Програми реформ та розвитку сільського господарства україни

Вид материала

Документы

Содержание Головними орієнтирами на цьому шляху є Розвиток сільського господарства має забезпечувати збереження та відновлення екосистеми як засобу виробництва та як важливого ел Реформування ключових системоутворюючих галузей сільського господарства має бути спрямоване на вирішення системних проблем та вр 2.1.Системний підхід до визначення майбутнього образу (бачення) сільського господарства України Технологічна система Економічна система Екологічна система Філософська система Ключові системоутворюючі галузі Комплексної Програми 2.2.Структура Комплексної державної програми реформ та розвитку сільського господарства України

Подобный материал:

• Програми реформ та розвитку сільського господарства україни, 3600.76kb.
• Меморандум погодження між Міністерством сільського господарства, лісів та сільського, 69.71kb.
• Розробити програми розвитку сільського господарства на 2012 рік та подати на розгляд, 18.46kb.
• Склад робочої підгрупи з розвитку сільського господарства та земельної реформи обласного, 19.2kb.
• Обласна програма розвитку тваринництва на 2011 2015 роки, 120.42kb.
• Про стан та напрямки розвитку сільського господарства в 2011 році за галузями (рослинництво,, 19.63kb.
• України на період, 1241.03kb.
• Концепція реформування та розвитку лісового господарства, 93.95kb.
• Про хід виконання Програми інформувати районну раду щорічно до 25 грудня, 589.27kb.
• Про внесення змін до Програми реформування І розвитку сільського комунального господарства, 121.45kb.

Разом з тим:

11. На сільське господарство негативно впливає недосконалість системи державного управління
    

Детальне розкриття проблем див. розділ 3.6.1.

Орієнтири: система державного управління народним господарством та його галузями має здійснюватись через глибокі, широкі, детальні комплексні програми, системно пов’язані з інструментами державного регулювання, правильним наповненням цих інструментів суттю, з дуже детальними механізмами їх реалізації в динаміці, з визначеними пріоритетами та правилами змін пріоритетів, дотриманням стабільних ключових принципів.

12. На сільське господарство України негативно впливають невирішені проблеми економіки та галузей народного господарства країни
    

(див. Додаток 1.3).

• в Україні відсутні чітко, однозначно визначені критерії та не налагоджена системна робота із забезпечення продовольчої безпеки; це породжує невизначеність в пріоритетах розвитку сільського господарства, непослідовність в зовнішньоекономічній політиці держави відносно сільгосппродукції та продуктів її переробки;
  
• відсутність стабільності та визначеності в земельних відносинах обмежує довгострокове інвестування в розвиток сільськогосподарського виробництва;
  
• невизначеність в інноваційній політиці (стратегічні напрямки підтримки інновацій, суть та адресне комплексне застосування державних інструментів стимулювання інноваційних проектів у відповідності до рівня пріоритетності тем), призводить до стримування інноваційного розвитку галузей та підприємств, а також до зловживань з податками та митними тарифами, втрат в бюджетній сфері,
  
• в Україні мало галузей з наукоємним та інтелектуалоємним продуктом, що обмежує можливості розвитку конкурентоспроможного в світі виробництва. Відбувається перетворення України в сировинний придаток економіки світу;
  
• енергозалежність країни і необхідність «загравати» з країнами - постачальниками енергоносіїв;
  
• диспаритет цін на продукцію сільського господарства і промисловості;
  
• слабка пристосованість морської, річкової та залізничної транспортно-логістичної інфраструктури до роботи з сільгосппродукцією (першочергово – рослинницькою);
  
• сільське господарство використовується як інструмент споживання проблем в промисловості (неконкурентоспроможні на світовому ринку техніка, ЗЗР, мінеральні добрива, нарощення збуту ППМ та енергоносіїв тощо); цим демотивується розвиток народного господарства, консервується негативний його стан ;
  
• через систему державних безповоротних дотацій сільське господарство використовується як транзитна ланка для фінансування недолугості в промисловості, енергетиці, банківській сфері, при цьому не вирішуються системні проблеми аграрного сектору та створюється підґрунтя для корупції;
  
• через відсутність координації та взаєморозуміння між міністерствами держава не використовує можливості залучення фінансових ресурсів за Кіотським протоколом (в тому числі в сільське господарство, де є великі можливості для впровадження технологій, що зменшують викиди парникових газів);
  
• сільське господарство, маючи первинне значення в системі життєзабезпечення країни, розглядається державою як другорядна галузь (в питаннях державного фінансування, вирішення соціально-демографічних проблем, технологічного розвитку)
  
• дорожнеча фінансових ресурсів в Україні, що в рази перевищує їх вартість на світових фінансових ринках.
  

