Курс за вибором «Літературна творчість»

Вид материала

Практичне заняття
Практичне заняття.
Прочитайте текст. Чи може поданий уривок бути початком оповідання? Продовжте й завершіть оповідання.
Відновіть зміст невідомого вам тексту за його кінцівкою.
Літературно-творчий конструктор
Гумор і сатира
Практичне заняття
Практичне заняття.

Подобный материал:

1 2 3 4

Тематика творчих робіт:

Що кують у кришталевій кузні зими?
Чому дзвенять різдвяні краплі?
Чому лютий лютий?
Прем’єра зимового балету.
Голос снігу.
Чим пахнуть зимові канікули?

Підготовча робота до написання творчої роботи

Зима може бути дуже «голосною». Інколи її «голос» навіть страшить. Чи чули ви, як вітер піднімає сніг і стрімко гонить його по землі? Як можна охарактеризувати звуки хурделиці?
Порівняйте рипіння снігу та шурхіт осіннього листя. Чи однакові почуття викликають ці звуки?
Чому говорять, що мороз «тріщить»?
Уявіть, що «граєте» на крижаних «цимбалах» зими, послухайте, як дзвенять бурульки, якщо до них доторкнутися.
Прислухайтеся до «льодяного» співу під ногами.

ПРАКТИЧНЕ ЗАНЯТТЯ

АНАТОМІЯ ЧУТТІВ ЛЮДИНИ

ВУХО (СЛУХ)

Напишіть творчу роботу, доповнивши подані рядки. У разі необхідності скористайтесь фразеологізмами, вміщеними в довідці.

А л г о р и т м

Я торкаюся свого вуха. Воно… Його важко ненавидіти, бо… У нього можна, його можна…, ним можна…Вухо чує лише те, що… І тому воно - … Від того, яку інформацію чує вухо, залежить…

Д о в і д к а:

ж вуха в’януть – неприємно від непристойних слів;
аж за вухами лящить – з великим апетитом;
вносити у вуха – доносити, видавати чиїсь секрети;
вуха затуляти – намагатися не чути чогось;
вухами ляпнути – потрапити в дуже скрутне становище;
вухам не вірити – надзвичайно дивуватися;
розвісити вуха – довірливо, із цікавістю слухати що-небудь;
вух не позакладало – добре чути;
вухо ріже – звучати різко, неприємно для слуху;
за вуха з грязі витягати – допомагати комусь вибратись з біди;
займалися вуха – соромлячись, червоніти;
і вухом не вести – не звертати уваги на що-небудь, не турбуватися;
краєм вуха почути – мимохідь, випадково і не повністю почути про щось;
нагострити вуха, наставити вуха – прислухатися до чогось, підслухати когось;
накручувати вуха, нам’яти вуха – карати кого-небудь;
не бачити як своїх вух – ніколи не мати чого-небудь, не здійснити чогось;
повісити вуха – занудьгувати, запечалитись;
по самі вуха – дуже багато, великою мірою;
тримати вухо гостро – бути насторожі, обачливим;
уловлювати краєчком вуха – довідуватися про що-небудь не з першого джерела;
хляпати вухами – нічого не робити;
чути одним вухом – користуватися чутками; достовірно не знати.

ПОРІВНЯЙ!

«…Я торкаюся свого вуха. Воно рожеве і не м’ясисте. Його важко ненавидіти, адже на перший погляд воно – беззахисне і довірливе. У нього можна ввіткнути сережку, нашіптувати брутальні слова, зливати «дезу», влити отруту, ним можна милуватися й описувати в любовному романі, його можна смикати, коли брешеш, скручувати в зворушливу рурочку, воно тримає сонцезахисні окуляри і часом живе своїм відокремленим життям. Вухо чує лише те, що бажає чути. І тому воно – підступне. Від того, яку інформацію воно доводить до всього організму, залежить життя цього організму». (Ірен Роздобудько, «Дванадцять, або виховання жінки в умовах, не придатних до життя», ст.107-108)

ПРАКТИЧНЕ ЗАНЯТТЯ.

