Державний стандарт початкової загальної освіти, затверджений постановою Кабінету Міністрів України 20 квітня 2011 р. №462 ґрунтується на засадах особистісно орієнтовного І компетентісного підходів.
| Вид материала | Державний стандарт |
- Кабінету Міністрів України від 20 квітня 2011 р. №462 державний стандарт, 486.34kb.
- Кабінету Міністрів України від 20 квітня 2011 р. №462 державний стандарт, 532.06kb.
- Закону України "Про загальну середню освіту", 390.67kb.
- Міністерство освіти І науки, молоді та спорту україни наказ, 313.84kb.
- Міністерство освіти І науки, молоді та спорту україни наказ, 391.63kb.
- Постановою Кабінету Міністрів України від 20 квітня 2011 року №462 затверджено новий, 400.15kb.
- Програма для загальноосвітніх навчальних закладів 5-9 класи, 1101.42kb.
- Кабінету Міністрів України від 16 листопада 2000 р. N 1717 державний стандарт, 123.27kb.
- Постановою Кабінету Міністрів України від 20. 04. 2011р було затверджено новий державний, 136.68kb.
- Постановою Кабінету Міністрів України від 20. 04. 2011р було затверджено новий державний, 551.35kb.
Використана література
- Алексюк А.М. Педагогіка вищої школи: Курс лекцій: модульне навчання. -К: Вища школа, 1998.
- Базелюк 1.1. Організація групової самостійної роботи учнів на етапі засвоєння нових знань // Педагог.: Республ. наук, метод, зб-к. К.: Рад. шк., 1988. Вид 5, 117ст.
- Буряк В.К. Самостоятельная работа учащихся. - М.: Просвещение, 1984, 64с.
- Гареев В.М., Куликов С.И., Дурко Е.Н. Принципи модульного обучения // Вестник высшей школы. - 1987. - №8. - с.30-33.
- Гончаренко С. Український педагогічний словник. - К.: Либідь. -1997. -376ст.
- Громцева А.К. Формирование у школьников готовности к самообразованию. М: Просвещение, 1983. - 144с.
- Жарова А.В. Управление самостоятельной деятельностью учащихся. - Л.: ЛГПИ им. А.И. Герцена, 1982. - 75с.
- Жильцов П. А. Повышение зффективности учебно-воспитательного процеса. // Советская педагогика. -1986. -№11.- с.63-69.
- Занков Л.В. Дидактика и жизнь. М.: Просвещение, 1968. 230с.
- Богданова О. С. і Петрова В. І. Методика виховної роботи в початкових класах. -М., 1975.
- Збандуто С. Ф. Педагогіка. - К., 1965.
- Фіцула М. І. Педагогіка. -К., 2001.
- Ягупов В. В. Педагогіка: Навч. посібник. - К.: Либідь, 2002.
- Богуш А. М. Смовська О. І. Етичні бесіди в 1- 3 класах. - К., 1981.
- Гореєва В. М. Виховання культури поведінки школярів. - К., 1983.
- Сухомлинський В. О. Методика виховання колективу. - К., 1971.
- Сухомлинський В. О. Батьківська педагогіка. - К., 1978.
Спіжавка М.В.,
вчитель початкових класів ЗОШ № 41
Розвиток навичок швидкого читання учнів початкових класів
" Той, хто не вміє швидко і свідомо читати,
не може успішно володіти знаннями ... "
В.О. Сухомлинський.
Крапля довбає камінь не силою, а частим падінням,
так людина стає вченою не силою, а частим читанням.
Овідій
Прагнення до знань, пізнання світу — одна з найважливіших потреб людства. Щоб досягти зрілості, високої духовної культури, розвитку творчих здібностей, потрібно не лише знати, а й вміти знаходити інформацію, виробляти навички самоосвіти. Це стане основою для подальшого розумового розвитку учня, успішного засвоєння всіх навчальних предметів, формує вміння працювати з різними видами інформації, виховує культурну, духовно багату особистість.
Першого вересня шестилітня дитина вперше переступає поріг школи, з якою попрощається тільки в юнацтві. Попереду 12 довгих і важких років навчання. Як важливо, щоб ці роки для кожної дитини були роками радощів незалежно від того, які здібності і індивідуальні можливості вона має. Джерелом такої радості може й повинна стати книга.
Значення книги в житті кожної людини і суспільства в цілому величезне. Книга – це ланка, яка зв’язує нас з минулим і майбутнім. Книга – це шлях до пізнання речей і явищ. Книга – це ключ до відкриття світу людей: добра й зла, сили й слабкості, покірності й боротьби. Відкриваючи цей світ, дитина розвиває свій розум і почуття, виробляє переконання, пізнає, оцінює й виховує саму себе. І нема в процесі розвитку такої ж загальнодоступної величини й направляючої сили, як книга.
