Geum.ru

Програми "Розвиток зерновиробництва в Україні до 2015 року"

Вид материалаДокументы
Технологічне забезпечення
Сортові ресурси, селекція та насінництво
Якість зерна та розвиток системи контролю
Технічне забезпечення
Подобный материал:
1   2   3   4   5   6   7
ГОСПОДАРСТВА

Збільшення обсягів виробництва зерна буде здійснено шляхом:

- інтенсивного ведення галузі зерновиробництва;

- підвищення урожайності зернових культур;

- удосконалення землекористування, структури посівів, попередників, обробітку ґрунту;

- впровадження сучасних сортів і гібридів, покращення насінництва,

- внесення мінеральних добрив;

- проведення хімічної меліорації земель, захисту рослин;

- підвищення якості зерна;

- науково-методичного забезпечення, розвитку ринку зерна;

- оснащення господарств технікою;

- освоєння ресурсозаощадних технологій;

- більш раціонального використання біокліматичного потенціалу і зональних природно-кліматичних умов нарощування виробництва зерна на зрошуваних землях.

На розвиток зерновиробництва в Україні будуть впливати слідуючі фактори:
  • глобальне потепління на планеті;
  • стрімкий розвиток альтернативних видів палива;

- зростаюче населення планети.

Землекористування

В сучасному землеробстві країни нараховується 32,4 млн. га ріллі, яка займає 78 відс. всіх сільськогосподарських угідь (41,7 млн. га). Серед земель, що використовуються в активному обробітку, майже 10 млн. га низькопродуктивні, кислі, засолені, піщані, які не дають належної віддачі на вкладені в них матеріальні та енергетичні ресурси. Щорічно на них розміщується більше 1,0 млн. га зернових культур, за рахунок низької родючості втрачається 1-1,2 млн. тонн зерна.

За таких умов назріла необхідність проведення оптимізації агроландшафтів, зменшення розораності ґрунтів з тим, щоб вилучені землі використати більш раціонально, створивши на них луки та пасовища, а найбідніші – заліснити.

Виходячи з науковообгрунтованих розрахунків, економічної, господарської та екологічної доцільності, необхідно зменшити обсяги ріллі на 8,0-8,5 млн. га, а виробництво зерна зосередити на більш продуктивних землях.

Структура посівів

Посівні площі зернових культур в 2008-2015 рр. визначено в межах 14,5 -15,0 млн. га, у тому числі озимої пшениці - 5,5-6,0 млн. га, озимого жита – 0,6-0,7 млн. га, кукурудзи – 2,0-2,2 млн. га, ярого ячменю – 3,2-3,5 млн. гектарів. Площі посіву проса і гречки близько - 0,6- 0,7 млн. га, а гороху, як основної зернобобової культури, до 0,6-0,7 млн. гектарів.

Разом з тим, в процесі виконання програми та підвищення урожайності зерна на основі інтенсифікації його виробництва посівні площі зернових культур в 2015 році становитимуть 13,5-14,0 млн. гектарів.

В польових сівозмінах зернові культури повинні займати в господарствах: степової зони 55-60 відс. ріллі, лісостепової – 50-55 і поліської зони – 40-45 відсотків.

В степовій зоні надаватиметься пріоритет озимій пшениці і кукурудзі, в лісостеповій, крім того, ярому ячменю і зернобобовим культурам, а в зоні Полісся - озимому житу, ярим зерновим колосовим і круп’яним культурам. В усіх зонах доцільно розширити такі високопродуктивні зернові культури, як озиме та яре тритикале.

Виробництво зерна за таких умов та при середній урожайності 36-37 ц/га становитиме у 2015 році 50 млн. тонн.


Технологічне забезпечення

Основний приріст виробництва зерна буде досягнуто за рахунок освоєння інтенсивних технологій вирощування зернових культур та їх ресурсного забезпечення.

Раціональне розміщення зернових культур по кращих попередниках (бобові, соя) забезпечує збільшення виробництва зерна до 10 відсотків.

Традиційними попередниками, особливо для озимих зернових, залишаються чисті, зайняті пари, багаторічні та однорічні трави, зернобобові культури, соя.

