Б. Руснак місцеве самоврядування в україні
| Вид материала | Документы |
- Законом України «Про місцеве самоврядування в Україні», 6372.64kb.
- Законом України "Про місцеве самоврядування в Україні", 86.36kb.
- Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», 134.94kb.
- Законом України "Про місцеве самоврядування в Україні", 312.93kb.
- Проект про встановлення місцевих податків та зборів на території села Нові Петрівці, 213.34kb.
- Конкурсі проектів та програм місцевого самоврядування, 83.68kb.
- Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», 17.08kb.
- Розд І л 3 самоврядування І місцева демократія в місті сарни, 204.15kb.
- Програма соціального захисту, 167.55kb.
- Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», 1203.98kb.
СЛОВНИК ДЕПУТАТА
АБСЕНТЕЇЗМ – (від лат. аbsens – відсутній) – ухилення виборців від участі у голосування на виборах, референдумах.
АВТОНОМІЯ – (грец. Autos –сам і nomos – закон) – самоврядування певної частини території держави, тобто її право самостійно вирішувати окремі питання організації і здійснення влади в межах повноважень, встановлених конституцією держави.
АДМІНІСТРАТИВНИЙ КОНТРОЛЬ – контроль з боку місцевих державних адміністрацій та відповідних органів виконавчої влади за законністю діяльності органів місцевого самоврядування, який здійснюється в межах, визначених законом.
АДМІНІСТРАТИВНО-ТЕРИТОРІАЛЬНА ОДИНИЦЯ – структурний елемент системи адміністративно-територіального устрою держави. А.т.о. не мають політичної самостійності і слугують територіальною основою для побудови системи місцевих та регіональних органів державної влади та здійснення місцевого самоврядування.
АДМІНІСТРАТИВНО-ТЕРИТОРІАЛЬНИЙ ПОДІЛ – поділ державної території на окремі частини (адміністративно-територіальні та політико-територіальні одиниці), відповідно до якого будується система місцевих органів державної влади та організоване місцеве самоврядування.
АДМІНІСТРАТИВНО-ТЕРИТОРІАЛЬНИЙ УСТРІЙ – система взаємовідносин вищих та центральних органів державної влади адміністративно-територіальних одиниць держави. Систему адміністративно-територіального устрою України складають: Автономна Республіка Крим, області, райони, міста, райони в містах, селища і села.
АКЛАМАЦІЯ – (лат. acclamatio, від лат. acclamo – виголошую) – спосіб прийняття рішення представницьким органом без підрахунку голосів, на основі реакції депутатів, що виявляється у вигуках, репліках тощо.
АКТ (правовий) ( лат. aktus, від ago – приводжу в рух) – офіційний письмовий документ органу публічної влади, в якому вміщується правова норма (нормативно-правовий акти) або владний припис, внесений внаслідок вирішення конкретної юридичної справи (правозастосовний акт).
АКТИВНЕ ВИБОРЧЕ ПРАВО - право громадян брати участь у якості виборця в національних, регіональних та місцевих виборах і референдумах. Згідно зі статте. 70 Конституції України активне виборче право мають громадяни України, які досягли вісімнадцяти років на день проведення виборів, референдумів.
БЕЗДІЯЛЬНІСТЬ (посадової особи) – певна форма поведінки особи, пов’язана з невиконанням нею дій, які вона повинна була і могла вчинити в силу покладених на неї згідно з чинним законодавством України посадових обовязків.
БЮДЖЕТ — план формування та використання фінансових ресурсів для забезпечення завдань і функцій, які здійснюються органами державної влади, органами влади Автономної Республіки Крим та органами місцевого самоврядування (ст. 2 БКУ).
БЮДЖЕТНЕ ДОРУЧЕННЯ — документ, яким розпорядник кредитів перераховує бюджетні кошти зі свого рахунку в банку на рахунок підвідомчої установи, організації.
БЮДЖЕТНЕ РЕГУЛЮВАННЯ — надання коштів з державного бюджету областям, з бюджетів областей — містам і районам, з районних — у сільські і селищні з метою збалансування кожного бюджету на рівні, необхідному для фінансування першочергових витрат відповідної території, існують різні методи Б.Р.: відрахування від загальнодержавних податків, зборів і платежів за нормативами, що встановлюються відповідно Верховною Радою, міськими, районними радами: субвенції, субсидії та дотації.
БЮДЖЕТНЕ ФІНАНСУВАННЯ - джерела формування коштів державних підприємств і покриття видатків на спеціальні заходи (підготовка кадрів тощо), в умовах самофінансування і самоокупності підприємств.