Прищепити любов до читання - це значить переконати дитину у необхідності дружити з книгою, відчувати її корисність у повсякденному житті як неоціненного джерела знань та засобу спілкування між людьми. У процесі роботи над книгою учні повинні пройнятися розумінням книги як величезної сили, здатної впливати на розум і емоції людини.
Найважливіше завдання початкової школи - навчити дітей вчитися, а це неможливо без уміння читати і працювати з книжкою. Як зробити урок читання цікавим для кожного учня? Основними правилами при плануванні уроків читання є: логічне поєднання всіх видів роботи; неможливість виконання наступного завдання без опрацьованої попередньої вправи; чітка установка щодо роботи: Для чого? Як робити? Скільки часу витратити? Завдання предмета читання у початкових класах — формувати, закріплювати, удосконалювати навички свідомого, правильного, швидкого, виразного читання, розвивати потяг до самостійного читання книг. Таким чином предмет читання ставить за мету виробити в учнів не тільки уміння читати, а й внутрішнє бажання читати, що є усвідомленням необхідності спілкування з книгою, бачити в цьому життєву потребу
(самостійне читання).
Кожен урок має формувати в учнів свідоме, правильне, виразне читання з відповідною для кожного віку швидкістю. Для цього учні мають чітко розуміти лексичне значення і бачити ціле слово, а згодом – словосполучення, смислову фразу, речення.
Швидкість є однією з якостей читання, яка забезпечує усвідомлення тексту. Занадто швидке і занадто повільне читання заважає усвідомленню. При швидкому читанні мозок дитини не встигає схопити зміст у цілому. А повільне читання призводить до того, що учень забуває прочитане, не може усвідомити речення, весь текст, бо частини змісту випадають з його пам'яті.
Нормальною швидкістю читання вголос вважається та, що відповідає звичайній швидкості усного мовлення людини. Нормальною можна вважати середню швидкість читання вголос 100 - 120 слів за хвилину. У школі не доцільно заохочувати дітей, щоб вони змагались щодо швидкості читання вголос, ковтаючи закінчення і зливаючи слова у суцільний потік. Читання вголос звернене до слухачів і має бути на них розраховане, слухач повинен зрозуміти прочитане. Відповідно до цього слід регулювати швидкість читання.
Доведено, що техніка читання не підвищується, коли низька оперативна пам’ять. Робота над вдосконаленням оперативної пам’яті здійснюється за допомогою зорових диктантів.
Набори диктантів ідуть з поступовим нарощуванням довжини речень на одну-дві букви що три дні. За допомогою наборів для зорових диктантів вчитель може навчити дітей швидкочитанню, яке набагато перевищує норми, як вголос, так і мовчки.
У виробленні швидкого читання треба прагнути до темпу читання, що відповідає темпу усного мовлення і забезпечує свідоме сприймання прочитаного . Швидкочитання — це ще й уміння енергійно, хутко міркувати, виконувати різноманітні завдання. Велику роль в навчанні швидкому навчанню відіграє зразок вчителя. Темп його читання — взірець для
учнів. Швидке читання розвивається завдяки систематичному читанню на уроках і в позаурочний час. Прийоми заохочення — читання в особах, " змагання" на швидкість читання, відшукування відповідей в тексті на запитання, що записані на дошці.
На швидкість читання впливає довжина слова, його зміст, зручність чи незручність для вимови. Один і той же учень, залежно від матеріалу, шрифту, читає з різною швидкістю. Кількість знаків або слів різко падає у процесі читання важкого і нецікавого твору. Інтерес завжди поліпшує техніку читання в цілому та його окремих якості.
Швидкість читання істотно впливає на якість запам'ятовування матеріалу: увага школяра спрямована не власне сам процес, а на сприйняття прочитаного. Враження від окремих слів інтегруються, тому легше сприймаються логічні, смислові зв'язки між ними. При повільному читанні діти просто гублять початок фрази, ще не дочитавши її до кінця. Уявімо: уже в 9 класі обсяг домашніх завдань становить у середньому 6 500 слів. Неважко підрахувати, що учень, читаючи в темпі 80 слів за хвилину, витратить (якщо читати без упину) 1 годину 20 хвилин на те, щоб лише раз прочитати тексти. Але оскільки така низька швидкість заважає сприйняттю, то школяр мусить читати повторно, можливо, і втретє. Ось чому діти, які опановують до 90 слів за хвилину, вчать уроки вряди-годи, а ті, хто читає ще повільніше, практично взагалі не в змозі їх готувати.
Треба мати на увазі, що швидкочитання - це ще й уміння енергійно, хутко міркуючи, виконувати найрізноманітніші завдання та фізичні вправи. Власне, це й якісно вищий рівень інтелекту дитини.
Вже в першому класі у період навчання грамоти для розвитку навичок швидкочитання проводжу вправу на ідентифікацію букв. Вправа проводиться у вигляді гри "Впізнай букву".
