1. предмет І метод бухгалтерського обліку
| Вид материала | Документы |
- Програми дисциплін ● Бухгалтерський облік Основи теорії бухгалтерського обліку, 160.6kb.
- План рахунків бухгалтерського обліку 21 > Форми бухгалтерського обліку 25 > Особливості, 45.5kb.
- План Суть І види обліку Принципи організації бухгалтерського обліку в банках Організація, 15.63kb.
- Програма вступного тестового випробування з бухгалтерського обліку, 122.05kb.
- Програма фахового вступного випробування для зарахування на навчання за окр, 2302.23kb.
- На виконання Програми реформування бухгалтерського обліку із застосуванням міжнародних, 76.65kb.
- Формат опису модуля, 17.93kb.
- Питання до іспиту з дисципліни “Бухгалтерський облік”, 50.12kb.
- Інструкція про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку банків України, 2818.44kb.
- Назва реферату: Нове в бухгалтерському обліку Розділ, 762kb.
8. ОБЛІК РУХУ ГРОШОВИХ КОШТІВ НА РАХУНКАХ ПІДПРИЄМСТВА В БАНКАХ
Підприємства всіх форм власності відкривають поточні рахунки, щоб здійснити виробничу, торгівельну та ін. діяльність з метою одержання прибутку. Порядок відкриття поточних рахунків здійснюється відповідно до інструкції про відкриття банком рахунків в національній та іноземній валюті № 537. Для відкриття поточного рахунку підприємство повинно подати до установи банку такі документи:
1. заява на відкриття рахунку встановленого зразка;
2. копія завіреного свідоцтва про державну реєстрацію;
3. нотаріально засвідчені копії статутних документів;
4. картки зі зразками записів керівника і головного бухгалтера та відбитком печатки встановленого зразка.
Якщо відкривається поточний рахунок в національній валюті, то до вищеперечислених документів додаються:
- нотаріально затверджена копія документа, що підтверджує прийняття підприємства на податковий облік;
- копія документа, що підтверджує реєстрування підприємства в Пенсійному фонді;
А якщо підприємство відкриває поточний рахунок в іноземній валюті, то додаються такі документи:
- рішення про організацію, реорганізацію підприємства (копія нотаріально засвідчена);
- свідоцтво з регіонального управління статистики;
- договір про відкриття валютного рахунку;
- копії ліцензій НБУ на здійснення торгівлі товарами з оплатою в іноземній валюті.
Згідно Декрету КМУ про систему валютного регулювання і валютного контролю, валютний рахунок, що відкривається для підприємств України в комерційних банках класифікуються таким чином:
1) поточний валютний рахунок – юридичні особи, резиденти і нерезиденти України, іноземні інвестори, фізичні особи – підприємці резиденти України;
2) окремий субрахунок валютного рахунку – філії та інші підрозділи підприємства. Платежі з даного субрахунку неможливі;
3)позиковий валютний рахунок – юридичні особи відкривають для зарахування банківських позик в іноземній валюті незалежно від того, чи є у підприємства поточний рахунок в іноземній валюті;
4) депозитний валютний рахунок – відкривають як юридичні так і фізичні особи для зарахування на нього валютних депозитів з поточного рахунку з наступним поверненням суми депозиту і нарахування % з наступним поверненням суми депозиту і нарахування % по закінченню строку депозиту;
5) кодовані валютні рахунки – відкривають юридичні і фізичні особи. З нього заборонено переводити кошти за кордон.
Безготівковий розрахунок згідно інструкції № 7 про безготівкові розрахунки в господарському обороті України здійснюються за такими розрахунковими документами:
- платіжне доручення – доручення банку про перерахування належних коштів на рахунок одержувача платежу. За допомогою нього на підприємствах розрахунок по різних податках і платежах за товари та послуги, за попередню оплату тощо;
- платіжна вимога-доручення – застосовується при розрахунку між підприємствами за ТМЦ, виконані роботи та надані послуги. Вона виписується постачальником та надсилається разом з відвантаженням документу покупцю. Вона приймається банком протягом 20 календарних днів з дати виписки (день замовлення не враховується);
- чек – наказ банку на видачу з поточного рахунку вказаної суми в чеку готівковими коштами;
- вексель – письмове боргове зобов’язання, за допомогою якого відповідна сума коштів через певний період буде отримана векселеотримувачам від векселедавця.
