Кримський інститут бізнесу центр розвитку освіти, науки та інновацій

Вид материала

Документы

Содержание Висновки до розділу 3 4.1. Концептуальні основи стратегії розвитку автономної республіки крим 4.2 Проблеми та перспективи інноваційного розвитку автономної республіки крим Висновки до розділу 4.

Подобный материал:

• Інформаційний лист Кримський інститут бізнесу та Університет економіки та управління, 33.12kb.
• Самарський інститут бізнесу та управління центр розвитку освіти, науки та інновацій, 46.93kb.
• Самарський інститут бізнесу та управління вища школа менеджменту центр розвитку освіти,, 48.35kb.
• Кримський інститут бізнесу університету економіки та управління самарський інститут, 2382.48kb.
• Кримський інститут бізнесу університету економіки та управління самарський інститут, 2826.09kb.
• Самарський інститут бізнесу та управління кримський інститут бізнесу центр розвитку, 3314.77kb.
• Міністерство освіти та науки автономної республіки крим центр розвитку освіти, науки, 3640.99kb.
• Вища школа менеджменту кримський інститут бізнесу консалтингово-конфліктологічний центр, 3379.13kb.
• Вища школа менеджменту кримський інститут бізнесу консалтингово-конфліктологічний центр, 3615.59kb.
• Вища школа менеджменту кримський інститут бізнесу консалтингово-конфліктологічний центр, 3659.85kb.

Висновки до розділу 3


Третій розділ присвячено вивченню організаційно-правових засад створення та функціонування регіональних інноваційних комплексів в Україні та сформулюванню рекомендацій щодо удосконалення форм регулювання в інноваційній сфері. Досліджено напрями підвищення ефективності організаційно-управлінського механізму регіонального інноваційного комплексу.

Аналіз вітчизняного законодавства щодо розвитку регіональних інноваційних процесів довів необхідність прийняття законів “Про державну підтримку інноваційної діяльності”, “Про державне регулювання діяльності у сфері трансферу технологій”, “Про охорону наукового відкриття”, “Про патенти та патентування”, “Про ринок науково-технічної продукції”, оновлення Концепції про створення С(В)ЕЗ, прийняття Концепції створення та функціонування регіональних інноваційних комплексів, відповідно до якої кожен регіон має розробити власну Програму інноваційного розвитку.

На основі аналізу діяльності вітчизняних технологічних парків виділені такі їх переваги, як: створення на базі провідних, визнаних у світі науково-дослідних колективів, наявність перспективних розробок, які можуть бути досить швидко комерціалізовані; підтримка держави; чітко визначена галузева спеціалізація; взаємодія промисловості, академічної й галузевої науки.

Проте вже на початковій стадії становлення та розвитку технопаркових структур визначені такі негативні характеристики, як орієнтація переважно на великомасштабні проекти, ігнорування малого та середнього підприємництва, відсутність ефективного механізму фінансування процесу комерціалізації інновацій, відсутність належного інфраструктурного забезпечення, відсутність науково-обгрунтованої концепції створення та функціонування регіональних інноваційних структур, складний механізм державного регулювання процесів формування та функціонування технологічних парків, незначне залучення регіональної влади до участі у регіональних інноваційних процесах та управлінні ними.

З метою удосконалення інструментарію управління регіональними інноваційними процесами на державному та регіональному рівнях визначені принципи побудови системи управління регіональними інноваційними процесами як однієї з основних передумов забезпечення конкуренто-спроможності регіональних інноваційних структур України та активізації її зовнішньоекономічної діяльності.

Подальший розвиток державного управління регіональними інновацій-ними процесами передбачає удосконалення податкової системи, амортиза-ційної політики, забезпечення державного фінансування певної частки проектів, зокрема в галузі фундаментальних досліджень, сприяння зростанню обсягів та збільшенню частки недержавного фінансування науково-дослідної діяльності, розвитку інфраструктури, сформування системи державних контрактів і державного замовлення на інноваційну та високотехнологічну продукцію, посилення міжнародного науково-технічного співробітництва, запровадження програм щодо надання в оренду малим та середнім підприємствам обладнання та приміщень на пільгових умовах, створення інноваційних, технологічних бірж, організацію заходів щодо підготовки кадрів, поглиблення участі в міжнародних інформаційних системах.

