1. предмет І метод бухгалтерського обліку

Вид материала

Документы

Содержание 14. Особливості обліку експортно-імпортних операцій 15.Облік орендних операцій 16. Облік витрат виробництва 17. Облік фінансових інвестицій 18. Облік готової продукції та її реалізації

Подобный материал:

• Програми дисциплін ● Бухгалтерський облік Основи теорії бухгалтерського обліку, 160.6kb.
• План рахунків бухгалтерського обліку 21 > Форми бухгалтерського обліку 25 > Особливості, 45.5kb.
• План Суть І види обліку Принципи організації бухгалтерського обліку в банках Організація, 15.63kb.
• Програма вступного тестового випробування з бухгалтерського обліку, 122.05kb.
• Програма фахового вступного випробування для зарахування на навчання за окр, 2302.23kb.
• На виконання Програми реформування бухгалтерського обліку із застосуванням міжнародних, 76.65kb.
• Формат опису модуля, 17.93kb.
• Питання до іспиту з дисципліни “Бухгалтерський облік”, 50.12kb.
• Інструкція про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку банків України, 2818.44kb.
• Назва реферату: Нове в бухгалтерському обліку Розділ, 762kb.

14. ОСОБЛИВОСТІ ОБЛІКУ ЕКСПОРТНО-ІМПОРТНИХ ОПЕРАЦІЙ

Експорт (експорт товарів) – продаж товарів українськими суб’єктами зовнішньоекономічної діяльності іноземними суб’єктам господарської діяльності ( у тому числі з оплатою в не грошовій формі) з вивезенням або без вивезення цих товарів через митний кордон України, включаючи реекспорт товарів.

Заохочуючи вітчизняного товаровиробника підприємство оподатковує експортні постачання ПДВ за 0 ставкою, тобто підприємство експортер не втрачає права на податковий кредит.

Якщо валютою розрахунків по експортному контракту виступає будь-який різновид іноземної валюти, то підприємство звільняється від сплати акцизного збору.

В більшості випадків підприємство експортер звільнено від вивізного мита, тому що Україна ратифікувала договори про усунення подвійного оподаткування більш ніж з 50 країнами світу. В разі якщо експортер сплачує мито, то сума мита розраховується у відсотках від митної вартості товару. Якщо ставка мита встановлена в євро, то необхідно ставку євро помножити на кількість експортованої продукції та на офіційний курс НБУ, який діяв на день оформлення вивізної вантажно-митної декларації.

Митні збори стягуються за проходження митного контролю в розмірі більшості випадків 0,2% від митної вартості вантажу, а по металопродукції в 5 разів більше, 1%.

50% валютної виручки, яка надійшла на валютний рахунок експортера підлягає обов’язковому продажу на українській міжбанківській валютній біржі.

Після переходу права власності від продавця до покупця в бухгалтерському обліку дохід від реалізації продукції, товарів, робіт та послуг відображається по дебету рахунку 362 “Розрахунки з іноземними покупцями” і кредиту рахунку 70 “Доходи від реалізації” з використанням відповідних субрахунків.

Після цієї операції можливе відображення витрат по експортній операції, а саме списання реалізованих на експорт товарів по дебету рахунку 90 “Собівартість реалізації” і кредиту рахунків 28 або 26 за обліковою вартістю.

В процесі реалізації експортної продукції у підприємства виникають комерційні витрати, зокрема такі, як витрати на підготовку товарів до відвантаження, їх перевезення всередині країни та за кордоном, вантажно-розвантажувальні роботи, страхування та зберігання вантажів в дорозі, оплату зборів за митне оформлення вантажів тощо. Такі витрати накопичуються на рахунку 93 “Витрати на збут” з подальшим перенесенням до складу фінансових результатів діяльності.

Аналітичний облік експортних операцій необхідно організовувати за трьома основними напрямками: за кожним покупцем; за кожним видом платежу; за валютою платежу.

Імпорт (імпорт товарів) – купівля (у тому числі з оплатою в не грошовій формі) українськими суб’єктами зовнішньоекономічної діяльності в іноземних суб’єктів господарської діяльності товарів із ввезенням або без ввезення їх на територію України, включаючи купівлю товарів, призначених для власного споживання установами та організаціями України, розташованими за її межами.

Митна вартість товарів, увезених на територію України, визначається згідно Законом України “Про Єдиний митний тариф” і перераховується за курсом НБУ на дату подання вантажної митної декларації митним органам з урахуванням фактично сплачених сум мита і митних зборів. Тобто при визначенні митної вартості до неї включають ціну, що передбачена договором (контрактом) і зазначена в рахунку-фактурі.

