Програми реформ та розвитку сільського господарства україни

Вид материала

Документы

Содержание Здешевлення техніки і устаткування. Квотування імпорту (необхідні елементи митної політики) Кредитно-фінансова політика Украгролізинг “ перетворити в “Агрофінлізинг” Технічна політика сільськогосподарського виробництва є невід'ємною складовою технологічної політики.

Подобный материал:

• Програми реформ та розвитку сільського господарства україни, 3600.76kb.
• Меморандум погодження між Міністерством сільського господарства, лісів та сільського, 69.71kb.
• Розробити програми розвитку сільського господарства на 2012 рік та подати на розгляд, 18.46kb.
• Склад робочої підгрупи з розвитку сільського господарства та земельної реформи обласного, 19.2kb.
• Обласна програма розвитку тваринництва на 2011 2015 роки, 120.42kb.
• Про стан та напрямки розвитку сільського господарства в 2011 році за галузями (рослинництво,, 19.63kb.
• України на період, 1241.03kb.
• Концепція реформування та розвитку лісового господарства, 93.95kb.
• Про хід виконання Програми інформувати районну раду щорічно до 25 грудня, 589.27kb.
• Про внесення змін до Програми реформування І розвитку сільського комунального господарства, 121.45kb.

«Агрофінфонд» як державна фінансова інституція короткострокового (до 1 року) позичання та необхідний елемент фінансово-кредитної політики

• «Агрофінфонд» - державна фінансова інституція, створена (перетворена на заміну «Аграрного фонду») для подолання зерновиробниками касового розриву без вимушених втрат в ціні реалізації;
  
• «Агрофінфонд» виконує функції зернового ломбарду;
  
• інструмент застосовується в рослинництві по відношенню до всіх сільгосппідприємств;
  
• суттєві риси «Агрофінфонду»:
  
  • своєчасний (готовий до фінансування в липні-серпні);
    
  • наповнений дешевими фінансовими ресурсами (4-5%);
    
  • накладні витрати – менше 1% від виданих кредитів; таким чином сумарний заставний відсоток для сільгоспвиробника має складати 5-6%;
    
  • заставна ціна – низька (на рівні собівартості у кращих сільгоспвиробників);
    
  • фінансового наповнення має вистачити хоч би на 70% зерна;
    
  • рівні можливості доступу всіх сільгоспвиробників;
    
  • розширений перелік культур, що приймаються в заставу – пшениця (продовольча та фуражна, ячмінь, соняшник, кукурудза, ріпак, соя);
    
• застосування цього інструменту МінАПУ здійснюється через контроль своєчасного та повного наповнення коштами «Агрофінфонду» та затвердження заставних цін на зерно;
  
• не викуплену сільгоспвиробниками по завершенні погодженого терміну продукцію «Агрофінфонд» передає до Держкомрезерву по цінам застави.
  

1. «Агрофінлізинг» як державна фінансова інституція середньо- та довгострокового кредитування технологічного переоснащення та розвитку сільгосппідприємств та необхідний елемент фінансово-кредитної політики
   

• «Агрофінлізинг» - державна фінансова інституція, створена (або перетворена) на заміну «Украгролізингу»;
  
• «Агрофінлізинг» призначений забезпечувати сільгоспвиробників дешевими кредитними ресурсами при здійсненні технологічного переоснащення та розвитку господарств під заставу техніки, обладнання (що відповідають вимогам ресурсозберігаючих технологій в рослинництві), інноваційних проектів під ключ (ферми ВРХ, свиноферми, елеватори, комбікормові заводи), що будуються, та надаються в лізинг;
  
• «Агрофінлізинг» надає на умовах лізингу кредити на придбання техніки, обладнання, проекти будівництва сільськогосподарських виробництв та інфраструктури, обрані сільгоспвиробником;
  
• Дотримуючись техніко-технологічних вимог до техніки, обладнання, проектів ферм та комплексів цьому «Агрофінлізинг» регулює технологічний профіль створюваних, або обновлюваних виробництв;
  
• Суттєві вимоги до «Агрофінлізингу»:
  
  • наповнений дешевими фінансовими ресурсами (3-4%)
    
  • накладні витрати – не більше 1% від виданих кредитів; таким чином сумарний кредитний відсоток для сільгоспвиробника має складати 4-5%)
    
  • доля сплати господарством першого внеску не перевищує 15%;
    
  • рівні умови доступу для всіх сільгоспвиробників
    
• застосування цього інструменту МінАПУ здійснюється через затвердження техніко-технологічних вимог до техніки, обладнання, проектів ферм та комплексів, що підпадають під застосування цього інструменту в рамках Програми та через контроль дотримання цих вимог та наповнення «Агрофінлізингу» коштами;
  
• перелік технологічних вимог до техніки, обладнання та високопродуктивних тварин, що підпадають під застосування цього інструменту в рамках Програми, розробляється та приймається науково-технічною радою під егідою МінАПУ за участю підприємств, які мають досвід роботи за ресурсозберігаючими технологіями, науковців, міжнародних експертів із застосування новітніх технологій в основних напрямках сільськогосподарського виробництва;
  
• в Міжвідомчій експертній комісії машинобудівники присутні без права вирішального голосу. Вони повинні чути напрямки розвитку, але прямо не впливати на них;
  
• важливо, щоб в питанні технологічних вимог була стабільність хоча б на 3-4 роки.
  

1. Держані фінансові гарантії для залучення інвестицій (необхідний елемент фінансово-кредитної політики)
   

• надання фінансових гарантій задля наповнення «Агрофінфонду» та «Агрофінлізингу» грошима іноземних кредитних ліній;
  

• застосування цього інструменту МінАПУ здійснюється через клопотання перед Кабінетом Міністрів України про надання фінансових гарантій задля наповнення лізингу грошима іноземних кредитних ліній;
  

1. Здешевлення техніки і устаткування.
   

