Міністерство освіти та науки україни міністерство охорони здоров`я україни сумський державний університет медичний інститут карпенко юлія сергіївна
| Вид материала | Документы |
| Розділ іі |
- Міністерство освіти та науки україни міністерство охорони здоров’я україни сумський, 964.46kb.
- Міністерство освіти та науки україни міністерство охорони здоров’я україни сумський, 1028.21kb.
- Міністерство освіти І науки україни міністерство охорони здоров’я україни сумський, 784.64kb.
- Міністерство освіти І науки україни міністерство охорони здоров’я україни сумський, 1042.47kb.
- Ерство освіти І науки україни міністерство охорони здоров’я україни сумський державний, 950.39kb.
- Міністерство освіти І науки, молоді та спорту України Міністерство охорони здоров’я, 5570.5kb.
- Я україни міністерство освіти І науки, молоді та спорту україни сумський державний, 3595.69kb.
- Я україни міністерство освіти І науки, молоді та спорту україни сумський державний, 6359.55kb.
- Міністерство охорони здоров'я україни харківський державний медичний університет застосування, 220.26kb.
- Міністерство охорони здоров’я україни національний медичний університет імені, 54.32kb.
В результаті досліджень Дж.Вада встановив, що більш ніж у 95% праворуких, що не мали ранніх ушкоджень мозку, мова та мовні функції контролюються лівою півкулею. У інших мова контролювалася правою півкулею [126]. Всупереч правилу Брока, у більшості ліворуких також виявляли розташування мовних центрів в лівій півкулі, але їх було менше, ніж серед праворуких (близько 70%). Приблизно у 15% ліворуких мовні центри знаходилися у правій півкулі, а у тих, що залишилися (близько 15%) виявлялися ознаки двобічного контролю мови(за Блумом та інші, 1988) [33,34].
З'явилися ще в ХІХ ст. судження, що заперечували другорядність, підлеглість правої півкулі, отримали своє експериментальне підтвердження при вивченні патології мозку, функцій нормального мозку та мозку тварин. Накопичення фактів привело до формулювання головної ідеї, докорінно відмінної від лівопівкульної вийнятковості. Кожна півкуля є ведучою (домінантною) у «своїх» функціях по забезпеченню певних психічних процесів. У 1981 р. Р. Сперрі була вручена Нобелівська премія за відкриття функціональної латералізації півкуль мозку, кожна півкуля виконує свої специфічні функції.
Отже, до середини двадцятого століття наука мала у розпорядженні досить велику кількість даних, теорій та гіпотез в області вивчення функціональної міжпівкульної асиметрії, які стали основою сучасних уявлень про взаємини між півкулями та базою для подальших досліджень. Відома гіпотеза К. Сагана (1977), згідно якої найбільш творче створення культури - правові та етичні системи, мистецтво і музика, наука і техніка - є результатом саме спільної роботи правої та лівої півкуль. Саган навіть припускає, що людська культура є функцією мозолистого тіла (цит. за Спрингером, Дейчом, 1983) [35,58].
1.3 Анатомічні асиметрії людини, спеціалізація та домінування півкуль.
1.3.1 Асиметрія півкуль головного мозку допомагає читати і розмовляти.
У загальному випадку асиметрія, як правило, говорить про вади розвитку людського організму. Але тільки не тоді, коли мова йде про головний мозок [34].
У принципі, невелика асиметрія між лівою та правою частинами тіла є нормальною. Причому ліва частина зазвичай буває трішки більше. Те ж саме відноситься й до головного мозку. У нормі ліва півкуля головного мозку, відповідає за здатність до спілкування та читання, завжди трохи більше правої. Проведене американськими вченими дослідження показало, що діти з більш симетричними частками головного мозку гірше справляються з тестами на здібності до мов, тобто гірше читають та розмовляють. Причому даний висновок справедливий для всіх соціальних груп. Хоча діти з більш забезпечених сімей й мають більш розвинену мову та навики читання, велика симетрія півкуль мозку й тут дає про себе знати [33,34].
Цікаве ще одне спостереження медиків: зв'язок між мовними здібностями та асиметрією півкуль мозку спостерігається тільки серед праворуких дітей, для шульги ж вона носить спорадичний характер. М.Борісова (За матеріалами HealthScoutNews)
Мал. 2 Анатомічна асиметрія півкуль мозку. Вгорі: сильвієва борозна у правій півкулі відхиляється вгору під великим кутом. Внизу: задня частина р1atinum tеmроrаlе зазвичай значно більше у лівій півкулі, пов'язаній з мовними функціями.
У 1968 році в результаті детального посмертного дослідження мозку у 100 чоловік Норман Гешвінд і Уолтер Левітські повідомили про помітні анатомічні відмінності між півкулями. У 65% випадків ділянка кори скроневої долі, що перекривається із зоною Вернике та називається planum, була більше в лівій півкулі, у 11% випадків - у правій півкулі. У 24% випадків відмінностей між півкулями за цією ознакою виявлено не було [33]. У подальші роки була вивчена та виміряна не одна сотня інших препаратів мозку. Отримані дані в основному співпадають; приблизно в 70% випадків planum temporale в лівій півкулі більше (мал. 2). У інших дослідженнях був виявлений ще ряд проявів асиметрії, велика частина яких корелює з функціональною право- чи ліворукістю.
Подібна асиметрія може бути фізичною основою функціональних відмінностей між двома півкулями. Коли вперше з'явилися дані про міжпівкульні відмінності, деякі учені висловили припущення, що асиметрія у будові мовних зон може розвиватися внаслідок навчання мові. Проте така ж асиметрія властива й мозку людського плоду. Таким чином, анатомічна відмінність - швидше причина, ніж слідство [34].
Дані про те, що асиметрія будови мозку у новонароджених дітей відбиває функціональні відмінності, отримані при вивченні викликаних потенціалів, що виникають при появі звуків людської мови у немовлят, яким ледве виповнився тиждень. Цей метод дозволяє вимірювати реакцію мозку на подразники. Наприклад, коли людина бачить спалах світла, в зоровій області кори майже одночасно збуджується велике число нейронів, що веде до зміни мембранних потенціалів у мільйонів нервових клітин. Величина цього викликаного потенціалу нерідко така значна, що її можуть зареєструвати електроди, прикладені до шкіри голови. Оскільки електроди реєструють також й випадкову активність мозку, для точного виміру викликаного потенціалу потрібно неодноразове пред`явлення стимулу, а також обробка отриманих даних за допомогою комп'ютера, що усереднює результати та видає криві на кшталт зображених на мал. 3 та 4.
 |  |
| Мал. 3 Викликаний потенціал відбиває реакцію мозку на зорові або слухові стимули. Комп'ютер усереднює відльоти на повторні стимули, що дозволяє виділити викликану реакцію на тлі звичайної електроенцефалограми. Усереднювання 64 реакцій у відповідь дає чітку картину. | Мал. 4 Реакція індивіда на один і той же подразник може бути різною. У кожній колонці представлені реакції у відповідь однієї людини на чотири різні зорові стимули. |
Реєстрація електричної активності мозку у немовлят при звуках людської мови показала, що у 9 з 10 дітей амплітуда реакції у лівій півкулі помітно більше, ніж у правій. При немовних звуках- шумі або музичних акордах - в усіх 10 немовлят амплітуда викликаних потенціалів була вища у правій півкулі (Molfese et al., 1975). Таким чином, наш мозок і анатомічно, і фізіологічно, мабуть, від народження підготовлений до переробки словесних сигналів. У більшості з нас частиною мозку, яка запрограмована для цієї функції, є кора лівої півкулі [33,38,44]. На відміну від більшості сенсорних та рухових функцій процес становлення мовної функції має значну пластичність. Наприклад, при ушкодженні мовних областей кори лівої півкулі в ранній період життя виконання її функцій беруть на себе кіркові зони правої півкулі.
