Наукове видання Тези доповідей ХVIII міжнародної науково-практичної конференції учотирьох частинах Ч. III харків 2010 ббк 73 І 57
| Вид материала | Документы |
- Наукове видання Матеріали ХVIII міжнародної науково-практичної конференції учотирьох, 4599.99kb.
- Матеріали ХVII міжнародної науково-практичної конференції удвох частинах Ч. I харків, 6941.25kb.
- Матеріали ХVII міжнародної науково-практичної конференції удвох частинах Ч. II харків, 5512.68kb.
- Перелік публікацій кафедри “Банківська справа” за 2009 рік, 72.31kb.
- Хviii міжнародної Науково-практичної конференції Інформаційні технології: Наука, техніка,, 1642.96kb.
- Сінчук Т. В, 46.99kb.
- З доповідей I міжнародної науково-практичної конференції «Удосконалення обліково-аналітичного, 4445.02kb.
- Збірка тез доповідей II міжнародної науково-практичної конференції «Фінансово-кредитний, 5138.1kb.
- Програма Міжнародної науково-практичної конференції 24-25 вересня 2009 р. Київ 2009, 256.8kb.
- Всеукраїнська федерація «спас» запорізька облдержадміністрація запорізька обласна рада, 3474.89kb.
УПРАВЛIННЯ ДIЯЛЬНIСТЮ ОРГАНIЗАЦII
Гурiна Н. В.
Нацiональний Технiчний Унiверситет
«Харкiвський Полiтехнiчний Iнститут»
м. Харків
Управління інноваційною діяльністю є комплексною проблемою, що пронизує всі функціональні сфери - планування, наукові дослідження і розробки, виробництво, маркетинг, збут. Разом з тим, нововведення носять різний характер, відрізняються за масштабами, сферою застосування, глибиною впливу на виробництво і економічними наслідками.
Комплекс заходів і інструментів, спрямованих на вирішення сукупності проблем по розвитку господарчої діяльності підприємства, представляє собою єдину систему управління. Управління має дотримуватися системних принципів цілеспрямованості, комплексності, корисності, безперервності, ефективності, гнучкості, оперативності, раціональності.
Слід відзначити, що кожне окреме підприємство може паралельно застосовувати різні інноваційні стратегії для окремих галузей і видів виробництва або асортиментних груп продукції. В сучасних умовах існує чітка залежність між конкурентними позиціями підприємства та її інноваційним потенціалом, можливостями здійснювати нововведення.
Нововведення, як правило виступають в формі інноваційних проектів. Інноваційний проект охоплює весь цикл від виникнення новини до її практичної реалізації підприємством на ринку. При цьому на початку необхідно провести розробку бізнес-плану проекту. На основі бізнес-плану проводиться аналіз перспективи впровадження інновації та цiлiсообразнiсть проведення інвестицій.
Таким чином, проведені дослідження дозволять зробити висновки про доцiльнiсть подальших маркетингових заходів, які проводяться паралельно з підготовкою виробництва.
Культура організації.
Ціннісний аспект організаційної культури
Давидова А. А.
