добу та Конвульсофін — 40 мг/кг на добу.
ЗМІНИ КИСЛОТНО-ЛУЖНОГО СТАНУ ПРИ ГОСТРИХ КИШКОВИХ ІНФЕКЦІЯХ У ДІТЕЙ
Русановська І.Л., лікар-інтерн, Кругляк С.І.*, Татаренко С.Д.*, Колісніченко А.М.*
Науковий керівник – доц. Т.П. Бинда
СумДУ, кафедра педіатрії післядипломної освіти,
*КУ «Сумська міська дитяча клінічна лікарня Святої Зінаїди»
Однією з серйозних проблем педіатрії є високий рівень захворюваності на гострі кишкові інфекції (ГКІ) серед дітей. За даними ВООЗ, у світі щорічно реєструється від 68,4 до 275 млн. діарейних захворювань. Діарейні захворювання щороку спричинюють понад 1 млн. смертей серед дітей на земній кулі. У загальносвітовому масштабі в структурі захворюваності кишкові інфекції різноманітної етіології знаходяться на другому місці після захворювань серцево-судинної системи.
Метою роботи було вивчення кислотно-лужного стану в дітей хворих на ГКІ.
Впродовж 2009-2010 рр. обстежено 28 дітей з тяжким ступенем ГКІ, що лікувалися у відділенні анестезіології та інтенсивної терапії СМДКЛ і 60 дітей з середнім ступенем тяжкості ГКІ, що лікувалися в інфекційному відділенні №3 СМДКЛ.
Величина pH є однією з найбільш стабільних констант внутрішнього середовища, і в нормі складає 7,32-7,43. Оскільки компенсаторні механізми організму нормалізують стан крові, значення рН близьке до норми, не завжди виключає наявність розладів кислотно-лужної рівноваги. У 88-ти дітей, що знаходилися під нашим наглядом, спостерігалися такі зміни: зміщення у бік ацидозу у 13 (14,8%+3,8) хворих, алкалозу у 27 (30,7%+4,94) хворих, у 48 (54,5%+5,34) дітей значення рН знаходилося у межах норми. При аналізі кислотно-лужного стану в залежності від тяжкості хвороби встановлено, що у 28 дітей з тяжким ступенем ГКІ зміщення у бік ацидозу спостерігалося у 7 (25%+8,33) дітей, у бік алкалозу - у 4 (14,3%+6,73) дітей і у 17 (60,7%+9,4) - у межах норми. У 60 дітей з середнім ступенем тяжкості ГКІ зміщення у бік ацидозу спостерігалося у 20 (33,3%+6,14) дітей, алкалозу у 9 (15%+4,65) дітей і у 31 (51,7%+6,51) дитини значення рН знаходиться у межах норми.
Таким чином, у дітей виявлялися різноманітні зміни рН крові, що свідчить про необхідність обов’язкового визначення кислотно-лужного стану перед призначенням терапії.
ДИНАМІКА ЗАХВОРЮВАНОСТІ НА ГНІЙНІ МЕНІНГІТИ ДО ТА ПІСЛЯ ВПРОВАДЖЕННЯ ВАКЦИНАЦІЇ ПРОТИ ГЕМОФІЛЬНОЇ ІНФЕКЦІЇ
Плахута В.А., Чумаков В.М., лікарі-інтерни
Науковий керівник – доц. Т.П. Бинда
СумДУ, кафедра педіатрії післядипломної освіти
Гемофільна інфекція (НІВ-інфекція) - поширена інфекція, збудником якої є паличка Haemophilus influenzae тип b. Найбільш небезпечний тип b зустрічається у 5-25% людей. У дітей до 5 років, вона може стати причиною менінгіту, пневмонії, гнійного целюліту, епіглотиту, артриту та інших форм інфекції. Пік захворюваності найбільш небезпечною формою НІВ-інфекції - менінгіту припадає на 6-12 місяців.
За існуючими даними, гемофільна інфекція є причиною від 35% до 50% усіх гнійних бактерійних менінгітів у дітей у віці до 5 років. НІВ-інфекція погано піддається лікуванню, оскільки гемофільна паличка надзвичайно резистентна до антибіотиків. Тому найбільш ефективний спосіб боротьби з гемофільною інфекцією є її попередження, тобто вакцинація. Вакцина проти гемофільної інфекції використовується в 80 країнах, включаючи всі економічно розвинені країни. Накопичений досвід доводить, що щеплення серед дітей здатне знизити захворюваність на гемофільну інфекцію до поодиноких випадків у країні. Так, у Великобританії щеплення проводяться впродовж 10 років, що знизило число випадків захворювання НІВ-інфекції до 1-2 на рік. У всьому світі за 10 років використано 50 млн. доз вакцини. В Україні з 2006 року вакцинація проти ХІБ-інфекії включена до національного календаря щеплень України.