У окремих випадках, коли, наприклад, уся півкуля мозку уражена пухлиною, хірургам доводиться видаляти кіркове покриття цілої півкулі. Ця процедура носить назву гемісферектомії. У дорослих після видалення правої півкулі функція мови майже не порушується. Ті ж, хто переніс операцію на лівій півкулі, страждають важкою формою афазії практично без шансів на поліпшення.
Проте якщо подібна операція здійснюється у маленьких дітей, її результати бувають абсолютно іншими. Розвиток мови у дітей з видаленою у дитячому віці лівою півкулею йде майже без всяких порушень [47,85]. Стандартні тести по перевірці вербальної інтелектуальності не виявляють ніяких відмінностей між дітьми, що перенесли операцію, та їх нормальними однолітками. Так само немає відмінностей між результатами лівобічної та правобічної гемісферектомії.
Лише вкрай спеціалізовані тести все-таки виявляють невелику різницю. В одному з таких експериментів трьох дітей 9-10-річного віку, що перенесли гемісферектомію до того, як їм виповнилося 5 місяців, попросили дати оцінку трьом наступним пропозиціям з точки зору змістовності й прийнятності :
1. «Я сплатив гроші чоловіком».
2. «Мені сплатила гроші жінці».
3. «Мені сплатив гроші хлопчик».
У двох дітей було видалено ліву півкулю, у третього - праву. Цей останній з неушкодженою лівою півкулею правильно відповів, що перша й друга пропозиції граматично неправильні, а третя цілком допустима. Два його однолітки, що перенесли операцію на лівій півкулі, не змогли розпізнати помилок, хоча здорові діти їх віку легко справляються з подібним завданням (Dennis, Whitaker, 1976).
За відносне збереження здібностей у оперованих дітей, мабуть, відповідальна пластичність мозку. У ранній період життя мозок, очевидно, має величезні можливості відносно власної перебудови для компенсації збитку, нанесеного його ділянкам. З віком, проте, пластичність зменшується. Діти більш старшого віку, що перенесли лівобічну гемісферектомію, як правило, можуть розмовляти, але роблять граматичні помилки й гірше розуміють мову [56].
Психолінгвіст Сьюзен Кертіс, вважає, що саме навчання мові грає роль пускового механізму для нормальної спеціалізації півкуль. Якщо в належний час оволодіння мовою не відбувається, «кіркова тканина, в нормі призначена для мови та пов'язаних з нею здібностей, може зазнавати функціональної атрофії». Цей висновок грунтується на результатах досліджень Девіда Хьюбела і Торстена Візеля, що показали, що нейрони, що не отримували нормальних зорових вхідних сигналів, не утворюють достатнього числа зв'язків з іншими клітинами й тому стають функціонально неактивними [38]. Проте даних, які вказували б на нездатність нейронів мовних зон (у разі їх бездіяльності) встановлювати зв'язки, немає - експерименти на тваринах, подібні до дослідів Хьюбела і Візеля, не підходять для вивчення людської мови [39].
Мал. 5 Один з методів виявлення міжпівкульних відмінностей полягає у вимірі кровотоку в різних ділянках мозку при різних видах діяльності. Для цього у кров вводяться радіоактивні ізотопи, та їх пересування реєструється комп'ютером, який видає зображення на зразок представлених на цьому малюнку.
Середній швидкості кровотоку відповідає зелений колір, нижче середньої - відтінки синього, вище за середню - відтінки червоного. Вгорі: ліва та права півкулі під час стану спокою при закритих очах. Лобні долі обох півкуль активні, начебто людина думає та щось планує. Внизу: ліва та права півкулі людини, що розмовляє. Хоча вони обидві знаходяться в активному стані, зона рота-мови-глотки у правій півкулі менш активна та не відрізняється від слухової кори.
Ще одна асиметрія була виявлена при ангіографії сонних артерій - рентгенівського дослідження мозку після введення контрастної речовини в сонну артерію (Galaburda et al., 1978). Відомо, що хід великих судин мозку відбиває анатомію оточуючої тканини. Завдяки такій відповідності вдалося встановити, що сильвієва борозна (іноді її називають латеральною борозною) - глибока щілина в корі мозку, що відділяє скроневу долю від іншої кори, - в лівій півкулі довша і пряміша, а в правому вона більше зігнута вгору. Така асиметрія виявилася і при вивченні викопних черепів неандертальської людини; це дозволяє припустити, що асиметрія півкуль, ймовірно, складає частину генетичної спадщини Homo sapiens [34].
1.3.2 Спеціалізація і домінування півкуль.
Як показують результати вивчення розщепленого мозку, ліва півкуля в основному відповідальна за мовні функції, а права керує навичками, які пов'язані з зоровим і просторовим досвідом [51,57]. У інших дослідженнях виявляються тонкі відмінності в методах обробки інформації двома півкулями. Як вважають, ліва півкуля здійснює її переробку аналітично і послідовно, а права - одночасно і цілісно. Права півкуля схильна сприймати набори елементів, подібні до представлених на мал. 6, як цілісні конструкції, не розглядаючи окремі частини, що входять в них [33].
Мал. 6 Зображення, подібні до представлених тут, легко і швидко сприймаються як ціле правою півкулею.
Таким чином, кожна півкуля має свої слабкі й сильні сторони та вносить свій вклад у процес мислення та усвідомлення [34]. Для того, щоб ознайомитися з різними властивостями, ми передусім розглянемо деякі більш специфічні дані про особливості правої та лівої півкуль, а потім на ряді прикладів покажемо, як могла б здійснюватися спільна робота обох півкуль при неушкодженому мозолистому тілі [58].
1.3.3 Ліва півкуля і мова.
