Наукове видання Тези доповідей ХVIII міжнародної науково-практичної конференції учотирьох частинах Ч. III харків 2010 ббк 73 І 57
| Вид материала | Документы |
- Наукове видання Матеріали ХVIII міжнародної науково-практичної конференції учотирьох, 4599.99kb.
- Матеріали ХVII міжнародної науково-практичної конференції удвох частинах Ч. I харків, 6941.25kb.
- Матеріали ХVII міжнародної науково-практичної конференції удвох частинах Ч. II харків, 5512.68kb.
- Перелік публікацій кафедри “Банківська справа” за 2009 рік, 72.31kb.
- Хviii міжнародної Науково-практичної конференції Інформаційні технології: Наука, техніка,, 1642.96kb.
- Сінчук Т. В, 46.99kb.
- З доповідей I міжнародної науково-практичної конференції «Удосконалення обліково-аналітичного, 4445.02kb.
- Збірка тез доповідей II міжнародної науково-практичної конференції «Фінансово-кредитний, 5138.1kb.
- Програма Міжнародної науково-практичної конференції 24-25 вересня 2009 р. Київ 2009, 256.8kb.
- Всеукраїнська федерація «спас» запорізька облдержадміністрація запорізька обласна рада, 3474.89kb.
ОСОБЛИВОСТІ СИНДРОМУ ЕМОЦІЙНОГО ВИГОРЯННЯ
Приймак Е.А.
Національний технічний університет «Харківський політехнічний інститут», м. Харків
Протягом останніх трьох десятиріч проблема збереження психічного здоров'я педагога в освітній установі стала особливо гострою. Підвищуються вимоги з боку суспільства до особистості педагога, його ролі в освітньому процесі. Така ситуація потенційно містить в собі збільшення нервово-психічної напруги людини, що призводить до виникнення невротичних розладів, психосоматичних захворювань. Професійну працю вихователя відрізняє висока емоційна завантаженість, і, як наслідок цього, із збільшенням стажу педагоги відчувають "педагогічну кризу", "виснаження", "вигоряння".
Як основні симптоми емоційного вигоряння виділяють: утомленість, стомлення, виснаження, психосоматичні нездужання, безсоння, мізерність репертуару робочих дій, цинізм, песимізм, а так само відчуття безнадійності, апатія, депресія, відчуття безглуздя.
Виділяють дві групи чинників, що роблять вплив на виникнення синдрому емоційного вигоряння у вихователів дошкільних освітніх установ.
До зовнішніх чинників, що провокують вигоряння, можна віднести специфіку професійної педагогічної діяльності і організаційний чинник: перевантаженість робочого тижня і т.д.
До внутрішніх чинників відносять комунікативний чинник, ролевий і особовий.
Результатом емоційного вигоряння можуть стати проблеми в сім'ї, порушення взаємостосунків з рідними і, в першу чергу, з дітьми. Під впливом емоційного вигоряння посилюються тривожність, дратівливість, з'являється агресивність, змінюється стиль спілкування педагога з дітьми.
У зв'язку з поставленою проблемою було проведено дослідження вихователів дитячого саду міста Харкова в кількості четверо чоловік (середній вік - 50 років, середній стаж-25 років). Результати свідчать про те, що всі респонденти знаходяться на стадіях вираженого емоційного вигоряння. А саме, в стані напруги і резистенції. Отже, з вихователями дитячих установ необхідна робота з корекції емоційних станів.
НАВЧАЛЬНА МОТИВАЦIЯ СТУДЕНТIВ У ВИЩОМУ НАВЧАЛЬНОМУ ЗАКЛАДI
Романова О. С.
Національний технічний університет «Харківський політехнічний інститут», м.Харків
Розглядаючи студентство як «особливу соціальну категорію, специфічну спільність людей, організовано об’єднаних інститутом вищої освіти», відокремлюють основні характеристики студентського віку, які відрізняють його від інших груп населення високим рівнем освіти, найвищою соціальною активністю і достатньо гармонійним поєднанням інтелектуальної та соціальної зрілості. Стосовно загально психологічного розвитку студентство є періодом інтенсивної соціалізації людини, розвитку вищих психічних функцій, становлення усієї інтелектуальної системи та особистості у цілому.
Важливою складовою особистості студента є його специфіка навчальної мотивації.
Розглядаючи мотивацію навчальної діяльності, необхідно підкреслити, що поняття мотив тісно зв’язано з поняттям ціль та потреба.
