Кримський інститут бізнесу консалтингово-конфліктологічний центр центр розвитку освіти, науки та інновацій українська культура та ментальність: самобутність в умовах глобалізації

Вид материала

Содержание

Неопределенность в экономических международных взаимоотношениях
Парки-музеи и эстетическое мировоззрение в книге а. п. роготченко «уманское чудо»
Чужомовні терміни-інновації економічної сфери та їх підпорядкування законам словотворення української мови
Проблеми співвідношення інновацій і традицій у підготовці управлінських кадрів
Метою дослідження
Фразеологізми на позначення процесу втрати фізичної сили внаслідок надмірної трудової діяльності у степових говірках Середнього
Список скорочень обстежених населених пунктів
Оn – line спілкування: психологічний аспект
Перспективи розвитку етнографічного туризму та його значення в збереженні національної культури
Інтерпретація ролі козаччини у визвольному повстанні гайдамаків (за романом ю. мушкетика «гайдамаки»)
Українська мова у північній америці

Подобный материал:

1 2 3 4 5 6 7

НЕОПРЕДЕЛЕННОСТЬ В ЭКОНОМИЧЕСКИХ МЕЖДУНАРОДНЫХ ВЗАИМООТНОШЕНИЯХ

Зарубежные ученые отмечают, что особенностью развивающейся страны являются различия в интересах зарубежных инвесторов и принимающей страны, что порождает риски для этих инвесторов. В неблагоприятных условиях менеджеры стараются создать условия взаимозависимости, чтобы обеспечить действия помощи, совета или одобрения для создания предсказуемости, необходимой для ведения бизнеса. Такие отношения могут быть построены с течением времени, или они могут быть найдены в кругу семьи. В странах с большим политическим и финансовым риском менеджеры менее доверчивы друг к другу, и построение соответственных персональных взаимоотношений может быть вообще единственным путем ведения бизнеса.

Исследования аргументируют, что экономический подход с условиями совершенной информации и соревнования должен быть дополнен социальным подходом, с собственной интерпретацией социальных реалий. Прямые взаимоотношения людей в социальном окружении вовлекают в мир переключающих и эволюционирующих значений, что создает институционные ограничения. Избежать социального окружения нельзя, потому что невозможно внешнюю реальность изучить независимо от ее истолкования людьми. При этом одной из важных черт социального мира, упускаемых экономистами, является то, что экономическое поведение является исторически зависимым, т. е. оно формируется своей прошлой траекторией.

Богун Любовь Анатольевна

Одесский институт предпринимательства и права, г. Одесса

ПАРКИ-МУЗЕИ И ЭСТЕТИЧЕСКОЕ МИРОВОЗЗРЕНИЕ В КНИГЕ А. П. РОГОТЧЕНКО «УМАНСКОЕ ЧУДО»

Угрозой современного общества является эстетическая расточительность [2]. Поскольку многие авторы пишут о формировании эстетического мировоззрения парками-музеями, целью настоящей работы является исследование возможных источников эстетических состояний и целительных эффектов парков на основе анализа книги А. П. Роготченко «Уманское чудо» [1].

Эстетику в парках создают не только различные виды растений различных форм и цветов, но и архитектура и скульптура в парках. В прошлом были распространены постройки различных дворцов, павильонов и обелисков с различными названиями, например, Терраса Муз, обелиск «Орел», Зверинец в Уманской «Софевке» [1], дворец «Коттедж» в парке «Александрия» г. Петводворца, павильон Грот в «Летнем саду» г. Санкт-Петербурга, дворцы в парках гг. Пушкина, Павловска, Ломоносова. Однако следует отличать натуральную природную эстетику от искусственной. В исследовании [1], посвященном Уманскому памятнику садово-парковой архитектуры, не раз отмечается, что время разрушает гидротехнические устройства, используемые для функционирования фонтанов, водопадов, бассейнов, подземных галерей, а также архитектурные и скульптурные сооружения и памятники, которые почти не подвергались реставрации. Однако упомянутые лестницы, гранитные вазы, высеченные в скалах, и сказочные гроты не скажут ничего о Творце Природы, в то время как шум и отблески листвы, ручьев и животный мир, обитающий в них, помогает улучшить психофизиологическое состояние личности, создать истинное мировоззрение.

В дополнение можно также привести аргументы в пользу активации творческий усилий путем расматривания зеленой растительности. Хотя для некоторых многообразие оттенков зелени может быть приносит и не такое эстетическое удовольствие, как возможность собраться с мыслями и отдохнуть. Анализируя работы различных писателей, отражающих свои впечатления о Софиевском парке, автор [1] отмечает такие эстетические состояния, как отдых взора при виде озер, ручьев, водопадов, навевание каких-то особых настроений. Возможно это потому, что, как отмечает А. П. Роготченко, вода – это жизнь, и жители во все времена оберегали источники вод, необходимые дл их нужд. Поэтому логично предположить, что отдых слуха и зрения от шумов толпы современного окружения является основным целительным эффектом парков, что подтверждает их значение.

ЛИТЕРАТУРА

Роготченко, А. П. Уманское чудо. – К.: Будівельник. – 1984. – 96 с.
Contractor, F. J. The aesthetics of waste: reflections on the new Shanghai // Academy of International Business Insights. – 2003. - № 3 (3). – P. 8-9.

Бутенко Лариса Василівна

Донбаський державний технічний університет (м. Алчевськ)

ЧУЖОМОВНІ ТЕРМІНИ-ІННОВАЦІЇ ЕКОНОМІЧНОЇ СФЕРИ ТА ЇХ ПІДПОРЯДКУВАННЯ ЗАКОНАМ СЛОВОТВОРЕННЯ УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ

Курс на інтеґрацію України в Європейський Союз, процеси глобалізації, перебудова національної економіки спричинили тісний зв’язок українського народу з народами світу, який не може не відбиватися на рівні професійної комунікації. Останнім часом особливо помітною є активізація процесу надходження термінів економіки з англійської та російської мов в українську мову за професійним спрямуванням. І це явище може бути вповні доцільним за тієї умови, коли в нашій мові на позначення того чи того економічного поняття немає повноцінного рівнозначника. Такий вплив сприяє збагаченню професійної лексики, її розвою. Звісно, не можна не помічати й негативного впливу мовних контактів, «коли чужомовний тиск настільки употужнюється, що загрожує витіснити з ужитку вже усталені, нормативні одиниці» [1; 36], коли в нашу термінологію без нагальної потреби проникають слова, витворені чужими мовами.

Спостерігаючи за мовленням у професійному середовищі економістів, не можна не помітити тенденції до заміни власне українських лексем чужомовними. Чим це пояснюють? Одні фахівці зауважують, що вживання чужомовних термінів пришвидшує процес порозуміння із закордонними колегами. Другі потверджують: слова іншомовного походження вказують на ерудицію, підкреслюють європейськість, сучасність. Наприклад, економісти зрідка вживають власномовну форму «на виплат», вперто послуговуючись калькою з російської «з розстроченням», замінюють український термін «післяплата», природний за значенням і звучанням, суржиковим утворенням «накладна плата»; пускають в обіг термін-покруч «виручка» замість повноцінного нашого «виторг». Такі слова-гібриди незрідка призводять до неправильного розуміння висловленої фахівцем думки. До того ж, це шлях до нівелювання національних рис нашої мови, зниження рівня її виражальних властивостей. Захаращення термінами з «сусідської» мови відбувається навіть тоді, коли у нас є досконалі українські назви процесів і явищ економіки. Немає потреби вживати і чужомовну модель-англіцизм, якщо в сучасній економічній термінології є вдалий власномовний відповідник .Наприклад, трастове товариство – довірче товариство, бартер – обмін, дилер – посередник. Витіснення природних українських термінів можна вважати мовною аґресією. «Шкода від неї не тільки Україні – людство втрачає унікальні знаряддя пізнання світу» [2; 19].

