Мовознавство

Вид материала

Документы

Содержание CAUSE (DO (x, y), BECOME (BE (y))) Mary ran to the store DO {a, [CAUSE (a, BECOME (STATE (b)))] } VIA [DO (a, (PROC (b)))] [18, с. 187] DO {a, [CAUSE (a, BECOME (STATE

Подобный материал:

• Cекції за фаховим напрямом 21 «Літературознавство, мовознавство, мистецтвознавство,, 362.42kb.
• Антрушина Г. Б., Афанасьева О. В., Морозова Н. Н. Лексикология английского языка, 17.18kb.
• Українське мовознавство xi -xvii ст, 2178.82kb.
• Мовознавство, 185.41kb.
• Vііі. Літературознавство, мовознавство та фольклор Перлина конкурсу, 253.7kb.
• Гук города Москвы, 461.87kb.
• Розділ: Мовознавство Діалог, 99.47kb.
• Розділ: Мовознавство Мовний етикет українців, 137.66kb.
• Курс загальної лінгвістики. К., 1998. 34-36 Зв’язок мовознавства з різними науками, 56.81kb.
• Курс лекцій: "Загальне мовознавство" для студентів IV курсу Для спеціальності 030507, 1154.49kb.

Характер дії, що розглядається в рамках транзитивності, є однією з ознак каузативної структури, тобто можна говорити про відношення семантичної похідності між транзи­тивністю та каузативністю: “У семантичному плані транзитивні дієслова – це предикати, що походять від каузативних структур” [2, с. 227]. У подальшому Біннік пояснює це відношення докладніше. Він пише, що “всі поверхневі транзитивні дієслова походять від семантичних комплексів, а зокрема від комплексів, що містять у ролі найвищих предика­тів абстрактний предикат, що наближено має значення дієслова cause” [2, с. 218]. У його розумінні каузативне дієслово виникає внаслідок абсорбування різних комплементних предикатів. Один з тих предикатів має приб­лизне значення “спричиняти” (cause). Семан­тичну структуру транзитивного дієслова, що відкриває принаймні два місця для аргу­ментів, можна зобразити (згідно з твердженням Бінніка) за допомогою базисних преди­катів так:

(6) CAUSE (DO (x, y), BECOME (BE (y))) [18, с. 178]


Значення окремих предикатів, передусім предиката cause, характеризується по- різному. cause може розумітися в такому широкому значенні, що він годиться навіть для мінімальної декомпозиції¹⁴ деяких одномісних дієслів діяльності (Tätigkeitsver­ben):


(7a) Mary ran to the store

ES: [ [ P ] [
] ]_T

LCS’: [ [run(mary) ] [at(mary, the-store] ]

LCS: cause(act(mary), become(at(mary, the-store))BY run)

(7b) John closed the door

ES: [ [ P ] [ ] ]_T

LCS’: [ [act(john,the-door)& ⌐closed(the-door)] [closed(the-door) ] ]

LCS: cause(act(john,the-door), become[closed(the-door)])¹⁵

Отже, семантична структура моновалентного “run” містить базисний предикат cause, подібно до семантичної структури двовалентного “close”. За цим зразком можна було б кожному моновалентному дієслову надати каузативного відтінку: “singen” = спричинити виникнення гармонійних тонів, “springen” = спричинити рух вперед внас­лідок силового відштовхування від землі за допомогою ніг. Ця інтерпретація предиката CAUSE не підходить для каузативних дієслів. Вона нечітко передає каузативні від­ношення і не годиться для їх відмежування.

Дискусію про використання предиката CAUSE знаходимо у Вельке [18]. Він перед­бачає, що “CAUSE – це двомісне відношення між пропозиціями” [18, с. 179]. CAUSE в поєднанні з DO використовується для каузативних структур. Цей поділ має місце, бо каузальність та процесуальність, які разом складають природу каузатив­ності¹⁶, сприй­маються окремо. “Каузальність люди сприймають філогенетично та онтогенетично перш за все під час та завдяки своїм власним вчинкам. Процеси сприймаються як такі, що відбуваються незалежно від них” [18, с. 179]. Це виправдо­вує використання предиката DO у семантичній структурі каузативних дієслів для позначення “прототипно інтенціо­нальної людської діяльності та … прототипних похідних з неї” [18, с. 179].

