Липоводолинська спеціалізована школа І-ІІІ ст
| Вид материала | Документы |
- В. В. Решітько Застосування нестандартних форм та методів діяльності на урок, 870.04kb.
- Навчально- виховний комплекс м. Суми сумська спеціалізована приватна школа І-ІІІ ступенів, 207.53kb.
- 1921р. – заснування школи, 109.57kb.
- Піб рябуха алла петрівна, 404.85kb.
- План роботи наукової лабораторії інформаційних технологій навчання на 2011/2012 навчальний, 410.89kb.
- Додаток 2 до рішення виконкому міської ради, 30.03kb.
- Р. М. Шаманська Гадяцька спеціалізована школа І-ІІІ ступенів №4 Гадяч 2010, 202.9kb.
- Конкурс серед учнів загальноосвітніх навчальних закладів Черкаської області на тему:, 26.13kb.
- Кабанова Олена Олексіїївна, вчитель вищої категорії Глухівська спеціалізована школа-інтернат, 667.48kb.
- Шестимісячна спеціалізована програма "Школа системного бізнесу" : Менеджмент, 15.11kb.
Мета: осмислити трагедію головного героя, поглиблювати вміння характеризувати персонаж твору; дослідити внутрішню психологію героя; розвивати навички аналізу художнього тексту; виховувати активну життєву позицію, прагнення відгукнутися на чуже горе.
Обладнання: опорні схеми, текст твору
Тип уроку: психологічне дослідження
Епіграф: « Що ти знаєш про мій біль, і що я знаю про твій»
Ф.Кафка
Хід уроку
I. Мотивація навчальної діяльності
II. Оголошення теми, мети, завдань уроку
Вступне слово вчителя. Наш сьогоднішній урок - це спроба розібратися в суперечливому психологічному стані героя новели «Перевтілення». Любов, Добро, Співчуття, Милосердя - прекрасний світ людських взаємин. Але ми поговоримо про інший світ, інші стосунки, де перетворення можливі в гірший бік, і нікому пожаліти нещасну людину, нікому поспівчувати. Жорстокий, незатишний, химерно-потворний цей світ. Спробуймо зазирнути у внутрішній світ Людини-комахи Грегора Замзи, розібратися у його психології, вивести ті причини, які спонукали до жахливого перетворення.
Ш. Робота над темою уроку
Завдання. Змоделюйте навчальну ситуацію «Таємниця життя Грегора до перевтілення»Хто він- Грегор Замза?
( Виріс у міщанській родині у Празі;
Бажає поліпшити матеріальні статки в сім'ї, працює комівояжером, утримує
родину, багато їздить, пропонуючи зразки тканин клієнтам;
Занадто піклується про членів сім'ї-альтруїст;
Щиро любить матір, сестру;
Об'єктивно оцінює занадто суворого батька;
Він - молодий чоловік, але разом з тим - доросла дитина: мріє про свята, про
подарунки, не вміє ображатися, здатен прийти на допомогу сестрі;
Знайомства з жінками носять випадковий характер. Він- одинокий;
Світ захоплень мізерний: випилювання лобзиком, мовчазне читання газети
або знайомство з розкладом поїздів(професійна потреба)
Музики Замза не любить;
Служба для Григора – тягар. Тут він тримається заради батьків)
Евристична бесіда за запитаннями
І. Хто він, Грегор: людина чи комаха?
2. Грегор, який перетворився на комаху, викликає у вас здивування, співчуття, страх, захоплення? Чому?
Завдання дослідницького характеру:
«Пояснити світосприймання Грегора Замзи під час перевтілення. Чи змінилося світовідчуття героя?» (Учні добирають цитати з тексту, роблять висновки)
Висновок: Трагізм людини XX століття в тому, що оточуючі не розуміють добрих намірів, втрачаються ідеали, людяність. Отже, внутрішній світ Григора - прагнення допомогти, бажання творити добро, бути корисним, а оточуючий світ - уособлення зла, жорстокості. Світ - катастрофа
Проблемне завдання
Що важче: бути комахою чи людиною?( Визначити конфлікт новели)
Знайти риси експресіонізму у творі
Світ - нагромадження людських страждань;
Поєднання символів і знаків життя;
Зображення внутрішнього стану Грегора- «маленької людини»
Відчай, песимізм, безвихідь ситуації.
