Geum.ru

Правила виписування рецептів. Зміст наказу моз україни №117 від 30. 06. 94 р. Форми рецептурних бланків та їх призначення. Аптека. Дати виникнення перших та найбільш стародавніх аптек у світі, у Росії, в Україні

Вид материалаДокументы
Основні питання
Заняття № 17. Нейролептики. Транквілізатори, седативні лікарські засоби
Заняття № 19. Препарати для лікування порушень мозкового кровообігу. Ноотропи. Препарати для лікування мігрені.
Заняття № 20. Кардіотонічні лікарські засоби. Серцеві глікозиди. протиаритмічні лікарські засоби.
Подобный материал:
1   2   3   4


Основні питання

  1. Адренергічний синапс, його будова та функції. Біосинтез, виділення та метаболізм катехоламінових медіаторів, роль МАО та КОМТ.
  2. Види адренорецепторів (α1, α2, β1, β2), їх локалізація та ефекти їх активації.
  3. Класифікація адреноміметиків.
  4. α, β -адреноміметики прямої дії. Адреналін та норадреналін, ефекти, особливості дії, показання, побічні явища, протипоказання.
  5. Адреноміметики з переважним прямим впливом на α-адренорецептори (мезатон, фетанол, нафтизин), основні фармакологічні ефекти, показання до застосування та побічні ефекти, протипоказання.
  6. Адреноміметики, що діють на β -адренорецептори (ізадрин, орципреналін), та селективні β2-адреноміметики (сальбутамол, фенатерол, тербуталін). Механізм дії, показання, побічна дія, протипоказання. Β1-адреноміметики (добутамін).
  7. Ефедрин. Особливості механізму дії, фармакологічних ефектів та клінічного застосування. Небезпека тахіфілаксії та її профілактика.
  8. Дофаміноміметики (дофамін). Фармакологічна дія. Застосування.



Заняття № 11. Антиадренергічні лікарські засоби. Симпатолітики


Основні питання

  1. Класифікація антиадренергічних засобів.
  2. Неселективні α-адреноблокатори: дигідроерготамін, фентоламін. Застосування, побічні ефекти, протипоказання.
  3. Селективні α1-адреноблокатори (празозин, доксазозин). Особливості дії, показання до застосування; “ефект першої дози”, його попередження.
  4. Фармакодинаміка неселективних β-адреноблокаторів. β-адреноблокатори без внутрішньої симпатоміметичної активності: анаприлін, надолол, тимолол; з внутрішньою симпатоміметичною активністю: піндолол, окспренолол.
  5. Фармакодинаміка кардіоселективних β-адреноблокаторів (атенолол, метопролол). Показання до застосування. Побічні ефекти.
  6. Симпатолітики (резерпін, октадин). Механізм дії, показання до застосування, побічна дія, протипоказання.


Заняття № 12. Дофамінотропні, гістамінотропні і ГАМК-ергічні засоби


Основні питання

1. Дофамінергічна система організму та її функціональне значення.

2. Дофамінотропні препарати. Дофаміноміметики (прямої і непрямої дії), їх фармакологічні ефекти, показання до застосування.

3. Блокатори дофамінових рецепторів, їх фармакокінетика та фармакодинаміка.

4. Гістамінергічна система. Типи гістамінових рецепторів. Центральні та периферічні ефекти гістаміна.

5. Класифікація гістамінотропних засобів. Показання до застосування антигістамінових засобів, побічні ефекти і противопоказання.

6. ГАМК-ергічна система і її значення в функції ЦНС.

7. ГАМК-міметики прямої і непрямої дії, їх фармакокінетика і фармакодинаміка.

