Geum.ru

Курс 5 Факультет: Медичний (спеціальність «Лікувальна справа», «Педіатрія», «Медико-профілактична справа») Навчальний предмет

Вид материалаДокументы

Содержание


Тема: №4. Рак ОБОДОВОЇ І ПРЯМОЇ КИШКИ
IV. Міждисциплінарна інтеграція.
V. План та організаційна структура практичного заняття
Профільне відділення
VI. Матеріали для методичного забезпечення заняття
Подобный материал:

МІНІСТЕРСТВО ОХОРОНИ ЗДОРОВ’Я УКРАЇНИ

ХаркІвський нацІональний медичнИЙ УНІВЕРСИТЕТ

Затверджено


на методичній нараді кафедри онкології

Зав. кафедри


д.м.н., професор Старіков В.І.

“ ” ТРАВНЯ 2009 р.


МЕТОДИЧНА РОЗРОБКА

Для викладачів до практичного заняття

Курс 5


Факультет: Медичний (спеціальність «Лікувальна справа», «Педіатрія», «Медико-профілактична справа»)

Навчальний предмет: онкологія

Модуль № 1

Змістовий модуль № 1

Тема: №4. Рак ОБОДОВОЇ І ПРЯМОЇ КИШКИ

кількість навчальних годин -5


Харків 2009


  1. Актуальнiсть теми.

За останні десятиріччя спостерігається ріст захворювання на рак товстого кишечника в усьому світі. Високу захворюваність зафіксовано в країнах Західної Європи та Північної Америки: США – 17,7 випадків на 100 тис. населення; Данії – 17,0; Великобританії – 16,7; Канаді – 14,1. В країнах Азії та Африки ця патологія трапляється рідше (Сенегал – 1,5; Шрі-Ланка – 1,0). За остані роки спостерігається неухильний ріст захворювання на рак прямої кишки у всьому світі. Висока захворюваність у країнах Західної Європи та Північної Америки і низька – в країнах Азії та Африки. За останні десятиріччя помітно зросла захворюваність і в Україні. В 90-х роках вона складає 14-15 випадків на 100 тис. населення. У Східній Європі захворюваність на рак товстої кишки зросла за останні 30 років майже в 4 рази. В Україні в 90-х роках захворюваність складає 15-17 випадків на 100 тис. населення.

У ряді країн західної Європи і Америки (США, Великобританія, Австралія та ін.) колоректальний рак є серйозною проблемою. За захворюваністю він займає третє місце в чоловіків після раку легенів і раку простати. За смертністю колоректальний рак займає в чоловіків друге місце після раку легень, у жінок – третє після раку легень і грудної залози.

ІІ. Навчальна мета: Поглибити рівень теоретичні та практичні підготовки студентів з проблеми раку ободової (РОК) та прямої (РПК) кишки, а саме епідеміологічних чинників патоморфології, з клінічними формами і засобами сучасного спеціального лікування.

2.1. Знати:

Епідеміологію, етіологію РОК, передрак.

Патологічну анатомію РОК.

Класифікацію РОК за стадіями.

Симптоми різних клінічних форм РОК.

Діагностику РОК.

Лікування РОК.

Відновне лікування РОК.

Сприяючі фактори, захворюванність на рак прямої кишки (РПК).

Патологічну анатомію і шляхи регіонарного метастазуванння РПК.

Клінічні прояви і особливості клінічного перебігу РПК, ускладнення.

Методи діагностики, дифдіагностика РПК.

Методи лікування РПК в залежності від розташування пухлини.

2.2. Вміти:

Проводити огляд хворого на РОК, збір анамнезу і його аналіз.

Виконувати поверхову і глибоку пальпацію органів черевної порожнини.

Опрацювати план обстеження хворого і, грунтуючись на даних обстеження хворого, сформулювати клінічний діагноз і призначити план лікування хворому на РОК.

Проводити збір анамнезу у хворого на РПК і аналізувати його.

Проводити пальцеве дослідження прямої кишки.

Опрацювати план обстеження хворого і, грунтуючись на даних обстеження хворого, сформулювати клінічний діагноз і призначити план лікування.


ІІІ. Виховна мета: на конкретних прикладах сприяти вихованню у студентів принципів онкологічної деонтології, підкреслювати роль вітчизняних вчених-онкологів.