У мовному середовищі фахівців-економістів активно функціонують питомі українські слова на позначення спеціальних понять економіки й не помічено спроб заміни таких термінів, як, наприклад, готівка, мито, збитки, власність, чужими нашому сприйняттю лексемами. Разом із тим треба визнати, що у вітчизняному назвознавстві відчутно бракує власне українських термінів для повного обслуговування сфери діяльності економістів.

Наша термінологія потребує стандартизації, заповнення прогалин – «ситуація типова для всіх мов, коли вони поширюють сферу вживання від побутової й літературної та мають задовольнити найрізноманітніші вимоги новочасного суспільства» [3; 165]. На нинішньому етапі окреслюється тенденція до зниження комунікативного статусу деяких власномовних економічних термінів через їх нестачу, з одного боку, і певну недосконалість, з другого боку, що компенсується через запозичення з тих мов, чия термінологічна база на позначення явищ економіки є більш розвинутою. Так, наприклад, питомий український термін найм, що має відповідник – інтернаціоналізм оренда (від лат. arendo) означає 1) тимчасове користування майном за певну плату; 2) плата за користування таким майном. Англіцизми лізинг і рентинг, що належать до одного синонімічного гнізда, у порівнянні зі власномовною лексемою найм мають більш конкретизовану семантику, яка виявляє істотні відмінності за часом винаймання й можливістю (неможливістю) викуповування майна наймачем. «Лізинг (англ. leasing) – довготермінова оренда машин, устаткування, транспортних засобів, будівель виробничого призначення, яка передбачає можливість їх наступного викупу орендарем за заздалегідь обумовленою ціною» [4; 322]. «Рентинг (англ. renting) – короткотерміновий найм машин і обладнання звичайно без права їх наступного викупу орендарем» [Там само, 496]. Отже, за браком рівнозначних питомих українських термінів у професійному дискурсі економістів фіксуємо досить високу частотність вживання англіцизмів лізинг і рентинг, а також зрідка – хайринг (середньотермінова оренда) та похідних від них форм, що може бути виправдано функціональною доцільністю. У цьому разі можна говорити про процес, коли словесний знак мови-донора вписується в значеннєве поле мови-реципієнта, заповнюючи в ньому вільну клітинку або перевершуючи семантику вже наявного слова певними смисловими конотаціями.

Проте, попри всі об’єктивні обставини, ученим – мовознавцям та економістам – не зайве було б, не заощаджуючи інтелектуальних зусиль, зайнятися заповненням наявних термінологічних лакун власними новотворами, які й за формою, і за змістом відповідали б природним потребам нашої мови, водночас демонструючи її чистоту, силу й міць, її здатність давати назви найскладнішим процесам і явищам економічної науки й практики.

«В останнє десятиліття економічних понять виникає все більше і більше, термінолексичне ж вираження не встигає за темпами розвитку даної науки» [5; 48]. Термінологія економіки є однією з найбільш рухомих мікросистем української літературної мови, що весь час поповнюється запозиченнями. Як відзначають мовознавці, адаптація чужих термінів на українському ґрунті відбувається такими способами: до іншомовних коренів приєднуються національні афікси; до запозичених афіксальних слів додаються українські суфікси; до власномовних коренів приєднуються запозичені чи інтернаціональні суфікси; до запозичених афіксальних слів приєднуються українські префікси; сполучаються національні та інтернаціональні корені. На конкретних прикладах можна переконатись у досить активному поглинанні нашою мовою запозичень на позначення понять, які виникають у нових умовах господарювання. Прикметникові суфікси –н-, -ськ-, -ов-, долучаючись до запозичених англійських основ, утворюють відносні або присвійні прикметники. Наприклад: форвард (англ. forward) + - н − ий – форвардний; дисконт (англ. discont) + н – ий – дисконтний; дилер (англ. dealer) + ськ – ий – дилерський; брокер (англ. broker) + ськ – ий – брокерський; демпінг (англ. dumpinq) + ов – ий – демпінговий; консалтинг (англ. consultinq) + ов – ий – консалтинговий. Утворені суфіксальним способом прикметники входять до економічних терміносполук: форвардні платежі, дисконтна картка, дилерська пропозиція, брокерська контора, демпінговий продаж, консалтингова фірма.

Економічний процес, який триває, у нашій мові позначається за допомогою чужої основи та українського суфікса – анн -, який стоїть після дієслівного суфікса – ува -, - юва -: приватизування, хеджування, бюджетування. Українська мова відзначається здатністю позначати дію та її наслідок різними іменниками: лізингування й лізинг, орендування й оренда, конверсіювання й конверсія. У науковій мові економістів зрідка фіксуємо дієслова, утворені від відомих запозичень форфетувати від форфейтинг, диверсифікувати від диверсифікація. В усну форму професійного мовлення останнім часом дедалі частіше проникають і такі не зовсім прийнятні утворення: моніторити, емісіювати.

Характерним дериваційним явищем у професійному мовленні економістів є підвищення продуктивності інтернаціональних префіксів і префіксоїд, причому вказані морфеми приєднуються як до запозичених, так і до питомих українських слів. Наприклад, де – (лат.) означає віддалення, скасування, припинення, усунення чого-небудь: дефінансування, девальвація, декомпенсація; ре – (лат.) вказує зворотну або повторну дію: рефінансування, ревальвація, реструктиризація; пост – (лат.), що означає наступність: посткризова ситуація; макро – (грец.) у складних словах відповідає «великий», «довгий» і антонімічний мікро – (грец.) означає «дуже малий, найдрібніший»: макроекономіка, макрооблік, макросистема, мікроринок, мікроекономіка тощо.

Активно виявляється у творенні економічних термінів словоскладання. Причому можна спостерігати сполучуваність як питомого українського слова з чужомовним, так і запозичення зі словом іншомовного походження, яке має досить тривалу історію вживання в нашій мові: прайс − аркуш, бізнес − план, бізнес − заявка тощо. Спосіб основоскладання в економічній термінології теж передбачає поєднання запозичених та власномовних основ: конкурентоспроможність, тарифоутворення, ціноутворення, самоінвестування, самоорганізація.

Отже, українська літературна мова поповнюється економічними новотворами не тільки з власномовного дериваційного ресурсу, а й з термінологічних банків інших мов. Чужомовні терміни-інновації, підпорядковуючись словотвірним законам нашої мови, зазнають перевтілень на українському ґрунті: у такому вигляді вони функціонують у науковому дискурсі фахівців.

Список використаної літератури

1.П.Селігей «Чужого навчаємося, а свого цураємося... // Дивослово: №7 – 2008.

2.В.Радчук. Мова в Україні: стан функції, перспективи // Дивослово: №4 – 2002.

3.Ю.Шевельов. Українська мова в першій половині ХХ ст.: Стан і статус. / Ю.Шевельов. – Торонто, 1987.

4.Словник іншомовних слів. Укладачі С.М.Морозов, Л.М.Шкарапута, К.: «Наукова думка», 2000.

5.Е.І.Огар. Історія розвитку та сучасні проблеми формування української термінології: Текст лекцій. / Е.І.Огар. – Львів: УАД, 1999.

Васильєва І.Г.