З метою вивчення навчальної мотивації було проведено дослідження за допомогою методики «Неіснуюча тварина». Результати дослідження виявили, що у досліджених високий рівень зацікавленості в інформації (наявність вух), у більшості вони прорисовані чітко, достатньо великих розмірів. Це вказує на те, що мотивація в отриманні знань існує. Розвинута мовленнєва активність (наявність рота), це виявляє, що студенти висловлюють свої думки та можуть відтворити отриману інформацію. Також варто звернути увагу на наявність очей, у більшості досліджених вони прорисовані чітко, доволі великі, це вказує на деякі побоювання, тривожність, можливо, причина цих страхів – невпевненість у власному майбутньому. Достатньо великий розмір малюнків вказує на енергійність та впевненість у собі у досліджених.
В загалі дослідження виявляє високий рівень мотивації у навчанні та особистісні якості, які дозволяють ефективно отримати освіту.
ВПРОВАДЖЕННЯ ІНДИВІДУАЛЬНО-ДИФЕРЕНЦІЙОВАНОГО ПІДХОДУ ПРИ ФОРМУВАННІ ПРОФЕСІЙНОЇ КОМПЕТЕНТНОСТІ З МАТЕМАТИЧНОГО МОДЕЛЮВАННЯ ІНЖЕНЕРА-МАТЕМАТИКА
Северина Н. Ю.
Національний технічний університет
«Харківський політехнічний інститут», м. Харків
Ефективність процесу навчання, успішність впливу створеної педагогічної умови залежить перш за все від педагогічного впливу викладача на студента, від створених особистісних стосунків. Бо інтерес та добре ставлення до предмету пов’язане з особистісними відносинами викладача і студента. Тому викладач завжди повинен враховувати особливості людини, що навчається. Однією з найважливіших складових особистісно орієнтованого професійного навчання є вивчення та врахування індивідуально-психічних особливостей майбутнього фахівця, цінностей і мотивів навчання, здатності до саморозвитку та вдосконалення, здібностей до оволодіння професійними знаннями, навичками та вміннями, можливості творчо виконувати поставлені завдання та самостійно працювати.
Індивідуалізоване навчання передбачає застосування індивідуальних програм, методів та форм навчального процесу, оцінювання та контроль результатів діяльності кожного студента (засвоєння та накопичення знань, навичок та вмінь, розвиток здібностей та можливостей). Завданням педагога є створення таких психолого-педагогічних умов, які б спонукали особистість до активізації пізнавальної діяльності, самовдосконалення, самоосвіти, самовиявлення та саморозкриття не тільки як суб’єкта педагогічного впливу, але й як виконавця професійної діяльності. При застосуванні індивідуально-диференційованого підходу в навчальному процесі майбутній інженер-математик має можливість самостійно обирати рівень складності запропонованого викладачем завдання та індивідуально захистити виконану роботу. Це дозволяє студенту регулювати інтенсивність складності поставленої задачі, поступово ускладнюючи її.
Індивідуально-диференційний підхід разом із застосуванням активних методів навчання орієнтує студента на активний діалог з викладачем. При цьому студент, виконуючи навчально-пізнавальну діяльність пристосовується до вимог викладача, які трохи перевищують можливості майбутнього спеціаліста, спрямовуючи його до постійної, неперервної роботи. Викладач у свою чергу знає індивідуальний рівень сформованості знань, навичок та вмінь кожного студента, та регулює учбове навантаження.
ОСНОВНІ СХЕМИ МОТИВАЦІЇ ДИСТРИБ'ЮТОРСЬКОЇ МЕРЕЖІ
Сєдов С.Є.
Національний технічний університет
«Харківський політехнічний інститут», м. Харків
Однією з актуальних проблем забезпечення ефективного управління торгівельною компанією є вибір оптимальної схеми мотивації дистриб'ютерської мережі.
Серед всіх схем мотивації найбільш простою і зрозумілою є ЗВИЧАЙНА ПРЯМА ЗНИЖКА, традиційно «зв'язана» з об'ємом закупівлі. Пряма знижка має на увазі заниження оплачуваній дистриб'ютором вартості товару на величину знижки. Прийнято розрізняти разову і постійну знижки.
ПРЯМА РАЗОВА ЗНИЖКА в стосунках виробника і дистриб'ютора практично ніколи не використовується, оскільки має на увазі низьку повторюваність закупівель, що в цілому не характерно для дистрибуції. Виключенням може виявитися продаж конкретній партії конкретного товару з порушеними умовами постачання, наприклад, в частині комплектності товару. У випадку, якщо дистриб'ютор відчуває в собі сили реалізувати партію, поставлену на нестандартних умовах, а величина знижки йому цікава, ця схема спрацює.
