1. предмет І метод бухгалтерського обліку
| Вид материала | Документы |
- Програми дисциплін ● Бухгалтерський облік Основи теорії бухгалтерського обліку, 160.6kb.
- План рахунків бухгалтерського обліку 21 > Форми бухгалтерського обліку 25 > Особливості, 45.5kb.
- План Суть І види обліку Принципи організації бухгалтерського обліку в банках Організація, 15.63kb.
- Програма вступного тестового випробування з бухгалтерського обліку, 122.05kb.
- Програма фахового вступного випробування для зарахування на навчання за окр, 2302.23kb.
- На виконання Програми реформування бухгалтерського обліку із застосуванням міжнародних, 76.65kb.
- Формат опису модуля, 17.93kb.
- Питання до іспиту з дисципліни “Бухгалтерський облік”, 50.12kb.
- Інструкція про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку банків України, 2818.44kb.
- Назва реферату: Нове в бухгалтерському обліку Розділ, 762kb.
Нормативна база:
ЗУ “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні”;
П(С)БО 7 “Основні засоби”.
У процесі господарської діяльності, якщо балансова вартість об’єкта ОЗ помітно відрізняється від його справедливої вартості, підприємство, згідно з П(С)БО 7, має право здійснювати переоцінку.
Суму переоцінки і відображення результатів у реєстрах бух. обліку здійснюють у такий спосіб.
Передусім визначають індекс переоцінки за формулою;
Переоцінену первісну вартість визначають за формулою:
Первісна вартість (переоцінена) = Первісна вартість (до переоцінки) х Іпер.
Переоцінену амортизацію визначають за формулою:
Амортизація (переоцінена) = Амортизація (до переоцінки) х Іпер.
Якщо внаслідок переоцінки балансова вартість об’єкта збільшується (дооцінка), суму дооцінки відображають у статті “Інший додатковий капітал”, якщо зменшується (уцінка) – суму уцінки відображають як витрати. Однак коли за результатами першої переоцінки відбулася уцінка балансової вартості, наступну дооцінку визначають як прибуток у розмірі попередньої уцінки. Якщо за результатами першої переоцінки відбулася дооцінка балансової вартості, то наступна уцінка зменшує статтю “Інший додатковий капітал” на розмір попередньої дооцінки.
В обліку операції з переоцінки ОЗ відображають такими проводками:
На суму дооцінки ОЗ
Дт 10 “Основні засоби”
Кт 423 “Дооцінка активів”
На суму зносу дооцінених ОЗ
Дт 423 “Дооцінка активів”
Кт 131 “Знос основних засобів”
Відображення результатів уцінки ОЗ:
Дт 131 “Знос основних засобів”
Кт 975 “Уцінка необоротних активів і фінансових інвестицій”
Дт 975 “Уцінка необоротних активів і фінансових інвестицій”
Кт 10 “Основні засоби”
Документальне оформлення переоцінки здійснюється за допомогою Акту переоцінки. В даному документі зазначається первісна вартість та нарахований знос до переоцінки та переоцінені первісна вартість та нарахований знос.
Переоцінка ОЗ відбувається за допомогою створення відповідних комісій. Комісія, враховуючи ринкові умови, інфляцію, визначає справедливу вартість об’єкта ОЗ.
38. ОБЛІК ТОВАРІВ
Багато підприємств України здійснюють торгову діяльність – реалізовують товари у сфері оптової, роздрібної та комісійної торгівлі.
Товари – матеріальні цінності, що придбані (одержані) і зберігаються підприємством з метою наступного продажу.
Облік товарів на підприємстві здійснюється на підставі П(С)БО № 9 “Запаси”.
На рахунку 28 “Товари ведеться облік руху товарно-матеріальних цінностей, що надійшли на підприємство з метою продажу. Цей рахунок використовують переважно збутові, торгові, заготівельні підприємства та підприємства громадського харчування.
На промислових та інших виробничих підприємствах на цьому рахунку обліковують товари, придбані для продажу, або у випадках, коли вартість матеріальних цінностей, придбаних для комплектування на промислових підприємствах, не включається до собівартості власної готової продукції, а підлягає оплаті покупцями окремо.
До рахунка 28 відкривають такі субрахунки:
281 “Товари на складі”;
282 “Товари в торгівлі”;
283 “Товари на комісії”;
284 “Тара під товарами”;
285 “Торгова націнка”.
Придбані або одержані товари зараховують на баланс підприємства за первісною вартістю.