За результатами обчислення коефіцієнта інноваційного потенціалу по регіонах України, найбільший інноваційний потенціал у Миколаївської, Чернігівської областей, м. Київа, Харківської, Закарпатської, Волинської, Полтавської областей. Найнижчий в Україні рівень інноваційного потенціалу характеризує Луганську, Рівненську та Хмельницьку області. Найповніше реалізують власний інноваційний потенціал такі регіони України, як Миколаївська обл., м.Київ, Харківська, Полтавська, Херсонська обл. Найменше реалізують інноваційний потенціал Рівненська, Хмельницька, Чернівецька, м.Севастополь, Луганська області.


Розділ 4.


4.1. КОНЦЕПТУАЛЬНІ ОСНОВИ СТРАТЕГІЇ РОЗВИТКУ АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

В Україні спостерігається тенденція щодо нерівномірності розвитку окремих регіонів, зокрема внаслідок послаблення міжрегіональних зв'язків, нерівномірного розташування промислових об'єктів, низької міжрегіональної мобільності робочої сили (виключно в напрямку з регіонів до центру), недостатньої сезонної мобільності (переважно в межах регіону). Поглиблюється дивергенція периферійних регіонів України по відношенню до найбільш розвинених регіонів країни, до регіонів сусідніх держав.

Саме тому актуальною науковою та практичною проблемою є розроблення концептуальних основ соціально-економічної стратегії регіону на підставі оцінки реального стану досліджуваного регіону та визначення можливостей реалізації принципів ендогенного розвитку.

Дослідженню ролі та місця регіональних чинників розвитку у глобальному середовищі присвячено праці таких вчених, як Лук'яненко Д.Г., Поручник A.M., Чужиков В.І. [124], Гальчинський А. [125], Довгаль О. [126], Кінкейд Дж. [127] тощо.

Теоретико-методологічні аспекти регіонального розвитку України досліджують Хомич Л.В. [128], М. Дацишин [129], О. Черево [130], І. Карій та Н. Глинський [131], О. Підлісна [132].

До розробки стратегії соціально-економічно розвитку кримського регіону на сучасному етапі залучені колективи вищих навчальних закладів та інших наукових установ автономії.

Метою даної статті є визначення концептуальних основ стратегії економічних трансформацій у кримському регіоні та надання рекомендацій щодо механізмів активізації ресурсів ендогенного розвитку. Реалізація принципів ендогенного розвитку не передбачає необхідності мати у наявності всі ресурси для виробництва певного продукту. Насамперед мова йде про створення оптимального механізму використання ресурсів. Провідним продуцентом додаткової вартості нині є інтелектуальний ресурс.

Саме тому на сучасному етапі нагально необхідним є розроблення та впровадження науково-обгрунтованої стратегії розвитку регіону, яка б відповідала регіональним пріоритетам. При цьому механізми реалізації такої стратегії мають враховувати особливості місцевого самоврядування в АР Крим, специфіку регіону, зумовлену поліетнічністю та полікультурністю. Історично сформований економічний механізм господарювання, в якому значна частка належить сфері послуг, надає кримському регіону додаткових переваг щодо поглиблення спеціалізації саме в сфері послуг.

За низкою соціально-економічних показників Крим посідає місце серед регіонів із середнім рівнем розвитку, у той час як реалізація виваженої стратегії дозволила б вивільнити значний внутрішній потенціал та посісти місце регіону із найвищою в Україні якістю життя. Так, наприклад, індекс фізичного обсягу валового регіонального продукту в АР Крим у 2007 р. був на 0,8% нижчий за середній по Україні рівень, у той час як темп зростання промислового виробництва та продукції сільського господарства цього року були відповідно на 2.1% та 19.9% вищими за середній по Україні. Частка інноваційно активних промислових підприємств АР Крим становить 8,1 (середній по Україні рівень 8.8). Темп зростання обороту роздрібної торгівлі Криму становив 130%, тобто перевищив середній по Україні на 1,2%. Абсолютний приріст обсягу обороту роздрібної торгівлі на одну особу у 2007 р. становив 1445,9 грн. Коефіцієнт покриття експортом імпорту у 2007 р. становив 1,74 (середній по Україні 0,82, найвищий показник - 2.74 - у Донецької області) [133].