• компенсування частки вартості техніки та обладнання здійснюється сільгосппідприємствам при переході на новітні ресурсозберігаючі технології, визначені цією програмою, або при створенні нових виробництв на основі цих технологій;
  
• компенсація надається на ті види техніки та обладнання, які:
  
  • визначають профіль технології (сівалки та обприскувачі в рослинництві, обладнання для молочних ферм);
    
  • за вимогами до технологічності, функціональних та технічних можливостей є коштовними на світовому ринку;
    
• компенсація надається також при імпорті корів високопродуктивних порід;
  
• застосування цього інструменту Міністерством аграрної політики України здійснюється через затвердження переліку технологічних вимог до техніки, обладнання та високопродуктивних тварин, та контролю за неухильним додержанням цих вимог;
  
• перелік технологічних вимог до техніки, обладнання та високопродуктивних тварин, що підпадають під застосування цього інструменту в рамках Програми, розробляється та приймається науково-технічною радою під егідою МінАПУ за участю підприємств, які мають досвід роботи за ресурсозберігаючими технологіями, науковців, міжнародних експертів із застосування новітніх технологій в основних напрямках сільськогосподарського виробництва;
  
• здешевлення повинно здійснюватись в такому розмірі, щоб бути суттєвим для господарства та стимулюючим для прийняття рішення про придбання (не менше 30-50%);
  
• доступ до здешевлення для всіх сільгоспвиробників – вільний, механізм – прозорий (інформація про виділені кошти – відкрита та загальнодоступна).
  

1. Здешевлення за рахунок Державного бюджету відсоткових ставок за кредитами, які отримуються сільгоспвиробниками під потреби переходу на новітні технології
   

• Застосування цього інструменту МінАПУ здійснюється через затвердження переліку тих обумовлених технологією видів техніки, обладнання та технічних систем (незалежно від країни-виробника), які в рамках Програми потребують значних разових інвестицій;
  
• доступ до здешевлення відсотків для учасників програми – вільний та гарантований, механізм – прозорий;
  

• здешевлення відсоткової ставки здійснюється на ті види кредитів, які:
  

• відповідають вимогам визначених в Державній програмі технологій,
  
• потребують значних разових інвестицій;
  

• кошти компенсуються сільгосппідприємству – учаснику Програми при придбанні ним техніки, обладнання або технічних систем під прийняття ним зобов’язань переходу на ресурсозберігаючі технології у відповідній галузі сільськогосподарського виробництва;
  
• перелік техніки та обладнання, що підпадає під застосування цього інструменту в рамках Програми, розробляється та приймається науково-технічною радою за участю підприємств, які мають досвід роботи за ресурсозберігаючими технологіями, науковців, МінАПУ, міжнародних експертів з застосування новітніх технологій в основних напрямках сільськогосподарського виробництва;
  
• кредитний відсоток після здешевлення - мінімальний (0–5)%;
  
• інструмент діє тільки на етапі реалізації Програми та у подальшому не застосовується.
  

1. Регулювання земельного питання (необхідні елементи земельної політики)
   

• терміново дозволити купівлю-продаж землі під об'єкти сільськогосподарського призначення (тваринницькі ферми, елеватори, комбікормові заводи):
  
  • роль МінАПУ спільно з місцевими органами влади – рекомендувати ціновий діапазон 1 га (10-30 тис. грн.);
    
  • ввести норматив купівлі-продажу: елеватори – до 6 га, тваринницькі ферми - до 10 га, комбікормовий завод – до 3 га;
    
  • при непобудові об'єкту протягом 2 років – примусове вилучення земельної ділянки державою (а кошти залишаються у продавця земельного паю);
    
• стабілізувати орендні земельні відносини (знизити напруженість):
  
  • роль МінАПУ спільно з місцевими органами влади – настійно рекомендувати договори оренди заключати на 5, 10, 15, 20 і більше років; орендну плату встановлювати в залежності від терміну оренди (1,5% вартості - 5 років і більше, 3% вартості - 10 років і більше, 5% вартості - 20 років і більше);
    
  • у випадку невиконання умов договору однієї зі сторін позивачем та відповідачем по договору стає місцева адміністрація, виконуючи функцію гарантування виконання договорів оренди землі;
    
• підготувати та впровадити ринок землі:
  
  • спочатку створити Земельний банк та наповнити його дешевими фінансовими ресурсами з обов'язковим доступом вітчизняних сільгоспвиробників незалежно від розмірів господарств та форм господарювання; всі договори купівлі-продажу мають здійснюватися через Земельний банк;
    
  • роль МінАПУ спільно з місцевими органами влади – розробити правила функціонування ринку землі (для законодавчого закріплення Верховною Радою):
    
    • встановити цінову вилку;
      
    • встановити заставну ціну для взяття кредитів під викуп землі;
      
    • гарантувати першочергове право придбання землі діючими доброчинними орендарями та ін.;
      
  • запровадити ринок землі.
    

1. Залучення «зелених інвестицій» та їхнє спрямування на впровадження технології No-Till в рослинництві (необхідні елементи екологічної політики)
   

• доповнити екологічну політику проектом з умовною назвою “Кіото” (для сільського господарства – це фактично додаткове джерело фінансування програми реформ в рослинництві)
  
• суть проекту:
  
  • продаж вже існуючих квот на міжнародному ринку можлива тільки під зобов'язання витрат коштів на проекти, що будуть забезпечувати додаткове скорочення викидів парникових газів;
    
  • таким проектом національного масштабу є проект переходу в рослинництві з традиційної технології на технологію No-Till;
    
• розробити та реалізувати проект “Кіото” із залученням відповідних міністерств та відомств (Міністерства охорони природного середовища, Міністерства Аграрної політики, Міністерства Промислової політики, Міністерства економіки, Міністерства палива та енергетики, Міністерства закордонних справ та ін.);
  
• пріоритетним покупцем квот обрати ті країни, які готові розраховуватися грошима. За відсутності таких покупців перевагу надавати тим країнам, чия продукція може бути використана для технологічного переоснащення в рослинництві;
  
• одержувачем коштів в Україні має бути сільгоспвиробник, який провів це скорочення.
  
