Б. Руснак місцеве самоврядування в україні

Вид материала

Документы

Содержание Державне соціальне страхування ДОХОДИ ДЕРЖАВНОГО БЮДЖЕТУ УКРАЇНИ формуються за рахунок Доходи районних, міських (міст обласного підпорядкування) бюджетів Доходи республіканського бюджету Доходи районних, міських бюджетів Загальні збори Засновниками (засновником) благодійної організації Засновники об'єднань громадян Збір за видачу дозволу на розміщення об'єктів торгівлі Земельний податок Казначейські зобов'язання україни Касове виконання бюджету Комерційна таємниця Кошторис бюджетної установи Комунальний податок Колективний договір Кредиторська заборгованість Легалізація (офіційне визнання) об'днань громадян Місцеві податки і збори Місцева ініціатива ... Полное содержание

Подобный материал:

• Законом України «Про місцеве самоврядування в Україні», 6372.64kb.
• Законом України "Про місцеве самоврядування в Україні", 86.36kb.
• Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», 134.94kb.
• Законом України "Про місцеве самоврядування в Україні", 312.93kb.
• Проект про встановлення місцевих податків та зборів на території села Нові Петрівці, 213.34kb.
• Конкурсі проектів та програм місцевого самоврядування, 83.68kb.
• Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», 17.08kb.
• Розд І л 3 самоврядування І місцева демократія в місті сарни, 204.15kb.
• Програма соціального захисту, 167.55kb.
• Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», 1203.98kb.

ДЕРЖАВНЕ СОЦІАЛЬНЕ СТРАХУВАННЯ - система матеріального забезпечення трудящих та охорони їхнього здоров'я, що регулюється правовими нормами і здійснюється із спеціальних фондів, які утворюються за рахунок коштів підприємств, установ організацій, населення. Розміри відрахувань визначено Верховною Радою України.

ДОТАЦІЯ — кошти, безповоротно видані з бюджету. Розрізняють два види Д.: 1) допомога, що надається підприємствам, організаціям на покриття збитків, обумовлених незалежними від них причинами; 2) бюджетна — надасться бюджету у випадках перебільшення видатків над доходами: вона виділяється безповоротним порядком у твердій грошовій сумі з коштів вищестоящих бюджетів нижчестоящим для їх збалансування в разі перевищення видатків над доходами. Це широко практикувалося в 60-х роках. Більш прогресивні методи бюджетного регулювання — субвенція і субсидія.

ДОХОДИ ДЕРЖАВНОГО БЮДЖЕТУ УКРАЇНИ формуються за рахунок:

• частини податку на додану вартість, яка визначається Законом про Державний бюджет України на наступний рік;

• частини акцизного збору, яка визначається Законом про Державний бюджет України на наступний рік;

• податку на прибуток підприємств і організацій усіх форм власності

(крім комунальної) і підпорядкування у розмірі, що дорівнює " від ставки, передбаченої законодавством для відповідної категорії платників;

• податку на майно підприємств і організацій усіх форм власності і підпорядкування у розмірі, що дорівнює 30% відставки, передбаченої законодавством України;

• плати за землю, що дорівнює 30% від ставки, передбаченої законодавством України;

• надходжень від зовнішньоекономічної діяльності;

• частини доходів від приватизації державного майна, що перебуває в загальнодержавній власності, яка визначається Законом про Державний бюджет України на наступний рік;

• надходжень від реалізації державного майна, що перебуває в загальнодержавній власності;

• орендної плати за оренду майна цілісних майнових комплексів, що перебувають у загальнодержавній власності;

• внесків до Пенсійного фонду України;

• внесків до Фонду для здійснення заходів щодо ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи та соціального захисту населення;

• внесків до Державного фонду сприяння зайнятості населення;

• внесків до інших загальнодержавних цільових фондів, створення яких передбачено законодавством України;

• надходжень від внутрішніх позик;

• перевищення доходів над видатками Національного банку України;

• повернутих державі позик, процентів по наданих державою позиках і кредитах;

• дивідендів, одержаних від акцій та інших цінних паперів, що належать державі в акціонерних господарських товариствах, створених за участю підприємств загальнодержавної власності;

• плати за спеціальне використання природних ресурсів;

• інших доходів, встановлених законодавством України і віднесених до доходів Державного бюджету України (ст. 11 БСУ).

ДОХОДИ РАЙОННИХ, МІСЬКИХ (МІСТ ОБЛАСНОГО ПІДПОРЯДКУВАННЯ) БЮДЖЕТІВ - доходи районних бюджетів, міських (міст обласного підпорядкування) бюджетів в порядку, на умовах і в межах, встановлених законами України, до них зараховуються:

• податок на прибуток підприємств і організацій усіх форм власності (крім комунальної) і підпорядкування у розмірі, визначеному Радою народних депутатів вищого рівня, та 100% податку на прибуток підприємств та організацій комунальної власності цього рівня;

• прибутковий податок з громадян у розмірі, визначеному радою вищого рівня;

• плата за землю до районних бюджетів у розмірах, визначених радою вищого рівня, і 60% — до міських бюджетів (міст обласного підпорядкування);

• податок на нерухоме майно громадян;

• місцеві податки і збори, крім винятків, передбачених законодавство України;

• частина доходів від приватизації державного майна, яка визначається радою вищого рівня;

• надходження від оренди цілісних майнових комплексів, що перебувають у комунальній власності цього рівня;

• відрахування, дотації і субвенції, отримані з бюджетів вищого рівня (ст. 13 БСУ).

ДОХОДИ РЕСПУБЛІКАНСЬКОГО БЮДЖЕТУ - доходи республіканського бюджету Автономної Республіки Крим, обласних, Київського і Севастопольського міських бюджетів; це:

• частка податку на додану вартість, яка визначається законом про Державний бюджет України на наступний рік, але не менш як 20%;

• частка акцизного збору, яка визначається Законом про Державний бюджет України на наступний рік, але не менш як 20%;

• податок на прибуток підприємств і організацій усіх форм власності (крім комунальної) і підпорядкування у розмірі, що дорівнює 70% від ставки, передбаченої чинним законодавством для відповідної категорії платників, та 100% податку на прибуток підприємств та організацій комунальної власності цього рівня;

• частка прибуткового податку з громадян;

• 70% податку на майно підприємств і організацій усіх форм власності й підпорядкування;

• плата за землю, що дорівнює 10% від ставки;

• передбаченої законодавством України до республіканського бюджету Автономної Республіки Крим та обласних бюджетів і 70% — до Київського і Севастопольського міських бюджетів;

• надходження від внутрішніх позик і грошово-речових лотерей, що провадяться за рішеннями відповідних рад, згідно з законами України;

• частка доходів від приватизації державного майна, яка визначається законом про Державний бюджет України на наступний рік;

• відрахування, дотації і субвенції з Державного бюджету України;

надходження від оренди цілісних майнових комплексів, що перебувають у комунальній власності цього рівня;

• дивіденди, одержані від акцій і цінних паперів, що належать державі в акціонерних господарських товариствах, створених за участю підприємств комунальної власності цього рівня;

• інші надходження, встановлені законами України (ст. 12 БСУ).

ДОХОДИ РАЙОННИХ, МІСЬКИХ БЮДЖЕТІВ - доходи районних бюджетів, міських (міст обласного значення) бюджетів в порядку, на умовах і в межах, встановлених законами України; це:

• податок на прибуток підприємств і організацій усіх форм власності (крім комунальної) і підпорядкування у розмірі, визначеному радою вищого рівня, та 100% податку на прибуток підприємств та організацій комунальної власності цього рівня;

• прибутковий податок з громадян у розмірі, визначеному радою вищого рівня;

• плата за землю до районних бюджетів у розмірах, визначених радою вищого рівня, і 60% — до міських бюджетів (міст обласного значення);

• податок на нерухоме майно громадян;

• місцеві податки і збори, крім винятків, передбачених законодавством України;

• частка доходів від приватизації державного майна, яка визначається радою вищого рівня;

• надходження від оренди цілісних майнових комплексів, що перебувають у комунальній власності цього рівня;

• відрахування, дотації і субвенції, отримані з бюджетів вищого рівня (ст. 13 БСУ).