На товари, що ввозяться на митну територію України, нараховуються митні збори. Ставки митних зборів залежать від виду товару та нараховуються у відсотках до фактурної вартості товару.

Товари, що ввозяться в Україну, обкладаються податком на додану вартість та акцизним збором (підакцизні товари) за ставками згідно з чинним законодавством. Оподаткуванню підлягають імпортні товари, ввезені суб’єктами зовнішньоекономічної діяльності, а також громадянами, які займаються підприємницькою діяльністю без створення юридичної особи. Ці товари можуть використовуватись для власних і виробничих потреб, реалізації у вільному обігу; мати статус імпортованих тимчасово, а також таких, що ввезені на правах комісії та реекспортовані незалежно від країни походження.

В бухгалтерському обліку сума сплаченого мита та митних зборів включається до вартості імпортних товарно-матеріальних цінностей проводкою: ДТ рахунків 15,20,22,28 КТ рахунку 642 “Розрахунки за обов’язковими платежами”.

Сплати цих сум, як правило, проводиться з поточного рахунку, що в бухгалтерському обліку відображається проводкою: ДТ 642 КТ 311.

Найбільш поширеними імпортними операціями є ввезення товарів, у зв’язку з чим умовні приклади розглядаються саме із ввезення цього виду товарно-матеріальних цінностей.


(продолжение вопроса № 14)

Імпортні товари відображаються в обліку з моменту їх одержання за купівельними або продажними цінами в залежності від місця їх зберігання, тобто за обліковими цінами.

Облікова ціна на один і той же товар може бути різною в залежності від умов поставок і місцезнаходження товару.

Повна імпортна вартість товару складається з його контрактної вартості, накладних витрат, сплачених в іноземній валюті, сплаченого мита, зборів і податків при розмитнені вантажу.

При формуванні первісної вартості імпортних товарів на рахунок 281 “Товари на складі” буде відноситися їх митна вартість, тобто контрактна вартість, перерахована за курсом НБУ на дату ввезення.

Для розрахунків з іноземними постачальниками за придбані товари використовується пасивний рахунок 632 “Розрахунки з іноземними постачальниками”. Облік по цьому рахунку необхідно вести паралельно в національній та іноземній валюті. За умови наступної оплати імпортної поставки грошовими коштами цей рахунок є монетарною статтею, у зв’язку з чим слід пам’ятати про необхідність визначення в бухгалтерському обліку курсової різниці на дату балансу та на дату здійснення операції. За умови зростання курсу іноземної валюти така курсова різниця відображається на рахунку 945 “Втрати від операційної курсової різниці”, а за умови зменшення курсу іноземної валюти, в якій обліковується заборгованість – на рахунку 714 “Дохід від операційної курсової різниці”. З подальшим відображення у складі фінансових результатів на рахунку 791 “Результати основної діяльності”.

Для розрахунків з іноземними контрагентами за придбані необоротні активи доцільно використовувати рахунок 685 “Розрахунки з іншими кредиторами”, облік на якому ведеться аналогічно до попереднього випадку. Але курсова різниця по такій заборгованості, що буде погашатись іноземною валютою або її еквівалентами, відображається на рахунку 974 “Втрати від неопераційних курсових різниць” та 744 “Дохід від не операційної курсової різниці” відповідно.

Синтетичний облік розрахунків з контрагентами по всіх послугах, пов’язаних з доставкою товарно-матеріальних цінностей до місця призначення, ведеться на рахунку 685. Ці послуги, в залежності від місця розташування їх виконавця, можуть бути оплачені як в національній, так і в іноземній валюті. В останньому випадку облік по рахунку слід вести в порядку, передбаченому для відображення в обліку імпортних операцій.

Аналітичний облік розрахунків по імпортних операціях рекомендується здійснювати в розрізі країн, а всередині їх – в розрізі постачальників, номерів контрактів та документів до сплати, ведеться за місцями зберігання і обліковими партіями, при визначені ознак яких береться до уваги: характер товару, можливість зберігання партії в процесі перевезення, зберігання вантажу.