Оптимізація посівів соняшнику, ріпаку, сої, гороху, багаторічних трав покращить склад попередників зернових культур.

В технології вирощування зернових культур важливе значення має застосування диференційованого вологозберігаючого обробітку ґрунту з урахуванням біологічних особливостей культур, попередників, їх забур`яненості, розповсюдженні хвороб і шкідників тощо.

Під озимі зернові культури після більшості непарових попередників буде запроваджуватись поверхневий обробіток грунту, а також пряма сівба шляхом застосування комбінованих агрегатів. На не засмічених багаторічними бур`янами площах неглибокий обробіток доцільно застосовувати і під ярі колосові культури.

Одержання запланованого урожаю зернових культур буде досягнуто за умови запровадження чіткої системи удобрення. При вирощуванні зернових потрібно дотримуватись таких вимог та правил:

- вносити мінеральні добрива на 1 гектар посівної площі з урахуванням результатів агрохімічного обстеження ґрунтів та рослинної діагностики, забезпечувати позитивний баланс їх внесення та використання рослинами;

- здійснювати дробне внесення азотних добрив для забезпечення рівномірного живлення рослин протягом усього вегетаційного періоду;

- вносити 10-15 кг фосфору в рядки під час сівби;

- забезпечити сучасною спеціалізованою технікою для внесення добрив, перш за все, комбінованих сівалок для рядкового внесення добрив при сівбі, підживлювачів для прикореневого та позакореневого підживлення, в кількості необхідної для своєчасного проведення робіт;

- вносити мінеральні добрива в ґрунт найбільш ефективними способами (у рядки, локально та в підживлення), що забезпечує їх окупність та найвищий приріст урожаю зернових культур;

- вносити добрива на меліорованих землях (зрошуваних, осушуваних, провапнованих та прогіпсованих), для забезпечення найвищої окупності ресурсів;

- більш широко використовувати на добриво побічну продукцію рослинництва (солому, стебла кукурудзи, соняшнику, гичку буряків), що забезпечують ґрунт органічною речовиною, макро- та мікроелементами;

- збільшити посіви сидеральних культур;

- широко впроваджувати мікробіологічні препарати та регулятори росту рослин;

Протягом 2008-2010 рр. внесення мінеральних добрив під зернові культури передбачається збільшити до 80 кг/га д. р., а до 2015 року - 140 кг д. р. на гектар (додаток 2).

Важливим заходом, який покращує фізико-хімічні властивості грунтів та підвищує ефективність використання добрив, є хімічна меліорація грунтів.

Як показують результати агрохімобстежень, площі кислих та солонцюватих грунтів продовжують збільшуватися. Тому хімічну меліорацію необхідно щорічно проводити на площах не менше 1,1 млн. га, в тому числі вапнування кислих грунтів – 0,85 млн. га, гіпсування засолених грунтів - 0,25 млн. гектарів.

Втрати врожаю зерна від хвороб, шкідників і бур’янів можуть досягати більше 30 відсотків.

Впровадження інтегрованої системи захисту зернових культур, яка базується на раціональному використанні організаційно-господарських, агротехнічних, хімічних, біологічних та інших заходів дасть змогу попередити масове розмноження шкідливих організмів, зменшити використання хімічних засобів та забезпечити більш ефективне їх використання.

Щорічна потреба у засобах захисту рослин становитиме 10,8 тис. тонн, або 130-150 гривень на кожний гектар посіву зернових культур (додаток 3).


Виробництво зерна на зрошуваних землях

Зрошувані землі є гарантом продовольчої безпеки держави, особливо в роки з несприятливими погодними умовами, а тому їх ефективне використання для виробництва зерна є одним із пріоритетних напрямків цієї Програми.

Державною цільовою програмою розвитку українського села на період до 2015 року передбачена поетапна реконструкція зрошуваних систем і відновлення зрошення на площі не менше 2 млн. гектарів.

Враховуючи, що науково-обгрунтована структура посівних площ на зрошуваних землях повинна передбачати вирощування 35 – 40 відс. зернових культур, гарантовано, незалежно від погодних умов, на зрошуваних землях буде вирощуватись 4,5 – 5,0 млн. тонн зерна, що забезпечить формування страхового насіннєвого та продовольчого фонду.