ЗАГАЛЬНІ ЗБОРИ — зібрання всіх або певної кількості жителів села (сіл), селища, міста для вирішення питань місцевого значення є формою їхньої безпосередньої участі у вирішенні питань місцевого значення. Рішення загальних зборів громадян враховуються органами місцевого самоврядування в їх діяльності. Порядок проведення загальних зборів громадян за місцем проживання визнача­ється законом та статутом територіальної громади (ст. 8 ЗМС).

ЗАСНОВНИКАМИ (ЗАСНОВНИКОМ) БЛАГОДІЙНОЇ ОРГАНІЗАЦІЇ можуть бути громадяни України, іноземні громадяни, особи без громадянства, які досягли 18 років, а також юридичні особи незалежно від форм власності (ст. 5 Закону «Про благодійництво та благодійні організації»).

ЗАСНОВНИКИ ОБ'ЄДНАНЬ ГРОМАДЯН

• Засновниками політичних партій можуть бути громадяни України, які досягли 18 років, не обмежені судом у дієздатності і не тримаються в місцях позбавлення волі.

• Засновниками громадських організацій можуть бути громадяни України, громадяни інших держав, особи без громадянства, які досягли 18 років, а молодіжних та дитячих організацій — 15-річного віку.

• Рішення про заснування об'єднань громадян приймаються установчим з'їздом (конференцією) або загальними зборами.

• Засновниками спілок об'єднань громадян є об'єднання громадян (стаття 11 Закону «Про об'єднання громадян»).

ЗБОРИ — обов'язкові платежі, які сплачують юридичні і фізичні особи за послуги, що надаються їм державними органами. Розрізняють 3., які зараховуються до бюджету, і 3., які надходять у розпорядження установ та організацій, що надають послуги.

ЗБІР ЗА ВИДАЧУ ДОЗВОЛУ НА РОЗМІЩЕННЯ ОБ'ЄКТІВ ТОРГІВЛІ — це плата за оформлення та видачу дозволів на торгівлю у спеціально відведених для цього місцях. Збір за видачу дозволу на торгівлю справляється з юридичних осіб і громадян, які реалізують сільськогосподарську, промислову продукцію та інші товари залежно від площі торгового місця, його територіального розміщення та виду продукції. Граничний розмір збору за видачу дозволу на торгівлю не повинен перевищувати 20 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян для суб'єктів, що постійно здійснюють торгівлю у спеціально відведених для цього місцях, і одного неоподатковуваного мінімуму доходів громадян в день —за одноразову торгівлю. Збір за видачу дозволу на торгівлю справляється уповноваженими організаціями, яким надано таке право (ст. 17 Декрету «Про місцеві податки і збори»).

ЗБИТКИ — виражена в грошовій формі шкода, заподіяна вна­слідок перевищення видатків над доходами. Розрізняють 3. планові та позапланові. Планові 3. настають у випадку, коли обсяг виторгу від реалізації продукції при діючих цінах планується меншим від її собівартості. Позапланові 3., заподіяні підприємству внаслідок порушення його майнових прав громадянами, юридичними особами і державними органами, відшкодовуються за рішенням суду чи арбітражного суду.

ЗЕМЕЛЬНИЙ ПОДАТОК — різновид плати за землю, обов'язковий платіж, що його сплачують до бюджету власники землі та землекористувачі (крім орендаторів). З.П. справляється на підставі Закону України від 3.07.1992 р. «Про плату за землю». Розмір З.П. залежить від якості та місцезнаходження земельної ділянки на підставі кадастрової оцінки земель і встановлюється у вигляді платежів за одиницю земельної площі з розрахунку за рік. Зако­нодавець встановлює два види середніх ставок З.П.: за землі с/г призначення і за землі несільськогосподарського призначення.

ІНВЕСТИЦІЇ — за Законом України «Про інвестиційну діяльність», усі види майнових та інтелектуальних цінностей, що вкладаються в об'єкти підприємницької й інших видів діяльності, в результаті якої створюється прибуток (доход) або досягається соціальний ефект. Такими цінностями можуть бути: кошти, цільові банківські вклади; паї; акції та інші цінні папери; рухоме та нерухоме майно; сукупність технічних, технологічних, комерційних та інших знань, оформлених у вигляді технічної документації; право володіння природними ресурсами, будинками та іншими цінностями. І у відтворення основних фондів і на приріст матеріально-виробничих запасів здійснюються у формі капітальних вкладень. КАРТОТЕКА № 2 — зберігає прострочені сплатою платіжні вимоги. Після настання строку сплати, але за відсутності коштів на рахунку платника платіжні вимоги передаються до К. № 2 й оплачуються в календарній черговості надходження розрахункових документів.

КАЗНАЧЕЙСЬКІ ЗОБОВ'ЯЗАННЯ УКРАЇНИ - вид цінних паперів на пред'явника, що розміщуються виключно на добровільних засадах серед населення, засвідчують внесення їх власниками грошових коштів до бюджету і дають право на одержання фінансового доходу.

Випускаються такі види казначейських зобов'язань:

а) довгострокові — від 5 до 10 років;

б) середньострокові — від 1 до 5 років;

в) короткострокові — до одного року (ст. 15 Закону «Про цінні папери та фондову біржу»).

КАСОВЕ ВИКОНАННЯ БЮДЖЕТУ - організація і здійснення й процесі виконання бюджету прийняття , зберігання та видачі бюджетних коштів, ведення обліку й звітності Нац. Банком через банківську систему. Порядок К.В.Б. встановлюється Нац. Банком за погодженням з міністерством фінансів. Правління Нац. Банку здійснює керівництво К.В.Б. відповідно до рішень Кабінету Міністрів, Статуту Нац. Банку, вказівок міністерства фінансів, по всіх видах бюджетів на території держави. Установи Нац. Банку, приймають і зараховують кошти, що надходять у доходи бюджетів на відповідні рахунки; розподіляють у встановле­них розмірах доходи між державним та місцевими бюджетами і проводять відрахування від надходжень по державних податках і доходах у місцеві бюджети; видають кошти республіканського і місцевих бюджетів у межах сум, що є на рахунках цих бюджетів; приймають і видають позабюджетні кошти бюджетних установ; ведуть облік кредитів, відкритих по республіканському бюджету, і проводять переказ цих кредитів з однієї установи Нац. Банку до іншої; ведуть облік доходів та видатків республіканського бюджету і подають у встановлені строки звіти про К.В.Б у вищес­тоящу установу Нац. Банку і фінансовим органам; здійснюють контроль за своєчасним поданням підприємствами, установами, організаціями доручень на перерахування в республіканський бюджет податків і за перерахуванням внесків на державне соціальне страхування; здійснюють інші операції, пов'язані з К.В.Б. Міністерство фінансів і місцеві фінансові органи; здійснюють контроль за дотриманням установами Національного Банку встановлених правил К. В. Б.

