1. предмет І метод бухгалтерського обліку

Вид материала

Документы

Содержание 25. Облік розрахунків векселями 26. Облік кредитів банку 27. Облік операцій з реорганізації та банкрутства підприємства 28. Облік на позабалансових рахунках Управлінський облік, його суть та значення 30.Облік фінансових результатів та їх розподіл

Подобный материал:

• Програми дисциплін ● Бухгалтерський облік Основи теорії бухгалтерського обліку, 160.6kb.
• План рахунків бухгалтерського обліку 21 > Форми бухгалтерського обліку 25 > Особливості, 45.5kb.
• План Суть І види обліку Принципи організації бухгалтерського обліку в банках Організація, 15.63kb.
• Програма вступного тестового випробування з бухгалтерського обліку, 122.05kb.
• Програма фахового вступного випробування для зарахування на навчання за окр, 2302.23kb.
• На виконання Програми реформування бухгалтерського обліку із застосуванням міжнародних, 76.65kb.
• Формат опису модуля, 17.93kb.
• Питання до іспиту з дисципліни “Бухгалтерський облік”, 50.12kb.
• Інструкція про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку банків України, 2818.44kb.
• Назва реферату: Нове в бухгалтерському обліку Розділ, 762kb.

25. ОБЛІК РОЗРАХУНКІВ ВЕКСЕЛЯМИ

Особливості обігу векселів в Україні, видачу простих і перевідних векселів, здійснення операцій з векселями регламентує ЗУ “Про обіг векселів в Україні” від 05.04.2001 р. № 2374-ІІІ.

Вексель – безумовне грошове зобов’язання сплатити певну суму грошей на вимогу або у встановлений термін.

Особа, яка підписує вексель і, отже, зобов’язується сплатити за ним, є векселедавцем. Особа, яка одержує платіж за векселем, - векселетримач. Вексель виконує функцію кредитних грошей, засобів платежу і як цінний папір сам стає об’єктом різних операцій (купівлі-продажу, обліку, застави).

У векселі обов’язково зазначають: назву кредитора (векселетримача), позичальника (векселедавця); суму боргу, місце і термін платежу. Розрізняють такі типи векселів:

Простий – його виписує позичальник (векселедавець), який зобов’язується сплатити борг, і видає його кредитору (векселетримачу). Вексель зберігається у векселетримача.

Перевідний (тратта) – письмова вимога кредитора (трасанта) до позичальника (трасата) сплатити зазначену у векселі суму третій особі (ремітенту).

Тратта в обов’язковому порядку має бути акцептована позичальником.

Витрати, пов’язані з виготовленням або придбанням бланків векселів, сплатою мита, належать до адміністративних витрат (рах. 92).

Заборгованість із розрахунків з покупцями, замовниками та ін. дебіторами, забезпечену одержаними векселями, залежно від строку погашення векселя обліковують підприємства-постачальники на субрах. 162 “Довгострокові векселі одержані” і рах. 34 “Короткострокові векселі одержані”.

На дебеті субрах. 162 “Довгострокові векселі одержані” обліковують векселі, одержані на забезпечення довгострокової дебіторської заборгованості, на кредиті – погашення заборгованості.

Одержання довгострокового векселя на погашення дебіторської заборгованості відображають в обліку записом:

Дт 162 “ Довгострокові векселі одержані”;

Кт 377 “Розрахунки з ін. дебіторами”.

Погашення векселя грошима відображають записом:

Дт 30 “Каса”, 31 “Рахунки в банках”

Кт 162 “Довгострокові векселі одержані”.

На Дт рах. 34 “Короткострокові векселі одержані” ведеться облік векселів, одержаних за продані товари (роботи, послуги) та за ін. операціями, на Кт – погашення одержаним векселем кредиторської заборгованості, продаж векселів третій особі.

Суму прибутку, одержану векселетримачем за відстрочення платежу, відображають записом:

Дт 34 “Короткострокові векселі одержані”;

Кт 719 “Ін. доходи від операційної діяльності”.

Погашення векселя грошима відображають записом:

Дт 30 “Каса”, 31 “Рахунки в банках”

Кт 34 “Короткострокові векселі одержані”.

