Geum.ru

Макіївська міська рада Управління освіти Макіївський навчально-методичний центр виховання базових якостей особистості

Вид материалаДокументы

Содержание


Базових якостей особистості».
Базових якостей особистості».
Компетентність дитини
Базові якості
Урок метелика.
Формування базових якостей особистості
Передумови розвитку
Подобный материал:
1   2   3   4   5   6



Тема: Виховання базових якостей особистості.


Форма роботи: Методичне об‘єднання вихователів

дітей молодшого дошкільного віку.


Мета: Означення перспективи становлення та

виховання базових якостей особистості

дитини дошкільного віку.


Завдання:
  • Надати знання про систему зародження, проявів та сталого вияву базових якостей.
  • Вправляти вихователів у знаходженні адекватної діяльності, методів роботи щодо виховання базових якостей.
  • Ознайомити з практикою педагогічної діяльності виховання дітей в різних формах організованої діяльності.



Місце проведення:

ДНЗ № 27 - 27 жовтня 2009 р.


План проведення методоб’єднання:
  1. Експрес – анкетування.
  2. Доповідь: «Становлення базових якостей особистості».

Керівник кущового методичного об‘єднання: Голенцова Н.Л.
  1. Перегляд та аналіз педагогічного процесу:

вихователь середньої групи Каленчук О.В.

вихователь середньої групи Парасюк О.І.

Питання до аналізу.
  • Яку мету ставить вихователь?
  • Які завдання вирішені в процесі педагогічної діяльності?
  • Назвіть методи, за допомогою яких вихователь здійснювала виховні впливи на дітей.
  1. Практикум. Робота з картками «КЕРІВНИЦТВО ВИХОВАННЯМ БАЗОВИХ ЯКОСТЕЙ ОСОБИСТОСТІ».

5. Підсумки та рекомендації педагогам.


Місце проведення:

ДНЗ № 20 – 28 жовтня 2009 р.


План проведення методоб’єднання:
  1. Експрес – анкетування.
  2. Доповідь: «Становлення базових якостей особистості».

Керівник кущового методичного об‘єднання: Синецька О.В.
  1. Перегляд та аналіз педагогічного процесу:

вихователь молодшої групи Поваркова Н.А.

вихователь середньої групи Петелина В.В.

Питання до аналізу.
  • Яку мету ставить вихователь?
  • Які завдання вирішені в процесі педагогічної діяльності?
  • Назвіть методи, за допомогою яких вихователь здійснювала виховні впливи на дітей.

4. Практикум. Робота з картками «КЕРІВНИЦТВО ВИХОВАННЯМ

БАЗОВИХ ЯКОСТЕЙ ОСОБИСТОСТІ».

5. Підсумки та рекомендації педагогам.


Місце проведення:

ДНЗ № 60 – 29 жовтня 2009 р.


План проведення методоб’єднання:
  1. Експрес – анкетування.
  2. Доповідь: «Становлення базових якостей особистості».

Керівник кущового методичного об‘єднання: Бобошко О.І.
  1. Перегляд та аналіз педагогічного процесу:

вихователь молодшої групи Андреїшина І.В.

вихователь середньої групи Клімова О.В.

Питання до аналізу.
  • Яку мету ставить вихователь?
  • Які завдання вирішені в процесі педагогічної діяльності?
  • Назвіть методи, за допомогою яких вихователь здійснювала виховні впливи на дітей.

4. Практикум. Робота з картками «КЕРІВНИЦТВО ВИХОВАННЯМ

БАЗОВИХ ЯКОСТЕЙ ОСОБИСТОСТІ».

5. Підсумки та рекомендації педагогам.

ОСОБЛИВОСТІ РОЗВИТКУ

БАЗОВИХ ЯКОСТЕЙ ОСОБИСТОСТІ

Дошкільне дитинство - великий і відповідальний період розвитку дитини - це вік початкового, фактичного становлення особистості. Дошкільні заклади першими відкривають перед дитиною світ соціально - суспільного життя. Дитячий садок разом з родиною беруть на себе функції виховання та формування особистості.

Компетентність дитини - інтегральна характеристика розвитку особистості, основними показниками якої є оптимальний для віку ступінь сформованості провідної діяльності, всіх форм активності та базових якостей.