ПРЯМА ПОСТІЙНА ЗНИЖКА поширена набагато ширше, «ув'язується» в основному з об'ємом закупівель за звітний період, загальною економічною ситуацією в регіоні або надається виробником для забезпечення режиму сприяння при чеканні значного ефекту від співпраці. Постійна знижка виглядає як окрема цінова колонка в прайс-листі виробника, що містить ціни з врахуванням знижки. Незалежно від об'єму разової закупівлі дистриб'ютор отримує вказану знижку.
Для заохочення виконання інших завдань, не пов'язаних прямо із закупівлею товару, переважно використовувати ЗВИЧАЙНУ ГРОШОВУ ПРЕМІЮ. Вона ефективно працює у випадку, якщо критерії її здобуття чітко визначені і бажано – в числовому вираженні.
Прийнято преміювати по таких критеріях, як широта асортименту, що купується, постійність об'ємів закупівель товару, позитивні для виробника зміни структури продажів в перетині по сегментах ринку, наприклад, збільшення долі регіональних клієнтів, досягнення видатних показників в якій-небудь з областей співпраці і так далі. Премія є по суті загальним випадком поворотної знижки, успадковувавши її особливості.
Отже, вибір оптимальної схеми мотивації дистриб'ютерської мережі передбачає врахування цілої низки важливих факторів.
САМОВИХОВАННЯ – КЛЮЧ ДО ПОВНОЦІННОГО РОЗВИТКУ ОСОБИСТОСТІ
Семененко В.Є., Клебановська М.В.
Національний технічний університет «Харківський політехнічний інститут», м. Харків
Поняття «виховання» в науці вживається в широкому і вузькому сенсах. У широкому сенсі виховання розглядається як суспільне явище, як дія суспільства на особу з метою формування у неї соціально значимих якостей. У даному випадку виховання практично ототожнюється з соціалізацією.
У вузькому сенсі виховання – це спеціально організована діяльність педагогів і вихованців для реалізації цілей освіти в умовах педагогічного процесу.
Самовиховання (С.) – формування людиною своєї особистості відповідно до поставленої мети. С. як свідома мета найчастіше виникає в підлітковому віці. Проте передумови С. можна бачити в поведінці дітей раннього віку. Так, в акті прийняття наміру, що спостерігається вже в дошкільному дитинстві, виражаються свідомість і цілеспрямованість поведінки дитини. Якщо в дошкільному і молодшому шкільному віці дитя орієнтується переважно на оцінки дорослих, то при переході до підліткового віку посилюється вплив колективу однолітків на його особистісний розвиток. Найбільш сприятливою для С. можна вважати таку організацію колективу, при якій кожна дитина може знайти своє місце в загальній діяльності згідно своїм індивідуальним особливостям і схильностям.
У юнацькому віці (період студентства) вирішальну роль в С. починає грати самооцінка. Важливим мотивом С. стає незадоволеність собою в результаті усвідомлення своїх недоліків, невідповідності своїм ідеалам. У старшому юнацькому віці С. набуває більш зрілого і цілеспрямованого характеру. Завдяки виниклому усвідомленню свого місця в світі, прагненню служити високим суспільним ідеалам С. неможливо без аналізу своїх індивідуальних особливостей, здібностей і можливостей. Ефективності С. сприяє адекватна самооцінка, її відповідність реальним здібностям і можливостям людини. Оскільки розвиток особи є безперервним процесом, що не має межі, С. – справа всього життя людини.
роль мотиваційної складової суб’єктів навчального процесу
Семененко О.О.
Національний технічний університет «Харківський політехнічний інститут», м. Харків
Якість освіти залежить від відповідальності викладачів за результати їх педагогічної діяльності. Та не менш важливо щоб студент відчував відповідальність за результати навчання. Тому виховання відповідальності суб’єктів навчально-виховного процесу є необхідною умовою підвищення якості вузівської освіти. Умова формування відповідальності визначає першочергове завдання педагога – створити у студента цільову установку на розвиток та зміцнення своєї мотивації, необхідної в навчанні, в майбутній професіональній діяльності, в житті.