• На сьогоднішній день «зелені» інвестиції існують, але гроші використовуються нераціонально (див. Додаток 4).
  

1. Системне залучення іноземних та вітчизняних інвестицій (необхідні елементи інвестиційної та інноваційної політик)
   

• пріоритетні напрямки залучення інвестицій в Комплексній Державній програмі реформування сільського господарства України:
  
  • будівництво елеваторів;
    
  • створення селекційно-генетичної піраміди в галузі свинарства;
    
  • створення молочно товарних ферм;
    
  • побудова припортових елеваторів та терміналів;
    
  • побудова залізничних елеваторів та терміналів.
    
• інструмент передбачає розробку та застосування трьох різнопривабливих наборів пільг для інвесторів:
  
  • «привабливий» – спрямувати на будівництво елеваторів – в Україні відсутній (потребує розробки)
    
  • «більш привабливий» – спрямувати на створення селекційно-генетичної піраміди – в Україні це називається “інноваційний статус проекта”
    
  • «найпривабливіший» – спрямувати на створення молочно-товарних ферм – в Україні це називається “Агротехнопарк”.
    
• загальні суттєві вимоги до наборів пільг для інвесторів:
  
  • рівний доступ до цих пільг та простий механізми їх отримання;
    
  • незмінність наборів пільг та термінів їх дії на період реалізації проектів, яким вони вже надані;
    
  • ці набори мають сприяти створенню умов для залучення інвестицій (незалежно від країни їхнього походження) та зосередити аграрний бізнес на інноваційній складовій в розвитку (це в Україні називається інвестиційна та інноваційна політики).
    

1. Надання інноваційного статусу проектам, пов’язаним з будівництвом та коштовним технічним переоснащенням виробництв під новітні технології (необхідні елементи інвестиційної та інноваційної політик)
   

• застосування цього інструменту МінАПУ здійснюється через визначення та затвердження переліку тем проектів (раніше переліку проектів), що можуть отримувати інноваційний статус;
  
• для ефективного застосування цього інструменту потрібно:
  
  • переглянути та законодавчо закріпити набор пільг, що надаються при присвоєнні інноваційного статусу;
    
  • спростити механізм (процедури) надання інноваційного статусу проектам в рамках цієї програми;
    
  • забезпечити широке інформування сільгоспвиробників про наявність такого інструменту та механізм його дії.
    

1. Включення до «Агротехнопарку» проектів, пов’язаних з будівництвом та коштовним технічним переоснащенням виробництв під новітні технології (необхідні елементи інвестиційної та інноваційної політик)
   

• переглянути механізм роботи «Агротехнопарку»:
  
  • ціль – створення сприятливих умов для реалізації інвестиційноємних проектів;
    
  • включення проектів на строк до 3-х років;
    
  • «Агротехнопарк» вивести зі складу Національного університету харчових технологій. Щоб цей інструмент став доступний всім бажаючим.
    
  • «Агротехнопарк» підпорядкувати Міністерству аграрної політики України, а його директора включити в склад Міністерства;
    
  • теми проектів, що реалізуються, мають в найбільшій мірі стосуватися розвитку сільськогосподарського виробництва;
    
  • спростити механізм включення до «Агротехнопарку» тільки проектів розвитку аграрної галузі;
    
  • переглянути та законодавчо закріпити набор пільг, що надаються при включенні до «Агротехнопарку»;
    
• потрібне широке інформування сільгоспвиробників та інвесторів про наявність та можливості цього інструменту сприяння інноваційному розвитку галузі. Це стимулюватиме до пошуку та впровадження інноваційних проектів;
  
• застосування цього інструменту МінАПУ здійснюється через визначення та затвердження переліку тем проектів (раніше переліку проектів), що можуть бути включені до «Агротехнопарку».
  

1. Митні тарифи (необхідні елементи митної політики)
   

• скасування ввізного мита на тварин високопродуктивної генетики для свинарства і молочного скотарства, до тих пір поки в Україні не будуть створені системи розведення генетики, що будуть забезпечувати потребу господарств;
  
• застосування цього інструменту МінАПУ здійснюється через погодження для затвердження Кабінетом Міністрів України переліку продуктів та ресурсів, на які доцільно надавати митні пільги при імпорті.
  

1. Квотування імпорту (необхідні елементи митної політики)
   

• ціль інструменту – тимчасове (на період технологічного переоснащення та становлення створюваних в рамках програми виробництв) державне регулювання рівня цін на продукцію свинарства та молочного скотарства шляхом надання квот на імпорт свинини та молочних продуктів (включаючи сухе молоко);
  
• відміна квотування здійснюється поетапно у відповідності до збільшення виробництва та становлення системи комерційних зв’язків між національними виробниками сільгосппродукції та переробними підприємствами внаслідок реалізації Програми;
  
• застосування цього інструменту МінАПУ здійснюється через надання пропозицій та погодження для затвердження Кабінетом Міністрів України переліку видів сільгосппродукції та продуктів харчування та об’ємів їх доцільного імпорту (імпортних квот).
  

1. Державні нефінансові гарантії інвесторам.
   

• до таких гарантій можуть відноситися:
  

• зобов’язання держави не застосовувати по відношенню до інвестора та його інвестицій заходів примусового вилучення коштів (через націоналізацію, експропріацію, реприватизацію тощо);
  
• сприяння прискореному вирішенню формальних процедур, таких як виділення земельних ділянок, реєстрація спільних підприємств і т.д.;
  
• поступове зменшення квот на імпорт;
  
• створення Урядом наглядового органу, до якого б увійшли заступники міністрів юстиції, сільського господарства, фінансів, заступник Голови Державної податкової адміністрації, і який би забезпечував державний контроль за доброчинним та порядним виконанням своїх зобов’язань українських партнерів проекту;
  

• застосування цього інструменту МінАПУ здійснюється через визначення на конкурсних засадах інвесторів, яким необхідно надання гарантій, переліку гарантій, що надаватимуться, та клопотання (в разі необхідності) перед Кабінетом міністрів про надання відповідних гарантій, або (в разі достатності) надання гарантій від імені Міністерства Аграрної Політики України.
  