Національний технічний університет
«Харківський політехнічний інститут»
м. Харків
Культура є багатогранним явищем. Вона пронизує всі сфери життєдіяльності людини. Організації, як відомо, існують для того, щоб виробляти матеріальні блага і послуги. Це виробництво зв'язане в певний технологічний ланцюжок. Для приведення в дію всіх ланок цього ланцюжка в організації діє система управління, в якій весь персонал виконує функції керівників і підлеглих. Проте діяльність організації не може здійснюватися тільки на основі технології або управлінської ієрархії. В організаціях працюють люди, а значить, що в своїй діяльності вони керуються якимись конкретними цінностями, скоюють певні обряди. У цьому значенні кожна організація є культурним простором, кожна організація створюється для реалізації поставленої мети, для здійснення якоїсь справи. Спосіб, яким здійснюється діяльність в організації, спосіб, яким ведеться справа, додає організації індивідуальне забарвлення, персоніфікує її. З цих позицій культуру організації можна охарактеризувати як специфічну, характерну для даної організації систему зв'язків, дій, взаємодій і відносин, що здійснюються в рамках конкретної діяльності, способу постановки і ведення справи. У руслі такого підходу є визначення організаційної культури або культури організації, дане американським фахівцем з управління Е. Шейном: «Організаційна культура є набір прийомів та правил вирішення проблеми зовнішньої адаптації і внутрішньої інтеграції працівників, правил. Ці правила і прийоми є відправним моментом у виборі співробітниками прийнятного способу дії, аналізу і ухвалення рішень. Члени організації не замислюються про їх значення, вони розглядають їх як спочатку вірні». Формування ключових цінностей і принципів діяльності організаціїї має своєю головною метою створити в оточуючій середі та в очах співробітників організації її граничний образ, або, як прийнято нині висловлюватися, «імідж організації».
Отже, здатність організації створити ключові цінності, які об'єднають зусилля всіх структур тієї або іншої організації, є одним з найглибших джерел її успішної діяльності.
АТЕСТАЦІЯ РОБОЧОГО МІСЦЯ ЗА УМОВАМИ ПРАЦІ
Демідова Ю.Є.
Національний технічний університет «Харківський політехнічний університет», м. Харків
В сучасних інженерно-психологічних дослідженнях неабиякого значення набуває оцінка умов праці на робочому місці, тобто атестація робочих місць. Атестація робочих місць за умовами праці – це комплексна оцінка всіх факторів виробничого середовища і трудового процесу, супутніх соціально-економічних факторів виробничого середовища і трудового процесу, що впливають на здоров’я і працездатність людини у процесі трудової діяльності.
Періодичність атестації встановлюється підприємством у колективному договорі, але не рідше одного разу на п’ять років.
Атестація робочих місць передбачає:
– комплексну оцінку факторів виробничого середовища і характеру праці, відповідність їх характеристик стандартам безпеки праці, будівельним та санітарним нормам і правилам;
– виявлення факторів і причин виникнення несприятливих умов праці;
– санітарно-гігієнічне дослідження чинників виробничого середовища, визначення ступеня важкості й напруженості трудового процесу на робочому місці;
– встановлення ступеня шкідливості і небезпечності праці та її характеру за гігієнічною класифікацією;
– обґрунтування віднесення робочого місця до категорії зі шкідливими умовами праці;
– визначення права працівників на пільги;
– аналіз реалізації технічних і організаційних заходів, спрямованих на оптимізацію рівня гігієни, характеру і безпеки праці.
Після проведення атестації за даними лабораторно-інструментальних досліджень комісія складає Карту умов праці на кожне робоче місце, яка включає оцінку факторів виробничого середовища і трудового процесу, гігієнічну оцінку умов праці, оцінку технічного та організаційного рівня. Результати атестації використовуються для встановлення пільг та компенсацій за рахунок підприємства.
Якість атестації контролює Державна експертиза умов праці.
ГЕНДЕРНІ АСПЕКТИ СПРИЙНЯТТЯ СТУДЕНТАМИ ПРОФЕСІЙНОГО СЕРЕДОВИЩА (ВНЗ)
Дубяга А.
Національний технічний університет
«Харківський політехнічний інститут», м. Харків
Починаючи з певного віку, більшість людей займаються тією чи іншою професійною діяльністю, яка передбачає існування системи «людина-профсереда». Нами була поставлена мета вивчити гендерні особливості сприйняття студентами свого професійного середовища. Середовищем для студентів є, перш за все, ВНЗ в цілому, а також академічна група, з якою студен співіснує. Ми провели дослідження, яке полягало у виявленні відмінностей між юнаками та дівчатами їх ставлення до свого ВНЗу.