15.ОБЛІК ОРЕНДНИХ ОПЕРАЦІЙ


Методологічні засади формування у бухгалтерському обліку інформації про оренду та її розкриття у фінансовій звітності визначається П (С)БО №14 “Оренда”. Оренда – угода, за якою орендар набуває права користування необоротним активом за плату протягом погодженого з орендарем строку. Передачу в оренду окремого виду майна проводять на підставі приймально-передавальних актів і договору оренди. У договорі оренди визначають строк їх майбутньої служби, розрахований, виходячи з оцінки майна з урахуванням його фактичного зносу і діючих норм амортизаційний відрахувань. Орендар здане в оренду майно обліковує на своєму балансі – у складі основних засобів, з відповідною політикою в інвентарній картці об’єкту основних засобів. Акт прийому-передачі є додатком до договору про оренду. Необхідно звернути увагу на такі основні відмінності (ознаки) фінансової оренди від операційної, оскільки визначення суті договору оренди і подальший бух. облік залежить від правильності їх розуміння. Орендар набуває права власності на орендований актив після закінчення строку оренди.

Якщо в договорі чітко передбачено, що після завершення всіх розрахунків та закінчення строку дії договору орендований актив залишається у орендаря, то можна вважати, що дана умова виконується і оренда є фінансовою.

Орендар має можливість і намір придбати об’єкт оренди за ціною, нижчою за його справедливу вартість на дату придбання .

Можливість викупу об’єкта оренди повинна бути, перш за все, надана орендарю орендодавцем і зафіксована в договорі. Якщо в договорі записано, що орендар має право (або можливість) придбати актив за вигідною ціною, то такий договір визначає відносини фінансової а не операційної оренди.

Строк оренди становить більшу частину (тобто більше 50%) строку оренди корисного використання (експлуатації) об’єкта оренди.

Теперішня вартість мінімальних орендних платежів спочатку строку оренди дорівняє або перевищує справедливу вартість об’єкта оренди.

Строком корисного використання (експлуатації) об’єкта оренди:

Період часу, протягом якого, як очікується, він буде використовуватися підприємством;

Або кількість продукції, яку підприємство очікує отримати від об’єкта оренди.

Строк корисного використання активу не обмежується строком договору оренди.

Однією із суттєвих умов договору оренди майна є орендна плата, яка встановлюється в грошовій формі. Орендна плата – це платіж, який вносить орендар орендодавцю не залежно від наслідків господарської діяльності.

Орендодавець відображає в бух. обліку наданий у фінансову оренду об’єкт, як дебіторську заборгованість орендаря в сумі мінімальних орендних платежів і не гарантованої ліквідаційної вартості за вирахуванням фінансового догоду, що підлягає отриманню, з визначенням іншого доходу (доходу від реалізації необоротних активів). Одночасно залишкова вартість об’єкта фінансової оренди виключається за балансом орендодавця з відображенням у складі інших витрат (собівартості реалізованих необоротних активів). В бух. обліку це відображається такими записами:

Дебет рахунку „Заборгованість за майно по фінансовій оренді” та кредитом рахунка “Основні засоби” та дебетом рахунка “Знос основних засобів” (на суму амортизації).

Щомісячно належно до погашення частина вартості об’єктів фінансової оренди відображається орендодавцем за кредитом рахунка “Розрахунки з іншими дебіторами”.

Одержані кошти відображаються записом за дебетом рахунку у банку та кредитом рахунку “Розрахунки з дебіторами”.

Вартість майна, що взято в оренду, орендар за оцінкою враховує в дебеті субрахунку “Орендовані основні засоби” і в кредиті субрахунку “Знос орендованих основних засобів” (в сумі їх зносу) та кредиті рахунку “Довгострокові зобов’язання по оренді (в розмірі їх залишкової вартості).

Щомісячно належно до сплати частина вартості об’єктів фінансової оренди відображається орендарем за кредитом рахунка “Розрахунки з кредиторами” та дебетом рахунка “Довгострокові зобов’язання по оренді”. Сплачені кошти відображаються записом за дебетом рахунка “Розрахунки з кредиторами та кредитом рахунка в банку”.


16. ОБЛІК ВИТРАТ ВИРОБНИЦТВА

Випуск продукції, яка буде реалізована, і одержання прибутку від цієї реалізації – головна мета виробничої діяльності підприємства. Характерною особливістю виробничих процесів є формування витрат на виробництво продукції.

Відповідно до П(С)БО, під витратами розуміють зменшення економічних вигод внаслідок вибуття активів або збільшення зобов’язань, які призводять до зменшення власного капіталу.