Для досягнення мети щодо підвищення рівня реалізації потенціалу розвитку регіону необхідний стабільний та передбачуваний механізм залучення та освоєння внутрішніх та іноземних інвестицій. На кінець 2007 р. на одну особу, що мешкає на території Криму, приходилось 334,5 дол. США з початку інвестування. За 2007 р. до підприємств АР Крим надійшло 151,6 млн. дол. США іноземних інвестицій, що не перевищувало 2% загального обсягу іноземних інвестицій до України. Російська Федерація залишається основним інвестором кримської економіки, разом з тим вперше надійшли інвестиції з Індії Державні цільові програми є одним з елементів, що надають прогнозованості щодо можливостей реалізації інвестиційних програм розвитку. Так, на реалізацію стратегії розвитку кримського регіону спрямована Державна програма соціально-економічного розвитку АР Крим на період до 2017р., яка передбачає протягом 2007-2017 рр витрати в обсязі 21,8 млрд. грн. на вирішення першочергових завдань щодо поліпшення транспортної, інженерної інфраструктури, охорони навколишнього природного середовища тощо (рис. 4.1).



Рис.4.1 Галузева спрямованість фінансування заходів за Державною програмою соціально-економічного розвитку АР Крим протягом 2007-2017 рр. Джерело: [складено автором 134].


З державного бюджету України витрачено 4,1млрд. грн., 0,8 – з бюджету АР Крим, 0,6 - з місцевих бюджетів автономії та 16,3 млрд.грн. за рахунок інших джерел (рис. 4.2).




Рис.4.2. Джерела фінансування заходів, передбачених Державною програмою соціально-економічного розвитку АР Крим протягом 2007-2017 рр.

Відповідно до визначених ключових напрямів у бюджеті АР Крим додатково виділяються кошти на розвиток пріоритетних напрямів. Так, на підготовку та проведення курортного сезону в АР Крим у 2008 р. з бюджету АР Крим виділено 2,5 млн. грн., з яких 235 тис. грн. спрямовані на реалізацію заходів Державної програми в сфері курортної та туристичної галузі (на 100 тис. грн. менше ніж передбачено Державною програмою) [136].

Активізувалась робота кримського уряду щодо вирішення проблеми з утилізації сміття. Німецька компанія Benreg Europe Gmbh на підставі угоди із Радою міністрів АР Крим планує інвестувати 920 млн. евро у будівництво об'єктів з утилізації твердих побутових відходів. Разом з тим не використовується таке джерело інвестицій, як накопичення громадян та підприємств. Нині відсутні легальні фінансові механізми стимулювання інвестицій у сферу туризму, готельного бізнесу. Так, дуже доречною є пропозиція Європейської Бізнес Асоціації [137] щодо скасування ПДВ та інших податків на готельні послуги та встановлення єдиного податку у розмірі 5% від вартості доби проживання, Аналогічні заходи пропонуються застосовувати щодо туроператорів та турагентів. При цьому суми сплачених податків пропонується спрямовувати до бюджету регіону, в якому розташований платник такого податку, а місцевій владі використовувати отримані суми податків на розвиток регіону.

У структурі державних програм простежуються певні галузеві диспропорції. У кримському регіоні тривалий час обговорювалась можливість промислового використання морського потенціалу, зокрема мова йшла про будівництво порту на Донузлаві, у той час як розвитку морських пасажирських перевезень не приділено жодної уваги. Відсутність сучасних суден, місць для зберігання та ремонту суден, непридатність до користування причалів, засміченість акваторій, відсутність робіт щодо вивчення змін рельєфу морського дна, відсутність дієвої системи рятування на воді, служби безпеки на воді тощо не дозволяє використовувати потенціал водних об'єктів Криму.