Орієнтири: реформування сільського господарства потребує комплексу системних змін в інших галузях народного господарства та політиках;

реформування сільського господарства потребує змін в системі міжгалузевих відносин з орієнтацію на потреби розвитку сільськогосподарської галузі;

основу конкурентоспроможності сільськогосподарської галузі має складати наукоємне та інтелектуалоємне виробництво;

сталість аграрної галузі тим вища, чим нижча енерго- та ресурсоємність технологій сільськогосподарського виробництва;

розвиток сільського господарства потребує створення механізмів та інституцій дешевого своєчасного цільового фінансування.

13. На сільське господарство України негативно впливає погіршення екологічного стану країни.
    

(див. Додаток 2.3.6).

• Стабільне зростання техногенного навантаження на оточуюче природне середовище.
  
• неухильна деградація ґрунтів (вітрова, водна, механічна).
  

Орієнтири: сільське господарство має розвиватися на основі екологічних технологій, які забезпечують відновлення родючості ґрунтів, переробку органічних відходів, зменшення викидів парникових та забруднюючих атмосферу сполук.

14. Системоутворюючими галузями сільського господарства, які потребують першочергового реформування, є рослинництво, свинарство, молочне скотарство.
    

(див. Додаток 2.3.7).

Ці галузі в найбільшій мірі впливають на:

• продовольчу безпеку України;
  
• експортний потенціал України;
  
• екологічний стан навколишнього середовища;
  
• розвиток інших галузей сільськогосподарського виробництва.
  

Разом з тим ці галузі потребують першочергової підтримки з боку держави внаслідок існування певних особливостей та складностей залучення приватних інвестицій в них, наприклад:

• співвідношення інвестицій до виручки;
  
• співвідношення інвестицій в основні та оборотні кошти;
  
• ефект впливу розміру виробництва на показники економічної ефективності;
  
• кількість обертів (виробничих циклів) за рік.
  

Орієнтири: при здійсненні реформ та розвитку сільського господарства України ці галузі потребують першочергової та пріоритетної уваги, як такі, які здатні стимулювати зміни в системі «сільське господарство України» та в найбільшій мірі визначають спрямованість та параметри цієї системи;

підтримка держави має першочергово спрямовуватися в ті напрямки, які обумовлюють складність для приватного інвестування.

15. Системоутворюючі галузі сільського господарства мають системні та ситуаційні проблеми, які впливають на економічну та політичну ситуацію в Україні.
    

Негативні прояви та існуючі проблеми в рослинництві детальніше див. у розділі 3.1.1, в свинарстві – у розділі 3.2.1, в молочному скотарстві – у розділі 3.3.1.

16. Забезпечуючими галузями, що визначають рівень застосованих в сільському господарстві технологій, їх інтелектуало- та ресурсоємності є аграрна освіта та аграрна наука.
    

(див. Додаток 2.3.9).

Орієнтири: ці системи визначають технологічне забезпечення сільського господарства в частині інформації, знань, навичок і кадрів.

17. Аграрна наука та аграрна освіта мають системні та ситуаційні проблеми, які впливають на стан та розвиток сільського господарства України.
    

Негативні прояви та існуючі проблеми в аграрній науці детальніше див. у розділі 3.4.1, в аграрній освіті – у розділі 3.5.1.

Орієнтири: аграрна наука потребує глибокого реформування та спрямування на вирішення реальних проблем технологічного розвитку аграрного бізнесу.

Аграрна освіта потребує глибокого реформування під потреби технологічного переоснащення аграрної галузі.

1. Соціально-демографічні та кадрові проблеми.
   

• відтік молоді та кваліфікованих кадрів з сільської місцевості, старіння сільського населення;
  
• низька привабливість аграрної галузі на ринку праці внаслідок:
  
  • низької науко- та інтелектуалоємності існуючого сільськогосподарського виробництва;
    
  • низького рівня заробітних плат в аграрному секторі при низькій продуктивності праці;
    
  • нерозвиненості соціально-побутової, культурно-освітньої та транспортної інфраструктури в сільській місцевості;
    
  • дефіциту робочих місць;
    
• дефіцит кадрів, що мають знання та навики застосування сучасних технологій та методів ефективного господарювання в сільському господарстві.
  

Орієнтири: технологічне переоснащення аграрної галузі має забезпечити суттєве зростання продуктивності людської праці, нарощування її науко- та інтелектоємкості. На цій основі мають бути забезпечені сприятливі передумови для суттєвого підвищення підприємствами агробізнесу заробітних плат працюючим. Покращення соціально-побутових умов працівників, що проживають в сільській місцевості, та розвиток сільських територій має відбуватися на підґрунті доходів від податків підприємств агробізнесу та інших видів підприємницької діяльності на цій території.