БЮДЖЕТНІ УСТАНОВИ ТА ОРГАНІЗАЦІЇ - підрозділи невиробничої сфери (соціально-культурні, державне управління, наука, оборона тощо), що отримують для фінансування своєї діяльності кошти з бюджету.
БЮДЖЕТНІ РЕСУРСИ — частка фінансових ресурсів держави, яка сконцентрована в бюджетах всіх рівнів, що входять до бюджетної системи України. Акумулюється більш ніж половина загального обсягу фінансових ресурсів держави. Оптимальні розміри централізації фінансових ресурсів у бюджетній системі для успішного виконання урядовими структурами покладених на них функцій ще науково не обгрунтовано. Тому в кожному конкретному періоді сума коштів, що стягується до бюджету, визначається фінансовою політикою держави, виходячи з умов, що склалися. Одне джерело Б.Р., платежі господарських організацій. Друге джерело Б.Р., податки з населення. Надалі вони зростатимуть, про що свідчить податкова політика, що провадиться урядом в незалежній Україні.
БЮДЖЕТНИЙ ДЕФІЦИТ — перевищення видатків бюджету над його доходами. Є наслідком кризових процесів в економіці держави. До них належать: скорочення витрат бюджету, зміни в податковій і кредитній політиці спрямованій на зростання виробництва та його ефективності тощо. Б.Д. лягає як найбільш несправедливий податок на населення країни,
БЮДЖЕТНА СИСТЕМА — система бюджетів, що складається з Державного бюджету України, республіканського бюджету Автономної Республіки Крим та місцевих бюджетів (ст. 2 БСУ). Бюджетна система будується на засадах, визначених Конституцією України. Вона відокремлена від фінансів суб'єктів господарювання щодо сплати їх боргів і зобов'язань (ст. 23).
БЮДЖЕТ ЗВЕДЕНИЙ (зведений бюджет) — сукупність усіх бюджетів, що входять до складу бюджетної системи України (ст. 2 БСУ). Зведений бюджет України використовується для аналізу і визначення засад державного регулювання економічного і соціального розвитку України.
БЮДЖЕТНИЙ УСТРІЙ — організація і принципи побудови бюджетної системи, її структури, взаємозв'язок між окремими ланками бюджетної системи. Бюджетний устрій України визначається з урахуванням державного устрою і адміністративно-територіального поділу України (ст. 2 БСУ).
БЮДЖЕТНИЙ ПРОЦЕС—регламентований законодавством порядок складання, розгляду, затвердження бюджетів, їхнє виконання і контроль за їх виконанням, затвердження звітів про виконання бюджетів, що входять до бюджетної системи України (ст. 5 БСУ).
БЮДЖЕТНА КЛАСИФІКАЦІЯ - єдине систематизоване, функціональне згрупування доходів і видатків бюджету за однорідними ознаками, що забезпечує загальнодержавну і міжнародну порівнянність бюджетних даних (ст. 8 БСУ).
БЮДЖЕТ МІСЦЕВОГО САМОВРЯДУВАННЯ (місцевий бюджет) — план утворення і використання фінансових ресурсів, необхідних для забезпечення функцій та повноважень місцевого самоврядування (ст. 1 ЗМС).
БЮДЖЕТ РОЗВИТКУ — доходи і видатки місцевого бюджету які утворюються і використовуються для реалізації програм соціально-економічного розвитку, зміцнення матеріально-фінансової бази (ст. 1 ЗМС).
БЮДЖЕТНИЙ РІК — період часу, що дорівнює календарному року, на який затверджується здійснення бюджету. В Україні Б.Р. розпочинається 1 січня і закінчується 31 грудня (ст. 6 БСУ).
ВАЛОВИЙ СУСПІЛЬНИЙ ПРОДУКТ - вартість матеріальних благ, створених суспільним виробництвом протягом певного періоду. Складається з вироблених засобів виробництва та предметів споживання, а в грошовому виразі — з вартості матеріальних затрат у суспільному виробництві, які необхідно компенсувати (фонд заміщення), та заново створеної вартості (національний доход).
ВАЛЮТА — а) грошова одиниця та її тип (золота, срібна, паперова); б) грошові знаки зарубіжних держав, а також кредитні та платіжні документи» суми в яких виражені в іноземних грошових одиницях. В. поділяється на три групи вільно конвертована, тобто така, що вільно обертається в будь-які інші валюти; частково конвертована — обмінюється лише на деякі іноземні валюти; неконвертована — використовується тільки в межах даної країни.