Заняття № 13. Засоби для наркозу. Фармакологія і токсикологія спирту етилового


Основні питання
  1. Історія відкриття та застосування засобів для наркозу.(В.Мортон, Д.Сімпсон, Уеллс, Н.І. Пирогов, С.К. Клікович, Н.П. Кравков).
  2. Поняття про наркоз з позицій вчення І.П. Павлова.
  3. Загальна характеристика наркотичного стану. Періоди наркозу та механізм їх виникнення.
  4. Види наркозу: мононаркоз (інгаляційний, неінгаляційний) та полінаркоз (змішаний, комбінований, базіс-наркоз, потенційований). Поняття про премедикацію, нейролептанальгезію, атаральгезію.
  5. Класифікація засобів для наркозу, їх фізико-хімічна характеристика та особливості дії.
  6. Засоби для інгаляційного наркозу – фторотан, ефір для наркозу, закис азоту, циклопропан, метоксифлуран, хлоретил – їх порівняльна характеристика за ступенем активності, швидкістю розвитку та тривалістю дії, керованістю наркозу, післядією, побічними ефектами та вогненебезпекою. Використання хлороформу в сучасній медицині.
  7. Засоби для неінгаляційного наркозу - гексенал, тіопентал-натрій, пропанідид, предіон, кетамін, натрію оксибутират; особливості їх фармакокінетики: всмоктування, розподілення, виведення, залежність цих процесів від функціонального стану печінки та нирок.
  8. Вплив засобів для наркозу на серцево-судинну систему, органи дихання, печінку, нирки.
  9. Показання до застосування засобів для наркозу.
  10. Спирти, як біологічно активні речовини. Залежність дії від хімічної будови.
  11. Спирт етиловий, місцева та резорбтивна дія. Застосування в медицині.
  12. Гостре отруєння етиловим спиртом. Клініка та міри допомоги.
  13. Хронічне отруєння етиловим спиртом (алкоголізм), його соціальні аспекти. Медична пропаганда здорового способу життя.
  14. Фармокодинаміка та механізм дії протиалкогольних засобів (тетурам, відвар баранцю та ін.). Препарати пролонгованої дії (радотер).
  15. Препарати блювотної дії в лікуванні алкоголізму. Механізм дії. Умови застосування.
  16. Токсикологія метилового спирту та інших спиртів (пропілового, бутилового, амілового). Поняття про “сивушні олії”.


Заняття № 14. Снодійні, протиепілептичні, протипаркін-сонічні засоби


Основні питання

  1. Загальна характеристика снодійного ефекту та його механізмів в межах вчення І.П. Павлова про сон та сучасні уявлення про роль гіпногенних структур головного мозку. Види фізіологічного сну та його структура.
  2. Види безсоння та його фармакологічна корекція.
  3. Класифікація снодійних засобів за хімічною структурою: похідні бензодіазепіну (нітразепам, нозепам, феназепам); небензодіазепінові (золпідем, зопіклон); похідні барбітурової кислоти (фенобарбітал та ін.); аліфатичні сполуки (хлоралгідрат).
  4. Наркотичний тип дії та фармакокінетика похідних барбітурової кислоти, залежність дії від дози. Гостре та хронічне отруєння барбітуратами, розвиток лікарської залежності. Міри профілактики та засоби допомоги.
  5. Порівняльна характеристика дії та механізмів снодійних з інших хімічних груп в порівнянні з барбітуратами. Похідні бензодіазепіну, небензодіазепінові, та похідні аліфатичного ряду і ГАМК (натрія оксибутират).
  6. Види судомних станів, що виникають в результаті порушення функцій ЦНС.
  7. Класифікація протисудомних засобів. Специфічні протиепілептичні та протипаркінсонічні засоби. Препарати загальної дії (неспецифічні), що застосовуються для позбавлення від судом іншого генезу.
  8. Характеристика протиепілептичних засобів, які застосовуються для лікування хворих на епілепсію (великі судомні напади), малих судомних нападів, психомоторних еквівалентів. Механізми дії, побічні ефекти та раціональні принципи застосування.
  9. Заходи допомоги при епілептичному статусі.
  10. Антипаркінсонічні засоби й патогенетичні механізми їхньої дії: активація дофамінергічної системи (леводопа, бромкриптин) пригнічення глютаматергічних впливів (мідантан, глудантан); пригнічення холінергічної медіації (циклодол). Особливості їхньої фармакодинаміки та застосування.
  11. Інгібітори периферичної ДОФА-декарбоксилази (карбідопа) та МАОБ (селігелін). Комбіновані препарати (наком, мадопар).