IV. Міждисциплінарна інтеграція.

Дисциплина

Знати
Вміти

Пат. Фізіологія
Етіологія і патогенез раку ободової кишки. Етіологія і патогенез раку прямої кишки (РПК)



Топографічна анатомія
Відділи товстої кишки особливості лімфовідтоку. Топографоанатомічні відділи прямої кишки
Розрізняти верхньо-, середньо- і нижньоампу­лярний відділи прямої кишки

Фармакологія
Цитостатичні препарати для лікування РОК. Протипухлинні хіміо­препа­рати для лікування РПК
Призначити схему ХТ раку ободової кишки. Призначити схему хіміотерапевтичного лікування РПК


V. План та організаційна структура практичного заняття:

5.1. Тривалість заняття – 5 години.

5.2. Етапи заняття (таблиця)

№ п.п
Основні етапи заняття та їх зміст
Місце проведен-ня заняття
Рівень засвоення знань
Час

хв
Методи контролю та навчально-методичне забезпечення

1.

Підготовчий етап:

організація заняття;

визначення навчальної мети та мотивація;

контроль вихідного рівня знань, вмінь та навичок;

а) сучасні особливості етіології і патогенезу класифікація, варіанти перебігу РОК та РПК;

б) клінічна особливості перебігу РОК та РПК в залежності від локалізації процесу і форми росту;

в) діагностичні крітерії, диференційна діагностика РОК та РПК, та хронічних запальних процесів і передракових захворювань

г) особливості лікування хворих на РОК та РПК (хірургічне лікування, променева терапія і хіміотерапія);

д) профілактика, диспансерізація, методи відновного лікування;

Учбова кімната
ІІ




15




15


15


10


10
Фронтальне опитування, таблиці, тестові завдання, результати цитологічних та патогістологічних досліджень, історії хвороб

2
Основний етап:

формування професійних вмінь та навичок:

а) курація хворих на РОК та РПК, обстеження їх в повному обсязі згідно схеми історії хвороби, складання плану додаткового обстеження;

Профільне відділення
ІІІ
45
3-4 стаціонарних хворих , медичні картки стаціонарних хворих, амбулаторні карти хворих. Цитологічні та гістологічні заключення. Листки призначень, карти. Клінічні задачі, лікарські засоби.

б) постановка діагнозу захворювання з урахуванням стадії і клінічної групи;

в) обговорення та оцінка результатів курації і конкретних питань клінічних особливостей діагностики і диференційної діагностики, диференційованого лікування, реабілітації, медико-соціальної експертизи;

г) вирішення ситуаційних клінічних задач.

Учбова кімната


ІІІ
35


25


20

3
Заключний етап:

контроль та корекція рівня професійних вмінь та навичок підведення загальних підсумків;

домашнє завдання.

Учбова кімната


ІІІ


25


5


5
Індивідуальний контроль практичних навичок та результатів курації тематичних хворих. Вирішення клінічних тестових завдань. Набір тестових завдань та еталони відповідей

5.2.1. Підготовчий етап:

На початку заняття викладач знайомить студентів з основними завданнями заняття, планом. Для контролю вихідного рівня знань студентів кожному з них пропонується вирішити типове питання з постановкою діагнозу – можна використати ситуаційні клінічні задачі.

5.2.2. Основний етап:

Опитування та обстеження хворих проводять самі студенти почергово, під контролем викладача. Для оцінки правильності обстеження постійно залучаються інші студенти.

При опитуванні хворих увага студентів звертається на збор анамнезу захворювання, наявність хронічних запальних процесів і передракових захворювань РОК та РПК, поліпозу, порушення режиму харчування, вживання міцних алкогольних напоїв. Відмітити патогенетичну роль спадковості.

Відмічено зв’язок раку товстого кишечника з характером харчування. Їжа з підвищеним вмістом білків і жирів сприятлива для появи цього захворювання. Має значення і тривалість контакту канцерогена з епітелієм кишечника, що залежить від кишкового пасажу. Куріння також збільшує ризик захворювання.

Різні відділи товстого кишечника уражуються пухлиним процесом неоднаково. Найчастіше трапляється рак сліпої кишки – 20-25%, рак сигмовидної кишки 10-12%, висхідної кишки 10-12%, низхідної кишки 8-10%, поперекової кишки 4-12%, печінкового та селезінкового кутів по 5-7%.

