Geum.ru

Довідник для студента з вивчення біоорганічної та біологічної хімії

Вид материалаДокументы
1.1. Оцінювання самостійної роботи студентів (СРС)
1.2. Оцінювання індивідуальних завдань студента
2.0. Підсумковий модульний контроль
3.0. Оцінювання дисципліни
Конвертація кількості балів з дисципліни в оцінки за шкалою ЕСТS та за чотирибальною (традиційною) шкалою
За шкалою ЕСТS
Перелік теоретичних питань та практичних завдань до підсумкового модульного контролю
Подобный материал:
1   2   3   4   5   6   7   8   9


1.1. Оцінювання самостійної роботи студентів (СРС)

СРС, яка передбачена в темі модуля поряд з аудиторною роботою, оцінюється під час поточного контролю теми на відповідному занятті. Засвоєння тем, які виносяться лише на самостійну роботу, контролюється на підсумковому модульному контролі.

1.2. Оцінювання індивідуальних завдань студента

Бали за індивідуальні завдання нараховуються студентові лише при успішному їх виконанні, залежно від об’єму та значимості, але не більше 10-12. Вони додаються до суми балів, набраних студентом за поточну навчальну діяльність.

2.0. Підсумковий модульний контроль

Підсумковий модульний контроль здійснюється по завершенні вивчення всіх тем модуля на останньому контрольному занятті з модуля.

До підсумкового модульного контролю допускаються студенти, які відвідали всі передбачені навчальною програмою з дисципліни аудиторні навчальні заняття та при вивченні модуля набрали кількість балів не менше за мінімальну: (Б(3)∙n+ІЗ) – бал за мінімальну позитивну оцінку „3” помножений на кількість занять додати кількість балів за індивідуальні завдання. Студенту, який з поважної причини мав пропуски навчальних занять, вносяться корективи до індивідуального навчального плану і дозволяється відпрацювати академічну заборгованість до певного визначеного терміну. Для студентів, які пропустили навчальні заняття без поважної причини, рішення про їх відпрацювання приймається індивідуально деканом факультету.

Форми проведення підсумкового контролю є стандартизованими і включають контроль теоретичної і практичної підготовки.

Максимальна кількість балів, яку може набрати студент при складанні підсумкового модульного контролю становить 80.

Підсумковий модульний контроль вважається зарахованим, якщо студент набрав не менше 50 балів.

3.0. Оцінювання дисципліни

Оцінка з дисципліни виставляється лише студентам, яким зараховано всі модулі з дисципліни.

Кількість балів, яку студент набрав з дисципліни визначяється як середня арифметична кількості балів з усіх модулів дисципліни.

Об’єктивність оцінювання навчальної діяльності студентів перевіряється статистичними методами (коефіцієнт кореляції між поточною успішністю та результатами підсумкового модульного контролю.

За рішенням Вченої ради ВНЗ до кількості балів, яку студент набрав з дисципліни, можуть додаватися заохочувальні бали за публікацію наукових робіт, отримання призових місць на олімпіадах за профілем дисципліни тощо.


Конвертація кількості балів з дисципліни в оцінки за шкалою ЕСТS та за чотирибальною (традиційною) шкалою

За шкалою ЕСТS
За національною шкалою
За шкалою БДМУ

(у балах)

А (відмінно)
відмінно
180-200

В (дуже добре)
добре
165-179

С (добре)
150-164

D (задовільно)
задовільно
135-149

E (слабко)
120-134

FX
незадовільно

з можливістю повторного перескладання
70-119

F
незадовільно

з обов’язковим повторним курсом
1-69


Оцінка FX виставляється студентам, які були допущені до підсумкового контролю, але не склали його.

Оцінка F виставляється студентам, які не допущені до модульного підсумкового контролю (не відвідали повністю аудиторних навчальних занять, передбачених навчальною програмою для даного модуля, або (і) при поточній навчальній діяльності отримали кількість балів, меншу за мінімальну).

Оцінка з дисципліни FX, Р („2”) виставляється студентам, яким не зараховано хоча б один модуль з дисципліни після завершення її вивчення.


Перелік теоретичних питань та практичних завдань до підсумкового модульного контролю


Модуль 1. Біологічно важливі класи біоорганічних сполук. Біополімери та їх структурні компоненти.

