Програми реформ та розвитку сільського господарства україни
| Вид материала | Документы |
- Програми реформ та розвитку сільського господарства україни, 3597.98kb.
- Меморандум погодження між Міністерством сільського господарства, лісів та сільського, 69.71kb.
- Розробити програми розвитку сільського господарства на 2012 рік та подати на розгляд, 18.46kb.
- Склад робочої підгрупи з розвитку сільського господарства та земельної реформи обласного, 19.2kb.
- Обласна програма розвитку тваринництва на 2011 2015 роки, 120.42kb.
- Про стан та напрямки розвитку сільського господарства в 2011 році за галузями (рослинництво,, 19.63kb.
- України на період, 1241.03kb.
- Концепція реформування та розвитку лісового господарства, 93.95kb.
- Про хід виконання Програми інформувати районну раду щорічно до 25 грудня, 589.27kb.
- Про внесення змін до Програми реформування І розвитку сільського комунального господарства, 121.45kb.
З наведених даних видно, що технологія No-Till потребує енерговитрат на посів 0,05 – 0,08 к.с./га.
Практичний досвід свідчить, що в умовах використання технології витрати ПММ (дизельного пального) для проведення робіт з обробітку ґрунту та посіву складають 25-35 (в середньому 30) л/га.
Отже при ціні дизпалива ≈0,8 дол.США/л енерговитрати у фінансовому виразі складають ≈24 дол.США/га.
Відповідно для придбання дизельного пального на обробіток посів на площі 10 000 га потрібно 240 000 дол.США.
Енерговитрати на комплекс робіт, пов’язаних з посівом в умовах технології в понад 10 разів менша ніж при використанні традиційної технології.
Різниця в енергонавантаженні ( в грошовому вимірі) для традиційної технології та технології No-Till складає 48 дол.США/га. Це також резерв для зниження собівартості вирощуваного зерна.
Витрати на дизельне пальне на 10 000 га в умовах технології No-Till на 480 000 дол.США менші, ніж при традиційній технології. Ця сума складає 80% вартості техніки (трактор з сівалкою), необхідної для роботи за технологією No-Till.
Таким чином, при переході на технологію No-Till виникає можливість вивільнення частини собівартості продукції.
2.3. Вплив на структуру собівартості виробництва продукції рослинництва.
Технічна система в рослинництві не має прямого впливу на врожайність. Але якщо вивільнені при зміні технології кошти від зменшення амортизаційних відрахувань, витрат на запчастини та ремонт, та ПММ (тобто статей, що прямо не впливають кількість та якість вирощеного зерна) спрямувати на придбання ресурсів, що прямо впливають на урожайність (якісне насіння, добрива та ЗЗР), то існує обґрунтована можливість (і це підтверджує досвід успішних господарств в різних країнах світу) збільшувати продуктивність виробництва в рослинництві.
При цьому, незмінними можна залишити витрати на орендну плату та фонд оплати праці (за рахунок зменшення чисельності працюючих з’являється можливість суттєвого підвищення рівня заробітної плати, або не змінюючи рівень заробітної плати продовжувати виплати вивільненим працівникам).
2.4. Вплив на екологічну ситуацію.
Технології No-Till призводять до підвищення органічної речовини, отже, скорочують викид CO2 в атмосферу. Довгострокова користь від органічної речовини ґрунту: підвищується врожайність, покращується структура ґрунту, підвищується вологоутримуючі здатність ґрунту, підвищується природну родючість.
Джерело: (Скотт Стеггенборг, Доцент університету Кansas State University Manhattan, Kansas U.S.A, Третя міжнародна конференція по самовідновлюваному землеробству на основі системного підходу Nо – Till, Україна, 2006)
У No-Till немає орного шару. Замість нього - інший шар, збагачений органічними залишками, зі своєю динамікою перетворення органічної речовини і кругообігом поживних речовин .
При використанні No-Till ми використовуємо більш ефективним чином воду, тому що поліпшується інфільтрація води в ґрунті, зменшуються стоки і втрати води внаслідок випаровування і збільшується водоутримання (поповнюються запаси води).