Передбачена Державною програмою реконструкція декількох причалів на півдні Криму може залишитися непоміченою спробою вирішити проблему.

Внаслідок активізації зсувних та абразивних процесів (в Криму налічується 1475 зсувів загальною площею 26,1 тис. км. кв.), необхідним є врахування цих процесів під час розроблення документів щодо планування та забудови прибережних територій АР Крим.

Потрібно переглянути регіональні напрямки інвестицій у туристсько-рекреаційну сферу Криму.

Так, інвестиції у об'єкти, розташовані у південній зоні Криму, мають бути спрямовані не на розширення абсолютної кількості послуг, що надаються, а на розвиток потужностей, які б сприяли продовженню тривалості сезону, створення туристичного продукту для осіннє- зимового сезону. Піонерні інвестиції слід спрямовувати до північно-західного та східного регіону.

Доцільно трансформувати традиційну концепцію туризму, що використовується нині, а саме впроваджувати сучасні форми туристичного продукту, спрямованого на задоволення попиту із боку осіб, що здійснюють ділові короткострокові подорожі. Крім того, доцільно оптимізувати структуру кошторису Міністерства туризму та курортів АРК на підготовку до курортного сезону.

Крим володіє достатнім ресурсним, у т.ч. кадровим потенціалом для реалізації обраної стратегії розвитку. У 2007 р. навчальні заклади всіх рівнів акредитації, розташовані на території Криму (крім м. Севастополь), випустили 21 тисячу осіб, галузева спеціалізація яких наведена на рис. 4 та 5. Крим має стати регіоном, привабливим для здобуття освіти через створення мережі студентських гуртожитків переважно у містах Сімферополь та Ялта, студентських баз відпочинку, практики, стажування та роботи. На території м. Сімферополь сформувався освітній кластер, сукупні можливості якого використовуються недостатньо.



Рис. 4 Випускники ВНЗ Ш-IV рівнів кредитації за галузями знань в АРК у 2007 р.




Рис. 5 Структура випускників ВНЗ І-ІІ рівнів акредитації в АР Крим у 2007 р. Джерело [138]


Невеликі за обсягами інвестиції у соціальне житло для студентської молоді на території автономії сприятимуть розвитку сфери послуг, малого та середнього бізнесу, забезпечать додаткову робочу силу для реалізації масштабних інвестиційних проектів тощо.

Окремим розділом стратегії пропонуємо передбачити заходи щодо підвищення питомої ваги наукоємних послуг, зокрема у галузях селекції, біотехнологій, астрофізичних спостережень, екології, досліджень у галузі природничих наук.

Автор пропонує наступні концептуальні положення щодо майбутньої стратегії розвитку Криму, а саме:

1. Кожний регіон та місто АР Крим має розробити, затвердити та реалізовувати виважену відповідно до ендогенних принципів стратегію розвитку.

2. Враховуючи зміну геополітичних чинників, які визначали особливий статус м. Севастополь у минулому столітті, вважаємо необхідним передати м. Севастополь до відання АР Крим та включити місто до всекримської стратегії,

3. Беручи до уваги величезні суми капіталовкладень, необхідних для розвитку інфраструктури регіону, потрібно затвердити щорічний план залучення інвесторів по кожному регіону, що дозволить спрямовувати кошти у розвиток найбільш важливих галузей, на вирішення найкритичніших проблем та створити передумови для реалізації наступних проектів.

Відповідальність за підготовку проектної документації щодо можливих інвестиційних проектів та оцінку ефективності їх реалізації покласти на місцевих голів, а функції координації та контролю - на Раду міністрів АР Крим. Перспективи подальших досліджень у даному напрямі пов'язані із обґрунтуванням найбільш оптимальних шляхів та механізмів реалізації запропонованих заходів.


