1. предмет І метод бухгалтерського обліку
| Вид материала | Документы |
- Програми дисциплін ● Бухгалтерський облік Основи теорії бухгалтерського обліку, 160.6kb.
- План рахунків бухгалтерського обліку 21 > Форми бухгалтерського обліку 25 > Особливості, 45.5kb.
- План Суть І види обліку Принципи організації бухгалтерського обліку в банках Організація, 15.63kb.
- Програма вступного тестового випробування з бухгалтерського обліку, 122.05kb.
- Програма фахового вступного випробування для зарахування на навчання за окр, 2302.23kb.
- На виконання Програми реформування бухгалтерського обліку із застосуванням міжнародних, 76.65kb.
- Формат опису модуля, 17.93kb.
- Питання до іспиту з дисципліни “Бухгалтерський облік”, 50.12kb.
- Інструкція про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку банків України, 2818.44kb.
- Назва реферату: Нове в бухгалтерському обліку Розділ, 762kb.
Згідно з чинним законодавством до нарахувань до фонду оплати праці належать:
- збір на обов’язкове державне пенсійне страхування;
- збір на обов’язкове соціальне страхування;
- збір на обов’язкове соціальне страхування на випадок безробіття.
Облік цих зборів здійснюють на рахунку 65 “Розрахунки за страхуванням” на відповідних субрахунках:
651 “За пенсійним забезпеченням”, 652 “За соціальним страхуванням”, 653 “За страхуванням на випадок безробіття”.
Збір на обов’язкове державне пенсійне страхування.
ЗУ “Про збір на обов’язкове державне пенсійне страхування”.
Суб’єкти підприємницької діяльності незалежно від форми власності, бюджетні, громадські організації, що використовують працю найманих працівників, а також фізичні особи – суб’єкти підприємницької діяльності є платниками збору на обов’язкове державне пенсійне страхування за ставкою – 32,3 %.
Об’єктом нарахування збору є фактичні витрати на оплату праці, що включають витрати на виплату основної та додаткової заробітної плати й ін. видів заохочень й виплат, у тому числі в натуральній формі, що підлягають оподаткуванню на доходи фізичних осіб.
Облік розрахунків за збором на обов’язкове державне пенсійне страхування здійснюють на субрах. 651 “За пенсійним забезпеченням”. На Кт субрахунка відображають суми нарахованих зобов’язань з пенсійного страхування, на Дт – їхнє погашення.
Джерелом нарахування зборів на обов’язкове державне страхування є нарахування витрат з оплати праці.
Нарахування заробітної плати основним виробничим працівникам в обліку відображають:
Дт 23 “Виробництво”
Кт 661 “Розрахунки за заробітною платою”
Сума нарахованого збору на пенсійне страхування:
Дт 23 “Виробництво”
Кт 651 “За пенсійним забезпеченням”
Збір на обов’язкове соціальне страхування.
ЗУ “Про розмір внесків на деякі види загальнообов’язкового державного соціального страхування”
ЗУ “Про загальнообов’язкове державне страхування у зв’язку з тимчасовою непрацездатністю та витратами, що пов’язані з народженням та похованням”.
Платниками внесків є:
Юридичні особи (роботодавці) – 2,9 %
Фізичні особи (наймані працівники) – 0,5 %
Облік розрахунків за соціальним страхуванням здійснюють на субрах. 652 “За соціальним страхуванням”. На Кт цього субрахунка відображають суми нарахованих зобов’язань зі збору на соціальне страхування, на Кт – погашення та використання коштів страхування.
20. ОБЛІК ФОРМУВАННЯ ТА РОЗПОДІЛУ ЗАГАЛЬНОВИРОБНИЧИХ ВИТРАТ
Загально виробничим є витрати, пов’язані з обслуговуванням основних і допоміжних цехів та управління ними. Загально виробничі витрати поділяються на постійні та змінні.
З метою більш повного виявлення резервів економії витрат на обслуговування виробництва, їх планування, облік таких витрат необхідно вести за статтями витрат: витрати на управління виробництвом, амортизація, витрати на утримання необоротних активів, витрати на утримання виробничих приміщень, витрати на удосконалення технології та організації виробництва, витрати на обслуговування виробничого процесу, витрати на охорону праці, техніку безпеки та охорону навколишнього середовища, інші витрати.
В кінці місяця загально виробничі витрати розподіляються за кожним цехом окремо між придатною продукцією і відправним браком, між товарною продукцією і незавершеним виробництвом, а також між виробами або групами виробів.