Джерело: Августин Біанчіні, Магістр природничих наук, Аргентинська асоціація фермерів No-Till, AAPRESID - Аргентинська Асоціація Виробників, які використовують No-Till, Перша міжнародна конференція по самовідновлюваному землеробству на основі системного підходу Nо – Till, Україна, 2004
Джерело: Фрэнк Дайкстра , Президент Coop. Agro - Pec. Batavo Ltd, фермер-піонер No-Till , Бразилія, Перша міжнародна конференція по самовідновлюваному землеробству на основі системного підходу Nо – Till, Україна, 2004
Загалом, секвестрація вуглецю в ґрунті протягом першого десятиліття впровадження кращих методів ведення зберігаючого землеробства складає 1,8 тонн СО2 на гектар в рік. На 5 мільярдів гектарів сільськогосподарських земель, це може представляти одну третину нинішніх щорічних глобальних викидів СО2 при спалюванні викопного палива.
Джерело: «Консультації по зберігаючому землеробству та компенсації викидів вуглекислого газу», м. Вест Лафайєт, штат Індіана, США від 28-30 жовтня 2008р. Продовольча і сільськогосподарська Організації ООН (FAO)
Додаток 4.1.2.2.
Побудова господарствами елеваторів, придбаних в лізинг.
Великі перехідні залишки зернових (більше 7 млн. т) 2007/2008 маркетингового року, багатий врожай зерна в 2008/2009 році, недостатні потужності сертифікованих елеваторів і зерносховищ в Україні (близько 30 млн. тонн при одноразовому зберіганні) і неможливість швидко експортувати велику кількість зерна (не більше 1,3 млн. тонн в місяць) привели до надлишку пропозиції на внутрішньому ринку і, відповідно, до низьких закупівельних цін на зерно. Таким чином, перенасиченість ринку привела до істотного падіння цін на усі види зернових.
Аграрії, що не мали власних зерносховищ і можливостей самостійно експортувати продукцію, були вимушені збувати зерно за тими цінами, які пропонували посередники і зернотрейдери, повністю контролюючи ситуацію на ринку.
Джерело: Ó«ПроАгро» 2009
Економічні аргументи
У 2008 році в Україні налічувалося близько 650 підприємств по зберіганню зерна загальною потужністю 31 млн. тонн. З них, за станом на 30 січня 2008 року, сертифіковано 590 підприємств. Сертифіковані потужності складають близько 30 млн. т.
Практично кожне господарство, що вирощує зерно, також має зернові склади. Хоча такі склади вважаються тимчасовими, багато господарств саме тут зберігають зібраний урожай практично увесь рік. Тому що тут не треба платити за його зберігання. Тому що тут немає небезпеки підміни якісного зерна на елеваторі або ризику не отримати його в строк. Тому що тут зерно можна не декларувати і продати тоді, тому і за тією ціною, по якій захоче власник, а не порадить обладміністрація. І ще тому, що для багатьох керівників господарств старої формації важливіше власний прибуток, чим прибуток підприємства, і зберігати зерно у себе просто спокійніше.
У зв'язку з рекордним урожаєм зерна в Україні багато господарств відчувають дефіцит площ для зберігання зібраного урожаю. Особливо напружена ситуація склалася на елеваторах, розташованих на перетині транспортних потоків: в портах і на великих залізничних вузлах. Причиною ажіотажу на ринку став дисбаланс між попитом і пропозицією. До 53 млн. т зерна нового урожаю додалося 7 млн. т перехідних запасів зерна, свого часу не вивезених з країни із-за експортних обмежень. В той же час, компанії, що володіють елеваторами, частенько проводять свою бізнес-політику, що не припускає допуск на свій елеватор стороннього зерна навіть для комерційного зберігання.
Джерело: Ó«ПроАгро» 2009
Додаток 4.1.2.3.
ОБҐРУНТУВАННЯ ДОЦІЛЬНОСТІ РОБОТИ АГРОФІНФОНДУ ЯК ЗЕРНОВОГО ЛОМБАРДУ
Агрофінфонд як можливість для сільгоспвиробників подолати касовий розрив між часом потреби в оборотних коштах (а ціна на зерно дуже низька) і часом, коли ціна на зерно максимальна.
Моделювання ситуації
З наведеної моделі видно, що:
- є два періоди – кінець липня-початок вересня та березень-перша половина квітня, коли у сільгоспвиробника може виникнути потреба в обігових коштах;
- прогнозувати об’єми потрібних коштів можливо спираючись на знання сівозмін;
- повернення позичених коштів найбільш вірогідно в період друга половина квітня-червень;
- можливість сільгоспвиробника продавати зерно, коли на нього є достойна ціна, вплине не як на динаміку закупівельних цін впродовж року, так і на амплітуду їх коливання;
- можливість мати обігові кошти в любий потрібний час вплине і на сезонне коливання цін на використовувані в рослинництві матеріально-технічні ресурси, як то паливо-мастильні матеріали, насіння, засоби захисту рослин, добрива тощо.