Сформованість базових якостей особистості є третім показником життєвої компетентності дошкільника. Базовими їх називають тому, що вони є сутнісними, найважливішими для особистісного зростання, свого роду "китами", на яких базується фундамент особистісної культури дошкільника.

Розвиток базових якостей особистості містить у собі здатність дітей установлювати та підтримувати ділові та особистісні взаємини з дорослими однолітками, дотримуватися моральних норм і правил поведінки у колективі, вміння керуватися загальними вимогами, відповідально ставитися до дорученої справи, справедливо розв’язувати суперечки, виявляти взаємну повагу, елементи взаємодопомоги, уміння поєднувати свої інтереси з інтересами товаришів та дорослих, тобто вміння поводитися серед людей.

Базові якості це - самостійність, працелюбність, людяність, самолюбність, спостережливість, відповідальність, розсудливість, справедливість, самовладання, креативність.

Всі діти мають потребу в самостійності, оволодінні навколишнім середовищем і відчутті власної компетентності, здатності досягти успіху. Якщо задоволення цих потреб періодично блокується, це може несприятливо позначитися на розвитку особистості дитини. Якщо зусилля дітей досягти умілості і компетентності спричиняють багато неприємностей, вони можуть облишити свої спроби і стати пасивними.

Розвиток креативності як здатності до творчості набуває особливої значущості, бо вона є базовою якістю особистості, її ядром, центральною характеристикою. Оскільки заявлена концепцією освіти 21 століття особистісно орієнтована модель має впроваджуватися у життя, час повернутися обличчям до природної здібності дитини творити, підтримати її, створивши для її прояву сприятливі умови, стимулювати прагнення дошкільника робити по - своєму, виявляти оригінальність. Щоб дитина виявляла творчу активність, слід насамперед з довірою поставитися до її природної схильності діяти на власний розсуд, сприймати життєві враження, покладаючись на власний досвід.

Базова програма орієнтує освітян на формування в дошкільнят креативності як загальної здібності, творчості як здатності до конструктивної перетворювальної активності.

Як відомо, у процесі діяльності перед малюком постають не лише репродуктивними, а й творчі завдання. Він вчиться вигадувати нові ігри, малювати, конструювати, тобто розвиває творчі здібності , що сприяє формування креативності як базової якості особистості.

Базова програма дошкільної освіти орієнтують вихователів на підготовку дитини до життя у суспільстві, а трудове виховання дитини, прилучення її до праці допоможе реалізувати це завдання. Основою виховання працелюбності Софія Русова вважала працю. Вона наголошувала, що старші дошкільнята здатні усвідомити соціальну значущість праці для суспільства. Проте перш ніж усвідомити щось, вони мають отримати знання про це "щось". Серед характерних рис дитячої праці Софія Русова виокремлювала активність дитини та її свідомий інтерес до трудової діяльності. Про це писав і Д. Ельконін, стверджуючи, що два чинники спонукають маленьку дитину до трудової діяльності:
  • Прагнення бути самостійним
  • Інтерес до життя й праці дорослих.

Базовий компонент орієнтує на те, що дитина повинна бути готовою до участі у суспільно значущій діяльності, має усвідомлювати рукотворне походження навколишнього предметного світу, знати про існування різних професій. Розуміти, що працелюбність є показником людської гідності та можливості вдосконалювати себе.

Людяність є базовою особистісною якістю, ознакою соціальної компетентності, яку можна охарактеризувати за такими складовими:
  • Пізнавальний компонент - рівень і зміст знань про людину, близьких та далеких людей, різного віку і статі.
  • Ціннісний компонент - ставлення до людини як до найвищої цінності, повага до життя, діяльності, гідності кожної людини (гуманність).
  • Емоційний компонент - інтерес до людей, бажання спілкуватися, пізнавати їх, прагнення здобути схвалення, здатність співчувати, співпрацювати, розуміти емоції та почуття людей, уміти керувати власними почуттями в процесі спілкування (чуйність).
  • Оцінний компонент - вміння оцінювати вчинки людей та їх взаємини, бути толерантними, прагнення справедливо ставитися до людей (справедливість)
  • Поведінковий компонент - володіння етичними нормами поведінки та спільної діяльності, вміння пропонувати і приймати допомогу, здійснювати моральні вчинки з власної ініціативи, спілкуватися (моральна активність)

Найкращий спосіб передачі норм гуманної поведінки - створення сприятливої соціальної ситуації розвитку.

