Geum.ru

Кримський інститут бізнесу центр розвитку освіти, науки та інновацій

Вид материалаДокументы

Содержание


Актуальність теми.
Мета і завдання дослідження.
Об’єктом дослідження
Методи дослідження.
Подобный материал:
1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   12


Вступ



Сформована впродовж попередніх десятиліть система міжнародних економічних відносин функціонує на основі механізмів, які фактично виключають можливість вертикального просування країн від нижчого технологічного рівня до вищого. Для таких країн, як Україна, це означає консервацію вже існуючого їх міжнародного статусу в межах периферійної зони глобальних процесів розвитку. Відтак, не ступивши на шлях інноваційного розвитку, Україна не зможе претендувати на гідне місце у світовому співтоваристві.

Актуальність теми. Дослідження регіональних інноваційних процесів як складової економічного зростання та активізації зовнішньоекономічної діяльності зумовлене тим, що подальший економічний розвиток нашої країни можливий лише на засадах інноваційності. Це передбачає врахування не тільки новітніх досягнень науково-технічного прогресу, підвищення наукового та технологічного рівня країни, що є одним із ключових факторів успіху, а й розроблення та застосування низки нових інституціональних, організаційних, соціальних, культурних форм суспільного розвитку.

Значний вплив регіонального фактора на ефективність інноваційної діяльності актуалізує необхідність дослідження регіональних інноваційних процесів, зокрема можливості застосування сформованої світовою практикою технополісної концепції регіонального інноваційного розвитку на теренах пострадянських країн. Слід зазначити, що внесок технологічних парків України в розвиток інноваційної сфери зростає. Продукція, виготовлювана їх учасниками впродовж 1999–2003 рр., становить 4,6% від обсягу відвантаженої інноваційної продукції країни. Позитивна тенденція щодо активізації інноваційної діяльності свідчить про наявність передумов для реалізації інноваційної моделі економічного розвитку. Проте економічне зростання, що спостерігалося в Україні в період 2000–2003 рр., досягалося переважно на основі екстенсивних факторів. Інноваційну діяльність нині здійснюють лише 14% промислових підприємств України, у той час як у країнах ЄС інновації впроваджуються майже всіма великими компаніями та понад 40% малими та середніми підприємствами. Але реалізація нової моделі економічного розвитку передбачає теоретичне обгрунтування засобів управління інноваційним розвитком та розробку механізмів інституціалізації інноваційних процесів.

Особливої актуальності проблемі дослідження надає необхідність створення механізмів наближення рівня економічного розвитку України до європейського в умовах посилення інтеграційних процесів в ЄС.

Вивчення сутності, характеру та динаміки розвитку регіональних інноваційних процесів спрямоване на створення інструментарію підвищення міжнародної конкурентоспроможності та активізації зовнішньоекономічної діяльності України, що й зумовлює актуальність теми роботи.

Дослідженню різних аспектів інноваційної діяльності присвячено наукові праці П. Анчішкіна, Ю. Бажала, С. Валдайцева, І. Галіци, Н. Гапоненко, Н. Гончарової, М. Данько, А. Динкіна, С. Дорогунцова, П. Завліна, М. Кондратьєва, О. Лапко, В. Маєвського, Г. Менша, Л. Нейкової, Б. Санто, Б. Твісс, Й. Шумпетера, Ю. Яковця. Найактуальніші проблеми регіоналізації світового економічного розвитку в умовах глобалізації та постіндустріальної трансформації економіки висвітлені в працях О. Білоруса, В. Іноземцева, Д. Лук’яненка, А. Неклесси, В. Новицького, Є. Панченка, Ю. Пахомова, А. Поручника, Ю. Шишкова.

Вагомий внесок у дослідження проблематики регіонального інноваційного розвитку та визначення місця останнього в системі міжнародних економічних відносин належить зарубіжним та вітчизняним науковцям Г. Андрощуку, А. Бузні, А. Євсеєнку, Н. Колдаєвій, М. Колосовському, О. Мазуру, М. Меню, Ж. Мингалєвій, М. Портеру, Ф. Рибакову, Ш. Тацуно, С. Ткачовій, Г. Унтурі, Н. Федотову, В. Чужикову.