КОМЕРЦІЙНА ТАЄМНИЦЯ — право підприємців, діяльність яких дозволена законодавством та установчими документами, і банків на нерозголошення виробничих, торговельних, фінансових операцій. Проте законодавство зобов'язує суб'єктів підприємництва пред'являти податковим інспекціям бухгалтерські книги, відомості, довідки, звіти тощо, необхідні для цілей оподаткування, вимагаючи від посадових осіб дотримання комерційної і службової таємниць. Під К.Т. підприємства маються на увазі відомості, пов'язані з виробництвом, технологічною інформацією, управлінням, фінансами та іншою діяльністю підприємства, які не є державною таємницею, але розголошення яких може завдати шкоди його інтересам. Склад цих відомостей і порядок захисту визначаються керівником підприємства. Відомості, які не можуть становити комерційної таємниці, визначаються Кабінетом Міністрів України.

КОШТОРИС БЮДЖЕТНОЇ УСТАНОВИ - фінансово-плановий акт, який визначає обсяг, цільове спрямування і поквартальний розподіл коштів, що відпускаються з бюджету на утримання установ, і централізовані заходи по господарському й культурному будівництву. Витрати бюджетних коштів без затвердженого у встановленому порядку К.Б.У. не допускаються. У К.Б.У. встановлюються права та обов'язки керівників бюджетних установ по використанню передбаченого обсягу грошових коштів, а також права та обов'язки фінансових органів по відпуску цих коштів і контролю за їх правомірним використанням. З моменту затвердження К.Б.У. виникають при кошторисно-бюджетному фінансу­ванні фінансові правовідносини. Право укладання К.Б.У. належить самій установі. Розглядають і затверджують К.Б.У. головні розпорядники бюджетних кредитів. Розрізняють три види К.Б.У.: індивідуальні, зведені, централізовані. Щодо установ, які перебувають на районних, міських, сільських та селищних бюджетах і обслуговуються централізованими бухгалтеріями, можуть укладатися загальні К.Б.У. — вони є різновидом індивідуальних. Індивідуальний К.Б.У. відбиває потреби в коштах кожної установи, виходячи із специфіки її фінансування.

КОМУНАЛЬНИЙ ПОДАТОК - місцевий податок, що встановлюється рішенням місцевої Ради відповідно до норм Декрету «Про місцеві податки і збори».

Комунальний податок справляється з юридичних осіб, крім бюджетних установ, організацій, планово-дотаційних та сільськогосподарських підприємств. Його граничний розмір не повинен перевищувати 10% річного фонду оплати праці, обчисленого виходячи з розміру неоподатковуваного мінімуму доходів громадян (ст. 15 Декрету «Про місцеві податки і збори»).

КОЛЕКТИВНИЙ ДОГОВІР — документ, що повинен укладатися на всіх підприємствах, які використовують найману працю, між власником або уповноваженим ним органом і трудовим колективом або уповноваженим ним органом і не може суперечити чинному законодавству України.

Колективним договором регулюються виробничі, трудові і економічні відносини трудового колективу з адміністрацією підприємства, питання охорони праці, соціального розвитку, участі працівників у використанні прибутку підприємства, якщо останнє передбачене статутом підприємства.

Сторони, які уклали колективний договір, не менше двох разів на рік взаємно звітуються про його виконання на зборах (конференції) трудового колективу (ст. 17 Закону «Про підприємства в Україні»).

КРЕДИТОРСЬКА ЗАБОРГОВАНІСТЬ — сума, що її підприємство винне іншим юридичним особам або окремим громадянам, які є кредиторами. Може виникати під час розрахунків за поставлену продукцію або внаслідок несвоєчасного виконання підпри­ємством своїх платіжних зобов'язань. Є одним із джерел позичених коштів підприємства. Підприємство зобов'язане погашати К.З. По закінченні строку позовної давності сума простроченої К.З. має бути внесена в доход бюджету у визначений законодавством період. За несвоєчасне перерахування суми К.З. у бюджет з підприємства стягується пеня. Підприємство може мати водно­час К.З. і дебіторську заборгованість іншою. Дебіторська забор­гованість указується в активі, а К.З. — у пасиві бухгалтерського балансу.

ЛІЗИНГ — форма кредитного фінансування капіталовкладень або придбання товарів довготривалого користування, коли кредит надається не грошима, а певним товаром, що залишається у власності кредитора до повного погашення позики і процентів. Являє собою передання власності в оренду з поетапною (як правило помісячною) платою протягом певного періоду, після чого право власності переходить до орендаря. Предметом Л. можуть бути обладнання, будівлі, транспортні засоби, ноу-хау тощо. Орендодавець забезпечує доставку і працездатність обладнання. Об'єкт Л. перебуває на балансі лізингової компанії до закінчення строку договору.

ЛІЦЕНЗІЯ — офіційний дозвіл. Розрізняють такі види Л.: на вивіз товарів народного споживання; на певний вид діяльності; на експорт та імпорт; патентна.

ЛЕГАЛІЗАЦІЯ (ОФІЦІЙНЕ ВИЗНАННЯ) ОБ'ДНАНЬ ГРОМАДЯН є обов'язковою і здійснюється шляхом їх реєстрації або повідомлення про заснування. Діяльність об'єднань громадян, які не легалізовані або примусово розпущені за рішенням суду, с протизаконною.

У разі реєстрації об'єднання громадян набуває статус юридичної особи.

Політичні партії та міжнародні громадські організації підлягають обов'язковій реєстрації міністерством юстиції України.

Легалізація громадської організації здійснюється відповідно міністерством юстиції України, місцевими органами державної виконавчої влади, виконавчими комітетами сільських, селищних, міських рад народних депутатів.

У разі, коли діяльність місцевої громадської організації поширюється на територію двох і більше адміністративно-територіальних одиниць, її легалізація здійснюється відповідним вищестоящим органом.

Місцевими органами державної виконавчої влади, виконавчим комітетом сільської, селищної, міської ради народних депутатів реєструються в обов'язковому порядку місцеві осередки зареєстрованих всеукраїнських та міжнародних об'єднань громадян, якщо така реєстрація передбачена статутними документами цих об'єднань.

Про легалізацію (офіційне визнання) об'єднання громадян легалізуючий орган повідомляє у засобах масової інформації (ст. 14 Закону «Про об'єднання громадяни»).

МІСЦЕВІ ПОДАТКИ І ЗБОРИ — обов'язкові платежі до місцевого бюджету чи місцевих позабюджетних фондів, які сплачують юридичні та фізичні особи, що проживають або діють на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці. Види і став­ки цих платежів встановлюються місцевими Радами відповідно до їх компетенції та закону. (В Україні діє Декрет КМУ «Про місцеві податки і збори», що має силу закону від 20.05.93р.).

На жаль, українське законодавство не виділяє відмінної природи між податками і зборами, але за загальноприйнятими підходами різниця у природі цих платежів суттєва. Вважається, що збір — це фактична плата за надання тої чи тої послуги, тому його величина визначається якістю послуги і не може надто перевищувати затрати місцевого самоврядування на таку послугу. В Україні податки і збори відрізняються таким чином: податки — платежі до бюджету під визначеного об'єкту оподаткування (прибутку, доходу, доданої вартості тощо), збори — платежі до наперед визначе­ного фонду або на наперед визначену програму. Фактично нині в Україні велика частка зборів до різних фондів зовсім не пов'язана з послугами, тому мала б називатись податками.

МІСЦЕВА ІНІЦІАТИВА — право членів територіальної громади ініціювати розгляд у Раді (в порядку місцевої ініціативи) будь-якого питання, віднесеного до відання місцевого самоврядування (ст. 9 ч. 1, ЗМС).