Векселі одержані зберігаються в касі підприємства згідно з Порядком ведення касових операцій або передаються на зберігання в банк. Перелік векселів, що знаходяться на зберіганні в касі підприємства, відображають у спеціальному описі, в якому зазначають назву платника, суму і строк погашення векселя. При погашенні заборгованості, яку забезпечено векселями, в описі робиться позначка і проставляється дата виписки банку або ін. платіжного документа. Якщо одержані підприємством векселі на підставі відповідної угоди здають на зберігання до установ банку, то в реєстрах аналітичного обліку роблять запис про документ, одержаний з банку.

Підприємства, що визначають виручку від реалізації продукції (робіт, послуг) за сумою, яку у вигляді платежу за відвантажену продукцію зараховано на рахунки в установах банків, облік одержаних векселів до їх оплати ведуть на позабалансовому рах. 06 “Гарантії забезпечення одержані”.

Розрахунки підприємства з постачальниками за матеріальні цінності, виконані роботи, заборгованість за якими забезпечено виданими довгостроковими векселями, обліковують на рах. 51 “Довгострокові векселі видані”. На Кт рах. 51 відображають видачу векселя на забезпечення заборгованості, на Дт – погашення заборгованості.

Облік розрахунків за заборгованістю постачальникам, підрядникам та ін. кредиторам за одержані сировину, матеріали, товари, послуги, роботи і за ін. операціями, якщо на неї підприємство видало векселі, здійснюється на рах 62 “Короткострокові векселі видані”

Видача векселя в забезпечення довгострокових (поточних) зобов’язань перед постачальниками

Дт 63 “Розрахунки з постачальниками та підрядниками”

Кт 51 “Довгострокові векселі видані” (62 “Короткострокові векселі видані”)

Погашення виданого векселя відображують записом:

Дт 51 “Довгострокові векселі видані” (62 “Короткострокові векселі видані”)

Кт 31 “Рахунки в банках”

26. ОБЛІК КРЕДИТІВ БАНКУ


Облік довгострокових кредитів банків. До таких відносять заборгованість, що не підлягає погашенню протягом дванадцяти місяців від дати балансу. Для одержання кредиту в банку укладають кредитний договір, в якому обумовлюють взаємні зобов’язання та економічну відповідальність сторін. Кредит є цілеспрямованим, терміновим, поворотним і платним (сплата відсотків за користування ним). Для одержання кредиту підприємство подає у банк заяву, клопотання, техніко-економічне обґрунтування, нотаріально засвідчений договір застави, документи, що підтверджують наявність майна, яке заставляють, накладні або рахунки, що підтверджують товарність кредиту. Залежно від терміну повернення розрізняють короткостроковий (до 1 року), середньостроковий (від 1 до 3 років) і довгостроковий (від 3 до 5 років) кредити. Процес кредитування здійснюється на підставі відповідних нормативних документів (постанова Правління НБУ “Про кредитування” від 28.09.1995р. №246).

Довгострокові кредити видаються банком на придбання основних засобів, на капітальне будівництво та інші цілі.

Облік розрахунків за довгостроковими кредитами банків і коштами, позиченими в інших осіб, які не є поточними зобов’язаннями, ведеться на рахунку 50 “Довгострокові позики”.

На кредиті рахунка 50 відображають суми одержаних довгострокових кредитів, а також переведення короткострокових (відстрочених), на дебеті – погашення заборгованості за ними і переведення в поточну заборгованість за довгостроковими зобов’язаннями.

Рахунок має такі субрахунки: На субрахунках 501,502 відображаються суми довгострокової заборгованості банкам за наданий кредит відповідно в національній та іноземній валюті. На субрахунках 503,504 – суми відстроченої заборгованості банкам за кредит, термін погашення якого відстрочено (відповідно в національній та іноземній валюті). На субрахунках 505,506 – суми довгострокової заборгованості з залученням позикових коштів (окрім кредитів банків) відповідно в національній та іноземній валюті.

Одержання довгострокової позики банку в обліку відображають записом: ДТ 31- КТ 50 на суму одержаної позики.

Аналітичний облік ведеться позикодавцями (банками) у розрізі кожного кредиту окремо і за строками погашення кредиту.

