Е. А. Зінь регіональна економіка

Вид материалаДокументы

Содержание


Розділ 4 ВИРОБНИЧА СФЕРА
Регіональна економіка
Розділ 4 ВИРОБНИЧА СФЕРА
Регіональна економіка
4.10. Послуги. Мале підприємництво
Розділ 4 ВИРОБНИЧА СФЕРА
Регіональна економіка
Обсяг реалізова­них послуг
Подобный материал:
1   ...   19   20   21   22   23   24   25   26   ...   44

Із даних, наведених в табл. 4.18 видно, що на першому місці — м. Київ, де інвестиції в основний капітал з розрахунку на одну особу в 3,3 рази перевищує середній рівень вказаного показника по країні, що свідчать про наявність тут концентрації капіталу, про широкий розмах в м. Києві капітального будівництва. Також високий рівень концентрації інвести­цій відмічений на території Степового та Донбаського регіону, особливо в Одеській області, де обсяг інвестицій на одну особу перевищує середнє значення показника по країні на 33 %, в Харківській області — відповідно на 11%. На території інших регіонів обсяг інвестицій в основний капі­тал з розрахунку на одну особу на 25-35% менший порівняно із середнім рівнем показника по країні. Обмежені обсяги інвестицій здійснюються в Карпатському регіоні, особливо у Чернівецькій та Закарпатській облас­тях — в 1,8+2,2 рази менше середнього значення показника по країні.

Протягом 2000-2004 pp. почалося пожвавлення інвестиційної діяль­ності. В цілому по Україні обсяг інвестицій збільшився в 3,2 рази. Інтен­сивне збільшення обсягів інвестицій відбулося в м. Києві (в 3,6 рази),

256




Розділ 4 ВИРОБНИЧА СФЕРА

а також на територіях Поліського (в 3,36 рази). Подільського (в 3,17 рази), Степового (в 3,1 рази), Карпатського (в 3,27 рази), Донбаського (в 2,87 рази) регіонів. Такі показники не можуть сприйматися як значні досягнення, враховуючи наявний спад протягом тривалого часу діяль­ності в будівельній галузі. Для об'єктивної оцінки стану інвестиційної діяльності необхідно враховувати те, що за 1990-2000 pp. загальний обсяг інвестицій зменшився в 5,7 рази. Аналогічні тенденції існували на тери­торіях усіх регіонів: в Поліському регіоні, наприклад, в 8,2 рази, Поділь­ському — в 6,6 рази, Степовому — в 7,1 рази, в Карпатському — в 5,5 рази, в Донбаському — в 5,6 рази, в Криму — в 7,7 рази (рис. 4.11).

Подолання кризових явищ неможливо без прийняття радикаль­них заходів щодо розвитку виробництва. Заходи мають передбачати нарощування обсягів випуску конкурентоздатної продукції на основі оновлення виробничого потенціалу в результаті впровадження високо­ефективних ресурсозберігаючих технологій; вирішення таких завдань можливе на основі залучення інвестиційних ресурсів.

Ефективне використання інвестиційних ресурсів і вирішення на цій основі проблем структурної перебудови економіки безпосередньо пов'язане з процесами становлення конкурентоздатного ринку товарів та послуг, наявністю свободи підприємництва та конкуренції виробників.

Обов'язковою умовою вільного розвитку інвестиційної діяльності є узгодженість економічних інтересів підприємства, регіону, держави. Узгодження економічних інтересів спирається на використання право­вих, організаційно-адміністративних та економічних важелів впливу на первинну ланку господарювання.

Інвестиційна підтримка діяльності підприємств виробничої сфери повинна одночасно здійснюватися на державному та регіональному рів­ні- Державний рівень підтримки проявляється у стимулюванні розвитку п1Дприємств тих галузей і виробництв, потреба в роботі яких обумов-ена державною економічною політикою, необхідна для забезпечення стратегічного економічного розвитку. Регіональний рівень підтримки є Родовженням державної підтримки, визначається регіональними орга­ни управління з врахуванням економічних інтересів людей конкрет-01 території, особливостей регіонального економічного розвитку.