МІСЦЕВИЙ БЮДЖЕТ — фонд фінансових ресурсів, що затверджується до виконання відповідною місцевою Радою. Іншого М.Б. в Україні понад 10 тисяч. Найчисельніша група сільські, селищні і міські бюджети; відповідні місцеві ради у межах своєї компетенції самостійно розробляють, затверджують і виконують бюджети місцевого самоврядування. Втручання у цей процес з боку державних органів не допускається. Мінімальні розміри бюджетів місцевого самоврядування визначаються на основі нормативів забезпеченості на одного жителя, які встановлюються Верховною Радою України. Доходи М.Б. формуються за рахунок закріплених законом джерел та відрахувань від загальнодержавних податків і доходів.

МІНІМАЛЬНИЙ БЮДЖЕТ МІСЦЕВОГО САМОВРЯДУВАННЯ — розрахунковий обсяг місцевого бюджету, необхідний для здійснення повноважень місцевого самоврядування на рівні мінімальних соціальних потреб, який гарантується державою.

МІНІМАЛЬНИЙ РІВЕНЬ СОЦІАЛЬНИХ ПОТРЕБ - гарантований державою мінімальний рівень соціальних послуг на душу населен­ня в межах усієї території України (ст. 1 МСУ).

МІСЦЕВЕ САМОВРЯДУВАННЯ В УКРАЇНІ - гарантоване державою право та реальна здатність територіальної громади — жите­лів села чи добровільного об'єднання у сільську громаду жителів кількох сіл, селища, міста — самостійно або під відповідальність органів та посадових осіб місцевого самоврядування вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України. Місцеве самоврядування здійснюється територіальними громадами сіл, селищ, міст як безпосередньо, так і через сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи, а також через районні та обласні ради, які представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст.

Місцеве самоврядування в Україні здійснюється на принципах:

• народовладдя;

• законності;

• гласності;

• колегіальності;

• поєднання місцевих і державних інтересів;

• виборності;

• правової, організаційної та матеріально-фінансової самостійності в межах повноважень, визначених цим та іншими за­конами;

• підзвітності та відповідальності перед територіальними громадами їх органів та посадових осіб;

• державної підтримки та гарантії місцевого самоврядування;

• судового захисту прав місцевого самоврядування (ст. 4 МСУ).

МІСЦЕВИЙ РЕФЕРЕНДУМ — форма вирішення територіальною громадою питань місцевого значення шляхом прямого волевиявлення (ст. 5 МСУ п-1). Регулюється Законом «Про всеукраїнський та місцеві референдуми».

МІСЦЕВІ ПОЗИКИ — різновид державних позик. Форма добровільного тимчасового залучення коштів у розпорядження місцевих органів влади на певних умовах.

НАЦІОНАЛЬНИЙ ДОХОД — частка валового суспільного продукту, за винятком витрачених на його створення засобів виробництва. Має натуральну і вартісну форми. Натурально-речовий склад Н.Д. включає предмети вжитку (для задоволення власних потреб населення) і засоби для розширеного відтворення, створення резервів. За вартісною формою Н.Д. — заново створена за рік вартість, що складається з двох частин; необхідного (направляється на оплату праці, на виплати й пільги із суспільних фондів споживання) і додаткового продукту (направляється на розширення виробництва; розвиток невиробничої сфери). Внаслідок розпо­ділу і перерозподілу Н.Д, формуються фонд накопичення і фонд споживання.

НЕОПОДАТКОВУВАНИЙ МІНІМУМ - сума доходів (у грошовій та натуральній формі), що не підлягає оподаткуванню.

НАБУВАЧІ БЛАГОДІЙНОЇ ДОПОМОГИ - фізичні та юридичні особи, які потребують і отримують благодійну допомогу (ст. 1. Закону «Про благодійництво та благодійні організації»).

ОБ'ЄДНАННЯ ГРОМАДЯН — добровільне громадське формування, створене на основі єдності інтересів для спільної реалізації громадянами своїх прав і свобод.

Об'єднання громадян, незалежно від назви (рух, конгрес, асо­ціація, фонд, спілка тощо) відповідно до Закону «Про об'єднання громадяни» визнається політичною партією або громадською ор­ганізацією (ст. 1 Закону «Про об'єднання громадян»).

ОБЛАСНИЙ БЮДЖЕТ — план утворення і використання фінансових ресурсів, необхідних для забезпечення спільних інтересів територіальних громад, виконання місцевих програм, здійснення бюджетного вирівнювання.

ОБЛІГАЦІЯ — цінний папір, що засвідчує внесення її власником грошових коштів і підтверджує зобов'язання відшкодувати йому номінальну вартість цього цінного паперу в передбачений в ньому термін з виплатою фіксованого процента (якщо інше не передбачено умовами випуску). Облігації усіх нидів розповсюджуються серед підприємств і громадян на добровільних засадах.

Випускаються облігації таких видів:

а) облігації внутрішніх республіканських і місцевих позик;

б) облігації підприємств.

(Ст. 10 Закону «Про цінні папери та фондову біржу»).

ОРГАНИ САМООРГАНІЗАЦІЇ НАСЕЛЕННЯ - представницькі органи, що створюються частиною жителів, які тимчасово або постійно проживають на відповідній території її межах села, селища, міста (ст. 1 МСУ).

ОРГАНІЗАЦІЙНО-ПРАВОВІ ФОРМИ БЛАГОДІЙНИХ ОРГАНІЗАЦІЙ:

членська благодійна організація;

благодійний фонд;

благодійна установа;

інші благодійні організації (фундації, місії, ліги тощо).

Конкретна організаційно-правова форма благодійних організацій визначається засновниками (засновником). На жаль, інші статті Закону не дають можливості реалізувати цю норму, оскільки всі Б.О. за законом в редакції 1997 року мають бути членськими організаціями.

ОХОРОНА ТРУДОВИХ ТА ІНШИХ ПРАВ ДЕПУТАТА — комплекс організаційно-правових заходів, що передбачені законодавством України для забезпечення ефективної діяльності депутатів місцевих рад, зокрема статтею 28 Закону «Про статус депутатів місцевих Рад народних депутатів».

Депутат місцевої ради народних депутатів не може бути з ініціативи адміністрації (власника) підприємства, установи, організації, навчального закладу звільнений з роботи чи від займаної посади, виключений з колгоспу, кооперативу або навчального закладу (крім випадків повної ліквідації підприємства, установи, організації), а також переведений в порядку дисциплінарного стягнення на нижче оплачувану роботу (посаду) без попереднього погодження з відповідною радою народних депутатів, а в період між пленарними засіданнями ради — з головою ради за попере­дніми висновками комісій мандатної, з питань депутатської діяльності та етики.

Депутат з числа військовослужбовців або інших категорій громадян, служба яких регулюється статутами і положеннями, не може бути з ініціативи командування (адміністрації) звільнений зі служби, понижений у званні чи посаді в порядку дисциплінарного стягнення без попередньої згоди ради, а в період між пленарними засіданнями ради — голови ради за попередніми висновками комісій мандатної, з питань депутатської діяльності та етики. Відповідна рада народних депутатів забезпечує працевлаштування депутата, якого було обрано на виборну посаду в Раді, після закінчення його повноважень. Депутату, який працював у раді па виборній посаді, надається попередня робота (посада), а в разі її відсутності — інша рівноцінна робота (посада). В разі неможливості надання відповідної роботи (посади) на період працевлаштування за колишнім депутатом зберігається, але не більше шести місяців, заробітна плата, яку він одержував на виборній посаді у раді, яка виплачується з відповідного місцевого бюджету.

Час роботи депутата на виборній посаді у раді зараховується до загального і безперервного стажу роботи (служби) депутата, а також стажу роботи (служби) за тією спеціальністю, за якою він працював до обрання на виборну посаду в раді. За депутатом збе­рігаються усі права і пільги, якими користуються працівники відповідного підприємства, установи, організації.