Для того, щоб розвиток відповідальності був прийнятий особистістю, потрібне підкріплення позитивним мотивом як внутрішнім спонуканням до діяльності. Тоді ціль буде сприйнята як відповідна вимогам до себе. Чим вищий рівень мотивації учбової діяльності студентів, тим вища їх відповідальність. Висока позитивна мотивація може грати роль компенсую чого фактору в разі недостатньо високих здібностей, однак в зворотному випадку цей фактор не спрацьовує – ніякий високий рівень здібностей не може компенсувати відсутності мотиву до навчання, або його низьку вираженість, не може привести до значних успіхів у навчанні. Недостатній рівень профорієнтації на рівні школи і, що більш важливо, профадаптації на першому курсі ВНЗ призводить до зниження мотивації і як наслідок зниження відповідальності студента. Головне – сформувати інтерес і творче ставлення до навчання, створити для цього відповідні умови. Викладачі створюють активне навчальне середовище для студентів, але самі не обов’язково залучаються в окремі форми навчальної активності. Розвиток мотивації професійного самовдосконалення викладача вищого навчального закладу є необхідною умовою формування його професійної компетентності, а сама позитивна мотивація професійного самовдосконалення є системо-утворювальною складовою його готовності до викладацької діяльності. Якщо викладач має низьку мотивацію до роботи в науковій та викладацькій діяльності, не прагне підвищувати свою кваліфікацію, то його професійна діяльність сприймається ним як негативно емоційно забарвлена, що суттєво знижує результати його професійної діяльності, та всього навчального процесу в цілому.
Мотиваційна складова суб’єктів навчального процесу є важливим взаємопов’язаним фактором професійної діяльності цих суб’єктів.
Оптимізація навчального процессу з точки зору студенства НТУ "ХПІ"
Сергородцева А. А.
Національний технічний університет
“Харківський політехнічний інститут”, Харків
Одне з головних завдань професійної освіти полягає у формуванні особистості майбутнього фахівця. Студентові необхідно в майбутньому стати високоякісним професіоналом, побудувати свою кар'єру, та самоактуалізуватися як особистість у своїй професійній діяльності.У сучасних учбових закладах відмовилися від схеми, коли викладач здійснює роль носія знань, а студент сприймає знання, він залишається в пасивній позиції. Викладач організовує освітній процес, а студент виступає в ролі суб'єкта учбово-професійної діяльності. Не всі студенти сприймають такий стиль навчання. Сучасна школа не може забезпечити гідну базу своїм випускникам.
Соціальні, економічні зміни призвели до того, що система навчання різко змінилася, змінилася концепція професійної освіти, з'явилися нові дисципліни. Внаслідок чого ми можемо говорити про необхідність оптимізації навчання і на сучасному етапі. Оптимізація є процесом обрання найкращого варіанту з можливих. Кожен студент має свій погляд на навчальній процес та шляхи його оптимізації. У своїй дослідницькій роботі ми спробували дізнатися найпоширеніші думки, щодо рішення цієї проблеми. У дослідженні брали участь студенти 2та 3 курсів спеціальності психологія НТУ «ХПІ», у кількості 82 осіби. Після проведення опитування нами представлені найбільш поширені відповіді студентів.
- Проведення наукових конференцій, семінарів, інших заходів, які пов’язані із розглядом актуальних наукових проблем.
- Залучення студентів до гуртків, участі в студентських олімпіадах, різноманітних змаганнях.
- Повинна буди свобода у процесі викладання і навчання. Тобто викладач не повинен обмежуватись лише навчальнім планом. Студенти бажають обирати предмети які їх цікавлять.
- Проведення самостійної дослідницької роботи. Саме після такої роботи матеріал найкраще запам'ятовується.
Потрібно не лише обмежуватись конспектом, а й самостійно досліджувати проблему. Сучасні студенти бажають отримати якомога більше знань. На їх думку навчання у внз не повинно обмежуватись лише проведенням пар. Їм необхідно розвивати свої вміння, навики, професійні якості, інтерес і потяг до знань. Сучасні студенти готові до впровадження різноманітних інноваційних форм навчальної праці.
ПРОБЛЕМИ ФОРМУВАННЯ ГОТОВНОСТІ СТУДЕНТІВ-ІНОЗЕМЦІВ ДО НАУКОВОЇ ТА ДОСЛІДНИЦЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ
Сладких І. А.