Відповідно до П(С)БО 16 “Витрати” перелік і склад змінних і постійних загально виробничих витрат встановлюється підприємством, що зазначається в Наказі про облікову політику.
До змінних загально виробничих витрат відносяться витрати на обслуговування та управління виробництвом, які змінюються прямо пропорційно зміні обсягу виробництва. Змінні загально виробничі витрати повністю включаються до складу виробничої собівартості продукції(робіт, послуг) у періоді їх виникнення, тобто списуються на витрати виробництва(за Дт рах. 23”Виробництво”) щомісяця у повному обсязі.
До постійних загально виробничих витрат належать витрати на обслуговування і управління виробництвом, які залишаються незмінними при зміні обсягу виробництва. Загально виробничі постійні витрати формуються протягом звітного періоду в однооких розмірах незалежно від обсягу випущеної продукції, виконаних робіт, наданих послуг. Серед них – амортизація, опалення, витрати на управління виробництвом тощо.
Постійні загально виробничі витрати розподіляються на кожен об’єкт витрат з використанням бази розподілу( годин роботи, обсягу виробництва, прямих витрат тощо) при нормальній потужності.
Для встановлення величини постійних загально виробничих витрат, які підлягають віднесенню до складу виробничої с/в, необхідно запланований на одиницю бази розподілу норматив постійних витрат помножити на фактично досягнутий обсяг діяльності.
Загальна сума розподілених і нерозподілених постійних загально виробничих витрат не може перевищувати їх фактичну величину.
Отже, розподіл загально виробничих витрат проводиться у послідовності:
1. розподіл всіх загально виробничих витрат на постійні та змінні;
2. вибір бази розподілу:
- вартість прямих витрат матеріалів;
- прямі витрати на оплату праці;
- години роботи;
- витрати з переробки;
- машино-години;
3. визначення нормальної потужності підприємства та вираження її в одиницях виміру обраної бази;
4. обчислення суми постійних і змінних витрат за умови досягнення підприємством нормальної потужності;
5. розрахунок нормативу постійних і змінних витрат на одиницю бази розподілу.
Загально виробничі витрати, які знаходяться у межах нормативів, вважаються розподіленими та списуються в Дт рах. 23 “Виробництво”. Інші витрати є нерозподіленими та відносяться у Дт рах. 90 “с/в реалізації”.
Первинними документами при відображенні накопичення загально виробничих витрат є накладна, рахунок, ВКО, виписка банку, авансовий звіт, розрахунок(довідка) бухгалтерії. Для синтетичного обліку загально виробничих витрат використовують Журнал 5 (5 А).
- Списано суму змінних і постійних загально виробничих витрат: Дт 23 “Виробництво” Кт 91 “Загально виробничі витрати”
списано суму нерозподілених загально виробничих витрат: Дт 90 “Собівартість реалізації” Кт 91 “Загально виробничі витрати”
21. МЕТОДИ ОБЛІКУ ВИТРАТ НА ВИРОБНИЦТВО І КАЛЬКУВАННЯ СОБІВАРТОСТІ ПРОДУКЦІЇ, РОБІТ І ПОСЛУГ
Для збору інформації про витрати на виробництво продукції (робіт, послуг) призначений синтетичний рахунок 23 “Виробництво”, до якого відкривається стільки субрахунків, скільки видів діяльності у підприємства. Аналітичний облік рахунку 23 “Виробництво” ведеться за видами виробництва, видами чи групами продукції та статтями витрат. По Дт рах. 23 “Виробництво” на протязі звітного періоду відображають прямі матеріальні, трудові та інші прямі витрати у кореспонденції з К-том рахунків 20 “Виробничі запаси”, 22 “МШП”, 66 “Розрахунки з оплати праці” та ін. Таким чином на дебеті рах. 23 в кінці місяця відображають усі виробничі витрати, як основні, так і накладні. Завершальним етапом обліку витрат на виробництво є калькування собівартості продукції. Методи обліку витрат і калькування собівартості продукції обумовлені характером та складністю виробництва, номенклатурою виробляємої продукції, тривалістю виробничого циклу, а також наявністю незавершеного виробництва. Основні методи обліку витрат і калькування собівартості продукції: простий, позамовлений, попередільний. Вони можуть бути як ненормативними, так і нормативними.
Простий (однопередільний) використовується у виробництвах, які виробляють один вид продукції з коротким виробничим циклом, та незначним розміром витрат в незавершене виробництво, що дозволяє не приймати до уваги його наявність при калькуванні собівартості, тобто відносити усі витрати виробництва на виробництво готової продукції. (Це підприємства видобувної промисловості). Сутність цього метода в тому, що фактична собівартість одиниці продукції (1 т. вугілля) визначається шляхом поділу суми виробничих витрат, облікованими за статтями калькуляції на фактичну кількість виробленої продукції.