Також можуть застосовуватись такі форми розрахункових документів, як платіжна вимога, інкасові доручення (розпорядження) та акредитиви (додаткові рахунки підприємства).
- Відкритий акредитив за рахунок власних коштів на користь постачальника:
Дт 313 “Інші рахунки в банку в національній валюті”
Кт 311 “Поточні рахунки в національній валюті”
- Відкриття акредитиву за рахунок банківського кредиту:
Дт 313 – Кт 601 “Короткострокові кредити банків і національній валюті”
- придбано чекову книжку: Дт 313 Кт 311
Синтетичний облік по кожному рахунку ведеться на активному рахунку 31 “рахунки в банках”, а аналітичний – на відповідних субрахунках даного рахунку. По Дт відображаються надходження грошових коштів, а по Кт – їх списання.
Всі дії, що відбуваються на поточних рахунках відображаються у виписці банку. По виписці банку по Кт – кошти надходять, а по Дт списуються. Після отримання виписки з установи банку бухгалтер повинен продивитись суми, проставити навпроти кожної суми кореспонденцію, додати відповідні документи.
Як регістр бухгалтерського обліку по рахунку 31 на підприємстві повинен вестись Журнал 1 та відомості 1.3 та 1.4 (для кожної валюти оформлюється окремий журнал). Дані з Журналу та відомостей переносяться в Головну книгу, а також до балансу.
9. ПОРЯДОК НАРАХУВАННЯ ТА ВИДАЧІ ЗАРОБІТНОЇ ПЛАТИ
Заробітна плата – винагорода, обчислена, як правило, в грошовому вираженні, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівнику за виконану ним роботу.
На підприємствах застосовуються дві форми оплати праці: погодинна та відрядна. Існують різновиди цих форм, які називаються системами оплати праці, вони наступні:
проста погодинна – це оплата праці, яка залежить від кількості відпрацьованих годин і тарифної ставки за одну годину;
погодинно-преміальна – різновид погодинної оплати праці, при якій понад заробітної плати за фактично відпрацьований час сплачується преміальна винагорода за досягнення високих показників;
пряма відрядна – це система, при застосуванні якої заробіток нараховується тільки за виконану роботу;
відрядно-преміальна – різновид відрядної форми оплати праці, при якій понад заробітної плати, належної за виконану роботу, виплачується премія;
відрядно-прогресивна – система, при якій робота, виконана в межах встановлених норм, оплачується за звичайними відрядними розцінками, а частина роботи понад норми – за прогресивно-зростаючими розцінками;
акордна – це різновид відрядної системи, при якій норма та розцінка встановлюється не за кожною окремою операцією, а на весь комплекс робіт.
З оплати праці членів трудового колективу й осіб, які працюють на підприємстві за трудовими угодами, договорами підряду, за сумісництвом, відбуваються різні утримання. До обов’язкових утримань включають: прибутковий податок, утримання до Пенсійного фонду (1 % із заробітної плати < 150 грн.; 2 %, якщо заробітна плата > 150 грн.), утримання на соціальне страхування на випадок безробіття (0,5 % від нарахованої заробітної плати), утримання на соціальне страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності (0,5 % від нарахованої заробітної плати).
Кожен громадянин України, який перебуває у трудових відносинах з підприємством, має право на відпустку. Відпустка – це тимчасове звільнення від роботи для відпочинку. Обчислення суми відпускних здійснюється в такому порядку:
розраховується середньоденна заробітна плата;
встановлюється тривалість відпустки в календарних днях;
обчислюється сума відпускних (12).
На кожного працівника у відділі кадрів відкривається особова картка, в якій зазначаються необхідні анкетні дані про працівника та всі зміни, які відбуваються у його роботі.
Всі працівники, які працюють на підприємстві повинні мати трудові книжки. Трудова книжка зберігається на основному місці роботи.