Облік витрат – відображення на рахунках бухгалтерського обліку витрат, понесених на підприємстві протягом звітного періоду, пов’язаних з процесами постачання, виробництва та реалізації в розрізах, що формують собівартість готової продукції.

Для контролю й аналізу за витратами поряд з їх обліком за економічними елементами застосовується групування витрат на виробництво за статтями калькуляції, в розрізі яких обчислюється собівартість продукції.

У П(С)БО 16 “Витрати” передбачено єдине для всіх підприємств групування витрат за економічними елементами: матеріальні витрати, витрати на оплату праці, відрахування на соціальні заходи, амортизація, ін. витрати.

Згідно з П(С)БО 16 собівартість реалізованої готової продукції складається з виробничої собівартості продукції, реалізованої протягом звітного періоду, нерозподілених постійних загальновиробничих витрат та понаднормативних виробничих витрат. Собівартість реалізованої готової продукції визначається за методами оцінки вибуття запасів.

Таким чином, за способом включення до собівартості витрати поділяють на прямі та непрямі. Прямими називаються витрати на виробництво конкретного виду продукції, які безпосередньо включаються до її собівартості на підставі первинних документів.

Непрямі витрати – це витрати на виробництво, які не можуть бути віднесені безпосередньо до конкретного об’єкту витрат економічно доцільним шляхом, а тому потребують розподілу.

Не включаються до виробничої собівартості та списуються на витрати періоду, в якому вони були здійснені, наступні витрати:

• понаднормативні відходи;
  
• витрати на зберігання ;
  
• адміністративні витрати;
  
• витрати на збут.
  

Крім цього, за відношенням до виробничого процесу витрати можна поділити на основні (ті, що безпосередньо пов’язані з виробничим процесом) та накладні (пов’язані з організацією, обслуговування виробництва та управління ним).

За ступенем залежності від обсягів діяльності витрати поділяються на змінні (величина яких змінюється пропорційно обсягу виробництва) та постійні.

Для обліку виробничих витрат і визначення собівартості виготовленої продукції призначений активний калькуляційний рахунок 23 “Виробництво”.

За дебетом рахунку 23 відображаються прямі матеріальні, трудові та ін. прямі витрати, а також виробничі накладні витрати та втрати від браку продукції; з кредиту списуються суми фактичної виробничої собівартості готової продукції у дебет рахунків 26, 27; виконаних робіт та послуг – у дебет рахунку 90.

Аналітичний облік за рахунком 23 ведеться за видами виробництв, статтями витрат і видами або групами продукції, що виробляється.

Для збору інформації про витрати на виробництво продукції (робіт, послуг) призначений синтетичний рахунок 23 “Виробництво”, до якого відкривається стільки субрахунків, скільки видів діяльності у підприємства. Аналітичний облік рахунку 23 “Виробництво” ведеться за видами виробництва, видами чи групами продукції та статтями витрат. По Дт рах. 23 “Виробництво” на протязі звітного періоду відображають прямі матеріальні, трудові та інші прямі витрати у кореспонденції з К-том рахунків 20 “Виробничі запаси”, 22 “МШП”, 66 “Розрахунки з оплати праці” та ін. Таким чином на Дт рах. 23 в кінці місяця відображають усі виробничі витрати, як основні, так і накладні. Завершальним етапом обліку витрат на виробництво є калькування собівартості продукції. Методи обліку витрат і калькування собівартості продукції обумовлені характером та складністю виробництва, номенклатурою виробляємої продукції, тривалістю виробничого циклу, а також наявністю незавершеного виробництва. Основні методи обліку витрат і калькування собівартості продукції: простий, позамовлений, попередільний. Вони можуть бути як ненормативними, так і нормативними.

Простий (однопередільний) використовується у виробництвах, які виробляють один вид продукції з коротким виробничим циклом, та незначним розміром витрат в незавершене виробництво, що дозволяє не приймати до уваги його наявність при калькуванні собівартості, тобто відносити усі витрати виробництва на виробництво готової продукції. (Це підприємства видобувної промисловості). Сутність цього метода в тому, що фактична собівартість одиниці продукції (1 т. вугілля) визначається


(продолжение вопроса № 16)

шляхом поділу суми виробничих витрат, облікованими за статтями калькуляції на фактичну кількість виробленої продукції.