Макроскопічно розрізняють екзофітну, ендофітну та змішану (мезофітну) форми росту пухлин. Симптоматика раку товстого кишечника різноманітна. Вона зумовлена анатомічною формою росту пухлини, а також пов’язана з певними анатомофізіологічними відмінностями окремих відділів товстого кишечника. Деякі симптоми наявні частіше при пухлинах правої половини (біль, анемія, диспептичні симптоми, пальпабельність пухлини, симптоми запального процесу), інші трапляються частіше при ураженні лівої половини товстого кишечника (непрохідність, ентероколіт, патологічні виділення). Доцільніше однак виділяти клінічні форми у вигляді яких протікає дане захворювання: 1. Стенозуюча форма. 2. Ентероколітична форма. 3. Анемічна форма. 4. Диспептична форма. 5. Псевдозапальна форма. 6. Пухлинна форма. 7. Больова форма.

Для діагностики застосовують: об’єктивне обстеження хворого, лабораторні методи (загальний аналіз крові, аналіз калу на приховану кров), рентгенологічні дослідження, фіброколоноскопію, лапороскопію.

Обговорення додаткових методів обстеження, обгрунтування попереднього та клінічного діагнозів проводиться в навчаьній кімнаті за відсутності хворого.

При обгрунтуванні діагнозу звертається увага на стадію захворювання, клінічну групу, локалізацію і розповсюдженість пухлинного процесу.

Проводиться диференційний діагноз з доброякісними пухлинами і передраковими захворювання ободової кишки. Формулюється заключний діагноз.

Радикальним методом лікування є тільки операція. При раку сліпої, висхідної кишки і печінкового кута виконується правобічна геміколектомія. При локалізації пухлини в лівій половині товстої кишки робиться лівобічна геміколектомія. При раку поперечної ободової та сигмовидної кишки показана резекція кишки, відступаючи 5-6 см від видимого краю пухлини. Променева терапія не є ефективною. Хіміотерапія, як паліативний метод застосовується при неоперабельних пухлинах, та після умовно радикальних і паліативних операцій. Частіше призначають: 5-фторурацил, мітоміцин, адріабластин.

Хворі після операції з приводу раку товтсої кишки повинні бути під постійним наглядом з проведенням їм ендоскопічних, ультразвукових та лабораторних обстежень (визначення РЕА).

У хворих на рак ободової кишки після радикальних операцій досить швидко повно відновлюється працездатність. Під час експертизи працездатності слід брати до уваги стадію процесу, локалізацію пухлини, характер проведеного лікування а також професію, вік та стать хворого.

П’ятерічне виживання хворих на рак ободової кишки після радикальних операцій сягає 50-60%, а при І та ІІ стадіях 80%.

Відмічено зв’язок раку прямої кишки з характером харчування. Їжа з підвищеним вмістом білків і жирів сприятлива для появи цього захворювання.

Верхня межа прямої кишки відповідає висоті 15 см від краю задньопрохідного отвору. У прямій кишці розрізняють три відділи: нижньоампулярний (5 см), середньоампулярний (5-10 см), верхньоампулярний.

Найбільш частий симптом РПК – наявність патологічних виділень. Домішка крові у калі, яка з’являється перед дефекацією або під час дефекації, спостерігається в 75-90% хворих. Виділення крові пов’язане з деструктирними процесами. Інші патологічні виділення (слиз, гній) також з’являються при розпаді пухлини і наявності запального процесу, що притаманне для більш пізніх стадій.

Інша група симптомів – запори, зміна форми калу, потяги на стілець (тенезми) – пов’язана з порушенням функції кишечника.

Болі при пухлинах прямої кишки залежать від низки причин. Періодичні переймисті болі в животі свідчать про кишкову непрохідність. Постійні болі можуть бути наслідком місцевого поширення процесу. Кишкова непрохідність спостерігається в 30% хворих

Пальцеве дослідження прямої кишки є обов’язковим і незамінним методом діагностики РПК. Велике значення мають ректороманоскопія і ірігоскопія.

Обговорення додаткових методів обстеження, обгрунтування попереднього та клінічного діагнозів проводиться в навчаьній кімнаті за відсутності хворого.

При обгрунтуванні діагнозу звертається увага на стадію захворювання, клінічну групу, локалізацію і розповсюдженість пухлинного процесу.

