Верховна Рада України постановля є: I. Внести зміни до Митного кодекс
| Вид материала | Кодекс |
- Верховна Рада України постановля є : Внести до закон, 2479.74kb.
- Верховна Рада України постановля є : I. Внести зміни до таких закон, 108.76kb.
- Верховна Рада України постановля є : I. До закон, 437.53kb.
- Верховна Рада України постановляє: Внести зміни до закон, 2655.16kb.
- Верховна Рада Українипостановля є: Внести зміни до закон, 2079.47kb.
- Україні Верховна Рада України постановляє : І. Внести зміни до таких закон, 72.22kb.
- Верховна Рада України постановляє : Внести до закон, 42.05kb.
- Україні Верховна Рада України постановляє : I. Внести зміни до таких закон, 151.51kb.
- Верховна Рада Українипостановля є: I. Внести зміни до таких закон, 530.88kb.
- Верховна Рада Українипостановля є: І. Внести зміни до кодекс, 14.84kb.
Стаття 206. Склад тимчасового зберігання
1. Склад тимчасового зберігання – це відповідним чином облаштовані приміщення та/або криті чи відкриті майданчики, резервуари, холодильні чи морозильні камери, призначені для тимчасового зберігання товарів під митним контролем до поміщення їх у митний режим.
2. Товари можуть бути розміщені на складі тимчасового зберігання без вивантаження їх з транспортних засобів.
3. Порядок облаштування складів тимчасового зберігання визначається міністерством, керівник якого (міністр) спрямовує та координує діяльність спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади у галузі митної справи.
4. Утримувачами складів тимчасового зберігання можуть бути тільки підприємства-резиденти.
5. Порядок розміщення, зберігання, й обліку товарів, транспортних засобів комерційного призначення на складі тимчасового зберігання, а також випуску їх зі цього складу визначається Кабінетом Міністрів України.
Стаття 207. Типи складів тимчасового зберігання
1. Склад тимчасового зберігання може бути закритого та відкритого типу.
2. Склад тимчасового зберігання закритого типу призначається виключно для зберігання утримувачем складу товарів, що належать йому.
3. Склад тимчасового зберігання відкритого типу призначається для зберігання товарів, що належать будь-яким особам.
4. Територія складу тимчасового зберігання відкритого типу є постійною зоною митного контролю.
Стаття 208. Правове регулювання взаємовідносини утримувача складу тимчасового зберігання відкритого типу з особами, які розміщують товари на складі
Взаємовідносини утримувача складу тимчасового зберігання відкритого типу з особами, які розміщують товари на цьому складі, визначаються відповідним договором, за винятком випадків, передбачених цим Кодексом.
Стаття 209. Обмеження щодо розміщення товарів на складах тимчасового зберігання
1. На складах тимчасового зберігання можуть розміщуватися будь-які товари. Однак небезпечні товари, товари, що можуть зашкодити іншим товарам або товари, що потребують спеціальних умов зберігання, можуть розміщуватися тільки на складах тимчасового зберігання, які мають відповідні умови для зберігання таких товарів.
2. Не допускається розміщення на складах тимчасового зберігання товарів, які швидко псуються або мають обмежений строк зберігання, якщо до закінчення строку їх придатності залишається менше одного місяця.
3. Не підлягають передачі на тимчасове зберігання підприємствам товари, що зберігаються виключно митним органом відповідно до частини першої статті 164 цього Кодексу.
4. Міністерство, керівник якого (міністр) спрямовує та координує діяльність спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади в галузі митної справи, може визначати також перелік окремих видів товарів, які передаються на тимчасове зберігання під митним контролем лише на склади митних органів.
Стаття 210. Особа, відповідальна за схоронність товарів, розміщених на складі тимчасового зберігання
1. Відповідальним перед митними органами за втрату чи пошкодження товарів, розміщених на складі тимчасового зберігання, є утримувач складу тимчасового зберігання.
2. Утримувач складу тимчасового зберігання веде облік товарів, що розміщуються на цьому складі та випускаються з нього, та подає митному органу звіт про рух товарів за формою, що встановлюється спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі митної справи. Митний орган має право вимагати подання позачергового звіту.