Хворий лежить на столі, він у свідомості, і в його сонну артерію з одного боку шиї вставлена невелика трубка. Лікар просить його підняти вгору обидві руки і почати рахувати трійками у зворотньому напрямку, починаючи від ста (100, 97, 94 ...). Потім в артерію вводиться речовина амітал-натрій, що наркотизує. Вона доходить до тієї півкулі мозку, якій доставляє кров ця артерія. Через декілька секунд рука, протилежна до тієї сторони тіла, куди була зроблена ін'єкція, падає без руху. Потім хворий перестає рахувати. Якщо півкуля, яка піддалася наркозу та сама, що контролює мову, пацієнт втрачає здатність говорити на декілька хвилин. Якщо ж ні, він знову почне рахувати через декілька секунд й зможе вести розмову, хоча половина його мозку буде наркотизована. Цей метод, що називається тестом Вада, дозволяє нейрохірургам визначити, яка півкуля мозку контролює мову у хворого, якого чекає операція на мозку. Маючи в розпорядженні таку інформацію, хірург намагається діяти так, щоб не пошкодити цю область мозку.
Результати тесту показують, що у більш ніж 95% усіх праворуких людей, що не мали в ранньому віці травм або уражень мозку, мова і мова контролюються лівою півкулею, а у інших 5% -правою. Велика частина ліворуких - близько 70% - також мають мовні зони в лівій півкулі. У половини з інших ліворуких (близько 15%) мова контролюється однією правою півкулею, а у іншої половини (15%) – обома [45].
Коли тесту Вада піддавалися хворі, що перенесли, як було відомо, ушкодження лівої півкулі в ранній період життя, виявилось, що права півкуля у них або повністю контролює, або бере участь в контролі над мовою у 70% ліворуких хворих і 19% праворуких. Права півкуля у цих хворих придбала здатність керувати мовою і компенсувала таким чином збиток, заподіяний в ранньому віці лівій півкулі. Такого роду зрушення ясно свідчать про пластичність мозку в ранньому дитинстві.Вже більше століття учені знають про те, що у більшості людей мова контролюється лівою півкулею [17,21]. У 1836 році нікому не відомий французький лікар Марк Дакс прочитав на засіданні медичного суспільства в Монпелье коротку доповідь, в якій описував 40 чоловік з числа своїх хворих, що страждали порушеннями мови. У усіх без виключення виявлялися ознаки ушкодження лівої півкулі. Повідомлення Дакса, незважаючи на усю значність представлених в нім даних, пройшло непоміченим - можливо, тому, що воно виходило від безвісного практикуючого лікаря, що працював за межами Парижу. Через тридцять років Поль Брока представив Анатомічному суспільству в Парижі опис клінічної історії хворого, який втратив здатність говорити, але міг проте нормально читати і писати, а також розуміти усе, що йому говорили. Брока вважав, що причиною порушення мови було ураження лобової долі лівої півкулі. Ця особлива ділянка, що прилегла до рухової зони кори й керує м'язами обличчя, мови, щелеп і глотки, дістала назву зони Брока [27,30,39]. А порушення мовних функцій внаслідок ураження цієї зони дістало назви афазії Брока.
Жертви афазії іншого типу вимовляють добре артикульовані звуки, з яких вони будують граматично правильні, але абсолютно безглузді фрази : "I think that there's an awful lot of mung, but I think I've a lot of net and turnged in a little wheat duhvayden". (Buckingham, Kertesz, 1974). Цей вид афазії - афазія Верніке - виникає при ушкодженні верхньо-задньої ділянки лівої скроневої долі, названої зоною Верніке, що була вперше описана 1874 році Карлом Верніке.
Афазія - це просто порушення мови, але вона може приймати різні форми (див. таблицю 1) [38]. Вона може бути пов'язана з порушенням артикуляції мовних звуків, з нездатністю до побудови осмисленої мови, навіть якщо вимовлення звуків не порушене, або нездатністю розуміти усну мову. Вивчення добре описаних видів афазії допомогло виявити ділянки мозку, специфічно відповідальні за ті або інші компоненти мовного спілкування. В результаті картування зон Брока, Верніке та інших ділянок мозку, вказаних у таблиці 1, нейробіологи змогли побудувати модель, що відбиває процес генерування і переробки мови мозком [84,98].
| Таблиця 1. Видів афазій (по Springer, Deutsch, 1981, зі змінами) | ||
| Назва | Симптоми | Пошкоджена область мозку |
| Афазія Брока | Утруднення в рухових актах вимовлення слів; розуміння мови, читання і лист не порушені; хворий усвідомлює свій дефект | Лобова доля лівої півкулі, особливо зона Брока |
| Афазія Брока | Розуміння мови сильно порушене; звуки хворої вимовляє нормально, мова збігла, але дивна або безглузда, в ній багато неіснуючих слів; ритм і інтонації мови, а також граматичні форми збережені; читання і лист порушені; хворий, мабуть, не усвідомлює безглуздя своєї мови | Волокнисті тракти, що сполучають зони Верніке та Брока |
| Провідникова афазія | Мова збігла, але частково безглузда; хворі можуть проявляти деяку здатність до розуміння читанню; не в змозі правильно повторювати фрази | Задня частина першої скроневої звивини, або зона Верніке |
| Словесна глухота | Розуміння усної мови порушене; розуміння письмової мови залишається нормальним; усна мова і лист не порушені | Область, що зв'язує зону Верніке із слуховим входом |
| Анемічна афазія | Нездатність згадати те або інше слово, ім'я людини або назва предмета; розуміння мови і усна мова в межах норми | Кутова звивина (місце з'єднання скроневою, тім'яною і потиличною долею), ліва півкуля |
| Глобальна афазія | Важкі порушення усіх функцій, пов'язаних з використанням мови | Велика поразка лівої півкулі |
Згідно цієї моделі, основний нервовий субстрат, що визначає побудову усної мови - її форму і смисловий зміст, - знаходиться в полі Верніке [100,122]. Нервові волокна, що утворюють так званий дугоподібний пучок, сполучають це поле із зоною Брока (мал. 7). Тут під впливом імпульсів, що приходять, будується детальна і координована програма вокалізу - як повинні діяти м'язи вуст, язика та глотки. Ця програма потім передається прилеглій ділянці рухової кори, яка керує ділянкою обличчя й активує відповідні м'язи.
Мал. 7 Зони лівої півкулі, що беруть участь у формуванні мові та її сприйнятті.
Зона Верніке та зона Брока пов'язані волокнистим трактом - так званим дугоподібним пучком [83,90,104]. Він показаний стрілкою, оскільки зовні не видний.
Зона Верніке має велике значення і для розуміння мови. Звучання слова сприймається первинною слуховою корою, але перероблені нею сигнали повинні пройти через прилеглу зону Верніке, щоб звуки були представлені мовою.
