Програми реформ та розвитку сільського господарства україни

Вид материала

Документы

Содержание 2. Майбутній образ (бачення) сільського господарства України 16 4. Зміни та пріоритети в інструментах управління. Суть та механізм застосування інструментів в рамках програми. 34 7. Очікувані результати Програми в часі 61 В світовому вимірі У галузевому вимірі 1.Орієнтири для реформ та розвитку сільського господарства України 1.1. Вибір варіанту шляху подальшого розвитку сільського господарства України 1.2.Тенденції та фактори впливу на сільське господарство, що існують в світі та в світовій економіці, як орієнтири реформ та роз Сільським господарством все більше цікавляться інвестори Світ все більше хвилює величезна корупція в Україні 1.3. Фактори впливу на сільське господарство, що існують в економіці та народному господарстві України, як орієнтири для реформ Головними орієнтирами на цьому шляху є Розвиток сільського господарства має забезпечувати збереження та відновлення екосистеми як засобу виробництва та як важливого ел Реформування ключових системоутворюючих галузей сільського господарства має бути спрямоване на вирішення системних проблем та вр 2.1.Системний підхід до визначення майбутнього образу (бачення) сільського господарства України Технологічна система Економічна система Екологічна система Філософська система Ключові системоутворюючі галузі ... Полное содержание

Подобный материал:

• Програми реформ та розвитку сільського господарства україни, 3600.76kb.
• Меморандум погодження між Міністерством сільського господарства, лісів та сільського, 69.71kb.
• Розробити програми розвитку сільського господарства на 2012 рік та подати на розгляд, 18.46kb.
• Склад робочої підгрупи з розвитку сільського господарства та земельної реформи обласного, 19.2kb.
• Обласна програма розвитку тваринництва на 2011 2015 роки, 120.42kb.
• Про стан та напрямки розвитку сільського господарства в 2011 році за галузями (рослинництво,, 19.63kb.
• України на період, 1241.03kb.
• Концепція реформування та розвитку лісового господарства, 93.95kb.
• Про хід виконання Програми інформувати районну раду щорічно до 25 грудня, 589.27kb.
• Про внесення змін до Програми реформування І розвитку сільського комунального господарства, 121.45kb.

Проект


КОНЦЕПЦІЯ

КОМПЛЕКСНОЇ ДЕРЖАВНОЇ

ПРОГРАМИ РЕФОРМ ТА РОЗВИТКУ

СІЛЬСЬКОГО ГОСПОДАРСТВА

УКРАЇНИ


2010

ЗМІСТ ПРОГРАМИ




Спроба охопити занадто велику кількість проблем та ідей в рамках однієї програми має наслідком позбавлення комфорту більшості тих людей, хто по своїй ролі повинен рецензувати, узгоджувати, затверджувати і реалізовувати її.

Але якщо вже приходиться вирішувати, що принести в жертву – ідею програми, її комплексність та системність, чи загальноприйнятну норму – вибір очевидний.

Нехай це навіть загрожує єдиною перспективою залишитись у кількості однієї людини (компанії) – так тому і бути.

Що зробить людина, яка дійсно хоче домогтися успіху? Вчитися на системах. Тобто бачити в ситуації не тільки об'єкти, але, що дуже важливо, систему їхнього взаємозв'язку і в просторі і в часі.

Стратегічно важливі ключові важелі в напрямках розвитку сільського господарства України.

1. 
   

• Система сама себе не реформує.
  
• Реформувати систему можна тільки ззовні, знаходячись поза нею.
  

2. 
   

• Неприйняття очевидно необхідних рішень, дуже часто небезпечніше, шкідливіше, ніж прийняття невірних рішень.
  

3. 
   

• Дармові гроші розбещують. Якщо гроші можна отримати просто так, без необхідності змінюватися, то їх завжди буде хотітися взяти все більше і більше («шара объема не имеет»). І коли збільшуєте дармові гроші – це забувається, проте коли зменшуєте – обурень і образ багато (це стосується дотацій).
  
• Державними грошима необхідно провокувати зміни. Їх треба видавати тільки під зміни. І якщо зміни відбулися, то і видача грошей не повинна передбачатися.
  

Найважче викорінюються ті звички, які давали непогані результати протягом якогось часу і за які їх володаря хвалили і всіляко заохочували.

Якщо ні з того, ні з сього сказати такій людині, що її рецепт успіху втратив свою силу, вона вам просто не повірить – її власний досвід спростовує ваші слова. І переконати її у зворотному дуже і дуже нелегко. Це сюжет класичної трагедії.