За користування кредитом нараховуються відсотки за встановленими ставками. в обліку це відображають записами: ДТ 951 – КТ 684.

Суми цих відсотків банк щомісяця списує з поточного рахунка, в обліку це відображають записами: ДТ 684 – КТ 31.

Згідно Законі України “Про оподаткування прибутку підприємств” витрати на сплату % за фінансовими кредитами, одержаними для поповнення власних оборотних засобів, а також для придбання основних виробничих фондів і нематеріальних активів для поточної виробничої діяльності, незалежно від строків кредитування, включають до валових витрат. Витрати, пов’язані з оплатою % за одержаними кредитами, згідно з П(С)БО №16 “Витрати”, належать до фінансових витрат.

Облік короткострокових кредитів банків. Обік поточних зобов’язань підприємств перед банками за одержаними від них кредитами (позиками) в національній та іноземній валютах, термін повернення яких не перевищує 12 місяців від дати балансу, і за позиками, термін сплати яких минув, ведеться на рахунку 60 “Короткострокові позики” на кредиті рахунка відображають суми одержаних позик, на дебеті – суми їх погашення і переведення до довгострокових зобов’язань у випадку відстрочки позик. Має 6 субрахунків.

Одержання кредитів в обліку відображають записами: ДТ 31 – КТ 60.

Погашення кредитів: ДТ 60 – КТ 31.


27. ОБЛІК ОПЕРАЦІЙ З РЕОРГАНІЗАЦІЇ ТА БАНКРУТСТВА ПІДПРИЄМСТВА


В Законі Україні “Про банкрутство” сказано що банкрутство – зв’язано з браком активів у ліквідній формі, неспроможність юридичної особи задовольнити в установлений для нього строк пред’явлені до нього з боку кредитів вимоги та виконати зобов’язання перед бюджетом.

Причини банкрутства: зовнішні та внутрішні. Зовнішні: політичні, соціально-економічні, науково-технічні, зовнішньоекономічні. Внутрішні: брак стратегічного плану розвитку, низька якість менеджменту, недосконалість механізму цінотворень, збільшення дебіторської та кредиторської заборгованості, наявність зайвих робочих місць, нераціонально-організаційна структура, дефіцит власних оборотних коштів.

Реорганізація – правонаступництво однієї юридичної особи за всіма зобов`язаннями (під час злиття, приєднання, перетворення) або частиною зобов`язань(під час виділення, поділу) іншої юридичної особи.

Форми реорганізації:

• приєднання;
  
• злиття;
  
• перетворення;
  
• поділ (виділення).
  

Основними документами, що складаються при реорганізації підприємств, є передавальний акт або розподільчий баланс, які, залежно від форми реорганізації, повинні містити відповідні положення щодо всіх кредиторів і боржників підприємства. Важливим документом є інвентаризаційний опис, що є підтвердженням проведення повної інвентаризації, а також договір між підприємствами, що реорганізуються (у випадку приєднання та злиття).

Майно передається за актом приймання-передачі.

Новостворене підприємство повинно відображати в своєму вступному балансі закріплені за ним в процесі реорганізації ОЗ за первісною вартістю з одночасним відображенням нарахованого на дату реорганізації зносу таким чином: Дт 10 Кт 13

Витрати з реорганізації товариства, що реорганізується, в бухгалтерському відображаються наступними проводками:

1. нараховано витрати по оформленню засновницьких документів: Дт 42 (44) - Кт 685;
   
2. оплачено витрати по оформленню установчих документів: Дт 76 Кт 31
   

Ліквідація – оголошене припинення господарської діяльності підприємства з продажем всіх його активів, погашенням всіх фінансових зобов’язань і розподілом засобів, які залишилися, між засновниками (акціонерами).

Банкрутство – це визнана арбітражним судом неспроможність боржника відновити свою платоспроможність та задовольнити визнані судом вимоги кредиторів через застосування ліквідаційної процедури.

Ймовірність банкрутства визначається за допомогою так званого Z-рахунку, наведеного нижче.

Z-рахунок =(1,2*оборотний капітал/всі активи)+(1,4*нерозподілений прибуток/всі активи)+(3,3*дохід від основної діяльності/всі активи)+(0,6*ринкова вартість акцій/всі пасиви)+(1*обсяг продажу/всі активи).