Проте, як свідчить здійснений аналіз, нині практично відсутні дослідження щодо ролі та місця регіональних інноваційних процесів у підвищенні міжнародної конкурентоспроможності країн. Подальшого вивчення потребують механізми управління регіональними інноваційними процесами в перехідних економіках. Тому об’єктивно існує необхідність у вивченні та дослідженні впливу регіонально-інноваційних чинників на конкурентоспроможність країни та сформулюванні рекомендацій щодо удосконалення механізму управління регіональними інноваційними процесами розвитку в умовах глобалізації світової економіки. Саме цим зумовлене обрання теми дослідження й саме це підтверджує її актуальність.

Мета і завдання дослідження. Мета даного дослідження полягає у визначенні місця регіонально-інноваційних чинників у розвитку міжнародного економічного співробітництва, у виявленні й науковому обгрунтуванні суті регіональних інноваційних процесів, розробці обгрунтованих рекомендацій щодо удосконалення методів управління ними як запоруки економічного зростання України й підвищення рівня її міжнародної конкурентоспроможності.

Для досягнення поставленої мети передбачено постановку і вирішення таких завдань:
  • визначити економічну сутність регіонального інноваційного комплексу; дослідити класифікаційні ознаки регіональних інноваційних комплексів та запропонувати їх класифікацію;
  • провести аналіз вітчизняного та міжнародного законодавства з проблем функціонування регіональних інноваційних комплексів. Внести пропозиції щодо вдосконалення правового регулювання розвитку регіональних інноваційних процесів в Україні;
  • дослідити середовище регіональних інноваційних процесів, встановити його риси та чинники, що сприяють активізації інноваційної компоненти в зовнішньоекономічній діяльності вітчизняних підприємств;
  • визначити концептуальні критерії аналізу регіональних інноваційних процесів в умовах формування відкритої моделі економіки;
  • сформулювати методичні підходи й конкретні рекомендації щодо управління регіональними інноваційними процесами як передумови активізації їх впливу на динаміку міжнародного економічного співробітництва.

Об’єктом дослідження виступають регіональні інноваційні процеси в умовах глобалізації світової економіки.

Предметом дослідження є закономірності розвитку регіонального інноваційного процесу та управління ним у контексті підвищення міжнародної конкурентоспроможності країни.

Методи дослідження. Методологічною й теоретичною основою дослідження є наукове й творче осмислення досягнень зарубіжних та вітчизняних учених у галузі теорії й практики регіонального інноваційного розвитку. В роботі використані такі методи дослідження, як метод економічного аналізу, прогностичний метод, загальнонаукові прийоми аналізу, метод аналізу й синтезу, специфічні методи наукового дослідження (згрупування, порівняння, узагальнення економічних показників, системного аналізу). Крім цих методів були використані методи елементарної математики та математичної статистики. Обробка первинних і одержання даних проводилися з використанням сучасних комп’ютерних технологій шляхом багатофакторного аналізу.

Методика дослідження базується на вивченні нормативно-правових актів України, Російської Федерації, ЄС, насамперед Європейської Комісії, матеріалів Державного комітету статистики України, Асоціації сприяння розвитку технопарків, інноваційних центрів та інкубаторів бізнесу – “Технопарк” (Російська Федерація), Міжнародної асоціації технологічних парків.

Емпіричною базою дослідження стали результати конкретних підрахунків, здійснених дисертантом або за його участю.