Виконання цієї функції Агрофінфондом може бути ефективним за умов:
- достатнього наповнення його фінансовими ресурсами в період потенціальної потреби сільгоспвиробника в поповненні оборотних коштів;
- рівності умов для всіх сільгоспвиробників до отримання позик з Агрофінфонду;
- низького рівня позикових відсотків.
Додаток 4.2.2.
Обгрунтування образу галузі Свинарства
Забезпечення і підвищення прибутковості та, відповідно, отримання економічної незалежності від дотацій та субсидій в свинарстві можливе при зниженні собівартості виробництва та збільшенням доходу від реалізації виробленої продукції.
Світовий досвід показує, що собівартість виробництва в найбільшій мірі залежить від генетики, здатної забезпечувати мінімальну конверсію корму, та організації технологічних процесів на відгодівлі.
Збільшення доходу в свинарстві залежить від об’ємів виробництва м’яса та ціни реалізації.
Ціна реалізації (особливо в умовах інтеграції до світових ринків) в найбільшій мірі залежить від якісних показників виробленої свинини.
Для швидкого нарощення об’ємів виробництва потрібно вирішити дві суттєві проблеми, зазначені у розділі 4.2.1 (7-й та 9-й абзаци).
Тому вкрай важливим є створення власної ефективно діючої селекційно-генетичної піраміди з нуклеусом (див. Додаток 4.2.2.2), яка стане діючим бізнес-прикладом для нарощування виробничого селекційно-генетичного потенціалу галузі та надасть поштовх для розбудови відгодівельних ферм в господарствах країни. На первинних стадіях ферми відтворення можуть створюватись в окремих господарствах під власні потреби з перспективою подальшої інтеграції до селекційно-генетичної піраміди.
Також ця програма має вирішити проблему зниження рівня інвестиційного навантаження через впровадження технології холодного утримання свиней в легкоспорудних ангарних конструкціях з низькими питомими інвестиціями на одне скотомісце (див. Додаток 4.2.2.1). Це дозволить скоротити строки спорудження ферм та знизити потребу в інвестиційних коштах.
Додаток 4.2.2.1.
Економічна доцільність впровадження технології холодного утримання свиней в легкоспорудних ангарних конструкціях з низькими питомими інвестиціями на одне скотомісце.
| Базова генетика | Ціна поросяти 25-28 кг, $ | Конверсія корму, 1 кг/кг | Дні відгодівлі | Оборот місця на відгодівлі | Забійний вихід, % | Вихід сала, кг | Ціна 1 кг живої ваги, грн. | Технологія відгодівлі | Інвестиції на 1 місце на відгодівлі, $ | Кредитні відсотки (20%) на 1 місце на відгодівлі, , $ | Амортизація на 1 місце на відгодівлі, $ | Витрати на відгодівлі поросяти, $ | Загальні витрати на відгодівлю поросяти, $ | Собівартість свині, $ | Маржа на 1 гол., $ |
| 3-х породна | 120 | 3,1 | 120 | 3,0 | 74 | 12 | 16-18 | Переобладнані старі приміщення | 300 | 60 | 30 | 87 | 117 | 237 | 18 |
| Нові споруди | 150 | 30 | 15 | 82 | 97 | 217 | 38 | ||||||||
| Вітчизняна | 70 | 4,5 | 145 | 2,5 | 68 | 30 | 14-16 | Переобладнані старі приміщення | 300 | 60 | 30 | 115 | 151 | 221 | 4 |
| Нові споруди | 150 | 30 | 15 | 110 | 128 | 198 | 27 |
При відгодівлі свиней трьохпородної генетики в свинарниках ангарного типу існує можливість зниження ціни реалізації до 15 грн. при збереженні рентабельності виробництва (38$ - маржа з 1 гол.).
Додаток 4.2.2.2.
Економічний аспект створення селекційно-генетичної піраміди.