3. За видачу без дозволу митного органу або втрату товарів, розміщених на складі тимчасового зберігання, утримувач складу тимчасового зберігання несе відповідальність, передбачену цим Кодексом.
4. У разі втрати чи видачі без дозволу митного органу товарів, які зберігаються на складі тимчасового зберігання, утримувач цього складу зобов’язаний сплатити митні платежі, установлені законом на імпорт цих товарів. Утримувач складу тимчасового зберігання звільняється від обов’язку по сплаті митних платежів лише у разі, якщо товари, які зберігаються на складі, було знищено або безповоротно пошкоджено внаслідок аварії, дії обставин непереборної сили або природних втрат за нормальних умов зберігання.
Стаття 211. Розпорядження товарами у разі анулювання дозволу на відкриття та експлуатацію складу тимчасового зберігання
1. Після набрання чинності наказом про анулювання дозволу на відкриття та експлуатацію складу тимчасового зберігання ввезення товарів на цей склад не допускається. Товари, які зберігаються на цьому складі, протягом 30 робочих днів з дня набрання чинності зазначеним рішенням повинні бути переміщені утримувачем або уповноваженою ним особою під митним контролем на інший склад тимчасового зберігання або на склад митного органу або задекларовані до обраного митного режиму
2. За порушення встановленого частиною першою цієї статті строку розпорядження товарами, розміщеними на складі тимчасового зберігання, утримувач зазначених товарів або уповноважена ним особа несуть відповідальність, передбачену цим Кодексом та іншими нормативно-правовими актами України.
ГЛАВА 33. Відкриття та експлуатація вантажного митного комплексу
Стаття 212. Вантажний митний комплекс
Вантажний митний комплекс – це ділянка території з комплексом будівель, споруд, інженерно-технічних засобів і комунікацій, необхідних для здійснення митного контролю та митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення, що переміщуються через митний кордон України, яка належить юридичній особі - резиденту.
Стаття 213. Послуги, які надаються утримувачем вантажного митного комплексу особам, що переміщують товари через митний кордон України
1. Утримувач вантажного митного комплексу повинен обов’язково забезпечувати:
1) надання посередницьких послуг з декларування товарів, що переміщуються через митний кордон України;
2) надання послуг зі зберігання товарів, що переміщуються через митний кордон України, і транспортних засобів комерційного призначення;
3) виконання навантажувально-розвантажувальних робіт.
2. На вантажному митному комплексі також можуть бути обладнані місця для надання додаткових послуг.
Стаття 214. Правове регулювання взаємовідносин утримувача вантажного митного комплексу з особами, які користуються послугами комплексу, та митними органами
1. Взаємовідносини утримувача вантажного митного комплексу з особами, які користуються послугами комплексу, визначаються відповідним договором.
2. Взаємовідносини утримувача вантажного митного комплексу з митними органами визначаються у відповідному договорі.
Стаття 215. Вимоги до облаштування вантажного митного комплексу
Вимоги до облаштування вантажного митного комплексу встановлюються Кабінетом Міністрів України.