Раціональне співвідношення зернових і кормових культур визначається рівнем концентрації поливних земель у господарствах та потребою у виробництві кормів.

Сортові ресурси, селекція та насінництво

Процес інтенсифікації сільськогосподарського виробництва тісно пов'язаний із використанням у землеробстві новітніх досягнень у галузі селекції і насінництва.

Впровадження нових високопродуктивніших, стійкіших до несприятливих погодно-кліматичних умов і хвороб сортів, оновлення елітного та репродукційного насіння дає змогу збільшити врожайність та виробництво зерна на 20-25 відсотків.

До Державного реєстру сортів рослин, придатних для поширення в Україні занесено понад 800 адаптованих до зональних умов сортів і гібридів зернових культур, що достатньо для забезпечення ними господарств всіх регіонів України.

Рекомендується для виробників всіх форм власності високоінтенсивні, інтенсивні та пластичні сорти озимої пшениці, які мають високий потенціал врожайності та адаптовані до грунтово-кліматичних умов.

Будуть розширені площі сортів сильної і цінної пшениці, а також під новими короткостебловими сортами озимого жита, ячменю та тритикале.

В зоні Лісостепу і Полісся перевага буде надаватись найбільш стабільним за пивоварними властивостями сортам ярого ячменю. Оптимальне співвідношення цих груп сортів в структурі посівних площ ярого ячменю забезпечить оптимальний вихід продукції при мінімальних затратах.

З метою вирішення проблеми рослинного білку та підвищення родючості грунту будуть розширені посіви різних за групами стиглості сортів гороху неосипаючого типу, придатних до прямого комбайнування з рівнем врожайності 4-6 тонн з гектара.

Значна увага буде приділена вирощуванню нових сортів гречки, проса та рису з високими технологічними якостями, а також сортам вівса, придатних для дитячого харчування.

Однією з важливих зернових культур залишається кукурудза. Нове покоління її гібридів буде відрізнятись підвищеною холодостійкістю у весняний період, швидким стартовим ростом і потребою більш ранніх строків сівби, що забезпечить оптимізацію вегетаційного періоду та гарантованого дозрівання зерна у всіх природно-кліматичних зонах.

Для вибору конкретних сортів, гібридів певної культури необхідно максимально використати рекомендації регіональних науково-дослідних установ, обласних державних центрів експертизи сортів рослин та сортодослідних станцій.

Для забезпечення посіву прогнозованих площ необхідно мати щорічно до 3 млн. тонн високоякісного насіння зернових культур, в тому числі озимих- 1,8 млн. тонн та 1,2 млн. тонн ярих зернових (додаток 4, 5).

Українська академія аграрних наук, Національна академія наук України та їх науково-дослідні установи, учбові господарства вищих сільськогосподарських навчальних закладів Міністерства аграрної політики України, відповідно до прийнятої схеми насінництва, для своєчасного проведення сортозміни та сортооновлення щорічно вироблятись 11 тис. тонн оригінального, 120 тис. тонн елітного насіння зернових та зернобобових культур та в межах 7 тис. тонн насіння батьківських форм гібридів кукурудзи. Насінницькими господарствами буде щорічно вироблятись 140-160 тис. тонн насіння гібридів першого покоління кукурудзи.

Для забезпечення сортовідновлення і сортозаміни в регіонах, які не забезпечують себе власним насінням або мають обмежені можливості його виробництва, а також у випадках знищення або пошкодження насінницьких посівів внаслідок надзвичайних ситуацій природного та техногенного характеру, в державному бюджеті будуть передбачені кошти для закупівлі насіння до державного резервного насіннєвого фонду України.