На кожному підприємстві незалежно від режиму роботи повинен бути організований табельний облік робочого часу. Табель – це первинний документ з обліку відпрацьованого часу.
Операції, які передбачені технологічним процесом, оплачуються за нарядами на відрядні роботи, а різні доплати – за листками на доплату. Наряд – це комбінований документ, в якому вказується завдання на виконання певних робіт і підтвердження фактичного обсягу виконаних робіт.
Для виплати заробітної плати оформлюються видаткові касові ордери, розрахунково-платіжні відомості або платіжні відомості.
Розрахунково-платіжна відомість – це зведений документ, який відображає розрахунки з робітниками та службовцями з оплати праці.
Для обліку розрахунків по заробітній платі використовується рахунок 66 “Розрахунки з оплати праці”. По дебету рахунка відображається нарахування працівникам підприємства основної та додаткової заробітної плати, премії та ін., а по кредиту – виплата заробітної плати, а також суми утриманих податків, платежів за виконавчими документами.
Для обліку розрахунків за всіма видами страхування призначений рахунок 65 “Розрахунки за страхуванням”. Він має наступні субрахунки:
За кредитом рахунку 65 відображаємо нарахування зобов’язань за страхуванням, за дебетом – їх погашення.
Зазначу, що існують наступні норми відрахувань на соціальні заходи з фонду оплати праці:
Пенсійний фонд – 32,3 %;
Фонд соцстраху – 2,9 %;
Фонд безробіття – 1,6 %;
Фонд нещасних випадків – від 0,2 % до 13,8 % (залежно від класу професійного ризику виробництва).
10. ОРГАНІЗАЦІЯ ДОКУМЕНТУВАННЯ ГОСПОДАРСЬКИХ ОПЕРАЦІЙ ТА ДОКУМЕНТООБОРОТУ
Особливістю бухгалтерського обліку є суцільне і безперервне спостереження за всіма господарськими операціями, що здійснюються на підприємстві. Для забезпечення такого спостереження кожну господарську операцію оформляють відповідним документом.
Документ – письмовий доказ фактичного здійснення господарських операцій або письмовим розпорядженням на право її здійснення. Процес оформлення господарських операцій документами називається документування. Документування є важливим елементом методу бухгалтерського обліку і вона служить для первинного спостереження за господарськими операціями і є обов’язковою умовою для відображення в обліку.
Порядок документального оформлення господарських операцій та вимог щодо складання документів регламентується Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку , затверджений наказом Мінфіну У від 24.05.1994 №88. Взагалі документування відіграє важливу роль в управлінні діяльність підприємства. У формі відповідних документів, наприклад до касових ордерів даються розпорядження на видачу коштів. І для касира, який виконує дане розпорядження, цей документ є обґрунтуванням здійснених ним операцій.
Документи з моменту їх оформлення або одержання від інших підприємств і організацій до передачі їх в архів на зберігання проходять певний шлях. Для забезпечення своєчасного та якісного обліку необхідно організувати таку систему складання і опрацювання документів, яка б забезпечувала прискорення документообороту.
Документооборотом називається рух документів в процесі їх оперативного використання і бухгалтерського опрацювання з моменту складання або одержання від інших підприємств і організацій до передачі на зберігання в архів після запису в облікові регістри.
Завданням правильної організації документообороту полягає в тому, щоб прискорити рух документів. Прискорення документообороту покращує якість облікової інформації і забезпечує достовірність показників господарсько – фінансової діяльності.
Правильна організація бухгалтерського обліку вимагає складання плану документообороту, який повинен визначити порядок оформлення документів, надходження їх до бухгалтерії опрацювання і використання для записів в облікові регістри та передачі до архіву. Для забезпечення рівномірного руху документів розробляють графік документообороту, в якому передбачено послідовність проходження документів, роботи, що виконується кожною ланкою, вказуються конкретні виконавці, відповідальні за дотримання встановленого порядку і строків оформлення та опрацювання документів.
Документооборот та графік документообороту на кожному підприємстві розроблюється головним бухгалтером і затверджується керівником.