У тих випадках, коли слова сприймаються не на слух, а очима, тобто при читанні, інформація, мабуть, передається з первинної зорової кори в кутову звивину, де вхідні зорові сигнали якимсь чином зв'язуються зі звуковими. Потім відбувається переробка звукової форми слова в його сенс, начебто воно було сприйняте на слух. Оскільки усна мова виникла в процесі еволюції людини задовго до письмової, а діти починають говорити і розуміти мову раніше, ніж навчаються читати й писати, гіпотеза, згідно якої розуміння письмової мови має звукову основу, здається правдоподібною [130,132].
Хоча загальна модель, що пояснює, як мозок генерує і сприймає мову, узгоджується з симптомами, характерними для афазій Брока і Верніке, далеко не всі згодні з тим, що вона дійсно відбиває нормальну роботу мозку, пов'язану з використанням мови. Багато фахівців, що вивчають нервову систему (наприклад, Caplan, 1981; Klein, 1978), вважають, що в цій функції бере участь щонайменше вся ліва півкуля, а може бути, і ряд інших відділів мозку. Ще багато років тому Хьюлингс Джексон попереджав, що "локалізувати ділянку, відповідальну за порушення мови, й локалізувати мовні функції - це абсолютно різні речі" (J. Taylor, 1958) [146,151].
Недавні дослідження із застосуванням прямої електростимуляції мозку у хворих під час нейрохірургічних операцій підтверджують, що до формування мови має відношення значна частина кори. При роздратуванні багатьох ділянок в областях кори, пов'язаних з промовою, погіршується здатність до читання, а стимуляція окремих пунктів у лобних, скроневих і тім'яних долях призводить до того, що порушується здатність говорити й розуміти усну мову [141].
У хворих, що володіли двома мовами, при електростимуляції ділянок мозку, розташованих в центрі мовної області, порушувалася здатність говорити на обох мовах, тоді як при роздратуванні деяких периферичних ділянок цієї області "випадав" лише якась одна з двох мов. Оскільки у людей, що говорять на двох мовах, при розвитку афазії зазвичай виникають затруднення з обома мовами, можна думати, що організація відповідних мозкових механізмів в основі своїй однакова [54,62]. Виключення можуть складати ті випадки, коли в одній мові використовується буквений алфавіт, а в іншому - ієрогліфи або символи, що відображають предмети і поняття, а не звуки (ієрогліфічна мова - це, наприклад, китайський). Відмінності в здібності до читання, що проявляються після ушкоджень мозку, вказують на те, що в цьому випадку мозкові механізми можуть бути організовані по-різному.
1.3.4 Права півкуля.
Мал. 8 Принцип роботи Z -линзи. Лінза прилягає безпосередньо до ока, і промені світла, що проходять через неї, проектують зображення тільки на одну половину сітківки. Інше око закрите накладкою, так що для іншої півкулі "побачити" той же матеріал повністю неможливо. Тому випробовувані можуть роздивлятися зображення набагато довше, ніж в експериментах з тахістоскопом.
Через те що ліва півкуля має таке важливе значення для мови і її розуміння, а також для виконання жестів, підпорядкованих законам мови, її називають "домінуючою". Права півкуля у такому разі стає "другорядною" [7,17]. Багато людей все ще користуються цими епітетами, хоча, як показали пізніші дослідження, права півкуля має свої власні функції і може навіть брати участь у процесі сприйняття мови [21,23].
Експерименти з тахістоскопом нібито виявили прикру неповноцінність, якщо не сказати абсолютну бездарність, правої півкулі у справі розуміння мови. Проте зовсім нещодавно Эран Зайдель (Zaidel, 1975) винайшов пристрій, назване Z –лінзою, що виконує те ж завдання, що і тахістоскоп, але в деяких питаннях ефективніша. За допомогою цього пристрою випробовуваний може довго роздивлятися стимул, що пред'являється, тоді як тахістоскоп забезпечує лише короткочасне сприйняття зображення впродовж 0,1-0,2 секунди, оскільки будь-хто, навіть незначний рух очей убік від центральної точки приведе до того, що подразник потрапить в обидва поля зору [35]. Z -лінза гарантує, що використовувану в експериментах зорову інформацію отримає лише одна півкуля мозку (див. мал. 8). Зайдель працював з двома хворими, що перенесли операцію по розподілу півкуль. У обох ліва півкуля домінувала в контролі над мовою. У одному з тестів хворі чули слово, вимовлене експериментатором, потім бачили три зображення, які за допомогою Z -лінзи проектувалися у ліву частину зорового поля (права півкуля), і повинні були вибрати зображення, що відповідає почутому спочатку слову [95]. У іншому експерименті від них було потрібно виконання усних інструкцій, наприклад: "Покладете жовтий квадрат на червоний круг". При цьому вони бачили предмети у лівій половині зорового поля.
Зайдель виявив, що права півкуля розуміла набагато більше слів та більше знала про слова, ніж думали раніше. Більш ранні експерименти з тахістоскопом вказували на те, що права півкуля може розуміти іменники, але не дієсліва [51,83]. За допомогою Z -лінзи, що дозволяє хворим дивитися на зображення слів впродовж тривалішого часу, ніж частка секунди, Зайдель встановив, що таке протиставлення іменників дієсловам позбавлене основи: для розуміння дієслів просто вимагалося більше часу. Як показали результати відповідних тестів, словниковий запас правої півкулі був близький до запасу 10-річної дитини. Послідовні ланцюжки слів, що становлять усні інструкції, сприймалися гірше, ніж окремі слова [98].
Та все ж, хоча права півкуля і має деяку здатність до розуміння мови, вона залишається "німим", тобто не може сама програмувати мову. Для цього, очевидно, потрібні спеціалізовані ділянки мозку, такі, як зона Брока та зона Верніке [115].
1.4 Зорові і просторові процеси.
У більшості випадків права півкуля є домінуючою над лівою у сприйнятті просторових співвідношень та маніпулюванні предметами відповідно до цього сприйняття [106,123]. Щоб перевірити, чи це так, хворим з розщепленим мозком [21] показували розрізані на частини зображення предметів різної форми, а потім пропонували вибрати напомацки по черзі правою та лівою рукою саме ці предмети [18]. У шести з семи випробовуваних число правильних відповідей для лівої руки (права півкуля) склало від 75 до 90%, а для правої (ліва півкуля) - приблизно 50%, що відповідає очікуванню при випадковому виборі (Neles, 1972) [58].
 Мал. 9. У цьому завданні випробовуваних просять скласти з кубиків фігуру, пред'явлену в якості зразка, користуючись або правою, або лівою рукою. Як видно з таблиці 2, ліва рука набагато краще справляється із завданням. | Таблиця 2. Результати виконання тесту по складанню візерунка з кубиків правою і лівою рукою. | ||
| Візерунок | Час виконання завдання | ||
| ліва рука | права рука | ||
| 1 | 11 | 18 | |
| 2 | ?* | 74** | |
| 3 | 13 | 36 | |
| 4 | 12 | 69 | |
| 5 | 15 | 95*** | |
| 6 | 25 | 74 | |
| * В межах наданого часу (120 с) візерунок не завершений. ** Випробовуваний відмовився від подальших спроб до кінця наданого часу. *** Візерунок складений правильно, але невірно орієнтований. | |||
У іншому дослідженні випробовуваних просили скласти з пред'явлених кубиків візерунок, який відповідав би показаному малюнку (мал. 9). Рука, контрольована правою півкулею, в цьому тесті набагато перевершувала руку, контрольовану лівим, хоча останнє й не здавалося повністю некомпетентним (таблиця 2).