Заняття № 15. Фармакологія наркотичних анальгетиків


Основні питання

  1. Значення больового синдрому в патології людини. Основні механізми формування та сприйняття болю.
  2. Класифікація анальгетиків. Загальна характеристика наркотичних анальгетиків.
  3. Джерела отримання наркотичних анальгетиків. Опій, склад, розподіл алкалоїдів за хімічною будовою, особливості фармакологічної дії алкалоїдів, похідних фенантрену (морфін, кодеїн) та ізохіноліну (папаверин).
  4. Фармакодинаміка та фармакокінетика морфіну. Механізм центральної анальгезуючої дії морфіну, пов’язаний із збудженням опіатних рецепторів. Класифікація опіатних, μ- і κ-рецепторів у механізмі анальгезуючої дії, периферичні ефекти морфіну. Особливості впливу на сфінктери та різні відділи ШКТ. Роль μ-рецепторів у зниженні перистальтики кишок та сечового міхура.
  5. Показання та протипоказання до застосування морфіну. Деонтологічні та соціальні аспекти лікарської діяльності у зв’язку із застосуванням наркотичних анальгетиків у клінічній практиці.
  6. Гостре отруєння морфіном та допомога. Специфічні антагоністи морфіну - налоксон, налтрексон. Хронічне отруєння морфіном. Механізм розвитку лікарської залежності до морфіну. Принципи лікування морфінізму.
  7. Замінювачі морфіну - природні (омнопон); синтетичні: агоністи опіатних рецепторів – промедол, фентаніл, естоцин; агоністи–антагоністи: пентазоцин, трамадол, нальбуфін, налорфін. Їх порівняльна фармакологічна характеристика. Особливості застосування.


Заняття № 16. Фармакологія ненаркотичних анальгетиків


Основні питання

  1. Загальна характеристика ненаркотичних анальгетиків та їх відмінність від наркотичних.
  2. Характеристика та механізм позбавлення від болю ненаркотичними анальгетиками. Їх вплив на синтез простагландинів. Роль циклооксигеназ (ЦОГ) в реалізації анальгезуючої дії цих препаратів.
  3. Інші корисні види фармакологічної дії ненаркотичних анальгетиків - жарознижуючий та протизапальний. Особливості режиму призначення ненаркотичних анальгетиків за цими показаннями.
  4. Класифікація ненаркотичних анальгетиків за хімічною будовою. Препарати.
  5. Фармакодинаміка та фармакокінетика похідних саліцилової кислоти (натрію саліцилат, кислота ацетилсаліцилова, саліциламід, метилсаліцилат). Розчинні та “шипучі” (УПСА) таблетки аспірину. Особливості дії, антиагрегантний ефект. Показання до застосування. Побічні ефекти. Протипоказання.
  6. Особливості фармакодинаміки та –кінетики похідних піразолона (анальгін, антипірин, амідопірин).Комбіновані препарати з анальгіном (пенталгін, баралгін) та бутадіоном (реопірин). Показання до застосування. Ускладнення. Протипоказання.
  7. Особливості фармакодинаміки та фармакокінетики похідних параамінофенола (фенацетин, парацетамол, синонім–панадол). Комбіновані препарати з парацетамолом (Колдрекс, Солпадеїн). Застосування. Побічна дія.