ПЕНСІЙНИЙ ФОНД УКРАЇНИ — самостійна фінансово-банківська система, що не входить до складу державного бюджету України, формується за рахунок коштів, які відраховуються підприємствами та організаціями на заходи соціального страхуван­ня за тарифами, диференційованими залежно від небезпечності, шкідливості, тяжкості робіт та стану інших умов праці, страхових внесків громадян, котрі знімаються підприємницькою діяльністю, обов'язкових страхових внесків громадян, а також коштів державного бюджету України. Кошти П.Ф. направляються на фінансування таких заходів: виплату пенсій за віком, в тому числі для працюючих пенсіонерів, по інвалідності, в разі втрати годувальника, за вислугу років, інших пенсій, встановлених законодавством України; виплату соціальних пенсій; виплату допомоги по догляду за дитиною і щомісячних допомог на дітей; підвищення пенсій у зв'язку зі зміною індексу вартості життя і зростання заробітної плати; забезпечення поточної діяльності й утримання органів управління П.Ф. тощо.

ПЕНСІЯ — регулярне грошове забезпечення громадян при досягненні ними певного віку, у зв'язку з настанням інвалідності, в разі втрати годувальника; за вислугу років; за наявності права на соціальну П. та в інших випадках, передбачених законодавством України.

ПИТАННЯ, ЩО ВИНОСЯТЬСЯ НА МІСЦЕВІ РЕФЕРЕНДУМИ

На місцеві референдуми можуть виноситися питання, віднесені законодавством України до відання місцевого самоврядування відповідних адміністративно-територіальних одиниць, а також питання дострокового припинення повноважень відповідної ради та її голови.

Виключно місцевими референдумами у відповідних адміністративно-територіальних одиницях вирішуються питання про найменування або Перейменування сільрад, селищ, міст, районів, областей; питання про об'єднання в одну однойменних адміністративно-територіальних одиниць, які мають спільний адміністративний центр; питання про зміну базового рівня місцевого самоврядування у сільських районах.

На місцеві референдуми не виносяться питання про скасування законних рішень вищестоящих органів державної влади і само­врядування; питання, віднесені до відання органів суду і прокура­тури; питання, пов'язані з обранням, призначенням і звільненням посадових осіб, що належать до компетенції відповідної місцевої Ради народних депутатів та її виконавчих і розпорядчих органів (Закон «Про всеукраїнський та місцеві референдуми», ст. 6).

ПІДПРИЄМСТВО — основна організаційна ланка народного господарства України. Підприємство — самостійний господарюючий статутний суб'єкт, який має права юридичної особи та здійснює виробничу, науково-дослідницьку і комерційну діяльність з метою одержання відповідного прибутку (доходу).

Підприємство має самостійний баланс, розрахункові (поточні) та інші рахунки її установах банків, печатку зі своїм найменуван­ням, а також знак для товарів і послуг (ст. 1 Закону «Про підприємства в Україні»).

ПІЛЬГИ — винятки із загальних правил; переваги, що надаються юридичним особам і громадянам за виконання ними певних робіт (проведення діяльності, надання послуг), в яких держава зацікавлена;

за особливі заслуги перед суспільством; потерпілим від стихійного лиха і катастроф; малозабезпеченим верствам населення: в інших випадках, передбачених законодавством.

ПЛАТНИК ПОДАТКУ НА ДОДАНУ ВАРТІСТЬ - особа, обсяг оподатковуваних операцій з продажу товарів (робіт, послуг) якої протягом будь-якого періоду з останніх дванадцяти календарних місяців перевищував 600 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян; яка ввозить (пересилає) товари па митну територію України або отримує від нерезидента роботи (послуги) для їх використання або споживання на митній території України, за винятком фізичних осіб, не зареєстрованих як платники податку, в разі коли такі фізичні особи ввозять (пересилають) товари (предмети) в обсягах, що не підлягають оподаткуванню згідно з законодавством; яка здійснює на митній території України підприємницьку діяльність з торгівлі за готівкові кошти незалежно від обсягів продажу, за винятком фізичних осіб, які здійснюють торгівлю на умовах сплати ринкового збору в порядку, встановленому законодавством; яка на митній території України надає послуги, пов'язані з транзитом пасажирів або вантажів через митну територію України; відповідальна за внесення податку до бюджету по об'єктах оподаткування на залізничному транспорті, визначена у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України; яка падає послуги зв'язку і здійснює консолідований облік доходів та витрат, пов'язаних з наданням таких послуг та отриманих (понесених) іншими особами, що перебувають у підпорядкуванні такої особи.

ПЛАТНИКИ ФІКСОВАНОГО СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКОГО ПОДАТКУ — сільськогосподарські підприємства різних організаційно-правових форм, передбачених законами України, селянські та інші господарства, які займаються виробництвом (вирощуванням), переробкою та збутом сільськогосподарської продукції, в яких сума, одержана від реалізації сільськогосподарської продукції власною виробництва та продуктів її переробки за попередній звітний (податковий) рік, перевищує 50% загальної суми валового доходу підприємства.

До платників фіксованого сільськогосподарського податку належать також власники земельних ділянок та землекористувачі, в тому числі орендарі, які виробляють товарну сільськогосподарську продукцію, крім власників та землекористувачів земельних ділянок, переданих для ведення особистого підсобного господарства, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель (присадибна ділянка), садівництва, дачного будівництва, а також наданих для городництва, сінокосіння і випасання худоби (ст. 2 Закону «Про фіксований сільськогосподарський податок»).

ПОСАДОВА ОСОБА МІСЦЕВОГО САМОВРЯДУВАННЯ - особа, яка працює в органах місцевого самоврядування, має відповідні посадові повноваження у здійсненні організаційно-розпорядчих та консультативно-дорадчих функцій і отримує заробітну плату за рахунок місцевого бюджету (ст. 1 МСУ).

ПОЛІТИЧНА ПАРТІЯ — це зареєстроване згідно з законом добровільне обєднання громадян-прихильників певної загальнонаціональної програми суспільного розвитку, що має своєю метою сприяння формуванню і вираженню політичної волі громадян, бере участь у виборах та інших політичних заходах (ст. 2 Закону «Про політичні партії»).

ПОСТІЙНІ КОМІСІЇ РАДИ — органи ради, що обираються з числа її депутатів для вивчення, попереднього розгляду і підготовки питань, які належать до її відання, здійснення контролю за виконанням рішень ради, її виконавчого комітету. П.К. обираються радою на строк її повноважень у складі голови і членів комісії.

До складу П.К. не можуть бути обрані сільський, селищний, міський голови, секретар сільської, селищної, міської рад, голова районної місті (у разі її створення), районної, обласної рад, їхні заступники (ст. 47 ЗМС).

ПОДАТКОВА ДЕКЛАРАЦІЯ — офіційна заява платника про одержані ним за минулий період (рік, півріччя, квартал) доходи і про податкові пільги, які на нього поширюються. П.Д. зобов'язані подавати громадяни, які займаються підприємницькою діяльністю; громадяни, які одержували доходи як за основним, так і не основним місцем роботи — про суму сукупного доходу; іноземні юридичні особи і громадяни, а також інші платники податків у випадках, передбачених законодавством. П.Д. подається на бланках затвердженої форми (для кожного виду діяльності — особлива форма) до податкової інспекції.

ПОДАТКОВИЙ КРЕДИТ — відстрочка сплати податку на доходи, яка надається підприємству податковою інспекцією на умовах зворотності, строковості, від платності, за наявності згоди фінансового органу, який контролює виконання бюджету. II.К. надається у випадках: розширення експорту продукції, що виробляється, організації виробництва продукції, що замінює імпортну, впровадження у виробництво «ноу-хау», спорудження природоохоронних об'єктів, на інші цілі, визначені Кабінетом Міністрів України (за умови повного використання амортизаційних відрахувань на вказані цілі).