  1. Види класифікацій та номенклатури біоорганічних сполук. Приклади.
  2. Внесок О.М.Бутлерова в розробку основних положень ізомерії.
  3. Схематичне зображення розподілу електронів на атомних орбіталях (АО) атома вуглецю в нормальному та збудженому стані.
  4. Валентні стани атома вуглецю, що відповідає sp3, sp2 та sp-гібридизаціям.
  5. Розподіл електронної густини в органічних молекулах.
  6. Взаємний вплив атомів. Електронегативність.
  7. Загальна характеристика хімічних реакцій біоорганічних сполук.
  8. Класифікація реакцій за спрямованістю та результатом.
  9. Класифікація реакцій за механізмом.
  10. Характеристика нуклеофілів та електрофілів. Радикальне заміщення біля насиченого атома вуглецю (SR). Електрофільне приєднання до ненасичених сполук (AE). Електрофільне заміщення в ароматичних сполуках. Вплив замісників на реакційну здатність аренів (SE). Нуклеофільне заміщення біля насиченого атома вуглецю (SN).
  11. Реакції нуклеофільного приєднання (AN) до оксосполук.
  12. Вплив нуклеофілу на утворення з альдегідами і кетонами нових зв'язків: С-С, С-О, С-Н, С-N.
  13. Альдольна конденсація і її значення для подовження вуглецевого ланцюга. Окиснення альдегідів та кетонів.
  14. Якісні реакції на виявлення альдегідної групи (Толленса та Троммера). Реакція диспропорціонування (дисмутації, Канніццаро). Галоформні реакції. Йодоформна проба, її використання в аналітичних цілях.
  15. Класифікація карбонових кислот, окремі представники монокарбонових кислот.
  16. Реакції нуклеофільного заміщення (SN) біля sp2-гібридизованого атома вуглецю оксогрупи.
  17. Похідні карбонових кислот.
  18. Будова та властивості дикарбонових кислот.
  19. Вищі жирні кислоти (ВЖК) як складові нейтральних ліпідів.
  20. Будова і властивості нейтральних ліпідів, їх консистенція, гідроліз. Мила.
  21. Структура фосфоліпідів, їх біологічне значення.
  22. Класифікація та ізомерія гідроксикислот. Асиметричний атом вуглецю, хіральність, оптична активність. Енантіомери. Діастереоізомери.
  23. Хімічні властивості і біологічне значення гідроксикислот.
  24. Біологічне значення кетокислот та їх похідних.
  25. Кетонові тіла, діагностичне значення їх визначення при цукровому діабеті.
  26. Кето-енольна таутомерія кетокислот та їх похідних.
  27. Фенолокислоти та їх похідні. Використання саліцилової кислоти та її похідних у медицині (метилсаліцилат, салол, аспірин, саліцилати натрію) у вигляді лікарських препаратів.
  28. Класифікація амінокислот за будовою вуглецевого ланцюга, здатністю до синтезу в організмі та полярністю радикалу.
  29. Загальні властивості амінокислот.
  30. Хімічні реакції α-амінокислот in vivo та in vitro.
  31. Реакції кількісного визначення α-амінокислот (Ван-Слайка та Серенсена). Реакції поліконденсації з утворенням пептидів.
  32. Якісні реакції на α-амінокислоти, пептиди, білки.
  33. Білки як біополімери. Способи сполучення α-амінокислот в молекулах білків.
  34. Зв'язки, що формують первинну, вторинну, третинну та четвертинну структури. Глобулярні та фібрилярні білки.