Майкл Газзаніга, відомий американський дослідник, припускає, що права півкуля має лише незначну перевагу у сприйнятті просторових співвідношень [51,57]. Істинна його перевага пов'язана зі здатністю фізично проектувати такі сприйняття на предмети при маніпулюванні ними. Іншими словами, перевага правої півкулі проявляється при таких фізичних діях, при яких предмети переміщуються й комбінуються відповідно до певного уявлення [35].
1.5 Процеси, пов'язані з музикою.
У віці 57 років французький композитор Моріс Равель отримав серйозну травму лівої півкулі мозку при автомобільній катастрофі. З описання його подальшого стану видно, що хоча він і міг «як і раніше слухати музику, відвідувати концерти, висловлювати критичні зауваження або описувати отримане ним задоволення, він більше так ніколи й не зміг займатися композицією - записувати те, що звучало в його голові» (Alajouanini, 1948). Равель страждав афазією Верніке; він не міг грати на фортепіано, правильно співати, записувати музику або читати нотний запис [46].
Права півкуля, поза сумнівом, теж грає якусь роль в процесі музичного сприйняття. У випадках, подібних до того, що сталося з Равелем, ушкодження лівої півкулі не заважало потерпілому оцінювати почуту музику або уловлювати фальшиві ноти та порушення ритму [46]. Є багато повідомлень про людей з великим об`ємом ураження лівої півкулі й афазією, які могли вірно наспівати не лише мелодію, але й слова пісні [64].
Проте ні дослідження музичних здібностей після ушкодження мозку, ні вивчення музичного сприйняття у здорових людей не дозволило зв'язати ці здібності з тією або іншою півкулею [46,64,93]. Компоненти музики різноманітні та складні - мелодія, висота звуку, тембр, гармонія, ритм. Складаючись в незліченні комбінації, вони утворюють музичні твори від Баха до року. Крім того, різна й музична підготовка тих, хто слухає музику : одні можуть бути професіоналами в цій області, інші не знають, що таке музична фраза або акорд. Тому автори оглядів на цю тему у більшості своїй приходять до висновку, що неможливо приписати головну роль в здійсненні музичних функцій тій або іншій півкулі (Gates, Bpadshaw, 1977;Brust, 1980) [106].
1.6 Дві півкулі - один мозок.
Вивчення специфічних півкульних функцій у хворих з розщепленим мозком дозволяє дещо дізнатися про роль кожної з півкуль в інтактному мозку. Крім того, проводяться експериментальні дослідження півкульних функцій у здорових людей. Як вважають, в експериментах з тахістоскопом на здорових випробовуваних швидша реакція на сигнали, що йдуть від лівої частини зорового поля, показує, що права півкуля краще оснащена для переробки представленого матеріалу, а швидша реакція на сигнали від правої частини зорового поля говорить про перевагу лівої півкулі [19,23,34]. Інший тест, якому часто піддають здорових випробовуваних, - це бінауральний слуховий тест, коли в обидва вуха одночасно поступають різні слухові подразники, а випробовуваних просять повідомити, що вони чують. Якщо точніше повідомлення торкається інформації, що поступила в ліве вухо, це рахують ознакою переваги правої півкулі у переробці цих сигналів, та навпаки [51,58,83].
Результати подібних досліджень показують, що ліва півкуля, мабуть, має деякі переваги при сприйнятті звуків мови, навіть при пред'явленні в перевернутій послідовності [44]. Висновки про будь-які переваги правої півкулі менш визначені.
Проте надійність таких результатів викликає сумніви: при повторному тестуванні одного й того ж випробовуваного вони не завжди виходять однаковими. Наприклад, у людей зі встановленою раніше перевагою правого вуха при сприйнятті бінауральної мови, що пред'являється, через тиждень може виявитися перевага лівого вуха у таких же тестах.
Як можна пояснити подібну мінливість? Джері Леві, відомий фахівець в області півкульних функцій, вважає, що "активація тієї чи іншої півкулі залежить не від її реальних здібностей або навіть не від використаної нею у даному випадку стратегії переробки інформації, а швидше від того, що, на його думку, вона може зробити" (Levy, 1976) [17]. Інакше кажучи, людина з неушкодженими зв'язками між двома півкулями при необхідності вирішити якесь завдання вибирає певну стратегію[35,39]. Він може, наприклад, сконцентрувати свою увагу на звуках, що поступають у те або інше вухо, або обрати стратегію, що має за основу зорові образи, а не просто на переробку вербальної інформації. Наприклад, щоб запам'ятати пару слів "кабан-валіза", можна кілька разів повторити їх в думці (активація лівої півкулі), а можна подумки уявити собі свиню, що несе валізу (активація правої півкулі) [24,32].
Дві мозкові півкулі дійсно мають спеціалізовані функції, але в інтактному мозку вони працюють разом, обумовлюючи вражаючу пристосованість людини і його незвичайні здібності до рішення завдань [32,81,83]. У зв'язку з особливим інтересом до функцій різних півкуль у деяких нейробіологів виникло питання, чи немає якихось анатомічних або фізіологічних відмінностей між півкулями, які дозволяли б пояснити їх спеціалізацію [102,106,116]. До недавнього часу вважалося, що дві півкулі анатомічно ідентичні. Проте дослідження, проведені в останні два десятиліття, показали, що це не зовсім так.
1.7 Структурна асиметрія мозку у музикантів.
За нейрофізіологічними даними, центри, що відповідають за мовні функції, розташовані в корі лівої півкулі головного мозку [37,74,94]. Структури ж мозку, що відповідають за сприйняття музики, досі були невідомі, оскільки амузія (порушення музичних здібностей після травми мозку) не дозволяла їх виявити подібно до того, як сталося із структурно-функціональним зв'язком, який був знайдений при дослідженні порушень мови [30,32,38]. Впровадження нових методів реєстрації активності мозку людини при виконанні ним будь-яких тестів дозволяє розв'язати цю проблему [12]. Одним з таких методів є позитронно-емісійна томографія (ПЕТ), що дозволяє вимірювати локальний кровообіг та клітинний метаболізм, інтенсивність яких відбиває ступінь функціональної активності досліджуваної тканини [46].