Страшним є не саме перетворення, а реакція на нього. Проблема відчуження
Психологічний прийом
Простежте, як виникла не після перевтілення- це вже наслідок. Відбувається катастрофічна втрата ідеалів, сенсу буття, людяності членів сімейства Замзи. До якої непоправної думки призводить таке відношення рідних Грегора? (Психологічний відбір деталей, які посилюють наростання чуттєво-емоційної напруги)
Бесіда з елементами диспуту
Чи засуджуєте ви поведінку родичів Грегора? Чи можемо ми їх назвати жорстокими?
Розвиток творчих здібностей учнів
Світ без масок
- Я тебе люблю! Я люблю тебе! Тебе я люблю! Люблю тебе я! Любгю я тебе! Люблю! Люблю! Люблю!..
- А я нікого не люблю! - сказав не голосно, але
Він зайшов до кав'ярні, підійшов до стійки:
- Мені чашечку самотності й додайте, будь ласка, дві капельки оцту, але не більше, - бармен кивнув і через хвильку духмяний напій Парував у маленьких рож
Олександр Самілик, учень 11 А класу
«Інтерв 'ю з людиною-комахою»
Як ти сам сприйняв незвичайне жахливе перетворення?
Чи влаштовував тебе спосіб життя, який ти вів до перетворення?
Чи було бажання боротися, щось змінити на краще, коли усвідомив, що ти - комаха?
Що у твоїй уяві є світ, родина, життя?
Чи хотів померти? Чому?
Твоє місце в соціумі, сім'ї?
Що може допомогти людині знайти гармонію зі світом, стати щасливим?
Висновки.
Слово вчителя. Трагічний кінець новели. Песимістичні ноти звучать у кафкіанському баченні світу. Але мені хочеться закликати вас пізнавати світ- від звичайної травинки до великого Всесвіту. Адже ви приходите на цю землю для того, щоб стати часткою природи ,збагатити свою душу, відчути красу. Ви приходите в цей світ для того, щоб зігріти теплом свого серця інших, принести користь, залишити по собі слід. Я впевнена, що у вашому житті, діти, були випадки, коли ви відкривали дивні перетворення в чомусь давно знайомому. Комусь далечінь моря нагадує небесний простір, а хлюпання хвиль- то кораблі з дивовижними людьми. А прозорі хмарки здаються добрими вершниками, які осідлали білогривих коней. Нехай у вашому житті будуть тільки добрі перетворення!
IV. Підведення підсумків уроку. Оцінювання
V. Домашнє завдання
Відповісти на запитання: А ким ви уявляєте себе в цьому шаленому, сповненому радості і тривог житті?
Учнівська творчість
Олеся Лизогуб «Перевтілення»
Ранок... Знову новий день,
Заспівав годинник: дзень-дзень.
І кричить робота, як дитя –
Ось сумна реалія життя.
Знову на роботу, що не по душі
Та потрібні гроші для сім'ї
Знову ця буденність чорним птахом
Проліта над рідним дахом
Карка, ніби кличе встати з ліжка,
А по тілу шкряба чорна кішка.
-Що то за потворний, величезний жук?
Та це ж я!- наледве перевожу дух
-Так, я став потворою тією,
Як же буду жити із сім’єю?
Може, ця подоба лиш на мить?
Не сьогодні-завтра пройде, що болить
А що скаже мама, тато, сестра,
Коли побачуть брата-жука?
Напевно, просто жахнуться
Найліпший вихід – відвернуться
Покинуть на поталу таку
Рідну кровинку свою.
Покинуть, назвуть тягарем
І будуть терпіти мене день за днем
Жорстоко розпорядилася доля-
На те її власна воля.
Ще вчора я був гаманцем-
Закінчилося все одним днем.
Та одного разу вирішили вбити,
Щоб не заважав їм жити.
Вирішили вбити рідного сина
Невже на це здатні? Я ж їхня дитина!
