Програми реформ та розвитку сільського господарства україни

Вид материала

Документы

Содержание Рослинництво (зернові, зернобобові, технічні та кормові культури) Агрофінфонд з функціями «зернового ломбарду» У 2000 було вирощено на 3 млн. т зернових більше ніж звичайно 2. Економічний потенціал технології.

Подобный материал:

• Програми реформ та розвитку сільського господарства україни, 3597.98kb.
• Меморандум погодження між Міністерством сільського господарства, лісів та сільського, 69.71kb.
• Розробити програми розвитку сільського господарства на 2012 рік та подати на розгляд, 18.46kb.
• Склад робочої підгрупи з розвитку сільського господарства та земельної реформи обласного, 19.2kb.
• Обласна програма розвитку тваринництва на 2011 2015 роки, 120.42kb.
• Про стан та напрямки розвитку сільського господарства в 2011 році за галузями (рослинництво,, 19.63kb.
• України на період, 1241.03kb.
• Концепція реформування та розвитку лісового господарства, 93.95kb.
• Про хід виконання Програми інформувати районну раду щорічно до 25 грудня, 589.27kb.
• Про внесення змін до Програми реформування І розвитку сільського комунального господарства, 121.45kb.

Джерело: Науковий збірник "Агропромисловий комплекс України: стан та перспективи розвитку", 2009 рік.

Додаток 2.3.7.

Системоутворюючими галузями сільського господарства є рослинництво, свинарство, молочне скотарство

Фактори, що визначають ключову та системоутворюючу роль галузей в сільському господарстві України

Рослинництво (зернові, зернобобові, технічні та кормові культури):

• традиційно займає найбільш вагому частку в структурі валового продукту сільського господарства України ( за останні п’ять років – більше 50%);
  
• відіграє визначальну технологічну роль в формуванні кормової бази для тваринництва та птахівництва;
  
• галузь, яка в умовах сучасних передових технологій землеробства характеризується високою науко- та інтелектуалоємкістю;
  
• традиційно визначає експортний потенціал сільськогосподарської галузі, але має гірші за світові показники якості та собівартості продукції;
  
• в найбільшій мірі впливає на стан ґрунтів та на зменшення викидів парникових газів.
  

Свинарство:

• традиційно має вагому долю в виробництві та в споживанні м’яса в Україні (30-40%);
  
• має власний потенціал кормозабезпечення за рахунок достатніх об’ємів вирощуваного в Україні зерна (яке зараз експортується за низькими цінами);
  
• Україна відома в світі як традиційний виробник свинини, має сприятливі ринкові умови для нарощування експорту;
  
• має короткий виробничий цикл (відгодівля – до 120 днів) і здатна в короткі строки забезпечити нарощування об’ємів виробництва продукції.
  

Молочне скотарство:

• молоко традиційно займає другу позицію в структурі валового продукту сільського господарства України ( за останні п’ять років – близько 15%);
  
• молочне скотарство – галузь, яка в умовах сучасних передових технологій виробництва молока характеризується високою науко- та інтелектуалоємкістю;
  
• Україна відома в світі як традиційний виробник та експортер молока та молочних продуктів, має освоєні закордонні ринки збуту з умовами для нарощування експорту молока та молокопродуктів.
  

Додаток 2.3.9.

Забезпечуючими галузями, що визначають рівень застосованих в сільському господарстві технологій, їх інтелектуало- та ресурсоємності є аграрна освіта та аграрна наука.

Потреба сільського господарства в аграрній науці обумовлена:

• наукоємністю технологій, здатних забезпечити економічну ефективність та конкурентоспроможність ключових системоутворюючих галузей сільського господарства України;
  
• необхідністю в технологічній підтримці при масовому переході сільгосппідприємств на новітні технології.
  

Потреба сільського господарства в аграрній освіті обумовлена:

• потребою аграрного бізнесу в кадрах, що володіють знаннями та навиками застосування новітніх ресурсозберігаючих технологій;
  
• науко- та інтелектоємністю новітніх технологій, що потребує систематичного оновлення знань та підвищення кваліфікації кадрів.
  

Додаток 2.3.12.