Стаття 216. Обов’язки утримувача вантажного митного комплексу
Утримувач вантажного митного комплексу зобов’язаний:
1) дотримуватись положень цього Кодексу, виконувати умови дозволу на відкриття та експлуатацію вантажного митного комплексу та вимоги митного органу щодо конструкції, облаштування і функціонування
2) забезпечити безоплатний вхід та в’їзд на територію комплексу та безоплатне перебування на його території протягом перших чотирьох годин;
3) виключити можливість несанкціонованого доступу на територію комплексу сторонніх осіб, а також вилучення з його території товарів, що перебувають під митним контролем, і транспортних засобів комерційного призначення;
4) забезпечувати безперешкодний доступ посадових осіб митного органу до товарів, що перебувають під митним контролем на території комплексу, та документів на такі товари, створювати цим особам належні умови для роботи;
5) забезпечити розміщення на території комплексу посадових осіб митного органу та представників усіх державних контрольних служб, які здійснюють інші види державного контролю;
6) вести облік товарів, транспортних засобів комерційного призначення, що обслуговуються комплексом, і подавати відповідному митному органу звіт про такі товари, транспортні засоби за формою та у порядку, встановленими міністерством, керівник якого (міністр) спрямовує та координує діяльність спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади у галузі митної справи;
7) забезпечити наявність та функціонування електронного обліку товарів і транспортних засобів комерційного призначення, що переміщуються територією вантажного митного комплексу, і безперешкодний доступ до системи згаданого електронного обліку посадових осіб митних органів;
8) забезпечити наявність та функціонування контрольно-пропускної системи при в’їзді та при виїзді з вантажного митного комплексу, обладнаної шлагбаумами, засобами автоматичного зчитування даних реєстраційних номерних знаків транспортних засобів та електронними вагами, з можливістю автоматичного внесення інформації про реєстраційний номер транспортного засобу та його загальну вагу до системи електронного обліку товарів і транспортних засобів;
9) забезпечити наявність та функціонування системи відеоспостереження за входом (в’їздом) на територію комплексу та виходом (виїздом) з неї, процедурою здійснення митного контролю з фіксацією такого відображення для ведення відповідного архіву, а також безперешкодний доступ посадових осіб митних органів до згаданої системи відеоспостереження.
РОЗДІЛ VII. МИТНІ РЕЖИМИ
ГЛАВА 34. Загальні положення щодо митних режимів
Стаття 217. Види митних режимів
1. З метою застосування митного законодавства України запроваджуються такі митні режими:
1) імпорт (випуск для вільного обігу);
2) реімпорт;
3) експорт (остаточне вивезення);
4) реекспорт;
5) транзит;
6) тимчасове ввезення;
7) тимчасове вивезення;
8) митний склад;
9) вільна митна зона;
10) безмитна торгівля;
11) переробка на митній території;
12) переробка за межами митної території;
13) знищення або руйнування;
14) відмова на користь держави.
2. Митні режими встановлюються виключно цим Кодексом.
Стаття 218. Вибір та зміна митного режиму
1. Декларант має право вибрати митний режим, у який він бажає розмістити товари, з дотриманням умов щодо такого режиму та в порядку, що визначені цим Кодексом.
2. Поміщення товарів у митний режим здійснюється шляхом їх декларування та виконання митних формальностей, передбачених цим Кодексом.
3. Митний режим, у який поміщено товари, може бути змінено на інший, обраний декларантом відповідно до частини першої цієї статті, за умови дотримання заходів тарифного та нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності, встановлених законодавством для товарів, що поміщуються у такий інший митний режим.
Стаття 219. Митний статус товарів, що поміщуються в митний режим
1. За митним статусом товари поділяються на українські або іноземні.
2. Усі товари на митній території України (за винятком територій спеціальних митних зон) вважаються такими, що мають статус українських товарів, якщо відповідно до цього Кодексу не встановлено, що такі товари не є українськими.
Стаття 220. Регулювання питань, пов’язаних із митним режимом
1. Умови перебування товарів і транспортних засобів у відповідному митному режимі, обмеження щодо їх використання, застосування заходів тарифного та нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності визначаються цим Кодексом, іншими актами законодавства України з питань митної справи та законодавства України про зовнішньоекономічну діяльність.
2. Питання, пов’язані з виконанням необхідних митних формальностей та здійсненням митного контролю за товарами, поміщеними у відповідний митний режим, регулюються цим Кодексом.
ГЛАВА 35. Імпорт (випуск для вільного обігу)
Стаття 221. Поняття митного режиму імпорту (випуску для вільного обігу)
Імпорт (випуск для вільного обігу) – митний режим, відповідно до якого іноземні товари після сплати всіх митних платежів, установлених законом на імпорт цих товарів, та виконання усіх необхідних митних формальностей випускаються для вільного обігу на митній території України.