ПРОБЛЕМИ СПІВВІДНОШЕННЯ ІННОВАЦІЙ І ТРАДИЦІЙ У ПІДГОТОВЦІ УПРАВЛІНСЬКИХ КАДРІВ

Актуальність Бурхливі зміни в соціально-економічному житті вимагають соціокультурних перетворень, формування нової концепції розвитку суспільства, кардинальних змін у духовно-психологічному вигляді людей. В Україні на фоні глибоких соціальних змін система освіти також перебуває у процесі реформування. Перехід до нової освітньої концепції, модернізація, фундаменталізація освіти обумовлюють принципово нові вимоги до якості вищого утворення, забезпечуючи умови для підготовки соціально захищеного, конкурентноздатного фахівця. що в сформованих умовах пріоритетні позиції займають питання аналізу шляхів підвищення якості процесу навчання, його динаміки й осмислення його особливостей на сучасному етапі. Саме тому при підготовці майбутніх керівників-управлінців повинні бути розглянуті як інновації, так і традиції в освітньому процесі, виходячи з визнання того факту, що криза в нашій країні - це криза вузьких фахівців у керуванні на всіх рівнях.

Метою дослідження є визначення проблеми співвідношення інноваційного та традиційного підходів у підготовці майбутніх фахівців і керівників з урахуванням соціальних інновацій.

Інновації в освітньому процесі повинні містити в собі всі характеристики соціальних інновацій, інакше це буде вже не інноваційний, а традиційний підхід. Основні риси цього процесу на сучасному етапі наступні:

- високий ризик і високий ступінь невизначеності;

- актуалізація протиріч і загострення конфліктів;

- наявність складно-прогнозованого побічного продукту (результату);

- гнучкість форм і перехід на новий рівень організації не тільки навчального процесу, але й відносин між учасниками освітнього процесу. Але урахування усіх досягнень традиційного підходу в освітньому процесі дасть такі знання, які дадуть можливість фахівцям та майбутнім керівникам орієнтуватися в будь-якому новому середовищі, зрозуміти зв’ язки і взаємодії між речами, які знаходяться в різних сферах .

Висновок. Мета освітнього процесу є не придбання знання, умінь і навичок, не соціалізація особистості, бо це його «вторинний результат» - ціль освітнього процесу, навчити людину вчитися в будь-якій ситуації. Саме тому викладачам необхідно освоювати інноваційні технології навчання, наприклад такі, як ігрове пректування.

Основними особливостями ігрового проектування організація взаємодії студентів й викладачем у формі ігрових методів навчання (ІМО) з перевагою активної діяльності студентів по вивченню й засвоєнню нових знань, що сприяють формуванню й становленню комунікативної компетентності студентів у майбутній професійній діяльності, що має таки характеристики:

Системний характер проектування

Виділення й обґрунтування характерних ознак ігрового проектування для студентів- психологів

Застосування студентами- психологами вивчених основ комунікативної компетентності при створенні продуктів діяльності: методик, тестів, анкет, навчальних (ділових) ігор, соціально-психологічних тренінгів, тренінгів по попередженню психологічних проблем у групі.

Позитивний вплив ігрового проектування на професійний рівень майбутніх фахівців, на їхню творчу самореалізацію та удосконалення.

Можливості використання ігрового проектування у своїй майбутній професійній діяльності, що сприяє осмисленню майбутніми фахівцями значимості ІМО.

Таким чином, коли річ йде про підготовку майбутніх фахівців і керівників, які будуть управляти країною, то викладачам вищої школи необхідно освоювати інноваційні технології навчання.

Такі технології повинні звести до мінімуму або повністю усунути нераціональні витрати й непродуктивні втрати часу, так чи інакше пов'язані з освітнім процесом, бо тількі тоді професійне навчання стане дійсно високоефективним, коли на одиницю витрачених інтелектуальних зусиль студент зможе одержувати максимальний обсяг високоякісних і добре засвоєних знань.

ЛІТЕРАТУРА

1. Кудря Д. Повідомлення про круглий стіл, присвяченому філософським проблемам утворення.// Філософські дослідження. М. 1993. №2.

2. Дудченко В. С. Основи інноваційної методології. - М.: Інститут соціології РАН. На Воробйових, 1990,с. 9.

3. Сорокіна Н.Д. До проблеми критеріїв ефективності інноваційних методів навчання. //У контексті конфліктології. М.: Інститут соціології РАН, 1999. №2

4.США: керування наукою й нововведеннями. Під ред. М.М. Іванова, С.Р.Колупаевой, Г.Б.Кочеткова. М.:Наука, 1990.

Вікторіна Олена Миколаївна

Кіровоградський інститут регіонального управління та економіки, м. Кіровоград

Фразеологізми на позначення процесу втрати фізичної сили внаслідок надмірної трудової діяльності у степових говірках Середнього Дніпро-Бузького межиріччя

В останні 20-30 рр. посилився інтерес до дослідження української діалектної фразеології. Її неодноразово було обрано об’єктом мовознавчих студій. Були предметом різнопланових досліджень фраземи говірок Гуцульщини, українські Карпат, Лемківщини, нижньої течії річки Бистриці, західної частини Волині, Західного Полісся, Середнього Полісся, Західного Поділля, Гуляйпільщини, Нижньої Наддніпрянщини, Центральної та Східної Слобожанщини, степові Донбасу. Досить різноаспекно фразеологія проаналізована у працях Г. Аркушина (Аркушин та ін.), Н. Вархола (ВархІ та ін.), Г. Доброльожи (Доброльожа та ін.), А. Івченка (ВархІ та ін.), Н. Коваленко [4 та ін.], В. Лавера [5 та ін.], О. Плетнєвої [6 та ін.], В. Ужченка (Ужченко та ін.), Д. Ужченка (Ужченко та ін.), В. Чабаненка (Чабаненко та ін.) та ін.

Фразеологія говірок Центрального Дніпро-Бузького межиріччя спеціально не вивчалася. Говірки зазначеної території досліджувалися на матеріалі географічної [3, СНГТК та ін.] і медичної лексик [2, Вікторіна та ін.]. Як їхня складова частина фіксувалися і фразеологічні одиниці. Таким чином, Т. Громко, В. Лучиком, Т. Поляруш (СНГТК) і О. Вікторіною (Вікторіна) було зафіксовано частину сталих сполук говірок Середнього Дніпро-Бузького межиріччя.

Мета пропонованої розвідки – виявити фразеологізми, які пов’язані з утомленим, хворобливим станом людини внаслідок тяжкої праці, визначити ареали їхнього функціонування.

Під цим терміном розуміємо “нарізно оформлений, але семантично цілісний і синтаксично неподільний мовний знак” [1, 770].