Процедура ліквідації підприємства вважається завершеною з моменту внесення запису про це до державного реєстру.

Процедура ліквідації підприємства відображається в обліку наступним чином:

1. грошові кошти, що залишилося після погашення зобов`язань при ліквідації юридичної особи, зараховуються до статутного капіталу: Дт 44 Кт 40
   
2. розподіл грошових коштів між учасниками Дт 40 Кт 672
   
3. при видачі грошових коштів: Дт 672 Кт 30,31;
   
4. у випадку недостатньої кількості майна або інших матеріальних активів у юридичної особи, що ліквідується, на покриття збитків спрямовується статутний капітал: Дт 40 Кт 44.
   

У випадку відсутності грошових коштів при ліквідації підприємства можливий також розподіл майна, яке залишилось. Для цього проводиться інвентаризація та оцінка майна банкрута. Рекомендується наступний порядок оцінки майна підприємства, що змінює правову або організаційну форму діяльності: складається передавальний баланс на дату оцінки; готуються документи, необхідні для оцінки майна, проводиться оцінка на підставі передавального балансу та документів, підготовлених керівництвом підприємства, складається акт оцінки вартості майна; результати оцінки затверджуються органом державного майна.


28. ОБЛІК НА ПОЗАБАЛАНСОВИХ РАХУНКАХ


Система рахунків, яка застосовується сьогодні, включає як балансові, так і позабалансові рахунки.

Незважаючи на те, що інформація позабалансового обліку не використовується для складання фінансової звітності та для розрахунку показників, які характеризують фінансовий стан підприємства, його ведення є обов’язковим і входить до загальної системи бухгалтерського обліку.

Позабалансові рахунки розкривають інформацію про наявність і рух майна, яке не належить підприємству, проте тимчасово знаходиться в його розпорядженні або користуванні.

Ведення позабалансового обліку забезпечує не тільки спостереження за збереженням активів, які належать ін. підприємствам, а й надає можливість контролювати законність використання документів суворого обліку.

Методологічні засади ведення позабалансового обліку визначають: П(С)БО 1 “Загальні вимоги до фінансової звітності”, П(С)БО 11 “Зобов’язання”, П(С)БО 12 “Фінансові інвестиції”, П(С)БО 13 “Фінансові інструменти”, П(С)БО 14 “Оренда”.

Об’єктами позабалансового обліку виступають:

• активи у користуванні, на зберіганні;
  
• бланки суворого обліку;
  
• гарантія;
  
• забезпечення;
  
• забезпечення застави;
  
• контрактні зобов’язання;
  
• непередбачені активи;
  
• непередбачені зобов’язання;
  
• списані активи.
  

Позабалансові рахунки, як і балансові, мають двозначну нумерацію і субрахунки, але облік на них ведеться за простою схемою, відповідно до якої записи проводяться тільки на одному позабалансовому рахунку із зазначенням змісту та кількісно-вартісних показників операції.

Застосування одностороннього запису обумовлено тим, що кожен факт одночасно відображає право та зобов’язання завжди в рівнозначних сумах, і вони не можуть змінюватися окремо. Тому поділ позабалансових рахунків на активні і пасивні є безпідставним.

Позабалансові рахунки не кореспондують ні між собою, ні з ін. рахунками бухгалтерського обліку, а тому закриваються в односторонньому порядку.

Позабалансові рахунки можна умовно поділити на 3 групи:

майнові (орендовані необоротні активи, активи на відповідальному зберіганні);

умовних прав і зобов’язань (контрактні зобов’язання, непередбачені активи й зобов’язання, гарантії та забезпечення надані, гарантії та забезпечення отримані);

операційно-контрольні (списані активи, бланки суворого обліку).


29. УПРАВЛІНСЬКИЙ ОБЛІК, ЙОГО СУТЬ ТА ЗНАЧЕННЯ


Управлінський облік формує інформацію для управлінців підприємства яка пов’язана з аспектами планування, регулювання , контролю та прийняття рішень стосовно фінансово-господарської діяльності підприємств.