Стаття 222. Умови поміщення товарів у режим імпорту
1. Митний режим імпорту може бути застосований до товарів, що надходять на митну територію України, та до товарів, що зберігаються під митним контролем або поміщені в інший митний режим, а також до продуктів переробки товарів, поміщених у митний режим переробки на митній території.
2. Митним законодавством можуть бути визначені документи, які використовуються для декларування товарів у митний режим імпорту замість митної декларації.
3. Для поміщення товарів в режим імпорту особа, на яку покладається дотримання вимог митного режиму, повинна:
1) подати митному органу, що здійснює випуск товарів в митний режим імпорту, документи на такі товари з обґрунтуванням підстав поміщення їх в режим імпорту;
2) сплатити митні платежі, якими обкладаються товари під час ввезення на митну територію України відповідно до законів України;
3) виконати вимоги, передбачені законодавством, щодо заходів нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності.
4. Якщо іноземні товари після ввезення їх на митну територію України зазнали пошкодження внаслідок аварії чи дії обставин непереборної сили або втрат унаслідок протиправних дій третіх осіб, що підтверджується документально, за рішенням декларанта вони можуть бути заявлені митному органу для вільного обігу (або в інший митний режим) в пошкодженому стані чи у фактичній кількості з додержанням щодо них вимог тарифного та нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності. Заходи гарантування щодо товарів, утрачених унаслідок протиправний дій третіх осіб, застосовуються відповідно до вимог цього Кодексу.
5. У випадку встановлення актами законодавства заборон (обмежень), товари, випущені у вільний обіг на митній території України за попередніми, тимчасовими або періодичними митними деклараціями, підлягають поміщенню у митний режим імпорту відповідно до умов, які діяли на момент їх випуску у вільний обіг.
Стаття 223. Митний статус товарів, поміщених у режим імпорту
1. Товари, поміщені у режим імпорту, набувають статусу українських товарів.
2. Підтвердженням українського статусу товарів, зазначених у частині першій цієї статті, є митна декларація, за якою ці товари випущено у вільний обіг.
ГЛАВА 36. Реімпорт
Стаття 224. Поняття митного режиму реімпорту
Реімпорт – митний режим, відповідно до якого товари, що були вивезені або оформлені для вивезення за межі митної території України, випускаються для вільного обігу на митній території України зі звільненням від сплати митних платежів, установлених законом на імпорт цих товарів, та без застосування заходів нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності.
Стаття 225. Умови поміщення товарів у митний режим реімпорту
1. Митний режим реімпорту може бути застосований до товарів, що надходять на митну територію України, та до товарів, що зберігаються під митним контролем або поміщені в інший митний режим.
2. У митний режим реімпорту можуть бути поміщені товари, що:
1) були вивезені у режимі тимчасового вивезення та ввозяться до завершення строку дії цього митного режиму і перебувають у тому ж стані, в якому вони були вивезені за межі митної території, крім природних змін їх якісних та (або) кількісних характеристик за нормальних умов транспортування й зберігання, а також змін, що дозволяються у відношенні таких товарів у разі їх використання у режимі тимчасового вивезення;
2) були вивезені у режимі переробки за межами митної території та ввозяться до завершення строку дії цього митного режиму і перебувають у тому ж стані, в якому вони були вивезені за межі митної території, крім природних змін їх якісних та (або) кількісних характеристик за нормальних умов транспортування й зберігання;
3) були поміщені у режим експорту (митного складу) і повертаються особі, що їх експортувала, у зв’язку з невиконанням (неналежним виконанням) умов зовнішньоекономічної угоди, згідно з якою ці товари поміщувались у режим експорту або в силу інших обставин, що перешкоджають виконанню цієї угоди, якщо ці товари:
а) повертаються на митну територію України у строк, що не перевищує шести місяців з дати вивезення їх за межі цієї території у режимі експорту;
б) перебувають у тому ж стані, в якому вони оформлені у митний режим, крім природних змін їх якісних та (або) кількісних характеристик за нормальних умов транспортування, зберігання та використання (експлуатації), внаслідок якого були виявлені недоліки, що спричинили реімпорт товарів.