Національний технічний університет “Харківський політехнічний інститут”, м.Харків
На сучасному етапі розвитку системи вищої освіти науково - дослідницька діяльність студентів здобуває все більше значення і є одним з компонентів професійної підготовки майбутнього висококваліфікованого фахівця. Ефективність підготовки визначається рівнем сформованості дослідницьких знань, умінь, розвитком особистісних якостей, рівнем досвіду творчої дослідницької діяльності. Іноземний студент здобуває навички, які він буде використовувати протягом всього життя, в яких би галузях він не працював: самостійність суджень, уміння концентруватися, постійно збагачувати власний запас знань, мати багатобічний погляд на виникаючі проблеми, просто вміти цілеспрямовано й вдумливо працювати.
Необхідно відзначити, що оволодіння навчальними дисциплінами на нерідній для нього мові також вимагає від іноземного студента володіння методами наукового пізнання й дослідницьких умінь. Науково - дослідницька робота студентів (НДРС) є однієї з форм навчального процесу, в якій найбільш вдало пов'язані навчання й практика. Наукові лабораторії й кружки, студентські наукові товариства й конференції, - все це дозволяє студентові-іноземцеві почати повноцінну наукову працю, знайти однодумців, з якими можна порадитися й поділитися результатами своїх досягнень.
Іноді, студенти-іноземці приїздять у нашу країну з метою продовження своїх наукових досліджень на базі українських університетів. НДРС вимагає великої уваги й терпіння від наукових керівників, тому що удача або невдача кожного іноземного студента багато в чому є результатом їх власних вірних або невірних дій. Велике значення має також психологічна підтримка керівником іноземного громадянина. НДРС повинна перебувати в центрі уваги керівництва ВНЗ. Різноманіття форм НДРС дає можливість кожному іноземному студентові знайти заняття за своїми можливостями і духовними потребами, і участь у цій роботі необхідна для найбільш гармонійного й глибокого розвитку.
ГУМАНІСТИЧНА ОСВІТА ЯК ОСНОВА ВИХОВАННЯ МАЙБУТНІХ ІНЖЕНЕРІВ ВИЩИХ ТЕХНІЧНИХ НАВЧАЛЬНИХ ЗАКЛАДІВ
Соколіна І. Ю.
Національний технічний університет
«Харківський політехнічний інститут», м. Харків
З точки зору інноваційної педагогіки, новою якістю сучасної української освіти має бути належна якість не лише у навчанні, а й виховання, ступінь розвиненості особистості людини, яка навчається, її підготовленість до продовження навчання, самостійного життя.
У контексті гуманізації та гуманітаризації вищої освіти України, інтеграції держави в європейський науково-освітній простір у рамках Болонського процесу перед вищими технічними навчальними закладами поставлено завдання підготовки не лише фахівця своєї галузі, а формування гуманістично спрямованої особистості. Це зазначено Національною доктриною розвитку освіти України у ХХІ столітті, Законами України "Про освіту", "Про вищу освіту", концепцією гуманітаризації вищої освіти. В умовах модернізації вищої технічної освіти України, зумовленої становленням нової філософії освіти, цілком очевидними є протиріччя між соціальним замовленням, пов'язаним із поглибленою гуманітаризацією і гуманізацією системи вищої технічної освіти, та усталеною практикою пріоритетності предметної підготовки фахівців технічного профілю, неспроможних якісно реалізувати свої гуманістичні потенціали і себе як гуманістично спрямовану особистість; між технократичним типом інженерного мислення і гуманістичною спрямованістю сучасних соціоінженерних завдань.
Метою технічного прогресу повинна бути не техніка сама по собі, а людина. У даному аспекті зупинимося на ціннісних орієнтаціях, як способі вираження гуманістичної спрямованості мислення майбутніх фахівців. Оскільки вибір дій і вчинків пов'язаний із ціннісними орієнтаціями особистості, то й весь зміст навчального процесу своєю ціннісною стороною повинен бути підлеглим рішенню проблеми його гуманізації. Цілеспрямована фіксація викладачами уваги студентів на цінності знань, змісту всіх навчальних дисциплін проявляється в сукупності природознавчих, філософських, політичних, правових, моральних, естетичних, екологічних переконань й ідеалів, збагачених професійними знаннями, уміннями й навичками. Саме така сукупність знань, почуттів і волі стає вираженням студента особистісного відношення до миру, осмислення своєї соціально-ціннісної ролі в ньому.
УПРАВЛІННЯ КАДРАМИ В ОРГАНАХ ДЕРЖАВНОЇ ВЛАДИ ТА
МІСЦЕВОГО САМОВРЯДУВАННЯ В УКРАЇНІ
Соловйов Є. О.