ВЕКСЕЛЬ — письмове зобов'язання суворо встановленої форми, яке видається позичальником кредиторові, що надає останньому право вимагати від позичальника сплати до певного строку вказаної у В. суми коштів. В. бувають:
• простий — зобов'язання, видане позичальником на ім'я кредитора;
• переказний — письмовий наказ однієї особи іншій особі сплатити певну суму коштів третій особі;
• комерційний — видається позичальником під заставу товару;
• банківський — трата, що виставляється банком однієї країни на свого іноземного кореспондента;
• казначейський — випускається державою для покриття своїх видатків. Простий вексель містить такі реквізити:
а) найменування — «вексель»;
б) просту і нічим не обумовлену обіцянку сплатити визначену суму;
в) зазначення строку платежу;
г) зазначення місця, в якому повинен здійснитись платіж;
д) найменування того, кому або за наказом кого платіж повинен бути здійснений;
є) дату і місце складання векселя;
є) підпис того, хто видає документ (векселедавця). Переказний вексель повинен містити, крім реквізитів, передбачених у підпунктах «а», «в», «є» також:
• просту і нічим не обумовлену пропозицію сплатити певну суму;
• найменування того, хто повинен платити (платника). (Ст. 21 Закону України «Про цінні папери і фондову біржу»).
ВИДАТКИ БЮДЖЕТІВ — витрата сформованих у бюджеті коштів на цілі і в межах, передбачених відповідним бюджетом. Видатки всіх бюджетів поділяються на поточні видатки і видатки розвитку.
ВИДАТКИ БЮДЖЕТІВ МІСЦЕВОГО САМОВРЯДУВАННЯ - самостійно визначені напрямки і норми витрачання бюджетних коштів органами місцевого самоврядування на утримання житлово-комунального господарства, закладів охорони здоров'я, соціального забезпечення, народної освіти, культури, фізкультури і спорту органів внутрішніх справ, на охорону природи, на податкові пільги і допомогу окремим категоріям населення, на утримання управлінських структур.
ПОТОЧНІ ВИДАТКИ — витрати бюджетів на фінансування мережі підприємств, установ, організацій і органів, яка діє на початок бюджетного року, а також на фінансування заходів щодо соціального захисту населення та інших заходів, що не належать до видатків розпитку.
ВИДАТКИ РОЗВИТКУ — витрати бюджетів на фінансування інвестиційної та інноваційної діяльності, зокрема:
фінансування капітальних вкладень виробничого і невиробничого призначення; фінансування структурної перебудови народного господарства;
субвенції та інші видатки, пов'язані з розширеним відтворенням (ст. 18 БСУ).
ВИДИ МІСЦЕВИХ ПОДАТКІВ І ЗБОРІВ:
• готельний збір;
• збір за паркування автомобілів;
• ринковий збір;
• збір за видачу ордера на квартиру;
• збір з власниці її собак;
• курортний збір;
• збір за участь у бігах на іподромі;
• збір за виграш на бігах;
• збір з осіб, які беруть участь у грі на тоталізаторі на іподромі;
• податок з реклами;
• збір за право використання місцевої символіки;
• збір за право проведення кіно- і телезйомок;
• збір за проведення місцевих аукціонів, конкурсного розпродажу і лотерей;
• комунальний податок;
• збір за проїзд територією прикордонних областей автотранспорту, що прямує за кордон;
• збір за видачу дозволу на розміщення об'єктів торгівлі;
• податок з продажу імпортних товарів.
Види місцевих податків і зборів визначені декретом КМУ «Про місцеві податки і збори». Місцеві ради можуть встановлювати на своїй території певні податки і збори відповідно до цього переліку у ставках, розміри яких (мінімальні — максимальні) передбачені цим же декретом.
ВИКОНАВЧІ ОРГАНИ РАД (В.О.) - органи, які відповідно до Конституції України та Закону «Про місцеве самоврядування в Україні» (ЗМС). Створюються сільськими, селищними, міськими, районними в містах (у разі їх створення) радами для здійснення виконавчих функцій і повноважень місцевого самоврядування у межах, визначених законами України (ст. 1 ЗМС).
• В.О. сільських, селищних, міських, районних у містах (у разі їх створення) рад є їхні виконавчі комітети, відділи, управління та інші створювані радами виконавчі органи.
• В.О. є підконтрольними і підзвітними відповідним радам, а з питань здійснення делегованих їм повноважень органів виконавчої влади — також підконтрольними відповідним органам виконавчої влади.
У сільських радах, що представляють територіальні громади, які налічують до 500 жителів, за рішенням відповідної територіальної громади або сільської ради виконавчий орган ради може не створюватися. У цьому випадку функції виконавчого органу ради (крім розпорядження земельними та природними ресурсами) здійснює сільський голова одноосібно.