Позамовлений метод використовується в індивідуальних і мілко-серійних виробництвах (судно будівництво, машинобудування). Особливість цього метода – усі витрати обліковують по замовленням, незалежно від складності технічного процесу. Непрямі витрати обліковуються на рах. 91 “Загально виробничі витрати” та щомісячно включаються в собівартість окремих замовлень. Об’єктом калькування є собівартість завершених замовлень. Витрати по незавершеним замовленням залишаються на балансі як витрати в незавершене виробництво. Таким чином відпадає необхідність умовного розподілу витрат між готовою продукцією та незавершеним виробництвом.

Попередільний метод використовується у виробництвах, де готову продукцію отримують шляхом послідовної переробки вихідної сировини на окремих стадіях виробництва (металургійне, текстильне виробництво). Витрати на виробництво обліковують по окремим межам, а всередині них – за статтями калькування згідно видів та груп продукції. Розрізняють два варіанти: напівфабрикатний та без полуфабрикатний. Напівфабрикатний: визначають не тільки собівартість готової продукції, але й собівартість напівфабрикатів різного ступеню готовності, а також ведуть бух. облік руху напівфабрикатів, що відображається на рах. 25 “Напівфабрикати”. Собівартість готової продукції визначається шляхом послідовного додавання до витрат наступної межі витрат попередньої межі (тобто шляхом постійного збільшення витрат).

При безнапівфабрикатному варіанті наявність і рух напівфабрикатів відображається в оперативному обліку в натуральних вимірниках та не оформлюється бухгалтерськими записами. Собівартість напівфабрикатів не калькулюється. Т. ч. собівартість готової продукції визначається як сума цехових затрат. Собівартість сировини включається в собівартість готової продукції по обліковим даним першої межі.

Сутність нормативного методу обліку характеризується наступними принципами його організації:

• Попереднім складанням нормативних калькуляцій на основі технічно обґрунтованих діючих норм витрат по основних статтях витрат виробництва в натуральному і грошовому вимірнику;
  
• Обліком змін діючих норм у міру впровадження організаційно-технічних заходів і визначення впливу змін на собівартість продукції;
  
• Виявленням відхилень фактичних витрат від діючих норм по місцях, причинам і винуватцям.
  

Ці принципи виражаються в наступному:

1. фактична собівартість продукції порівнюється не з запланованою, а з нормативною собівартістю одиниці продукції;
   
2. поточний облік витрат на виробництво здійснюється окремо - по нормах і відхиленням від норм;
   
3. при складанні звітної калькуляції в розрахунок приймається вплив зміни норм;
   
4. Фактична собівартість одиниці продукції визначається як алгебраїчна сума складних витрат за нормами плюс-мінус відхиленням від норм та зміни норм по кожній калькуляційні статті.
   

17. ОБЛІК ФІНАНСОВИХ ІНВЕСТИЦІЙ

Інвестиція це вкладення будь-якого активу з метою отримання від цього доходу. В Україні фінансові інвестиції регламентуються ПСБО№12 (Фінансові інвестиції).

Довгострокові фінансові інвестиції це інвестиції термін погашення яких більше одного року, до довгострокових належать такі види вкладів:

• придбання довгострокових цінних паперів;
  
• вкладення у статутний капітал інших підприємств;
  
• надання іншим підприємствам довгострокових позик
  
• облік довгострокових фінансових інвестицій здійснюється за наступними субрахунками:
  

141- інвестиції пов’язаним сторонам за методом участі в капіталі

142- інші інвестиції пов’язаним сторонам

143 – інвестиції не пов’язаним сторонам

Згідно ПСБО№12 при обліку фінансових інвестицій виникають питання щодо премії та дисконту. Під дисконтом розуміють суму яку підприємство заощаджує під час придбання боргового цінного паперу, премія коли вартість придбання цінного паперу перевищує номінальну вартість. Фінансові інвестиції в балансі підприємства повинні обліковуватись за амортизаційною вартістю, яка нараховується одночасно з нарахуванням відсотків.

Довгострокові фінансові інвестиції ми можемо побачити у тих випадках, коли підприємство здійснює вкладання своїх коштів в інше підприємство. Даний метод називається методом участі в капіталі. Методика методу участі в капіталі визначається в тому, що балансова вартість інвестицій збільшується або зменшується у частині вкладених коштів у власному капіталі об’єкту інвестування.

Планом рахунків для обліку короткострокових фінансових інвестицій призначений рахунок 35, який має два субрахунку 351- еквіваленти грошових коштів (до 3 місяців) 352 – інші поточні фінансові інвестиції (до 12 місяців).

На даних субрахунках можуть обліковуватись короткострокові боргові цінні папери та інші позики підприємства.