1. Спрощення процедур виділення земельних ділянок та отримання дозволу на будівництво об’єктів сільськогосподарського виробництва (необхідні елементи регуляторної політики)
   

• застосування цього інструменту МінАПУ здійснюється через надання пропозицій та лобіювання прийняття Кабінетом Міністрів України та Верховною Радою України відповідних змін в нормативно-правовій базі.
  

1. Стандарти на продукцію, гармонізовані зі світовими (необхідні елементи політики в сфері стандартизації)
   

• інструмент використовується в молочній галузі:
  
  • як обов’язковий елемент забезпечення продовольчої безпеки держави;
    
  • як елемент системи мотивації виробників молочної галузі до технологічного переоснащення виробництва;
    
  • як необхідна умова забезпечення конкурентоспроможності молочної продукції на світовому ринку;
    
• застосування цього інструменту МінАПУ здійснюється через ініціювання, участь у розробці та організацію введення в молочному виробництві та на переробних підприємствах нових стандартів, що відповідають світовим нормам;
  
• при впровадженні нових стандартів якості впродовж трьох років має працювати механізм паралельної дії старих та нових стандартів (продукція за старими стандартами може бути присутньою на ринку, а дотації застосовуються до продукції, що відповідає новим стандартам якості).
  

1. Сертифікація виробництв (необхідні елементи регуляторної політики)
   

• ціль – забезпечення якості продукції через якість виробничих процесів.
  
• сертифіковане молочне виробництво є обов’язковою умовою для отримання дотації на молоко та молочну продукцію;
  
• сертифіковані зерносховища є обов’язковою вимогою для співпраці з «Агрофінфондом»;
  
• сертифіковані забійні цехи є обов’язковою умовою для експорту виробленої на них свинини;
  
• застосування цього інструменту МінАПУ здійснюється через організацію та контроль здійснення сертифікації ферм та переробних підприємств на основі впроваджених стандартів на молочну продукцію, гармонізованих зі світовими.
  

1. Дотації за рахунок Державного бюджету на проекти впровадження новітніх технологій в частині розробки проектів, технологічного супроводу та навчання фахівців
   

• інструмент застосовується:
  
  • як елемент системи мотивації сільгоспвиробників при здійсненні технологічного переоснащення та створення нових виробництв на базі визначених в програмі ресурсозберігаючих технологій в рослинництві та молочному скотарстві;
    
  • як стимул до проведення сертифікації виробництва в молочному скотарстві;
    
• застосування цього інструменту МінАПУ здійснюється через компенсацію в фіксованому розмірі (≈30-35% ) вартості технологічного супроводу або сертифікації виробництва;
  
• МінАПУ погоджує зміст (програму) технологічного супроводу та склади груп (створені на тендерній основі), які зможуть забезпечити якісний супровід.
  

1. Тимчасова доплата за вироблене молоко вищого сорту за новими стандартами.
   

• впровадженню інструмента передує розробка та запровадження (на початковому етапі одночасно з існуючими) стандартів якості на молоко, на рівні не нижче за європейські;
  
• доплата здійснюється на протязі трьох років з моменту впровадження нових стандартів;
  
• дотується тільки вироблене молоко вищого сорту за новими стандартами по факту його реалізації;
  
• доплата складає 2 грн./л, або 0,2 €/л;
  
• всі виробники молока мають рівні умови при отриманні доплати.
  

1. Страхування ризиків (вдосконалена система).
   

• Застосування здійснюється МінАПУ через затвердження переліку напрямків та видів страхування, які здійснюються за участю держави;
  
• держава виступає стороною договору страхування сільськогосподарського виробництва, що здійснює сплату страхового внеску напряму страховій компанії і при виникненні страхового випадку здійснює контроль своєчасної та повної виплати страхових сум;
  
• інструмент не є специфічним для новітніх технологій, але допомагає створити більш сприятливе середовище для розбудови сільськогосподарських галузей.
  

5.Зміни в політиках регулювання сфер життєдіяльності країни, пов’язані з розвитком сільського господарства

21. Бюджетна політика
    

На рівні пріоритетів та цілей

• В Аграрній країні сільське господарство – пріоритет № 1;
  
• Система бюджетів в державі має стати практичним підтвердженням державних пріоритетів, інструментом розвитку сільського господарства та забезпечення його технологічного переоснащення.
  

Видатки

1. Бюджетні видатки на потреби сільського господарства мають стимулювати технологічне переоснащення ключових системоутворюючих галузей:
   
   • Рослинництва,
     
   • Свинарства,
     
   • Молочного скотарства.
     
2. Бюджетні видатки на потреби сільського господарства мають стимулювати розвиток систем забезпечення виробництва в умовах технологічного переоснащення:
   
   • Складської логістики,
     
   • Фінансової логістики,
     
   • Транспортної логістики,
     
   • Аграрної науки,
     
   • Аграрної освіти.
     
3. Бюджетні видатки на потреби сільського господарства мають першочергово наповнювати інструменти поворотного фінансування розвитку.
   
4. Безповоротні бюджетні видатки на потреби сільськогосподарського виробництва мають спрямовуватися тільки на мотивацію та стимулювання технологічного переоснащення та інноваційного розвитку.
   

Надходження

1. Надходження до місцевих бюджетів мають бути стимулом та мотиватором для місцевої влади залучати та розвивати виробництво на своїй території.
   
