Стандарт лікування віл-позитивних людей, які є споживачами ін’єкційних наркотиків

Вид материала

Документы

Содержание Детоксикація (утримання від наркотиків під медичним наглядом) Інші методи лікування Лікування неопіоїдної залежності (включно з кокаїновою та амфетаміновою)

Подобный материал:

• Тендер проводиться в рамках програми „Подолання епідемії віл/снід в Україні, яка фінансується, 240.31kb.
• Загальнодержавна програма забезпечення профілактики віл-інфекції, лікування, догляду, 518.12kb.
• Про виконання програми гф 6 раунду за 2-е півріччя 2010р звіти основних спів-реципієнтів:, 25.33kb.
• Порядок добровільного консультування І тестування, 1313.02kb.
• Програми забезпечення профілактики віл-інфекції, допомоги та лікування віл-інфікованих, 2151.32kb.
• Загальнодержавна програма забезпечення профілактики віл-інфекції, лікування, догляду, 85.64kb.
• Виконання обласної програми забезпечення профілактики віл-інфекції, лікування, догляду, 347.56kb.
• Районна програма забезпечення профілактики віл-інфекції, лікування, догляду та підтримки, 219.12kb.
• Загальнодержавна програма забезпечення профілактики віл-інфекції, лікування, догляду, 60.31kb.
• Загальнодержавної програми забезпечення профілактики віл-інфекції, лікування, догляду, 1928.39kb.

Детоксикація (утримання від наркотиків під медичним наглядом)

Детоксикація при опіоїдній залежності є початковим компонентом деяких лікувальних програм, але не може розглядатися як самостійний метод лікування опіоїдної залежності. Застосування методу дозволяє послабити симптоми та соматичні прояви абстиненції або ГАС та повинна призначатися індивідуалізовано. Під час призначення детоксикації необхідно враховувати наступне:

• програми детоксикації можуть бути першим етапом призначення ВААРТ;
  
• необхідно надати пацієнту психологічну підтримку протягом усього курсу лікування;
  
• детоксикація при опіоїдній залежності може проводитися з поступовим зниженням доз різних препаратів, зокрема:
  

• метадон (досягти стабілізаці на дозі 40-60 мг 1 раз на добу, з подальшим поступовим зниженням дози протягом 8-10 тижнів по 5 мг на тиждень);
  
• бупренорфін (досягти стабілізації на дозі 8-10 мг 1 раз на добу, з подальшим поступовим зниженням дози протягом 4-6 тижнів);
  
• клонідин (у дозі від 0,3 мг до 1,2 мг кожні 6 годин), варто пам’ятати про ризик розвитку важкої артеріальної гіпотензії внаслідок прийому альфа-адреноміметиків, лікування необхідно проводити з ретельним моніторингом артеріального тиску та серцевої діяльності;
  
• лофексидин (досягти стабілізації на дозі 1,2-2,0 мг 4 рази на добу, з подальшим поступовим зниженням дози протягом 2-3 тижнів).
  
• Для усунення симптомів тривоги, страху, занепокоєння можна додати транквілізатори (реланіум або сiбазон до 80 мг на добу, феназепам до 10 мг на добу), а при безсонні - нейролептики (тізерцин, труксал до 400 мг на добу). Аміназин, як правило, погіршує стан пацієнта. Внутрішньовенні інфузії розчинів глюкози чи гемодезу, так само як і застосування інших препаратів для гідратації, не є доведеним, ефективним засобом і виконують роль плацеботерапії.
  

У випадку правильного застосування зазначені засоби дозволяють зменшити прояви ГАС (рівень доказовості – В). Проте, у більшості випадків після перерви пацієнти повертаються до опіоїдних наркотиків, незалежно від методу або препарату, що використовувалися для детоксикації. Частоту рецидивів після детоксикації можна зменшити, призначивши пацієнту підтримувальну терапію антагоністами опіоїдних рецепторів, наприклад, налтрексоном у дозі 50 мг на добу або 100 мг протягом першої доби, 100 мг на третю добу та 150 мг на п’яту добу (рівень доказовості – C). Одна з найголовніших проблем лікування налтрексоном – дотримання режиму, тому рекомендується прийом препарату під контролем родичів або медичного персоналу.