Виявилось, що підвищена активність кровотоку в лівій півкулі визначалась при виконанні різного роду лінгвістичних завдань. Навпаки, при сприйнятті звукових тонів та мелодій при дослідженні мозку людей, що не мали музичних навичок, вища інтенсивність кровотоку спостерігалась у правій півкулі. Звичайно, особливості сприйняття музичної інформації у людей з музичним досвідом можуть істотно відрізнятися [46,114]. Так, при патолого-анатомічному вивченні мозку багатьох видатних музикантів було виявлено, що у більшості обстежених розмір лівої верхньо-задньої скроневої звивини (planum temporale) значно перевищував розмір правої. Структурну асиметрію цього відділу мозку раніше зв'язували з домінуючою роллю лівої півкулі в обробці звукової інформації мови [46]. Виявлено, що planum temporale співпадає з центром Верніке, який, за клінічними даними, є центром мови. Нарешті, структурна асиметрія цього відділу мозку корелює з перевагою у використанні певної руки : у лівшів асиметрія виражена менш яскраво [43,58,59].
Результати досліджень із застосуванням ПЕТ показали, що при обробці музичної інформації кровопостачання та метаболічна активність лівої planum temporale у досвідчених музикантів помітно зростає [1]. Більше того, серед музикантів найбільший розмір planum temporale відзначається у тих, хто має абсолютний музичний слух. Таким чином, отримані прямі докази переважання активності лівої півкулі в регуляції сприйняття музичної інформації у людей, що мають професійну музичну підготовку [64].
Залишаються все ж незрозумілими причини виникнення такого роду структурної асиметрії мозку, адже відомо, що скронева доля мозку формується впродовж 29-31-го тижня внутрішньоутробного життя, та очевидно, що пренатальні чинники відіграють важливу роль у її розвитку. В той же час, зважаючи на той факт, що остаточне дозрівання кори мозку людини відбувається вже після народження, можна вважати, що музичне виховання в ранньому дитинстві, в так званому чутливому періоді, робитиме істотний вплив на формування функціональних властивостей кори мозку [16].
2. Фізичні асиметрії.
2.1 Фізичні асиметрії обличчя.
Серед морфологічних асиметрій обличчя відхилення носа вправо виражене у правшів та вліво - у левшів [Bardeleben K., 1909]; права половина обличчя у більшості людей більша за ліву [Koff E. et al., 1981]. У криміналістиці є поняття "біологічної диссиметрії обличчя (голови) ": правий тип має вищу й вущу праву частину й ширшу, нищу - ліву, а лівий тип характеризується зворотніми співвідношеннями. У "кривій" (однією половиною обличчя) посмішці бере участь переважно "широка" половина. Звичне підняття брови частіше здійснюється на вузькій половині. Розжовування їжі, якщо усі зуби здорові, краще здійснюється функціонально домінуючою стороною [Лобзин О. В., 1968] [23]. У мовному акті права половина рота активніша у 86 % правшів та у 67 % левшів [Graves R. et al., 1982], це характерно й для хворих з афазією; при співі та серійному відтворенні (рахунку, перерахуванні днів тижня) ширше відкривається ліва половина рота [Graves R. et al., 1985] [23,50].
2.2 Фізичні асиметрії ніг.
За розмірами, довжиною ноги не зовсім однакові. Взуття, шите "на дві чітко симетричні колодки, сидить щільніше на одній, чим на іншій, нозі". Ліва нога "відносно частіше більша, ніж права", але кількість людей з переважанням лівої ноги над правою меньша, ніж з переважанням правої руки над лівою - 50-60 %. [Лають А. Ф., 1927].
Вивчення кістяків поховань I - II тисячоліть н. е. показало, що комбінація більшої правої руки з більшою лівою ногою є найбільш частою (70 %) та характерна для "типових правшів"; дуже рідкісне поєднання більшої лівої руки з більшою правою ногою (7 %). характерне для "типових левшів"; більші розміри правої руки й ноги відмічено в 19 % спостережень, а в 5 % - мали перевагу ліва рука та нога [Гінзбург В. В., 1947]. Враховуючи це й стали говорити про перехресну асиметрію - поєднання праворукості з лівою ведучою ногою як про характерний для більшості людей [Жеденєв В. П., 1962], хоча й висловлена думка про частіше домінування руки та ноги однієї сторони [Annel M., 1972] [23].
2.3 Фізичні асиметрії тулуба.
Відмічені морфологічні і функціональні асиметрії правої та лівої половин тіла людини [23]. Об`єм правої половини грудей у 70 % людей більший за ліву; грудина трохи зміщена вліво; соски розташовуються на різних рівнях [Масюк А. І., 1939]. Положення правої половини тіла у просторі, її співвідношення з рукою, ногою та її рухи усвідомлюються краще, ніж ті ж ознаки лівої половини. Це характерно, мабуть, для більшості людей. Про це говорить передусім клінічний досвід [23,50].
3. Види функціональних асиметрій людини: моторна, сенсорна, психічна.
Розвиток нервової системи - складний процес, визначений генетичною програмою розвитку і різноманітністю впливів оточуючого середовища. Він зумовлений просторовим, поетапним включенням еволюційно більш молодих відділів головного мозку і об'єднанням різноманітних регулюючих центрів та провідних шляхів у функціональні системи, що призначені для забезпечення життєво важливих функцій. Відбувається ускладнення функцій нервової системи, морфофункціональної диференціації. За принципом взаємозв'язку функціональних систем здійснюється гармонійна співпраця всієї нервової системи [16,23].
Мінімальне забезпечення функцій на момент народження ускладнюється в процесі взаємодії з навколишнім середовищем. Генетичною програмою розвитку передбачено становлення життєво важливих функцій: дихання, серцево-судинної діяльності, травлення. Поетапний розвиток функціональних систем має назву системогенез.
Формування функціональних систем, що пов’язані з вищою нервовою діяльністю, значною мірою обумовлене дією як середовища, так і виховання. Може бути видозміна реактивних систем організму, поведінкових норм [79].
Однак недостатньо з'ясованим є питання про методи і можливі межі стимуляції розвитку окремих функціональних систем. Необхідною умовою є своєчасне дозрівання і включення її окремих компонентів [83].
Отже, елементарною функціональною одиницею нервової системи є нейрон, який здійснює сприйняття, первинну переробку і передачу інформації у нервовій системі, а також зв'язок між периферією і мозком, мозком і виконавчими органами. Опорну, трофічну, метаболічну, захисну функції виконує глія, що забезпечує значною мірою проведення нервових імпульсів [90,104,105].
3.1 Моторні асиметрії.
Моторні функціональні асиметрії верхніх кінцівок вельми різноманітні. У більшості людей права рука превалює над лівою, тобто вони правши. Саме права рука перевищує за силою, точністю, швидкістю рухів ліву, особливо вказівний палець. Рухи правої руки повніше відображають емоційні та психологічні особливості людини. Активність правої руки підсилюється у стані тривоги, напруження, при виконанні тонких, цілеспрямованих рухів. Встановлено, що чим довше навантажена у роботі права рука, тим вище коефіцієнт праворукості. Лівші складають не більше, ніж 9% [79,83].