Занепад галузі вітчизняного сільськогосподарського машинобудування поглиблює проблеми сільського господарства, гальмує його розвиток та технологічне переоснащення

Вітчизняне машинобудування не забезпечує сільгоспвиробників технікою, що відповідає сучасним вимогам сільгоспвиробників.



Джерело: УкрНДІПВТ ім. Л. Погорілого, 2008 р.

Морально застарілі та фізично зношені техніка та обладнання, що складають технічну систему сільського господарства

• Майже половина (43%) всіх випробуваних с/г машин мають наробіток на відмову менше 100 годин.
  
• Більше половини машин (51%) має величину гарантійного строку служби до 1 року і тільки у 12% він більше двох років.
  
• Більше, ніж у половини машин (58%) відсутня автоматизована система управління та контролю.
  
• Майже кожна четверта (23%) вітчизняна с/г машина має гірші показники в порівнянні з закордонними аналогами.
  
• Результати експертизи технічних умов свідчать, що:
  

• в 48% ТУ вказані застарілі стандарти, які уже не діють (в кожних ТУ приведені від 1-го до 5-ти застарілих стандартів).
  
• в 23% розглянутих ТУ приведені занижені показники якості виконання технологічного процесу, а близько 7% ТУ взагалі не обумовлюють показники якості виконання технологічного процесу.
  
• в 11% ТУ не вказано на умови експлуатації машин.
  
• майже в 18% розглянутих ТУ показники надійності занижені і не відповідають вимогам сучасних нормативних документів.
  
• в 12% ТУ термін введення їх в дію становить від 11-ти до 15-ти років тому,
  
• 5% ТУ мають термін введення в дію більше 15-ти років і не переглядалися.
  

• Від 80 до 90% техніки фізично зношена.
  

Джерело: УкрНДІПВТ ім. Л. Погорілого, 2008 р.

Додаток 4.1.2.

Обгрунтування образу галузі Рослинництва

Забезпечення та підвищення прибутковості та, відповідно, отримання економічної незалежності від дотацій та субсидій в рослинництві можливе при зниженні собівартості виробництва та збільшенням доходу від реалізації виробленої продукції.

Розмір доходу в рослинництві визначається двома показниками – урожайністю та ціною на продукцію.

Збільшити урожайність можна, застосувавши таку технологію, яка дозволяє змінити пропорції в структурі витрат, збільшивши виробничі витрати за статтями, що прямо впливають на врожайність, за рахунок інших статей. В найбільшій мірі цю вимогу виконує ресурсозберігаюча технологія No-Till (або технологія прямого посіву) (див. Додаток 4.1.2.1)

Отримання максимальної ціни реалізації залежить від часу продажу. В зв’язку з цим перед сільгоспвиробником постає дві основні проблеми, зазначені у розділі 4.1.1 (6-й і 10-й абзаци).

Вирішенням проблеми має стати Агрофінфонд з функціями «зернового ломбарду», де сільгоспвиробник міг би позичити кошти під заставу зерна зібраного урожаю (навіть під невисоку заставну ціну). Тоді він отримує можливість своєчасно та якісно провести посівну та, дочекавшись влучного моменту, вигідно продати урожай та розрахуватись з «Агрофінфондом». (див. Додаток 4.1.2.3)

Визначені проблеми, пов’язані зі зберіганням зерна оптимально вирішуються шляхом будівництва безпосередньо в господарствах елеваторів середньої та малої потужності. Але такі проекти внаслідок їх досить великої інвестиційноємкості потребують допомоги держави шляхом надання можливості будувати елеватори, придбані в лізинг (див. Додаток 4.1.2.2).


Додаток 4.1.2.1.

Обґрунтування доцільності
застосування ресурсозберігаючої технології
прямого посіву (No-Till)

1. Світовий досвід застосування ресурсозберігаючої технології No-Till (або технології прямого посіву).

Аналіз матеріалів міжнародних конференцій з обміну досвідом застосування технології No-Till, що проходили в Україні в період 2004-2009 рр. за участі практикуючих експертів-консультантів, фермерів, науковців-дослідників з понад 20 країн з п’яти континентів світу, свідчить про наступне:

• Приклади успішного багаторічного досвіду застосування технології No-Till існують всюди в світі, де практикується рослинництво, незалежно від кліматичних умов (кількість опадів, температурний режим), типу ґрунтів, виду вирощуваних зернових, зернобобових культур.
  