  35. Вивчення рівнів структурної організації білкових молекул.
  36. Хімічний синтез пептидів та білків.
  37. Фактори стабільності існування білків в колоїдних розчинах.
  38. Механізм осадження білків. Види осадження.
  39. Реагенти, що спричиняють висолювання.
  40. Незворотнє осадження. Фактори, що викликають незворотнє осадження.
  41. Денатурація, її ознаки. Фактори, що спричиняють денатурацію білків. Ренатурація.
  42. Класифікація вуглеводів.
  43. Ізомерія. Таутомерні форми моносахаридів. Мутаротація.
  44. Хімічні реакції моносахаридів за участю карбонільної групи: окисно-віднвні реакції (якісні на виявлення альдегідної групи).
  45. Утворення глікозидів, їх роль в побудові ольго- та полісахаридів, нуклеозидів, нуклеотидів та нуклеїнових кислот.
  46. Фосфорні ефіри глюкози та фруктози, їх значення у метаболічних перетвореннях вуглеводів.
  47. Аскорбінова кислота як похідне гексоз, біологічна роль вітаміну С.
  48. Класифікація дисахаридів за здатністю до окисно-відновних реакцій. Два типи зв'язків між залишками моносахаридів та їх вплив на реакційну здатність дисахаридів.
  49. Будова, властивості і роль в структуроутворенні полісахаридів мальтози і целобіози, їх таутомерні форми.
  50. Структура лактози і сахарози, їх властивості. Інверсія сахарози внаслідок гідролізу.
  51. Гомополісахариди як поліглікозиди. Будова, біологічна роль та застосування крохмалю, його складові. Схема будови амілози та амілопектину.
  52. Конфірмаційна будова – вторинна структура – амілози.
  53. Гідроліз крохмалю та якісна реакція його виявлення.
  54. Будова та біологічна роль глікогену, клітковини, її роль в процесах життєдіяльності організму.
  55. Гетерополісахариди. Роль глюкуронової кислоти, глюкозаміну та галактозаміну в утворенні гетерополісахаридів.
  56. Класифікація гетероциклів за розмірами циклу, кількістю та якістю гетероатомів.
  57. П'ятичленні гетероцикли з одним та двома гетероатомами і їх похідні.
  58. Бензопірол (індол) як складова триптофану та продуктів його перетворення – біологічно активних сполук (триптамін, серотонін) та токсичних речовин (скатол, індол) і продукти їх знешкодження.
  59. Утворення похідних піразолу як лікарських препаратів.
  60. Шестичленні гетероцикли з одним та двома гетероатомами – основа біологічно важливих сполук та азотистих основ.
  61. Нуклеозиди та нуклеотиди – продукти неповного гідролізу нуклеїнових кислот.
  62. Структура нуклеотидів – складових компонентів нуклеїнових кислот: АМФ, ГМФ, УМФ, ЦМФ, д-ТМФ.
  63. Будова та значення 3',5'-ц-АМФ, його роль в дії гормонів на клітини.
  64. Фосфорильовані похідні нуклеотидів, значення АДФ та АТФ.
  65. Участь нуклеотидів в будові коферментів. Механізм дії коферменту НАД+.
  66. Нуклеїнові кислоти – полінуклеотиди, біополімери, що зберігають, передають спадкову інформацію та беруть участь в біосинтезі білка.
  67. Типи РНК: і-РНК, р-РНК, т-РНК, їх структурна організація та біологічна роль.
  68. Будова та біохімічні функції ДНК.
  69. Відмінності в будові, місце розташуванні та функціях РНК та ДНК.