Ознаки фінансово і управлінського обліку:

• обов’язковість ведення – фінансовий облік ведеться для складання фінансової звітності, а управлінський – ведеться за рішенням адміністрації підприємства
  
• мета обліку – фінансовий облік формує всю необхідну інформацію для складання фінансової звітності, управлінський облік повинен формувати інформацію для адміністрації підприємства по прийняттю рішень стосовно фінансово-господарської діяльності підприємств
  
• регулювання методики обліку фінансовий облік регулюється законом, положенням, що стосується управлінського обліку немає сталої нормативної бази
  
• звітний період – для фінансового обліку є місяць, квартал, рік, щодо управлінського інформація надається у разі її необхідності
  

• оцінка господарської операції у фінансовому обліку обов’язкова оцінка у грошовому виразі, в управлінському вона може бути різна.
  

Управлінський облік (УО) – це система обробки та підготовки інформації про діяльність підприємства для внутрішніх користувачів в процесі управління підприємством. УО не є самостійним бухгалтерським обліком. Це є продовження, а точніше подальше поглиблення, деталізація даних бухгалтерського фінансового обліку в частині затрат та доходів діяльності, коли розкривається вся ефективність придбання ресурсів, їх переробки, технологічних та організаційних рішень, мотивації тощо. Цей облік становить комерційну таємницю підприємства. Він будується суто для конкретного підприємства виходячи з характеру технологій, організаційних рішень. Основними користувачами інформації з УО є керівники, власники, засновники, менеджери. Побудова бухгалтерського управлінського обліку базується на даних фінансового обліку. Завдання УО – з допомогою деталізації та предметно-цільової конкретизації розкрити відповідність або невідповідність затрат бізнес-плановим показникам. У разі відхилення визначити, хто був ініціатором економії або винуватцем перевитрат. У побудову УО потрібно залучати дані бізнес-плану (необлікову планову, нормативну інформацію), а також технологічну, маркетингову і т. ін. Інформацію, яка може впливати на оптимізацію управлінських рішень щодо скорочення затрат, збільшення доходів, одержання додаткового прибутку або зменшення збитків. Отже поняття “управлінського обліку” значно ширше, ніж просто бухгалтерський облік УО пов’язує обліковий процес з процесом управління:

Функції УО:

• Інформаційна – забезпечення керівників всіх рівнів управління інформацією, яка необхідна для поточного планування, контролю і прийняття оперативних управлінських рішень;
  
• Комунікаційна – формування інформації, яка є засобом внутрішнього комунікаційного зв’язку між рівнями управління і різними структурними підрозділами одного рівня;
  
• Контрольна – оперативний контроль і оцінка результатів діяльності внутрішніх підрозділів і підприємства в цілому в досягненні мети;
  
• Прогнозна – перспективне планування і координування розвитку підприємства в майбутньому на підставі аналізу і оцінки фактичних результатів діяльності.
  

30.ОБЛІК ФІНАНСОВИХ РЕЗУЛЬТАТІВ ТА ЇХ РОЗПОДІЛ

Облік фінансових результатів діяльності підприємства регулюється ЗУ “Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні”, ЗУ “Про оподаткування прибутку підприємств”, ПСБО 3 “Звіт про фінансові результати”, ПСБО 15 “Дохід”, ПСБО16 “Витрати”, ПСБО 17 “Податок на прибуток”.

Фінансовим результатом господарської діяльності підприємства є прибуток або збиток. Більшу частину прибутку становить прибуток від реалізації продукції, одержаний у вигляді різниці між виручкою від реалізації продукції і витратами на її виробництво та збут.

Доходи – це збільшення економічних вигод у вигляді надходження активів чи зменшення зобов’язань. Витрати – це зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов’язань, які призводять до зменшення власного капіталу.

Збитки – це перевищення суми витрат над сумою доходів, для отримання яких здійснюються такі витрати. Прибуток – сума, на яку доходи не перевищують пов’язані з ними витрати.

В б/о чистий прибуток (збиток) формується поступово протягом фінансово - господарського року від усіх видів звичайної та надзвичайної діяльності та включає:

• чистий дохід від реалізації продукції;
  
• прибуток (збиток) від звичайної діяльності до оподаткування;
  
• прибуток (збиток) від операційної діяльності;
  
• прибуток (збиток) від надзвичайної діяльності.
  