Опитування проводилося протягом двох місяців. Вибірка склала 126 чоловік, з них кількість респондентів жіночої статі – 69, а чоловічого – 57. У процентному співвідношенні: дівчата – 54,76%, юнаки – 45,24%. Перед досліджуваними було поставлено завдання визначити мету відвідування ВНЗу і ставлення до своєї академічній групі. Було з'ясовано, що: 84,96% всіх дівчат задоволені навчанням у своєму ВНЗ. Відсоток юнаків склав – 74,36%.
Відвідування ВНЗу з метою отримання необхідних знань і навичок для майбутньої професії серед дівчат – 69,46%, юнаків – 58,03%. З метою спілкування: дівчата - 23,76%, юнаки - 29,6%. Відсоток дівчат, які відвідують навчальний заклад, тому що «так треба» чи за «наполяганням батьків» склав 6,29%, хлопців - 11,48%. Матеріальна сторона, у вигляді стипендії, мотивує 0,49% всіх дівчат і 0,89% юнаків;
87,4% дівчат вважають, що академічна група - це, перш за все середовище, в якому відбувається обмін інформацією, яка не стосується навчальної діяльності. Відсоток хлопців, які пов'язують свою групу з спілкування і приємним проведенням часу, склав 91,2%. Відповідно, решта відсотків припадає на «допомогу однокурсникам в навчанні».
Розглянувши перераховані вище дані, можна зробити припущення про те, що освітня діяльність студентами розуміється як придбання певних знань, навчання людини професійним навичкам, так і розвиток його самостійності, творчого начала, вміння приймати рішення в нестандартних ситуаціях. Необхідно зауважити, що більшість студентів прагнуть отримати від своєї академічної групи задоволення від спілкування зі своїми однокурсниками більшою мірою, ніж допомогу в навчанні.
Ці дані можуть використовуватися в подальших дослідженнях.
Засоби масової комунікації у системі формуванні громадської думки
Дягілев В.М.
Національний технічний університет
«Харківський політехнічний інститут», м. Харків
Проблема впливу засобів масової комунікації на суспільну свідомість стає сьогодні все більш гострою. Те, що не потрапило до каналів масової комунікації, в наш час майже не впливає на розвиток суспільства. Інформація стала інструментом влади, у вигляді пропаганди і агітації стала головним важелем управління людьми. Вона поступово замінила собою грубу силу, насилля, яке довгий час вважалось єдиним знаряддям управління.
Слід відмітити наукові доробки зарубіжних дослідників П. Лазарсфельда, В. Ліппманна, К. Ховланда, С. Кара-Мурзу та українських вчених А. Сіленко, Е. Мамонтової, В. Бебика, Г. Почепцова та ін., які зробили вагомий внесок у дослідження цієї проблеми.
В нашому столітті чітко виявляється феномен нової ролі громадської думки. Сьогодні статус тієї чи іншої організаційної структури визначається тим місцем, яке вона займає в потоках масової інформації. А успіх запроваджених реформ в політичній, економічній та духовній сферах життя нашого суспільства прямо пов’язаний з підтримкою їх широкою громадськістю.
Особливі риси сучасного українського медіа-ринку – це орієнтація не на збут інформаційного продукту, а на забезпечення інформаційного впливу на владу і політичний процес. Сьогодні свобода у ЗМІ набула такої ознаки, коли адміністративний тиск був замінений корупцією та продажем ефірного часу на радіо чи телебаченні.
Масову комунікацію варто розглядати як явище соціальне, яке діє на аудиторію через смислову і оцінну інформацію. Очікування оцінної інформації від ЗМІ пояснюється тим, що вони як соціальні інститути мають статус офіційного джерела інформації, до якого масова аудиторія має високий ступінь довіри. Істинність смислової інформації важко перевірити, тому аудиторія чуйно прислухається до інформації, яка, як їй здається, відображає домінуючі тенденції в суспільстві.
Нові технології, які впроваджуються в телебачення, різні комунікативні засоби, спрямовані на маніпуляцію людьми, регулюванню свідомістю без їх відома. Вирішення проблеми організації і редагування інформаційних потоків в суспільстві масового інформаційного споживання, можливо, є одним з ключових моментів розвитку суспільства. Соціальні конфлікти і катаклізми переносяться в інформаційну сферу як верхівку айсберга сучасних систем управління.