- Актуальна ціна закупного поросяти 120 дол.США складається з:
65 дол.США (ціна одного поросяти) + 55 дол.США (питомі транспортні і митні витрати, страхування, ветеринарні дослідження, ввізне мито та ПДВ).
- Ціна 1 поросяти 45 дол.США є збитковою для виробника в Канаді.
- Ціна 1 поросяти 65 дол.США є прибутковою для виробника в Європі.
Таким чином, ціна вирощеного поросяти в селекційно-генетичній піраміді на Україні 90 дол.США:
- на 25% дешевша для вітчизняного виробника (відгодівля), ніж імпортна;
- мінімум на 30 дол.США більш прибуткова ніж у європейських виробників (відтворення).
Додаток 4.2.2.
Обгрунтування образу галузі Молочного скотарства
Забезпечення та підвищення прибутковості та, відповідно, отримання економічної незалежності від дотацій та субсидій в молочному скотарстві можливе при зниженні собівартості виробництва та збільшенням доходу від реалізації виробленої продукції.
Світовий досвід показує, що собівартість виробництва молока в найбільшій мірі залежить від генетики, здатної забезпечувати максимальну продуктивність по молоку, та організації технологічних процесів на всіх етапах виробництва – від заготівлі кормів до первинної обробки молока.
Рівень доходу від молочного бізнесу визначається кількістю виробленого молока та ціною, за якою воно реалізується.
Ціна реалізації (особливо в умовах інтеграції до світових ринків) в найбільшій мірі залежить від якісних показників виробленого молока.
Ключовими факторами, що впливають на якість молока є:
- генетичний потенціал корів;
- якість кормів;
- технологічні можливості доїльного обладнання;
- рівень кваліфікації та вміння персоналу управляти технологічною системою молочного виробництва.
(див. Додаток 4.3.3)
На кількісні показники виробництва молока в найбільшій мірі впливають:
- Генетичний потенціал корів
- Комфорт та технологія утримання тварин, що мінімізує стреси
- Якісні корми та збалансований цілорічний загальнозмішаний раціон годування корів
Для забезпечення кожної зі складових ефективності молочного бізнесу (собівартість, об’єми виробництва, якість молока) вирішальним є створення сучасних великотоварних ферм із використанням технології безприв’язного утримання тварин з цілорічним однотипним годуванням.
При цьому визначальним фактором виробництва має бути діюча гармонізована (у відповідності до світових норм) система стандартів якості виробництва та продукції на всіх стадіях отримання та переробки молока.
Додаток 4.3.3.
ОБҐРУНТУВАННЯ ДОЦІЛЬНОСТІ УТВЕРДЖЕННЯ СВІТОВИХ СТАНДАРТІВ ЯКОСТІ МОЛОКА ТА МОЛОЧНИХ ПРОДУКТІВ.
Існуюча система стандартів якості молока в Україні повністю не відповідає стандартам, що діють в світі
Підвищення стандартів молока у Данії за 30 років.
При цьому вимоги до якості молока в світі мають тенденцію до жорсткішання. Так, наприклад в Данії, яка є провідним світовим виробником молочної продукції зміни вимог до одного з визначальних показників якості молока за останні 40 років виглядають так:
Забезпечення високої якості молока є багатофакторною задачею:
- Чим вище якість молока, тим більше шанс знайти для нього ринок збуту з високою ціною. Якість – економічна категорія.
- Для отримання якісного молока необхідно якісне і недешеве доїльне обладнання.
- Щоб скоріше окупити, необхідно його інтенсивно експлуатувати (21 годину на добу – робота доїльної зали при 3-кратному доїнні 35 голів на 1 доїльному місці за добу), та пропускати крізь нього якнайбільше молока (високопродуктивні корови).
- Чим більше розмір доїльної зали, тим дешевше коштує доїльне місце.
- Чим вище продуктивність корови, тим більше уразливість до неврахування її потреб (комфорт): чисте повітря, відсутність температурних екстремумів, чиста вода, якісний корм, бокси для відпочинку і т.д. Комфорт – економічна категорія.
- Чим більше череда, тим менше сума інвестицій на 1 голову, а значить – і менше собівартість молока.
- Чим вище продуктивність корови, тим більший відсоток спожитого нею корма витрачається на молоко, а значить – краща конверсія корма, менше витрати корма на 1 л молока.
- НАЙБІЛЬШ НЕОБХІДНИМ, актуальним і незадіяним фактором в молочному бізнесі є управління системою молочного бізнесу. Менеджмент – економічна категорія.