ПОДАТОК — встановлений вищим органом державної влади обов'язковий платіж, що сплачується юридичними особами і громадянами в бюджет у розмірах та в строки, передбачені законом.

ПОДАТОК З ВЛАСНИКІВ ТРАНСПОРТНИХ ЗАСОБІВ - одне з важливих джерел фінансування витрат на будівництво, реконструкцію, ремонт, утримання автомобільних шляхів загального користування. Стягується відповідно до Закону України від 11 грудня 1991 р. «Про податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів» з юридичних осіб ( у тому числі й іноземних), громадян України, іноземних громадян, які мають власні автомобілі, мотоцикли» моторолери, трактори та мотоблоки, моторні човни (катери, яхти), мотосани, інші самохідні машини й механізми на пневматичному ходу.

ПОДАТОК НА ДОДАНУ ВАРТІСТЬ — непрямий податок, частка новоствореної вартості на кожному етапі виробництва товарів, виконання робіт, надання послуг, що надходить до бюджету після їх реалізації. Сплачується юридичними особами (в тому числі іноземними), що здійснюють на території України комерційну діяльність, та громадянами, які займаються підприємницькою діяльністю без створення юридичної особи, за винятком випадку, коли обсяг реалізації товарів (послуг, робіт) не перевищує встановлену величину на рік. Регулюється Законом «Про податок на додану вартість».

ПОДАТОК НА ПРИБУТОК — обов'язковий платіж до бюджету, який сплачують усі підприємства, незалежно від форми власності, з валового прибутку. Валовий прибуток включає в себе прибуток від діяльності підприємства, позареалізаційних операцій, а також інші доходи, не пов'язані з діяльністю підприємства, що одержані будь-яким способом та видом, незалежно від методу відбиття їх на рахунках бухгалтерського обліку.

ПРЕДСТАВНИЦЬКИЙ ОРГАН МІСЦЕВОГО САМОВРЯДУВАННЯ — виборний орган (рада), який складається з депутатів і відповідно до закону наділяється правом представляти інтереси територіальної громади і приймати від її імені рішення (ст. 1 ЗМС).

РАДА — представницький орган місцевого самоврядування. Розрізняють сільські, селищні, міські ради, що є органами місцевого самоврядування, відповідних територіальних громад та здійснюють від їхнього імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією та законами України.

Обласні та районні ради є органами місцевого самоврядування, що представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст у межах повноважень, визначених Конституцією України, цим та іншими законами, а також повноважень, переданих їм сільськими, селищними, міськими радами, (ст. 10 ЗМС).

РАЙОННИЙ БЮДЖЕТ — план утворення і використання фінансових ресурсів, необхідних для забезпечення спільних інтересів територіальних громад сіл, селищ, міст районного значення, виконання місцевих програм, здійснення бюджетного вирівнювання, (ст. 1 МСУ).

РАЗОВИЙ ЗБІР — встановлена компетентними органами плата за право торгівлі на ринках та інших місцях, відведених для нього. Стягується за кожен день торгівлі. Суми Р.З. повністю витрачаються на будівництво, розширення, благоустрій та експлуатацію ринків.

РЕВІЗІЯ — перевірка господарсько-фінансової діяльності підприємства, організації або службових дій посадових осіб. Провадиться шляхом аналізу документів та бухгалтерських записів. Є одним з методів наступного фінансового контролю. Буває плановою і позаплановою (раптовою). Р. можуть проводити ревізори вищестоящих органів управління (відомчий контроль) або контролери-ревізори. Контрольно-ревізійного управління Мінфіну України, місцевих фінансових органів. Результати Р. оформлюються актом з доданням необхідних документів.

РЕЗИДЕНТ — у податковому праві особа, що має постійне місце перебування в країні. Громадянин вважається Р., коли він проживає в країні понад 183 дні в податковому році. Юридична особа є Р, на підставі місцеперебування управління, реєстрації тощо. Особи, визнані Р., оподатковуються в країні на підставі її законодавства за доходами, які Р, отримує на цій території та за її межами. Нерезиденти сплачують податки тільки з доходів, які одержують на території цієї країни.

РИНКОВИЙ ЗБІР — плата за торгові місця на ринках і в павільйонах, на критих та відкритих столах майданчиках для торгівлі з автомашин, візків, мотоциклів, ручних візків, що справляється з юридичних осіб і громадян які реалізують сільськогосподарську 1 промислову продукцію та інші товари.

Ринковий збір справляється за кожний день торгівлі. Його граничний розмір не повинен перевищувати 20% мінімальної заро­бітної плати для громадян г трьох мінімальних заробітних плат для юридичних осіб залежно від ринку, його територіального розміщення та виду продукції (товару). Ринковий збір справляється працівниками ринку до початку реалізації продукції.

РОЗРАХУНКОВИЙ РАХУНОК — відкривається банком для зберігання коштів і здійснення розрахунків підприємствам, організаціям, об'єднанням різних форм власності, які провадять свою діяльність на засадах госпрозрахунку і мають самостійний баланс. Порядок відкриття Р.Р. встановлено банківськими правилами. Господарським організаціям, які мають негоспрозрахункові підприємства (магазин, склади, філіали тощо) за місцем їх знаходження для зарахування виторгу відкриваються розрахункові субрахунки за розпорядженням установи банку, в якій відкрито основний розрахунковий рахунок. Тимчасові Р.Р. відкриваються підприємствам, що будуються або частково введені в дію; після повного введення тимчасовий рахунок підприємства переоформлюється у Р.Р.

САМООПОДАТКУВАННЯ — форма залучення на добровільній основі за рішенням зборів громадян за місцем проживання коштів населення відповідної території для фінансування разових цільових заходів соціально-побутового характеру (ст. 1 МСУ).

САМООКУПНІСТЬ — принцип господарювання, за яким видатки підприємства повністю покриваються власними доходами, одержаними від реалізації виготовленої продукції, надання послуг, виконання робіт. Кошти, вкладені в розвиток підприємства, його господарську діяльність, мають повністю окупатися виручкою і забезпечувати мінімум нормативної економічної ефективності використання виділених ресурсів шляхом внесення платежів до бюджету, а також фінансування витрат на просте відтворення. С. забезпечують лише рентабельні підприємства.

САМОФІНАНСУВАННЯ — форма господарювання, що грунтується на використанні підприємствами власних ресурсів для забезпечення свого економічного і соціального розвитку шляхом С. забезпечується як просте, так і розширене відтворення, а також участь у формуванні державних грошових фондів шляхом передачі до них частки чистого доходу ( у вигляді обов'язкових платежів). Розрізняють повне і часткове С. У разі повного С. підприємства за рахунок одержаного доходу повністю покривають свої потреби по розширеному виробництву і забезпеченню соціального розпитку колективу. Часткове С. передбачає використання, поряд з власними коштами, залучених ресурсів бюджетних асигнувань, кредитів.

САНАЦІЯ — система заходів (випуск позик, субсидій тощо), до яких вдається держава, щоб поліпшити фінансовий етап фірм, банків, запобігаючи їхньому банкрутству або підвищуючи конкурентоспроможність, особливо в період економічних спадів.

СЕСІЯ РАДИ — період роботи представницького органу місцевого самоврядування. Сесія складається з пленарних засідань ради та засідань постійних комісій, скликається в міру необхідності, але не менше одного разу на квартал. Порядок скликання сесії ради та порядку її роботи визначається регламентом ради, що затверджується не пізніше як на другій сесії ради. (ст. 46 ЗМС).