Не включають до первісної вартості запасів, а відносять до витрат періоду, в якому вони були здійснені (встановлені):
понаднормативні витрати та нестачі запасів;
відсотки за користування позиками;
витрати на збут;
загальногосподарські та інші подібні витрати, що безпосередньо не пов’язані з придбанням, доставкою запасів і доведенням їх до стану, в якому вони придатні для використання із запланованою метою.
Товари на підприємство торгівлі надходять від постачальника на підставі договорів поставки або купівлі-продажу. Договір поставки (купівлі-продажу) є основним правовим документом, що визначає права та обов’язки постачальників і покупців. Він містить такі реквізити: найменування сторін, найменування та кількість товарів, ціни, строки поставки, порядок розрахунків.
Під час відвантаження товару постачальник виписує супровідний документ (товарно-транспортну накладну, рахунок-фактуру, накладну), на підставі якого здійснюється приймання товару за кількістю та якістю.
У бухгалтерському обліку порядок приймання товарів за кількістю та якістю тісно пов’язаний із моментом настання матеріальної відповідальності – приймання товарів за кількістю матеріально відповідальною особою. Матеріальна відповідальність настає в момент поставлення підпису і штампу матеріально відповідною особою в супровідних документах.
39. ОБЛІК ДЕБІТОРСЬКОЇ ЗАБОРГОВАНОСТІ ЗА ТОВАРИ, РОБОТИ, ПОСЛУГИ. РЕЗЕРВ СУМНІВНИХ БОРГІВ
У процесі діяльності підприємство не завжди здійснює розрахунки з іншими підприємствами або фізичними особами одночасно з передачею майна, виконанням робіт, наданням послуг тощо. У зв'язку із цим у нього виникає дебіторська заборгованість.
Дебіторська заборгованість визначається як сума заборгованості дебіторів підприємству на певну дату. Дебіторами можуть бути як юридичні, так і фізичні особи, які заборгували підприємству грошові кошти, їх еквіваленти або інші активи. За даними бухгалтерського обліку можна визначити суму заборгованості на будь-яку дату, але звичайно така сума визначається на дату балансу. Оскільки відповідно до вимог національних стандартів бухгалтерського обліку підприємства подають також проміжну (квартальну) звітність, то суму дебіторської заборгованості підприємства слід визначати щоквартально.
Бухгалтерські проводки по виникненню та погашенню дебіторської заборгованості:
Відображені суми отриманих авансів, зараховані при пред’явлені покупцям
( замовникам) рахунків за поставку готової продукції: Д37 - К361, 362
На суму оплати за відвантажено готову продукцію, роботи, послуги покупцю та відображено суму ПДВ: Д361 або 362 - К 641
Погашено заборгованість грошовими коштами: Д30, 31- К 361, 362
Списана дебіторська заборгованість покупців, що визнана безнадійною: Д38- К361, 362
Резерв сумнівних боргів
Резерв сумнівних боргів формується підприємством на дату балансу. Одночасно величина резерву збільшує витрати звітного періоду. За рахунок створеного резерву будуть списуватися безнадійні борги наступного року. Таким чином, метод списання безнадійної заборгованості за рахунок резерву сумнівних боргів відрізняється від методу прямого списання датою включення сум такої заборгованості до витрат. П(С)БО 10 передбачає два методи формування резерву сумнівних боргів:
1) виходячи із платоспроможності окремих дебіторів;
2) на підставі класифікації дебіторської заборгованості.
Перший метод заснований на результатах аналітичного обліку дебіторської заборгованості по кожному дебітору. Другий метод є базовим і заснований на періодизації дебіторської заборгованості. Для того щоб скористатися цим методом, підприємству необхідно проаналізувати інформацію за декілька попередніх звітних періодів щодо виникнення безнадійної заборгованості за продукцію, товари, роботи або послуги.
40. ОБЛІК РОЗРАХУНКІВ З ПІДЗВІТНИМИ ОСОБАМИ: НОРМАТИВНІ ВИМОГИ ТА ОСОБЛИВОСТІ ОБЛІКУ
Підзвітні особи – це працівники даного підприємства, які отримали грошові суми в підзвіт для майбутніх витрат згідно з наказом (розпорядженням) керівника підприємства.
Службовим відрядженням вважається поїздка працівника за розпорядженням керівника підприємства на певний строк до іншого населеного пункту для виконання службового доручення поза місцем його постійної роботи.
Суму авансу на відрядження, що видається в підзвіт, визначають на підставі попереднього розрахунку в розмірах, зумовлених реальними потребами в країні перебування.