У досліджуваних говірках зафіксовано такі фразеологічні одиниці з варіантами: п˙ідтºоﺍчити здºоﺍрºовйа (с. Лбм, смт Олв Олв р-ну; с. Тр Нвм р-ну; с. Дбрк, смт Влш Влш р-ну; сс. Гнн, Лвк, Клн Нвр р-ну; с. Грз Глв р-ну; сс. Жвн, Чрв Кмп р-ну; сс. К. Брд, Рзн, В. Трн Улн р-ну), п˙ід'ітﺍнºути здºоﺍрºовйа (с. Бзн, смт Влш Влш р-ну), пºорºуĭнºуﺍвати здºоﺍрºовйа (с. Глд, м. Нвк Нвк р-ну; с. Лзв Улн р-ну), пºоﺍрºуши^ети здºоﺍрºовйа (с. Бзн, смт Влш Влш р-ну), над^тсаﺍдити печ˙інﺍки (сс. Тжн, Бнд, смт Звл, м. Гйв Гйв р-ну; сс. Лзв, Рзн Улн р-ну; с. Жрв, смт Глв Глв р-ну), над˙ірﺍвати ﺍпºупа (весь ареал), ﺍпºупа рﺍвати (весь ареал), урﺍвати ﺍпºупа (сс. П. Брд, Фдр Дбрв р-ну; с. Ємл Глв р-ну), надºорﺍват’ ﺍсили (с. Скл, м. Крв Крв р-ну; м. Нвм Нвм р-ну; сс. Сбт, Юхм, м. Знм Знм р-ну), здºоﺍрºовйа запакуﺍвати (сс. Жкч, Бнд, смт Звл Гйв р-ну; сс. В. Трн, К. Брд, м. Улн Улн р-ну; с. Нвд Дбрв р-ну), н’іг^х п˙ід сºоﺍбºойу не ﺍчºути (с. Лбм, смт Олв Олв р-ну; с. Сбт, м. Знм Знм р-ну; с. Плт, смт Кмп Кмп р-ну; сс. Врб, Рбч, смт Нвг Нвг р-ну), н’іг^х не пºовºоﺍлºочи^еш (сс. Глд, Дмн Нвк р-ну; сс. Мрн, Якм, смт Смл Млв р-ну; с. Ссв Кмп р-ну), ﺍнºоги не ﺍнºос'ат’ (сс. Сбт, Цбл, Трп Знм р-ну; сс. Мдв, Інг, смт Уст Уст р-ну; с. Флк, м. Длн Длн р-ну; сс. Тшк, Нвд Дбрв р-ну; с. Шрв Олй р-ну), ваﺍлити^ес'а з н’іг (весь ареал), ﺍнºоги в˙ідﺍвал'уут’с'а (сс. Пдл, Єлс, смт Олв Олв р-ну; с. Трп Знм р-ну; сс. Плт, Ссв, смт Кмп Кмп р-ну), ﺍнºоги, мºоў дºо них пºоприﺍвйазºували ﺍгир˙і (с. Пвл, м. Свт Свт р-ну; с. Жвт Уст р-ну; с. Лзв Млв р-ну), не^и пºочºуﺍвати н'і рºук н'і н'іг (весь ареал), нахºоﺍдивс'а, аж ﺍжижки ﺍт'агне (сс. Нвд, Трн Дбрв р-ну; с. Бзн, смт Влш Влш р-ну; с. Ндл, смт Нвр Нвр р-ну), гºорﺍба гﺍнºути (весь ареал), гﺍнºути сﺍпинºу ў три пºоﺍгибе^ил'і (с. Чрв Кмп р-ну; с. Йсп Влш р-ну; сс. Жкч, Бнд, Чмр, м. Гйв Гйв р-ну; сс. Грз, Ємл Глв р-ну; сс. Клн, Лвк Нвр р-ну), прац'уﺍвати не рºозгиﺍнайучи спи^еﺍни (весь ареал), напﺍрºужºуват^еис'а дºо пºосиﺍн'ін':а (сс. Ндл, Гнн Нвр р-ну; с. Трн, смт Дбрв Дбрв р-ну; с. Бзн, смт Влш Влш р-ну), рºоﺍбити йак в˙іл (весь ареал), прац'уﺍвати мºоў в˙іл (смт Глв Глв р-ну; сс. Млн, Збк, смт Онф Онф р-ну; с. Флк Длн р-ну; с. Гбв Кмп р-ну; сс. Ччл, Блх Птр р-ну), ﺍг˙іркºо нарºобﺍл'ати^ес’ (весь ареал), нарºоﺍбиўс'а, аж сﺍпина не^и рºозгиﺍнайет’с'а (весь ареал), трºуﺍдити^ес'а дºо ﺍсº’омºогºо ﺍпºотºу (весь ареал), нарºоﺍбити^ес'а дºо кри^еﺍвавºогºо ﺍпºотºу (весь ареал), дºо кри^еﺍвавºогºо ﺍпºотºу (сс. Тр, Мрн, м. Нвм Нвм р-ну; сс. Жкч, Хщв, м. Гйв Гйв р-ну; с. Ємл Глв р-ну), с'ім пºоﺍт'іў з'іĭшﺍлºо (весь ареал), п˙іт вийіﺍдайе ﺍоч˙і (весь ареал), облиﺍвати^ес'а ﺍпºотºом (весь ареал), ﺍпºотºом умиﺍвати^ес'а (весь ареал), рﺍвати ﺍжили (весь ареал), ﺍжили пºови^еﺍт'агºувати (весь ареал), пºоодри^еﺍвати пе^ич˙інﺍки (с. Рщх Ббр р-ну; сс. Жвт, Інг Уст р-ну; с. Тшк Дбрв р-ну), леﺍжати йак уﺍбитºомºу (сс. Пдл, Бкв, смт Олв Олв р-ну; сс. Сбт, Трп, Чтв Знм р-ну; с. Щсл, м. Олдр Олй р-ну; с. Збк, смт Пвл Онф р-ну), дºо кﺍрайу сﺍтºомле^иниĭ (с. Чмр, смт Звл Гйв р-ну; сс. Ч. Кмн, Щсл, смт Н. Прг Олй р-ну; сс. Чрп, Фдв Ббр р-ну; с. Тр Нвм р-ну), бе^из ﺍзадн'іх н'іг (весь ареал), надºорﺍват’ ﺍсили (с. Скл, м. Крв Крв р-ну; м. Нвм Нвм р-ну; сс. Сбт, Юхм, м. Знм Знм р-ну).

Отже, у степових говірках Дніпро-Бузького межиріччя зафіксовано 40 фразеологізмів на позначення процесу втрати фізичної сили внаслідок надмірної трудової діяльності. Одні поширені на всьому досліджуваному ареалі, другі – на обмеженому. Перспективним убачаємо подальше детальне дослідження фразем цієї території.

Список скорочень обстежених населених пунктів:

с. Бзн Влш р-ну – с. Бузниковате Вільшанського р-ну; с. Бкв Олв р-ну – с. Буквар Олександрівського р-ну; с. Блх Птр р-ну – с. Балахівка Петровського р-ну; с. Бнд Гйв р-ну – с. Бандурове Гайворонського р-ну; смт Влш Влш р-ну – смт Вільшанка Вільшанського р-ну; с. Врб Нвг р-ну – с. Верблюжка Новгородківського р-ну; с. В. Трн Улн р-ну – с. Великі Трояни Ульянівського р-ну; с. Гбв Кмп р-ну – с. Губівка Компаніївського р-ну; м. Гйв Гйв р-ну – м. Гайворон Гайворонівського р-ну; смт Глв Глв р-ну – смт Голованівськ Голованіського р-ну; с. Глд Нвк р-ну – с. Глодоси Новоукраїнського р-ну; с. Гнн Нвр р-ну – с. Ганнівка Новоархангельського р-ну; с. Грз Глв р-ну – с. Грузьке Голованіського р-ну; смт Дбрв Дбрв р-ну – смт Добровеличківка Добровеличківського р-ну; с. Дбрк Влш р-ну – с. Добрянка Вільшанського р-ну; м. Длн Длн р-ну – м. Долинська Долинського р-ну; с. Дмн Нвк р-ну – с. Димине Новоукраїнського р-ну; с. Єлс Олв р-ну – с. Єлисаветградка Олександрівського р-ну; с. Ємл Глв р-ну – с. Ємилівка Голованіського р-ну; с. Жвн Кмп р-ну – с. Живанівка Компаніївського р-ну; с. Жвт Уст р-ну – с. Жовтневе Устинівського р-ну; с. Жкч Гйв р-ну – с. Жакчик Гайворонівського р-ну; с. Жрв Глв р-ну – с. Журавлинка Голованіського р-ну; с. Збк Онф р-ну – с. Зибкове Онуфріївського р-ну; смт Звл Гйв р-ну – смт Завалля Гайворонівського р-ну; м. Знм Знм р-ну – м. Знам’янка Знам’янського р-ну; с. Інг Уст р-ну – с. Інгульське Устинівського р-ну; с. Йсп Влш р-ну – с. Йосипівка Вільшанського р-ну; с. К. Брд Улн р-ну – с. Кам’яний Брід Ульянівського р-ну; с. Клн Нвр р-ну – с. Кальниболота Новоархангельського р-ну; смт Кмп Кмп р-ну – смт Компаніївка Компаніївського р-ну; м. Крв Крв р-ну – м. Кіровоград; с. Лбм Олв р-ну – с. Любомирка Олександрівського р-ну; с. Лвк Нвр р-ну – с. Левківка Новоархангельського р-ну; с. Лзв Млв р-ну – с. Лозуватка Маловисківського р-ну; с. Лзв Улн р-ну – с. Лозувата Ульянівського р-ну; с. Мдв Уст р-ну – с. Медове Устинівського р-ну; с. Млн Онф р-ну – с. Млинок Онуфріївського р-ну; с. Мрн Млв р-ну – с. Мар’янівка Маловисківського р-ну; смт Нвг Нвг р-ну – смт Новгородка Новгородківського р-ну; с. Нвд Дбрв р-ну – с. Новодобрянка Добровеличківського р-ну; м. Нвк Нвк р-ну – м. Новоукраїнка Новоукраїнського р-ну; м. Нвм Нвм р-ну – м. Новомиргород Новомиргородського р-ну; смт Нвр Нвр р-ну – смт Новоархангельськ Новоархангельського р-ну; с. Ндл Нвр р-ну – с. Надлак Новоархангельського р-ну; смт Н. Прг Олй р-ну – смт Нова Прага Олександрійського р-ну; смт Олв Олв р-ну – смт Олександрівка Олександрівського р-ну; м. Олдр Олй р-ну – м. Олександрія Олександрійського р-ну; смт Онф Онф р-ну – смт Онуфріївка Онуфріївського р-ну; с. П. Брд Дбрв р-ну – с. Піщаний Брід Добровеличківського р-ну; смт Пвл Онф р-ну – смт Павлиш Онуфріївського р-ну; с. Пвл Свт р-ну – с. Павлівка Світловодського р-ну; с. Пдл Олв р-ну – с. Підлісне Олександрівського р-ну; с. Плт Кмп р-ну – с. Полтавка Компаніївського р-ну; с. Рбч Нвг р-ну – с. Рибчине Новгородківського р-ну; с. Рзн Улн р-ну – с. Розношенське Ульянівського р-ну; с. Рщх Ббр р-ну – с. Рощахівка Бобринецького р-ну; с. Сбт Знм р-ну – с. Суботці Знам’янського р-ну; м. Свт Свт р-ну – м. Світловодськ Світловодського р-ну; с. Скл Крв р-ну – с. Соколівка Кіровоградського р-ну; смт Смл Млв р-ну – смт Смоліне Маловисківського р-ну; с. Ссв Кмп р-ну – с. Сасівка Компаніївського р-ну; с. Тжн Гйв р-ну – с. Таужне Гайворонівського р-ну; с. Тр Нвм р-ну – с. Турія Новомиргородського р-ну; с. Трн Дбрв р-ну – с. Трояни Добровеличківського р-ну; с. Трп Знм р-ну – с. Трепівка Знам’янського р-ну; с. Тшк Дбрв р-ну – с. Тишківка Добровеличківського р-ну; м. Улн Улн р-ну – м. Ульянівка Ульянівського р-ну; смт Уст Уст р-ну – смт Устинівка Устинівського р-ну; с. Фдв Ббр р-ну – с. Федіївка Бобринецького р-ну; с. Фдр Дбрв р-ну – с. Федорівка Добровеличківського р-ну; с. Флк Длн р-ну – с. Фальково Долинського р-ну; с. Хщв Гйв р-ну – с. Хащувате Гайворонівського р-ну; с. Цбл Знм р-ну – с. Цибулеве Знам’янського р-ну; с. Ч. Кмн Олй р-ну – с. Червона Кам’янка Олександрійського р-ну; с. Чмр Гйв р-ну – с. Чемерпіль Гайворонівського р-ну; с. Чрв Кмп р-ну – с. Червоновершка Компаніївського р-ну; с. Чрп Ббр р-ну – с. Червонопілля Бобринецького р-ну; с. Чтв Знм р-ну – с. Чутівка Знам’янського р-ну; с. Ччл Птр р-ну – с. Чечеліївка Петрівського р-ну; с. Шрв Олй р-ну – с. Шаровка Олександрійського р-ну; с. Щсл Олй р-ну – с. Щасливе Олександрійського р-ну; с. Юхм Знм р-ну – с. Юхимове Знам’янського р-ну; с. Якм Млв р-ну – с. Якимівка Маловисківського р-ну.

Джерела:

Аркушин – Аркушин Г. Сказав, як два зв’язав: Народні вислови та загадки із Західного Полісся і західної частини Волині. – Луцьк-Люблін, 2003. («Фразеологія». – С. 76 – 133).

ВархІ – Вархол Н., Івченко А. Фразеологічний словник лемківських говірок Східної Словаччини. – Братислава, 1990.

Вікторіна – Вікторіна О. М. Словник лексики та фразеології народної медицини й лікувальної магії Кіровоградщини / О. М. Вікторіна. – Кіровоград : Центрально-Українське вид-во, 2006. – 436 с.

СНГТК – Громко Т. В. Словник народних географічних термінів Кіровоградщини / Т. В. Громко, В. В. Лучик, Т. І. Поляруш. – К., – Кіровоград : РВГІЦ КДПУ, 1999. – 224 с.

Доброльожа – Доброльожа Г. Красне слово – як золотий ключ: Постійні народні порівняння в говірках Середнього Полісся та суміжних територій. – Житомир, 2003.

Ужченко – Ужченко В. Д. Фразеологічний словник східно-слобожанських і степових говірок Донбасу / В. Д. Ужченко, Д. В. Ужченко. – Луганськ : Альма-матер, 2005. – 348 с.

Чабаненко – Чабаненко В. А. Фразеологічний словник говірок Нижньої Наддніпрянщини / В. А. Чабаненко. – Запоріжжя, 2001. – 200 с.

Бібліографія

Алефіренко М. Ф. Фразеологізм / М. Ф. Алефіренко // Українська мова : Енциклопедія / редкол. В. М. Русанівський (співголова), О. О. Тараненко (співголова), М. П. Зяблюк та ін. – 2-ге вид., випр. і доп. – К. : Вид-во “Укр. енцикл.” ім. М. П. Бажана, 2004. – С. 770 – 772.
Вікторіна О. М. Лексика народної медицини і лікувальної магії у степових говірках Дніпро-Бузького межиріччя : у 2-х Т.: дис. … канд. филол. наук : 10.02.01 / Вікторіна Олена Миколаївна. – Кіровоград, 2009. – 611 с.
Громко Т. В. Семантичні особливості народної географічної термінології Центральної України / Громко Т. В. – Кіровоград, 2000. – 172 с.
Коваленко Н. Д. Фраземіка говірок Західного Поділля: дис. … канд. філол. наук : 10.02.01 / Коваленко Наталія Дмитрівна. – Камянець-Подільський, 2001. – 324 с.
Лавер В. И. Фраземика украинский диалектов карпатского региона : автореф. дисс. … д-ра филол. наук : спец. 10.02.01 “Українська мова” / В. И. Лавер. – К., 1992.
Плетнєва О. Л. Фразеологія говірок Центральної Слобожанщини (структурно-семантичний аналіз) : автореф. дис. … канд. філол. наук : спец. 10.02.01 “Українська мова” / О. Л. Плетнєва. – Донецьк, 2001.