МАЛІ ЕПІЧНІ ЖАНРИ

Алгоритм написання оповідання

Подумайте, про який випадок ви будете розповідати, наскільки він цікавий.
Сформулюйте тему й ідею оповідання.
Доберіть заголовок.
Відберіть необхідний для роботи матеріал.
Складіть план і вкажіть у ньому вступ, зав’язку, кульмінацію, розв’язку.
Подумайте, які мовні засоби треба використати, щоб оповідання вражало.

З чого почати?

Словами, що позначають час (якось, нещодавно, одного разу, минулої зими тощо);
словом це (Це трапилось восени);
словом є (Є у мене кошеня);
з імені героя (Петрик нишпорив кущами; Хлопчика звали Тимком);
з питального речення (Знаєте, який випадок трапився зі мною минулої весни?)
словом коли (Коли я гуляв берегом моря…)

Як завершити?

Останньою дією, яка звершує попередню (Дівчинка ще раз оглянулась на подружок і, час від часу весело підстрибуючи на одній нозі, побігла геть);
оцінкою того, що трапилось, висновком (…щоб більше ніколи не повторилась ця прикра подія);
запитанням чи окликом (Хто після цього наважиться ображати тварин?!)

Прочитайте текст. Чи може поданий уривок бути початком оповідання? Продовжте й завершіть оповідання.

Спочатку було тепло, а потім підмерзлі дороги стали блискучими і слизькими. Бабуся сказала:

- Почалась ожеледь.

Я все-таки вийшов на вулицю. Дивлюсь: по дорозі біжить хлопчик. Він біг, біг. І - бух! – простягся на льоду. Вітер зірвав з нього шапку, і вона покотилась по дорозі. Вона була схожа на патлате чорне цуценя.

Відновіть зміст невідомого вам тексту за його кінцівкою.

…Так людина була покарана за лінощі.

Одним із різновидів роботи над оповіданням є твір-оповідання на основі почутого з обрамленням. Цей твір складають за сюжетом, який вам доводилось чути. Оповідання з обрамленням - це оповідання в оповіданні (розповідь починається і завершується однією картиною). Основну частину твору автор записує із чужих слів.

Рекомендована література для ознайомлення:

Григір Тютюнник «Червоний морок»
Б.Харчук «Планетник»
О.Довженко «Воля до життя»
О.Бусенко «Паперовий янгол»

Прочитайте обрамлення до твору-оповідання. Допишіть основну частину. Доберіть заголовок.

1

У моєї бабусі – великий талант оповідача. Про будь-яку, часом буденну, подію бабуся зуміє розповісти так, що заслухаєшся.

Одного літнього вечора ми з бабусею сиділи на ґанку її хати. І ось бабуся почала розповідати одну історію із часів своєї молодості…

… Я не лише отримала задоволення від спілкування з бабусею, але й переказана нею історія багато чого мене навчила.

2

Як часто ми проходимо повз тихих, непомітних бабусь, зовсім не звертаючи на них уваги. Хтось, пробігаючи вулицею, кине їм монетку. Більшість же проходить, сором’язливо втупивши погляд у землю, і ніхто, навіть сусіди, не поцікавляться, як живуть ці люди. А їм є що розповісти нам, таким заклопотаним і неуважним…

…Я з приємною теплотою згадаю розповідь старенької і не перестаю запитувати: «Що коїться з нами? Невже ми настільки зайняті, що в нас не вистачає часу на звичайне людське спілкування з тими, хто цього так потребує!?»

3

Вечірній морок м’яко оповив своїми тінями втомлене місто. Будинки засвітились сотнями, ні тисячами, маленьких вікон, що, наче маяки, вказують людям дорогу туди, де їх з нетерпінням чекають близькі, де з ним завжди раді поділитись найсокровеннішим. Матуся увімкнула торшер, і м’яке світло відразу виплело чудернацькі візерунки на стінах. Я підсунулась ближче. Мені завжди подобалось сидіти отак, поруч неньки, і слухати дивовижні розповіді про її дитинство…

…Матуся обережно пригорнула мене до себе:

- Тобі ще не час спати?