Дошкільний вік - період бурхливого накопичення дитиною досвіду, знань, необхідних як основа для її пізнавальної діяльності. Щоб виник задум , дитині важливо мати яскраві враження, певні уявлення, джерелом яких є предметний та природний світ, соціальні явища, література, різні види діяльності. Сприймання навколишнього середовища в малюків здебільшого поверхове, неусвідомлюване, малорезультативне. Саме тому важливо наповнювати життя дітей враженнями, створювати умови для їх глибшого ознайомлення з довкіллям, формувати уміння бачити характерні особливості предметів, явищ, розвивати спостережливість.

Спостережливість - це цілеспрямоване сприймання, сплав уваги та мислення, окладний пізнавальний процес, в якому проявляється єдність чуттєвого та раціонального.

Здатність до спостережливості дуже важлива в усіх видах практичної діяльності. Без уміння спостерігати неможливо розв’язати жодну проблему. Значення спостережливості підкреслювали видатні вчені. "Я переважаю людей середнього рівня, казав Чарльз Дарвін, - лише здатністю помічати речі, що легко проходять повз уваги, а також особливо пильно спостерігати за ними". "Спостережливість і спостережливість", такий напис зробив І.П.Павлов на фронтоні одного з будинків своєї лабораторії.

Спостережливість, вміння розглядати об’єкти водночас з різних точок зору - дуже важлива складова розумового розвитку дитини. Протягом усього дошкільного періоду відбуваються зміни - від простих спроб розгледіти та відчути до прагнення планомірно й послідовно обстежити та описати предмет, виділяючи найпомітніші особливості.

Організація спостережень дітей за навколишнім життям, знаходження того, що може бути відображено ними - важлива педагогічна передумова формування творчості. Розвиток способів "вслуховування", "вдивляння" в образний світ мистецтва, в звуки та фарби природного та предметного світу - шлях, яким розвивається творчість дитини.

Вирізнити серед інших людину з розвиненою самоповагою, самолюбністю з першого погляду складно. Лише після тривалого спілкування з нею, взявши участь у спільних справах, можна відчути особливості її внутрішнього світу та побачити специфіку самовідчуттів. Власне, людина з розвиненою самоповагою - це особа, яка ціннісно ставиться насамперед до оточуючих, здатна розуміти й приймати різних людей. Вона самостійна, впевнена в собі, в цілому задоволена життям, схильна приймати відповідальні рішення. Якщо трапляється невдача, саме повага до себе змушує таку людину ретельно оцінити ситуацію, мобілізувати зусилля на подолання перешкод та почати все заново.

Не треба боятися слів "любов до себе", "повага до себе": позитивне ставлення до себе не виключає такого самого уважного та шанобливого ставлення до інших. Більш того, людина, яка по-справжньому шанує себе, не може почуватися затишно й комфортно, якщо поруч пригнічують і зневажають інших. Процес формування самоповаги, самолюбові у дитини здійснюється як саморух, обумовлений, з одного боку, індивідуальними особливостями, а саме типом нервової системи, природними задатками, темпом розвитку, з іншого - особливостями виховання в родині та дошкільному закладі. Цьому процесу неможливо нав’язати однозначних шляхів розвитку, втім можна сприяти певним тенденціям у особистісному розвитку дошкільника і допомогти йому виробити ціннісне ставлення до себе. Тому педагогічний процес у дошкільному закладі треба організувати таким чином, щоб він сприяв самопізнанню, набуттю кожною дитиною досвіду успішної діяльності, підвищенню реалістичності її самооцінок, оптимізації рефлексії.

Самолюбність у дошкільному віці - це домірна розвиненість і відповідність різних сторін особистості специфічним віковим закономірностям, їх гармонійна збалансованість, яка забезпечує дитині позитивні самовідчуття свого Я та здатність до активної життєдіяльності. Створюючи умови для розвитку цієї базової якості варто враховувати можливі педагогічні підходи в родині та дошкільному закладі, які можуть сприяти формуванню позитивного Я - образу. Потрібно допомогти дитині зрозуміти себе, свої сильні та слабкі сторони, накопичити необхідний досвід переживань щодо твого Я (радості і смутку за себе, симпатії, прихильності); гармонізувати процеси самозбереження та захисту свого Я.