Модуль 2. Загальні закономірності метаболізму

  1. Предмет, задачі, основні етапи та сучасні напрями розвитку біохімії.
  2. Мета і методи проведення біохімічних досліджень, їх клініко-діагностичне значення.
  3. Роль біохімії в системі вищої медичної освіти.
  4. Методи біохімічних досліджень.
  5. Розвиток біохімічних досліджень в Україні, наукові біохімічні школи.
  6. Критерії оцінки використаного методу лабораторних досліджень: достовірність, точність, специфічність, чутливість та помилка методу.
  7. Хімічний склад живих організмів.
  8. Головні класи біомолекул, їх біологічна роль.
  9. Проблема походження біомолекул. Схема будови прокаріотичних та еукаріотичних клітин. Внутрішньоклітинна компартменталізація ферментів та метаболічних шляхів.
  10. Поняття про обмін речовин (метаболізм: катаболізм і анаболізм).
  11. Біологічні мембрани: структура, біологічні функції.
  12. Ферменти: будова, особливості дії.
  13. Одиниці виміру активності ферментів.
  14. Класифікація ферментів. Оксидоредуктази, основні підкласи, природа коферментів.
  15. Класифікація ферментів. Трансферази, аланін- і аспартатамінотрансферази, мехвнізм дії, клінічне значення.
  16. Класифікація ферментів. Гідролази, основні підкласи. Показник активності альфа-амілази сироватки (плазми) крові в медичній практиці.
  17. Класифікація ферментів. Ліази, основні підкласи, приклади. Природа коферментів.
  18. Класифікація ферментів. Ізомерази, основні підкласи, приклади. Пророда коферментів.
  19. Класифікація ферментів. Лігази, основні підкласи, приклади. Природа коферментів.
  20. Мультиензимні комплекси, мебранно-асоційовані ферменти та мультиензимні комплекси.
  21. Термодинамічна стабільність білкових молекул ферментів; денатурація. Взаємодія з різними хімічними лігандами, її механізми та функціональне значення.
  22. Механізм дії ферментів на прикладі ацетилхолінестерази.
  23. Кінетика ферментативних реакцій. Залежність швидкості реакції від концентрації ферменту, субстрату, рН та температури.
  24. Константа Міхаеліса-Ментен, її змістове значення
  25. Інгібітори, активатори ферментів. Фізіологічно активні сполуки та ксенобіотики як зворотні (конкурентні, неконкурентні) та незворотні інгібітори ферментів.
  26. Шляхи та механізми регуляції активності ферментів. Алостерична регуляція.
  27. Регуляція активності ферментів шляхом регуляції синтезу ферментів (через цитозольний механізм дії гормонів).
  28. Регуляція активності ферментів через цАМФ (аденілациклазний каскад).
  29. Регуляція активності ферментів через іони Са, інозитолфлсфати та діацилгіцероли.
  30. Клітинні, секреторні та екскреторні ферменти.
  31. Поняття про ізоферменти, їх роль в ензимодіагностиці, приклади
  32. Застосування ензимодіагностики в практичній медицині.
  33. Ензимопатології: природжені (спадкові) та набуті ензимопатії, приклади.
  34. Ензимотерапія – використання ферментів як лікарських зособів, приклади.
  35. Інгібітори ферментів як лікарські засоби, приклади.
  36. Кофактори та коферменти, приклади.
  37. Класифікація коферментів за хімічною природою.
  38. Коферменти, що є переносниками атомів водню та електронів, їх хімічна будова.
  39. Коферменти, що є переносниками атомних груп та молекулярних залишків, їх хімічна будова.
  40. Коферменти синтезу, ізомеризації та розщеплення вуглець-вуглецевих зв’язків.
  41. Коферменти – похідні вітамінів В1 та В2, їх хімічна будова, приклади ферментів.
  42. Коферменти – похідні вітамінів В6 та РР, їх хімічна будова, приклади ферментів.
  43. Коферменти – похідні фолієвої кислоти та вітаміну В12, приклади ферментів.
  44. Коферменти ацилювання та карбоксилювання, приклади ферментів.
  45. Загальні закономірності обміну речовин; катаболічні, анаболічні та амфіболічні шляхи метаболізму.
  46. Стадії катаболізму біомолекул та їх загальна характеристика.
  47. Окиснювальне декарбоксилювання пірувату. Особливості функціонування піруватдегідрогеназного -кетоглутаратдегідрогеназного мультиензимних комплексів.
  48. Цикл трикарбонових кислот: послідовність реакцій, характеристика ферментів, біохімічне значення.
  49. Дегідрогеназні реакції циклу трикарбонових кислот – водневодонорна.
  50. Анаплеротичні та амфіболічні реакції циклу трикарбонових кислот.
  51. Шляхи синтезу АТФ в клітинах: субстратне та окисне фосфорилювання.
  52. Реакції біологічного окислення: типи реакцій та їх біологічне значення.
  53. Ферменти біологічного окислення в мітохондріях.
  54. Молекулярна організація мітохондріального ланцюга біологічного окиснення.
  55. Молекулярні комплекси внутрішніх мембран мітохондрій, їх функціонування.
  56. Шляхи включення відновлювальних еквівалентів (НАДН, ФАДН2) у дихальний ланцюг мітохондрій.
  57. Окисне фосфорилювання. Вивільнення енергії в дихальному ланцюзі та ділянки утворення АТФ.
  58. АТФ-синтетаза мітохондрій, будова та принципи функціонування.
  59. Електрохімічний градієнт протонів. Хеміоосмотична теорія окисного фосфорилювання.
  60. Інгібітори транспорту електронів та роз’єднувачі окисного фосфорилювання, їх біомедичне значення. Роль бурої жирової тканини в терморегуляції немовлят.



Модуль 3. Метаболізм вуглеводів, ліпідів, амінокислот та його регуляція.