• Практики одностайно відмічають такі позитивні ефекти від застосування технології No-Till:
  

• Економія палива (зниження енергоємності);
  
• Збільшення утримання вологи в ґрунті, покращення доступності води;
  
• Зниження ерозії ґрунтів;
  
• Зростання стабільності виробництва сільськогосподарських культур;
  
• Зростання прибутку в господарствах будь-якого розміру (в тому числі і дрібних);
  
• Зростання чистого прибутку.
  

• Технологія No-Till зменшує необхідність фізичної праці, але потребує значно більше інтелектуально-розумової діяльності та рівня професійних знань та умінь
  
• Технологія не має об’єктивних протипоказань застосування. Перешкодами можуть бути тільки небажання (страх) змінювати привичні методи роботи (недостатність мотивації) або низький рівень професійної підготовки сільгоспвиробників.
  

В світі існують приклади на рівні країн, які свідчать про можливість суттєвого збільшення врожайності при переході на технологію No-Till.

Приклад з Австралії. Завдяки поступовому впровадженню технології No-Till в західному штаті, де мешкає 1,7 млн. чоловік, за період з 2000 по 2004 рік без розширення площі використовуваних земель було додатково отримано 16 млн. т зерна:

У 2000 було вирощено на 3 млн. т зернових більше ніж звичайно;

У 2001 плюс ще 5 млн. т;

У 2002 плюс ще 4 млн. т;

У 2004 плюс ще 4 млн. т.

Сумарний приріст доходів склав 2.1 млрд. дол. США.

Джерело: Біл Кребтрі. Бакалавр сільськогосподарських наук, Магістр наук, Почесний довічний член WANTFA. Редактор інформаційного бюлетеня про No-Till протягом 10 років. Консультант, Західна Австралія

Приклад з Аргентини. Впровадження технології No-Till в Аргентині почалося приблизно на 20 років пізніше, ніж в сусідній Бразилії, де весь цей час йшло опробування цієї технології. В кінці 80-х років, сприйнявши напрацьований в Бразилії досвід та не витрачаючи часу на власні дослідження та перепровірку, Аргентина розпочала технологічне переоснащення власного сільського господарства на технологію No-Till (тими ж темпами, що і Бразилія).



Наслідком такої аграрної політики в рослинництві за двадцять років стало трикратне збільшення обсягів виробництва зерна при збільшенні посівних площ тільки в 1,5 рази. При цьому збільшення виробництва збереглося навіть після призупинення розширення площ під No-Till. Цей факт в найбільшій мірі є наслідком позитивних змін в якості та родючості ґрунтів, які відбуваються завдяки застосуванню ґрунтозахисної, самовідновлюваній, ресурсозберігаючій системі землеробства на основі технології No-Till.



Джерело: R Peiretti AAPRESID, 2009 рік

Збільшення об’ємів виробництва в рослинництві дозволили Аргентині не тільки стати провідним експортером зерна, але й дати імпульс нарощуванню виробництва в тваринництві. Свідоцтвом тому – поява на українському харчовому ринку яловичини з Аргентини.

2. Економічний потенціал технології.

2.1. Вплив на фондоємність виробництва продукції рослинництва.

Склад та вартість лінійки техніки, необхідної для обробітку ґрунту та посіву

за традиційною технологією.

Назва	Тип	Ціна, тис. дол.США	1 000 га		3 000 га		5 000 га		10 000 га
			шт.	тис. дол.США	шт.	тис. дол.США	шт.	тис. дол.США	шт.	тис. дол.США
Трактори	МТЗ-80	20	3	60	9	180	12	240	24	480
	К-700	90	2	180	6	540	8	720	16	1440
	Т-150	50	2	100	6	300	8	400	16	800
Всього				340		1020		1360		2720
Машини для підготовки ґрунту і посіву	Плуг навісний	2	3	6	9	18	12	24	24	48
	Сівалка зернотукова	15	3	45	9	135	12	180	24	360
	Борона дискова	14	3	42	9	126	12	168	24	336
	Культиватор-плоскоріз	7	2	14	6	42	8	56	16	112
Всього				107		321		428		856
Всього				447		1341		1788		3576