Видані під звіт суми повинні витрачатися тільки за призначенням. Видача готівки під звіт проводиться за умови повного відзвітування конкретної підзвітної особи за раніше виданий їй аванс. Залишок коштів підлягає поверненню працівником до каси підприємства в наступні строки:
за відрядженням – протягом трьох днів після повернення з відрядження;
на закупівлю с/г продукції – протягом 10 робочих днів з дня видачі готівки під звіт;
на ін. господарські потреби – наступного робочого дня після видачі готівки під звіт.
Для обліку розрахунків з підзвітними особами призначено рахунок 372 “Розрахунки з підзвітними особами”. За дебетом рахунку в кореспонденції з рахунками грошових коштів відображається видача коштів підзвітній особі, за кредитом – списання затверджених сум на відповідні рахунки. Аналітичний облік ведеться за кожною підзвітною особою.
Направлення працівників підприємства у відрядження здійснюється керівником підприємства з оформленням наказу. Наказ є підставою для видачі працівнику посвідчення про відрядження.
Посвідчення про відрядження – документ, який видається працівнику підприємства на підставі наказу (розпорядження) керівника для виконання службового доручення поза постійним місцем роботи, тобто у відрядженні.
Працівники, які одержали готівку в підзвіт, зобов’язані подати до бухгалтерії підприємства авансовий звіт.
Авансовий звіт – документ типової форми, що подається підзвітними особами, в якому зазначаються отримані в підзвіт суми, фактично здійснені витрати, залишок підзвітних сум або їх перевитрачання.
Обов’язковим реквізитом авансового звіту є резолюція керівника підприємства про затвердження вказаної суми витрат і його підпис.
В обліку відображаються дані з авансових звітів, перевірених арифметично, за змістом та затверджених керівником підприємства. Бухгалтер опрацьовує авансовий звіт, проставляючи на документах і на звіті кореспондуючі рахунки, які відповідають призначенню авансу.
Якщо підзвітна особа не надала звіти та необхідні виправдовуючі документи у встановлені строки або не повернула в касу залишки невикористаних сум авансів, бухгалтерія має право утримати таку заборгованість із нарахованої заробітної плати в порядку, встановленому чинним законодавством. Це положення застосовується лише щодо сум авансів, виданих у національній грошовій одиниці України на господарські потреби або витрати на відрядження.
41. ОБЛІК ДОХОДІВ ТА ВИТРАТ ВІД ФІНАНСОВОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ПІДПРИЄМСТВА
Витрати це зменшення економічних вигод потягом облікового періоду у вигляді вибуття або амортизація активів або у вигляді виникнення зобов’язань результатом чого є зменшення власного капіталу.
Планом рахунків визначений клас 8 для відображення елементів витрат:
- матеріальні (р80)
- витрати на оплату праці (р81)
- витрати на соціальні заходи (р82)
- амортизація (р83)
- інші операційні витрати (р84)
- інші затрати(р85)
Необхідність ведення на підприємстві рахунків класу 8 обумовлене лише необхідністю в отриманні інформації для заповнення другого розділу звіту про фін. результати. Всі підприємства можуть використовувати окремо рахунки 9–го класу або застосовувати рахунки 8–го класу і в кінці звітного періоду рахунки 8–го класу списуються на рахунки 9-го класу або на рахунок виробництва. Безпосередньо всі затрати в кінцевому результаті включаються до собівартості окремих видів продукції. В залежності від способу віднесення до конкретного об’єкта затрати поділяються на прямі – витрати які пов’язані з виробництвом певних видів продукції, можуть бути безпосередньо включені до собівартості за даними первинних документів;
непрямі – витрати, що не можна віднести до конкретного об’єкта витрат (витрати по освітленню, опаленню, водопостачання), непрямі витрати включаються до собівартості готової продукції за допомогою методів розподілу даних витрат, що були визначені на підприємстві.
Доходи
Доход є надходженням економічних вигод, які виникають в результаті діяльності підприємства у вигляді виручки від реалізації продукції.
В обліку дохід відображається у вигляді надходження активів або зменшення зобов’язань, яке призводить до зростання власного капіталу.
В обліку дохід відображається у сумі справедливої вартості отриманих активів. Справжнім доходом є чистий дохід від реалізації продукції, який розраховується шляхом вирахування з доходу від реалізації продукції ПДВ, акцизний збір, інших зборів чи податків з обороту та інших вирахувань з доходу.