На картці дається тільки верхня частина букви. Таким чином учні краще запам'ятовують конфігурацію букв і не витрачають часу при читанні складів, слів, речень на їх впізнавання.
У багатьох дітей артикуляційний апарат не розвинений, говорять вони тихо, невиразно. Тому кожний урок читання починаю зі скоромовки. Скоромовки підібрала на кожну букву алфавіту. Дітям подобається до малюнків підбирати скоромовки.
При роботі із скоромовкою даю такі завдання:
а) прочитати по складах разом;
б) пошепки, постукуючи олівцем;
в) хором цілими словами;
г) голосно;
ґ) протяжно (ніби співаєте);
д) у нормальному темпі;
є) чітко артикулюючи;
є) швидко (блискавкою);
ж) модулюючи голос (швидко - повільно).
Бере Віра в руки рака,
Бере рака неборака.
Ви погляньте, подивіться –
Віра рака не боїться.
За бажанням, діти промовляють скоромовку індивідуально.
Не можу обійти увагою чистомовки для фонетичної зарядки.
Ас-ас-ас – 8 Березня у нас,
Ки-ки-ки – всіх вітають малюки,
Ють-ють-ють – побажання гарні шлють,
Си-си-си – щастя, радості, краси,
Ого-ого-ого – здоров'я всім міцного.
Ли-ли-ли – пісню дружно почали,
Ло-ло-ло – діло в нас на лад пішло,
Ем-ем-ем – радість людям ми несем,
Ли-ли-ли – дуже раді всі були.
Швидкість читання залежить і від кількості регресій, тобто перечитуванні слів при читанні тексту. Щоб позбутися цього, пропоную учням звичайною лінійкою закривати попереднє прочитане слово. Запроваджую також картки-блискавки: на 1 секунду показую слово, а потім діти вгадують слово. Крім цього, використовую шаблони: в аркуші паперу прорізується віконце, крізь яке видно 3-5 рядків. Під час читання учень зсуває його донизу, закриваючи опановані рядки.
Учням, які читають дуже повільно, раджу ритмічно постукувати олівцем чи ручкою в ході читання. Це дає можливість, підпорядковуючись ритму, підвищити темп.
У школярів треба виробляти навичку антиципації - вміння водночас із читанням тексту вголос на основі засвоєного змісту, з контурів наступних слів передбачити, вгадувати два-три наступні. Цей процес у людини, яка привчена швидко читати, відбувається переважно
великою мірою машинально, непомітно для неї, однак на початковому етапі дітей можна привчати усвідомлювати всі тонкощі цього процесу. Тим більше, що він неодмінно сприяє вдосконаленню задатків дитини, загалом здібностей до навчання.
Вправи на розвиток навички антиципації
- Читання слова з пропущеними буквами.
З...ма, в...сна, л...то, о...інь.
- Читання речення з пропущеними словами.
Ще не смеркло, а на заході вже зійшла вечірня... .
- Закінчити речення, вибравши потрібне слово.
Письменник - це людина, яка пише... (книги, картини).
- Доповнити речення.
Літня ніч була... (темною, довгою, місячною, короткою).
- Назви одним словом.
Київ, Одеса, Львів - це... .
- Закінчи речення.
Пальто - це одяг, а чоботи - ....
Коли учні вже добре справляються з цим завданням, добираю невеличкі вірші, тексти з дитячих журналів і виготовляю такі картки: з одного боку - текст з пропущеними буквами, словами, а на звороті - цей же текст, записаний повністю. Таким чином, діти мають змогу зіставити тексти, перевірити себе.
Я - ї...альня для п...ашок,
Залі...ай під мій д...шок.
У зимо...і хол...ди
По...бідаєм за...жди.
Я - їдальня для пташок,
Залітай під мій дашок.
У зимові холоди
Пообідає завжди
Велику ефективність на уроці читання відіграє використання різноманітних форм читання. Кожна з цих форм задовольняє певну методичну мету.
Розрізняють такі форми читання:
Індивідуальне читання — це читання окремим учнем.
Хорове читання — голосне чи напівголосне читання всіх учнів.
Ланцюжкове читання — ефективна форма активізації учнівської діяльності в класі. Суть цієї форми читання: учні читають текст. Кожен по 1 - 2 реченню, передаючи " естафету" читання сусідові.
Вибіркове читання — форма читання, коли необхідно знайти найбільш важливі місця для розуміння ідеї твору, процитувати оцінку, яку дає автор своїм персонажам, їх вчинкам, нагадати опис природи, подій.
Читання в особах — один з результативних способів навчання виразному читанню. Цю форму читання можна застосувати при читанні окремих оповідань, байок, казок. Ця форма читання допомагає розвивати творчі, театральні здібності учнів. Читання в особах доцільно поєднувати з інсценуванням.