Грабар Наталя Григорівна,

Харківський національний технічний університет сільського господарства

імені Петра Василенка, м. Харків

Мазоренко Марина Олегівна,

Харківський національний технічний університет сільського господарства імені Петра Василенка, м. Харків

ОN – LINE СПІЛКУВАННЯ: ПСИХОЛОГІЧНИЙ АСПЕКТ

Актуальність спілкування нині посилюється і досліджується на психологічному, філософському, педагогічному, соціологічному та інших рівнях. Різноманіття поданих авторами визначень досліджуваного явища свідчить як про складність розуміння цього феномену, так і про багатозначні форми його прояву у сучасному світі.

Відповідно до життєвого досвіду людей, спілкування – це все наше життя. Життя змінюється, вносить свої корективи, навіть у таку особисту територію, як спілкування. Воно набирає нових форм, тенденцій. Як відомо, телекомунікації за допомогою комп’ютерних мереж – принципово новий пласт соціальної реальності, а, отже і спілкування. У даному випадку воно передбачає: наявність техніки, технології спілкування, Інтернет послуги, Інтернет залежність, знання загальних умов спілкування і т.ін.

Проблематика посилюється ще й тим, що психологічний аспект даного питання досліджується зовсім недавно і, в основному, за кордоном. Із російських можна назвати роботу А. Войскунського [1], де розглядається спілкування в локальній мережі у порівнянні з реальним спілкуванням. Інші дослідники: Г. Асєєв, Г. Почепцов, Л. Петровська, А. Соколов, В. Конецька в певній мірі звертаються до даної тематики.

До оn- line спілкування відносять: чат (IRC) – (бесіда), і MUDs (multi-user dimension) – рольова гра, в якій більшість користувачів об’єднані в одному віртуальному просторі. Це опосередковані форми спілкування, які мають такі особливості:

анонімність;
наявність психологічних бар’єрів;
дистанційні умови;

Анонімність передбачена спілкуванням в Інтернет-мережі. Іноді анонімність спонукає людей вести себе неадекватно і використовувати невідповідну мову. Це, насамперед, опис користувача, ідентифікатор або нік (ім’я, яким гравець підписується в грі) у спілкуванні. Профілі зазвичай захищені паролями для запобігання використання особистих даних іншими людьми. Але, є й інший бік цього генонему, анонімність може призвести до безкарності, розкутості, і безвідповідальності поведінки учасників спілкування.

Причина психологічних бар’єрів є як суб’єктивною так, і об’єктивною: бар’єр характеру і темпераменту; негативних емоцій; страху; гніву; провини і сорому; дистанції; поганого настрою і самопочуття; техніки і навичок спілкування, комунікативний бар’єр. Є й інші, але зупинимось на найбільш поширеному.

Комунікативний бар’єр залежить від індивідуальних особливостей учасників комунікації, їх уміння декодувати думки в слова, слухати і концентрувати увагу. У зв’язку з цим виникають ще й такі бар’єри, як мета уяви, словниковий запас відправника інформації, словниковий запас одержувача, його здатність розуміти значення слів, обсяг запам’ятовування. Комунікативні бар’єри можуть виникати внаслідок особливих соціально-психологічних взаємин між партнерами. За психологічною природою комунікативний бар’єр слугує механізмом захисту від небажаної інформації. Психологічна перешкода, яку реципієнт встановлює на шляху небажаної, небезпечної інформації, може мати різну прозорість. Це може бути непрозорий бар’єр – намагання не спілкуватися будь з ким. Уникнути ж психологічно – постаратися забути інформацію [2].

Отже, комунікативний бар’єр – це психологічна перешкода на шляху адекватної передачі інформації між партнерами зі спілкування. Якщо такий бар’єр виникає, то інформація спотворюється або змінюється.

Дистанційна освіта стала невід’ємною частиною сучасного навчання, яке передбачає обов’язковий зворотній зв’язок.

Суть механізму зворотнього зв’язку полягає в тому, що в міжособистісному спілкуванні процес обміну інформацією ніби подвоюється і, окрім змістового навантаження, несе в собі від реципієнта до комунікатора відомості про те, як реципієнт сприймає і оцінює поведінку комунікатора. Адекватність сприйняття інформації залежить від багатьох причин, найважливішою з яких є наявність або відсутність у процесі діалогу, знову ж таки, комунікативних бар’єрів.

Треба завжди пам’ятати, що ми спілкуємося не з комп’ютером, (машина, якою керує людина), а з людьми. По обидві сторони монітору сидять живі люди, кожен з яких має, свій характер, темперамент, настрій, уподобання, тому поводитись з іншими людьми треба так, як вам хотілося б, щоб поводились з вами.

Вивчення психологічних перешкод на шляху спілкування та способів їх уникнення сприяє досягненню мети спілкування.

Список літератури:

Войскунський А.Е. Преобразование общения, опосредованного компьютером / А.Е. Войскунский : дисс… канд. псих. наук. — М.,1990
htt//www.osvita.org.ua/distance/arlicles/11/

Даниленко Мирослава Платонівна

Дубенська філія ВНЗ ВМУРоЛ «Україна», м. Дубно

ПЕРСПЕКТИВИ РОЗВИТКУ ЕТНОГРАФІЧНОГО ТУРИЗМУ ТА ЙОГО ЗНАЧЕННЯ В ЗБЕРЕЖЕННІ НАЦІОНАЛЬНОЇ КУЛЬТУРИ

Починаючи з 18 ст. в світі стали поширюватись думки про можливість існування світової спільноти. Згодом ця ідея набувала все більшого розвитку. Світова спільнота, на думку багатьох, сприяла б успішному культурному обміну між народами, підтриманню взаємовигідних економічних зв’язків, продуктивній взаємодії у різних сферах життя, як кожної нації-держави, так і світового співтовариства в цілому. Всі проблеми та перспективи світового розвитку інтерпретувалися б з врахуванням інтересів всіх суб’єктів. Однак, сучасна ситуація в світі показує, що дана ідея не виправдала себе, і навряд чи коли отримає своє втілення. Світова спільнота або світова культура ніколи не була і не є реальністю. Її замінником виступає глобалізація, що в своїй основі, на жаль, не має духовної домінанти, і зводиться лише до свободи супердемократії, породжує інформаційну експансію, уніфікацію національних культур, технократизм, консьюмеризм, дезінтелектуалізацію та інші негативні явища.

В таких умовах головним завданням, що постає перед національними культурами, є «вижити», зберегти себе заради культурної різноманітності в світі, адже повновартісна світова культура не може існувати поза буттям окремих локальних культур.

Щодо української культури, то багато дослідників (серед яких І.Дзюба) вважають, що вона, як завжди зможе вистояти, спираючись на одвічну силу народної культури, яка має високий естетичний рівень і виняткову здатність до самозбереження. [2]

В сучасний період українська нація повинна самореалізуватись, включитись в світову культуротворчість, а це неможливо без усвідомлення свого історичного призначення, цінності власної культури – глибинного духовного пласту, що до сьогодні залишається заповідним, не активізованим для суспільства та світу. Це, в свою чергу, і є одним з основних факторів сучасної невизначеності українського соціуму.

Одним із засобів збереження національної культури на Україні в сучасний період є етнографічний туризм. Це один з видів спеціалізованого туризму, який набув найбільшого поширення в Карпатах і Криму і тісно пов'язаний з багатими рекреаційними ресурсами цих регіонів.