Жизненная сила не может быть использована дважды, если она израсходована на что-нибудь одно, то ее не хватит на другое

Прилив энергии, жизненную силу в обществе каких людей, в общении по каким вопросам, по поводу чего стоит использовать?

Визначення мети програми

В світовому вимірі

Розвинути та задіяти потенціал України як аграрної держави у вирішенні глобальних світових проблем:

• продовольчих (голод, екологічна безпека продуктів харчування)
  
• екологічних (глобальне потепління, забруднення повітря, деградація ґрунтів)
  
• енергетичних (дефіцит та здорожчання традиційних видів енергоресурсів)
  

У державному вимірі

• Гарантувати продовольчу безпеку України
  
• Отримати ефективний ресурс зовнішньоекономічної політики
  
• Створити надійне джерело бюджетних надходжень
  
• Створити потужний виробничо-економічний потенціал для розвитку сільських територій
  
• Забезпечити збереження та відновлення родючості ґрунтів – унікального та найціннішого природного ресурсу України
  

У галузевому вимірі

Якісно реформувати ключові системоутворюючі галузі сільського господарства через поетапне технологічне і технічне переоснащення, поступове досягнення аграрним бізнесом економічної незалежності від державних дотацій та субсидій.

Це – програма розвитку, а не програма підтримки. Вона націлена на розбудову того, чого в сільському господарстві України ще немає і на реформування того, що діє неефективно. Дотації потрібні тільки на зміни, реформи, що пройдуть за термін дії Програми.

Це – проактивна програма, яка орієнтована і на реальність, і на фактори впливу, і на світові тенденції, що тільки зароджуються.

Практичне здійснення перетворень – це прерогатива аграрного бізнесу. Держава не може (і не повинна) примушувати аграрний бізнес щось робити, але вона може (і повинна) створити систему стимулів та мотиваторів, які задають для аграрного бізнесу вектори розвитку і темп здійснення перетворень та змін за цими векторами із задіянням інструментів державного регулювання (далі – інструменти).

Програма будується на принципах, які максимально виключають можливість корупції – прозорість та зрозумілість алгоритмів фінансування, рівна доступність сільгоспвиробників до застосовуваних державних інструментів, відповідність пропорцій фінансування визначеним пріоритетам.

Це – комплексна програма, яка поєднує в систему:

• бачення майбутнього образу сільського господарства;
  
• державні інструменти, що забезпечують розбудову саме такого образу;
  
• державні політики, що створюють умови для ефективного застосування державних інструментів та функціонування сільськогосподарської галузі;
  
• стосунки та взаємодії аграрного сектору з суміжними галузями народного господарства, що складають систему забезпечення ефективного функціонування сільськогосподарської галузі.
  

1.Орієнтири для реформ та розвитку сільського господарства України

Україна за своїм природно-ресурсним потенціалом, історично сформованим образом світового сприйняття та особливостями ментальності є Аграрною країною. Це – головний орієнтир, без усвідомлення та прийняття якого на державному рівні дії по реформуванню галузі сільського господарства неможливі. В Аграрній країні інші галузі та політики підпорядковуються основній галузі.

В сільгоспвиробництві є великий перелік проблем, які протягом значного часу вирішувались прямим шляхом «є проблема – є варіант її вирішення». Це звичний підхід до вирішення проблем. Але локальне рішення не може покращити функціонування системи в цілому. Необхідна комплексна система реформ: «є проблеми – є комплекс дій по реалізації системи реформ».

Визначення орієнтирів для реформ та розвитку сільського господарства України базується на розумінні можливих варіантів шляхів подальшого розвитку сільського господарства та усвідомленні причин саме таких підходів до подальших дій.

1.1. Вибір варіанту шляху подальшого розвитку сільського господарства України

Перший варіант. Ситуаційне реагування.

Суть: концентрація зусиль та ресурсів на вирішенні поточних проблем сільського господарства, та підтримці стабільності аграрного сектору. Це - консервативний шлях, орієнтований на підтримку та збереження існуючої системи організації та функціонування сільськогосподарського комплексу.

Прийняття та реалізація рішень відбуваються в рамках існуючого законодавчого та нормативного поля, з пристосуванням до ситуації, що складається в інших галузях народного господарства.

Можливі позитиви:

1. Мінімум незручностей, пов’язаних зі змінами.
   
2. Простота прийняття рішень.
   