Передбачається провести реформування галузі насінництва та ринку насіння, а саме по:

- забезпеченню товаровиробників рослинницької продукції високоякісним насінням зареєстрованих та перспективних сортів і гібридів сільськогосподарських культур, в обсягах достатніх для проведення сортооновлення та сортозміни, формування Державного резервного насіннєвого фонду та створення виробниками насіння власних насіннєвих страхових та перехідних фондів;

- прискоренню впровадження у виробництво сортів і гібридів нового покоління, адаптованих щодо агроекологічних умов вирощування з цінними господарськими властивостями;

- використанню на посів насіння, що відповідає вимогам державного стандарту за сортовими та посівними показниками;

- реформування та впровадження нових схем та методів насіннєвого контролю на рівні господарства, району, області;

- прискоренню виходу України з насінницькою продукцією на європейський та світовий ринок, неухильному виконанню прийнятих зобов'язань щодо міждержавних поставок насіння зернових культур;

- переходу на контрактну основу виробництва та реалізації елітного насіння за ліцензійними угодами між власниками сорту та сільськогосподарськими товаровиробниками;

- проведенню обов'язкової сертифікації насіння зернових культур;

- нарощуванню обсягів фінансування програми державної підтримки селекції та насінництва, кошти яких спрямовуються на виробництво та закупівлю оригінального та елітного насіння сільськогосподарських рослин та фінансування цільових селекційно-генетичних програм.


Якість зерна та розвиток системи контролю

Одним із основних напрямків, завдяки якому реально підвищується ефективність діяльності сільськогосподарських господарств, є впровадження заходів, що сприяють підвищенню якості зерна, а це можливо за умови дотримання новітніх технологій вирощування зернових культур та запровадження загального державного контролю за якістю зерна та продуктів його переробки, встановлення системного моніторингу його ринку. Нарощування обсягів виробництва зерна та підвищення його якості нерозривно пов’язано з впровадженням організаційних заходів, спрямованих на підвищення технічного, технологічного рівня зерновиробництва, використання якісного насіння, поряд з цим ще й забезпечення сучасними методиками та приладами визначення якісних показників зерна, підвищення вимог до збереження зерна та продуктів його переробки, посилення відповідальності на хлібоприймальних, заготівельних та зернопереробних підприємствах, а також вдосконалення діючої нормативно-технічної документації.

Передбачається розширення державного контролю, а саме:

– вдосконалення та збільшення структури Державної інспекції з контролю якості сільськогосподарської продукції та моніторингу її ринку;

– запровадження ліцензування:

а) діяльності по прийманню та зберіганню зерна;

б) діяльності по переробці зерна та продуктів його переробки;

– вдосконалення та адаптація державних стандартів України на основні сільськогосподарські культури до світових стандартів, внесення змін та доповнення до діючих, розробка необхідних, поліпшення якості та технічного нагляду за підприємствами системи хлібопродуктів під контролем Державної інспекції з контролю якості сільськогосподарської продукції та моніторингу її ринку (Держконтрольсільгосппроду).

- під управлінням Держконтрольсільгосппроду провести акредитацію лабораторій ОДХІ згідно з стандартними вимогами ISO 17025 як міжрегіональних, арбітражних лабораторій з визначення якості зерна до 2009 року, акредитувати Державний центр сертифікації та експертизи як орган сертифікації, згідно з міжнародними вимогами у сфері контролю якості зерна та продуктів його переробки.

Планується проведення невідкладних заходів:

– розробка та внесення змін до Закону України “Про зерно та ринок зерна в Україні” у сфері контролю за якістю зерна та продуктів його переробки;

– внесення змін до Закону України “Про якість та безпеку харчових продуктів і продовольчої сировини” з ціллю посилення державного контролю у сфері безпеки сільськогосподарської продукції (зерна та продуктів його переробки), покладеного на Держконтрольсільгосппрод;

– розробка методик стандартів та вимог у сфері безпеки сільсько-господарської продукції в (частині зерна та продуктів його переробки) до рівня міжнародних вимог, в тому числі Євросоюзу;

– збільшення фінансування з ціллю зміцнення матеріально-технічної бази Держконтрольсільгосппроду, підвідомчих йому установ та лабораторій у сфері контролю якості зерна та продуктів його переробки до загальносвітових вимог;

- посилення державного контролю за станом матеріально-технічної бази на підприємствах системи хлібопродуктів (заготівельних, зберігаючих, переробних), згідно з технічними вимогами та регламентами, створення загальногалузевої комп’ютерної мережі щодо якості зерна та продуктів його переробки в державі у сфері контролю згідно з чинним законодавством;

- проведення сертифікації зернових складів на відповідність послуг із зберігання зерна та продуктів його переробки. Технічний регламент є одним з основних документів для організації державного регулювання ринку зерна в Україні, який поширюється на юридичні особи, що мають на правах власності зерносховища;

- розробка Технічного регламенту переробного підприємства з метою більш ефективного державного контролю нагляду за організацією роботи підприємств системи хлібопродуктів (переробних підприємств).