Прочитайте такі новели: «Вино з троянд», «Весілля Опанаса Крокви» В.Симоненко, «Гер переможений» Л.Пономаренко, «Цвіт щастя» М.Коцюбинський.

Напишіть власні твори.

ЛІТЕРАТУРНО-ТВОРЧИЙ КОНСТРУКТОР

Прочитай експозицію, зав’язку та розв’язку оповідання. Допиши основну частину. Не забувай про засоби образності. Пам’ятай: оповідання повинно мати напружений сюжет. Поміркуй, як цього можна досягти. Запропонуй власний заголовок.

Рвучкий вітер хапливо зривав з людей капелюхи, кашкети і в куряві котив по землі. Дерева напиналися натужними вітрилами, і земля наче силкувалася зрушити з-під людських ніг. Вгорі, налітаючи одна на одну, штовхаючись, вирували шматовані вітром темні хмари.

На будинку, вишикувавшись голівками проти вітру, сиділи голуби.

Усім своїм крихітним тілом вони щосили тиснулися до даху, аби бути ще меншими, аби врятуватися від навальних поривів: зірве – то неминуча загибель, на землю не сядеш, підніме в хмари й занесе безвісти…

Голуби з тривогою поглядали у знавісніле небо. Там, угорі, вони бачили невелику цятку, малесеньку крапочку, яка надривно тремтіла в цьому скаженіючому вихорі, змагаючись з невблаганною стихією.

Цяточка та поривалася в їхній бік, але вітер щоразу кидав нею і все далі й далі відносив геть.

Та маленька цятка - голуб з їхнього голубника, з їхньої зграї. Його, необережного, зірвав вітер з даху і вже цілу годину рве-кидає з боку в бік.

Тут, на будинку, серед голубів сидить його подруга – крихітна, тендітна, сніжно-біла голубка, вона не зводить з цятки сполоханого ока, але чим тут допоможеш?..

…А проти них шаленіли вітри, вгорі, штовхаючись, безвісти летіли розірвані хмари…

ПОРІВНЯЙ!

У НЕГОДУ

Рвучкий вітер хапливо зривав з людей капелюхи, кашкети і в куряві котив по землі. Дерева напиналися натужними вітрилами, і земля наче силкувалася зрушити з-під людських ніг. Вгорі, налітаючи одна на одну, штовхаючись, вирували шматовані вітром темні хмари.

На будинку, вишикувавшись голівками проти вітру, сиділи голуби.

Усім своїм крихітним тілом вони щосили тиснулися до даху, аби бути ще меншими, аби врятуватися від навальних поривів: зірве – то неминуча загибель, на землю не сядеш, підніме в хмари й занесе безвісти…

Голуби з тривогою поглядали у знавісніле небо. Там, угорі, вони бачили невелику цятку, малесеньку крапочку, яка надривно тремтіла в цьому скаженіючому вихорі, змагаючись з невблаганною стихією.

Цяточка та поривалася в їхній бік, але вітер щоразу кидав нею і все далі й далі відносив геть.

Та маленька цятка - голуб з їхнього голубника, з їхньої зграї. Його, необережного, зірвав вітер з даху і вже цілу годину рве-кидає з боку в бік.

Тут, на будинку, серед голубів сидить його подруга – крихітна, тендітна, сніжно-біла голубка, вона не зводить з цятки сполоханого ока, але чим тут допоможеш?

Голуб втрача останні сили, його вже відкидає за потемнілу лінію обрію, а там – безнадія, в таку негоду звідти не повертаються. Старі, бувалі голуби це добре знали і зараз бачили, що він уже губить з очей свій голубник, сліпо блукає за вітром.

Йому за всяку ціну треба негайно подати знак. Хтось повинен облетіти над голуб’ятнею, щоб привернути його увагу і показати, куди летіти, де його домівка, але хто наважиться стрімголов кинутись в обійми стихії?

Він от-от зникне за обрієм, вітер що далі, то дужче скаженіє.