Вірогідні негативи та ризики:

1. Низька ефективність результатів. Зазвичай вирішення одних проблем без урахування всієї системи зв’язків з іншими напрямками, галузями, політиками, породжує нові проблеми.
   
2. Практично неможливо досягти значущих результатів на рівні галузі, а тим більше народного господарства. Якість елементів системи «Сільське господарство України» не може суттєво впливати на ефективність системи в цілому.
   
3. Висока витратність управління галуззю. Обмежені можливості оптимізації фінансових, організаційних, матеріальних ресурсів.
   
4. Постійне існування потреби державного втручання в кожний елемент функціонування сільськогосподарської галузі.
   
5. Тушіння пожеж – підґрунтя для корупції. Обґрунтувати потребу в коштах легко, але також легко здійснювати їх неконтрольоване нецільове використання.
   
6. Майже відсутні перспективи досягнення лідерства в світовому вимірі.
   

Другий варіант. Ситуаційне реформування.

Суть: вирішення поточних проблем шляхом реформування проблемних ланок. Це – шлях фрагментарних реформ, орієнтований на оптимальне існування сільськогосподарської галузі в існуючій системі внутрішньогалузевих, народногосподарських, економічних, суспільно-політичних зв’язків.

Зміни суттєво не торкаються існуючого законодавчого та нормативного поля, та орієнтуються на пристосування до існуючої системи відносин та ситуації, що складається в інших галузях народного господарства.

Можливі позитиви:

1. Відносна простота рішень, що приймаються.
   
2. Можливість уникати міжгалузевих конфліктів.
   

Вірогідні негативи та ризики:

1. Велика залежність суті та характеру реформ від інтересів інших галузей та існуючих відгалужень державних політик.
   
2. Непередбачуваність впливу реформ на інші напрямки сільського господарства та на аграрний сектор країни. Звідси – великий ризик необхідності в подальшому «гасити пожежі», спровоковані реформами.
   
3. Обмежені можливості оптимізації фінансових, організаційних, матеріальних ресурсів, що спрямовуються на локальні реформи.
   
4. Локальні реформи майже неможливо зробити прозорими. Звідси – ризик корупції, що в свою чергу становить загрозу самим реформам.
   
5. Локальні реформи можуть якось вирішити локальні задачі навіть на рівні напрямку сільського господарства, але не можуть створити нову систему сільського господарства, таку що здатна саморозвиватись.
   
6. Локальні реформи не можуть забезпечити стійке лідерство в сільськогосподарській галузі на міжнародній арені.
   

Третій варіант. Здійснення системних реформ.

Суть: підхід до сільськогосподарської галузі як до системи взаємодіючих елементів (сільськогосподарських напрямків, суб’єктів агробізнесу, економічних та фінансових моделей функціонування та розвитку, технологій та їх технічних систем, систем ресурсного забезпечення та логістики, кадрів сільськогосподарського виробництва та систем їх життєзабезпечення, систем аграрної науки та аграрної освіти та ін.), яка функціонує в ієрархії надсистем (національна економіка → народне господарство України → світова економіка → світ та світова спільнота). Відповідно і реформування здійснюється системно – реформуючи не тільки елементи та взаємозв’язки системи «Сільське господарство України», але й елементи та зв’язки на рівні надсистем (суміжні галузі народного господарства, різні напрямки державної політики, Державний бюджет та система державного управління, зовнішньоекономічна діяльність, зовнішньополітичні принципи та правила).

Це – шлях системних реформ, орієнтований на збалансоване поетапне, поступове досягнення аграрним бізнесом економічної незалежності від державних дотацій та субсидій, та перетворення сільського господарства України у впливовий фактор існування світової спільноти.

Можливі позитиви:

1. Здатність сільського господарства самоадаптовуватись до змін у внутрішньому та зовнішньому середовищі.
   
2. Перетворення сільського господарства на провідну науко- та інтелектуалоємну галузь економіки та народного господарства України.
   
3. Радикальне зменшення залежності галузі та її суб’єктів від державних дотацій при значному збільшенні участі галузі у наповненні Державного бюджету.
   
4. Перетворення сільськогосподарської галузі на вагомий інструмент впливу України на її позиції в світі.
   
5. Виключення можливості корупційного використання бюджетних коштів.
   

