Верховна Рада України постановля є: I. Внести зміни до Митного кодекс
| Вид материала | Кодекс |
СодержаниеСтаття 12. Інформування про митні правила Стаття 14. Консультування з питань митної справи Стаття 16. Доступ до судових рішень з питань митної справи Стаття 19. Відповідальність митних органів, організацій, їх посадових осіб та інших працівників Стаття 20. Право на оскарження Стаття 23. Особливості задоволення скарг на рішення, дії чи бездіяльність митних органів та їх посадових осіб Стаття 24. Перевірка законності та обґрунтованості рішень, дій або бездіяльності митних органів та їх посадових осіб у порядку к Стаття 25. Оскарження рішень, дій чи бездіяльності митних органів та їх посадових осіб у судовому порядку ГЛАВА 4. Інформаційні технології та інформаційні ресурси в митній справі Стаття 27. Вимоги щодо відповідності національним стандартам інформаційних, телекомунікаційних та інформаційно-телекомунікаційни Стаття 28. Інформаційні ресурси митних органів Стаття 30. Захист електронної інформації в системах митних органів та суб’єктів, що беруть участь в інформаційних відносинах Розділ іі. митний контроль Стаття 32. Взаємодія митних органів з органами державної влади, що здійснюють контроль під час переміщення товарів через митний Стаття 33. Вибірковість митного контролю Стаття 34. Тривалість перебування під митним контролем Стаття 35. Строки пред’явлення митному органу товарів, транспортних засобів комерційного призначення, що переміщуються через мит Стаття 36. Вивантаження товарів з транспортних засобів Стаття 37. Доступ посадових осіб митних органів на територію чи в приміщення підприємств для здійснення митного контролю Стаття 38. Використання для здійснення митного контролю технічних та спеціальних засобів та службових собак ... Верховна Рада України постановля є : Внести до закон, 2479.74kb. Стаття 12. Інформування про митні правила 1. Митні органи інформують заінтересованих осіб про митні правила у встановленому законом порядку. 2. Для спрощення доступу заінтересованих осіб до такої інформації митні органи та організації застосовують інформаційні технології. Стаття 13. Інформація щодо митного законодавства 1. Інформація щодо митного законодавства надається у встановленому законом порядку. 2. Митні органи надають не тільки інформацію, яку запитувала заінтересована особа, але й будь-яку іншу інформацію, яка стосується запиту, якщо її доведення до відома заінтересованої особи вважається митним органом доцільним. 3. Стислі довідки щодо основних положень митного законодавства, у тому числі щодо пільг, які надаються при переміщенні товарів через митний кордон України, розміщуються для загального ознайомлення в місцях розташування митних органів. Довідки друкуються українською мовою, офіційними мовами відповідних суміжних країн, а також іншими іноземними мовами, які є мовами міжнародного спілкування. Стаття 14. Консультування з питань митної справи Митні органи надають консультації з питань митної справи в порядку, встановленому законом. Стаття 15. Відповідальність за порушення порядку надання інформації За умисне надання недостовірної інформації, а також за необґрунтовану відмову від надання відповідної інформації, несвоєчасне надання інформації та інші правопорушення у сфері інформаційних відносин посадові особи митної служби України несуть відповідальність, передбачену законом. Стаття 16. Доступ до судових рішень з питань митної справи Усім заінтересованим особам забезпечується можливість ознайомлення з текстами судових рішень з питань митної справи. Порядок доступу до судових рішень визначається законом. ГЛАВА 3. Оскарження рішень, дій та бездіяльності митних органів, організацій та їх посадових осіб та відповідальність за них Стаття 17. Сфера застосування цієї глави 1. Положення цієї глави застосовуються у всіх випадках оскарження рішень, дій або бездіяльності митних органів, організацій та їх посадових осіб за винятком оскарження постанов по справах про порушення митних правил, а також випадків, коли законодавством України встановлено інший порядок оскарження зазначених рішень, дій чи бездіяльності. 