2. Головний ресурс для вирішення проблем в соціальній сфері села – зміна системи формування і розподілу бюджету, коли ключові податки залишаються на місці. Створюється велика залежність між тим, як підприємство працює, і як від цього живе територія, тоді, коли всі зацікавлені в кращій роботі підприємства.
   
3. Розвиток сільських територій залежить від розвитку сільськогосподарського виробництва.
   

Економіка сільських територій та її розвиток значною мірою залежать від державних інвестицій в сільську інфраструктуру, щоб зробити сільську місцевість привабливішою для несільськогосподарської діяльності.

Сільськогосподарське виробництво має робити свій внесок у розвиток сільських територій через більші податкові відрахування, щоб місцеві органи влади мали змогу ефективно виконувати свої обов'язки.

Аграрний бізнес повинен займатися виробництвом і сплачувати податки в своїй місцевості, влада повинна займатися соціальними питаннями в місцевості на сплачені податки.

На рівні принципів, правил, механізмів

1. Має бути впроваджений новий механізм формування бюджету. Суттєвими рисами такого механізму є:
   

• розподіл бюджетних коштів на всіх рівнях відбувається за пропорціями, які є вимірюваним показником пріоритетності напрямку або статті фінансування (див. Додатки 6.1.1 та 6.1.2. Вплив інвестицій в сільське господарство на загальний обсяг ВВП та бюджету України наведено у Додатку 6.1.3.);
  
• пропорції в забезпеченні фінансування аграрної галузі коштами загального та менш надійних спеціального та стабілізаційного фонду є практичним підтвердженням державою місця та ролі, яке вона відводить аграрній галузі;
  
• пріоритетні напрямки та статті фінансування забезпечуються першочергово коштами загального фонду, потім спеціального, потім - стабілізаційного фонду. Це – умова розвитку за визначеними пріоритетами;
  
• при формуванні бюджету пріоритетом є наповнення інструментів поворотного фінансування («Агрофінфонд», та «Агрофінлізинг»);
  
• безповоротне виділення коштів бюджету здійснюється тільки на цілі стимулювання інноваційного розвитку (здешевлення техніки та обладнання, що здатні якісно працювати в умовах базових ресурсозберігаючих технологій, дотації на технологічний супровід при переході на новітні технології, тимчасові доплати за вироблене за новими стандартами молоко, дотації на сертифікацію виробництв за новими стандартами).
  

2. Сільське господарство України має значні податкові пільги та привілеї. Головною причиною такого становища є намагання замінити низький рівень бюджетної підтримки значними податковими пільгами. Податкові пільги та привілеї в сільському господарстві повинні бути поступово замінені ефективними механізмами оподаткування та бюджетної підтримки, що будуть стимулювати розвиток галузі.
   
3. Дармові гроші ( у вигляді дотацій на покриття збитковості та неефективності господарювання) розбещують. Якщо гроші можна отримати просто так, без необхідності змінюватися, то їх завжди буде хотітися взяти все більше і більше («шара объема не имеет»). Державними грошима необхідно провокувати зміни. Їх треба видавати тільки під зміни. І якщо зміни відбулися, то і видача грошей не повинна передбачатися.
   
4. Здешевлення кредитів розбещує фінансово-кредитні установи. Чим більше держава здешевлює кредити для виробників, тим більшою стає спокуса у банків підвищувати кредитні ставки. Система, в якій банки отримують більші прибутки, ніж виробники приречена на деградацію та самознищення.
   

В такій ситуації виконавча влада має створити для аграрного сектору альтернативні фінансові інституції, які б забезпечили такі умови поворотного фінансування, при яких гроші, спрямовані у сільськогосподарське виробництво максимально працювали в інтересах сільгоспвиробників. Компенсація відсотків за кредитами комерційних банків (систематичне безповоротне витрачання коштів) має бути відмінена.

5. Головний ресурс для вирішення проблем в соціальній сфері села – зміна системи формування бюджету, коли ключові податки залишаються на місці. Створюється велика залежність між тим, як підприємство працює, і як від цього живе територія, коли всі зацікавлені в кращій роботі підприємства.
   

Необхідна зміна принципів формування та наповнення бюджетів:

• податки, розмір яких не залежать від ефективності господарювання, – направляти до Державного бюджету (в Київ)
  
• податки, які значно залежать від ефективності господарювання підприємства, – їх % залишати на найнижчому рівні в розпорядженні тих бюджетів (селищних рад), на території яких підприємства відраховують ці податки.
  

Спрямованість цих змін:

• підприємства, і населення території будуть зацікавлені в тому, щоб підприємство працювало найбільш ефективно, і рівень життя на сільських територіях залежатиме від ефективності роботи на ній аграрного бізнесу;
  
• сільськогосподарські підприємства будуть реально бачити результати своєї діяльності;
  
• сільська громада, все суспільство буде зацікавлене залучати на свої території найкращих управлінців в найкращі підприємства. Це стане підґрунтям для покращення життя.
  

6. З метою пріоритетного соціального розвитку села, розширення інфраструктури у сільській місцевості, зацікавлення місцевих органів влади в створенні нових робочих місць зарахування податку з доходів фізичних осіб необхідно проводити до бюджетів відповідних сільських рад, за місцем безпосереднього розташування виробництва, де здійснюється випуск продукції, а не за місцем юридичної адреси суб’єкта господарювання. Це стосується тільки тих сільгоспвиробників, юридичні адреси яких зареєстровані в місті, а виробництво в сільській місцевості.
   