Чистий дохід від реалізації продукції вираховується шляхом вирахування із загального доходу від реалізації суми ПДВ, акцизного збору та інших податків.

Валовий прибуток вираховується шляхом віднімання від чистого доходу с/б реалізованої продукції.

Фінансовий результат від операційної діяльності визначається як різниця між сумою валового прибутку (збитку) і доходу від іншої операційної діяльності і сумами адміністративних витрат, витрат на збут та інших операційних витрат.

Фінансовий результат від звичайної діяльності до оподаткування визначається як різниця між сумою прибутку (збитку) від операційної діяльності, фінансових доходів та інших доходів за мінусом фінансових витрат та інших витрат.

Фінансовий результат від звичайної діяльності дорівнює фінансовому результату від звичайної діяльності до оподаткування за мінусом податку з прибутку.

Окремо від фінансових результатів від звичайної діяльності відображаються невідшкодовані збитки та прибутки від надзвичайних подій.

Остаточний фінансовий результат – чистий прибуток (збиток) визначається як різниця між різними видами доходів та витрат підприємства за звітний період.

Узагальнення інформації про фінансові результати підприємства від звичайної діяльності та надзвичайних подій ведеться на рахунку 79 “Фінансові результати”. Рахунок 79 – тимчасовий, результатний, має ознаки пасивного рахунку. По кредиту рахунку 79 на підставі довідок і розрахунків бухгалтерії відображаються суми в порядку закриття рахунків обліку доходів, по дебету - суми в порядку закриття рахунків обліку витрат, а також належна сума нарахованого податку на прибуток.

Сальдо рахунку при його закритті списується на рахунок 44 “Нерозподілені прибутки (непокриті) збитки”.

Закриття рахунків 7-го та 9-го класів відображаються наступними записами:

• Дт 70 – Кт 79; Дт 71 – Кт 79; Дт 72 – Кт 79; Дт 73 – Кт 79; Дт 74 – Кт 79; Дт 75 – Кт 79.
  
• Дт 79 – Кт 90; Дт 79 – Кт 92; Дт 79 – Кт 94; Дт 79 – Кт 95; Дт 79 – Кт 96; Дт 79 – Кт 97; Дт 79 – Кт 98; Дт 79 – Кт 99.
  

Рахунок 79 “Фінансові результати” має такі субрахунки:

791 “Результат основної діяльності”;

792 “Результат фінансових операцій”;

793 “Результат іншої звичайної діяльності”;

794 “Результат надзвичайних подій”.

При визначенні фінансового результату порівнюють обороти по дебету та кредиту рахунку 79, і якщо кредитовий оборот по рахунку 79 буде більше дебетового обороту цього ж рахунку, то підприємство на цю різницю буде мати нерозподілений прибуток поточного року. Якщо дебетовий оборот по рахунку 79 більше кредитового обороту даного рахунку, тобто підприємство здійснило більше витрат, ніж мало доходу. Дані по рахунку 79 відображаються у Звіті про фінансові результати (форма №2).

Дт 79 – Кт 441 – прибуток;

Дт 442 – Кт 79 – збиток.

В усіх підприємствах основним узагальнюючим показником фінансових результатів діяльності є прибуток. За рахунок прибутку в першу чергу здійснюються розрахунки з бюджетом, формуються цільові фонди, покриваються збитки минулих років.


(продолжение вопроса 30)

Чистий прибуток, одержаний товариством як результат його господарської діяльності після сплати податків до бюджету, а також інших платежів, спрямовується на виплату дивідендів учасникам товариства в розмірі, обумовленому зборами учасників.

Сума, що залишилася, спрямовується на формування фондів підприємства, а саме:

• Резервного фонду;
  
• Фонду сплати дивідендів;
  
• Фонду соціально-культурного розвитку тощо.
  

Типові проводки з розподілу прибутку підприємства:

1. Збільшення статутного капіталу Дт 443 Кт 40
   
2. Збільшення пайового капіталу Дт 443 Кт 41
   
3. Створення резервного фонду Дт 443 Кт 43
   
4. Покриття збитків минулих періодів Дт 441 Кт 442
   
5. Списання частини прибутку на виплату дивідендів Дт 441 Кт 443
   
6. Нарахування дивідендів Дт 443 – Кт 671