Під впливом глобалізаційних процесів в Україні, як і в світі загалом, інтереси суспільства все більше концентруються в сфері вільного відпочинку. Мрії людей зводяться до того, аби якнайкраще «розслабитись». Втілити їх у життя допомагає нестримний розвиток туристичної діяльності. На жаль, переважна більшість людей високоосвічених та забезпечених обирає місцем відпочинку закордонну «екзотику». Туризм в Україні – галузь порівняно молода, що за сучасних умов дедалі стрімкіше набуває обертів. Ця сфера є однією з благодатних для актуалізації української народної культури, забезпечення успадкування національних традицій та етнічного захисту. З допомогою етнографічного туризму ми не лише матимемо чудову нагоду заново «відкрити» свій духовний космос, світ національної культури, а й – зберегти його, донести до широкого кола людей. Перейти від самозаглибленого народу до нації знаної в світі, яка має що запропонувати іншим, чим зацікавити.

У народній культурі будь-якого народу виділяється дві сфери – фольклор, що включає в себе пісні, казки, легенди, старовинні танці, та народні промисли (в Україні – це різьба по дереву, ткацтво, ліжникарство, ковальство, вишивка, писанкарство, килимарство, гончарство, лозоплетіння тощо). У витворах і однієї і другої простежуються прикметні ознаки етнічної культури, внаслідок чого вони можуть поставати етнічними символами, своєрідними індикаторами часових змін, тенденцій розвитку того чи іншого народу.

Народну культуру у всіх її проявах, глибинному змісті ми можемо запропонувати зацікавленому туристу. І не лише її. Етнографічний туризм передусім має всі перспективи для повноцінного розвитку в сільській місцевості. Варто відзначити, що майже кожне українське село володіє багатою історико-культурною, етнографічною спадщиною та рекреаційними ресурсами. Подекуди залишились народні майстри та умільці, а також – старожили, з вуст яких можна почути безліч народних пісень, легенд, повір’їв, бувальщин, казок. Такі люди є справжніми ретрансляторами народної культури. На жаль, культурна спадщина, якою вони володіють, так і може канути в небуття, не активізуючись, не відкрившись для народу. Негативним явищем на даний момент є дезінтелектуалізація та низький рівень капіталовкладень в сферу освіти, науки, культури. Вкрай рідко на сьогодні проводяться краєзнавчі експедиції, здійснюються польові дослідження, фольклорно-етнографічні записи. Позитивом можна назвати створення шкільних краєзнавчих музеїв та музейних кімнат, збір матеріалів для їх створення, вибірка предметів музейного значення, оформлення експонатів здійснюється учнями під керівництвом педагогів, що не лише забезпечує збереження народної культурної спадщини, а й виховує в молодого покоління ціннісне ставлення до надбань національної культури, дає уявлення, знання про неї. Всі надбання, напрацювання в даній галузі можна ефективно використати у туристичній діяльності, створивши в навчальних закладах такого плану своєрідні міні-етнографічні центри.

В розвитку етнографічного туризму варто пам’ятати, що на певну категорію туристів – любителів старовини та шанувальників вивчення життя і побуту рідного народу – відповідним чином впливатиме проживання в садибах з відтвореним «давньоукраїнським» колоритом. Тенденція до створення таких собі «екохуторів» в Україні набуває все більшого поширення, хоча значного прориву, крім Карпатського регіону з їхніми колоритними колибами, у цій сфері немає. Відпочинок в такій садибі, де атмосферу піднесення та дух давнини підтримує увесь інтер’єр – з домотканими килимами, божником, вишитими рушниками, розмальованими скринями, широкими лавами, ослоном, гончарними виробами – є по-справжньому неповторним та незабутнім. Людина потрапляє в зовсім інший світ, в час, коли жили і творили її пращури. Вона ніби торкається духовних глибин, підтримує неперервний зв'язок з історією, повсякденним життям свого народу, його традиційно-побутовою культурою.

Яскравий насичений образ народної української культури допомагають створити народні дійства, гуляння, проведення календарно-обрядових свят, ярмарків, фольклорних фестивалів, виставок виробів народних майстрів та умільців у тому чи іншому регіоні (чи ще краще – населеному пункті). Театральні дійства, що відображають сцени українських вечорниць, різдвяні містерії, зустріч весни, русалії, святкування Івана Купала, з використанням древніх язичницьких обрядів, ритуалів, символів, надовго залишаються у серцях туристів. Для іноземців – це, взагалі, справжня екзотика.

Страви традиційної національної кухні – теж один з туристичних «скарбів». Кожен регіон, а то й, навіть, село чи садиба можуть похизуватись власними кулінарними секретами у приготуванні українського борщу, вареників, галушок, квасу тощо. Якщо ці страви ще й приготовані з натуральних, свіжих та якісних продуктів, подані в глиняному посуді, то ефект від такого відпочинку буде високим.

Однак, на жаль, бажання широкої реалізації виробів у цій сфері породило такий негатив сучасної культури, як кітч (від пол. – Сус – підробка; нім. Kitsch – халтурити, створювати низькопробні твори) [3]. Явище кітчу, його експансія народного мистецтва, особливо гончарного ремесла, нівелює українські народні традиції, етнічні особливості у цій сфері. Кітч ставить процес виготовлення унікальних речей, виробів на базарний «конвеєр» і боротись з цим в сучасних культурних умовах вкрай важко.

Підбивши деякі підсумки, можна сказати, що Україна є справжньою Меккою для розвитку етнографічного туризму. Піднявши та освоївши пласти матеріальної та духовної культури українського народу, ми таким чином не лише зуміємо розвинути етнографічний туризм на Україні, а й відкриємо самі для себе свою культуру, запропонуємо її для осягнення світові, збережемо для нащадків.

На жаль, робота у цьому напрямку здійснюється лише фанатами, що завдяки власному високому творчому та інтелектуальному потенціалу та наполегливості попри все рухаються вперед. Саме таким людям ми завдячуємо виживанням своєї національної культури в умовах глобалізаційного світу.

Література

Вовканич С. Глобалізація інформаційного простору чи раціоналізація світу. // Універсум, 1999, №7-8.
Дзюба І. Між культурою і політикою. – К.,1998.
Энциклопедический словарь культури ХХ века. Под ред. А.И. Руднева. - Москва, 2001.
Клименко О. Розвиток українського гончарства в ХХ ст. №29-30 (1-2), 2005.
Костенко Л. Україна як жертва і чинник глобалізації катастроф. // День, 2003, 25 квітня.

Даниленко Людмила Вікторівна

Запорізький національний університет м. Запоріжжя

ІНТЕРПРЕТАЦІЯ РОЛІ КОЗАЧЧИНИ У ВИЗВОЛЬНОМУ ПОВСТАННІ ГАЙДАМАКІВ (ЗА РОМАНОМ Ю. МУШКЕТИКА «ГАЙДАМАКИ»)

Важливим у пізнанні свого коріння є художнє осмислення минулого в українській історичній прозі. Зокрема це стосується роману Ю. Мушкетика «Гайдамаки» (1956 р.), який живе понад півстоліття

Розглянемо одне з гострих, але малодосліджених питань – художнє висвітлення ролі козацтва в розвитку гайдамацького руху та в підтримці великого повстання, відомого під назвою Коліївщина. Наше завдання полягає в тому, щоб пояснити художнє відтворення позиції козаків у подіях, які відбувалися на Правобережній Україні 1768 року, осмислення автором намірів і вчинків М. Залізняка й І. Гонти як представників різних прошарків козацтва, особливості менталітету козаків.

Хвиля народного протесту у 60-ті рр. ХVІІІ, як відомо, була спричинена утисками православної віри уніатами та жорстоким гнобленням українського простого люду польськими панами. Вплив козацтва на ці буремні події неоднозначний. Запорожці-січовики не мали права брати участь у повстанні, так як були підданими російської цариці. Однак частина низових козаків все ж підтримала гайдамаків. Особливо важливим у ході подій Коліївщини був перехід до повстанців козаків надвірного війська. У романі «Гайдамаки» ці події висвітлені досить яскраво і переконливо.