22. Земельна політика
    

На рівні пріоритетів та цілей

1. Для того,щоб уникнути загроз, які виникають в державі при продажу землі, а саме:

• кошти, отримані від продажу, підуть у споживчий цикл, а не у виробничий,
  
• зайде більше іноземних коштів (через спільні підприємства), а не вітчизняних (українських),
  
• навіть якщо кошти будуть вітчизняні, це буде спекулятивний, а не виробничий капітал,
  

з ринком землі поспішати не можна. Продаж землі можливий тільки тоді, коли:

• буде опрацьований правильний механізм продажу землі, який би
  
  • унеможливлював спекуляції,
    
  • забороняв купівлю земель нерезидентами,
    
  • надавав право першочергового придбання земель ефективним орендарям (що вже працюють на землі);
    
• буде створений Земельний банк (як обов’язковий елемент механізму первинного продажу землі), який надаватиме кредити на купівлю землі під 3-5% річних;
  
• буде чітко визначений ціновий коридор, який має логіку економічного глузду і носить рекомендаційний характер.
  

Приклад по ринку землі див. Додаток 6.2.

2. Необхідно забезпечити раціональне та ефективне використання земельних ресурсів підприємствами аграрного бізнесу.
   

На рівні принципів, правил, механізмів

До того, як буде введено в дію ринок землі необхідно:

1. створити механізм забезпечення стабільності в договірних земельних відносинах, який:
   

• стимулюватиме довгостроковість договорів оренди, використовуючи шкалу
  
  • розмір орендної плати 1,5% від вартості - мінімум на 5 років і більше;
    
  • розмір орендної плати 3% від вартості - мінімум на 10 років і більше;
    
  • розмір орендної плати 5% від вартості - мінімум на 20 років і більше,
    
• гарантовано забезпечуватиме власникам землі реалізацію права по закінченню терміну оренди забрати землю.
  

2. Надати можливість отримання (придбання, оренда з правом викупу) земельних ділянок під побудову виробничих (ферми в свинарстві та молочному скотарстві) та інфраструктурних (елеватори) об'єктів.
   

Для того, щоб забезпечити раціональне та ефективне використання земельних ресурсів підприємствами аграрного бізнесу необхідно запровадити «Кодекс соціальної відповідальності аграрного бізнесу», в якому визначити складові відповідальності аграрного бізнесу.

Соціальна відповідальність аграрного бізнесу – те, чим аграрний бізнес, відповідає перед суспільством за користування найбільш цінним ресурсом – землею.

Критерії соціальної відповідальності аграрного бізнесу:

• Виплачувана працівникам підприємства заробітна плата в розрахунку на 1 га;
  
• Виплачувана орендодавцям орендна плата за 1 га;
  
• Сплачувані податки (ПДВ, на зарплату та ін.) в розрахунку на 1 га;
  
• Об’єми виробництва сільгосппродукції (участь в створенні продуктової безпеки держави) в натуральному вимірі на 1 га;
  
• Рівень родючості та стан ґрунту (покращується, не змінюється, погіршується).
  

23. Податкова політика
    

На рівні пріоритетів та цілей

• Сільське господарство України має значні податкові пільги та привілеї. Головною причиною такого становища є намагання замінити низький рівень бюджетної підтримки значними податковими пільгами. З часом сільськогосподарські виробники звикають до низьких податків і вважають, що так і повинно бути.
  

Представники державної влади постійно повторюють, що теперішні податкові пільги будуть існувати лише короткий час, але якщо ці слова не будуть підтверджено діями (поступовою відміною пільг, та заміною їх більш ефективними механізмами оподаткування та бюджетної підтримки, що будуть стимулювати розвиток галузі), всі подальші значні кроки з реформування системи оподаткування зустрінуть значний спротив з боку виробників, оскільки багато з них вже вважає податкові пільги своїм природним правом.

• Сплата податків в повній мірі має здійснюватися підприємствами з моменту першої реалізації своєї продукції (послуг). На період створення виробництва мають застосовуватися податкові канікули, або вивільнення від сплати податків.
  

На рівні принципів, правил, механізмів

• Серйозним кроком для подальшого розвитку сільськогосподарського підприємництва є продовження можливості застосування механізму справляння фіксованого сільськогосподарського податку. Через свою спрощеність та прозорість ФСП повинен залишитися, але ставки податку мають поступово зрости.
  
• Привілеї зі сплати ПДВ складають найбільшу частку всіх вигід від оподаткування сільського господарства, і через негативні секторальні та макроекономічні ефекти ці привілеї із сплати ПДВ повинні бути скасовані. Тоді підґрунтя для маніпуляцій з податками буде меншим.
  
• Доцільно відмінити нульову ставку ПДВ для суб’єктів підприємницької діяльності, які здійснюють експорт с/г продукції, крім підприємств, які є виробниками даної продукції. При цьому необхідно створити можливості для сільгоспвиробників здійснювати реалізацію сільськогосподарської продукції на експорт без участі зернотрейдерів та посередників, що дасть можливість отримувати бюджетне відшкодування безпосередньо сільгоспвиробникам.
  
• Ставки ПДВ на сільгосппродукцію мають бути зменшені до 10%, як в багатьох країнах.
  
• Необхідно змінити розмір податку за оренду землі, яка виділена з сільгоспугідь під будівництво об'єктів інфраструктури в сільській місцевості
  

24. Кредитно-фінансова політика
    

На рівні пріоритетів та цілей

Здешевлення кредитів розбещує фінансово-кредитні установи. Чим більше держава здешевлює кредити для виробників, тим більшою стає спокуса у банків підвищувати кредитні ставки. Система, в якій банки отримують більші прибутки, ніж виробники приречена на деградацію та самознищення.

В такій ситуації виконавча влада має створити для аграрного сектору альтернативні фінансові інституції, які б забезпечили такі умови поворотного фінансування, при яких гроші, спрямовані у сільськогосподарське виробництво максимально працювали в інтересах сільгоспвиробників.