Вірогідні ризики:

1. Прийняття програми в урізаному, фрагментарному вигляді внаслідок впливу суб’єктивних факторів (нездатність системного сприйняття програми, недостатність політичної волі до масштабних системних реформ, непроявлене стремління зберегти підґрунтя для корупції, намагання «захистити» від реформування окремі напрямки, боязнь або небажання змін тощо)
   
2. Реалізація програми в урізаному, фрагментарному вигляді, або непослідовність у здійсненні реформ під приводом недостатності коштів Державного бюджету, відсутності інших ресурсів. В цьому випадку необхідно не скорочувати програму, а переглядати строки етапів її повної реалізації без збитку для її суті та цілей.
   
3. Реалізація програми потребуватиме нової якості управління, засноване не на силових адміністративних методах, а на вмінні точно та якісно застосовувати стимули та мотиватори для сільгоспвиробників, інвесторів, підприємців та інших суб’єктів сільського господарства.
   
4. Це – Державна програма, яка потребує переосмислення всієї парадигми розвитку України, місця та ролі в ній сільського господарства. Тому її реалізація потребує скоординованих дій всіх гілок Державної влади – президентської, законодавчої, виконавчої.
   
5. Програма потребує глибокого професійного моніторингу ходу реформ в усьому діапазоні суб’єктів сільського господарства (від підприємств агробізнесу до напрямків та галузі в цілому) і на цій основі, використовуючи принципи та алгоритми управління закладені в програмі, здійснювати керування інструментами та змінами в політиках. А це потребує відповідної підготовки державних службовців та представників законодавчої гілки влади.
   

Вибір, який зроблений в цій програмі на основі третього варіанту шляхів подальшого розвитку сільського господарства України, визначає глибину, системність та масштабність реформ.

Розвиток сільського господарства України та здійснення відповідно необхідних реформ в державі має здійснюватись, орієнтуючись на тенденції та очікування, що існують та виникають в над системах – в світі, світовій економіці, в Україні в цілому та в її економіці. Це – необхідна умова при визначенні напрямків розвитку та формуванні майбутнього образу галузі сільського господарства.

1.2.Тенденції та фактори впливу на сільське господарство, що існують в світі та в світовій економіці, як орієнтири реформ та розвитку

1. Стійка тенденція зростання попиту, який не забезпечується, на сільгосппродукцію та продукти харчування
   

(див. Додаток 1.2).

• Стійко наростаюча в світі проблема голоду.
  
• Розвиток біоенергетики і пов’язані з цим додаткові потреби в сільгосппродукції. Проявляється світова тенденція зміщення акценту з енергетичної кризи на продовольчу.
  
• Все частіше мають місце приклади, коли продовольство стає предметом політики, маніпуляцій, шантажу в міждержавних відносинах
  

Орієнтир: сільськогосподарська галузь має довгостроковий стабільний запит на суттєве нарощування обсягів виробництва.

2. Обмеженість можливостей для екстенсивного розвитку сільського господарства. Негативні екологічні тенденції
   

(див. Додаток 1.2).

• Відсутність можливості розширення земельних площ, сприятливих для ведення сільськогосподарського виробництва (в першу чергу ті, що мають родючі ґрунти), зростання плати за землю.
  
• Зменшення родючості та деградація ґрунтів внаслідок інтенсифікації їх використання.
  
• Драматичні для сільського господарства непрогнозовані зміни клімату (пов’язані з накопиченням в атмосфері парникових газів) та зростання ризиків сільськогосподарського виробництва.
  

Орієнтир: розвиток сільського господарства можливий тільки шляхом застосування технологій, що забезпечують зростання продуктивності виробництва при гармонійних діях по відношенню до екосистеми. Екологічний фактор стає все більш домінуючим в сільськогосподарському виробництві.

3. Зростаючий дефіцит енергоресурсів. Стійке зростання цін на засоби матеріально-технічного та енергетичного забезпечення сільськогосподарського виробництва
   

(див. Додаток 1.2).

• Зменшення доступних світових запасів енергоносіїв (нафта, газ, вугілля) і зростання цін на них.
  

• Світове зростання цін на паливно-мастильні матеріали.
  

• Зростання цін на продукцію енергоємних галузей, що приймають участь у матеріально-технічному забезпеченні сільськогосподарського виробництва (в першу чергу - сільгосптехніка та запчастини, засоби захисту рослин та міндобрива).
  

Орієнтир: Безальтернативним є перехід на енерго- та ресурсозберігаючі агротехнології.

4. Об’єктивна обмеженість можливостей істотного підвищення цін на сільгосппродукцію та продукти харчування.
   

(див. Додаток 1.2).