Письменник загострює проблему моралі й закону запорозьких козаків у вирішенні долі повстання. З давніх-давен козацтво стояло на захисті прав і честі українського народу. Тож закономірним було звернення православних священиків до кошового Запорозької Січі із проханням виступити проти шляхти. Ю. Мушкетик детально зображує прихід ігумена Мотронівського монастиря Гаврила на Січ, щоб попросити Калнишевського допомогти повстанцям. Однак кошовий запорозького війська відмовляє. На фоні складної ситуації Ю. Мушкетик передає внутрішні переживання Калнишевського, гіркоту осмислення становища козацтва. «Він – царський слуга, без царського веління й мухи не заб’є. Минулися старі часи. Вже Січ мовби на трясовині стоїть. Махне цариця рукою в каблучках – і зметуть січову фортецю з Лугу». Письменник обґрунтовує душевні терзання кошового: він «несе одвіт за Січ перед минулим і майбутнім і мусить уберегти хоч таку, загнуздану і обгризену». У великому епічному творі цей гострий психологічний момент підводить до осмислення давніх подій, які вирішували долю України. Приборкання російським царизмом волелюбності запорозьких козаків, урізання прав гетьманської влади привели до послаблення української державності. У романі «Гайдамаки» проблема увиразнена розповідями про становище козацтва на Січі, про зміни, які відбувалися на Запорожжі. Ключовим є вислів – «Споганіла Січ». Відкривається глибока суть історичної правди – козацька вольниця втрачала сили під пильним контролем російського царизму, наближався крах Запорозької Січі. Осмислюючи історичний матеріал, Ю. Мушкетик торкнувся цієї проблеми сміливо і відверто. Водночас письменник робить акценти на особливих рисах козаків – волелюбності і непокорі. Великої сили духу їм додають спогади про славні часи Хмельниччини.

У гайдамацькому війську автор правдиво показує не привабливих героїв, а знедолених, здичавілих від фізичних і моральних знущань месників. Замість шабель і рушниць у них коси на держалнах або здоровенні, засмалені на кінцях кілки. Ю. Мушкетик підкреслює, що повстання гайдамаків – це час особливого духовного піднесення, а вивести його в потрібне русло могла організованість і авторитет керівництва – втілення козацьких принципів, волі й духу.

Образ керівника гайдамацького повстання – Максима Залізняка створений за принципом психологічного пояснення вчинків, сподівань, душевних терзань. Сам він був вільним чоловіком, козаком, але добре розумів значення приказки: «На волі – плачу доволі». У романі відображено усвідомлення Максимом готовності до великої боротьби. Очоливши гайдамацький загін, і сам відчув у собі зміни. «Мучився, змагався зі всім світом, в душі щось росло, набухало, душа бунтувалась, кликала до помсти. І тоді здавалось, що й сам підіймається вище і вже людську долю тримає в своїх долонях. Уже бачив себе не аргаталом, не наймитом, а воїном. І задумувався не тільки над власною долею, не тільки над долею медведівців, а всіх людей у краї».

Чутка, що у Медведівку йдуть конфедерати, покликала до прийняття важливих рішень. Потрібно скликати гайдамаків на раду і вести їх на рішучу битву. Ю. Мушкетик відтворює яскраву картину гайдамацького зібрання, в деталях зображує обрання Залізняка отаманом. Простою, але повною є характеристика Максима гайдамаками: «Він сотню водив на Запорожжі!.. Він такий, як ми, і нікого не дасть скривдити». Повага до козацтва для гайдамаків – це підняття власного духу. Письменник тонко передає психологічний стан Максима, інколи навіть співчуває йому. Поступово в романі висвітлюється формування характеру ватажка, пояснюються його вчинки. Осмислюючи події та свій обов’язок, Максим Залізняк переживає важкі душевні потрясіння, бо розуміє: від нього залежить успіх великої справи і важливо переконати гайдамаків, що повстання – це не просто розбійні напади, це оборона всієї землі, яка лежить під уніатами. Промова Залізняка чітка, зрозуміла, виважена: «Самі вважайте, на що стаємо… Понесемо з Холодного Яру вогонь помсти за покривджених і понівечених людей, і жарко стане тому, на кого дихне цей вогонь».

Розпочинаючи великий виступ проти конфедератів, Залізняк розуміє, що настав час вибиватися з неволі назавжди. До цього закликає гайдамаків під час освячення зброї біля Мотронівського монастиря. Заклик обороняти землю і волю особливо легко лягав на душу повстанцям. Щоб дати лад війську, Максим успішно використовує свій козацький вишкіл, уводить порядки, як на Січі. Особливого піднесення повстанському духу надавали запорозькі козаки, які приєднувалися до гайдамаків, не дивлячись на заборону Калнишевського і старшин. Мало не з боєм виходили вони з Січі. Радів цьому Максим, бо знав, що запорожці навчать військової справи повстанців.

Перехід на бік гайдамаків загону надвірних козаків на чолі з сотником Іваном Гонтою став вирішальним у взятті Умані – укріпленого міста, де ховалися поляки. Організованість козацької сотні надавала виправки гайдамацькому війську, натомість дух боротьби за волю, яким жили колії, проймав кожного козака. Ю. Мушкетик детально відображає вплив досвідченого сотника Івана Гонти на хід повстання, на організацію боротьби. Він запропонував Залізнякові розбити староства на сотні. Тепер вони разом їздили по зайнятих гайдамаками староствах, запроваджували козацькі порядки, роздавали панську землю, створювали по селах збройні залоги. Гайдамаки обрали Залізняка гетьманом, Гонту полковником. Було проголошено відновлення Української гетьманської держави. Історичний факт про об’єднання гайдамаків з козацтвом осмислений у романі не лише як вирішальна подія у ході Коліївщини. Письменник акцентує увагу на єднанні великих сил в Україні.

Ю. Мушкетик не порушує історичної правди про розгром гайдамацького війська російською армією. Автор осмислює найгостріші моменти, чітко акцентує підступність і зухвалість російських офіцерів. Військові дії проти гайдамаків були продумані так, щоб усі загони знищити миттєво: розіслано накази, домовлено з кошовим Запорозької Січі і Єдисанською ордою, щоб не пускали на свої землі бунтівників, сплановано знищення ватажків. Події історії письменник відтворює так, щоб виразніше показати складну закономірність поразок у долі українців. До останнього гайдамаки вірили, що російські війська допоможуть їм здолати польську шляхту повністю. Проте Гонту й Залізняка підступно забрано в полон. Тисячі учасників повстання вбито, повішено, тисячі переселено на Волинь і Слобожанщину. У творі втілено трагічну закономірність: у час найбільшого духовного піднесення щира довіра українців знищує шлях до волі.

Художньо осмислюючи події давнини, автор пояснює, що проблема творення державності. яка турбувала українців в усі віки, не згасає ніколи. Завжди залишається дух волелюбності і любові до рідної землі. Акцент на цьому автор робить в епілозі: знову сходяться докупи гайдамаки, що лишилися живими, збираються, щоб волю боронити; ходять чутки, що й Залізняк утік з полону.

Роман «Гайдамаки» вийшов у світ у той час, коли ще не існувало незалежної держави України. Проте в ньому чітко окреслювались шляхи до здобуття волі, застереження від невдач. Письменник показав велич козацького духу як уособлення незламності й волелюбності українського народу.

Дьолог Ольга Станіславівна

Харківський національний технічний університет

сільського господарства ім. П.Василенка, м.Харків

УКРАЇНСЬКА МОВА У ПІВНІЧНІЙ АМЕРИЦІ:

Blog

Содержание