СЕКРЕТАР СІЛЬСЬКОЇ, СЕЛИЩНОЇ, МІСЬКОЇ РАДИ - є посадовою особою місцевого самоврядування з досить великими повноваженнями, обирається за пропозицією сільського, селищного, міською голови відповідною радою з числа її депутатів на строк повноважень ради і працює в раді на постійній основі. С. не може суміщати свою службову діяльність з іншою посадою, у тому числі на громадських засадах (крім викладацької, наукової та творчої роботи в позаурочний час), займатися підприємницькою діяльністю, одержувати від цього прибуток, якщо інше не передбачено законом (ст. 50 ЗМС).

СИСТЕМА МІСЦЕВОГО САМОВРЯДУВАННЯ включає:

• територіальну громаду;

• сільську, селищну, міську раду;

• сільського, селищного» міського голову;

• виконавчі органи сільської, селищної, міської ради;

• районні та обласні ради, що представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст;

• органи самоорганізації населення, (ст. 5 ЗМС).

СКЛАД РАДИ — кількість депутатів, обраних до відповідної ради, повноваження яких визнано і не припинено в установленому законом порядку (ст. 1 МСУ).

Загальний склад ради — кількісний склад депутатів ради, визначений радою відповідно до закону (ст. 1 МСУ).

СПОНСОРСТВО — добровільна безприбуткова участь фізичних та юридичних осіб у матеріальній підтримці благодійної діяльності з метою популяризації винятково свого імені (назви), торгової марки (ст. 1 Закону «Про благодійництво та благодійні організації»).

СТАТУС БЛАГОДІЙНИХ ОРГАНІЗАЦІЙ

Благодійні організації утворюються і діють за територіальним принципом і поділяються за своїм статусом на всеукраїнські, місцеві та міжнародні. До всеукраїнських благодійних організацій належать благодійні організації, діяльність яких поширюється на території всієї України та які мають свої відділення (філії, представництва) в більшості областей України. До місцевих належать благодійні організації, діяльність яких поширюється на територію відповідного регіону або адміністративно-територіальної одиниці. До міжнародних належать благодійні організації, діяльність яких поширюється на територію України і хоча б однієї іншої держави (ст. 7 Закону «Про благодійництво та благодійні організації»).

СТАТУС ОБ'ЄДНАНЬ ГРОМАДЯН

Об'єднання громадян України створюються і діють з всеукраїнсь­ким, місцевим та міжнародним статусами.

До всеукраїнських об'єднань громадян належать об'єднання, діяльність яких поширюється на територію всієї України і які ма­ють місцеві осередки у більшості її областей.

До місцевих об'єднань належать об'єднання, діяльність яких поширюється на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці або регіону. Територія діяльності самостійно визначається об'єднанням громадян.

Громадська організація є міжнародною, якщо її діяльність поширюється на територію України і хоча б однієї іншої держави.

СТАТУТ ТЕРИТОРІАЛЬНОЇ ГРОМАДИ - акт нормативного характеру, що ухвалюється представницьким органом місцевого самоврядування і регулює особливості здійснення місцевого самоврядування на території відповідної громади. Статут має не суперечити ЗМС і підлягає державній реєстрації в органах Міністерства юстиції України (ст. 19 ЗМС).

СТАТУТ ПІДПРИЄМСТВА — документ, що визначає основні засади діяльності підприємства і затверджується власником (власниками) майна, а для державних підприємств — власником майна за участю трудового колективу.

У статуті підприємства визначаються власник та найменування підприємства, його місцезнаходження, предмет і цілі діяльності, його органи управління, порядок їх формування, компетенція та повноваження трудового колективу і його виборчих органів, по­рядок утворення майна підприємства, умови реорганізації та при­пинення діяльності підприємства.

У найменуванні підприємства визначаються його назва (завод, фабрика, майстерня тощо) і вид (індивідуальне, сімейне, приватне, колективне, державне) тощо.

До статуту можуть включатися положення, пов'язані з особливостями діяльності підприємства: про трудові відносини, що виникають на підставі членства; про повноваження, порядок створення та структуру ради підприємства; про знаки для товарів і послуг та інше. У статуті підприємства визначається орган, який має право представляти інтереси трудового колективу (рада трудового колективу, рада підприємства, профспілковий комітет та інше). (Ст. 9 Закону «Про підприємства в України»).

СУБВЕНЦІЯ — метод бюджетного регулювання, що застосовується для збалансування нижчестоящих бюджетів, С. видається нижчестоящому бюджету з чітко обумовленим призначенням як державна фінансова допомога на програми і заходи, спрямовані на підтримку гарантованого законодавством мінімуму соціальної забезпеченості населення регіонів, де такий мінімум не забезпечується власними бюджетними доходами з незалежних під них причин економічного розвитку. С. можуть направлятися на розвиток соціально-культурної, побутової сфер, вирішення проблем зайнятості тощо. В разі порушення умов їхнього використання підлягають поверненню до вищестоящого бюджету. Не використані протягом року С. повертаються до вищестоящого бюджету водночас з поданням звіту про витрачені суми.

СУБСИДІЯ — як метод бюджетного регулювання застосовується з метою збалансувати місцеві бюджети, зміцнити їхню доходну базу. Передається з вищестоящих ланок бюджетної системи нижчестоящим. С. надаються на безповоротне фінансування певних заходів і конкретних установ, тобто мають цільовий характер.

ТЕРИТОРІАЛЬНА ГРОМАДА — жителі, об'єднані постійним проживанням у межах села, селища, міста, що є самостійними адміністративно-територіальними одиницями, або добровільне об'єднання жителів кількох сіл, що мають єдиний адміністративний центр (ст. 1 ЗМС). Територіальні громади сіл, селищ, міст можуть мати власну символіку (герб, прапор тощо), яка відображає їхні історичні, культурні, соціально-економічні та інші місце­ві особливості і традиції (ст. 22 МСУ).

ТИМЧАСОВІ КОНТРОЛЬНІ КОМІСІЇ РАДИ є органами ради, які обираються з числа її депутатів для здійснення контролю з конкретно визначених радою питань, що належать до повноважень місцевого самоврядування. Контрольні комісії подають зніти і пропозиції на розгляд ради.

Рішення про створення Т.К., її назву та завдання, персональний склад комісії та її голову вважається прийнятим, якщо за це проголосувало не менше однієї третини депутатів від загального складу Ради. За­сідання Т.К. проводяться, як правило, закрито. Депутати, які входять до складу Т.К., та залучені комісією для участі в її роботі спеціалісти, експерти, інші особи не повинні розголошувати інформацію, що ста­ла їм відома у зв'язку з роботою Т.К. (ст. 48 ЗМС).

ТРАНСФЕРТ — переказ грошей з однієї фінансової установи в іншу або з країни в країну; перерахування, переказ іменних цінних паперів від одного власника іншому. Трансфертні операції здійснюються між розташованими в різних країнах спорідненими підрозділами міжнародної компанії; в сукупності — це обмін всередині фірми. Митною статистикою відповідних країн Т. враховується як експорт та імпорт.

ТРЕТІЙ СЕКТОР — неприбутковий, недержавний сектор. Термін не є нормативно визначеним, але широко використовується в реальному житті, прийшов в Україну з Європи. Вважається, що існує три сектори: державний, до якого відносяться органи вла­ди та управління, бюджетні установи та організації; комерційний чи підприємницький — його складають підприємства, установ та організації, створені з метою отримання прибутку; третій сектор — об'єднує всі неприбуткові, недержавні організації, до яких відносяться громадські організації, благодійні фонди, творчі спілки тощо.