Читання "дощиком" — одна з ефективних форм розвитку швидкого читання. Іншими словами це читання скоромовкою. Таку форму читання застосовують, коли текст учням уже знайомий.
Читання "сонечком" — повільне читання з чіткою вимовою закінчення кожного слова.
Читання "блискавка".
Учні починають читати мовчки текст у звичайному для себе темпі. За командою "Блискавка" вони прискорюють темп читання (якнайшвидше). " Блискавка" триває 20-30 секунд. Після цього учні переказують прочитане сусідові, можна ставити питання до прочитаного уривка.
Читання "Віконце".
З картону вирізається " віконце" розміром 14х7 см. " Віконце" накладають на текст так, щоб верхній зріз збігався з початком абзацу. Цю частину тексту, яка відривається у " віконце", треба прочитати мовчки з найбільшою швидкістю. Потім текст переказується.
Читання "Хвиля".
Починаємо читати у довільному темпі вголос. Поступово збільшуємо силу голосу, доходимо до вершини і починаємо зменшувати темп.
Читання "Небо і земля".
Починаємо читати мовчки або вголос у довільному темпі. За командою "Небо" припиняємо читати і помітити очима місце, де зупинились, потім очі відірвати від тексту. За командою " Земля" продовжувати читати від поміченого місця.
Читання "Буксир".
Учні починають читати текст мовчки. Одночасно з ними виразно і голосно цей самий текст читає вчитель, або учень, який добре читає. Його темп має бути дещо швидшим від середнього. Читаючи за вчителем чи учнем, решта дітей має встигати читати мовчки.
Читання "Спринт".
Незнайомий текст переглянути очима. Пальчики класти на початок рядка і рухати ним до кінця тексту вертикально.
Читання "Розвідка".
На дошці записані складі чи незрозумілі слова. Після опрацювання цих слів шукаємо їх у тексті.
Читання "Фініш".
Дочитати до слів... ( зазначених вчителем ) якомога швидше.
Повторне читання
Текст читається в нормальному темпі (2-3 абзаци). Діти стежать. Звучить команда: "Повторити!". Діти перечитують хором на великій швидкості.
Ігри та вправи, що сприяють формуванню і вдосконаленню навичок читання
Гра «Розвідники»
На столі 20 предметів, закриті газетою. На деякий час газета забирається, діти розглядають предмети, торкаються, рахують. Вчитель закриває їх. Діти записують слова, які запам’ятали.
Гра „Чарівна паличка”
Клас ділиться на дві команди. Проводиться швидко, вчитель показує на когось, а той називає: гору, пісню або ще щось на вимогу вчителя. Виграє та команда, що набрала більше балів.
Гра „ Добери слово”
Мета – визначити рівень мовленнєвого розвитку і збагатити словник новими словами. Пропоную дітям дібрати до слів-предметів по 2-3-4 слова – ознаки дії. Скажімо, книга – цікава, товста, старовинна, художня; ялинка – гарна, струнка, зелена; питання – складне, просте, риторичне та ін.
Гра „Назви ознаку”
Вчитель називає слово – назву предмета, а учні повинні назвати його ознаки.
Яблуко – смачне, солодке, червоне, соковите, стигле і т.д.
Перемагає той, хто назве найбільше ознак.
Читання деформованого тексту.
Усвохї рахтво тоеп шипе пор четяди житят, неспонев відкттіври у гадокви, могуру. критоВід і йозсерно, але зеб чаньпов опет вогорить рпо ет, як треаб жидрути, битилю, ямріти,тивчися.
(У своїх творах поет пише про дитяче життя, сповнене відкриттів, вигадок, гумору. Відкрито і серйозно, але без повчань поет говорить про те, як треба дружити, любити, мріяти, вчитися)
Гра „Назви точно і швидко ”
Учитель називає слово, а учні швидко згадують , яку дію воно виконує.
Кухар – варить... Двірник –
Учитель - Письменник –
Лікар - Продавець –
Гра „ Навпаки”
Учитель називає слово – ознаку, а діти називають протилежне слово ознаку.
Високий – низький Багатий –
Широкий - Веселий –
Великий - Добрий –
Чорний - Твердий –
Гра „Назви слово”
Учитель пропонує назвати дітям по черзі слова, які мають один склад ( два склади, три склади...). Гра проходить „ланцюжком”. Перемагає той, хто назве останнє слово.
Гра „Відлуння”
Учитель називає слова, а учні хором – останній склад. Ігрова ситуація: „Уявіть, що ми знаходимось у лісі. Кругом дерева, кущі, лунає пташиний спів, і на кожне промовлене слово відгукується відлуння. ”
Ліс – ліс, дерево – во, квіти –ти, ромашка – ка, соловейко – ко, трава – ва...