Важливим питанням є вивчення результатів моніторингу стану захворюваності на інфекційні хвороби, щодо яких вакцинація тільки розпочалася, зокрема на гемофільну інфекцію типу b.
Метою нашої роботи було вивчення стану захворюваності дітей на гнійні менінгіти.
Проведено аналіз статистичних даних захворюваності з 2001. р. по 2010 р.
Хлопчики на гнійний менінгіт хворіли частіше, ніж дівчатка (65,7 %, 34,3 %, р<0,001). За п’ятирічний період до введення вакцинації проти гемофільної інфекції діти хворіли частіше (241 дитина – 62,1%), ніж за п’ять років після її проведення (147 дітей – 37,9%, р<0,001). Причому питома вага хворих на гнійний менінгіт у віці до 5 років після впровадження вакцинації проти гемофільної інфекції типу b була достовірно нижчою (58,5%, 42,9%, р<0,01) .
Отже, після впровадження вакцинації проти НІВ-інфекція відмічається зниження захворюваності на менінгіти, що підтверджує її епідеміологічну та економічну доцільність зниження показника захворюваності серед дітей від бактеріальних менінгітів було зафіксовано після введення вакцинації проти Hib, яка є епідеміологічну та економічну доцільність.
СУЧАСНІ АСПЕКТИ ТЕРАПІЇ ОБСТРУКТИВНИХ БРОНХІТІВ У ДІТЕЙ
Січненко П.П., студ. 6 курсу; Шабель Ю.В., Глухова А.В., Машин С.А., лікарі-інтерни
Науковий керівник - доц. П.І. Січненко
СумДУ, кафедра педіатрії післядипломної освіти
У структурі респіраторних інфекцій обструктивні бронхіти займають одне з провідних місць. Серед основних факторів, що сприяють поширеності гострих обструктивних бронхітів серед дітей раннього віку виділяють формування антенатальної та постнатальної сенсибілізації – токсикози вагітних, необґрунтоване застосування лікарських засобів, особливо антибіотиків, як у період вагітності, так і після народження дитини, ранній перехід до штучного вигодовування. Особливо впливає на формування сенсибілізації несприятлива екологічна ситуація.
На сьогоднішній день розроблені чіткі принципи лікування гострих обструктивних бронхітів, які включають у себе етіотропні – противірусні засоби, топічні та системні бронхомуколітичні та протизапальні лікарські препарати.
Призначення в ранні терміни противірусних препаратів дозволяє мінімізувати призначення антибактеріальної терапії при гострих обструктивних бронхітах у дітей, які можуть бути показаними в дітей у віці до 6 місяців та при нашаруванні бактеріальних інфекцій. Найбільш обґрунтованим, при необхідності призначення антибіотиків, є застосування макролідів, захищених пеніцілінів та цефалоспорінів, які в меншій мірі сприяють розвитку сенсибілізації у дитини.
З метою зменшення проявів бронхіальної обструкції найбільш ефективними на сьогоднішній день є інгаляційне введення селективних симпатоміметиків та глюкокортикоїдів через небулайзер. У тяжких випадках, при розвитку тяжкої дихальної недостатності, показано призначення парентеральних глюкортикоїдів. Показана фітотерапія з призначенням гіпоалергенних рослин – корінь солодки, чабрець, м’ята, богульник.
На етапі реабілітації у більш старших дітей показані дихальна гімнастика, загартування, спелеотерапія. Діти, в яких спостерігаються повторні епізоди бронхіальної обструкції обов’язково повинні надглядатись у алерголога.
Таким чином, тільки комплексне поєднання терапевтичних засобів дозволяє досягати значного клінічного ефекту при лікуванні гострих обструктивних бронхітів у дітей.