11. ОБЛІК ЗАПАСІВ
Згідно Положення (стандарту) бухгалтерського обліку №9 “Запаси”, запаси – це активи, які:
- утримуються для подальшого продажу за умов звичайної господарської діяльності;
- перебувають у процесі виробництва з метою подальшого продажу продукту виробництва;
- утримуються для споживання під час виробництва продукції, виконання робіт та надання послуг, а також управління підприємством.
Запаси визнаються активом, якщо існує імовірність того, що підприємство отримає в майбутньому економічні вигоди, пов’язані з їх використанням, та їх вартість може бути достовірно визначена.
В бухгалтерському обліку до складу запасів включають:
- сировину, основні й допоміжні матеріали, комплектуючі вироби та інші матеріальні цінності;
- незавершене виробництво у вигляді не закінчених обробкою і складанням деталей, вузлів, виробів та незакінчених технологічних процесів;
- готову продукцію, що виготовлена на підприємстві, призначена для продажу;
- товари у вигляді матеріальних цінностей, що придбані (отримані) та утримуються підприємством з метою подальшого продажу;
- малоцінні та швидкозношувані предмети, що використовуються протягом не більше одного року або нормального операційного циклу, якщо він більше одного року;
- молодняк тварин і тварини на відгодівлі, продукцію сільського і лісового господарства.
Для обліку запасів Планом рахунків бухгалтерського обліку призначено другий клас рахунків, а зокрема рахунок 20 “Виробничі запаси”, рахунок 21 “Тварини на вирощуванні та відгодівлі”, рахунок 22 “Малоцінні та швидкозношувані предмети”, рахунок 23 “Виробництво”, рахунок 24 “Брак у виробництві”, рахунок 25 “Напівфабрикати”, рахунок 26 “Готова продукція”, рахунок 27 “Продукція сільськогосподарського виробництва”, рахунок 28 “Товари”.
Для обліку запасів призначені відповідні типові форми первинних документів. В кожному процесі господарських операцій використовуються різні первинні документи.
При надходженні виробничих запасів на підприємство використовуються такі документи, як: прибутковий ордер, акт по прийманню матеріалів, накладні;
При відпуску запасів у виробництво використовуються: лімітно-забірна картка, накладна-вимога на відпуск (внутрішнє переміщення) матеріалів;
Облік запасів на складі ведеться за такими документами як: картка складського обліку матеріалів, відомість обліку матеріалів на складі, інвентаризаційний опис тощо.
Запаси на підприємство можуть надходити різними шляхами, а зокрема: придбання запасів за грошові кошти; виготовлення запасів власними силами; придбання запасів через підзвітну особу; надходження запасів як внеску до статутного капіталу; безоплатне надходження запасів; надходження запасів в обмін на подібні активи; надходження запасів в обмін на неподібні активи.
Типові проводки:
- Відображено оприбуткування запасів від постачальника Дт 20 – Кт 631, відображено суму ПДВ Дт 641 – Кт 631
- Відображено отримання запасів від підзвітної особи Дт 20 – Кт 372, відображено суму ПДВ Дт 641 – Кт 372
- Відображено внесення запасів, як внеску до статутного капіталу Дт 20 – Кт 46
- Відображено безоплатне одержання запасів Дт 20 – Кт 719
12. ОБЛІК РУХУ ГРОШОВИХ КОШТІВ НА РАХУНКАХ В БАНКАХ
Банк, у якому відкрито рахунки підприємств, організацій, установ усіх форм власності, фізичних осіб – суб’єктів підприємницької діяльності, банків та їх установ, фізичних осіб, та який здійснює для них на договірних засадах будь-яку з операцій чи послуг, передбачених Законом України “Про банки та банківську діяльність”, називається обслуговуючим.
При готівкових розрахунках банківськими документами є грошові чеки та об’яви на внесок готівкою; у випадку безготівкових перерахувань – платіжні доручення, платіжні вимоги, розрахункові чеки, акредитиви, векселі.