Позамовлений метод використовується в індивідуальних і мілко-серійних виробництвах (судно будівництво, машинобудування). Особливість цього метода – усі витрати обліковують по замовленням, незалежно від складності технічного процесу. Непрямі витрати обліковуються на рах. 91 “Загально виробничі витрати” та щомісячно включаються в собівартість окремих замовлень. Об’єктом калькування є собівартість завершених замовлень. Витрати по незавершеним замовленням залишаються на балансі як витрати в незавершене виробництво. Таким чином відпадає необхідність умовного розподілу витрат між готовою продукцією та незавершеним виробництвом.
Попередільний метод використовується у виробництвах, де готову продукцію отримують шляхом послідовної переробки вихідної сировини на окремих стадіях виробництва (металургійне, текстильне виробництво). Витрати на виробництво обліковують по окремим межам, а всередині них – за статтями калькування згідно видів та груп продукції. Розрізняють два варіанти: напівфабрикатний та без полуфабрикатний. Напівфабрикатний: визначають не тільки собівартість готової продукції, але й собівартість напівфабрикатів різного ступеню готовності, а також ведуть бухоблік руху напівфабрикатів, що відображається на рах. 25 “Напівфабрикати”. Собівартість готової продукції визначається шляхом послідовного додавання до витрат наступної межі витрат попередньої межі (тобто шляхом постійного збільшення витрат).
При безнапівфабрикатному варіанті наявність і рух напівфабрикатів відображається в оперативному обліку в натуральних вимірниках та не оформлюється бухгалтерськими записами. Собівартість напівфабрикатів не калькулюється. Т. ч. собівартість готової продукції визначається як сума цехових затрат. Собівартість сировини включається в собівартість готової продукції по обліковим даним першої межі.
Сутність нормативного методу обліку характеризується наступними принципами його організації:
Попереднім складанням нормативних калькуляцій на основі технічно обґрунтованих діючих норм витрат по основних статтях витрат виробництва в натуральному і грошовому вимірнику;
Обліком змін діючих норм у міру впровадження організаційно-технічних заходів і визначення впливу змін на собівартість продукції;
Виявленням відхилень фактичних витрат від діючих норм по місцях, причинам і винуватцям.
Ці принципи виражаються в наступному:
фактична собівартість продукції порівнюється не з запланованою, а з нормативною собівартістю одиниці продукції;
поточний облік витрат на виробництво здійснюється окремо - по нормах і відхиленням від норм;
при складанні звітної калькуляції в розрахунок приймається вплив зміни норм;
Фактична собівартість одиниці продукції визначається як алгебраїчна сума складних витрат за нормами плюс-мінус відхиленням від норм та зміни норм по кожній калькуляційні статті.
22. ОСОБЛИВОСТІ ВЕДЕННЯ ОБЛІКУ ТА СКЛАДАННЯ ФІНАНСОВОЇ ЗВІТНОСТІ НА МАЛИХ ПІДПРИЄМСТВАХ
Згідно ЗУ “Про підприємства в Україні” від 27.03.91 р. №87 –ХХ до малих підприємств відносяться новостворені та діючі підприємства чисельність працюючих яких не перевищує: в промисловості та будівництві 200 осіб, в інших галузях виробничої сфери 50 осіб, в науці на науковому обслуговування 100 осіб, в галузях не виробничої сфери 25 осіб, і в роздрібній торгівлі 25 осіб.
Для ведення бухгалтерського обліку на малих підприємствах застосовують спрощений план рахунків який складається з 8 класів. У спрощеному плані рахунків передбачені тільки балансові рахунки, кількість яких становить 25.
Регістри бухгалтерського обліку на малих підприємствах складаються щомісяця. Підставою для записів у регістрах є первинні документи про факти господарських операцій, розрахунки зносу, податкових та інших відрахувань, та ведуться у цій сумі яка зазначена у первинних документах, тобто в грн. і копійках без округлення.
Господарські операції заносяться до регістру бухгалтерського обліку за той місяць в якому вони відбулися.
Згідно методичних рекомендацій по застосуванню регістрів бухгалтерського обліку малими підприємствами від 25.06.2003 №422 передбачено 2 варіанти ведення регістрів:
1) проста форма обліку, яка розрахована на малі підприємства з незначним документооборотом і предметом діяльності яких не є виробництво готової продукції. Вони як правило використовують такі регістри: журнал обліку готової продукції і відомість 3-м
2) спрощена форма обліку, яка розрахована на малі підприємства з більшим обсягом документообороту, і які займаються виробництвом готової продукції. Вони застосовують 5 відомостей та оборотно-сальдову відомість.