ФІЗИЧНІ МЕТОДИ РЕАБІЛІТАЦІЇ У КОМПЛЕКСНОМУ ЛІКУВАННІ ДІТЕЙ З БРОНХІАЛЬНОЮ АСТМОЮ У МІЖПРИСТУПНОМУ ПЕРІОДІ
Малютіна Л.О.*, Ємець В.В., Мачула Ю.О., студ. 4-го курсу
Науковий керівник – к.мед.н., доц. Б.І. Щербак
СумДУ, кафедра ортопедії і травматології,
*КУ «Сумська міська дитяча клінічна лікарня Святої Зінаїди»
Бронхіальна астма (БА) залишається важливою медико-соціальною проблемою сьогодення. Це захворювання, розпочавшись у дитинстві, часто продовжується у зрілому віці і є причиною інвалідності та смертності.
Астма - це захворювання дихальних шляхів, яке призводить до зменшення їх просвіту і зростання опору. Це є причиною того, що у пацієнта із загостренням астми для підтримання адекватної альвеолярної вентиляції збільшується навантаження на дихальну і серцево-судинну системи.
У наш час, правильним слід визнати підхід до лікування БА, що базується на розумному поєднанні медикаментозних і немедикаментозних методів лікування. З цих позицій важливо аргументовано визначити роль і місце фізичних методів реабілітації у лікуванні та хворих на БА й розробити диференційовані покази до їх призначення, виходячи не з нозологічного, а з синдромно-патогенетичного принципу, з урахуванням їх внеску у комплекс лікувальних заходів.
Метою нашого дослідження було запропонувати та обґрунтувати методику фізичної реабілітації спрямовану на зменшення частоти приступів БА, їх полегшення, подовження періодів ремісії, що дозволяє зменшити кількість прийомів ліків.
Нами було обстежено 32 дитини, хворих на БА, які перебували на диспансерному огляді у лікаря алерголога - пульмонолога. Групу контролю склали 10 практично здорових дітей відповідного віку і статі.
Після проведення розробленого комплексу реабілітаційний заходів у 70 % хворих збільшилась екскурсія грудної клітини в середньому на (3,20,28) см. У 85 % пацієнтів відбулося збільшення життєвої ємності легень, покращилися показники спірометрії та електрокардіографії. У 30 % пролікованих дітей була відмічена нормалізація показників клінічного аналізу крові (а саме, еозинофілів).
У 89,4 % хворих спостерігалось покращення функції зовнішнього дихання (ФЗД), що є важливою ланкою у комплексній реабілітації БА. Поряд із зростанням ОФВ1, МОШ75 та ПШВ у порівнянні з вихідним рівнем, спостерігалось збільшення ЖЄЛ, МОШ25 і МОШ50 (р<0,001). Особливо важливим є те, що астма в них стала контрольованою, що підтверджується статистично достовірним підвищенням середніх показників ФЗД при порівнянні з даними до лікування. У пролікованих нами хворих у більш ранні строки відмічалась позитивна динаміка всіх клінічних симптомів БА.
Порівняльний аналіз результатів дослідження пацієнтів контрольної та експериментальної груп показав, що систематичні заняття з використанням фізичних методів паралельно з позитивним впливом на ФЗД дають можливість укріпити діяльність ССС та її функціонування (у пацієнтів експериментальної групи в середині реабілітаційної програми і в кінці її, де порівняно з обстеженням контрольної групи ЧСС знизилася відповідно на 18,73 % і 4,12 %).
Таким чином, отримані результати доводять необхідність подальшого розвитку і впровадження у клінічну практику системи фізичної реабілітації з елементами навчання хворих, що безумовно сприяє поліпшенню стану хворих і може бути одним із провідних напрямів розвитку реабілітації дітей з БА.