Очевидно, що максимально врахувати та забезпечити виконання всіх цих вимог при умові отримання привабливої позитивної рентабельності оптимально можливо тільки в умовах високотехнологічного сучасного великотоварного виробництва.
Додаток 4.4.1.
Негативні прояви та існуючі проблеми в аграрній науці
Сільське господарство не є високотехнологічним, розвинутим, наукоємним, сучасним. Аграрна наука не затребувана аграрним бізнесом і не сприяє його розвитку та рентабельному функціонуванню
Українська академія аграрних наук (УААН) є державною самоврядною науковою організацією і фінансується з державного бюджету та інших джерел не заборонених законодавством України. Самоврядність її полягає в тому, що вона самостійно визначає тематику досліджень, свою структуру, вирішує науково-організаційні, господарські, кадрові питання, здійснює міжнародні зв'язки.
- До складу Академії входять понад 340 наукових установ підприємств і організацій.
- На 01.01.2004 р. кількість земельних угідь в установах УААН становила 584,2 тис. га, в т. ч. сільськогосподарських угідь 529,5 тис. га.
- В наукових установах Академії працює понад 13,7 тис. чоловік, в т.ч. 381 доктор і 2,1 тис. кандидатів наук.
- Академія проводить наукові дослідження за 1 національною, 6 державними цільовими, 32 галузевими науково-технічними програмами і 6 окремими проектами.
- Науковцями академії за останні роки виведено 2 породи, 4 внутріпородні і заводські типи сільськогосподарських тварин та 2 кроси птахів; до 25% потреби України в племінному молодняку сільськогосподарських тварин задовольняється установами УААН.
- Щорічно установи Академії розробляють близько 35 найменувань машин та обладнання, 10-15 нових технологій і технологічних процесів, 8-10 вихідних вимог на машини та інших нормативних документів.
Джерело: © 2006-2010 Національна академія аграрних наук України
Коренной реконструкции требует управление, координация деятельности научно-технологической сферой. Сейчас финансирование фундаментальных исследований завышено, а доля финансирования прикладной науки - слишком низкая! Поэтому и отдача от украинской науки является ничтожно малой. Игнорируются связи бизнеса с наукой. Государство не стимулирует предпринимателей вкладывать средства в науку. Создание три года назад и деятельность Государственного агентства по инновациям и инвестициям не способствовали сближению науки и производства. Возможно есть смысл в создании в Украине Министерства науки и технологий на базе указанного Госагенства, при этом часть своих функций действующее Министерство образования и науки должено передать этому новому образованию.
Пришло время нового сотрудничества Правительства и Национальной Академии наук, а также отраслевых академий. Наука, образование должны стать материальным локомотивом развития страны!
Джерело: Станислав Николаенко («Кореспондент», 4 марта 2010.)
Додаток 4.6.1.
Величезна корупція в країні
Україна посідає останню сходинку серед «нових незалежних країн».
Рівень корупції в Україні оцінили у 4,3 бали – це найбільший, тобто найгірший бал серед «нових незалежних країн» і всіх інших країн взагалі.
«Найкраще» рівень корупції оцінили у Сінгапурі – 2,2, Данії – 2,4, Фінляндії – 2,5, Кувейті – 2,5 та Голландії – 2,6.
У США рівень корупції оцінили у 3,7 бали, Канаді – 3,2, Австрії – 2,8, Великобританії – 3,3, Японії – 3,9, Вірменії – 3,1, Азербайджані – 3,3, Білорусії – 3,4, Грузії – 3,1, Молдові – 3,5, Монголії – 3,7 та Росії – 3,9.
Дослідження, що презентує громадську думку щодо корупції, проводилося у 69 країнах з жовтня 2008 року до лютого 2009 року. Оцінки виставлялися за 5-бальною шкалою, де 1 бал – «найнижчий рівень», а 5 – «найвищий».
В Україні найбільш корумпованими назвали державні установи – 28%, парламент – 25%, юстицію – 21%. Рівень корумпованості у бізнесі оцінили в 11%, медіа – 2%.
Неефективною боротьбу української влади з корупцією вважають 73% опитаних українців, ніякою – 19% і 7% - ефективною.
Джерело: Міжнародна правозахисна організація Transparency International . Звіт «Барометр глобальної корупції – 2009»