  1. Шляхи внутрішньоклітинного катаболізму вуглеводів; аеробне та анаеробне окислення глюкози.
  2. Анаеробне окислення глюкози – гліколіз: ферментативні реакції гліколізу, енергетика, регуляція, біологічна роль.
  3. Реакції субстратного фосфорилування при гліколізі. Енергетичний ефект, біологічна роль.
  4. Внесок робіт Ембдена, Мейєргофа та українського біохіміка – Я.Парнаса у встановлення послідовності ферментативних реакцій гліколізу (молочнокислого бродіння).
  5. Реакції спиртового бродіння.
  6. Етанолокиснюючі системи організму. Енергетичний ефект розпаду етанолу.
  7. Глюконеогенез із лактату. Фізіологічне значення. Глюкозо-лактатний (цикл Корі) цикл.
  8. Глюконеогенез із амінокислот. Фізіологічне значення. Глюкозо-аланіновий цикл.
  9. Глюконеогенез із гліцеролу, фізіологічне значення.
  10. Регуляція глюконеогенезу.
  11. Аеробне окислення глюкози, посліовність реакцій, енергетичний ефект, регуляція.
  12. Ефект Пастера – переключення з анаеробного на аеробне окиснення глюкози, особливості регуляції.
  13. Човникові механізми окиснення гліколітичного НАДН, біологічна роль.
  14. Пентозофосфатний шлях (ПФШ) окислення глюкозо-6-фосфату, послідовність реакцій, біологічне значення.
  15. Порушення пентозофосфатного шляху в еритроцитах: ензимопатії глюкозо-6-фосфат-дегідрогенази.
  16. Пентозофосфатний шлях окиснення глюкозо-6-фосфату у дітей, його взаємозв'язок з гліколізом і біологічна роль.
  17. Шляхи перетворення фруктози в організмі людини. Спадкові ензимопатії обміну фруктози, фруктоземія.
  18. Перетворення галактози в організмі людини. Спадкові ензимопатії обміну галактози, галактоземія.
  19. Особливості обміну фруктози і галактози у немовлят.
  20. Біосинтез глікогену та його регуляція.
  21. Обмін глікогену і його регуляція. Інтенсивність та особливості утворення глікогену в різні вікові періоди.
  22. Шляхи розпаду глікогену. Регуляція активності глікогенфосфорилази.
  23. Гормональна регуляція обміну глікогену в м'язах та печінці.
  24. Генетичні порушення ферментів метаболізму глікогену: глікогенози та аглікогенози.
  25. Механізм дії адреналіну та глюкагону на обмін вуглеводів. Аденілатциклазний каскад.
  26. Механізм дії глюкокортикоїдів на обмін вуглеводів.
  27. Механізм дії інсуліну на вуглеводний обмін. Цукровий діабет: клініко-біохімічна характеристика.
  28. Глюкоземія: нормальний стан та його порушення.
  29. Діагностичні критерії цукрового діабету – глюкозотолерантний тест, подвійне цукрове навантаження.
  30. Травлення ліпідів у шлунково-кишковому тракті. Стеаторея.
  31. Ресинтез ліпідів в ентероцитах. Транспортні форми ліпідів.
  32. Катаболізм триацилгліцеролів та його регуляція (адреналіном, норадреналіном, глюкагоном, інсуліном.).
  33. Біосинтез триацилгліцеролів та його регуляція.
  34. Біосинтез фосфогліцеридів та його регуляція. Ліпотропні фактори.
  35. Метаболізм сфінголіпідів. Сфінголіпідози.
  36. Окиснення насичених жирних кислот з парним числом вуглецевих атомів (β-окиснення) та його енергеничний ефект.
  37. Окислення гліцеролу.
  38. Біосинтез вищих жирних кислот на прикладі пальмітату та його регуляція.
  39. Біосинтез кетонових тіл.
  40. Розпад кетонових тіл, фізіологічне значення.
  41. Метаболізм кетонових тіл за умов патології (при цукровому діабеті та голодуванні).
  42. Біосинтез холестерину та його регуляція.
  43. Шляхи біотрансформації холестерину.
  44. Роль цитохрому Р-450 в біотрансформації фізіологічно активних стероїдів.
  45. Порушення обміну холестеролу. Атеросклероз, атерогенні ліпопротеїни.
  46. Біохімія ожиріння.
  47. Особливості виникнення патологій обміну ліпідів (атеросклероз, ожиріння, цукровий діабет) у дітей.
  48. Загальні шляхи перетворення вільних амінокислот.
  49. Трансамінування амінокислот: реакції; біохімічне значення; механізми дії амінотрансфераз.
  50. Дезамінування амінокислот. Механізм непрямого дезамінування L-амінокислот.
  51. Декарбоксилування амінокислот. Утворення біогенних амінів.
  52. Окиснення біогенних амінів.
  53. Загальні шляхи утворення аміаку та знешкодження аміаку. Токсичність аміаку.
  54. Залишковий азот крові. Види азотемій.
  55. Циркуляторний транспорт аміаку (глутаміновий та глюкозо-аланіновий цикли).
  56. Біосинтез сечовини: послідовність реакцій; ферменти, ензимопатії.
  57. Обмін гліцину та серину; роль тетрагідрофолату.
  58. Обмін сірковмісних амінокислот; реакції метилювання.
  59. Утворення креатину та креатиніну, клініко-біохімічне значення порушеня їх обміну.
  60. Обмін глутатіону, біологічна роль.
  61. Особливості обміну амінокислот з розгалуженими ланцюгами.
  62. Обмін аргініну; біологічна роль оксиду азоту, NO-синтаза.
  63. Обмін фенілаланіну та тирозину. Ензимопатії обміну.
  64. Обмін триптофану: кінуреніновий та серотоніновий шляхи. Хвороба хартнупа.