Громом блиснула батьківська рука,
Та мати відвернула появу трупа
Відтоді без їжі живу-
Відчуваю, що скоро помру
Останній день мого життя-
I усміхаються батьки й сестра.
Нарешті потвора покинула світ,
Тож збираймося в ліс на пікнік.
Новий день, як нове життя,
І невідомо, як повернеться доля твоя
Чи будеш ти завтра радіти, співати,
А може в подобі жука доживати.
Найстрашніше в світі стати тягарем
Й приносить біль із кожним днем.
Страшно, коли відмовляються батьки
Від рідного сина чи, може, доньки.
Літературна вітальня
«І світло істини воно нам відкриває»
( Святково прикрашений зал. Презентована шкільна газета « Школа+», вислови видатних людей про літературу та мистецтво)
Ведучий. Доброго дня, шановні гості, вчителі, учні! Кожна дитина - особистість! Ось гасло сьогодення. Велике значення має з розвиток творчості. Саме люди з творчим мисленням приносять у життя щось нове. Творчість має вирішальне значення в розвитку здібностей людини, формуванні її активної життєвої позиції.
Ведуча. Головна мета розвитку особистості - повна реалізація своїх здібностей і можливостей. Творчість літературна - це особливе покликання, яке вимагає вміння занурюватись у глибини твору, проникати у таємниці художньої творчості письменника.
Ведучий. Плекайте слів краплини, що зі світу
Збирав Поет, Учитель, Душ митець.
Слів тих премудрість, Вічністю зігріту
Несіть до щирих вчительських сердець.
Даруйте їм чудову мить прозріння,
Очам дитячим - щастя дивосвіт,
Щоб кожному робота - як світіння,
І творчий шлях верстався, як політ.
Уклін тобі, Пораднице і Нене,
Від нашої читацької сім'ї.
Твоє дерзання, світле і натхненне,
Ведуча. Форми учительської праці в тому, щоб бути різними. Головне, щоб Нехай примножує Духовність на землі. Вони слугували основній меті - розбудити в учнів цікавість до світу художнього слова, до розвитку своїх естетичних уподобань.
Ведучий. Мистецтво думкою сповите
У нім краса. Дух вічності витає...
Добро і зло. Підступність оповита
І світло істини воно нам відкриває.
Ведуча. Людину й світ як вище божество
Ми можемо з вами вивчити й пізнати.
Час зупинить, за море полетіти
Або без тями вірити й кохати...
Ведучий.Для вас відкриті всі перлини світу,
В них відповідь на всі людські питання.
І треба лиш талант в собі відкрити-
Й пізнати світ в нас виникне бажання.
Ведуча. Тематика творчості учнів нашої школи різна - від роздумів над прочитаною класикою до порушення власних морально-етичних проблем. Десятикласники та одинадцятикласники присвячують поетичні рядки улюбленим письменникам та їх героям.
Це він, поет наш бездоганний,
Талановитий друг прекрасний!
Залишив по собі багато творів він,
Створив країну із реальних снів.
А щодо творів, всі вони відомі
Читаєш їх - і тонеш в сміху морі.
Можливо, й навпаки: тремтиш,
Від страху мовби аж гориш.
Погодьтеся, не кожен може передати,
Свої емоції майстерно показати,
На суд людський їх всіх подати.
Писав про різне наш поет:
Описував красу українських сонет:
Спів солов'я і шум верби,
І звук коси під час жатви.
Писав також він про селян
Про нерозумних, злих міщан
І про синів відважних України,
Що захищали честь своєї Батьківщини.
Хоча і тема творів все ж була складна,
Не заважала прозаїку вона
Талановито всі писав він твори,
Вони немов перевертали гори
І руйнували постійну течію життя.
Змінив поет російське все буття.
Писав митець й фантастику, як"Вій" чи "Ніс",
Що справжній бунт в життя він вніс.
Любив прозаїк описати й природу рідного села,
Де все стелилися ліси й поля.
Щоб цього поета краще ви впізнали,
Я розповім вам про його життя.
Родився він на Полтавщині
В прекрасній та мирній родині.
Окрім нього, був син Іван
Та чотири дочки: Ольга, Ліза
Марія й Анна(тож не був він сам).