Заняття № 17. Нейролептики. Транквілізатори, седативні лікарські засоби


Основні питання

  1. Загальна характеристика антипсихотичних засобів та їх роль у розвитку психофармакології. Поняття нейролептичної дії.
  2. Класифікація нейролептиків за хімічного будовою.
  3. Антипсихотична, антиагресивна та анксіолітична дія. Роль дофамінергічних структур в їх реалізації. Застосування в психіатрії.
  4. Інші види дії антипсихотичних засобів та використання їх в різних галузях медицини.
  5. Особливості фармакодинаміки та фармакокінетики похідних фенотіазину (аліфатичного, піперазинового та піперидинового рядів). Порівняння їх дії, можливі ускладнення та шляхи їх корекції, показання та протипоказання. Препарати пролонгованої дії (фторфеназин-деканоат).
  6. Фармакодинаміка та практичне застосування похідних бутирофенона (галоперидол, дроперидол), тіоксантена (хлорпротіксен), дибензодіазепіну (клозепін, азалептин), індолу (карбідин), заміщені бензаміди (сульпірид), поняття про нейролептанальгезію.
  7. Особливості фармакодинаміки “атипових” засобів (клозепін, сульпірид).
  8. Поняття про транквілізуючу та седативну дію. Їх порівняльна оцінка.
  9. Класифікація транквілізаторів. Препарати.
  10. Основні ефекти транквілізаторів. Роль бензодіазепінових рецепторів та ГАМК-системи в механізмі дії транквілізаторів.Особливості дії похідних бензодіазепіну (хлозепід, сібазон), пропандіолу (мепротан), дифенілметану (амізил) та іших хімічних груп (оксалідин, тріоксазин).
  11. Поняття про “денні” транквілізатори (тріоксазин, мезапам).
  12. Вказівки до застосування транквілізаторів. Побічна дія. Можливий розвиток лікарської залежності. Правила призначення.
  13. Загальна характеристика седативних засобів. Класифікація. Праці І.П.Павлова про механізм дії бромідів на ЦНС та обґрунтованість їх раціонального застосування. Бромізм, заходи профілактики та допомоги.
  14. Седативні засоби рослинного походження. Вказівки до застосування валеріани та собачої кропиви. Комбіновані препарати (корвалол, валокордин), їх застосування.
  15. Сульфат магнію як седативний засіб. Механізм дії. Залежність ефекту від шляху введення. Вказівки до застосування, можливі ускладнення та заходи допомоги.



Заняття № 18. Антидепресанти, препарати літію. адаптогени. Психотропні препарати збуджувальної дії. Психомоторні стимулятори. Аналептики

