Хронический гастрит типа в как фактор, способствующий развитию вирусного гепатита а
| Вид материала | Диплом |
- Бесприборные ифа тест-системы для дифференциации гепатитов а, В, с дробченко С. Н.,, 46.32kb.
- Иммунологические особенности острого вирусного гепатита в в зависимости от исходов, 255.83kb.
- Граф логической структуры темы “Хронический гастрит у детей”, 54.15kb.
- «заболевания органов пищеварения», 625.96kb.
- Незаконная миграция, как фактор способствующий наркобизнесу и нелегальным оборотом, 33.26kb.
- Ьным распространением, часто тяжелым и длительным течением, неблагоприятными последствиями, 73.48kb.
- Рекомендации по применению препарата профеталь® в терапии хронического вирусного гепатита, 24.33kb.
- «Всё о вирусном гепатите», 196.8kb.
- Лечение грязью на яровом, 569.63kb.
- Методические рекомендации для студентов III курса стоматологического факультета для, 522.54kb.
МОЖЛИВОСТІ ВИКОРИСТАННЯ ЛОВАСТАТИНА-КМП ЩОДО ВТОРИННОЇ ПРОФІЛАКТИКИ АТЕРОСКЛЕРОЗА У ХВОРИХ НА ЦУКРОВИЙ ДІАБЕТ 2 ТИПУ
Сокруто О.В., Летік І.В., Косенко Н.П., Александрова Н.К., Федоров В.О.
Харківський державний медичний університет (Украина)
Необхідним компонентом профілактики та лікування пізніх судинних ускладнень цукрового діабета (ЦД) 2 типу, в патогенезі якого основну роль відводять атеросклерозу, являється антигіперліпідемічна терапія. Сучасні стандарти лікування потребують вибору препаратів, що дають достовірний клінічний системний ефект та знижують загальну смертність. Цим критеріям в повній мірі відповідають статини, що знижують рівень ЛПНЩ та ЛПДНЩ – основних факторів ризику розвитку атеросклерозу.
Мета роботи – визначення оцінки клінічної ефективності ловастатина-КМП при лікуванні дисліпідемій у хворих на ЦД 2 типу та можливості його використання щодо вторинної профілактики атеросклерозу у цих хворих.
Методи. В ендокринологічному відділенні ХОКЛ (база кафедри факультетської терапіїї ХДМУ) обстежено 40 хворих ЦД 2 типу у віці від 44 до 70 років, 28 жінок та 12 чоловіків, середня тривалість хвороби - 3,7+0,5 років; ІІ ступінь ЦД була у 37 хворих, ІІІ – у трьох; у 20 хворих мало місце ожиріння. Всі хворі знаходились на дієтотерапії, 31 пацієнт одержував тільки пероральні протидіабетичні препарати. Критерієм відбору хворих був рівень загального холестерина (ЗХ) вище 5,20 ммоль/л та задовільна компенсація вуглеводного обміну (HbA1c <7,5%) за критеріям European Diabetes Police Group (1993).
Метою терапії ловастатином-КМП було максимальне знижння рівня ЗХ (не нижче 3,0 ммоль/л). Ловастатин-КМП призначався по 20 мг 1 раз на добу ввечері під час їжі; курс лікування склав 10-12 тижнів.
До початку обстеження та через 3 і 12 тижнів після початку лікування проводили клінічний огляд хворих, вимірювали масу тіла, визнавчали показники вуглеводного та ліпідного обмінів. Рівень HbA1c визначали методом латексного інгібірування іммуноаглютинації за допомогою набора Hemoglobin Alc Reagrnt Kit; ліпіди сироватки крові визначали ферментативним методом за допомогою наборів Boehringer –Mannheim.
Результати. В результаті використовування ловастатину-КМП виявлено достовірне зниження вмісту ЗХ та ліпопротеїдів низької щільності в сироватці крові, тенденція до зниження рівня триглицеридів, підвищення рівня ліпопротеїдів високої щільності та зниження індекса атерогенності (р<0,05). Достовірне знижения рівня HbA1c (р<0,05) після прийому ловастатина-КМП свідчить про підвищення біологіченого ефекта інсуліну, тобто про підвищення чутливості до нього.
Досить висока клінічна ефективність препарату супроводжувалась гарною переносимістю. Випадків розвитку толерантності не зафіксовано. Як побічні реакції у 3 хворих відмічений метеоризм, печія та нудота; у 2 – порушення сну, у 1 хворого - шкіряні висипання. Ці явища зникли після призначення антигістамінних препаратів. Випадків декомпенсації ЦД або необхідності підвищення доз протидіабетичних препарітів не було.