На рівні принципів, правил, механізмів

• Аграрний фонд перетворити в “Агрофінфонд” - фінансовий інститут короткострокового кредитування сільськогосподарського виробництва, наситити його дешевими іноземними фінансами. При цьому
  
  • у держави зникне необхідність допомагати сільгоспвиробникам перед посівною чи збиранням врожаю. Сільгоспвиробники будуть мати можливість дочекатися сезону кращих цін і при тому мати необхідні обігові кошти;
    
  • посилиться конкуренція міжнародних зернових трейдерів, що ймовірно призведе до кращих цінових пропозицій від трейдерів для сільгоспвиробників бо великої різниці між цінами після жнив – восени і перед жнивами - навесні чи влітку не буде. Відбудеться природна стабілізація ціни на більш високому середньому рівні територій;
    
  • відбуватиметься більш справедливий розподіл прибутків в ланцюжку сільгоспвиробник – зернотрейдер – покупець;
    
  • результати роботи зерновиробника визначатимуть для нього можливості залучити дешеві обігові кошти. Чим краще господарює підприємство, тим більша можливість в доступі до дешевих фінансів – тим більше зерна може здати в залог;
    
  • середні та слабкі сільгосппідприємства стануть сильнішими, адже без цього інструменту дочекатися кращих цін мають можливість тільки сильні підприємства та холдинги. А середні сільгосппідприємства це основні роботодавці, утримувачі сільської інфраструктури сільських територій;
    
• “ Украгролізинг “ перетворити в “Агрофінлізинг” - фінансовий інститут для видачі середньо- та довгострокових кредитів для потреб розвитку сільгосппідприємств. При цьому:
  
  • держава матиме можливість реально впливати стимулюючими та мотивуючими (а не заборонними, не адміністративними, не в командно-управлінському стилі) методами на впровадження та використання в сільськогосподарських підприємствах тих технологій, які державі необхідні та стратегічно вигідні (завідомо ефективні, інноваційні, сучасні технології). Через цей інструмент можна задавати технологічний профіль сільського господарства;
    
  • сільгоспвиробники отримують можливість та сильний стимул робити цілісні, а не фрагментарні технологічні зміни.
    

Створення для аграрного сектору таких альтернативних фінансових інституцій дасть змогу:

• відмовитися від витрачання державних бюджетних коштів на компенсації банківських кредитних відсотків;
  
• загострити конкуренцію на фінансовому ринку і це цілком ймовірно призведе до більш привабливих пропозицій від банків для реального сектору економіки;
  
• зробити українські сільгосппідприємства більш конкурентними по відношенню до іноземних сільгоспвиробників, які зраз мають доступ до дешевих кредитних ресурсів
  
• підвищити ефективність використання державних бюджетних коштів. Адже для держави це кошти, віддані на поворотній основі; вони нікому не даряться (як у випадку з компенсацією % ставки), а весь час працюють в реальному секторі економіки. Використовуючись сільгоспвиробниками на добрива, засоби захисту рослин, техніку, ці кошти відповідно спрямовуються в інші галузі. До того ж, обслуговує (оплачує) ці гроші сільгоспвиробник.
  

25. Інвестиційна та інноваційна політики
    

На рівні пріоритетів та цілей

• держава обрала інноваційний шлях розвитку та відповідно будуватиме політику в сфері залучення інвестицій в розвиток ключових системоутворюючих галузей сільського господарства;
  
• займатися сільгоспвиробники можуть чим завгодно, але тим із них, які хочуть розвивати новітні технології, держава повинна допомагати; тому пріоритетне сприяння держави буде тим інвесторам, які приводять в Україну виробництва з ресурсозберігаючими новітніми технологіями;
  
• слід переймати для України моделі технологій господарювання в тих країнах, де у відповідних галузях немає дотацій;
  
• держава сприятиме приходу інвесторів в ті сфери, де конкуренції ще немає, де є дефіцит підприємництва, а не задля створення додаткової конкуренції в уже існуючих секторах та сферах сільського господарства та його оточення;
  
• держава не зацікавлена в крупних мегхолдингах, разом з тим сприятиме розвитку великотоварного виробництва;
  
• держава підтримуватиме кооперацію дрібних та середніх товаровиробників;
  
• державні пріоритети в залученні інвестицій:
  

• в молочну галузь,
  
• у створення селекційно-генетичних пірамід в свинарстві,
  
• в розвиток системи забезпечення гармонійного функціонування рослинницької галузі (будівництво портових та залізничних терміналів та елеваторів, морську та залізничну транспортну логістику для зерновиробництва),
  
• в обслуговуючу дрібних та середніх сільгоспвиробників споживкооперацію;
  

• держава буде активно сприяти доступу на ринок товарів постачальників, які заводять в Україну дешеві іноземні кредитні лінії.
  

На рівні принципів, правил, механізмів

• будуть розроблені та застосуватися три різнопривабливі набори пільг для інвесторів:
  

• «привабливий», спрямований на будівництво елеваторів;
  
• «більш привабливий», спрямований на створення селекційно-генетичної піраміди (переосмислений “Інноваційний статус”);
  
• «найпривабливіший», спрямований на створення молочно-товарних ферм (переосмислений “Агротехнопарк”);
  

• ці набори мають сприяти створенню умов для залучення інвестицій (незалежно від країни їхнього походження) та зосередити аграрний бізнес на інноваційній складовій в розвитку;
  
• держава підтримуватиме сприятливий інвестиційний клімат в сільськогосподарській галузі через систему державних не фінансових гарантій, до яких відносяться:
  

• зобов’язання держави не застосовувати по відношенню до інвестора та його інвестицій заходів примусового вилучення коштів (через націоналізацію, експропріацію, реприватизацію тощо);
  
• сприяння прискореному вирішенню формальних процедур, таких як виділення земельних ділянок, реєстрація спільних підприємств і т.д.;
  
• поступове зменшення квот на імпорт;
  
• створення «Кодексу інвестора в аграрну галузь» документ, в якому буде зібране правове поле і пояснення, що стосуються інвестування в проекти с/г в Україні;
  
• створення спеціального «кабінету для інвестора» при Кабінеті Міністрів України, щоб інвестор, який бажає вкласти великі гроші, знав куди можна звернутися за роз’ясненнями та захистом;
  
• створення Урядом наглядового органу, до якого б увійшли заступники міністрів юстиції, сільського господарства, фінансів, заступник Голови Державної податкової адміністрації, і який би забезпечував державний контроль за доброчинним та порядним виконанням своїх зобов’язань українських партнерів проекту;
  

• надаючи такі пільги для інвесторів держава гарантує:
  

• рівний доступ до цих пільг та простий механізми їх отримання;
  
• незмінність наборів пільг та термінів їх дії на період реалізації проектів, яким вони вже надані.
  