1. Інші методи лікування

Інші методи лікування можуть застосовуватися як самостійно так і бути серед послуг, які доповнюють програми ЗПТ (рівень доказовості – D):

• групи взаємодопомоги - створюються самими хворими, але можуть й за сприяння медичних або соціальних працівників;
  
• лікувальні комуни (терапевтичні спільноти) - реабілітаційні програми з тривалим проживанням (від 3 до 24 місяців), які передбачають повну відмову від вживання наркотиків. До комплексу послуг, зазвичай, входять групова або індивідуальна психотерапія та професійна підготовка;
  
• реабілітація у реабілітаційному центрі – короткотермінові програми (від 4 тижнів до 3 місяців) з проживанням та/або амбулаторні, з наступною підтримуючою програмою 0,5-2 роки, часто засновані на прикладі Мінесотської моделі лікування (програма «12 кроків»);
  
• психотерапія:
  
  • когнітивно-поведінкова психотерапія – обмежене часом, структуроване цілеорієнтоване психологічне втручання, спрямоване на вирішення проблем СІН, які проходять лікування. Під час лікування виявляють детермінанти або фактори високого ризику прийому наркотиків, що дозволяє пацієнту освоїти навички подолання проблем та долучитися до здорового способу життя. Програма може бути короткою або розширеною;
    
  • мотиваційні бесіди – бесіди, що стимулюють та підтримують намагання пацієнта змінити поведінку;
    
  • ситуаційне управління з системою заоохочень – втручання, яке розвиває та закріплює правильну поведінку. Заоохочення, наприклад, можуть бути у вигляді талонів, еквівалентних грошовій винагороді, що видаються у випадку негативного результату тесту на наркотики;
    
  • матриксна модель – створена для інтеграції різноманітних втручань в єдиний підхід. Елементи включають: індивідуальне консультування, когнітивно-поведінкову терапію, мотиваційне опитування, групи сімейного навчання, дослідження сечі на наркотики та участь у програмі «12 кроків»;
    
  • медична та психологічна профілактика рецидивів;
    
• навчання соціальних навичок;
  
• професійна підготовка.
  

6. Лікування неопіоїдної залежності (включно з кокаїновою та амфетаміновою)

За оцінками, кількість СІН у світі перевищує 13 млн осіб. Проте, не в усіх залежність спричинена вживанням опіоїдів. Залежність може виникати внаслідок прийому транквілізаторів, кокаїну та психостимуляторів амфетамінового ряду. Тому наркологічна служба повинна володіти методами лікування пацієнтів з неопіоїдною залежністю, які мають підвищений ризик інфікування ВІЛ, за умови ін’єкційного застосування зазначених засобів. Літературні дані вказують на пряму залежність між прийомом амфетамінів та сексуальною поведінкою високого ризику (рівень доказовості – В). На даний час не доведена ефективність замісної терапії неопіоїдної залежності, проте в Австралії та Великій Британії у випадку амфетамінової залежності призначають дексамфетамін. Серед перспективних засобів медикаментозної терапії метамфетамінової залежності - бупропіон та метилфенідат пролонгованої дії.

За винятком детоксикації, усі інші варіанти лікування схожі з описаними вище для споживачів ін’єкційних опіоїдів. Проте варто врахувати особливості, пов’язані з клінічними та психологічними втручаннями (рівень доказовості – С):

• гостра медикаментозна детоксикація кокаїнової та амфетамінової залежності перш за все спрямована на зменшення психічних симптомів ГАС;
  
• симптоми ГАС, зазвичай припиняються протягом 3-5 діб утримання від наркотика; проте можуть затягтися і до двох тижнів, особливо у пацієнтів з супутніми соматичними або психічними розладами;
  
• детоксикація повинна бути частиною широкої стратегії лікування наркозалежності;
  
• споживачі психостимуляторів амфетамінового ряду (зокрема, метамфетаміну) важче залучаються до лікування, частіше від нього відмовляються та частіше повертаються до вживання.