Проводиться диференційний діагноз з доброякісними пухлинами і передраковими захворювання ободової кишки. Формулюється заключний діагноз.

Для лікування РПК застосовують хірургічний, променевий та цитостатичний методи. Вибір методу операції залежить від локалізації пухлини в прямій кишці.

1) внутрішньоочеревинна (передня) резекція прямої кишки виконується при розміщенні пухлини на відстані понад 12 см від задньопрохідного отвору;

2) Черевно-промежинна екстирпація прямої кишки (операція Кеню-Майлса) – при локалізації пухлини нижче 6-7 см від заднього прохідного отвору.

3) Черевно-анальна резекція прямої кишки – при пухлинах розміщених на відстані 7-12 см від задньопрохідного отвору.

4) Операція Гартмана – при наявності протипоказів для накладання внутрішньоочеревинного анастомозу.

Променеве лікування проводиться як паліативний метод при місцевому поширенні пухлини або при наявності протипоказів до операції.

Хіміотерапія малоефективна. Інколи застосовується у неоперабельних хворих, у пізніх стадіях 5-фторурацил, або фторафур. Більш ефективна поліхіміотерапія (5-фторурацил, мітоміцин С, адріабластин).

П’ятирічне виживання хворих на РПК становить 50-60%, а при ранніх стадіях 70-80%.

Близько 50% хворих на рак прямої кишки протягом усього життя після операції мають штучний відхідник. Це затруднює їх соматичну та психологічну реабілітацію. Тому розширення показів до органозберігаючих операцій є одним із шляхів медичної реабілітації таких хворих. Після екстирпації прямої кишки з формуванням штучного відхідника хворі з дебільшого визнаються непрацездатними (ІІ група інвалідності) і тільки іноді повертаються до попередньої роботи, не пов’язаної з фізичним навантаженням.

5.3. Контрольні питання:

Захворюванність РОК. Значення характеру харчування.

Передракові захворювання. Методи профілактики раку.

Форми росту та локалізації пухлин. Закономірності метастазування.

Поділ на стадії.

Симптоми раку правої та лівої половини ободової кишки.

Основні клінічні варіанти РОК.

Діагностика РОК. Значення рентгенологічного та ендоскопічного обстеження.

Лікування (радикальне та паліативне). Обсяг хірургічного втручання залежно від локалізації пухлини.

Тактика при захворюванності на рак, що ускладнений гострою кишковою непрохідністю. Паліативні операції.

Покази до комбінованого лікування. Віддалені результати.

Захворюваність на РПК. Етіологічні фактори.

Форми росту і гістологічна будова пухлини.

Поділ на стадії. Закономірності метастазування.

Симптоми РПК. Клінічна картина в залежності від локалізації і форми росту пухлини.

Диференційний діагноз при кровотечі із прямої кишки (геморой, поліпи, дизентерія, тріщина заднього проходу).

Діагностика РПК. Клінічний мініум обстеження хворих. Пальцеве обстеження, ректороманоскопія, ірігографія, фіброколоноскопія.

Хірургічне і комбіноване лікування. Радикальні і паліативні операції. Показання до окремих операцій. Ведення хворих з протиприроднім заднім проходом.

Значення променевої терапії і хіміотерапевтичного лікування. Віддалені результати лікування.

5.4. Заключний етап:

Контроль та корекція рівня професійного вміння та навичок проводиться шляхом вирішення ситуаційних та клінічних задач, тестів для самоконтролю. Оцінюються знання та вміння студентів з обгрунтування кожної оцінки.

Викладач завдає домашнє завдання, рекомендує літературу по темі наступного заняття основну та додаткову.

VI. Матеріали для методичного забезпечення заняття

6.1.Матеріали контролю базисної (висхідного рівня) підготовки студентів: тестові завдання

тестові завдання (вірні відповіді позначені *)

Вкажіть країну з високим захворюванням на рак ободової кишки:

1. Японія;

2. США;*

3. Сенегал;

4.Ямайка;

5. Шрі-Ланка

2. Яке місце в світі займає рак ободової кишки серед усіх злоякісних пухлин:

1. друге;

2. п’яте

3. третє*

4. четверте

5. шосте

3. Яка найчастіша локалізація ракового ураження ободової кишки:

1. низхідний відділ ободової кишки;

2. сліпа кишка;*

3. сигмовидна кишка;

4. висхідний відділ ободової кишки;

5. поперечно-ободова кишка

4. Які розрізняють екзофітні форми росту раку ободової кишки:

1. поліпопдібна;

2. грибоподібна;

3. виразкова;

4. виразково-інфільтративна

5. 1 і 2*

5. Чашеподібний рак відносять до:

1. ендофітного;

2. екзофітного;

3. мезофітного*

4. інфільтративного

5. in situ

6. Гематогенно при раку ободової кишки найчастіше уражується:

1. печінка;*

2. мозок;

3. легені;

4. кістки.