Детальніше про інноваційну політику див. Додаток 6.5.

26. Технічна політика
    

На рівні пріоритетів та цілей

Мета технічної політики в сільськогосподарській галузі – забезпечення та стимулювання використання у сільськогосподарському виробництві таких машин, механізмів, технічних засобів та обладнання, які дозволяють досягти максимальної економічної, екологічної ефективності застосовуваних ресурсозберігаючих технологій.

Технічна політика сільськогосподарського виробництва є невід'ємною складовою технологічної політики.

Це означає, що:

• цілі та критерії ефективності технічної політики задаються технологічною політикою;
  
• технічна політика має бути узгоджена з іншими політиками та галузями народного господарства задля забезпечення досягнення цілей технологічної політики;
  
• технічна політика впливає на темпи та якість реалізації технологічної політики;
  
• невідповідність технічної та технологічної політик не залишає шансів жодній з них бути реалізованою.
  

Технічна політика в сільськогосподарській галузі є основою для формування стратегії розвитку вітчизняного сільгоспмашинобудування.

В логіці технологічного переоснащення сільського господарства, сільгоспмашинобудування – допоміжна, обслуговуюча галузь. Програма стимулює сільгоспвиробника в переході на нові технології. А машинобудування має «підслухати» (зорієнтуватися на потребу сільгоспвиробника в техніці) і швидко організовувати виробництво. Примусити машинобудівників ніяк, якщо вони не чують тенденції ринку, сигнали з ринку. Для машинобудування (а звідси – для металургії тощо) випливає задаюча роль сільгоспвиробника. Тобто повинні бути базові вимоги сільгоспвиробника, що він хоче мати. Сільгоспвиробники вперше хочуть сформулювати завдання машинобудівникам, щоб вони одного разу чітко, однозначно почули. Не «взагалі випускайте техніку», а випускайте тільки таку, яка має перспективу і сільгоспвиробник на ній отримає результат.

Треба випускати техніку (машинобудуванникам) без державної підтримки, а купувати (сільгоспвиробникам) з державною підтримкою (здешевлення техніки, «Агрофінлізинг»).

Потрібна зміна пріоритетів у стосунках Міністерств Аграрної та Промислової політики. Задаючою для розвитку сільськогосподарського машинобудування є програма розвитку сільськогосподарського виробництва, яка визначає:

• які технології в сільському господарстві необхідні і можуть забезпечити сталий розвиток;
  
• яка необхідна техніка;
  
• яку техніку Уряд буде підтримувати через здешевлення вартості, лізинг чи через дотації.
  

На рівні принципів, правил, механізмів

Керуючись програмою технологічного переоснащення та розвитку сільськогосподарських галузей Міністерство Промислової Політики України визначає, яку техніку та обладнання раціонально виробляти в Україні (самостійно, на основі власних розробок, або виробляти по ліцензії, або спільно виробляти з іноземцями).

Замовником та розпорядником коштів на розробку нової техніки повинне бути не Міністерство Промислової Політики України, а Міністерство Аграрної політики України. МінАПУ визначає вимоги до нових розробок та виділяє кошти, на актуальні теми за принципом тендеру. Для цього МінАПУ повинно мати право фінансувати підприємства, які не відносяться до сфери його діяльності. Вітчизняний виробник сільськогосподарської техніки та обладнання обов’язково повинен погоджувати, як він буде використовувати бюджетні кошти на розробку нової техніки.

Для технічного переоснащення сільськогосподарського виробництва під потреби базових ресурсозберігаючих технологій необхідний перегляд та впровадження технічних нормативів, стандартів та регламентів, що відповідають новітнім ресурсозберігаючим технологіям:

• розробка (доопрацювання) нормативної документації по проектуванню і будівництву тваринницьких ферм (першочергово – молочне скотарство та свинарство) згідно вимогам нових технологій:
  
  • «Норми технологічного проектування ферм ВРХ»
    
  • «Норми технологічного проектування систем видалення і підготовки до використання гною і посліду»
    
• розробка зведення документів по сертифікації підприємств по виробництву і переробці молока - по аналогії з США.
  
• розробка 5 - 6 типових проектів ферм КРС від 1000 до 3000 голів з різними умовами утримання - за новими нормами.
  

Розробка або переробка нормативно-технічної документації має здійснюватися Українськими інститутами при обов'язковій участі Університетів із країн – лідерів в цій галузі (наприклад, США).

Вдосконалення нормативно-технічної документації

• дасть основу для проектування і будівництва ферм по сучасних технологіях;
  
• дасть основу по внесенню доповнень і змін до учбових програм навчальних закладів.
  

Широке технологічне переоснащення та розвиток тваринницьких галузей (свинарство, молочне скотарство) може розпочатися при дуже оперативному, терміновому вирішенні питання спрощення виділення земельних ділянок під будівництво об'єктів сільськогосподарського призначення типу:

• елеваторів,
  
• тваринницьких ферм,
  
• комбікормових заводів.
  

Для прискорення темпів технологічного переоснащення та розвитку тваринницьких галузей (свинарство, молочне скотарство) потрібно радикально скоротити перелік та механізм отримання дозволів та погоджень при будівництві тваринницьких ферм, елеваторів та інших об’єктів сільськогосподарського виробництва.