В училищі полтавськім здобув свої знання
Навчання те пройшло дарма,
Бо доля так розпорядилась!
У нього муза появилась.
Життя митця перевернулось,
На шлях прозаїка, поета перейшло
І понесло, і понесло...
В містах він різних побував:
Париж, Женева, Рим і Баден-Баден
Його вразили.
Москва його причарувала,
Багато друзів подарувала.
Що ще сказати? І хоч не все змогла я описати,
Я думаю, що ви вже відгадали,
Про кого говорила я.
Про Гоголя - прекрасного митця!
Вся Україна живе ним
Й гордиться сином відданим своїм!
Жовтоніжко Любов, 10-Б клас.
Гоголь важливий для свого народу,
Бо дивишся на його твори, наче в воду
Як майстер пише дивовижне полотно,
Так він чорнилом змалював добро і зло.
На хуторі, де водяться чорти,
Що, як злочинці, крадуть місяць і зірки,
Там ніби - то нема святого - лиш пітьма
Там, де Вакула до Оксани залицявся
Й за черевички з нею повінчався
Як птах, летів за ними на чорті
До цариці, що осіла при дворі.
Як Хівря пригрівала мужиків
Рипіли двері - і вони ховались до мішків
Там хлопці колядували
Й мішки із переляку обміняли
Й закинувши торби на плечі,
Пішли назустріч порожнечі
Побачили б ви їхнє здивування,
Коли почулись крики і благання.
Та не гостинці з мішка роздає,
А показує велике обличчя своє
Ой, скільки сміху в читача,
Коли прочитана книга уся.
Як не трудилися злі сили,
Всерівно добрі їх зморили
Й перемогли добро й любов!
Від радості кипить у жилах кров.
Лизогуб Олеся, 11-Б клас.
Жульен Сорель-известный всем герой,
Творенье разума Стендаля.
Он мир перевернул весь мой,
Пример хороший подавая.
Сорель(он младший сын плебея)
Все думал только об одном,
Один лишь идеал имея,
Хотел военним стать уж сильно он.
Он был красивым, умным, хоть и беден,
Имея только полку книг.
Он стал известен, сын плебея!
И в душу каждого проник.
С сердцами женскими играя,
Он думал только об одной.
И день, и ночь все вспоминая,
Он представлял ее с собой.
Была она умна, красива и богата,
Фамилия была ее Реналь.
И сердце нежное имела,
И душу крепкую, как сталь.
Ходила тихо и почти беззвучно,
Не видели улыбки на ее губах,
И для нее было все скучно,
Не знала чувство некое, как Страх.
Любил Жульен ее так страстно, так прекрасно
И не ходил, летал, когда порой встречал
Ее прекрасний взор.
И тихо часто он мечтал обнять ее, увидеть вновь
И Бога он благодарил
За чувство, за ее любовь...
Не долго длилось счастье,
Не долго райский сад был на земле
„уехать"? „нужно так...", „как жаль..."
в глазах влюбленных слезы, грусть, печаль
Влюбленные - Жульен Сорель и госпожа Реналь...
И в дальних странах пребывая,
Он все забыть никак не мог,
Ту женщину, с какой играя,
Понять идею жизни смог.
Но вот «страна» совсем другая,
Обычаи, друзья совсем не те.таки
К семье другой он привыкая,
Внимание все привернул к себе.
Не думал, и не представлял,
Увидев девушку другую...
(Жульен совсем не понимал,
Что встретил он любовь иную)
«Любовь ее бьша красива,
Глаза прекрасные сверкали,
Душа ее была чрезмерно похотлива-
Вся отличалась от госпожи Ренали.
Но все-таки Жульен любил ее.
Весь день, всю ночь мечтал,
Что сердце с радостью отдаст свое
Но он молчал...
Матильде было все равно,
Она любила лишь себя.
И в мыслях было лишь одно-
Как можно больше денег истратить на себя.
Сорель в уньнье пребывал,
Когда узнал о небеса святые!,
Любовь к кому он все скрывал,
Тот человек любимый - его предал.
И вот Верьер опять явился,
И церковь новую видать,
Весь город в ней тогда молился,
Не передумал все-таки стрелять...