По кредиту рахунку 79 відображаються суми в порядку закриття рахунків обліку доходів, по дебету витрат а також належна сума нарахованого податку на прибуток.
42. ОБЛІК ФІНАНСОВИХ РЕЗУЛЬТАТІВ ДІЯЛЬНОСТІ ПІДПРИЄМСТВА
Облік фінансових результатів діяльності підприємства регулюється ЗУ “Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні”, ЗУ “Про оподаткування прибутку підприємств”, ПСБО 3 “Звіт про фінансові результати”, ПСБО 15 “Дохід”, ПСБО16 “Витрати”, ПСБО 17 “Податок на прибуток”.
Фінансовим результатом господарської діяльності підприємства є прибуток або збиток. Більшу частину прибутку становить прибуток від реалізації продукції, одержаний у вигляді різниці між виручкою від реалізації продукції і витратами на її виробництво та збут.
Доходи – це збільшення економічних вигод у вигляді надходження активів чи зменшення зобов’язань. Витрати – це зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов’язань, які призводять до зменшення власного капіталу.
Збитки – це перевищення суми витрат над сумою доходів, для отримання яких здійснюються такі витрати. Прибуток – сума, на яку доходи не перевищують пов’язані з ними витрати.
В б/о чистий прибуток (збиток) формується поступово протягом фінансово - господарського року від усіх видів звичайної та надзвичайної діяльності та включає:
- чистий дохід від реалізації продукції;
- прибуток (збиток) від звичайної діяльності до оподаткування;
- прибуток (збиток) від операційної діяльності;
- прибуток (збиток) від надзвичайної діяльності.
Чистий дохід від реалізації продукції вираховується шляхом вирахування із загального доходу від реалізації суми ПДВ, акцизного збору та інших податків.
Валовий прибуток вираховується шляхом віднімання від чистого доходу с/б реалізованої продукції.
Фінансовий результат від операційної діяльності визначається як різниця між сумою валового прибутку (збитку) і доходу від іншої операційної діяльності і сумами адміністративних витрат, витрат на збут та інших операційних витрат.
Фінансовий результат від звичайної діяльності до оподаткування визначається як різниця між сумою прибутку (збитку) від операційної діяльності, фінансових доходів та інших доходів за мінусом фінансових витрат та інших витрат.
Фінансовий результат від звичайної діяльності дорівнює фінансовому результату від звичайної діяльності до оподаткування за мінусом податку з прибутку.
Окремо від фінансових результатів від звичайної діяльності відображаються невідшкодовані збитки та прибутки від надзвичайних подій.
Остаточний фінансовий результат – чистий прибуток (збиток) визначається як різниця між різними видами доходів та витрат підприємства за звітний період.
Узагальнення інформації про фінансові результати підприємства від звичайної діяльності та надзвичайних подій ведеться на рахунку 79 “Фінансові результати”. Рахунок 79 – тимчасовий, результатний, має ознаки пасивного рахунку. По кредиту рахунку 79 на підставі довідок і розрахунків бухгалтерії відображаються суми в порядку закриття рахунків обліку доходів, по дебету - суми в порядку закриття рахунків обліку витрат, а також належна сума нарахованого податку на прибуток.
Сальдо рахунку при його закритті списується на рахунок 44 “Нерозподілені прибутки (непокриті) збитки”.
Закриття рахунків 7-го та 9-го класів відображаються наступними записами:
Дт 70 – Кт 79; Дт 71 – Кт 79; Дт 72 – Кт 79; Дт 73 – Кт 79; Дт 74 – Кт 79; Дт 75 – Кт 79.
Дт 79 – Кт 90; Дт 79 – Кт 92; Дт 79 – Кт 94; Дт 79 – Кт 95; Дт 79 – Кт 96; Дт 79 – Кт 97; Дт 79 – Кт 98; Дт 79 – Кт 99.
Рахунок 79 “Фінансові результати” має такі субрахунки:
791 “Результат основної діяльності”;
792 “Результат фінансових операцій”;
793 “Результат іншої звичайної діяльності”;
794 “Результат надзвичайних подій”.
При визначенні фінансового результату порівнюють обороти по дебету та кредиту рахунку 79, і якщо кредитовий оборот по рахунку 79 буде більше дебетового обороту цього ж рахунку, то підприємство на цю різницю буде мати нерозподілений прибуток поточного року. Якщо дебетовий оборот по рахунку 79 більше кредитового обороту даного рахунку, тобто підприємство здійснило більше витрат, ніж мало доходу. Дані по рахунку 79 відображаються у Звіті про фінансові результати (форма №2).