У ході даної роботи здійснено комплексне дослідження процесу функціонування регіонального інноваційного комплексу. Найважливіші результати, що характеризують наукову новизну дослідження, полягають у такому:
  • вперше подано комплексне визначення поняття економічної категорії “регіональний інноваційний комплекс” як сукупності науково-технологічних, організаційно-економічних та соціальних мереж, сформованих у межах регіону для забезпечення його економічного зростання й підвищення його міжнародної конкурентоспроможності на основі запровадження комерціалізації інновацій;
  • визначені й обгрунтовані критерії класифікації регіональних інноваційних комплексів з метою визначення основних їх видів. За територіальним критерієм визначені мікрокомплекси та макрокомплекси. За спрямуванням діяльності регіональні інноваційні комплекси класифікуються як дослідні, технологічно-виробничі та комплексні. Регіональні інноваційні комплекси створюються на короткий, середній та тривалий періоди. Відповідно до застосованого механізму фінансування визначені венчурні, кредитні, дотаційні, змішані інноваційні комплекси. Рівень спеціалізації наукових досліджень та рівень промислового виробництва в межах комплексу зумовлює його галузеву спрямованість – вузьку або багатопрофільну. Залежно від організаційно-правової основи регіональних інноваційних комплексів визначені уставний та договірний їх види. Організаційний та функціональний види регіональних інноваційних комплексів ідентифікуються за функціонально-організаційним критерієм;
  • встановлені основні риси середовища регіонального інноваційного комплексу, а також його внутрішню та зовнішню складові. Доведено, що на ефективність розвитку регіонального інноваційного комплексу впливають такі політико-правові, соціально-економічні та науково-технологічні чинники зовнішнього середовища, як стабільність, чіткість і прозорість законодавства, наявність державних гарантій та підтримки, відповідність світовим стандартам законодавства про інтелектуальну власність, високий рівень розвитку транспорту, комунікацій, стабільність фінансового ринку, страхування, надійність систем захисту інформації, забезпечення гарантованого ринку збуту продукції наукоємних галузей, високий рівень освіченості населення та високий кваліфікаційний рівень робочої сили тощо. Визначені основні елементи структури внутрішнього середовища регіонального інноваційного комплексу, яка включає інвестиційну, інноваційну та інфраструктурну складові;
  • запропоновано систему принципів багаторівневого управління регіональними інноваційними процесами, а саме: законність, стабільність, соціальна спрямованість, пріоритет суспільних інтересів, децентралізація та субсидіарність, врахування регіональних особливостей, належне ресурсне забезпечення тощо. Для зростання міжнародної конкурентоспроможності регіональних інноваційних структур України визначені основні напрями підвищення ефективності дії організаційно-управлінського механізму на державному рівні, а саме: вдосконалення нормативно-правового поля реалізації регіональних інноваційних процесів, механізму їх фінансування, методів державної підтримки та стимулювання, системи органів державного управління регіональними інноваційними процесами;
  • подальшого розвитку дістало обгрунтування теоретичних положень щодо розвитку регіональних інноваційних комплексів, зокрема визначені етапи їх створення: ініціювання, проектування, інвестиційний та інноваційний. Визначено систему мотивів суб’єктів регіонального інноваційного процесу, що включає ресурсний, цільовий, інноваційний, інвестиційний та інфраструктурний мотиви. На основі дослідження найістотніших для суб’єктів регіонального інноваційного комплексу ризиків визначені макрорівень, мезорівень та мікрорівень їх впливу та застосований комплексний підхід щодо оцінки ефективності функціонування регіонального інноваційного комплексу;
  • удосконалено існуючу методику щодо визначення організаційно-правового механізму реалізації регіональних інноваційних процесів в Україні, подані рекомендації щодо вдосконалення нормативно-правового поля формування та функціонування регіональних інноваційних комплексів. Розроблені основні положення Концепції створення та функціонування регіональних інноваційних комплексів. Визначені особливості холдингової та трастової форм організації комплексу;
  • розроблені окремі положення методики оцінки інноваційного потенціалу регіону, зокрема запропоновано застосування лінійного коефіцієнта з метою визначення рейтингу регіонів України за рівнем інноваційного потенціалу.

Практичне значення розроблених автором теоретичних положень, висновків та рекомендацій полягає в тому, що вони можуть слугувати методологічною основою при створенні ефективного механізму реалізації зовнішньоекономічної політики України, зокрема в процесі її виходу на світові високотехнологічні ринки, розвитку регіональних та загальнодержавних інноваційних структур, розробленні механізму реалізації регіональної та інноваційної політики країни.


РОЗДІЛ 1