4.2 ПРОБЛЕМИ ТА ПЕРСПЕКТИВИ ІННОВАЦІЙНОГО РОЗВИТКУ АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ


Моніторинг стану інноваційних процесів, що відбуваються на підприємствах та в установах кримського регіону, свідчить про неможливість реалізації інноваційних ідей внаслідок певних суб'єктивних та об'єктивних причин. Ці причини ґрунтовно висвітлені у наукових працях вітчизняних вчених в межах дослідження інноваційних процесів, що мають місце в Україні. Разом з тим недостатня увага приділяється дослідженню проблем інноваційного розвитку певних регіонів України, адже ключові фактори успіху інноваційних компаній формуються на базі конкурентних переваг певного регіону. Саме тому існує нагальна необхідність у ідентифікації специфічних проблем регіонального інноваційного розвитку та запровадженні механізмів, які б дозволили підвищити рівень інноваційної підприємницької активності в регіоні шляхом оптимізації використання наявних конкурентних переваг.

Інноваційні імперативи регіонального розвитку в Україні досліджувались В.Чужиковим, .Бутко, В.Денисюком, М Долішнім, В. Онищенко. Дослідженням інноваційних процесів в АР Крим займаються такі кримські вчені, як О.Слепокуров, Л.Бабіна, Ю.Нехайчук, Є.Ніколаєч, О.Солодовніков тощо.

Слід відзначити дослідження українських науковців щодо аналізу та оцінки стану певних регіонів України, зокрема серед нещодавніх публікацій можна назвати дослідження інноваційного розвитку Полтавської, Миколаївської, Черкаської областей. Метою даної статті, є ідентифікація специфічних для кримського регіону проблем та розроблення рекомендацій щодо вдосконалення механізмів розвитку інноваційної активності в регіоні.

Аналіз показників діяльності підприємств та установ, що провадять інноваційну діяльність на території АР Крим, дає підстави зробити певні висновки. В структурі інноваційно-активних промислових підприємств частка підприємств державної форми власності становить 12%, комунальної - 6%, приватної - 82%. При цьому 96,5% від загального обсягу інноваційних витрат становлять витрати приватних підприємств, 2,1% - підприємств комунальної форми власності, 1,4% - підприємств державної форми власності.

Інноваційні підприємства переважно сконцентровані в м. Сімферополі та Сімферопольському районі, містах Феодосія, Судак, Керч, Красноперекопськ (див. рис 1.).

Переважна більшість фінансових ресурсів, що спрямовуються на інноваційний розвиток, акумулюються у містах Сімферополь та Красноперекопськ (див. рис. 2).



Рис. 1. Географічна структура інноваційної діяльності промислових підприємств АР Крим станом за 2006 р. за. кількістю інноваційно-активних підприємств (Складено автором за даними Головного управління статистики в АР Крим).





Рис 2. Географічна структура інноваційної діяльності промислових підприємств АР Крим станом за 2006 р. за обсягом інноваційних витрат. Джерело: [133].



Рис. 3. Галузева структура інноваційної діяльності підприємств обробної промисловості АР Крим станом за 2006 р. за кількістю інноваційно-активних підприємств. Джерело: [133].