Набір ознак каузативних дієслів передає формула (8):


(8) DO {a, [CAUSE (a, BECOME (STATE (b)))] } VIA [DO (a, (PROC (b)))] [18, с. 187]


Формула (8) розпадається на дві групи ознак, що асоціюються зі згаданою вище каузальністю (CAUSE-BECOME-STATE) та інтенціональною людською діяльністю (DO-PROC). Різні групи ознак у цій формулі характеризують простіші структури, які є складовими семантичної структури каузативних дієслів. Група ознак “STATE (b)“ охоплює структуру дієслів типу “state”, наприклад: “liegen”, “sich befinden”; група “BECOME(STATE (а)) ” позначає сферу дієслів типу achievement, такі як “fallen (auf die Erde)”, “aufwachen”; частина “PROC (b)” описує дієслова процесу (activity), такі як “wehen”, “schlafen”.¹⁷

Для нашої дискусії велике значення має частина DO [a, (PROC(b))], що характеризує дієслова “lesen” та “sehen” (див.(2),(3)). На відміну від дієслова “zerreißen” (див. (1)) , чия семантична структура відповідає набору ознак (8), у дієслів “lesen” та “sehen” бракує групи DO (a, [CAUSE (a, BECOME (STATE (b)))]). Ця частина структури відповідає каузальності (відношення “причина-наслідок”). У ви­пад­ку з “lesen“ та “sehen” мова йде про дієслова типу “activity”, які на відміну від “singen”, “tanzen”, “laufen” вимагають ще й другий аргумент. Дієслова у реченнях (2) та (3) виступають в ролі об’єднуючого елемента між дієсловами дії (Handlungsverben) внаслідок їх синтаксичної структури та дієсловами діяльності (Tätigkeitsverben) на основі семантичної структури. Вони ніби не повністю використовують особливості їх синтаксичної структури і ведуть себе як Tätigkeitsverben, від яких відрізняються наяв­ністю другого аргумента.

Отже, “lesen” та “sehen” корелюють з двомісними відмінковими рамками, що склада­ють­ся з акузатива та номінатива. Це робить їх подібними до каузативних дієслів, які також керують номінативним та акузативним аргументами¹⁸. Оскільки двомісні кауза­тивні рамки з номінативним та акузативним аргументами зустрічаються у всіх каузатив­них дієслoвах (лексичних каузативах), назвемо їх каузативними відмінковими рамка­ми. На взаємодію між відмінковими рамками та значенням від­по­відного дієслова вказує Дюршайд:


(9) Можна показати, що не лише семантика керуючого дієслова визначає рольову семантику відмінків, а й навпаки – відмінкові конструкції у зворотньому напрямку впливають на семантику дієслова. Це особливо чітко прослідковується на прикладі дієслів, які лише завдяки їх синтаксичному оточенню, тобто без подальшої морфологічної зміни самого дієслова, зараховуються до двох різних семантичних класів (напр. zerreißen, brechen, trocknen, hängen).“ [6, с. 223].


Так дієслово може бути лише тоді лексичним каузативом, коли воно вживається в каузативних відмінкових рамках, тобто в оточенні номінативного та акузативного аргу­ментів. Той факт, що всі (синтаксично) транзитивні дієслова відповідають цьому крите­рію, виправдовує наступне твердження:


(10) Усі транзитивні дієслова є синтаксично каузативними.


Твердження (10) не передбачає повного співпадання каузативних та транзитивних дієслів. Воно лише вказує на те, що кожне транзитивне дієслово керує двома аргу­мен­тами, що дає йому змогу набути принаймні семантичну структуру DO [a, (PROC(b))]. Передбачити, що певне дієслово виражає каузативну семантику, не можна лише на основі каузативних відмінкових рамок.

Каузативні дієслова є не лише синтаксично, а й семантично каузативними. Внас­лідок цього у них наявна група ознак DO (a, [CAUSE (a, BECOME (STATE (b)))]). Відмінність між “zerreißen” та “lesen”/“sehen” (див.(1)-(3)) можна показати так:


(11) DO {a, [CAUSE (a, BECOME (STATE _(=zerrissen) (b)))] } VIA [DO (a, (PROC (b)))] для “zerreißen” (див.(1)) та

(12) [DO (a, (PROC (b)))] для “lesen” та “sehen” (див.(1), (2))


На запитання про те, які критерії вирішують, чи синтаксично транзитивне дієслово буде також семантично каузативним, не можна відповісти за допомогою поняття тран­зитивності. Транзитивні аргументні рамки надають лише оптимальну можливість вер­баль­но виразити каузативні зв’язки. Лексичні каузативи є очевидно дієсловами, що мак­си­мально використовують семантику, імпліцитно надану їм відмінковими рамками. Чи конкретне дієслово використовує цю можливість, можна показати за допомогою ознак вербальних аргументів. Центральну роль відіграє при цьому по­няття агентивності. Проте його розгляд виходить за рамки цієї статті.