2. Оскарження податкових повідомлень-рішень митних органів здійснюється в порядку, встановленому Податковим кодексом України. Стаття 18. Терміни, що застосовуються у цій главі 1. У цій главі нижченаведені терміни застосовуються у такому значенні: 1) рішення – окремі акти, якими митні органи, організації або їх посадові особи приймають рішення з питань, передбачених митним законодавством, а також задовольняють скарги, заяви, клопотання конкретних фізичних чи юридичних осіб чи відмовляють у їх задоволенні; 2) дії – вчинки посадових осіб та інших працівників митних органів, організацій, пов’язані з виконанням ними обов’язків, покладених на них відповідно до цього Кодексу та інших актів законодавства України; 3) бездіяльність – невиконання митними органами, організаціями, їх посадовими особами та іншими працівниками обов’язків, покладених на них відповідно до цього Кодексу та інших актів законодавства України, або неприйняття ними рішень з питань, віднесених до їх компетенції, протягом строку, визначеного законодавством. Стаття 19. Відповідальність митних органів, організацій, їх посадових осіб та інших працівників 1. За неправомірні рішення, дії, бездіяльність посадові особи та інші працівники митних органів та організацій несуть дисциплінарну, адміністративну, кримінальну та іншу відповідальність відповідно до закону. 2. Шкода, заподіяна особам та їх майну неправомірними рішеннями, діями або бездіяльністю митних органів, організацій або їх посадових осіб чи інших працівників при виконанні ними своїх службових (трудових) обов’язків, відшкодовується в порядку, визначеному законом. Стаття 20. Право на оскарження 1. Кожна особа має право оскаржити рішення, дії або бездіяльність митних органів та їх посадових осіб, якщо вважає, що цими рішеннями, діями або бездіяльністю порушено її права, свободи чи інтереси. 2. У випадках, встановлених законом, із скаргами або заявами про захист прав, свобод чи інтересів інших осіб мають право звертатися Уповноважений Верховної Ради України з прав людини, прокурор, органи державної влади, органи місцевого самоврядування, фізичні та юридичні особи. Стаття 21. Порядок оскарження рішень, дій та бездіяльності митних органів, організацій, їх посадових осіб та інших працівників до посадових осіб та органів вищого рівня 1. Посадовими особами вищого рівня по відношенню до посадових осіб та інших працівників митних органів, організацій є керівники цих органів, організацій. 2. Органами вищого рівня є: 1) по відношенню до митниць, митних постів, спеціалізованих митних органів, митних організацій – спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади у галузі митної справи; 2) по відношенню до спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади у галузі митної справи – міністерство, керівник якого (міністр) спрямовує та координує діяльність зазначеного органу. 3. Скарга на рішення, дії чи бездіяльність посадової особи чи іншого працівника митного органу, організації (включаючи заступника керівника) подається керівникові цього органу, організації. 4. Скарга на рішення, дії чи бездіяльність керівника митного органу, організації (крім випадку, передбаченого частиною четвертою цієї статті) подається до спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади у галузі митної справи. 5. Скарга на рішення, дії чи бездіяльність керівника спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади у галузі митної справи подається до міністерства, керівник якого (міністр) спрямовує та координує діяльність спеціально уповноваженого органу виконавчої влади в галузі митної справи, якщо інше не передбачено законом. 6. Виконання оскаржуваного рішення може бути зупинено повністю або в певній частині посадовою особою або органом, які розглядають скаргу. Митний орган або посадова особа, які розглядають скаргу, зобов'язані надати особі, яка подала скаргу, належним чином обґрунтовану письмову відповідь у визначені цим Кодексом строки. 7. Зупинення виконання рішення, пов’язаного зі сплатою митних платежів, можливе за умови забезпечення заінтересованою особою відповідних гарантій, встановлених розділом ІХ цього Кодексу. Стаття 22. Вимоги до форми та змісту скарги, строки її подання, порядок та строки її розгляду 1. Вимоги до форми та змісту скарги фізичної особи, строки її подання, порядок і строки її розгляду, а також відповідальність за протиправні дії, вчинені у зв’язку з поданням скарги, визначаються Законом України “Про звернення громадян”. 2. Скарга підприємства викладається на бланку цього підприємства із зазначенням усіх необхідних реквізитів і підписується керівником підприємства або особою, яка його заміщує. Якщо інше не передбачено законодавством, скарги підприємств подаються і розглядаються у тому ж порядку і в ті ж строки, що й скарги громадян. 