19. Занепад галузі вітчизняного сільськогосподарського машинобудування поглиблює проблеми сільського господарства, гальмує його розвиток та технологічне переоснащення.
    

(див. Додаток 2.3.12).

• не працююча амортизаційна політика є суттєвим чинником моральної застарілості та фізичної зношеності технічної системи сільського господарства;
  
• вітчизняне машинобудування не забезпечує сільгоспвиробників технікою, що відповідає сучасним вимогам сільгоспвиробників;
  
• намагання держави стимулювати придбання сільгоспвиробниками будь-якої техніки, аби вона була вітчизняного виробництва, призводить не тільки до технічної, а (що головне) – до технологічної відсталості національного сільського господарства.
  

Орієнтири: програма реформ та розвитку сільського господарства України має ініціювати реформування, зміни пріоритетів та конструкторсько-технологічне оновлення сільськогосподарського машинобудування шляхом формулювання напрямків технологічного переоснащення сільськогосподарського виробництва та визнання визначальної ролі сільськогосподарської галузі по відношенню до машинобудування.

Висновки:

Подальший розвиток сільського господарства України має відбуватися шляхом системних реформ, орієнтованих на збалансоване поетапне, поступове досягнення аграрним бізнесом економічної незалежності від державних дотацій та субсидій, та перетворення сільського господарства України у впливовий фактор існування світової спільноти.

Головними орієнтирами на цьому шляху є:

• Розвиток сільськогосподарської галузі має бути пріоритетом №1 в Україні та стати підґрунтям виходу економіки країни з кризи;
  
• Сільськогосподарська галузь має довгостроковий стабільний запит на суттєве нарощування обсягів виробництва. Сільське господарство може стати впливовим фактором у перетворенні України у провідного експортера світового ринку сільськогосподарської продукції та гарантом економічної незалежності України в світовій спільноті;
  
• Розвиток сільського господарства має забезпечувати збереження та відновлення екосистеми як засобу виробництва та як важливого елементу системи забезпечення;
  
• Забезпечити позитивну рентабельність сільгосппродукції в умовах існуючих обмежень на зростання цін можливо тільки за рахунок зниження собівартості сільськогосподарського виробництва.
  
• Тенденції на ринках енергетичних та матеріально-технічних ресурсів роблять безумовним перехід сільськогосподарського виробництва на енерго- та ресурсозберігаючі технології;
  
• Розвиток сільського господарства має орієнтуватися на виробництво якісної продукції та неухильне підвищення стандартів якості;
  
• Розвиток сільського господарства має спиратися на можливості залучення інтелектуальних та фінансових інвестицій, приділяючи увагу здешевленню запозичень та кредитів, які залучатимуть сільгоспвиробники під потреби технологічного переоснащення;
  
• Державне управління сільським господарством та його відносинами з іншими галузями має здійснюватись через глибокі, широкі, детальні комплексні програми, системно пов’язані з інструментами державного регулювання, правильним наповненням цих інструментів суттю, з дуже детальними механізмами їх реалізації в динаміці, з визначеними пріоритетами та правилами змін пріоритетів, дотриманням стабільних ключових принципів;
  
• При здійсненні реформ та розвитку сільського господарства України першочергової та пріоритетної уваги потребують галузі рослинництва, свинарства, молочного скотарства, як такі, які здатні стимулювати зміни в системі «сільське господарство України» та в найбільшій мірі визначають її спрямованість та стан;
  
• Реформування ключових системоутворюючих галузей сільського господарства має бути спрямоване на вирішення системних проблем та враховувати ситуаційні проблеми;
  
• Для розвитку сільського господарства реформування аграрної науки та аграрної освіти має не менше значення, ніж реформування ключових системоутворюючих галузей;
  
• Технологічне переоснащення аграрної галузі має забезпечити суттєве зростання продуктивності людської праці, нарощування її науко- та інтелектоємкості. На цій основі мають бути забезпечені сприятливі передумови для суттєвого підвищення підприємствами агробізнесу заробітних плат працюючим.
  
• Покращення соціально-побутових умов працівників, що проживають в сільській місцевості, та розвиток сільських територій має відбуватися на підґрунті доходів від податків підприємств агробізнесу та інших видів підприємницької діяльності на цій території.
  
• Програма реформ та розвитку сільського господарства України має ініціювати реформування, зміни пріоритетів та конструкторсько-технологічне оновлення сільськогосподарського машинобудування шляхом формулювання напрямків технологічного переоснащення сільськогосподарського виробництва та визнання визначальної ролі сільськогосподарської галузі по відношенню до машинобудування.
  

2.Майбутній образ (бачення)
сільського господарства України

2.1.Системний підхід до визначення майбутнього образу (бачення) сільського господарства України

Для досягнення поставленої мети на всіх рівнях життєдіяльності держави реалізується комплексний підхід, який орієнтований на бачення майбутнього образу сільського господарства.