МОДЕРНІЗАЦІЯ ПСИХОЛОГІЧНОЇ ОСВІТИ В КОНТЕКСТІ РЕАЛІЗАЦІЇ ПОЛОЖЕНЬ БОЛОНСЬКОГО ПРОЦЕСУ
Замятіна М.В.
Національний технічний університет
«Харківський політехнічний інститут», м.Харків
Входження в Болонський процес вимагає радикальної модернізації змісту психологічної освіти. Істотну поступку, на думку вчених,слід зробити у напрямі демократизації політики: децентралізація системи освіти, підвищення самостійності університетів, мобільності викладачів і студентів, впровадження державно – цивільного управління педагогічними закладами.
Провідною метою психологічної освіти є спрямованість на рішення задач психологічної практики, адресної психологічної допомоги.
Важливим завданням модернізації психологічної освіти України є впровадження кредитно – модульної системи організації освіти. Ця модель вимагає розробки сучасних механізмів вдосконалення учбового процесу, визначення результатів якості освіти, управління навчальним закладом.
Участь системи вищого утворення України в Болонських перетвореннях повинна бути направлена тільки на її розвиток і придбання нових якісних ознак, а не на втрату кращих традицій, зменшення національних стандартів якості. Еволюцію систем освіти не варто відокремлювати від інших сфер суспільства.
На сучасному етапі концепцію реформування вищої освіти слід переглянути корінним чином і створити програму її послідовного зближення з європейським освітнім і науковим простором.
Для здійснення цілісної програми психологічної освіти буде потрібно, по-перше, істотна індивідуалізація освіти (розробка нового змісту освіти, створення нового базисного учбового плану, ухвалення сучасних гнучких освітніх стандартів, що забезпечують наближення освіти до реальних потреб різних контингентів людей з урахуванням розвитку культурного, національного й економічного життя регіону), по-друге, оновлення методів і форм традиційної навчальної роботи, активне використання комп’ютерних технологій, зокрема технологій інтернету.
ОСОБЛИВОСТІ СУЧАСНОГО СТАНУ ПРОФЕСІЙНОЇ ПІДГОТОВКИ СТУДЕНТІВ У ТЕХНІЧНИХ УНІВЕРСИТЕТАХ
Ігнатюк О.А.
Національний технічний університет
“Харківський політехнічний інститут”, Харків
Вивчення стану підготовку інженерних кадрів у вітчизняних ВТНЗ дозволяє зробити висновки, що вона відбувається за освітньо-кваліфікаційними рівнями (“бакалавр” та “магістр”) і намагається враховувати зміни в розвитку виробничих сил, у перебудові соціально-економічного та соціально-політичного устрою суспільства. Запроваджується кредитно-модульна системи. Домінантами у підготовці інженерів у вітчизняних ВТНЗ виступають заходи щодо сприяння мобільності студентів у процесі набуття освіти; збереження та покращення фундаментальної підготовки; зближення процесів навчання та наукових досліджень; зменшення обсягу аудиторного навантаження студента; підвищення ролі та обсягу самостійної роботи студентів; обмеження кількості навчальних дисциплін у семестрі. Проте ще мають місце певні недоліки і суперечності у процесі формування сучасних інженерів, які потребують подолання.
Визначено особливості професійної підготовки майбутніх інженерів за моделями на прикладі ряду країн Європейського Союзу (Велика Британія, Латвія, Німеччина, Нідерланди, Польща, Франція, Фінляндія, Чехія тощо), відмінності яких виступають у структурно-логічній схемі психолого-педагогічної та предметної підготовки за бакалаврськими і магістерськими програмами. Узагальнення результатів наукового пошуку дало підстави визначити вимоги, що висуваються для сучасних інженерів, який називають евростандартом, тобто набором якостей і властивостей, яким надається особливе значення при підготовці інженерів у країнах Європейського співтовариства.