3. Скарга повинна містити конкретну інформацію про предмет оскарження і бути належним чином аргументованою. У разі, якщо особа при поданні скарги не може надати відповідних доказів, такі докази можуть бути представлені пізніше, але в межах строку, відведеного законом на розгляд скарги, та з урахуванням часу, необхідного для вивчення цих доказів. Стаття 23. Особливості задоволення скарг на рішення, дії чи бездіяльність митних органів та їх посадових осіб 1. Якщо задоволення скарги на рішення, дії чи бездіяльність митних органів або їх посадових осіб пов’язане з виплатою грошових сум, їх виплата здійснюється за рахунок Державного бюджету України органами Державної казначейської служби України на підставі рішення суду в порядку, визначеному законом. Стаття 24. Перевірка законності та обґрунтованості рішень, дій або бездіяльності митних органів та їх посадових осіб у порядку контролю Спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади у галузі митної справи має право в порядку контролю за діяльністю підпорядкованих митних органів та їх посадових осіб скасовувати або змінювати їх неправомірні рішення, а також вживати передбачених законом заходів за фактами неправомірних рішень, дій чи бездіяльності зазначених органів та осіб. Стаття 25. Оскарження рішень, дій чи бездіяльності митних органів та їх посадових осіб у судовому порядку 1. Рішення, дії чи бездіяльність митних органів чи їх посадових осіб можуть бути оскаржені безпосередньо до суду в порядку, визначеному законом. 2. Якщо рішення, дії чи бездіяльність митного органу чи його посадової особи одночасно оскаржуються до органу (посадової особи) вищого рівня та до суду і суд відкриває провадження у справі, розгляд скарги органом (посадовою особою) вищого рівня припиняється. ГЛАВА 4. Інформаційні технології та інформаційні ресурси в митній справі Стаття 26. Застосування інформаційних, телекомунікаційних та інформаційно-телекомунікаційних систем і засобів їх забезпечення 1. Проведення передбачених цим Кодексом митного контролю та митного оформлення товарів здійснюється з використанням інформаційних технологій, у тому числі заснованих на інформаційних, телекомунікаційних та інформаційно-телекомунікаційних системах, а також засобів їх забезпечення. 2. Впровадження інформаційних, телекомунікаційних та інформаційно-телекомунікаційних систем здійснюється у відповідності з міжнародними стандартами та стандартами України. Під час їх впровадження митні органи проводять консультації із всіма безпосередньо заінтересованими сторонами. 3. У митній справі можуть застосовуватися інформаційні, телекомунікаційні та інформаційно-телекомунікаційні системи і засоби їх забезпечення розроблені, виготовлені й придбані митними органами. 4. Інформаційні, телекомунікаційні та інформаційно-телекомунікаційні системи, а також засоби їх забезпечення розроблені, виготовлені або придбані митними органами є державною власністю і закріплюються за відповідними митними органами. 5. Можливість використання для здійснення митної справи інформаційних, телекомунікаційних та інформаційно-телекомунікаційних систем і засобів їх забезпечення, а також порядок і умови їх застосування визначаються спеціально уповноваженим органом виконавчої влади в галузі митної справи. Стаття 27. Вимоги щодо відповідності національним стандартам інформаційних, телекомунікаційних та інформаційно-телекомунікаційних систем і засобів їх забезпечення Відповідність національним стандартам інформаційних, телекомунікаційних та інформаційно-телекомунікаційних систем, а також засобів їх забезпечення повинна бути підтверджена відповідно до законодавства. Стаття 28. Інформаційні ресурси митних органів 1. Інформаційні ресурси митних органів складаються із відомостей, що містяться у документах, що надаються під час проведення митного контролю та митного оформлення товарів, транспортних засобів, та інших документів. 2. Інформаційні ресурси митних органів – це сукупність електронної інформації, що включає в себе електроні дані, створені, оброблені і накопичені в інформаційних системах митних органів. 3. У випадках, визначених міністерством, керівник якого (міністр) спрямовує та координує діяльність спеціально уповноваженого органу виконавчої влади в галузі митної справи, документи, надання яких передбачено цим Кодексом, у тому числі митна декларація, надаються за допомогою електронних засобів передачі інформації із застосуванням засобів електронного цифрового підпису при дотриманні вимог про їх документування, а також інших вимог, визначених законодавством України. Порядок надання таких документів за допомогою електронних засобів передачі інформації визначається Кабінетом Міністрів України. 4. Порядок використання інформаційних ресурсів, що знаходяться у віданні митних органів, визначається цим Кодексом та іншими нормативно-правовими актами України. Стаття 29. Інформаційні, телекомунікаційні та інформаційно-телекомунікаційні системи і засоби їх забезпечення, що використовуються суб’єктами зовнішньоекономічної діяльності 1. Міністерством, керівник якого (міністр) спрямовує та координує діяльність спеціально уповноваженого органу виконавчої влади в галузі митної справи, встановлює вимоги, яким повинні відповідати інформаційні, телекомунікаційні та інформаційно-телекомунікаційні системи і засоби їх забезпечення, що використовуються: 1) суб’єктами зовнішньоекономічної діяльності при застосуванні спеціальних спрощених процедур; 2) утримувачами складів тимчасового зберігання, митних складів, митними брокерами, іншими суб’єктами господарювання за їх бажанням для представлення документів і відомостей, передбачених цим Кодексом. 