• Випереджаюче зростання чисельності населення і потреби в продуктах харчування в бідних країнах, що обмежує можливості зростання цін на сільгосппродукцію на світовому ринку.
  

Орієнтир: забезпечити позитивну рентабельність сільгосппродукції в умовах існуючих обмежень на зростання цін можливо тільки за рахунок зниження собівартості сільськогосподарського виробництва. Необхідність зниження собівартості продукції обумовлює важливість економічних критеріїв при розробці та впровадженні нових технологій та потребує системної оптимізації всіх складових сільськогосподарського виробництва.

5. Стійке зростання значення якості сільгосппродукції та продуктів харчування
   

(див. Додаток 1.2).

• Зростання в світі вимог до якості всіх видів сільськогосподарської продукції.
  
• Зростання в світі платоспроможного попиту на екологічно безпечні та якісні продукти харчування.
  

Орієнтир: якість все більше стає економічною категорією. Тому розвиток сільського господарства має орієнтуватися на виробництво якісної продукції та неухильне підвищення стандартів якості.

6. Сільським господарством все більше цікавляться інвестори
   

(див. Додаток 1.2).

Орієнтири: в умовах кризи інвестори зацікавлені у вигідному вкладанні грошей у галузь, яка дає найбільшу економічну вигоду;

існують передумови для зменшення державних витрат на реформування сільського господарства за рахунок залучення приватних інвестицій та створення сприятливих умов для їх ефективного застосування.

7. Світ все більше хвилює величезна корупція в Україні
   

(див. Додаток 1.2).

Орієнтир: програма реформ та розвитку сільського господарства України має шанс бути успішною, якщо мінімізуватиме підґрунтя для корупції, буде спиратися на державну волю долати протидію заміни корупційних механізмів на прозору та зрозумілу систему відносин, передбачувану цією програмою.

Висновок.

Для вирішення глобальних проблем світовий ринок продукції сільського господарства та продуктів харчування потребує ефективного залучення аграрного потенціалу України. Умовами цього є технологічне переоснащення, орієнтоване на ресурсозбереження, з метою виробництва продукції низької собівартості, якість якої відповідає стандартам гармонізованим зі світовими, сприятливий інвестиційний клімат, заміна корупційних механізмів на прозору та зрозумілу систему відносин в державі.

1.3. Фактори впливу на сільське господарство, що існують в економіці та народному господарстві України, як орієнтири для реформ та розвитку

8. В Україні значення сільськогосподарської галузі різко виросло на тлі світової економічної кризи
   

(див. Додаток 1.3)

• У кризу тільки сільське господарство дає позитивну динаміку виробництва.
  
• Сільське господарство – економікоутворююча галузь.
  

Орієнтири: сільськогосподарська галузь – стратегічно важлива для забезпечення незалежності та життєздатності країни;

зростає потенціал інвестиційної привабливості сільськогосподарської галузі.

9. Сільське господарство України має одне з кращих в світі забезпечення відновлюваними природними та кліматичними ресурсами
   

(див. Додаток 1.3.)

• Україна має один з самих високих в світі відсоток родючих сільськогосподарських земель.
  
• Україна має сприятливі кліматичні умови для сільськогосподарської діяльності.
  

Орієнтири: в Україні є можливість досягати кращих в світі показників собівартості та якості сільськогосподарської продукції;

життєво важливим є контроль держави за раціональним використанням та відновленням природних ресурсів;

при оволодінні ресурсозберігаючими технологіями інвестиції в сільське господарство можуть давати значний економічний ефект.

10. Україна має сприятливі можливості для розвитку стосунків з зовнішнім аграрним ринком
    

(Див. Додаток 1.3.)

• Світ знає Україну як державу з великим аграрним потенціалом.
  
• Україна знаходиться в безпосередній близькості до високорозвинених країн Європейського Союзу та до вузла світових торгівельних шляхів (Середземного моря), має вихід до Чорного моря з діючими портами.
  
• Україна інтегрується і буде поглиблювати інтеграцію в світову економіку (країна вступила в 2008 році до Світової Організації Торгівлі, з 2011 року вступають в силу правила вільної торгівлі - з’являється можливість продавати свою продукцію в Європу (при умові якщо вона якісна).
  
• Україна має потенціал різкого нарощування експорту.
  

Орієнтир: сільське господарство може стати впливовим фактором у перетворенні України у провідного експортера світового ринку сільськогосподарської продукції та гарантом економічної незалежності України в світовій спільноті.