Дитина переживає почуття самоповаги не стільки завдяки розумінню своєї цінності і знанню своїх основних достоїнств і переваг, скільки завдяки відчуттям, що її роблять, шанують, з нею рахуються, їй довіряють. Тому доцільно насамперед звернути увагу на збагачення емоційного компоненту через достатньо шанобливе й уважне ставлення до дитини, а вже потім вести з дитиною конкретні розмови про її особливості, відмінності від інших, чесноти та переваги тощо.

Основою довіри дитини до вихователя є справедливість. Справжня педагогічна, ”виховуючи” справедливість тісно пов’язана з індивідуальністю, особистими інтересами, пристрастями і пориваннями кожної дитини.

Виховання такої базової якості як самовладання є однією з провідних у вихованні дошкільників. Вміння розуміти інших людей, піклуватися про них, регулювати спалахи гніву, свідомо керувати власними почуттями має виступати основним здобутком дошкільного дитинства. Переважну більшість цих соціальних дій діти просто запозичують у дорослих та можуть зростати внаслідок навчання через наслідування, а також завдяки заохоченню. Дошкільники виявляють підвищену чутливість до заохочень і зауважень старших, хоча не завжди вміють підпорядковувати свої дії зовнішньому контролю і співвідносити їх із цими зауваженнями. Завдання вихователя - сформувати у дітей навички взаємин із дорослими: готовність відкликатися на звернення дорослого, уважно вислухати його, відповісти на запитання, а також уміти звернутися до нього, запитати, якщо щось незрозуміло, ввічливо завершити розмову. Але не толерантність вихователів до будь - яких проявів негативних емоцій дитини створює в неї стан хронічного емоційного напруження, робить її збудливою, дратівливою, невдоволеною. У той же час негативні емоції, як і будь - які інші спонтанні емоційні прояви, необхідні для нормального розвитку дитини і мають право на існування.

Програма розвитку дитини дошкільного віку "Я у Світі" визначає своїм пріоритетом розвиток особистості. Тож перед педагогами стоїть стратегічне завдання - створити розвивальні умови для відповідального самовизначення дитини, становлення продуктивних форм її активності, різних видів діяльності, формування системи ціннісних ставлень до Природи, Культури, Людей, власного "Я".

Урок метелика.

Одного разу у коконі з’явилася маленька щілина. Людина, яка випадково проходила поряд, досить довго стояла і спостерігала, як через цю маленьку щілину намагається вилізти метелик. Минуло чимало часу, а щілина залишалася так само маленькою. Здавалося, метелик зробив усе що міг, і сил на боротьбу за звільнення від кокона у нього більше не залишилося.

Тоді людина вирішила допомогти метелику і , взявши ножа, розрізала кокон. Метелик одразу вийшов з нього, але його тільце було надто слабким та немічним, а рила - прозорими й нерухливими.

Людина продовжувала спостерігати, очікуючи, що ось - ось крила метелика розправляться і зміцніють, і він полетить. Але цього не сталося... решту життя метелик тягнув по землі своє слабке тільце, свої не розправлені крила. Він так і не злетів!

А все через те, що людина, прагнучи допомогти, не зрозуміла: зусилля, які необхідно докласти, щоб вийти через вузьку щілину кокона, необхідні метеликові, аби сина з тіла перейшла в крила, і він зміг літати. Життя змушувало метелика із зусиллям залишати оболонку, щоб надалі він міг рости і розвиватися.

Іноді саме зусилля необхідне нам у житті. Якби ми жили, не стикаючись із труднощами, то не змогли б бути такими сильними, якими є зараз. Ми ніколи б не змогли літати.

ФОРМУВАННЯ БАЗОВИХ ЯКОСТЕЙ ОСОБИСТОСТІ

Передумови розвитку

Зародкові форми

Ситуативні прояви

Стала поведінка

САМОСТІЙНІСТЬ

кінець першого місяця життя (початкові форми активності – крик, плач, усмішка, захисні рухи)


кінець першого року життя (вчить ся їсти лож кою, пити з чашки,

обирає предмети за власним бажанням); кінець третього року життя (з‘являється прагнення уникнути опіки дорослого, здатність самостійно себе обслуговував ти, переноси ти в нові умови засвоєне моральне правило)



кінець п‘ятого року життя (виконує елементарні завдання дорослого, самостійно обирає собі справу та товаришів для гри, займається самостійною художньою діяльністю, планує свій вільний час, може діяти ініціативно)