2. Використання для митних цілей зазначених систем допускається тільки після перевірки їх відповідності установленим стандартам (вимогам) та проведених консультацій за участі усіх безпосередньо заінтересованих сторін. Перевірка здійснюється спеціально уповноваженим органом виконавчої влади в галузі митної справи. 3. Митні органи та суб’єкти зовнішньоекономічної діяльності можуть обмінюватися будь-якою інформацією, обмін якою окремо не вимагається згідно з митним законодавством, зокрема, з метою взаємного співробітництва в ідентифікації та протидії ризикам. Такий обмін може відбуватися на основі письмової угоди та може включати доступ митних органів до електронних інформаційних систем суб’єкта господарювання. Будь-яка інформація, що надається однією стороною іншій в ході співробітництва є конфіденційною, якщо обидві сторони не домовилися про інше. Стаття 30. Захист електронної інформації в системах митних органів та суб’єктів, що беруть участь в інформаційних відносинах 1. Захист електронної інформації в інформаційних системах митних органів та суб’єктів, що беруть участь в інформаційних відносинах, здійснюється в порядку, визначеному законодавством. 2. Контроль за здійсненням захисту митної електронної інформації в системах митних органів, а також за дотриманням правил користування засобами захисту інформації здійснюють спеціально уповноважений орган виконавчої влади в галузі митної справи та інші уповноважені державні органи. РОЗДІЛ ІІ. МИТНИЙ КОНТРОЛЬ ГЛАВА 5. Організація митного контролю Стаття 31. Загальні принципи здійснення митного контролю 1. Митному контролю підлягають усі товари, транспортні засоби, які переміщуються через митний кордон України. 2. Митний контроль здійснюється виключно митними органами відповідно до цього Кодексу та інших законів України. 3. Митний контроль передбачає проведення митними органами мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань митної справи. 4. Митний контроль товарів, транспортних засобів у пунктах пропуску через державний кордон України здійснюється відповідно до типових технологічних схем пропуску через державний кордон України автомобільних, водних, залізничних та повітряних транспортних засобів, що затверджуються міністерством, керівник якого (міністр) спрямовує та координує діяльність спеціально уповноваженого органу виконавчої влади у галузі митної справи, спільно з спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у справах охорони державного кордону та спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади у галузі транспорту. 5. Розклад руху транспортних засобів, що здійснюють регулярні міжнародні рейси, затверджується центральним органом виконавчої влади в галузі транспорту за погодженням зі спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі митної справи та спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у справах охорони державного кордону України. 6. З метою підвищення ефективності митного контролю митні органи взаємодіють з учасниками зовнішньоекономічної діяльності, уповноваженими операторами економічної діяльності та іншими особами, діяльність яких пов’язана з здійсненням зовнішньої торгівлі, та з їх професійними об’єднаннями (асоціаціями). Стаття 32. Взаємодія митних органів з органами державної влади, що здійснюють контроль під час переміщення товарів через митний кордон України 1. Товари, що переміщуються через митний кордон України, крім митного контролю можуть підлягати державному санітарному, ветеринарно-санітарному, фітосанітарному, екологічному, радіологічному контролю. У пунктах пропуску через державний кордон України контроль за дотриманням заборон щодо пропуску товарів через митний кордон України (у тому числі товарів, що ввозяться на митну територію України з метою транзиту) у формі попереднього документального контролю здійснюється митним органом у межах своїх повноважень на підставі інформації, у тому числі електронної, отриманої від органу державної влади, уповноваженого на здійснення цього виду контролю, а у разі необхідності – спільно з ним. Митні органи взаємодіють з органами державної влади, уповноваженими на здійснення зазначених видів контролю, координують роботу з їх здійснення у пунктах пропуску через державний кордон і в зонах митного контролю на митній території України в порядку, встановленому цим Кодексом та іншими законами України. 