Висновки. Таким чином, ловастатин-КМП являється ефективним антигіперліпідемічним препаратом, що сприятливо впливає на ліпідний спектр крові при тривалому лікуванні у хворих на ЦД 2 типу. Він сприяє зменшенню інсулінорезистентності у хворих на ЦД 2 типу та може бути препаратом вибора при вторинній профілактиці атеросклерозу у цих хворих.
О ЛОЖНООТРИЦАТЕЛЬНЫХ РЕЗУЛЬТАТАХ ИФА И СПОСОБЕ ИХ УСТРАНЕНИЯ ПРИ ДИАГНОСТИКЕ ВИРУСНЫХ ГЕПАТИТОВ.
Ходиев А.В., Гулямов Н.Г., Жураев Р.Х.
НИИ эпидемиологии, микробиологии и инфекционных заболеваний МЗ РУз, Ташкент (Узбекистан)
Предпосылкой для проведения настоящего исследования послужили два факта. Первым является факт высокой частоты – в среднем до 40 % и более случаев заражения людей вирусами гепатита В, С и Д в результате инфузии донорской крови или её производных. Вторым фактом послужили сообщения о лимфотропизме HBV, HCV, HDV и её патогенетическом значении для формирования хронического инфекционного процесса при вирусных гепатитах.
В Республике Узбекистан, как и в странах мира, тестирование больных и доноров крови на инфицированность HBV осуществляется методом ИФА на наличие HBsAg в сыворотке крови. Дальнейший анализ на инфицированность методом ПЦР осуществляется только при положительном ИФА на HBsAg. Многочисленные данные литературы свидетельствуют, что титр антигенов HBV, в частности HBsAg, в сыворотке крови больных и зараженных лиц имеет периодичные колебания: в период сероконверсии антигены, «исчезая» или резко уменьшаясь в сыворотке крови до значений ниже порога чувствительности ИФА, не определяются, то есть ИФА дает отрицательный результат. По истечении определенного периода титр HBsAg в крови снова возрастает до значений выше порога чувствительности ИФА. Следовательно, ИФА даёт положительный результат только в период содержания достаточно высокого титра HBsAg в сыворотке крови.
Таким образом, либо в результате сероконверсии, либо по другим причинам, временное уменьшение или «исчезновение» титра HBsAg в сыворотке крови обследуемых приводит к ложноотрицательным результатам ИФА. При этом достоверность результатов ИФА имеет прямую зависимость как от степени чистоты и специфичности используемого диагностикума, так и чувствительности используемого прибора, чем и определяется их себестоимость. А широкое применение для массовых обследований наиболее достоверного метода как ПЦР ограничено в связи с дороговизной и трудоемкостью данного метода диагностики.
Учитывая лимфотропные свойства HBV не трудно предположить, что антигены HBV (HBsAg), независимо от их титра в сыворотке, могут постоянно и в существенно больших концентрациях персистировать в цитоплазме лимфоидных элементов. Именно это явление мы использовали для повышения достоверности и исключения ложноотрицательных результатов при ИФА-диагностике вирусных гепатитов.
С помощью ИФА нами проведены исследования по параллельному тестированию на наличие HBsAg сыворотки крови и содержимого лимфоцитов у лиц с подозрением на вирусный гепатит. Использовали диагностикумы фирм «Вектор-Бест» (Россия) и «Mona-Liza» (Франция), результаты реакции учитывали на приборе «Multiscan-EX». Получено, что из общего числа обследований в среднем более чем в 17 % случаев результат ИФА сыворотки крови был ложноотрицательным, в то время как в содержимом лимфоцитов этих же лиц были выявлены высокие титры HBsAg. Наличие HBsAg в сыворотке крови этих лиц были подтверждены в последующем результатами ПЦР-анализа. Эти результаты, во-первых, неопровержимо доказывают лимфотропные свойства HBV, во-вторых, безусловно, имеют огромное значение для практики в решении вопросов повышения достоверности и избежания ложноотрицательных результатов ИФА при тестировании крови на наличие HBsAg.
Таким образом, в процессе исследования сыворотки крови на наличие HBsAg ИФА в 17 % случаев в среднем может дать ложноотрицательный результат. Разработанный и предлагаемый нами метод использования содержимого лимфоцитов для тестирования крови на наличие HBsAg позволяет исключить возможность получения ложноотрицательных результатов при ИФА, позволяет повысить степень достоверности ИФА-диагностики вирусных гепатитов, и имеет особенно важное значение для снижения частоты заражения людей при инфузиях донорской крови и её производных.