Зроблено висновки, що проблема особистісного і професійного розвитку і самовдосконалення майбутніх інженерів усвідомлюється вищою технічною школою всього світового товариства, вже є повні здобутки у формуванні сучасних інженерів мобільними, які відповідають вимогам європейського стандарту, відбувається пошук шляхів подальшого її розв’язання. Оскільки професійна діяльність має динамічний характер, підготовка спеціаліста повинна мати проблемну спрямованість, що включає уміння передбачати, бути підготовленими до будь-яких змін, доносити свої ідеї до інших. У професійному становленні студент має реалізує свої можливості з обраної галузі діяльності, оволодіти прагненням до професійного зростання, тобто стає конкурентноздатним.
НЕГАТИВНІ НАСЛІДКИ ГЛОБАЛІЗАЦІЇ
Калита В. О.
Національний технічний університет
“Харківський політехнічний інститут”, м.Харків
В умовах, коли людська цивілізація тільки вступає в епоху формування постіндустріального суспільства, надзвичайно важливу роль відіграватимуть пошук, вибір і формування раціональних шляхів і методів розвитку соціального управління. Успіх цього вибору значною мірою визначатиметься чіткістю світоглядних позицій тих людей, від кого він залежить, тими принципами філософії управління, які вони сповідують. Таким чином, магістральні напрями суспільного розвитку взагалі й розвитку суспільного виробництва зокрема виявляються досить тісно пов' язаними з проблемами удосконалення соціального управління. Тому суспільна необхідність у його подальшому розвитку і вдосконаленні зумовлена насамперед цілком природними потребами самого суспільства у забезпеченні своєї нормальної життєдіяльності й розвитку в умовах принципово нових реалій.
Такими реаліями слід вважати глобалізацію та інформатизацію всіх сфер людської діяльності, кардинальну зміну цілей і характеру суспільного виробництва, а також зумовлені ними зміни системи життєвих цінностей та ідеалів. Необхідність обов'язкового урахування цих чинників при загальній демократизації суспільного життя і уявляється одним з найбільш реальних шляхів істотного підвищення ефективності управління.
Сьогодні увесь світ перебуває в процесі пошуку шляхів подальшого ефективного розвитку та забезпечення належного управління життєдіяльністю суспільства в нових умовах. При цьому уявляється надзвичайно характерним, що глобалізація, яка ще донедавна розглядалася як універсальний механізм забезпечення сталого розвитку й поступового вирівнювання життєвого рівня населення планети шляхом своєрідного «підтягування» економіки слаборозвинених країн до рівня провідних держав світу, виявилась в дійсності неспроможною ефективно вирішити ці проблеми.
Глобалізація в умовах фактичної відсутності управління її процесами несе людству не тільки переваги. Негативними наслідками слід вважати помітне нівелювання особливостей національних культур і загрозу втрати самобутніх культурно-історичних традицій. Має місце не тільки певне зближення ідеологічних, філософських та релігійних ідей і поглядів, а й, на жаль, загострення радикалізму.
АНКЕТУВАННЯ ЯК МЕТОД ВИЯВЛЕННЯ ПОЧАТКОВОГО РІВНЯ КОМПЕТЕНТНОСТІ
Квасник О.В.
Національний Харківський Університет
«Харківський політехнічний інститут », м.Харків
Швидкісні трансформації в різних сферах суспільного життя вимагають нових підходів до розбудови національної системи освіти і висувають на перший план завдання удосконалення її змісту, запровадження сучасних, подекуди інноваційних технологій навчання, що спряли б підвищенню теоретичної і практичної підготовки, подальшу орієнтацію на врахування особистісних характеристик.
Вирішенню намічених аспектів у контексті якісної трансформації освіти сприяє впровадження компетентнісного та конмепентнісно орієнтованого підходу, особливо у формуванні майбутнього фахівця у системі визщих технічних навчальних закладів (ВТНЗ).