Також різноманітні функціональні асиметрії нижніх кінцівок. За розміром, довжиною ноги не зовсім рівні. Давно встановлено, що ліва нога більша за праву, але кількість осіб з переважанням лівої ноги менша, ніж з переважанням правої руки. У ранньому віці мова йде про переважання правої ноги, однак у процесі життєдіяльності переважання тієї чи іншої ноги залежить від їх функціонування. Окрім сили виявляється асиметрія ніг у цілеспрямованій діяльності, навіть у довжині кроку [83].
Відмічені морфологічні та функціональні асиметрії правої та лівої половини тіла людини. Частіше спостерігається переважання правої половини тулуба, окрім того положення правої половини тіла та її співпраця з рукою і ногою при рухах усвідомлюються краще, аніж лівої [83].
У літературі обговорюється питання асиметрії обличчя, особливо міміки, рухів очей. Але дані вельми суперечні.
3.2 Сенсорні асиметрії.
Сенсорна асиметрія включає функціональну нерівність правої та лівої частин органів почуття: зору, слуху, нюху, смаку, дотику. Так більшість дослідників схиляються до переважання правого ока: різна гострота зору, поля зору, відчуття кольору. Але дані також суперечні. Відомо одне: асиметрії визначаються у тісному зв'язку з нервово-психічною діяльністю [23,27].
Встановлено, що слух забезпечується мовою. Гострота слуху краща зліва, особливо чутливість до чистих тонів, і краще виражена у чоловіків. Однак у розрізненні мовних звуків переважання за правим вухом - „ефект правого вуха ". У лівого вуха переважання у сприйнятті немовних звуків [83].
Численні та суперечливі дані щодо асиметрії шкірної чутливості (больової, температурної) та глибокої. Неоднозначні дані щодо дослідження нюху.
У здорових осіб смакові відчуття кислого, солодкого, солоного, гіркого різні у залежності від статі, віку, психофізіологічного стану. Анатомічно виявлене переважання смакових сосочків на лівій половині язика здорової людини, що пояснює більш гостре сприйняття смаку[22].
Психічні асиметрії тісно пов'язані з моторними і сенсорними асиметріями. Психічні процеси, що залежні від правої півкулі, включають у себе сенсорні асиметрії (психосенсорні процеси), а від лівої півкулі включають психомоторні процеси. Найбільш високоорганізованим видом психомоторної діяльності є процес формування мови, що властиво лише людині. Розвиток мови підкоряється загальним закономірностям системогенезу, починається у системі мовнослухового і мовнорухового аналізаторів. Існує тісний взаємозв'язок між розвитком мови та мислення. Аферентний корковий синтез здійснюється у тім'яно-скронево-потиличних відділах домінуючої півкулі, для механізмів мови - функцію ухвалення рішень та програмування дій здійснюють премоторно - лобові відділи мозку [4,30,31,85].
Кожному суб'єкту притаманний індивідуальний профіль асиметрій, тобто поєднання моторних, сенсорних, психічних асиметрій [48,96]. Виділяють З профілю: правий, змішаний, лівий. Для більшості людей характерні праві асиметрії рук, ніг, зору, слуху і переважання лівих частин органів дотику, нюху, смаку, домінування лівої півкулі мозку в функціях забезпечення мови, психічних процесів, тобто поширений змішаний профіль асиметрій [96]. У популяції розрізняють ліворуких, праворуких і амбідекстрів, амбісіністрів [97].
3.3 Психічні асиметрії людини.
Визначення цієї асиметрії важче, ніж вже викладених моторних і сенсорних асиметрій. Психічна асиметрія мається на увазі у двох поняттях. У першому вона виражає собою нерівність функцій півкуль мозку у формуванні цілісної нервово-психічної діяльності. Відомо, що існує істотний зв'язок моторних та сенсорних асиметрій з психічними асиметріями [39,62].
У монографії "Зір та мислення" В. Д. Глезер підкреслює, що "будь-який навіть елементарний акт зору, наприклад, бачення спалаху світла, слід розглядати як акт мислення" і що "наше мислення засноване у першу чергу на зоровому сприйнятті" (1985) [77].
Моторні і сенсорні процеси людини, ймовірно, різко диференціюються, коли вони проявляються у поєднанні з психічними процесами[82].
Психічні процеси, залежні від правої півкулі мозку, по суті включають сенсорні асиметрії. В цілому вони можуть позначатися як психосенсорні процеси. Вони складають основу для одного з двох головних видів пізнання людини - знання за допомогою органів чуття з формуванням чуттєвих образів зовнішнього світу й самого себе [89]. Таке пізнання можливо лише при безпосередньому контакті об'єкту пізнання з органами чуття. Такому пізнанню доступне тільки те, що є зараз (у теперішньому часі) і тут (у реальному зараз просторі). Образи, що постійно формуються, усвідомлюються, порівнюються з образами минулих сприйнять, і таким чином ідентифікуються об'єкти зовнішнього світу і власного "Я" суб'єкта.
Психічні процеси, що залежать від лівої півкулі, тісно співвідносяться з руховими асиметріями. Тут вже диференціюються психомоторні процеси [97].
Відомо, що "інтенсивне мислення про рух сприяє тенденції його виконання... під час інтенсивної уяви виконання дій" в м'язах з'являються біоструми; нині широко застосовуються різні види ідеомоторного тренування - процесу інтенсивного уявлення руху, що сприймається як власний рух", що повторюється [Pickenhain L., 1980]. Ідеомоторне тренування розглядається як те що знаходиться "між дійсним виконанням навички та його словесним проектом". Визнається важливим вивчення ідеомоторного тренування для розуміння складних психофізіологічних процесів керування та регулювання, які "лежать в основі реалізації актів поведінки людини"[48,96].
Про тісний взаємозв'язок психічних та моторних процесів, про єдність та цілісність психомоторної сфери людини свідчать і кореляції, встановлені між окоруховою та загальною руховою активністю, з одного боку, й ефективністю психічної діяльності - з іншого [Хомська Є. Д., Єфімова І. В., 1985] [103].
Найбільш високоорганізованим видом психомоторної діяльності є процес формування мови, власної активної мови суб'єкта. Тільки на основі мови стало можливим формування принципово нового - абстрактного пізнання. Це означає, що людина стає здатною пізнати те, чого немає зараз і тут, чого вона ніколи у минулому не бачила, не чула, не відчувала; вона набуває здатності залучитися до загальнолюдського досвіду, накопиченого усіма попередніми поколіннями людства знаннями[126].