5. нирки

7. Найінформативнішим методом дослідження раку ободової кишки вважають:

1. рентгенологічне дослідження;

2. ректороманоскопія;

3. фіброколоноскопія;*

4. УЗД;

5. гемокульттест.

8. Основний рентгенологічний метод дослідження раку ободової кишки:

1. ретропневмоперетонеум;

2. іригоскопія;*

3. пневморен.

4. оглядова рентгенографія черевної порожнини

5. рентгеноскопія з сульфатом барію per os

9. Вкажіть радикальний метод лікування раку ободової кишки:

1. хіміопроменева терапія;

2. променева терапія;

3. хірургічний;*

4. гормоно і імунотерапія;

5. всі відповіді вірні.

10. Захворюваність на РПК в Україні складає:

1. 17-18 на 100 тис;

2. 14-15 на 100 тис;*

3. 16-17 на 100 тис.

4. 18-19 на 100 тис.

5. 20-21 на 100 тис.

11. Причини, що призводять до розвитку РПК:

1. характер харчування;*

2. професійні шкідливості;

3. спадковість.

4. паління

5. статеві гормони

12. Яка найчастіша локалізація РПК:

1. нижньоампулярний відділ;

2. середньоампулярний відділ;*

3. верхньоампулярний відділ.

4. анальний канал

5. ректосігмоїдний відділ

13. До ендофітних форм росту РПК належить:

1. виразковий рак;*

2. поліпоподібний рак:

3. грибоподібний рак.

4. блюдцеподібний рак

5. інфільтративний рак

14. Основний шлях метастазування РПК:

1. гематогенний;

2. імплантаційний;

3. лімфогенний.*

4. не метастазує

5. по протязі

15. Найчастіший симптом при РПК:

1. наявність патологічних виділень;*

2. болі;

3. запори;

4. здуття живота

5. блювота

16. Основний метод скринінгу РПК:

1. ректороманоскопія;

2. пальцеве дослідження;*

3. ірігоскопія.

4. лапароскопія

5. визначення пухлинних маркерів

17. Радикальний метод лікування РПК:

1. хірургічний;*

2. хіміотерапевтичний;

3. променева терапія;

4. імунотерапія

5. гормонотерапія

18. Вибір виду операції при РПК залежить від:

1. форми росту пухлини;

2. морфологічної структури пухлини;

3. локалізації пухлини.*

4. статі хворого

5. наявності супутнього геморою

19. П’ятирічне виживання хворих на РПК становить:

1. 50-60%;*

2. 30-40%;

3. 60-70%;

4. 15-20%;

5. 70-80%.


6.2. Матеріали для методичного забезпечення основного етапу заняття Набір рентгенограм, таблиці, довідник з протипухлинної хіміотерапії, амбулаторні карти і історії хвороби хворих, висновки щодо морфологічного дослідження біоптатів (при можливості мікропрепарати), лікарські засоби.

6.3. Матеріали для заключного етапу заняття: клінічні ситуаційні задачі (вірні відповіді позначені *)

Задача 1. Хвора 78 років ургентно поступила до хірургічного відділення з приводу хронічної кишкової непрохідності. При обстеженні виявлено різке звуження анального отвору за рахунок щільної горбкуватої пухлини, яка займає більш як половину кола анального кільця. В ампулі прямої кишки при пальцьовому дослідженні – щільні, як камінь, калові маси.

A. Геморой

B. Рак анального відділу прямої кишки*

C. Хронічний парапроктит

D. Атрезія анального каналу

E. Поліп анального відділу прямої кишки


Задача 2. Чоловік 55 років скаржиться на біль та відчуття стороннього тіла в прямій кишці, здуття живота, закріпи, що чергуються з проносами, наявність слизу та крові в калі. Хворіє протягом 6 місяців, не лікувався. Об'єктивно: живіт здутий, печінка біля краю реберної дуги, симптоми подразнення очеревини негативні. Загальний аналіз крові - без змін. При пальцьовому дослідженні прямої кишки визначається щільний вал з горбкуватою поверхнею, болісний при пальпації; на рукавичці після дослідження – сліди крові. При ректороманоскопії - на 3 см від анусу визначається щільний вал з горбкуватою ерозованою поверхнею, контактно кровоточить.