И осуждать его не надо.
Ведь он ни чуть не виноват, не
Что выстрелил в нее двараза,
Что жизнь ее хотел прервать.
Любил ее он очень сильно
И был бы рад совсем не знать
предательство той женщины любимой,
с которой жизнь хотел связать.
И вот настал тот день несчастный
Два месяца Жульен все ждал,
Тот день ужасной, смертной казни
Судья свой приговор сказал...
А женщины? Две женщины любимых
По-своєму перенесли тот день:
Одна, из рода похотливых,
Вторая тихая, как тень...
Жовтоніжко Любов 10-Б клас.
Ведучий. Багато школярів не обмежуються роздумами над прочитаною класикою. У своїх поетичних чи прозових творах вони прагнуть передати своє ставлення до навколишнього світу, проблем сьогодення: це тема патріотизму і відданості своєму народу з його культурою та світоглядом, духовністю та історичною пам'яттю.
Повернення додому...
Земля, мов лаком, кров'ю вся покрита,
Від неї стала схожа на граніт,
В короткім сні залоскотало жито,
Салют далекий цвів, немов зеніт.
Чотири роки, мов чотири стежки,
Вели у вир тунелів і громів.
Плакучі верби заплели мережки
Із сліз, туманів, стогону й дощів.
Позаду стовпище туману й диму,
Попереду - незвідність, як даль.
З колишніми « рабами» молодими
Верталась потягів вуаль.
В одному з них дівчина молоденька
Говорить: «Скоро буду дома знов,
Борщу смачного зварить ненька
І запанує, як колись любов»
- Ти з Глинська? - несподівано спитали
- Із Глинська, а ви там часом не були?
- Так, коли німців звідти виганяли
Рятували, як могли,
- А маму часом не Марія звати
- Марія, так, замріяне ім'я.
- Нема до кого вже тобі вертати,
- Героєм мама полягла твоя.
- Пробач за найгіркіше одкровення,
Мама твоя допомогла мені
Та вража куля навіжена
Не запита, хороша ти чи ні.
Сади квітками пишуть «Перемога!»
Змагаються з оркестром солов'ї
Десь потяг «Ромни - Варшава» свище,
Везе когось до рідної землі.
Олеся Лизогуб. 11-Б клас.
Матерям випускників 41-ого присвячую
-Пам'ятаю як зараз: широке зелене подвір'я,
Біла хатка низька, лелече гніздо на даху,
І старенька криничка, одинока під зламаним тином,
І далеко-далеко видно чорту високу сосну
Сонце рано зшило і промінням осяяло хату,
Пробудило село, і зелені луги, і поля
Жінка квіти несе на високу могилу солдата
І пробуджує спогади вкрита мохом волога земля
В чорні коси її сивиною уплетені сльози,
Сірі зморшки лягли на давно поблідніле лице.
І тривога в душі, наче камінь важкий на дорозі,
Їй нагадує щось найдорожче в житті за усе.
Вона досі щоночі чекає повернення сина,
Він прийде уві сні і цілує старенькі вуста
Утираєш сльози, говорить до неї невпинно –
Він такий, яким був, наче рання рожева весна
І прокинеться знову, чоло помокріло в тривозі,
Ясні зорі очей оглядають кімнату- з кутка до кутка
Може він вже прийшов і чекає мене на порозі?
Та чому ж з ніг збиває жорстока оця темнота?!
Наче скрипнуло щось..., завмирає... не чути все кроків.
І здається, що чути тривожні солдатські пісні!
Вибігає на вулицю, а там тиша і спокій,
Тільки зорі на небі такі ж, як тієї весни.
Знов упала на землю і руки піднявший до неба –
Просить Бога до себе задрати її.
О, якби я могла хоч що-небудь зробити для тебе!
О, якби я могла хоч би як загасити твій біль!
Та нічого не можу, нічим твоє серце не втішу,
Тільки ранком весняним, як лягає туман на зорі,
Вийду разом з тобою у поле не порушивши тишу-
І вклонюся тобі за чекання твоє до землі!
Юля Хижняк. 11-Б клас