- створенню єдиного державного реєстру в комп’ютерній мережі щодо обліку та обігу первинних складських документів.


Технічне забезпечення

Валове виробництво, урожайність зернових культур та якість зерна в значній мірі залежать від техніко-технологічного рівня його виробництва. Лише через розтягування тривалості збирання урожаю втрати зерна становлять щорічно 3,5-4,0 млн. тонн, а зібране із запізненням зерно втрачає свою якість і з категорії продовольчого переходить в фуражне.

У процесі виконання Програми буде здійснено техніко-технологічне переоснащення галузі на основі наукоємних технологій та техніки нового покоління, розроблення яких передбачено законом “Про стимулювання розвитку вітчизняного машинобудування для агропромислового комплексу” та “Державною цільовою програмою реалізації технічної політики в агропромисловому комплексі на період до 2011 року”.

На першому етапі реалізації Програми виробництво зерна здійснюватиметься з використанням як техніки нового покоління, так і вітчизняної та зарубіжної техніки, випуску попередніх років та наявної в господарствах усіх форм власності.

Технічне переоснащення здійснюватиметься з урахуванням технологій вирощування зернових культур, основними з яких будуть традиційна, з мінімальним та нульовим обробітком ґрунту. Для реалізації цих технологій в Україні освоєно виробництво основних технічних засобів, за винятком тракторів потужністю 250-450 кінських сил.

Крім того, буде здійснено техніко-технологічне переоснащення галузі щодо післязбиральної обробки врожаю і його зберігання.

Технічна база галузі буде формуватися переважно безпосередніми виробниками зерна. Разом з тим пошириться міжгосподарське використання техніки та створення кооперативних, комерційних, приватних та інших структур, які надаватимуть техніко-технологічні послуги у вирощуванні зернових культур, особливо у збиранні урожаю.

Високий рівень технічної готовності сільськогосподарської техніки забезпечуватимуть сервісні служби її виробників та відповідні підрозділи господарств – власників техніки.

Держава сприятиме виробникам зерна у формуванні їх технічної бази шляхом:
  • часткової компенсації вартості складної сільськогосподарської техніки;
  • часткової компенсації відсотків за кредити комерційних банків;
  • розширення обсягів державного лізингу за рахунок збільшення лізингового фонду.

За допомогою вказаних програм державної підтримки придбання техніки для вирощування та збирання зернових буде щорічно виділятися покупцям техніки понад 4 млрд. гривень.

Також одним із основних джерел інвестицій у формування машинно-тракторного парку будуть власні кошти сільгосптоваровиробників і загальна сума на оновлення технічних засобів для зернової галузі буде складати не менше 7,5 млрд.грн. щороку.

Забезпечення оптимальних агротехнічних строків виконання механізованих польових робіт буде здійснюватись за рахунок якісного та кількісного оновлення техніки з наростаючим розширенням парку машин, що відповідають вимогам енерго- та ресурсозберігаючих технологій, а також за рахунок розвитку прогресивних форм організації ефективного використання техніки, зокрема, збирально-транспортних загонів, оснащених засобами для технічного обслуговування.

Ефективному використанню техніки та її підтриманню в роботоздатному стані сприятиме розвиток регіональної мережі фірмового сервісу та відповідних технічних центрів з обслуговування машинно-тракторного парку.

Розширення обсягів грунтозахисних технологій мінімального та нульового обробітку грунту і сівби зернових культур з використанням широкозахватних та комбінованих агрегатів, на відміну від традиційних технологій, забезпечить виконання цих робіт в оптимальні строки, зменшить витрати праці в 3 - 5 разів та витрати пального – в 2,3 - 3,2 рази, довівши їх від 40 - 60 л/га до 15 - 25 літрів на гектар.