Національний технічний університет “Харківський політехнічний інститут”, м. Харків
Становлення України як соціальної, демократичної, правової держави, її стратегічний курс на Європейську інтеграцію вимагають створення ефективної системи державного управління, що ґрунтується на не менш ефективній системі державної служби. Проблема вдосконалення ефективності роботи з персоналом в організаціях органів державного управління на сьогодні є актуальною. Управління персоналом – складна цілісна система, яка містить три основні завдання: формування, використання та розвиток трудових і творчих цінностей працівників для досягнення цілей організації. Головною метою системи управління персоналом в органах державної влади та місцевого самоврядування є: забезпечення кадрами, організація їх ефективного використання професійного і соціального розвитку. Основна мета формування персоналу – своєчасне забезпечення організації кваліфікованими працівниками. Для досягнення цієї мети необхідно планувати потребу персоналу. За допомогою кадрового планування можна визначити: кількість службовців, якої кваліфікації, коли і де будуть необхідні; як забезпечити розвиток потенціалу, підвищити кваліфікацію службовців. Першим етапом планування персоналу є його аналіз і оцінка, що будується на: об’єктивних характеристиках(вік, стать, загальний стаж роботи та ін.); структурні(розподіл відповідно до рівня кваліфікації, стажу роботи в організації); переліку завдань; режимі праці; соціальних виплатах; фізичних; економічних, соціальних умовах праці. Другим етапом планування є його прогнозування в межах якого складаються прогнози: потреби в кадрах та їх наявність у майбутньому; джерело покриття потреби(перерозподіл, підвищення кваліфікації); потреби у професійній підготовці, соціальні виплати і пільги. Третій етап циклу планування персоналу включає розробку конкретних планів і програм.
Отже, управління персоналом – це самостійна галузь менеджменту, головною метою якої є підвищення виробничої, творчої віддачі та активності персоналу; орієнтація на скорочення кількості працівників; вироблення та реалізація політики підбору й розміщення персоналу; вирішення питань, пов’язаних з навчанням і підвищенням кваліфікації.
ДОСЛІДЖЕННЯ ОСОБЛИВОСТЕЙ СПРИЙНЯТТЯ ПОНЯТТЯ «ДЕПРЕСІЯ» У СТУДЕНТСЬКОМУ СЕРЕДОВИЩІ
Сундєєва А.
Національний технічний університет “Харківський політехнічний інститут”, м. Харків
В наш час депресію ставлять на один щабель із такими хворобами як СНІД та рак, а таке порівняння мимоволі змушує замислитися над актуальністю цієї проблеми у сучасному суспільстві. Важливо знати, що таку хворобу як депресія не варто недооцінювати. У зв’язку із цим, нами було проведено опитування серед студентів, були розроблені анкеты з питанням про те, як вони розуміють, що таке депресія та якими можуть бути причини виникнення, які ключові характеристики цього стану вони можуть назвати.
В опитуванні прийняли участь 137 студентів різних спеціальностей Національного технічного університету «Харківський політехнічний інститут» були отримані наступні результати:
37% опитаних відповіли, що депресія в їхньому розумінні це поганий настрій, пов’язаний із будь-яким життєвим потрясінням або неприємностями (у навчанні, особистому житті) і вона супроводжується знесиленням та смутком; 26% опитаних студентів порівняли депресію із втратою сенсу життя та здатністю відчувати радість, пасивністю та байдужістю до усього,що відбувається навколо; 14% опитаних відповіли, що вони не підлягають депресії або вона їм невластива; 10% опитаних схарактеризували депресію як стан людини, який може статися із кожним, але особливої небезпеки не несе; 7% опитаних студентів вказали, що стан депресії –це погане внутрішнє самопочуття , до якого може призвести самотність та нерозуміння, вона може висловлюватися через ізоляцію, пасивність та сльози, аіноді й через агресію; 3% опитаних вказали на взаємозв’язок депресивного стану та суїциду , як наслідок довготривалого емоціонального «внутрішнього руйнування»; 2% опитаних назвали стан депресії поразкою людини як особистості; 1% опитаних назвали депресію ледарством.
Із отриманих результатів можна зробити висновок , что обізнаність студентів і їх уявлення про «депресію» є вище середнього, але все ж таки цього недостатньо, бо ж найбільший відсоток опитаних уявляють собі депресію як поганий настрій з певної причини,який триває декілька днів. Уявлення про депресію как про хворобу ХХІ встоліття,про її наслідки та про те, яку шкоду вона може завдати людині,має лише малий процент опитаних студентів.