Гра „Яке слово довше”
Мета – розвивати фонематичний слух, членувати слова на склади, звуки, визначати послідовність звуків. Рекомендую пари слів: година чи хвилина, змія або черв”як, день чи ніч, зима або весна.
Гра „Веселі рими”
Учитель називає слово і пропонує учням дібрати до нього рими (так, щоб останній склад повторювався).
Наприклад, гілка – бджілка...
Олівець - ...
Бичок - ...
Лисичка - ...
Кішка - ...
Гра „Продовжуйте”
Учитель читає речення, а діти повторюють останній склад останнього слова, виразно, дотримуючись інтонації.
Ще зелені боби – би – би – би.
Стоїть у глечику вода – да – да – да.
Ми знайшли вужа – жа – жа – жа.
Укусила ніс оса – са – са – са.
У лисиці є нора – ра – ра – ра.
Вправа "Кидок - засічка"
"Кидок" - читання тексту у швидкому темпі.
"Засічка" - діти піднімають голівки і проговорюють останнє слово, що побачили (не стежачи пальчиком).
Вправа "Кроки"
"Крок" - читання повного рядка тексту. (напівголосно) .
Гра "Знайди пеньок". Використовую таблиці:
Дублісденьнічка Діблізденьнічка Дубліспеньнічка Зублісденьпічка
Гра "Відновіть вірш".
На дошці записані рядочки з вірша. Учні "відновлюють" його.
У містах і на селі, — (2)
Має книжку на столі. (4)
У кожнім домі, в кожній хаті — (1)
Хто навчився вже читати, (3)
Гра "Незвичайна математика".
— Виконайте дії і прочитайте утворений результат.
Зуб + і — убі + ага + дка = ... (загадка).
Скарб — арб + ород — д + мовк + а = ... (скоромовка).
Усіх — іх + мі + шум — ум + ка = ... (усмішка).
Читання слів на одному диханні.
пам'ятає (м'ята) золото (лото)
говорили (рили) пензлі (злі)
самого (сам) розуміє (уміє, розум)
— Придивіться уважно до цих слів. У кожному з них заховалися інші слова. Знайдіть
Вправа на миттєве сприйняття слів. Активізація пам'яті.
Гра "Впіймай слово".
Учні мовчки читають слова, які вчитель швидко показує, затримуючи кожне слово на кілька секунд. Після читання необхідно пригадати якнайбільше прочитаних слів.
Слова на картках-блискавках: пісня, казка, скоромовка, автор, художник, редактор, притча.
— На які групи ви поділили б слова?
Гра "Ланцюжок".
Косаловитишафарамашинадіялинкалина.
- Чітко прочитати кожне слово окремо.
На уроках читання вчитель повинен розвивати якості читання не окремо, а взаємопов'язано. Це пояснюється тим, що удосконалення однієї з них веде до поліпшення іншої. Від правильного читання буде залежати його швидкість. Основою виразного читання
стає свідоме сприйняття тексту. Разом з цим, успіх виразного читання залежить від правильного та швидкого читання.
Кожен вдалий урок читання - це творчість учителя не тільки на ґрунті солідної професійної освіченості, а й вияв його кругозору, уміння всебічно проаналізувати твір, що вивчається, відповідно і підібрати завдання творчого характеру по темі, постійної турботи про загальний розвиток дітей.
Працюючи над проблемою формування навичок швидкого читання у молодших школярів я прийшла до таких висновків:
• темп читання повинен співвідноситися з розумінням прочитаного. Розуміння - основний критерій темпу читання кожного учня;
• у виробленні швидкого читання треба прагнути до темпу читання, який наближається до темпу розмовної мови людини і забезпечує свідоме сприйняття прочитаного;
• головним недоліком щодо швидкості читання є надто повільне читання і читання надто швидке. Як дуже повільне, так і надмірно швидке читання негативно відбивається на всьому процесі читання, а особливо на усвідомленні читання;
• без швидкого, свідомого читання неможливе успішне навчання дитини з усіх інших предметів;
• лише комплексне і систематичне використання вправ для формування виразності, свідомості, правильності та швидкості читання дають змогу сформувати повноцінну навичку читання у молодших школярів;
• головним показником досягнень у підготовці дитини-читача є рівень розвитку навичок самостійної читацької діяльності.
Усі вище визначені напрямки та аспекти проблеми повинні бути враховані вчителями, що прагнуть сформувати справжнього читача, готового до здійснення самостійної читацької діяльності, всебічно розвиненої особистості, що вміє цінувати та насолоджуватись красою слова у його подальшій науково-професійній діяльності.
Читання має стати стежиною, що веде до вершин розумового, морального й естетичного виховання.
Отже, інтерес до читання потрібно виховувати в учнів не лише тому, щоб вони були стали освіченими людьми, а головним чином для того, щоб росли вони добрими, відкритими, вміли розуміти іншого, співчувати та допомагати йому.