257




258

Е. А. Зінь

РЕГІОНАЛЬНА ЕКОНОМІКА

Рис. 4.11

Індекси змін обсягів інвестицій в основний капітал за регіонами




Розділ 4 ВИРОБНИЧА СФЕРА


Для успішного забезпечення інвестиційної діяльності підпри­ємств виробничої сфери на рівні регіону необхідно:
  • визначити джерела і обсяги інвестиційних ресурсів, які можуть бути залучені у виробничу сферу;
  • обґрунтувати пріоритети використання цих ресурсів;
  • впровадити ефективні методи акумуляції і використання інвести­ційних ресурсів.

Використання інвестицій у виробничій сфері необхідно в першу чер­гу здійснювати у вигляді концентрації обмежених інвестиційних ресурсів на реалізацію першочергових, пріоритетних життевоважливих програм за­гальнодержавного і регіонального значення. Крім того, необхідно здійсни­ти залучення інвестиційних ресурсів для створення високотехнологічних і конкурентоздатних виробництв для майбутнього прогресу, досягнення вітчизняною промисловістю технологічного рівня розвинутих країн.

Важливого значення набуває створення надійних економічних ме­тодів стимулювання формування ресурсів для здійснення інвестиційної діяльності. До таких методів відносять наявність ефективної податкової політики, фінансово-кредитний механізм, механізм залучення внутрішніх ресурсів, механізм розширення іноземного інвестування. Податкова полі­тика мас бути спрямована на впровадження інвестиційного пільгового оподаткування, звільнення від податків підприємств, діяльність яких за­безпечує інтереси регіональних органів влади, впровадження першочер­гових регіональних ироірам, розвиток пріоритетних галузей економіки.

Фінансово-кредитний механізм має стимулювати активізацію ін­вестиційної діяльності в результаті встановлення відповідних пільго­вих умов надання банками кредитів. Для зменшення плати підприємс­твами процента за кредит може бути встановлена дотація із державного °Н)джету до ставки процента за кредит, яка надається державою комер­ційним банкам при умові інвестування ними розвитку пріоритетних галузей і виробництв. Іншим видам фінансово-кредитного механізму, використовуючи іноземний досвід, може бути забезпечення комерцій­ними банками довготермінового кредитування на засадах державної рантіі повернення кредитів об'єктами підприємницької діяльності, мають визначальне значення для економічного росту.

259




Е. А. Зінь

РЕГІОНАЛЬНА ЕКОНОМІКА

Впровадження механізму залучення внутрішніх ресурсів, голо­вним чином коштів людей, передбачає акумуляцію коштів та ресурсів через ринок цінних паперів, випуск інвестиційних сертифікатів, акцій, облігацій. Важливим аспектом при цьому є створення системи повер­нення інвестиційних коштів, їх страхування, дотримання задекларова­них умов повернення залучених коштів. Це потребує вдосконалення нормативно-правової бази забезпечення прав інвестора (як юридичної особи, так і громадянина), який вклав свої заощадження в той чи інший інвестиційний проект чи цінні папери.

Механізм розширення можливостей залучення інвестиційних коштів слід розглядати також як засіб використання іноземного капі­талу, формування на цій основі фінансово-кредитних ресурсів регіону, це один із напрямів стимулювання регіонального розвитку, усунення локальних диспропорцій. Основу міжнародного руху становлять прямі та портфельні інвестиції (підприємницький капітал). Прямі інвестиції залучаються шляхом створення підприємств з іноземним капіталом, у тому числі спільних підприємств.

Для кожної області створення спільних виробництв забезпечить додаткові надходження в місцевий бюджет, що дасть можливість наба­гато ширше, ніж у сфері торгівлі та послуг використати робочу силу, створити додаткові робочі місця. Такі інвестиції будуть сприяти впро­вадженню сучасної техніки та передової теології, досконалих методів управління, ефективній інтеграції національної економіки в світову завдяки зростаючим зовнішнім контактам, різним формам співпраці. Портфельні інвестиції — це інвестиції отримані шляхом продажу іно­земним резидентам і нерезидентам цінних паперів.

4.10. Послуги. Мале підприємництво

Послуги — це діяльність суб'єктів, яка не набуває матеріально-речової форми і задовольняє певні особисті чи колективні потреби за­мовників. Вона є результатом різнорідної діяльності, шо здійснюється виробником на замовлення будь-яких споживачів (окремих громадян, підприємств, організацій). Специфіка послуг як продукції поляга

260

Розділ 4 ВИРОБНИЧА СФЕРА

в тому, шо послуги не накопичуються, не транспортуються, не існують окремо від виробників. Вони споживаються в момент їх надання.