Основні питання

  1. Класифікація психоаналептиків. Поняття тонізуючого ЦНС, стимулюючого ЦНС, ноотропного та антидепресивного впливу. Їх загальна та порівняльна характеристика з позицій фармакодинаміки та терапевтичного застосування.
  2. Тонізувальні засоби рослинного походження. Склад, основні фармакологічні ефекти, їх механізми та умови прояву дії. Поняття про адаптогенну дію тонізувальних засобів. Галенові (настойка женьшеню, екстракт елеутерококу) та новогаленові (екдистен, сапарал, пантокрин) препарати. Показання та пртипоказання до їх застосування.
  3. Стимулятори ЦНС – похідні ксантину (група кофеїну), похідні фенілалкіламінів (фенамін, меридил) та сиднонімінів (сиднокарб), похідні бензімідазолу (бемітил). Основні фармакологічні ефекти та сучасні уявлення про механізм стимулюючої дії: центральний – синаптичний, медіаторний та метаболічний, – шляхи її реалізації. Пуринові (аденозинові) рецептори та фосфодіестеразний механізм дії кофеїну. Порівняльна оцінка препаратів, можливість виникнення ускладнень, вказівки до застосування, небезпека розвитку лікарської залежності до кофеїну та фенаміну, шляхи її попередження.
  4. Антидепресанти. Загальна характеристика. Класифікація: інгібітори МАО незворотньої (ніаламід) та зворотньої (піразидол, інказан) дії, інгібітори нейронального захвату КА невибіркової (імізин, амітриптилін) та вибіркової (тразодон) дії. Антидепресанти типової та атипової дії. Особливості дії та умови безпечного застосування (дотримання дієти). Нормотонічні ефекти препаратів літію. Вказівки до застосування в терапевтичній та психіатричній практиці.
  5. Психодислептики (психотоміметики, галюциногени) та їх небезпека в зв’язку з виникненням наркоманії. Державна заборона на застосування в клінічній практиці.
  6. Визначення поняття та загальний механізм аналептичної дії. Кофеїн в роботах І.П. Павлова. Класифікація аналептиків.
  7. Похідні ксантину. Кофеїн як аналептик. Історія відкриття (Рунге, 1816), рослини, що його містять, хімічна структура, аналіз центральної дії та впливу на серцево-судинну систему. Аденозинові (пуринові) рецептори та фосфодіестеразний шлях стимуляції кофеїном клітин ЦНС. Фармакокінетика кофеїну. Можливість гострого отруєння кофеїном. Допомога. Небезпека тератогенної дії. Вказівки та протипоказання до застосування препаратів кофеїну.
  8. Препарати камфори. Джерела отримання. Пріоритет російських учених в отриманні та вивченні вітчизняної напівсинтетичної L-камфори з піхтової олії (М.В. Вершинін). Фізико-хімічні властивості та види дії камфори: пререзорбтивна (місцевоподразнююча, антисептична) та резорбтивна (аналептична, кардіотонічна); їх практичне використання. Камфора в судомній терапії психічних захворювань. Сульфокамфокаїн – водорозчинний препарат камфори (сульфокамфорної кислоти та новокаїну).
  9. Хімічна структура та особливості фармакодинаміки синтетичних аналептиків. Порівняльна характеристика коразолу, кордіаміну, бемегриду, етимізолу. Показання, протипоказання та умови застосування.
  10. Фармакодинаміка, механізм дії та токсикологія стрихніну та інших судомних отрут. Вітчизняні замінники стрихніну (секуринін). Вказівки до застосування. Гостре отруєння стрихніном, характер судом, засоби допомоги.



Заняття № 19. Препарати для лікування порушень мозкового кровообігу. Ноотропи. Препарати для лікування мігрені.


Основні питання
  1. Ноотропні та ГАМК-ергічні засоби. Визначення поняття.
  2. Сучасні уявлення про механізм дії та ефекти ноотропів.
  3. Основні представники групи. Показання та протипоказання до застосування.
  4. Засоби, що поліпшують кровообіг мозку. Основні фармакологічні ефекти і механізми дії.
  5. Використання антиагрегантів і антикоагулянтів для лікування порушень мозкового кровообігу.
  6. Блокатори кальцієвих каналів (цинарізін), алкалоїди (вінпоцетін, ницерголин), похідні нікотинової кислоти (ксантинола нікотинат), пуринів (пентоксіфілін).
  7. Показання, побічна дія та протипоказання до застосування засобів, що поліпшують кровообіг мозку.
  8. Мігрень. Основні прояви, шляхи фармакологічної корекції. Роль серотонінергічної системи.
  9. Засоби купіювання гострого приступу мігрені. Алкалоїди спорин’ї, похідні індола, нестероїдні протизапальні засоби. Механізми дії, ефекти.
  10. Засоби для профілактики мігрені. Похідні лизергіна, β-блокатори, антидепрессанти, протиепілептичні засоби. Механізми дії, ефекти.
  11. Побічна дія, протипоказання до застосування засобів для лікування мігрені.



Модуль № 2 «Фармакологія засобів, що впливають на функцію органов та систем. Вітамінні, гормональні, протизапальні, протиалергічні, имунотропні та ферментні лікарські засоби».


Заняття № 20. Кардіотонічні лікарські засоби. Серцеві глікозиди. протиаритмічні лікарські засоби.