Щодо галузевої структури інноваційних компаній слід відзначити їх концентрацію у галузях харчової, хімічної промисловості, машинобудування (див. рис. 3-4). Так, у галузі переробки сільськогосподарської продукції та харчової промисловості сконцентровано 49% інноваційних підприємств регіону, витрати яких сягають 32% загального обсягу інноваційних витрат підприємств. Програмою розвитку промислового комплексу в АР Крим до 2007 року передбачалося здійснення значної кількості інноваційних проектів [139]. Так, на проекти реконструкції, модернізації, впровадження нових видів продукції та технологій були заплановані витрати понад 676,871 млн. гри., з яких кошти бюджету АР Крим становили 4,25%, кошти бюджету України - 1,4%. Основними джерелами фінансування інновацій виступають кошти інвесторів в обсязі 427,265 млн. грн., що становить 63,12% загального обсягу витрат за даною програмою, та власні кошти компаній в обсязі 191,893 млн. грн., що становить 28,35%. Кошти інвесторів передбачали залучити такі компанії, як ВАТ «Криммеблі», ВАТ «Сімферопольський склотарний завод», ЗАТ «Кримський Титан», ВАТ «Сиваський анілінофарбовий завод», Феодосійський казенний оптичний завод, ВАТ «Ялтинський рибокомбінат». За рахунок кредиту планували реалізацію проектів щодо впровадження нових технологій ВАТ «Завод «Фіолент» та освоєння випуску п'яти нових видів продукції ВАТ «Євпаторійський пивобезалкогольний завод». Лише шість підприємств регіону планували використовувати диверсифіковані джерела фінансування власних проектів. Найбільші інноваційні проекти вартістю понад мільйон гривень за рахунок власних коштів реалізують такі підприємства, як ВАТ «Фірма «СЕЛМА», ДП «Сімферопольський вінзавод», ВАТ «Шархинський кар'єр», ТОВ «Аквавіта», ЗАТ «Кула-Крим», ТОВ «Керченський стрілочний заводі, ВАТ «ФСК «Море».

Таким чином, у розвитку науково-технічної та інноваційної діяльності у регіоні можна визначити певні позитивні тенденції:

• зростання кількості організацій, що провадять науково-технічні роботи та реалізують інноваційні проекти;
  
• збільшення обсягів робіт, що виконуються за рахунок власних коштів;
  
• зростання рівня заробітної плати у сфері науково-дослідної діяльності;
  
• проведення наукових досліджень, спрямованих на реалізацію проектів у сфері пріоритетних напрямків інноваційної діяльності АР Крим;
  
• значна активізація робіт щодо освоєння випуску нових видів продукції;
  
• інтенсифікація процесів модернізації обладнання запровадження нових технологічних процесів, превалювання технологічних інновацій над продуктовими;
  
• розширення сфер та галузей промисловості, в яких реалізуються інноваційні проекти.
  

Рис. 5. Інституційна структура інноваційної діяльності АР Крим у 2006 р. (Складено автором)


Триває процес реорганізації підприємств, що супроводжується значними організаційними інноваціями, пов'язаними зі зміною форми власності організаційно-правової форми, перебудовою організаційної структури, формуванням корпоративної культури, запозиченням та адаптацією сучасних методів управління до вітчизняних умов ведення бізнесу.

Значно стримують інноваційний розвиток інституційні та інфраструктури проблеми. На території Криму відсутні бізнес-інкубатори, технопарки та інші об'єкти інноваційної інфраструктури, незважаючи на наявність численних проектів їх організації, зокрема технопарку «Таврида», бізнес-інкубатору у м. Сімферополь, чисельних інноваційних кластерів у галузі рекреації [140, 70].

Інституційна структура інноваційної діяльності АР Крим представлена не лише підприємствами, а й науково-дослідними організаціями, зокрема установами НАН України, та и навчальними закладами (див. рис. 5). Ефективність управління регіональними інноваційними процесами в АР Крим зменшується внаслідок дії таких чинників, як дублювання координуючими органами регіональної влади функцій та повноважень; непогодженість програм соціально-економічного розвитку автономії із імперативами інноваційного розвитку регіону; фінансова незабезпеченість запланованих заходів. Так, Постановою Верховної Ради Автономної Республіки Крим «Про затвердження середньострокових пріоритетних напрямів інноваційної діяльності в Автономній Республіці Крим на 2006-2008 роки» від 22.02.2006 р. визначені пріоритетні напрямки, які мають бути конкретизовані у Програмі соціально-економічного розвитку АР Крим та Програмі розвитку промислового комплексу в АР Крим [139; 141]. Програма соціально-економічного розвитку АР Крим на 2006 р. не містила заходів, які могли б суттєво вплинути на подальший розвиток регіону на інноваційних засадах. Фінансування важливих для регіону програм щодо розвитку водного господарства, охорони та раціонального використання лісів, впровадження земельної реформи передбачалось здійснити за рахунок додаткових джерел фінансування та понадпланових надходжень до доходної частини бюджету АР Крим [142].