Використана література
- Березіна О.М., Павловська Т.О. Мовні ігри та забави: Навчально-методичний посібник. - Тернопіль: Мальва - ОСО, 2002. - 104 с.
2. Богатир В. Формування навички швидкого читання // Початкова освіта. - 2005.-Ш8.-с.14-16.
3. Державний стандарт освіти. Словесність. Читання // Поч.. шк.. – 2001. -№1
4. Дуда В. Вправи, які розвивають гнучкість і швидкість читання вголос та мовчки, вміння вгадувати подальший текст // Відкритий урок. - 2002. - № 10. -с.74-76.
5. Жиганова О. Навчання правильного, свідомого, виразного читання // Початкова освіта. - 2004. - № 4. - с.7-9.
6. Зайцев В.М. Резерви удосконалення читання. Донецьк. 1993.
7. Едигей В.Б. Вчися читати, малюк!. К.: Гранд. 1993.
8. Іванова Л. Система вправ з удосконалення техніки читання // Початкова освіта. - 2005. - № 18. – с.1-4.
9. Коваленко О. Навчання дітей читати. Психолого-педагогічні засади // Початкова освіта. - 2005. -№18. - с.2-4.
10. Курпіта В .1. Ефективні методи і прийоми удосконалення навички читання //
11. Початкове навчання та виховання. - 2005. - № 29-30. - с.38-46.
12. Левченко О.М. Тренувальні вправи для учнів початкових класів "Вчимося читати швидше" // Початкове навчання та виховання. - 2005. - № .-с.2-6.
13. Пальченко LI. Система вправ для розвитку навичок швидкого читання / Із досвіду використання методичних рекомендацій професора І.Т. Федоренка // Початкова школа. - 1991. - № 4. – с.19-22.
14. Пінчук Г. Робота з удосконалення техніки читання // Початкова школа. - 1997.-№ 11.-с.8-11.
15. Пришвін М. Яким повинно бути читання в початкових класах // Початкова освіта. - 2002. - № 8. - с.4-5.
16. Програми середньої загальноосвітньої школи. 1-2 класи. - К.: Початкова школа, 2001.-206 с.
17. Савченко О.Я. Сучасний урок у початкових класах. - К.: Магістр. - S, 1997.-256 с.
18. Яцух Ю.А. Цікаві вправи з розвитку навички читання до текстів "Читанок" для 2-4 класів // Початкове навчання та виховання. - 2006. - № 8. - с.26-36.
Тарасенко О.В.,
вчитель початкових класів ліцею № 4
Розвиток пам’яті та образного мислення молодших школярів
На даному етапі розвитку освіти в нашій державі є пріоритетним побудова навчального процесу, таки чином, щоб в його результаті досягати всебічного розвитку дитини. Одним з важливих елементів розвитку школярів молодшого віку є їх підготовка до засвоєння всезростаючого об’єму знань як у школі так і в подальшому житті. Для цього безперечно важливим є розвиток пам’яті в учнів, та вміння самостійно мислити, аналізувати, робити свої висновки на основі отриманих знань.
Мета роботи - аналіз шляхів удосконалення, в ході учбового процесу, розвитку пам’яті та самостійного творчого мислення молодших школярів.
Для цього потрібно усвідомлювати що саме ми розуміємо під словами пам’ять та мислення.
Пам’ять - це здатність до відтворення минулого досвіду, одна з основних властивостей нервової системи, що виражається в можливості довгостроково зберігати інформацію про події зовнішнього світу та реакції організму багаторазово вводити її у сферу свідомості та поведінки.
Мислення - здатність, що протягом життя формується, до вирішення різноманітних задач і доцільного перетворення дійсності, направленого на те, щоб відкривати приховані від безпосереднього спостереження її сторони.
Відповідно до визначень ми можемо зробити висновок, що розвиваючи пам’ять ми вкладаємо в голови учнів певний багаж знань, але без розвитку мислення, яке дає можливість на основі отриманих знань робити певні висновки, аналізувати та порівнювати події, робити певні припущення на основі отриманих спостереженнях. Саме тому розвиток пам’яті без розвитку мислення не дасть можливість учням в повній мірі користуватись набутими знаннями. Вищевикладене доводить актуальність розвитку як пам’яті так і мислення паралельно, як невід’ємних складових розвитку повноцінної особистості учнів.
Пам’ять. Особливості розвитку пам’яті в дітей.
Пам'ять, як один із рівнів відображення оточуючої дійсності являє собою сукупність процесів, які сприяють організації і збереженню минулого досвіду.
Пам'ять можна визначити як психофізіологічний процес, який виконує функції запам'ятовування, збереження і відтворення матеріалу.
Вже у немовлят пам'ять виступає в своїй елементарній формі - запам'ятовування і подальшому розпізнаванні життєво важливих для дитини впливів. На ранніх етапах розвитку пам'ять включена в процес сприйняття, має мимовільний характер. Дитина не вміє ставити перед собою мету запам'ятати.