На закінчення повернемося до центральної тези, на яку акцентувалася увага вже у заголовку. Транзитивні аргументні рамки є передумовою для того, щоб говорити про кау­за­тивну природу розміщених у них відношень. Суб’єкт та прямий об’єкт надають пев­ного відчуття каузації (спричинення); це значення ще більше посилюється (якщо навіть суб’єктивно) завдяки грецькій назві акузатива, в якому, зазвичай, стоїть прямий об’єкт.

У теорії прототипної семантики найкращий екземпляр на основі своєї типовості вважається тим членом, що окреслює, об’єднує певну категорію:

13. Тим чинником, що констатує прототип як кращий екземпляр, вважається ти­по­вість: прототип – це найкращий екземпляр певної категорії, бо йому при­та­манні “найкращі” властивості, типові властивості цієї категорії. [10, с. 42].
    

Лексичні каузативи є носіями усіх ознак транзитивних дієслів: вони синтаксично і семантично транзитивні, що вказує на їх необмежену здатність утворювати пасив, вони максимально використовують транзитивні аргументні рамки. Якщо провести психоло­гічний тест, за допомогою якого в рамках теорії прототипів визначають най­кращого пред­ставника, та попросити досліджуваних осіб вказати властивості “типо­вого” транзи­тив­ного дієслова, тоді в прототипі, складеному з центральних власти­востей, можна буде впізнати каузативне дієслово.¹⁹ Отже, транзитивність задля кращої наочності та пред­метності визначається з допомогою понять каузативності. Це дає нам підставу стверд­жувати, що каузативні дієслова є прототипом транзитивних дієслів.


1. Bausewein K. Akkusativobjekt, Akkusativobjektsätze und Objektsprädikate im Deutschen. Untersuchungen zu ihrer Syntax uns Semantik. Tübingen: Niemeyer, 1990. 2. Binnick R. The Iffyness of Transitive Verbs//Syntax and Semantics (VI).The Grammar of Causative constructions. New York, 1976. 3. Blume K. Markierte Valenzen im Sprachvergleich: Lizen­zierungs- und Linkingbedingungen. Tübingen: Niemeyer, 2000. 4. Comrie B., Polinsky M. (ed.). Causativity and Transitivity. Amsterdam/Philadelphia: Benjamins, 1993. 5. Dowty D. Word Meaning and Montague Grammar. The Semantics of Verbs and Times in Generative Semantics and in Montague’s PTQ. Dordrecht, London: Reidel, 1979. 6. Dürscheid C. Die verbalen Kasus des Deutschen. Untersuchungen zur Syntax, Semantik und Perspektive. Berlin - New York: Mouton de Gruyter, 1999. 7. Engelberg S. Verben, Ereignisse und das Lexikon. Tübingen: Niemeyer, 2000. 8. Gołąb Z. The grammar of Slavic causatives//American Contributions to the Sixth International Congress of Slavists, 1968. 9. Holzer T. Semantik und Syntax verbaler Agens-Rollen im Deutschen. Dipl. Universität Graz, 2002. 10. Kleiber G. Prototypensemantik. Eine Einführung. Übers. von Michael Schreiber. Tübingen: Narr, 1993. 11. Kunze J. Kasusrelationen und semantische Emphase. Berlin: Akademie, 1991. 12. Lühr R. Neuhochdeutsch. Eine Einführung in die Sprachwissenschaft. München: Fink, 1996. 13. Nedjalkov V. P., Sil’nickij G.G. Typologie der kausativen Konstruktionen//Folia Linguistiсa 6. 1973. 14. Persson I. Die kausative Struktur aus semantischer und pragmatischer Sicht// Rosengren I. (ed.) Sprache und Pragmatik. Lunder Symposium. 1978. Lund: LiberLäromedel, 1979. 15. Pustejovsky J. The Syntax of Event Structure. // Cognition. Vol. 41, 1991. 16. Schmidt, C. M. Satzstruktur und Verbbewegung. Eine minimalistische Analyse zur internen Syntax der IP (Inflection-Phrase) im Deutschen. Tübingen: Niemeyer, 1995. 17. Vendler Z. Linguistics in Philosophy. Ithaca – New York: Cornell University Press, 1957. 18. Welke K. Deutsche Syntax funktional. Perspektiviertheit syntaktischer Strukturen. Tübingen: Stauffenburg, 2002.


causative verbs as prototypes of transitive verbs


Liubomyr Zubrytskyi