Раптом над дахом у грізну круговерть стихії білим смолоскипом злітає-спалахує пташка…

То не вітер її зірвав – то кинулася у шалену круговерть крихітна, тендітна сніжно-біла голубка, вона не змогла більше стриматися. Собою, смолоскиповим мерехтінням своїх білих крил, вона прагне освітити другові шлях до рідного дому…

Вітер наче зрадів новій жертві, рвонувся ще дужчим, ще сильнішим поривом, щоб згасити біля голубника маленький палахкий білий вогник.

А голубка звужується в стрілу, всім своїм тільцем стріля в навальні груди вітровим поривам, прагнучи подолати їхню смертельну силу чи хоча б зменшити її, щоб допомогти голубові…

Тепер очі тих голубів, що сиділи, припадаючи до даху, стежили тільки за нею, голуба вже зовсім не бачили, він лише на якусь мить ще з’явився, а потім зник. як у прірві.

Очевидно, він не помітив над голубником у небі своєї подруги.

Вона ж, щоб потрапити йому на очі, скорилася вітрові, дала себе відкинути від рідного обійстя.

Але він знову не помітив її.

Тоді біла голубка метнулась ще і ще до обрію. І вже з білої стала чорною цяткою.

Птахи, що сиділи на даху, зрозуміли, що й вона не повернеться до них.

Та раптом над далеким небосхилом таки з’явилася та ледве вловима цяточка. Із неясної вона ставала чіткішою, і вітер не міг її вже стерти. Вона росла, росла, пориваючись до другої такої ж цятки на небі – до голубки. То був голуб, він побачив свою подругу, і згаслі сили його потроїлися.

Ось обидві цятки зблизилися. Тепер вони боролися проти стихії поруч, коли одній щастило вирватися трохи вперед, інша тягнулася за нею, і так по черзі…

А проти них шаленіли вітри, вгорі, штовхаючись, безвісти летіли розірвані хмари…

Євген Концевич

ГУМОР І САТИРА

Комічне – це смішне в житті та мистецтві. З усіх видів мистецтва література має найбільші можливості для втілення комічного і виховання читача засобами сміху. Саме в літературі спостерігаються всі відтінки і різновиди комічного: гумор, іронія, сарказм, сатира.

Гумор – доброзичливий сміх, спрямований на викриття певних вад людського характеру чи недоладності в житті людей, у їх поведінці. У гумористичних художніх творах смішне в житті зображується в доброзичливому жартівливому тоні.

Іронія – тонка прихована насмішка, кепкування, глузування. Мета іронії – не смішити, не розважати, а навпаки – підкреслювати всю серйозність, інколи навіть трагічність становища чи ситуації. Насмішка створюється тим, що оголюється безглуздя того, що відбувається.

Сатира – вид комічного, гостре висміювання всього нечесного, несправедливого тощо. При цьому об’єкт висміювання часто малюється в перебільшено смішному, комічному чи навіть гротескному вигляді, викликає в читача більшу відразу до нього, показує різницю між потворним і гарним у житті людей.

Сарказм – нещадне, злісне глузування, в’їдлива насмішка, вияв презирства. Для сарказму характерне поєднання сміху з гіркотою і злістю.

Засоби гумористичного зображення

ПРАКТИЧНЕ ЗАНЯТТЯ

САТИРИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ

Прочитайте жартівливі поради О. Чорногуза.

М

оя перша порада: як тільки ви зайшли до кінозалу, негайно сядьте. Бажано на своє місце. І, звичайно, в своєму ряду. Тоді зніміть шапку (якщо ви її носите), скиньте пальто чи плащ і покладіть на спинку стільця, що попереду вас. Якщо товариш чи товаришка безцеремонно почне лягати на ваш одяг, зробіть йому (їй) зауваження. Бажано голосно. У кінозалі завжди треба розмовляти дуже голосно, бо інакше вас не почують.