Будь-який прояв пам’яті вимагає, насамперед, запам’ятовування, тобто фіксації сприйнятого матеріалу.
Матеріал запам’ятовується, потім зберігається у свідомості протягом певного часу, а про те, зберігся він у свідомості або ні, можна робити висновок тільки у випадку спроби його дізнавання або відтворення.
Кожному із цих чотирьох етапів пам’яті притаманні свої особливості. Враховувати їх необхідно для правильної організації процесу навчання, а також для обґрунтованого використання його можливостей.
Пригадування – це прояв пам’яті, що виникає без безпосереднього повторного впливу якого-небудь об’єкта на людину, тобто в процесі сприйняття, що одночасно відбувається.
Відтворення – це прояв пам’яті, що виникає без безпосереднього повторного впливу якого-небудь об’єкта на людину, тобто без сприйняття, що одночасно відбувається. Наприклад, коли учень завершує роботу над розв’язанням задачі, то він відтворює у думці або на словах послідовність виконання дій із метою перевірки правильності розв’язання.
Впізнавання – простіша форма прояву пам’яті, ніж відтворення. Тому найповніше пам’ять виявляється у відтворенні: нерідко учень досить легко та швидко впізнає що-небудь під час його повторного сприйняття, а самостійно відтворити це неспроможний.
Активність свідомості полягає, зокрема, у вибірковості пам’яті. Серед різноманіття та значної кількості того, із чим має справу людина, насамперед найкраще запам’ятовується саме те, що їй необхідно для задоволення своїх потреб. Вибірковість пам’яті залежить від чіткої постановки завдання, що конкретизує, що потрібно запам’ятати та для чого це необхідно.
Кожне враження, що дістається мозку. Залишає в ньому відбиток – запам’ятовується. Ці відбитки можна розподілити на дві групи:
- матеріал запам’ятовується на короткий термін і становить так звану короткочасну оперативну пам’ять;
- матеріал запам’ятовується на досить тривалий термін і становить довгострокову пам’ять.
Оперативна пам’ять виявляється лише там, де у виробничій діяльності дитина, як правило, не відразу реагує на сигнал, що надходить певною дією, а лише після відчуття декількох сигналів.
У таких випадках їй доводиться запам’ятовувати ці сигнали на якийсь час. Інакше кажучи, оперативне запам’ятовування – це запам’ятовування інформації, що необхідне тільки лише для виконання певної дії.
Довгострокова пам’ять, на відміну від оперативної, тривалий час зберігає відбиток відчуттів, сприйняття, вражень і мислення, що є основою міцних знань, навичок та умінь.
Довгострокова пам’ять залежить від яскравості відчуттів, повноти сприйняття, інтенсивності осмислювання того, що необхідно запам’ятати. Чим яскравіше відчуття, повніше сприйняття та інтенсивніше осмислювання навчального матеріалу, тим міцніше, на тривалий час він закріплюється в пам’яті. Цією психологічною закономірністю, зокрема, пояснюється те, що після одноразового прослуховування пояснень учителя в довгостроковій пам’яті учня залишається в середньому всього лише 10% змісту прослуханого, після самостійного читання – 30%, після активного спостереження за процесом, що вивчається, - 50% , а після засвоєння за допомогою практичних дій учня – 90%. Тому дуже важливо під час засвоєння навчального матеріалу викликати у всіх учнів інтерес, яскраві враження. Краще запам’ятовуються ті частини навчального матеріалу, що сприймалися учнем на початку та наприкінці уроку. Тому важливо вивчати навчальний матеріал, що повинен бути найкраще запам’ятований, на початку або наприкінці уроку.
Мислення. Особливості його розвитку.
Л. С. Виготський говорив, що пам’ять і мислення взаємозалежні, що в дитинстві мислення, пам’ять та уява є нероздільними. Тому розвиваючи одну із ланок тріади, ми розвиваємо й інші.
Першою найважливішою ознакою мислення є узагальненість. Мислення людини відбувається за допомогою понять, кожне з яких передається словом або декількома словами. Поняття – це елементи мислення, різні сполучення яких дозволяють переходити від одних думок до інших, також дозволяють відбуватися процесу мислення в різних його формах.
За перші три-чотири роки навчання в школі прогрес у розумовому розвитку дітей є досить помітним. Від домінування наочно-дієвого і елементарно образного мислення, від допонятійного рівня розвитку і бідного логікою роздуму школяр піднімається до словесно-логічного мислення на рівні конкретних понять.
Кожен акт мислення являє собою процес розв’язання якого-небудь завдання, що виникає під час пізнання або практичної діяльності людини. У процесі мислення відбувається складна та іноді досить тривала розумова діяльність.