До функції сфери послуг відноситься обслуговування людей з ме­тою задоволення конкретних їх потреб та забезпечення належного жит­тєвого рівня. Сфера послуг виконує також важливу соціальну функцію забезпечуючи раціональне використання поза робочого, вільного часу працівників для підвищення освітньо-культурного рівня людей, що має важливе значення для усіх верств населення, особливо для молоді.

Протягом останніх п'ятнадцяти років буди здійснені принципові організаційно-адміністративні заходи щодо роботи підприємств пос­луг. До початку процесу приватизації послуги населенню надавалися державними та комунальними підприємствами, існував галузевий прин­цип управління цими підприємствами, надмірна концентрація послуг. На території кожної області України послуги населенню надавали те­риторіально-виробничі підрозділи (побутові комбінати, будинки побу­ту тощо), в яких концентрувалася робота різних ательє, майстерень, приймальних пунктів тощо. Будинки побуту існували в містах та сіль­ській місцевості. Житлово-комунальні послуги надавалися комбіната­ми комунальних підприємств, комбінатами благоустрою, виробничи­ми управліннями комунального і житлово-комунального господарства. Вони об'єднували роботу дрібних підприємств.

Починаючи з 1992 р. були ліквідовані територіально-виробничі об'єднання, управління, комбінати та інші підприємства сфери послуг. По­чали організовуватися нові підприємства, які працюють на комерційних принципах, мають статус юридичної особи. Такі підприємства здійсню­ють ремонт і пошиття взуття; ремонт і пошиття швейних, хутряних, шкіря­них виробів, головних уборів та виробів текстильної галантереї; ремонт, пошиття і в'язання трикотажних виробів; ремонт і виготовлення меблів; Ремонт і технічне обслуговування радіоелектронної апаратури, побутових машин і приладів; ремонт і будівництва житла та інших будівель. Були створені хімчистки, пральні, лазні, перукарні, пункти запису аудіо- та віде-асет' контори для обміну житла тощо. Розширилися можливості для пра­цевлаштування, для заняття індивідуальною трудовою діяльністю людей, °ули звільнені із державних підприємств в результаті їх приватизації.

261




Є. А. Зінь

РЕГІОНАЛЬНА ЕКОНОМІКА

Для оцінки роботи підприємств, що надають послуги, використо­вують такі показники: обсяг вироблених послуг та обсяг реалізованих послуг.

Показник «обсяг вироблених послуг» являє собою вартісну оцін­ку фактично вироблених підприємством усіх послуг, тобто послуг вироблених та переданих споживачам, а також послуг вироблених та призначених для внутрішнього споживання підприємством. Показник обчислюється в цінах виробництва (без ПДВ).

Обсяг реалізованих послуг (включаючи ПДВ) — показник, що ві­дображає отриманий доход підприємства від реалізації послуг. Сума доходу відображається у відповідних документах, які оформляються при розрахунках із споживачами.

Діяльність підприємств в сфері послуг на території окремих ре­гіонів характеризується даними, наведеними в табл. 4.19.

Таблиця 4.19

Діяльність підприємств в сфері послуг за регіонами в 2004 р.



Регіони

Обсяг реалізова­них послуг

Обсяг послуг

реалізованих

населенню

Обсяг реалізо­ваних послуг на одну особу

млн грн.

% до значен­ня показника по країні

млн грн.

Частка послуг

у загальному

обсязі, %

грн.

% до значен­ня показника по країні

Поліський

6073

9,2

2597

42,8

216

_48,2___

Подільський

3829

5,8

1458

38,1

202

_45,1

Степовий

І664 7

25,1

4199

25,2

333

74,3

Карпатський

6405

9,7

1931

30,1

281

62,7

Донбаський

9894

14,9

3203

32,4

320

71,4

Крим

4061

6,1

1569

38,6

683

152,5

м. Київ

19392

29,2

5780

29,8

2179

_486,4

Усього по Україні

66301

100

21258

32,0

448

100