A. Геморой

B. Поліп прямої кишки

C. Неспецифічний виразковий проктит

D. Рак прямої кишки*

E. Дизентерія, колітична форма, тяжкий перебіг


Задача 3 Хворий 67 років скаржиться на біль у правій здухвинній ділянці, підвищення температури тіла, втрату ваги протігом останніх 2-х місяців. При пальпації виявляється помірно болісний інфільтрат, у крові - анемія, помірний лейкоцитоз, зсув лейкоцитарної формули вліво. Симптом Щеткіна - негативний. Симптом Ровзинга та Бартом'є-Міхельсона –сумнівний.

A. Апендикулярний інфільтрат

B. Сальпінгоофорит

C. Псевдозапальна форма раку сліпої кишки *

D. Запальна псевдопухлина черевної порожнини

E. Деструктивний аппендицит


Задача 4. Хворий С., 47 років, поступив в ургентному порядку в хірургічне відділення міської лікарні зі скаргами на невідходження газів і калу, блювання кишковим вмістом, різке вздуття живота. При оглядовій рентгенографії черевної порожнини-множинні “чаші Клойберга”. Встановлений діагноз: “Гостра декомпенсована кишкова непрохідність”. В ургентному порядку виконана ляпаратомія, під час якої в ректосигмоїдному відділі товстої кишки виявлена пухлина 3х4 см., що обтурує просвіт кишки, петлі тонкої кишки різко роздуті. Ободова кишка збільшена до 10 см. в діаметрі. Який об`єм оперативного втручання потрібно виконати?

A. Передня резекція прямої кишки.

B. Колостома сигмовидної прямої кишки

C. Операція Гартмана *

D. Цекостома.

E. Пробну лапаратомію

Задача 5. Хворий 67 років скаржиться на біль в правій здухвинній ділянці, слабкість, стійкі закрепи більше 6 місяців. Об’єктивно: хворий блідий, при пальпації у правій здухвинній ділянці – інфільтрат 8 на 10 см, який не зміщується, при перкусії над ним тупий звук. Нb крові 80 г/л. Який найбільш вірогідний діагноз?

A. Апендикулярний інфільтрат

B. Хвороба Крона

C. Злоякісна пухлина сліпої кишки *

D. Рак правої нирки

E. Позаочеревна пухлина


VII. Література

7.1. Основна:

Білинський Б.Т. Онкологія. Львів, 1998.

Білинський Б.Т. Онкологія. Львів, 1992.

Петерсон Б.Е. Онкология. М.: Медицина, 1980.

Слинчак С.М. Онкология. Киев, 1989.

Трапезников Н.Н. Онкология. М.: Медицина, 1981.

Лекційний матеріал.

7.2. Додаткова література:

Александров Н.Н., Лыткин Н.И., Петров В.П. и др. Неотложная хирургия при раке толстой кишки. Минск.: Беларусь. 1980 г.- 330 с.

Ганичкин Г.А. Рак толстой кишки. М.: Медицина, 1970. – 223 с.

Ефимов Г.А., Ушаков Ю.М. Осложненный рак ободочной кишки. М.: Медицина. 1984 р. – 174 с.

Снешко Л.И. Профилактика рецидивов и метостазов рака толстой кишки. Ленинград: Медицина, 1976 г.

Сенютович Р.В. Операції при раку прямої кишки. Том І-ІІІ. Чернівці, 1996.– 360 с.

Александров В.И. Рак прямой кишки. М.: Медицина, 1977.

Кныш В.И., Боднарь Г.В. и др. Комбинированное комплексное лечение рака прямой кишки. М.: Медицина, 1990.– 124 с.

Фёдоров В.Д. Рак прямой кишки. М.: Медицина, 1987.– 320 с.

Холдин С.А. Злокачественные новообразования прямой кишки. Ленинград: Медицина, 1965.– 357 с.

Методичну розробку склав к.м.н., ас. Ходак А.С.