Так компетентнісно орієнтований підхід в освіті не дозволяє ототожнювати оцінку освітніх результатів зі звичною системою показників успішності, тому потрібно передбачити відстеження рівнів сформованості ключових і предметних компетентностей, що вимагає розробки нових методик відстеження якості освіти. Це зумовлює різноманітність способів і засобів педагогічних вимірювань: контрольні роботи, екзамени, захист проектів, опитування, і в тому числі й анкетування. Вибір сучасних методик об'єктивного вимірювання навчальних досягнень суб’єктів навчання проводиться з урахуванням попереднього досвіду.
Анкетування (від фр. enquete) — процес збору первісних матеріалів у будь-яких видах досліджень. Анкетування дає можлвість здійснити прогностичну „примірку” суб’єктів навчання до вимог майбутньої професії а також дає можливість з’ясувати рівень їхньої готовності до входження у професійне середовище. У свою чергу керівникам процесу анкетування цей метод дає можливість визначити не лише рівень готовності студента ВТНЗ та рівень процесу адаптації на кожному етапі навчання, а також рівень сформованості його компетентності аж до завершення, при цьому не підмінювалися права особистості на свободу цього вибору. Відзначу, що в процесі роботи з випускниками зверталася увага на співвідношення здібностей, нахилів, особливостей характеру, темпераменту людини.
Цей вид опитування найнадійніший. Він гарантує добросовісне заповнення анкет, майже стопроцентне їх повернення, але багато в чому залежить і від уміння анкетера встановити психологічний контакт з респондентами, створити сприятливу атмосферу при опитуванні.
ПРОЦЕСИ ПРОФЕСІЙНОГО ВИГОРАННЯ ПСИХОЛОГІВ
Кислинська Д.М.
Національний Харківський Університет
«Харківський політехнічний інститут », м.Харків
У сучасному суспільстві змінюється ставлення людини до своєї роботи. Люди втрачають бажання плідно і продуктивно працювати, унаслідок чого перестають відчувати упевненість і стабільність свого соціального і матеріального положення. Виявляються тривога, депресія й ін. Все це є симптомами синдрому емоційного вигорання (СЕВ).
На думку російського дослідника Бойко В.В.: «… емоційне вигорання отримується в життєдіяльності людини». Він визначає СЕВ як вироблений особистістю механізм психологічного захисту у формі повного або часткового виключення емоцій у відповідь на психотравмуючі дії.
Залевський Г.В. (Україна): «Головне завдання супервізії полягає в тому, щоб допомогти супервізованим придбати недостатні знання і уміння. Супервізію можна зрозуміти як процес навчення і навчання, який є професійно-орієнтованою позицією допомоги, сконцентрованої на вимогах професійної робочої ситуації, аналізом, рефлексією і відпрацюванням цієї ситуації, поліпшенням професійної компетентності, вирішенням міжособистісних конфліктів, емоційну підтримку та інше. Тому супервізія форма збереження якості професійної діяльності психологів, що регулярно практикується».
Включене спостереження в бесіді з психологами шкіл дозволило нам звернути нашу увагу на такі чинники: перший, особовий чинник, показав, що одні відчували нестачу автономності, а інші мали «вільніший» графік (особистої ініціативи). Рольовий чинник: у одних низьке робоче навантаження, але нерівномірно розподілена відповідальність за свої професійні дії; у інших – виконання чітко поставлених конкретних завдань. Третій, організаційний, чинник показав, що у одних несприятлива психологічна атмосфера в колективі, а у інших – «здоровий» клімат колективу.
Проведені дослідження показали, що знання основ психології для керівника будь-якого рівня необхідні для оптимальної організації роботи персоналу підприємства. Серії спостережень, що продовжуються, показали, що деякі керівники своїми діями провокували розвиток СЕВ у своїх співробітників. При загальній тенденції спостерігаються сприятливі умови роботи для повнішої самовіддачі і саморозкриття співробітників.