Дані регістрів БО застосовують для складання фінансової звітності та заповнення інших форм звітності.
Згідно П(С)БО №25 “Фінансовий звіт СМП” фінансова звітність малого підприємства складається з балансу (ф№1-м) і Звіту про фінансові результати (ф№2-м).
23. ОБЛ ІК ФОРМУВАННЯ СТАТУТНОГО КАПІТАЛУ
Нормативна база: ЗУ “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність”, ЗУ “Про господарські товариства”, ЗУ “Про підприємства в Україні”, П(С)БО 5.
Для початку діяльності підприємства незалежно від його організаційно-правової форми необхідно мати певний стартовий капітал, який би дозволив профінансувати першочергові заходи щодо налагодження фінансово-господарської діяльності. Таку функцію можуть відігравати позикові кошти, але найчастіше засновники наділяють новостворену юр-ну особу певними коштами та майном, формуючи статутний фонд.
Статутний капітал (СК) є основним елементом ВК, який характеризує розміри і фінансовий стан підприємства. СК відображається в сумі, що зареєстрована в установчих документах як сукупність внесків засновників. Формування СК за рахунок внесків засновників обов’язково фіксується в установчих документах. Сума СК, а також рішення про збільшення або зменшення його обов’язково повинні знайти відображення в державному реєстрі господарських одиниць.
Для обліку операцій по формуванню та змін СК призначений рахунок 40 “СК”, рахунок 46 “Неоплачений капітал”, 45 “Вилучений капітал”.
Всі операції, пов’язані з формуванням, змінами, ліквідацією статутного капіталу, відображаються на рахунку 40. Сальдо цього рахунку повинно відповідати розміру СК.
Рахунок 40 пасивний, фондовий, призначений для обліку та узагальнення інформації про стан та рух СК підприємства. По Кт відображається збільшення СК, по ДТ його зменшення (вилучення). Аналітичний облік СК ведеться за видами капіталу по кожному засновнику, учаснику, акціонеру.
Згідно чинного законодавства кожний вид підприємництва має мінімальний розмір СК:
1.АТ-1250 мінімальних зарплат;
2.ТОВ і ТДВ-100 мінімальних зарплат;
3.для місцевих корпоративних банків-1млн. євро;
4.комерційні банки, що здійснюють діяльність на території однієї області-3 млн. євро;
5.комерційні банки що здійснюють діяльність на всій території України - 5 млн. євро;
6.для страхових компаній-500 тис. євро.
7.для фондових бірж-10 тис. неоподатковуваних мінімумів доходів НМДГ.
Згідно ЗУ “Про господарські товариства” вкладами учасників та засновників до статутного фонду можуть бути (будинки, споруди, права на користування природними ресурсами, та грошові кошти). Забороняється використовувати для формування статутного фонду бюджетних коштів та кошти, що отримані в кредит або під заставу. Факт внесення вкладу підтверджується відповідними документами. За несвоєчасне внесення вкладу учасник сплачує на користь товариства 10% невнесеної суми, якщо іншого непередбачено в статуті.
Типові проводки з формування СК: 1. зареєстровано статут АТ та відображено розмір СК - ДТ46-КТ40. 2. Оплачено частину акцій готівкою в національній валюті - ДТ 301-КТ46.
24. ОБЛІК ВЛАСНОГО КАПІТАЛУ
Власний капітал – це загальна вартість засобів підприємства, які належать йому на правах власності та використовуються ним для формування його активів.
Відповідно до ПСБО 2 “Баланс” власний капітал є частиною в активах підприємства, яка залишається після вирахування його зобов’язань. Власний капітал відображається в балансі одночасно з відображенням активів або зобов’язань, які призводять до його зміни.
Згідно з ПСБО 5 “Звіт про власний капітал” власний капітал підприємства складається наступним чином: статутний капітал, пайовий капітал, додатковий капітал, резервний капітал, нерозподілені прибутки (непокриті збитки), вилучений капітал, неоплачений капітал.
Основним елементом власного капіталу є статутний капітал. Статутний капітал – це організаційно-правова форма капіталу, величина якого визначається установчими документами господарюючого суб’єкта згідно з чинним законодавством. Це сукупність внесків (часток, акцій за номінальною вартістю) засновників (учасників) в майно, виражених у грошовому вимірнику, при створенні підприємства для забезпечення його статутної діяльності. Для обліку операцій по формуванню та зміні статутного капіталу призначений рахунок 40 “Статутний капітал”.