Психосенсорна сфера або чуттєве пізнання максимально індивідуалізовані: одну й ту ж ситуацію дві людини сприймають з помітно різними відтінками, що визначаються й миттєвим станом, і минулим досвідом сприйняття кожного з них. Психомоторна сфера та абстрактне пізнання, навпаки, мають бути швидше уніфіковані: завдяки цій другій стороні психіки одна людина спілкується з іншою, розуміє її. Така відмінність між чуттєвими та абстрактними знаннями має чітку межу, як можна думати на підставі клінічних спостережень, у більшості людей. У клініці вогнищевих уражень мозку виявилися подробиці, які можуть бути інтерпретовані як психіки деяких левшів та правшів, що свідчать про несхожість [60,61,62].
Термін "психічна асиметрія" в спеціальній літературі, присвяченій проблемі функціональної асиметрії мозку людини, вживається мало. Але перший план її розгляду представлений по суті у багатьох публікаціях. Зокрема, в такому висловлюванні: "Повна латералізація психічних функцій можлива тоді, коли ліва півкуля домінує у мовних функціях, права - у просторових та перцептивних функціях" [Бережковська Є. Л. та ін., 1980] [18,96].
Другий план визначення психічної асиметрії й особливо аналізу її суті, на погляд авторів, адекватніший, ніж перший, і, мабуть, перспективніший. Під психічною асиметрією тут розуміється порушення симетрії власне психічних процесів - психосенсорних і психомоторних або чуттєвого та абстрактного знань[34,39]. Якщо у вже представленому першому плані вони виглядають різними за тим, що перші залежні від функціонування правої, а другі - від лівої півкулі мозку, то у другому плані вони з'являються різними (аж до протилежності один одному) за часом їх формування. Психосенсорні процеси формуються в теперішньому часі при постійному зіставленні отримуваних зараз чуттєвих образів з образами минулих сприйнять суб'єкта [60,66]. Розвиток психомоторних процесів представляється таким, що відбувається в теперішньому часі так, що їх завершення вірогідні тільки у майбутньому часі.
Можна допустити, що психосенсорні і психомоторні процеси дзеркально-симметричні або енантіоморфні. Але дзеркально симетричні вони за часом їх становлення: обидва ряди психічних процесів реалізуються в теперішньому часі (перші здійснюються як би повністю, а другі лише починаються), але з напрямком в протилежні часи - минуле та майбутнє (вже здійснені образи сприйняття опиняються в минулому часі, ще не здійснені частини психомоторної діяльності можуть завершитися в майбутньому часі).
Клінічний досвід авторів можна використати для обгрунтування принаймні двох припущень.
По-перше, принцип симетрії може бути застосований й у вивченні психіки - свідомість людини як наслідок функцій парно працюючих півкуль цілого мозку[60,77,82].
По-друге, використання принципу симетрії в порівняльному аналізі психічних процесів, залежних від функціонування просторово протилежних півкуль мозку, розкриває несподівані ракурси розуміння психіки людини, її меж, а також самого принципу симетрії [84,96,138]. Він тут - на рівні людини, - проявляється подробицями, ймовірно, відсутніми в природі до людини.
3.4. Індивідуальний профіль асиметрії.
Під індивідуальним профілем асиметрії мається на увазі властиве тільки кожному цьому суб'єктові поєднання моторних, сенсорних, психічних асиметрій - симетрії[96]. Логічно виправдано очікування трьох профілів : правого, змішаного, лівого. Перший - поєднання тільки правих, другий - лівих, правих асиметрій і симетрії, третій - тільки лівих асиметрій органів рухів і почуттів. Але реальна дійсність складніша. Для більшості людей характерні праві асиметрії рук, ніг, зору (прицільна здатність), слуху та переважання лівих частин органів дотику, нюху, смаку, ліве вухо переважає в сприйнятті музичних звуків; ліва півкуля мозку домінує у функціях забезпечення мови та заснованих на ній психічних процесів[60,82]. Тому цей найбільш поширений в людській популяції профіль асиметрії слід було б позначити як змішаний. Але він доки продовжує визначатися як правий на підставі того, що для таких осіб характерні праві асиметрії органів руху, слуху і зору. Як змішаний позначається профіль асиметрії тієї людини, у якої праві асиметрії одних з тільки що згаданих органів поєднуються з лівою асиметрією або симетрією інших[96]. Скажімо, праворукість поєднується з лівою асиметрією слуху в сприйнятті мовних стимулів. Лівий профіль має бути протилежним до правого в усьому, але він навряд чи існує в людській популяції серед здорових осіб[48].
Як видно, в нашому розумінні слова "правша", "лівша" мають значно ширший сенс, ніж лише позначення право- чи ліворукості: в нього входять асиметрії - симетрія парних органів чуття, визначувані асиметрією мозку особливості психіки[96].
РОЗДІЛ ІІ
Матеріали та методи дослідження
Для вивчення функціональних асиметрій людини нами проаналізовані літературні дані відносно даної теми, основні підходи до діагностики функціональних асиметрій за різних умов.
Для вирішення поставлених задач у роботі були використані клініко-неврологічний, нейровізуалізаційний ( КТ головного мозку), ультразвуковий (дуплексне сканування екстра- та інтракраніальних відділів магістральних артерій голови та шиї), лабораторний, статистичний методи.
Діагноз мозкового інсульту базувався на стандартних критеріях, рекомендованих Всесвітньою організацією охорони здоров`я [40]. До МІ відносили епізоди вогнищевого або дифузного порушення функцій головного мозку цереброваскулярного походження, які спостерігалися не менше 24 годин. Діагноз МІ був встановлений на підставі детального вивчення анамнезу, даних дослідження соматичного та неврологічного статусів, результатів параклінічних методів протягом 28 діб від початку захворювання. Нами були використані лише випадки інфаркту мозку, не враховувався геморагічний та неуточнений інсульт.
Діагноз інфаркту головного мозку був встановлений за даними клініко-неврологічного, лабораторного, нейровізуалізаційного (КТ) дослідження, логопедичного аналізу.
Проведено дослідження групи здорових молодих людей та хворих з ураженням центральної нервової системи. Група здорових людей складалася з 60 осіб віком 18-24 роки (студенти медичного інституту): 42 особи жіночої та 18 осіб чоловічої статі.
Асиметрії досліджували у хворих, що перебували на стаціонарному лікуванні у неврологічному відділенні для хворих з судинною патологією у 2010-2011рр. Групу хворих склали 140 осіб з гострим порушенням мозкового кровообігу: 88 (63%) чоловіків та 52 (37%) жінки віком 46-65 років. З них 82 особи були з лівосторонньою локалізацією вогнища інфаркту в басейні середньої мозкової артерії та 58 осіб - з правосторонньою локалізацією вогнища інфаркту в басейні середньої мозкової артерії. Хворим цієї групи було проведено максимально можливе комплексне клініко-неврологічне обстеження з подальшим детальним аналізом медичної документації (історій хвороби, амбулаторних карт, протоколів комп’ютерної томографії головного мозку ).