Роздягнувшись і добре вмостившись, лізьте до кишені. Своєї. Якщо ви жінка, то до сумочки. Діставайте бутерброд (хліб із сиром чи ковбасою) і їжте. Добре до ковбаси з хлібом йде часник. Отож не забудьте прихопити з собою один-два зубчики. Коли ви не взяли бутерброд, то жуйте кекс, облизуйте "ескімо" або лузайте насіння. Соняшникове.

Як тільки на екрані з'являться титри, починайте читати. Теж голосно. Бажано так, щоб вас чули аж в останньому ряду. Читайте назву фільму, чиєї студії цей фільм, читайте, хто які ролі грає, потім коментуйте всі події, що відбуваються на екрані. Це, як не дивно, в кінозалах роблять не всі. Більше того, трапляються маловиховані типи, які починають шикати або, простіше кажучи, затуляти коментаторові рота. Не дають чоловікові розкритись до кінця (О. Чорногуз. "Як поводитися в кіно").

«Дивні рекомендації»

«Ніколи нікого не слухайте, говоріть без упину і тільки про себе. Якщо у вас раптом з’явилася якась думка в той час, коли інша людина щось розповідає, - сміливо перебивайте, не чекайте, поки хтось закінчить виклад своєї думки. Хіба він такий розумний, як ви?! Переривайте його посеред фрази! А перебивши, розповідайте, про свій зубний біль або, ще краще, покажіть усім, який саме зуб потребує пломби…» Чи не правда, досить дивні рекомендації?

Здавалося б, усім зрозуміло, що це – порада навпаки, і людина культурна так ніколи не вчинить. Помиляєтесь! В тому-то й жах, що сама за собою людина часто не стежить і не помічає, що діє саме таким чином, який ми щойно пародіювали (З кн.. «Чим хата багата»)

Прочитавши подані рекомендації, спробуйте написати власні, наприклад: «Як поводитись у громадському транспорті» або «Правила гостинності»

ПРАКТИЧНЕ ЗАНЯТТЯ.

ЛІТЕРАТУРНА КАЗКА

Літературна казка – це казка, написана конкретним автором. Казка має такі особливості:

традиційні зачин і кінцівка, стійкі поетичні фігури та традиційні формули;
алегорія;
фантастика;
чарівна казкова символіка;
магічна числова символіка;
градація;
поділ героїв на зло творців, добро творців та знедолених;
гіперболізація;
діалогізована мова;
використання малих фольклорних жанрів (приказок, прислів’їв, загадок, замовлянь, заклинань);
ідеалізація знедолених;
перемога добра над злом.

На відміну від народної, літературна казка має такі особливості:

зазначено час та місце дії;
незвичайні герої з авторською оцінкою;
побутові подробиці, факти поєднано з фантастикою
розповідач – автор зі своїми поглядами на життя.

Поміркуй над тим, що могло б трапитись з Колобком, персонажем однойменної народної казки, якби він утік від баби з дідом напередодні Нового року.

Уяви, що напередодні Нового року, Дід Мороз, поспішаючи на святковий ранок до дітей, загубив рукавичку. Які б пригоди могли трапитись?

Усім відомо, що дитинство – це період дивовижних відкриттів. Уяви себе маленькою дитиною і спробуй поглянути на звичайні речі її очима. Наприклад, на що схожий червоний борщ, який поважно булькотить на плиті? Про що може розповісти мамина шафа? Як живеться таким різним речам у маленькій маминій сумочці?

Уяви, скільки несподіваних подій відбувається у житті твого щоденника: постійні перевірки з боку старших; величезні зауваження, написані кольоровою пастою, за які потім самому доводиться червоніти; зміна місця проживання (тимчасова); і нарешті – заслужений відпочинок. Спробуй описати один день з життя щоденника.

Уважно розглянь репродукції картин С.Каплан «На Ярославовому Валу» і «На Андріївському узвозі». Напиши «Казку про два вікна».

Поміркуй над словами Л.Костенко: «А вікна сплять, засклив мороз їм сльози…» Яка картина постала перед тобою? Спробуй записати власні враження.

Blog

Курс за вибором «Літературна творчість»