2. Митні органи в межах своєї компетенції та згідно цього Кодексу здійснюють у пунктах пропуску на державному кордоні України інші види контролю за товарами, переміщення яких контролюється іншими державними органами. 3. Види контролю, зазначені у частині першій цієї статті, здійснюються: 1) в пунктах пропуску: щодо заборони переміщення окремих товарів через митний кордон України; 2) при розміщенні в митний режим: щодо обмеження переміщення окремих товарів через митний кордон України. 4. Контроль може здійснюватись у тому числі із використанням засобів інформаційних технологій, у тому числі електронної бази даних щодо товарів, переміщення яких контролюється іншими державними органами в частині дотримання заборон щодо переміщення цих товарів через митний кордон України. Органи державної влади, що здійснюють зазначені види контролю, зобов'язані надавати митним органам для здійснення такого контролю необхідну інформацію в електронному вигляді. 5. Вичерпні переліки товарів (з описом та кодом згідно з УКТЗЕД), що підлягають державному контролю (у тому числі в формі попереднього документального контролю) у разі переміщенні через митний кордон України, а також порядок здійснення попереднього документального контролю затверджує Кабінет Міністрів України. Пропозиції щодо внесення змін до зазначених переліків подаються Кабінету Міністрів України органами державної влади, уповноваженими здійснювати відповідний контроль. Цей перелік визначає товари, на які діє заборона на пропуск через кордон без дозволу, і товари, на які діють обмеження при розміщенні в митний режим. 6. Органи державної влади, уповноважені видавати дозволи, необхідні для ввезення окремих видів товарів на митну територію України, вивезення їх за межі цієї території, а також для поміщення їх у відповідні митні режими, визначаються Кабінетом Міністрів України. 7. Митні органи інформують відповідні органи виконавчої влади України про результати митного контролю та митного оформлення товарів, підконтрольних цим органам, у тому числі засобами електронного зв’язку. 8. Митний контроль та митне оформлення товарів, що переміщуються через митний кордон України, завершується тільки після проведення встановлених законодавством України для кожного товару видів контролю, зазначених у частині першій цієї статті. Стаття 33. Вибірковість митного контролю 1. Під час проведення митного контролю митні органи визначають форму та обсяг контролю, достатні для забезпечення додержання законодавства України з питань митної справи та міжнародних договорів України. 2. При обранні об’єктів та форм митного контролю застосовується система управління ризиками. 3. Якщо за результатами застосування системи управління ризиками не визначено необхідності проведення митного огляду товарів, транспортних засобів комерційного призначення, митне оформлення та випуск цих товарів, транспортних засобів за рішенням митного органу можуть бути здійснені без пред’явлення зазначених товарів, транспортних засобів митному органу або з пред’явленням, але без проведення їх митного огляду. Стаття 34. Тривалість перебування під митним контролем 1. Товари, транспортні засоби комерційного призначення перебувають під митним контролем з моменту його початку і до закінчення згідно з заявленим митним режимом. 2. У разі ввезення на митну територію України товарів, транспортних засобів комерційного призначення митний контроль розпочинається з моменту перетинання ними митного кордону України. 3. У разі вивезення товарів, транспортних засобів комерційного призначення за межі митної території України митний контроль розпочинається з моменту пред’явлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення для митного оформлення та їх декларування в установленому цим Кодексом порядку. 4. Граничний строк перебування товарів, транспортних засобів комерційного призначення під митним контролем не повинен перевищувати 180 календарних днів, за винятком митних режимів, які передбачають перебування під митним контролем протягом усього часу дії митного режиму. 5. Товари, транспортні засоби комерційного призначення, які знаходяться або зберігаються під митним контролем і за якими власник або уповноважена ним особа не звернулась до закінчення граничних строків, встановлених цією статтею, набувають статусу таких, що зберігаються на складі митного органу. 