Дт 79 – Кт 441 – прибуток;
Дт 442 – Кт 79 – збиток.
43. ОБЛІК ДОХОДІВ ТА ВИТРАТ ВІД РЕАЛІЗАЦІЇ ПРОДУКЦІЇ (ТОВАРІВ, ПОСЛУГ)
Методологічні основи формування в бухгалтерському обліку інформації про доходи від звичайної діяльності підприємства та її розкриття у фінансовій звітності визначає П(С)БО 15 “Дохід”.
Дохід – збільшення економічних вигод у вигляді надходження активів або зменшення зобов’язань, внаслідок чого збільшується власний капітал підприємства (за винятком збільшення капіталу за рахунок внесків власників).
Для узагальнення в бух. обліку інформації про реалізацію готової продукції (товарів, робіт, послуг), доходи від страхової діяльності, а також суми знижок, наданих покупцям, та ін. вирахування з доходів Планом рахунків передбачено рах. 70 “Доходи від реалізації”, до якого відкривають субрах.: 701 “Дохід від реалізації готової продукції”, 702 “Дохід від реалізації товарів”, 703 “Дохід від реалізації робіт і послуг”, 704 “Вирахування з доходу”.
Відображено дохід від реалізації товару покупцеві:
Дт 361 “Розрахунки з покупцями та замовниками”
Кт 702 “Дохід від реалізації товарів”
Нараховано податкові зобов’язання з ПДВ:
Дт 702 “Дохід від реалізації товарів”
Кт 641 “Розрахунки за податками та платежами”
Дохід (виручка від реалізації) продукції (товарів, ін. активів) визнається, якщо він відповідає таким умовам:
- покупцеві передано всі ризики й вигоди, пов’язані з правом власності на продукцію (товар, ін. актив);
- підприємство уже не здійснює управління та контроль за реалізованою продукцією;
- сума доходу (виручки) може бути достовірно визначена;
- існує певність щодо збільшення у результаті операції економічних вигод підприємства, а витрати, пов’язані з нею можуть бути достовірно визначені.
Дохід, пов’язаний з наданням послуг, визначається, виходячи з міри завершеності операції з надання послуг на дату балансу, якщо може бути достовірно оцінено результат цієї операції.
Методологічні принципи формування в бух. обліку інформації про витрати підприємства та її розкриття у фінансовій звітності визначаються П(С)БО 16 “Витрати”.
Витрати – зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов’язань, яке призводить до зменшення власного капіталу (за винятком зменшення капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власниками).
Виробничі витрати відображають на таких рахунках:
на рах. 23 “Виробництво” обліковують витрати на виробництво продукції (дебетове сальдо на рахунку на кінець періоду показує суму незавершеного виробництва);
на рах. 90 “Собівартість реалізації” відображають собівартість реалізованої продукції, робіт, послуг, фактичну собівартість реалізованих товарів (без торгових націнок).
Списано собівартість реалізованих товарів:
Дт 902 “Собівартість реалізованих товарів”
Кт 281 “Товари на складі”
Собівартість реалізованих товарів визначається за П(С)БО 9 “Запаси”.
Собівартість реалізованої продукції (робіт, послуг) складається з виробничої собівартості продукції (робіт, послуг), яка була реалізована протягом звітного періоду, нерозподілених постійних загальновиробничих витрат та наднормативних виробничих витрат.
Адміністративні витрати, витрати на збут не включають до виробничої собівартості готової та реалізованої продукції – це операційні витрати, що є витратами звітного періоду і включаються до Звіту про фінансові результати.
Адміністративні витрати – загальногосподарські витрати, що спрямовуються на обслуговування та управління підприємством. Для обліку використовується рах. 92 “Адміністративні витрати”.
Списано матеріальні витрати, що належать до адміністративних витрат:
Дт 92 “Адміністративні витрати”
Кт 201 “Сировина й матеріали”
Витрати на збут – витрати, пов’язані з реалізацією (збутом) продукції (товарів, робіт, послуг). Планом рахунків передбачено рах. 93 “Витрати на збут”.
Доходи і витрати відображають в бухгалтерському обліку та включають до Звіту про фінансові результати (форма 2) згідно з принципом нарахування й відповідності доходів і витрат. Принцип відповідності передбачає, що обов’язковою супровідною умовою одержання доходу є здійснення підприємством витрат для його отримання.