кінець шостого року життя (діє незалежно від допомоги та керівництва дорослого, покладається на власні сили, ініціює різ ні почини, спроможен відстоювати в суперечці власну дум ку, володіє загальною самооцінкою та реалістичним образом „Я”)

ПРАЦЕЛЮБНІСТЬ

кінець першого місяця життя (зосередження на людях та предметах);

кінець першого року життя (здатність маніпулювати предметами, виконувати елементарні предметні дії)

кінець третього року життя (вдосконалю

ються навички самообслуго

вування, бере участь у господарсько – побутовій праці, починає прогнозувати результат праці)

кінець четвертого року життя (проявляє бажання посильно допомогти дорослим, свідомо докладає зусиль, прагне побачити кінцевий результат своєї праці); кінець п‘ятого року життя (готовий добровільно взяти на себе відповідаль-

ність за деякі види роботи, самостійно виробляє елементарні трудові цілі, планує свої дії, добирає потрібні знаряддя, долає труднощі до мети, доводить розпочате до кінця, вносить корективи та поліпшує кінцевий результат)

кінець шостого року життя (може самостійно себе обслуговувати, доглядає за своїми речами, орієнтується у професіях дорослих, вправно працює в природі, охочий до роботи, соціально значущої праці, формується відповідаль-

ність за кінцеву якість праці)

ЛЮДЯНІСТЬ

кінець першого місяця життя (зосередження на людях та предметах – стадія довіри);

кінець першого року життя («комплекс пожвавлення», диференціація людей на „своїх, чужих”)

кінець другого року життя (виявляє інтерес до однолітків);

кінець третього року життя (радо відгукується на прохання дорослого, за спонуканням дорослого проявляє елементарну увагу до людей, співчуває їм)

кінець четвертого року життя (виявляє бажання більше перебувати поруч з однолітками, зароджується здатність самостійно побачити труднощі іншого, адекватно відгукнутися на успіх товариша);

кінець п‘ятого року життя (з‘являється уміння брати іншого до уваги, відмовитись від чогось на користь товариша, відстояти його та захистити, рахуватися з ним, визнавати чесноти інших людей)

кінець шостого року життя (знає моральні правила і норми поведінки в соціумі, формується здатність дорожити взаєминами з іншими людьми, виявляє толерант- ність до товаришів, проявляє доступні вікові надійність та відданість, відстоює гідність товариша, ставить себе на місце однолітка)

САМОЛЮБНІСТЬ

кінець першого місяця життя (інтерес до себе – диференціація

„тепло – холодно”); кінець першого року життя (прояв перших бажань „хочу, не хочу”,„відокремлення” від інших людей, пізнавання в дзеркалі)

кінець другого року життя (дає собі загальну позитивну оцінку);

кінець третього року життя (формується система – „Я”, всіляко демонструє свої досягнення, зароджується гордість, гостро реагує на образи)

кінець п‘ятого року життя (чутливий до схвальних та негативних оцінок з боку авторитетних людей, намагається зберегти свій позитивний „Я” – образ, збагатити свій успішний досвід)


кінець шостого року життя (сприйняття самого себе, здатен орієнтува-тися у власних чеснотах і вадах, визнає свої успішні та неуспішні дії, спосте-рігає за собою, має свій ідеал, прагне до нього, реа-лізовує свої здібності)

КРЕАТИВНІСТЬ

кінець першого року життя (інтерес та потреба у нових враженнях)

кінець другого року життя (звуконаслі- дує, спос- терігає за наслідками своїх впли- вів на довкілля);

кінець третього року життя (практична апробація нових спосо- бів маніпу-лювання предметами, освоєння найпростіших форм рольової поведінки)

кінець п‘ятого року життя (наслідуючи дорослих вже опирається на свій досвід, намагається відійти від зразка, побачити наслідки цього, прагне дослідити невідоме, варіюючи способи і прийоми)

кінець шостого року життя (діє самостійно, проявляє вигадку, намагається розв‘язувати непрості життєві задачі, подобаються ситуації незавершеності або відкритості, виробляє оригінальні рішення, розумні знахідки)

СПОСТЕРЕЖЛИВІСТЬ

кінець першого місяця життя (зосередження на людях та предметах – слухове та зорове);