На операцію зі здачі грошей до банку касир, крім видаткового касового ордеру, також оформлює об’яву на внесок готівкою, в якій вказує дату операції, хто здає кошти та через кого, банк і назву одержувача, суму цифрами та прописом, призначення внеску, номер власного рахунку. Об’ява складається з трьох частин. Перша частина залишається в банку, друга (квитанція) – передається касиру, третя (ордер) – повертається підприємству з випискою банку після зарахування грошей на поточний рахунок.
Чеком є цінний папір, який містить нічим не обумовлене розпорядження чекодавця банку провести платіж зазначеної у ньому суми чекоутримувачу. Розрізняють грошові та розрахункові чеки. При розрахунках грошовими чеками власник рахунку (чекодавець) дає письмове розпорядження платнику (банку, який видав грошові чеки) сплатити певну суму, зазначену в чеку, утримувачу коштів (чекодержателю). За грошовим чеком підприємства, які мають поточні рахунки в установах банків, отримують готівку з цих рахунків. Для цього підприємство в установі банку придбає чекові книжки, строк дії яких один рік. Для розрахунків розрахунковими чеками певна сума коштів вноситься на особливий рахунок – рахунок лімітованої чекової книжки. У межах цього ліміту підприємства виписують розрахункові чеки постачальникам. Платником у чековому зобов’язанні може бути лише банк, де чекодавець має кошти, якими він може розпоряджатися шляхом видачі чеків. Чек із чекової книжки пред’являється до оплати в банк чекоутримувача протягом десяти календарних днів.
Платіжне доручення є розпорядженням обслуговуючому банку про перерахування визначеної суми на рахунок іншого підприємства, оформленим на спеціальному бланку.
Банк реєструє всі здійснені операції з надходження та списання коштів з поточного рахунку в спеціальній виписці з особового рахунку з доданням виправдовуючих документів. Виписка банку – це документ, який видається банком підприємству та відображає рух грошових коштів на поточному рахунку.
Облік руху грошових коштів на рахунках у банках ведеться на рахунку 31 “Рахунки в банках”. За дебетом рахунку 31 “Рахунки в банках” відображається надходження грошових коштів за кредитом – їх використання. Рахунок 31 має наступні субрахунки: 311 “Поточні рахунки в національній валюті”; 312 “Поточні рахунки в іноземній валюті”; 313 “Інші рахунки в банку в національній валюті”; 314 “Інші рахунки в банку в іноземній валюті”.
| № | Зміст господарської операції | Дт | Кт |
| 1 | Одержано розрахункову чекову книжку | 313 | 311 |
| 2 | Відображено вартість чекової книжки | 08 | - |
| 3 | Проведено оплату постачальнику з чекової книжки | 63 | 313 |
| 4 | Депоновано суму коштів на виставлення акредитиву за рахунок: коштів з поточного рахунку короткострокового банківського кредиту | 314 314 | 311 60 |
| 5 | Оплачено матеріали за рахунок коштів виставленого акредитиву | 63 | 314 |
| 6 | Залишок невикористаного акредитиву направлений на зменшення заборгованості перед банком | 60 | 314 |
Аналітичний облік за рахунком може вестися за видами рахунків відкритих у банківських установах.
Основні види банківських рахунків:
Поточний – рахунок, який відкривається в уповноважених установах банків підприємствами усіх видів і форм власності, а також їх відокремленими підрозділами для зберігання грошових коштів та здійснення усіх видів операцій за цими рахунками відповідно до чинного законодавства України як в національній, так і в іноземній валюті.
Акредитив – рахунок, з якого банк за дорученням свого клієнта виконує платіж третій особі (бенефіціару) за поставлені товари, виконані роботи і надані послуги.
Валютний – рахунок, який відкривається для зберігання грошових коштів в іноземній валюті.
Депозитний – рахунок, на якому здійснюються операції за депозитним договором.
Картковий – банківський рахунок, на якому проводяться операції за платіжними картками.
Кредитний – рахунок, на якому проводиться отримання кредитних ресурсів та їх використання.
Тимчасовий – рахунок, який відкривається для зарахування коштів з метою формування статутного капіталу та забезпечення спільної діяльності за участю іноземних інвесторів.