ВИДИ ПІДПРИЄМСТВ, ЯКІ МОЖУТЬ ДІЯТИ В УКРАЇНІ, встановлюються статтею 2 Закону «Про підприємства в Україні»:
• приватне підприємство, засноване на власності фізичної особи;
• колективне підприємство, засноване на власності трудового колективу підприємства;
• господарське товариство;
• підприємство, засноване на власності об'єднання громадян;
• комунальне підприємство, засноване на власності
• відповідної територіальної громади;
• державне підприємство, засноване на державній власності, в тому числі казенне підприємство.
В республіці можуть діяти інші види та категорії підприємств, у тому числі орендні, створення яких не суперечить законодавчим актам України.
ВИДИ ЦІННИХ ПАПЕРІВ:
• акції;
• облігації внутрішніх республіканських і місцевих позик;
• облігації підприємств;
• казначейські зобов'язання республіки;
• ощадні сертифікати;
• векселі;
• приватизаційні папери, (ст. Закону України «Про цінні папери та фондову біржу»).
ГОТЕЛЬНИЙ ЗБІР — обов'язковий платіж, що встановлюється місцевою Радою відповідно до декрету «Про місцеві податки і збори» і стягується з осіб, які проживають у готелях, розміщених на території відповідної ради. Граничний розмір готельного збору не повинен перевищувати 20 відсотків добової вартості найманого житла (без додаткових послуг). Готельний збір справляється і перераховується до бюджету місцевого самоврядування адміністрацією готелю (ст. 2 декрету «Про місцеві податки і збори»).
ГОСПОДАРСЬКІ ТОВАРИСТВА — підприємства, організації, установи, створені на засадах угоди юридичними особами і громадянами, шляхом об'єднання майна та підприємницької діяльності з метою одержання прибутку. До Г.Т. належать: акціонерні товариства (АТ.); товариства з обмеженою відповідальністю (Т.О.В.); товариства з додатковою відповідальністю (Т.Д.В); повні товариства (П.Т.); командитні товариства (К.Т). Засновниками та учасниками Г.Т. можуть бути як підприємства, так і громадяни, крім випадків, передбачених законодавством. Г.Т. набуває прав юридичної особи (відкриває розрахунковий та інші рахунки у банках, а також укладає договори) з дня його державної реєстрації у районній, міській, у місті — державній адміністрації. Державна реєстрація здійснюється за наявності установчих документів: установчого договору і статуту — для акціонерного товариства, товариства з обмеженою і товариства з додатковою відповідальністю; установчого договору — для повного і командитного товариств. Крім статутного, Г.Т. створює резервний фонд у розмірі, встановленому установчими документами, але не менше 25% статутного фонду, а також інші фонди, передбачені законодавством України або установчими документами Г.Т. Прибуток Г.Т. утворюється з надходжень від господарської діяльності після покриття матеріальних та прирівняних до них витрат і витрат на оплату праці. З балансового прибутку сплачуються відсотки за кредитами банків та облігаціями, а також вносяться передбачені законодавством України податки та інші платежі до бюджету. Чистий прибуток, одержаний після зазначених розрахунків, залишається в повному розпорядженні Г.Т., яке, відповідно до установчих документів, визначає напрямки його використання. Порядок створення і діяльності Г.Т. регулюється Законом України від 19.08.1991р. «Про господарські товариствам».
ГРОШОВА СИСТЕМА — форма організації грошового обігу в країні, що склалася історично і закріплена національним законодавством. Г.С. включає в себе грошову одиницю, масштаб цін, види грошей, що мають законну платіжну силу — кредитні та паперові гроші; розмінну монету; порядок емісії та обігу грошей. Для Г.С. сучасного світу характерні такі риси: скасування офіційного золотого вмісту, забезпечення та розміну банкнотів на золото, вихід золота із внутрішнього обігу; випуск грошей у порядку кредитування господарства під збільшення офіційних золотих та валютних резервів; розвиток безготівкового та готівкового обігу; монополізація державою та регулювання грошового обігу.
ГРОМАДСЬКЕ СЛУХАННЯ — встановлений статутом територіальної громади порядок громадського обговорення найбільш важливих питань місцевого значення, зустрічей членів громади з депутатами місцевої ради та посадовими особами місцевого самоврядування, при яких члени громади можуть порушувати питання та вносити пропозиції щодо проблем місцевого самоврядування. Ці пропозиції підлягають обов'язковому розгляду органами та посадовими особами місцевого самоврядування.