6. Митний контроль закінчується: 1) у разі ввезення на митну територію України – після закінчення митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення, що переміщуються через митний кордон України, за винятком митних режимів, які передбачають перебування під митним контролем протягом усього часу дії митного режиму; 2) у разі вивезення за межі митної території України – після здійснення митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення та перетинання ними митного кордону України, за винятком митних режимів. які передбачають перебування під митним контролем протягом усього часу дії митного режиму. Стаття 35. Строки пред’явлення митному органу товарів, транспортних засобів комерційного призначення, що переміщуються через митний кордон України 1. Товари, що переміщуються через митний кордон України, разом з їх упаковкою та маркуванням, транспортні засоби комерційного призначення, якими вони переміщуються через митний кордон, а також документи на ці товари, транспортні засоби пред’являються митним органам для митного контролю у незмінному стані в пунктах пропуску через державний кордон України та інших місцях митної території України, встановлених митними органами для здійснення митного контролю та оформлення, не пізніше ніж через три години після прибуття зазначених товарів у пункт пропуску або інше визначене митними органами місце. 2. У місці доставки товари, транспортні засоби комерційного призначення пред’являються, а документи на них передаються митному органу. Заява про пред’явлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення для митного контролю та передання документів на них мають бути зроблені у мінімально можливий строк після їх прибуття, а у разі прибуття поза робочим часом, встановленим для митного органу, - у мінімально можливий строк після початку роботи цього органу. Стаття 36. Вивантаження товарів з транспортних засобів 1. Якщо для пред’явлення товарів митним органам з метою проведення митного контролю необхідно вивантажити ці товари з транспортного засобу, їх вивантаження може здійснюватись в усіх місцях, де проводиться такий контроль, та які визначені митним органом як зони митного контролю. 2. За рішенням керівника митного органу призначення або особи, яка його заміщує, допускається вивантаження з транспортних засобів для проведення митного контролю в інших місцях, не визначених митним органом як зони митного контролю: 1) небезпечних товарів, перебування яких у місцях скупчення автотранспорту може створювати загрозу життю й здоров’ю населення чи навколишньому середовищу; 2) товарів, що потребують особливих умов зберігання, унаслідок чого вони не можуть протягом тривалого часу зберігатися в автотранспортних засобах; 3) валютних цінностей, що ввозяться на митну територію України банками; 4) товарів, що ввозяться на адресу підприємств з безперервним циклом виробництва й призначені для використання в процесі виробництва; 5) товарів, що за своїми габаритами не можуть бути доставлені в місця визначені митним органом як зони митного контролю. 3. У випадках, визначених законодавством, вивантаження товарів з транспортних засобів в місцях, не визначених митним органом як зони митного контролю, здійснюється, крім того, за погодженням з начальником відповідного органу охорони державного кордону. Стаття 37. Доступ посадових осіб митних органів на територію чи в приміщення підприємств для здійснення митного контролю Посадові особи митних органів з метою здійснення митного контролю мають право в межах наданих їм цим Кодексом та іншими законами України повноважень безперешкодного доступу на територію чи в приміщення будь-якого підприємства незалежно від форми власності та сфери управління, де знаходяться або можуть знаходитися товари, що підлягають митному контролю. Стаття 38. Використання для здійснення митного контролю технічних та спеціальних засобів та службових собак 1. З метою скорочення часу проведення митного контролю та підвищення його ефективності митні органи можуть використовувати технічні та спеціальні засоби, а також службових собак. 2. Застосування для здійснення митного контролю технічних та спеціальних засобів повинно бути безпечним для життя і здоров’я людини, тваринного та рослинного світу та не завдавати шкоди товарам, транспортним засобам. Стаття 39. Операції з товарами, транспортними засобами комерційного призначення, митне оформлення яких не закінчено 1. З дозволу митного органу може здійснюватись навантаження, вивантаження, перевантаження, усунення пошкоджень упаковки, розпакування, упакування, перепакування товарів, що перебувають під митним контролем, зміна ідентифікаційних знаків чи маркування на цих товарах, транспортних засобах комерційного призначення або їх упаковці, а також заміна транспортного засобу комерційного призначення. Зазначені операції здійснюються за рахунок власника товарів, що переміщуються через митний кордон України, або уповноважених ними осіб. 2. Митні органи з власної ініціативи або з ініціативи правоохоронних органів мають право вимагати від осіб, які переміщують товари, транспортні засоби комерційного призначення через митний кордон України, проведення операцій, передбачених частиною першою даної статті. У таких випадках витрати на проведення зазначених операцій відшкодовується органом, з ініціативи якого вони проводилися. 