КЛІНІКО - ЕПІДЕМІОЛОГІЧНІ ОСОБЛИВОСТІ ОБСТРУКТИВНИХ БРОНХІТІВ У ДІТЕЙ
Масько Г.В., Мажаренко А.С., студ. 3-го курсу; Дробович Я.Б., Басова К.М., лікарі-інтерни
Науковий керівник - доц. П.І. Січненко
СумДУ, кафедра педіатрії післядипломної освіти
У структурі гострої бронхолегеневої патології дитячого віку значне місце займає гострий обструктивний бронхіт, який є різновидом гострого бронхіту і характеризується вираженим синдромом бронхіальної обструкції. Не дивлячись на досягнення медичної науки частота обструктивного бронхіту і на сьогоднішній день залишається досить високою, особливо серед дітей молодшого віку. Це, насамперед, пов’язано з великим різноманіттям факторів, що спонукають до розвитку обструктивного бронхіту - респіраторні вірусні інфекції, викликані респіраторно-синцитіальним вірусом, вірусом парагрипу, мікоплазмами, рідше вірусом грипу та аденовірусом. У розвитку бронхіальної обструкції у грудних дітей головну роль відіграють вікові особливості: бронхи у маленьких дітей вужчі ніж у дорослих, хрящі бронхіального тракту м’які, кісткові структури грудної клітини ригідні, велика кількість бокалоподібних клітин, що виділяють слиз та підвищують в’язкість бронхіального секрету, недосконалість імунних реакцій (знижене утворення інтерферону у верхніх дихальних шляхах, сироваткового та секреторного імуноглобуліну А, знижена активність Т-системи імунітету). Крім того, великий вплив на розвиток обструктивного бронхіту у дітей мають переважне перебування на спині в перші місяці життя, токсикози під час вагітності, ускладнення під час пологів, гіпоксія плода, недоношеність, алергологічний анамнез, рахіт, дистрофія, гіперплазія тимусу, перинатальна енцефалопатія, раннє штучне вигодовування, перенесені респіраторні захворювання в віці 6-12 місяців, а також пасивне куріння в сім’ї та алкоголізм батьків, забруднення оточуючої атмосфери індустріальними газами (аміак, хлор, кислоти, неорганічний пил).
Для вивчення клініко – епідеміологічних особливостей обструктивних бронхітів у дітей нами було обстежено 244 дитини у віці від 1 місяця до 12 років, які знаходились на лікуванні в Сумській дитячій клінічній лікарні з приводу обструктивного бронхіту за період з 2009 до 2011 року. З них до 6 місяців 107 дітей (43,9%), 6 місяців -1 рік - 67 дітей (27,5%), 1 – 3 роки – 51 дитина (20,9%), 3 - 6 років – 11 дітей (4,5%), 6-12 років – 6 дітей (3,2%). З усіх обстежених дітей 88 (36%) хворіли взимку, 47 (19,3%) – навесні , 62 (25,4%) – влітку, 53 (21,7%) – восени, періодично весною та восени – 6 (2,4%). Серед обстежених дітей 70,9% знаходились на змішаному вигодовуванні, з них 92 дитини (37,7%) були переведені на змішаний тип вигодовування до 3 місяців і 81 дитина (33,2%) – пізніше 3 місяців. На грудному вигодовуванні знаходилось 57 дітей (23,3%), на штучному вигодовуванні з моменту народження знаходилось 14 дітей (5,8%). У 79 (32%) обстежених дітей відмічався обтяжений алергологічний анамнез (реакція на антибіотики, харчові продукти, алергічні реакції у батьків), у 118 (48,3%) матерів дітей відмічались ускладнення перебігу вагітності та пологів (анемії, токсикози, нефропатії, гіпертонічна хвороба, накладання акушерських щипців, кесарів розтин). Як правило, всі діти поступали до лікарні після неефективного лікування вдома - впродовж 5 діб від початку захворювання у 54% випадків, 6-10 діб - у 42% випадків, пізніше – 4%. Клінічний перебіг характеризувався проявами синдрому бронхіальної обструкції усіх обстежених дітей. Виражені прояви бронхіальної обструкції відзначались у 163 дітей (66,9%), причому більш виражені порушення бронхіальної прохідності відмічались у дітей раннього віку. У 4% хворих (10 дітей) бронхообструктивний синдром супроводжувався надсадним, задушливим, безперервним кашлем. Нормальна температура тіла відмічалась у 66 дітей (35,3%), субфебрильна – у 165 дітей (59,4%), висока (39 та вище) – у 13 хворих (5,3%), але залежності між лихоманкою та ступенем прояву бронхообструктивного синдрому виявлено не було. Середня тривалість лікування складала 8 – 12 діб, але залежала від термінів госпіталізації від моменту захворювання та наявності фонових станів у дітей (анемія, рахіт, гіпотрофія).
З вище вказаного можна зробити висновок, що в розвитку обструктивних бронхітів велике значення мають характер вигодовування, спадковість, несприятливий перебіг вагітності та ускладнення пологів, схильність до алергічних проявів.
Таким чином, виявлення чинників ризику дозволяє більш цілеспрямовано розробляти плани реабілітаційних і профілактичних заходів щодо попередження обструктивного бронхіту в дітей.