13. ОБЛІК НЕМАТЕРІАЛЬНИХ АКТИВІВ
Нематеріальні активи, їх облік, визначення та оцінка в Україні регламентуються наступними документами:
ЗУ “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні”;
ЗУ “Про оподаткування прибутку підприємств”
П(С)БО 8 “Нематеріальні активи”.
Нематеріальні активи згідно з П(С)БО 8 – це активи, що не мають матеріальної форми, але можуть бути ідентифіковані (відокремлені від підприємства), та використовуються для виробництва, постачання товарів, надання послуг в адміністративних цілях або для надання в оренду ін. особам.
До основних рис нематеріальних активів належать:
Відсутність матеріально-речової форми;
Здатність в майбутньому приносити підприємству користь;
Використання на протязі тривалого часу.
До нематеріальних активів належать: права використання майна, природних ресурсів; права промислової власності; права інтелектуальної власності; ділова репутація (гудвіл); привілеї; патенти; інші нематеріальні активи.
Нематеріальні активи надходять на підприємство в результаті:
- придбання (за грошові кошти, бартером);
- одержання як внеску засновника до статутного фонду підприємства;
- самостійного виготовлення об’єкта нематеріальних активів;
- безоплатного одержання об’єкта нематеріальних активів.
Нематеріальні активи відображають у балансі, якщо вони відповідають установленим критеріям визнання активів, тобто існує ймовірність того, що підприємство в майбутньому матиме економічну вигоду від них і їхня вартість може бути достовірно визначена.
Придбані (створені) нематеріальні активи зараховуються на Баланс за первісною вартістю.
Первісною вартістю нематеріальних активів є собівартість їхнього придбання або створення.
Первісна вартість придбаного нематеріального активу складається з ціни (вартості) придбання (крім одержаних торгових знижок), мита, непрямих податків, що не підлягають компенсації, та інших витрат, які безпосередньо пов’язані з його придбанням і доведенням до стану придатності для використання за призначенням.
Первісною вартістю у випадках надходження нематеріального активу як внеску до статутного капіталу є справедлива вартість, тобто погоджена вартість між засновниками підприємства.
Для обліку й узагальнення інформації про наявність і рух нематеріальних активів призначено активний рахунок 12 “Нематеріальні активи”. На Дт рахунку 12 відображають придбання або одержання у результаті розробки (від фізичних або юридичних осіб) нематеріальних активів, які обліковуються за первісною вартістю, і суму дооцінки таких активів, на кредиті – вибуття нематеріальних активів унаслідок продажу, безоплатної передачі або неможливості одержання підприємством у майбутньому економічних вигод від їхнього використання, а також суму уцінки нематеріальних активів.
Всі витрати, пов’язані з придбанням та доведенням нематеріального активу до стану придатного до використання накопичуються на рахунку 154
Відображено придбання нематеріальних активів
Дт 154 “Придбання (створення) нематеріальних активів”
Кт 631 “Розрахунки з вітчизняними постачальниками”
Відображено податковий кредит по ПДВ
Дт 641.1 “Розрахунки за податками / ПДВ”
Кт 631 “Розрахунки з вітчизняними постачальниками”
Зараховано придбаний об’єкт до нематеріальних активів
Дт 12 “Нематеріальні активи”
Кт 154 “Придбання (створення) нематеріальних активів”
Нарахування амортизації нематеріальних активів здійснюється протягом строку їх корисного використання, який установлює підприємство під час визнання цього об’єкта активом, але не більш як 20 років.
Дт 23,91,92,93,94,99 (для яких цілей використовується)
Кт 133 “Амортизація нематеріальних активів”
Згідно з П(С)БО 8 нематеріальні активи можуть вибувати внаслідок: продажу; обміну на подібний чи неподібний актив; внесок до статутного капіталу ін. підприємств; безоплатна передача; невідповідність критеріям визнання активом.
Для документального оформлення нематеріальних активів використовуються типові форми первинних документів основних засобів:
Акт приймання-передачі;
Інвентарна картка обліку;
Розрахунок амортизації;
Акт на списання.
Інформація про нематеріальні активи підприємства відображається в Розділі І активу Балансу (форма 1), Примітках до фінансової звітності.