3. У разі, якщо в результаті цих операцій будуть виявлені порушення законодавства України, витрати на проведення операцій відшкодовуються власником товарів, транспортних засобів комерційного призначення або уповноваженими ними особами. 4. Користування та розпорядження товарами, транспортними засобами комерційного призначення, які перебувають під митним контролем, забороняється, крім випадків, передбачених цим Кодексом та іншими законами України. Стаття 40. Ідентифікація товарів, транспортних засобів комерційного призначення, приміщень та інших місць під час здійснення митного контролю 1. Товари, що перебувають під митним контролем, транспортні засоби комерційного призначення, приміщення, де знаходяться товари, які підлягають митному контролю, або провадиться діяльність, контроль за якою покладено на митні органи, а також прилади обліку енергоносіїв, електричної, теплової та інших видів енергії можуть ідентифікуватися митними органами. 2. Ідентифікація здійснюється шляхом накладення митних забезпечень: одноразових номерних запірно-пломбових пристроїв, печаток, голографічних міток, нанесення цифрового, літерного чи іншого маркування, ідентифікаційних знаків, проставляння штампів, взяття проб і зразків, складання опису товарів, транспортних засобів комерційного призначення, креслень, масштабних зображень, виготовлення фотографій, ілюстрацій, використання товаросупровідної документації тощо. При цьому накладення одноразових номерних запірно-пломбових пристроїв, печаток на транспортні засоби комерційного призначення може здійснюватись без проведення митного огляду товарів, що переміщуються зазначеними транспортними засобами через митний кордон України, про що робиться відповідна відмітка в товаросупровідих документах. 3. Крім засобів, визначених у частині другій цієї статті, для ідентифікації товарів, що поміщуються у митний режим, можуть використовуватися маркування або серійні номери, проставлені на товарах або їх частинах виробником, інші комерційні способи ідентифікації; експортні (імпортні) сертифікати; копії документів, на підставі яких митним органом було здійснено випуск товарів у попередній митний режим і які дозволяють однозначно ідентифікувати товари; інші подібні документи. 4. У випадках, передбачених чинними міжнародними договорами України, митні органи України визнають митні забезпечення митних служб інших країн, якщо визнають їх достатньо надійними. 5. Засоби ідентифікації можуть змінюватися чи знищуватися тільки митними органами або за їх дозволом іншими органами, крім випадків, коли існує реальна загроза знищення, безповоротної втрати чи істотного псування товарів, транспортних засобів комерційного призначення. У таких випадках митний орган терміново сповіщається про зміну, вилучення чи знищення засобів ідентифікації з поданням документальних доказів існування зазначеної загрози. Стаття 41. Залучення спеціалістів та експертів для участі у здійсненні митного контролю 1. У разі потреби для участі у здійсненні митного контролю можуть залучатись спеціалісти та експерти. 2. Залучення спеціалістів та експертів здійснюється керівником митного органу або його заступником за погодженням з керівником підприємства, установи, організації, де працює спеціаліст чи експерт. 3. Спеціалісти та експерти, які беруть участь у здійсненні митного контролю, мають право на відшкодування витрат, пов’язаних з їхньою участю у здійсненні митного контролю, за спеціалістами та експертами зберігається середня заробітна плата за місцем роботи за час, що був затрачений у зв’язку з такою участю. 4. Виплати, пов’язані із залученням митним органом спеціалістів та експертів, включаючи витрати на їх проїзд, добові за час перебування у відрядженні для участі у здійсненні митного контролю, та винагорода за виконану спеціалістами та експертами роботу здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України у порядку, що визначається Кабінетом Міністрів України. 5. У разі необхідності та за власним бажанням залучення спеціалістів та експертів може здійснювати декларант (власник товару та/або транспортного засобу). У такому випадку відшкодування витрат, пов’язаних з участю спеціалістів та експертів у здійсненні митного контролю, здійснюється декларантом (власником товару та/або транспортного засобу) на підставі укладеної угоди. Стаття 42. Спільний митний контроль На підставі міжнародних договорів України у пунктах пропуску через державний кордон України може здійснюватися спільний митний контроль разом з митними органами суміжних держав. |