ТРУДОВИЙ КОЛЕКТИВ ПІДПРИЄМСТВА становлять громадяни, які своєю працею беруть участь в його діяльності на основі трудового договору (контракту, угоди), а також інших форм, що регулюють трудові підносний працівника з підприємством.

Трудовий колектив підприємства з правом найняття робочої сили:

• розглядає і затверджує проект колективного договору;

• розглядає і вирішує згідно із статутом підприємства питання самоврядування трудового колективу;

• визначає і затверджує перелік і порядок падання працівникам підприємства соціальних пільг;

• бере участь у матеріальному і моральному стимулюванні продуктивної праці, заохочує винахідницьку і раціоналізаторську діяльність, порушує клопотання про представлення працівників до державних нагород (ст. 15 Закону «Про підприємства в України»).

ФІНАНСОВА КРИЗА — глибокий розлад у фінансовій системі держави, зумовлений економічними і політичними явищами, викликаними тривалими війнами, спадом виробництва внаслідок порушення міжнародних фінансових і кредитних зв'язків, стихійними явищами природи. Основна ознака Ф.К. — зростання витрат па тлі скорочення доходів, насамперед через зниження нагромаджень у галузях господарства. Показником Ф.К. є дефіцит державного бюджету. Глибина кризи залежить від того, до яких заходів вдаються, щоб виправити становище. Якщо держава зуміє своєчасно скоротити витрати бюджету і спинити спад виробництва, то Ф.К. не завдасть руйнації. Практика свідчить, що вжити потрібних заходів удається не завжди через суперечливість інтересів різних соціальних і політичних сил, і тому Ф.К. набуває затяжного характеру, весь його тягар лягає на доходи населення.

ФІКСОВАНІ (РЕНТНІ) ПЛАТЕЖІ — платежі в бюджет з прибутку підприємств, що перебувають в особливо сприятливих природних умовах і тому, з незалежних від них причин, одержують додаткові прибутки. За допомогою Ф.(Р.)П. їхня рентабельність вирівнюється з підприємствами цієї галузі, що перебувають у звичайних умовах.

ФІКСОВАНИЙ СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКИЙ ПОДАТОК - податок, який не змінюється протягом визначеного Законом «Про фіксований сільськогосподарський податок» терміну і справляється з одиниці земельної площі.

Ф.С.П. сплачується в рахунок таких податків і зборів (обов'язкових платежів):

• податку на прибуток підприємств;

• плати (податку) за землю;

• податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів;

• комунального податку;

• збору за геологорозвідувальні роботи, виконані за рахунок державного бюджету;

• збору до Фонду для здійснення заходів щодо ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи та соціального захисту насе­лення;

• збору па обов'язкове соціальне страхування;

• збору на будівництво, реконструкцію, ремонт і утримання автомобільних доріг загального користування України;

• збору на обов'язкове державне пенсійне страхування;

• збору до Державного інноваційного фонду;

• плати за придбання торгового патенту на здійснення торговельної діяльності;

• збору за спеціальне використання природних ресурсів (щодо користування водою для потреб сільського господарства). (Ст. 1 Закону «Про фіксований сільськогосподарський податок»).

ФІНАНСОВА ПОЛІТИКА — сукупність заходів держави по організації і використанню фінансів з метою забезпечити економічний і соціальний розвиток країни. Своє втілення дістає у формах і методах мобілізації фінансових ресурсів та їх використання на різні потреби держави, розвитку економіки і соціального захисту населеній, у фінансовому законодавстві тощо. Ф.П. незалежної України має всі риси, притаманні державі, що переживає період становлення: здійснюється будівництво власної бюджетної і податкової системи, розширюється фінансова самостійність госпрозрахункових ланок різних галузей народного господарства, створюється система соціального захисту населення.

ФІНАНСОВЕ ПЛАНУВАННЯ — одна з форм керівництва процесами створення, розподілу, перерозподілу і використання фондів фінансових ресурсів. Об'єктом Ф.П. є фінансові ресурси; джерелом їх — сукупний суспільний продукт, насамперед такі його складові, як грошові нагромадження, платежі до бюджету, амортизаційні відрахування, капітальні вкладення, видатки на утримання соціальної сфери тощо. Суб'єктами Ф.П. с органи державного управління, галузеві структури правління, органи управління підприємствами, установами, організаціями.

Ф.П. здійснюється шляхом укладання фінансових планів — індивідуальних і зведених. Індивідуальні включають баланси доходів і видатків кошториси бюджетних установ. Зведені фінансові плани поділяються на загальнодержавні, територіальні і галузеві.

ФІНАНСОВІ РЕЗЕРВИ — кошти, які резервуються державою, галузями народного господарства, підприємствами, організаціями з метою забезпечити фінансування непередбачених видатків, поділяються на централізовані, децентралізовані і спеціалізовані.

Централізовані Ф.Р. — це резервні фонди Кабінету Міністрів України, Уряду Криму, місцевих рад народних депутатів; перевищення доходів над видатками, оборотна касова готівка бюджетів. До децентралізованих Ф.Р. належать кошти, що резервуються окремими міністерствами, відомствами, підприємствами різних галузей, різних форм власності.

Спеціалізовані Ф.Р. — це фонди державного і соціального страхування.

ФОНД ЗАРОБІТНОЇ ПЛАТИ—загальна сума заробітної плати робітників і службовців підприємства, галузі або всього народного господарства за певний період. Охоплює всю основну і додаткову заробітну плату, без вирахування податку тощо. Не включаються у З.П. допомога по соціальному страхуванню, одноразові премії за рахунок спеціальних асигнувань, оплата видатків на службові відрядження, стипендії студентам та учням, які направлені підприємствами у вищі й середні спеціальні заклади, вартість спецодягу і взуття, нарахування на заробітну плату,

ЦІНА — грошове вираження вартості товару, показник її величини.

Вільні (ринкові) оптові, закупівельні й відпускні Ц. встановлюються виготовлювачами за погодженням на рівноправних умовах з покупцями, виходячи з кон'юнктури ринку (попиту і пропозиції, що склалися), якості та споживчих властивостей продукції і застосовуються в розрахунках з усіма покупцями (за винятком населення). У вільних Ц. враховуються собівартість виробництва і прибуток без обмеження рівня рентабельності, а також суми акцизів (по товарах народного споживання). Вільні роздрібні Ц. на вітчизняні та імпортні товари народного споживання формуються юридичними особами (незалежно від форм власності), які здійснюють продаж таких товарів населенню, виходячи з вартості закупівлі товару за вільними відпускними Ц. і торговельних надбавок. Державні регульовані Ц. встановлюються на невелику групу товарів, послуг, продукції (енергоресурси, квартплата тощо).

ЦІННІ ПАПЕРИ — грошові документи, що засвідчують право володіння або відносини позики, визначають взаємовідносини між особою, яка їх випустила, та їхнім власником і передбачають, як правило, виплату доходу у вигляді дивідендів або процентів, а також можливість передачі грошових та інших прав, що випливають з цих документів, іншим особам. Цінні папери можуть бути іменними або на пред'явника. Іменні цінні папери, якщо інше не передбачено цим Законом або в них спеціально не вказано, що вони не підлягають передачі, передаються шляхом повного індосаменту (передавальним записом, який засвідчує перехід прав за цінним папером до іншої особи). Цінні напери па пред'явника обертаються вільно. Цінні напери можуть бути використані для здійснення розрахунків, а також як застава для забезпечення платежів і кредитів (ст. 1 Закону «Про цінні папери та фондову біржу»).

До Ц, паперів належать: акції, облігації внутрішніх республі­канських та місцевих позик; облігації підприємств; казначейські зобов'язання республіки, ощадні сертифікати, векселі.