Необхідною умовою гармонійного розвитку аграрних підприємств та подолання системних проблем в сільському господарстві є дотримання наступного принципу ієрархічної вкладеності систем:

Технічна система (використовувана техніка та обладнання) – є тільки одним з елементів (підсистемою) технологічної системи.

Технологічна система (застосовувані технології виробництва) – є тільки одним з елементів (підсистемою) логістичної системи.

Логістична система (цілісна сукупність виробничих процесів та процесів його забезпечення) – є тільки одним з елементів (підсистемою) економічної системи.

Це зокрема означає, що тільки заміна технічного парку не здатна суттєво вплинути на економічну ефективність господарювання. Для її суттєвого збільшення необхідна зміна технологіій виробництва та гармонійний, сбалансований розвиток напрямків сільськогосподарського виробництва та систем його забезпечення.

Економічна система (економічна складова бізнесу) – є тільки одним з елементів (підсистемою) організаційно-управлінської системи.

Організаційно-управлінська система (бізнес як інструмент реалізації цілей власників) – є тільки одним з елементів (підсистемою) екологічної системи.

Екологічна система (система гармонії або екологічності відносин бізнесу з усіма складовими оточуючого середовища – природою, суспільством, державою тощо) – є тільки одним з елементів (підсистемою) філософської системи.

Філософська система (місія, смисл існування, система цінностей).

Майбутній образ сільського господарства сформований з урахуванням потенціалу України, світового досвіду, сприятливих і несприятливих тенденцій та існуючого поля проблем, які існують, виникають і наростають в надсистемах.

Україна відповідальна перед світом за ефективність та дбайливість використання даних їй унікальних ресурсів та можливостей – землі (близько 30% світових чорноземів), природно-кліматичних умов та географічного розташування. На виконання цієї місії має бути спрямована як суто сільськогосподарська галузь, так і весь народногосподарський комплекс країни. Тому Україна має бути Аграрною державою. А в Аграрній державі інші галузі орієнтовані на основну галузь – сільське господарство.

Стан та рівень розвитку сільського господарства визначає нашу продовольчу безпеку, суттєво впливає на сталість економіки, формує експортний потенціал та вагомість ролі України в світі, є суттєвим фактором забезпечення екологічності нашого життя.

Ми бачимо сільське господарство наукоємним, інтелектоємним, екологічно безпечним, прибутковим, спроможним забезпечити потреби України в сільськогосподарській продукції та суттєву її частину експортувати. Тільки в цьому випадку статус Аграрної країни буде викликати гордість її громадян та повагу в світі.

Ключові системоутворюючі галузі сільського господарства, що будуть першочергово реформовані - рослинництво (зернові, зернобобові, технічні та кормові культури), свинарство, молочне скотарство. Ці галузі потребують першочергової та пріоритетної уваги, як такі, які здатні стимулювати зміни в системі «сільське господарство України» та в найбільшій мірі визначають спрямованість та параметри цієї системи.

Це – галузі, різні за умовами та шляхами забезпечення успішності бізнесу в них. Кожна галузь має своє поле проблем і відповідно потребує своєї логіки, сукупності та послідовності дій, задіяння певних наборів інструментів, гармонізації з іншими політиками та галузями.

Гарантом безперервного сталого розвитку сільського господарства є системи аграрної науки, агарної освіти, державного управління сільським господарством.

Реформування системоутворюючих галузей сільського господарства буде супроводжуватися створенням комфортних умов функціонування аграрного бізнесу в Україні в частині матеріально-технічного, транспортно-логістичного, фінансового забезпечення. Для цього будуть здійснюватися відповідні зміни в інших політиках держави.

Шляхом досягнення майбутнього образу сільського господарства є реалізація Комплексної Програми, яка містить узгоджені між собою у просторі і у часі Програми реформування та розвитку ключових системоутворюючих галузей та Програми реформування забезпечуючих галузей, а також зміною пріоритетів та функціонування в інструментах державного управління та суміжних політиках і галузях економіки.

2.2.Структура Комплексної державної програми реформ та розвитку сільського господарства України

• Реформи галузей (зміни всередині галузі сільського господарства)
  
  • Реформи і розвиток ключових системоутворюючих галузей
    
    • Програма розвитку галузі Рослинництва
      
    • Програма розвитку галузі Свинарства
      
    • Програма розвитку галузі Молочного скотарства
      
  • Реформи забезпечуючих галузей
    
    • Програма реформування Аграрної науки
      
    • Програма реформування Аграрної освіти
      
    • Програма реформування Державного управління галуззю
      
• Зміни в інструментах