Основні питання

  1. Поняття про кардіотонічні засоби глікозидної та неглікозидної природи.
  2. Історія одержання серцевих глікозидів. Глікозидовмісткі рослини. Роль українських вчених у вивченні глікозидних кардіотоників (О.І. Черкес, І.С. Чекман, Я.І. Хаджай, М.С. Харченко).
  3. Хімічна структура серцевих глікозидів, роль глікону та аглікону у здійсненні кардіотонічного ефекту.
  4. Фармакодинаміка серцевих глікозидів: вплив на силу та частоту серцевих скорочень, ритм, провідність та збудливість.
  5. Механізм систолічної та діастолічної дії серцевих глікозидів.
  6. Екстракардіальні гемодинамічні ефекти серцевих глікозидів.
  7. Фармакокінетика серцевих глікозидів. Порівняльна характеристика засобів за швидкістю прояву кардіотонічного ефекту та тривалістю дії. Класифікація СГ.
  8. Показання та протипоказання до призначення серцевих глікозидів.
  9. Основні ознаки інтоксикації серцевими глікозидами, лікування та профілактика (калія хлорид, панангін, унітіол, ЕДТО).
  10. Неглікозидні кардіотоніки. Класифікація, механізм дії, порівняльна характеристика засобів (добутамін, амрінон та ін.).
  11. Кардіогенний шок та його лікування.
  12. Основні види аритмій (пароксизмальна тахікардія, екстрасистолія, миготлива аритмія, брадіаритмія, блокади провідної системи серця).
  13. Шляхи фармакологічного впливу на фізіологічні властивості міокарду: збудливість, автоматизм, провідність, скоротливість.
  14. Класифікація антиаритмічних засобів для лікування тахіаритмій.
  15. I: Засоби, які блокують натрієві канали (мембраностабілізатори):
  16. I А – блокуючі швидкі та повільні натрієві канали – хінідина сульфат, новокаінамід, дизопірамід, аймалін.
  17. I В – блокуючі повільні натрієві канали – лідокаїн, тримекаїн, мексилетин, дифенін.
  18. I С – блокуючі переважно швидкі натрієві канали – етмозин, етацизин, пропафенон.
  19. II: Бета-адреноблокатори.
  20. ІII: Блокатори калієвих каналів (інгібітори реполярізації) – аміодарон, орнід.
  21. IV: Блокатори кальцієвих каналів L-типу – верапаміл, фенігідин, дилтіазем.
  22. Механізм та особливості фармакодинаміки засобів кожної групи. Вплив на силу серцевих скорочень. Показання для застосування. Побічні ефекти.
  23. Засоби, які застосовуються для лікування брадіаритмій – холіноблокатори та адреноміметики. Механізм дії. Показання до застосування.
  24. Засоби метаболічної дії для лікування аритмій з інших фармакологічних груп (кокарбоксилаза, рибоксин, фосфаден, препарати калію).


Заняття № 21. Лікарські засоби, що використовуються для лікування хворих на ішемічну хворобу серця

(антиангінальні лікарські засоби)


Основні питання

  1. Шляхи фармакологічного впливу на коронарний кровообіг та кровопостачання міокарду.
  2. Класифікація антиангінальних засобів.
  3. Засоби, що знижують споживання міокардом кисню і поліпшують його кровопостачання:

а) нітрати, фармакологія нітрогліцерину, особливості фармакокінетики, пролонговані форми, показання та протипоказання до призначення (сустак, динітросорбілонг).

б) блокатори кальцієвих каналів (дилтіазем, ніфедипін), особливості дії при стенокардії, пролонговані форми (норвакс).

в) периферичні вазодилятатори (молсидомін).
  1. Засоби, що знижують споживання кисню: -адреноблокатори (анаприлін, атенолол). Особливості дії, показання, протипоказання до застосування.
  2. Засоби, що збільшують доставку кисню до міокарду:

а) засоби міотропної дії (інтенкордин, дипіридамол).

б) засоби рефлекторної дії (валідол).
  1. Енерго-метаболіти (рибоксин, фосфаден) в терапії ішемічної хвороби серця, анаболічні стероїди (неробол, ретаболіл).
  2. Комплексна терапія інфаркту міокарда.