ГРОМАДСЬКА ОРГАНІЗАЦІЯ — об'єднання громадян для задоволення та захисту своїх законних соціальних, економічних, творчих, вікових, національно-культурних, спортивних та інших спільних інтересів (ст. З Закону «Про об'єднання громадян»).
ДЕЛЕГОВАНІ ПОВНОВАЖЕННЯ — повноваження органів виконавчої влади, надані органам місцевого самоврядування законом, а також повноваження органів місцевого самоврядування, які передаються відповідним місцевим державним адміністраціям за рішенням районних, обласних рад (ст. 1 ЗМС).
ДЕПУТАТСЬКИЙ ЗАПИТ — заявлена попередньо або на пленарному засіданні ради вимога депутата до голови, заступника голови ради, виконавчого комітету, керівників відділів, управлінь та інших органів виконавчого комітету, до керівників підприємств, установ і організацій, розташованих на території ради, незалежно від форм власності, а також до глави відповідної місцевої державної адміністрації, його заступників, керівників відділів, управлінь та інших служб місцевої державної адміністрації вирішити питання, дати офіційне роз'яснення або викласти позицію з питань, що мають суспільне значення і належать до відання ради. Запит може бути внесено депутатом чи групою депутатів у письмовій або усній формі, він підлягає включенню до порядку денного пленарного засідання ради, по ньому може провадитись обговорення і приймається рішення. Голова ради доводить текст запиту до відповідного органу або посадової особи, до яких його звернуто. Орган або посадова особа, до яких звернено запит, зобов'язані у встановлений радою строк дати усну або письмову відповідь на нього. Відповідь на запит розглядається на пленарному засіданні ради. (Ст. 11 Закону «Про статус депутатів місцевих рад народних депутатів»).
ДЕПУТАТСЬКЕ ЗАПИТАННЯ — спосіб отримання депутатом інформації або роз'яснення з тієї чи іншої проблеми. Відповідь на запитання може бути оголошено на сесії ради або дано депутатові в індивідуальному порядку. Запитання не включається до порядку денного сесії, не обговорюється і рішення по ньому не приймається. (Ст. 11 Закону «Про статус депутатів місцевих рад народних депутатів»).
ДЕПУТАТСЬКЕ ЗВЕРНЕННЯ — одна з форм депутатської діяльності, що гарантується Законом «Про статус депутатів місцевих Рад народних депутатів», який встановлює, що депутат місцевої Ради має право звертатися до всіх державних органів, органів самоврядування, об'єднань громадян, до підприємств, установ і організацій, незалежно від форм власності, до посадових осіб з питань, пов'язаних з депутатською діяльністю, і брати участь у розгляді порушених питань. Зазначені органи та посадові особи зобов'язані розглянути його звернення і дати відповідь негайно, а в разі необхідності додаткового вивчення чи перевірки — не пізніш як у місячний термін, (ст. 18. Закону «Про статус депутатів місцевих рад народних депутатів»).
ДЕРЖАВНА РЕЄСТРАЦІЯ СУБ'ЄКТІВ ПІДПРИЄМНИЦЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ проводиться у виконавчому комітеті міської, районної в місті ради або в районній, районній міст Києва і Севастополя державній адміністрації (далі — органи державної реєстрації) за місцезнаходженням або місцем проживання даного суб'єкта, якщо інше не передбачено законом. Для державної реєстрації суб'єкта підприємницької діяльності юридичної особи, подаються такі документи:
• рішення власника (власників) майна аби уповноваженого ним (ними) органу про створення юридичної особи (крім приватного підприємства);
• якщо власників або уповноважених ними органів два і більше, таким, рішенням є установчий договір, а також протокол установчих зборів (конференції) у випадках, передбачених законом;
• статут, якщо це потрібно для створюваної організаційної форми підприємництва;
• реєстраційна картка встановленого зразка, яка є водночас заявою про державну реєстрацію;
• документ, що засвідчує сплату власником (власниками) внеску до статутного фонду суб'єкта підприємницької діяльності в розмірі, передбаченому законом;
• документ, що засвідчує внесення плати за державну реєстрацію (ст. 8 Закону «Про підприємництво»).
ДЕФІЦИТ БЮДЖЕТУ — перевищення видатків бюджету над доходами. Гранична величина Д.Б. передбачається законом про бюджет, У цьому ж законі передбачаються шляхи покриття Д.Б., яке здійснюється зазвичай через внутрішні та зовнішні запозичення уряду або додатковою емісією грошей. Надмірна емісія приводить до інфляції. Як правило, місцеві бюджети не можуть мати Д.Б. (На жаль, в Україні практично всі бюджети плануються з дефіцитом, що ненормально).