3. Товари, зазначені в частині другій цієї статті, можуть бути також поміщені у режим реімпорту, якщо:
1) під час перебування таких товарів за межами митної території України вони піддавалися операціям, необхідним для їх збереження, а також технічного обслуговування чи ремонту, необхідність у яких виникла під час перебування за межами митної території України;
2) стан таких товарів змінився внаслідок аварії або дії обставин непереборної сили, за умови підтвердження факту аварії або дії обставин непереборної сили в порядку, встановленому спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у галузі митної справи.
3) у режим реімпорту поміщується лише частина товарів, раніше випущених для вивезення за межі митної території України.
4. Для поміщення товарів в режим реімпорту особа, на яку покладається дотримання вимог митного режиму, повинна:
1) ввезти товари на митну територію України не пізніше ніж у встановлений законодавством строк після їх вивезення за межі митної території України;
2) подати митному органу, що здійснює випуск товарів у режим реімпорту, документи на такі товари з обґрунтуванням підстав поміщення їх в режим реімпорту;
3) надати митному органу документи та відомості для ідентифікації товарів, що реімпортуються;
4) у випадку, передбаченому частиною другою цієї статті для товарів, поміщених у режим експорту, сплатити суми, одержані експортером з Державного бюджету України у зв’язку з експортом цих товарів.
Стаття 226. Окремі положення щодо застосування режиму реімпорту
1. Застосування митного режиму реімпорту можливе за умови ідентифікації митним органом товарів, заявлених у цей режим, як таких, що були раніше випущені для вивезення за межі митної території України.
2. Для товарів, що вивозяться з наміром подальшого реімпорту, заходи для ідентифікації можуть бути застосовані на момент їх випуску для вивезення за межі митної території України.
3. Для ідентифікації товарів, що реімпортуються, можуть вживатися заходи, передбачені частинами другою та третьою статті 40 цього Кодексу.
4. Не вимагається застосування заходів для ідентифікації тари, піддонів та інших подібних товарів, що не мають індивідуальних ідентифікаційних ознак.
5. Реімпорт товарів, поміщених у митний режим експорту, згідно із пунктом 3 частини другої статті 225 цього Кодексу, може бути здійснений особою – експортером або її правонаступником.
6. В інших випадках дозволяється застосування режиму реімпорту при ввезенні на митну територію України товарів іншою особою, ніж та, що їх вивезла, якщо це виправдано обставинами.
7. Декларування товарів у режим реімпорту може здійснюватися у будь-якому митному органі. З метою полегшення контролю за дотриманням режиму реімпорту спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади у галузі митної справи може визначати випадки, у яких декларування товарів у режим реімпорту повинне здійснюватися у тому ж митному органі, у якому зазначені товари декларувалися для вивезення за межі митної території України.
8. Замість митної декларації для декларування упаковок, контейнерів, піддонів та транспортних засобів комерційного призначення у митний режим реімпорту використовуються документи, що підтверджують попереднє вивезення зазначених товарів за межі митної території України.
Стаття 227. Митний статус товарів, поміщених у режим реімпорту
1. Українські товари, поміщені у режим реімпорту, зберігають статус українських товарів.
2. Іноземні товари, що реімпортуються згідно із пунктом 3 частини другої статті 225 цього Кодексу, після поміщення у режим реімпорту набувають статусу українських товарів.
3. Підтвердженням українського статусу товарів, зазначених у частині другій цієї статті, є митна декларація, за якою ці товари випущено у вільний обіг.
Стаття 228. Повернення сум вивізного (експортного) мита при реімпорті товарів
Після поміщення у митний режим реімпорту товарів згідно із пунктом 3 частини другої статті 225 цього Кодексу, суми вивізного (експортного) мита, сплачені при експорті цих товарів, повертаються особам, що їх сплачували, або їх правонаступникам, у порядку, передбаченому цим Кодексом. Акцизний податок і податок на додану вартість при поміщені товарів згідно із пунктом 3 частини другої статті 225 цього Кодексу в митний режим реімпорту справляються відповідно до Податкового кодексу.