кінець першого року життя (зосередження уваги протягом певного часу, стеження очима за людьми, об‘єктами, явищами оточуючого світу)

кінець другого року життя (впізнає знайоме, ознайомлюється з власти-востями предметів та об‘єктів довкілля);

кінець третього року життя (цілеспрямовано діє з предметами, порівнює їх, добирає за аналогією, спостерігає за резуль татами своїх впливів, зароджується інтерес до конкретної діяльності та певним людям)

кінець п‘ятого року життя (вдивляється та вслухається в те, що бачить та чує, порівнює з тим, що було раніше, виробляє найпростіші судження)

кінець шостого року життя (тривалий час концентрується на чомусь, вміє вдивлятися, відокремлювати головне від другорядного

ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ


кінець першого року життя (встановлення найпростіших причинно – наслідкових зв‘язків, диференціація понять „добре – погано, можна – не можна”)


кінець третього року життя (орієнтується не тільки на своє бажання, але й на доцільність та необхідність в конкретній ситуації, може брати відповідальність за когось, щось, радіє, коли довіряють нескладну справу, намагається виконати її якісно)

кінець четвертого року життя (усвідомлює свою причетність до дорослого життя, починає орієнтуватися у поняттях „права та обов‘язки”, розуміє, що може бути корисною не тільки собі, але й іншим людям);

кінець п‘ятого року життя (свідомо ставиться до доручень дорослого, часто запитує, навіщо виконувати ту чи іншу роботу, для кого вона важлива, які будуть наслідки якісного або не дуже якісного виконання)

кінець шостого року життя (готова виконувати складні для неї завдання, ініціює відмову від гри на користь важливої для інших праці, диференціює права та обов‘язки свої та інших людей, бере на себе обов‘язки за когось/ щось, відповідає за свої вчинки)

РОЗСУДЛИВІСТЬ

кінець першого місяця життя (набуття основних пізнавальних навичок – формування моторних навичок, процесів сприймання); кінець першого року життя (здатність аналізу вати властивості об‘єктів, пригадувати попередній досвід)

кінець третього року життя (починає розуміти елементарний причинний зв‘язок між подіями та явищами, відбирає групи предметів за тотожністю, контрастом, практичним викорис-танням)

кінець четвертого року життя (елементарно розмірковує щодо різних життєвих ситуацій, орієнтується на сенсорні еталони, класифікує явища за певною ознакою, оперує різними частинами мови); кінець п‘ятого року життя (виробляє елементарні судження, обговорює з іншими проблему, робить найпростіші припущення, показує розсудливе, зважене ставлення до навколиш-нього, здатна робити елементарні смислові акценти)

кінець шостого року життя (діє обдумано, виважено, розмірковує з приводу доцільності рішень та ймовірних наслідків, будує умовисновки, дотримуючись елементарних законів логіки, уникає негативних емоцій)

СПРАВЕДЛИВІСТЬ

кінець першого року життя (потреба поділитися з рідними іграшками, солодощами, здатність радіти цьому)

кінець третього року життя (формується орієнтація на елементарні моральні правила, з‘являється чутливість до утискання прав рідними та близькими, зароджується почуття здорового глузду)

кінець п‘ятого року життя (навчається зіставляти, аналізувати та оцінювати свої вчинки й досягнення з вчинками та досягненнями однолітків, може брати до уваги інтереси інших учасників групи, визнавати свої помилки)

кінець шостого року життя (керується у взаємодії з іншими моральними принципами, спроможний не порушу вати прав і не утискати свобод інших орієнтується на добро, як на найвищу людську чесноту, намагається керуватися совістю як внутрішньою етичною нормою

САМОВЛАДАННЯ

кінець першого місяця життя (інтерес до себе);

кінець першого року життя (здатність чекати, поки не підійде дорослий, адекватно поводитися)

кінець третього року життя (з‘являється здатність довіряти власним силам, виявляти терпіння, гальмувати свою активність, виявляти стриманість, винахідли- вість)


кінець п‘ятого року життя (виявляє витримку в різних життєвих ситуаціях, не розгублю-ється в новій, може виявляти сміливість, уникає звернень по допомогу дорослого доти, доки здатний впоратися своїми силами)

кінець шостого року життя (здатен контролювати свою поведінку, регулювати емоції, проявляти терплячість та витривалість робить власну поведінку предметом своєї уваги, аналізу, оцінки, самовдосконалення)