Розумовою дією називають акт мислення, під час якого розв’язується елементарне завдання, що не може бути розкладене на простіші.
Будь-яка розумова дія починається з виникнення якого-небудь завдання. Усвідомлення необхідності розв’язати її активізує процес мислення. У результаті усвідомлення завдання – першого етапу мислення – виникає питання, що необхідно розв’язати. Це питання визначає мету, на яку орієнтує людина хід своїх розмірковувань, напрямок подальшого плину думок.
Найпростіший вид мислення – наочно-дієве мислення, що безпосередньо бере участь у практичній дії. Цей вид мислення визначається опорою на вже наявний досвід, відсутністю аналізу ситуації, абстракції та у цих випадках називається практичним мисленням.
Абстрактно-логічне мислення відображає такі факти, закономірності та причинно-наслідкові зв’язки, які не зазнають чуттєвого наочно-діючого та образного пізнання. Воно дає можливість пізнати окремі властивості та якості предметів і явищ в їхньому зв’язку з іншими особливостями тих же предметів та явищ. Абстрактно-логічне мислення – це понятійне мислення.
Образне мислення характеризується тим, що під час розв’язання певних завдань людина оперує здебільшого образами предметів та явищ, що знаходяться в пам’яті. Крім наочних образів, у цьому виді мислення використовуються і знання, що отримані під час навчання та виховання. Однак, провідною є роль образів. Образне мислення, порівняно з наочно-діючим, є більш складним та гнучким, більш узагальненим, але воно не спроможне відображати складні процеси об’єктивної дійсності, що не відтворюються яким-небудь наочним образом.
Основна функція образного мислення – створення образів та оперування ними в процесі розв’язання завдань. Реалізація цієї функції забезпечується спеціальним механізмом уявлення, що спрямований на видозміни, під час утворення вже наявних образів, що є відмінними від вихідних.
Практика роботи з дітьми з дітьми молодшого шкільного віку та пошук шляхів організації їх радісного і цікавого життя в школі сприяли тому, щоб склалися певні педагогічні переконання. Дітям складно зрозуміти накази, заборони, заклики до дотримання обов’язків учнями, вони не можуть довго розв’язувати задачі, їм швидко набридає одноманітність. Вся складність роботи полягає в тому, що за будь-якого рівня знань діти залишаються дітьми, для яких гра є сенсом життя. Обираючи гру, учні усвідомлюють пов’язані з нею труднощі, стають цілеспрямованими, зосередженими, долаючи їх. Як діти радіють грі на уроках, так вони радіють і навчанню. У процесі навчання через гру виявляються та розвиваються індивідуальні здібності дітей, створюється умова для самореалізації особистості, формуються всі види мислення. До дітей на уроках можуть завітати їхні улюблені герої, які теж хочуть навчатися та просять розв’язати задачу, дати відповідь на запитання, відгадати загадку. Добираючи гру до уроку, вчитель бере за основу зміст програми та ураховує принципи побудови систем ігор. Оголошення назви гри вже створює на уроці ігровий настрій. Наприклад, такими звертаннями можуть бути: «Діти, зараз ми будемо гратися»; «Ви хочете погратися?»; «Послухайте, яку загадку нам приніс Буратіно». Загадкова інтонація, зниження або посилення голосу, оголошення гри від імені казкового героя «образа» створюють у дітей ігровий настрій.
Розумовий розвиток дитини є складним процесом. Розвити розумові здібності неможливо без формування образного мислення. Образ, що з’явився в дитячому мисленні, дуже схожий на квітку, що коренем тримається за підсвідомість, а пелюстками тягнеться до сонця до незвіданого, нового.
«Образ допомагає учневі перекинути місток між незнанням і знанням, адже саме він нібито «вичерпує» з об’єкта пізнання новий його зміст». (С. Л. Рубенштейн)
Образ допомагає маленькому школяреві побудувати власний, наповнений особистісним, зміст, ставлення до конкретних знань.
ГРАЮЧИСЬ НАВЧАЄМО
«Пограйте з нами!» — досить часто ми чуємо це прохання від своїх учнів. І скільки радості вони отримують, коли ми, переборюємо утому та роздратування, погоджуємося грати роль казкових героїв, принцес, чародіїв. Найчастіше, під час гри на уроці, діти запам’ятовують значно більше навчального матеріалу і надовго. Тому що гра — це не тільки задоволення та радість для дитини, що самі собою вже є дуже важливими, а це й засіб для розвитку уваги, пам’яті, мислення, уяви. Під час ігор розвиваються ті якості, що є необхідними для подальшого життя та розвитку дитини. Граючись, дитина може здобувати нові знання, уміння, навички, розвивати здібності, навіть не здогадуючись про це.
Кожна гра — це спілкування дитини з дорослими, з іншими дітьми — це школа співробітництва, в якій вона навчається радіти успіхам однолітків і мужньо витримувати свої невдачі.