18. ОБЛІК ГОТОВОЇ ПРОДУКЦІЇ ТА ЇЇ РЕАЛІЗАЦІЇ

До готової продукції належить продукція, обробка якої закінчена та яка пройшла випробування, приймання, укомплектування згідно з умовами договорів, відповідає затвердженим стандартам , пройшла технічний контроль підприємства, здатна на склад або замовнику (покупцю ) згідно з діючим порядком прийняття продукції. Продукція є результатом виробництва. Облік готової продукції регулюється ПСБО №9 “Запаси” та ПСБО 16 “Витрати”.

Для обліку виготовленої продукції передбачено два рахунки – 26 та 27 . Ці рахунки активні, балансові, призначені для обліку господарських засобів. Рахунок 26 “Готова продукція “ використовується для узагальнення інформації про наявність та рух продукції . По Дт рахунку 26 відображається надходження готової продукції власного виробництва за первісною вартістю, по Кт – списання готової продукції за сумою відхилень фактичної виробничої собівартості готової продукції від її вартості за обліковими цінами, що відноситься до реалізованої продукції, яка визначається у % та обчислюється як відношення відхилень по залишку готової продукції на початок місяця та відхилень по продукції, яка здана на склад протягом місяця, до вартості продукції за обліковими цінами. Операції з обліку готової продукції відображаються в журналі – ордері №10 . Рахунок 27 “Продукція сільськогосподарського виробництва “ призначений для обліку та узагальнення інформації про наявність та рух сільськогосподарської продукції. По Дт – надходження , по Кт – вибуття внаслідок продажу , безоплатної передачі тощо. Відпуск (відвантаження ) продукції покупцю оформлюється видатковими накладними, приймально – здавальними актами із зазначенням номера накладної і дати оформлення, одиниць виміру, кількості ,оптової ціни.

Типові проводки.

1. Оприбутковано на склад готову продукцію Дт 26 Кт 23
   
2. Відображено в складі готової продукції напівфабрикати власного виробництва, призначені для реалізації на сторону Дт 26 Кт 25
   
3. Отримано готову продукцію в результаті здійснення спільної діяльності Дт 26Кт 37
   
4. Відображено суму дооцінки готової продукції Дт26 Кт 423
   
5. Виявлено при інвентаризації лишки готової продукції Дт26 Кт719
   
6. Списано собівартість реалізованої готової продукції Дт 901 Кт 26
   
7. Використано готову продукцію для адміністративних потреб Дт 92 Кт 26
   
8. Використано готову продукцію для позавиробничих потреб Дт 93 Кт 26
   
9. Списано первісну вартість готової продукції, втраченої внаслідок стихійного лиха Дт 99 Кт 26
   
10. Відображено вартість готової продукції, виданої зі складу підзвітний особі Дт 372 Кт 26
    

Якщо облік готової продукції ведеться за обліковими цінами, то по закінченні звітного періоду, після визначення фактичної собівартості готової продукції, записи по випуску і відвантаженню корегуються на суму відхилень фактичної собівартості від її вартості за обліковими цінами шляхом їх співставлення. Від’ємна сума відхилень фіксується методом червоного сторно, додатня- звичайним записом.

Оприбуткування готової продукції з виробництва на склад відображається в різних документах –накладних, актах, відомостях випуску продукції. Працівник складу відображає дані про готову продукцію в картках складського обліку. В бухгалтерії для звірки даних складського обліку готової продукції з даними бухгалтерського обліку складається Книга залишків готової продукції, до якої переносяться залишки з карток складського обліку. Бухгалтер проставляє облікові ціни та визначає залишки за кожним видом, сортом готової продукції у грошовому вимірнику.

Важливого значення має організація аналітичного обліку готової продукції. Готова продукція обліковується на підприємстві за місцями її зберігання й окремими видами у встановлених одиницях виміру: натуральних, умовно-натуральних. Аналітичний облік приймання та відпуску готової продукції, ведеться на підставі прибуткових і видаткових документів, здійснюється за видами готової продукції, яка може відображатися за обліковими цінами з виділенням в регістрах відхилень фактичної виробничої собівартості виробів від їх вартості за обліковими цінами.

На складі в облікових регістрах (картках, відомостях, Книзі складського обліку) готова продукція обліковується у кількісному вираженні. У картках або Книгах складського обліку здійснюються записи про надходження та відпуск готової продукції та щоденно виводяться її залишки.