Сума, яка на дату реєстрації підприємства оголошена, але фактично не внесена засновниками, представляє собою неоплачений капітал підприємства. Невкладені кошти засновників (учасників) зменшують реальний розмір статутного капіталу та в пасиві Балансу відображають зі знаком мінус (рахунок 46 “Неоплачений капітал”.
Пайовий капітал – це сукупність добровільно розміщених у товаристві для здійснення його господарсько-фінансової діяльності коштів фізичних і юридичних осіб. Він формується за рахунок сум пайових внесків членів споживчих товариств, житлово-будівельних кооперативів, кредитних спілок та інших підприємств, а також паїв членів сільськогосподарських виробничих кооперативів (СВК) у сільському господарстві, одержаних у результаті розподілу на паї колективної власності (рахунок 41 “Пайовий капітал”).
Додатковий капітал складається з емісійного доходу, тобто доходу, одержаного від розміщення акцій власної емісії за цінами, які перевищують номінальну вартість; дооцінки активів; безоплатного одержання необоротних активів; іншого додаткового капіталу (рахунок 42 “Додатковий капітал” має наступні субрахунки: 421 “Емісійний доход”; 422 “Інший вкладений капітал”; 423 “Дооцінка активів”; 424 “Безоплатно одержані необоротні активи”; 425 “Інший додатковий капітал”.
Суми вилученого капіталу відображають вартість акцій власної емісії, які на даний момент не розміщені серед акціонерів. Вилучений капітал не впливає на суму власного капіталу. Він показує, що капітал належить підприємству, але не закріплений за конкретною фізичною особою (акціонером). Вилучений капітал повинен бути перепроданий або анульований (рахунок 45 “Вилучений капітал” має наступні субрахунки: 451 “Вилучені акції”; 452 “Вилучені вклади й паї”; 453 “Інший вилучений капітал”).
Кошти резервного капіталу використовуються відповідно до напрямів, передбачених установчими документами: як правило, у випадку недостачі прибутку за рахунок резервного капіталу покриваються непередбачені витрати, погашаються борги перед кредиторами при ліквідації підприємства, виплачуються дивіденди за привілейованими акціями тощо (рахунок 43 “Резервний капітал”). Статтею 14 Закону України “Про господарські товариства” передбачено створення в господарському товаристві резервного капіталу в розмірі, встановленому установчими документами, але не менше 25% статутного капіталу. Розмір щорічних відрахувань до резервного капіталу передбачається установчими документами, але не може бути меншим 5% суми чистого прибутку.
Нерозподілені прибутки – це прибутки, одержані в результаті господарсько-фінансової діяльності підприємства, зменшені на суму прибутків, використаних у звітному році. Нерозподілений прибуток є власністю акціонерів (учасників, засновників) і збільшує суму власного капіталу. Якщо фінансовим результатом діяльності є збиток, то сума збитку зменшує суму власного капіталу (рахунок 44 “Нерозподілені прибутки (непокриті збитки)” має наступні субрахунки: 441 “Прибуток нерозподілений”; 442 “Непокриті збитки”; 443 “Прибуток, використаний у звітному періоді”).
(продолжение вопроса № 24)
| № | Зміст господарської операції | Д-т | К-т |
| 1 | Оголошено статутний капітал | 46 | 40 |
| 2 | Відображено внески до статутного капіталу | 30, 31, 10, 11, 12, 20 | 46 |
| 3 | Збільшено розмір статутного капіталу: за рахунок індексації балансової вартості основних засобів; за рахунок реінвестування прибутку | 423 443 | 40 |
| 4 | Зменшено статутний капітал | 40 | 672 |
| 5 | Повернуто частку в статутному капіталі засновнику | 672 | 30 |
| 7 | Викуплено акції за купівельною вартістю | 45 | 30,31 |
| 8 | Реалізовано акції: на купівельну вартість акцій; на різницю між продажною і купівельною вартістю; на продажну вартість викуплених акцій на різницю між купівельною та продажною вартостями | 301, 311 301, 311 301, 311 421, 443 | 451 421 451 451 |
| 8 | Оприбутковано внески членів житлово-будівельного кооперативу | 30, 31 | 41 |
| 9 | Відображено частину прибутку, спрямовану на формування резервного капіталу | 443 | 43 |
| 10 | Списано частину прибутку, використану в звітному періоді | 441 | 443 |