Інноваційній діяльності АР Крим притаманний ряд проблем, що є характерним для всіх регіонів України, а саме:

• нерівномірний розподіл інноваційно-активних підприємств та організацій за регіонами;
  
• обмеженість доступу господарюючих суб'єктів, зокрема суб'єктів інноваційної діяльності, до інформаційних ресурсів, в т.ч. міжнародних;
  
• відсутність дієвих засобів щодо захисту прав інтелектуальної власності;
  
• низький рівень комерціалізації результатів НДДКР;
  
• низький рівень фінансування інноваційних проектів;
  
• недостатній розвиток інфраструктури інновацій;
  
• слабкий зв'язок між підприємствами, вищими навчальними закладами та науковими організаціями;
  
• складність впровадження механізмів венчурного підприємництва та відсутність дієвих методик зниження ризику;
  
• низький рівень інноваційної культури суспільства;
  
• незначні втрата на наукові дослідження приватним сектором.
  

Так, 29% валових витрат на проведення науково-дослідних робіт підприємствами та організаціями Криму становлять кошти державного бюджету України.

Подальший розвиток конкурентних переваг кримського регіону передбачає активізацію наукових досліджень та їх комерціалізацію у сфері пріоритетних напрямків інноваційного розвитку Криму та у тих галузях, які формують та у подальшому сприятимуть розвитку потенціалу регіону як туристично-рекреаційного. Нині інноваційний потенціал регіону використовується на дуже низькому рівні. По-перше, слід відзначити факт недостатнього використання інноваційного потенціалу таких специфічних саме для кримського регіону установ, як Південний науково-дослідний інститут морського рибного господарства та океанографії, Кримська експертна рада по оцінці сейсмічної небезпеки та прогнозу землетрусів, Кримська гірсько-лісова науково-дослідна станція, Кримський республіканський науково-дослідний інститут фізичних методів лікування та медичної кліматології ім. І.М. Сєченова та Український науково-дослідний інститут дитячої курортології та фізіотерапії МОЗ України.

По-друге, слід підкреслити складність комерціалізації інноваційних розробок вищими навчальними закладами регіону, в т.ч. такими, які мають структури щодо впровадження власних здобутків, зокрема Південним філіалом «Кримський агротехнологічний університет» Національного аграрного університету», Кримською академією курортного та природоохоронного будівництва, Таврійським національним університетом ім. В.І. Вернадського [143], Кримським державним медичним університетом ім. С.І. Георгіївського.

По-третє, варто наголосити на внеску, який могли б зробити у розвиток інноваційної діяльності в сфері сільського господарства та виробництв, що засновані на використанні нетрадиційних видів сировини, сільськогосподарської продукції із особливими чи лікувальними якостями, таких установ Української академії аграрних наук, як

• Кримська дослідна станція садівництва Інституту садівництва УААН;

• Південний філіал Інституту сільськогосподарської мікробіології УААН;
  
• Кримська дослідна станція овочівництва Інституту південного овочівництва та баштанництва УААН;
  

• Кримський інститут агропромислового виробництва УААН;

• Інститут ефіроолійних і лікарських рослин УААН.

Також, значний інноваційний потенціал не повною мірою використовується такими установами, як науково-виробниче об'єднання "СЕЛТА", Український державний інститут по проектуванню садів та виноградників "Укргіпросад", Південний зональний науково-дослідний центр продуктивності агропромислового комплексу, Кримський філіал інституту гідротехніки та меліорації. Дуже перспективною у цій галузі є реалізація інноваційних проектів Національним інститутом винограду і вина "Магарач", Національним науковим центром - Нікітський ботанічний сад.

Аналіз проблем, що виникають в процесі реалізації наявного інноваційного потенціалу згаданих установ та організацій, свідчить про необхідність пошуку механізмів, які були б здатні вирішити ці проблеми саме на регіональному рівні. Таким чином, перспективи інноваційного розвитку кримського регіону пов'язані з дією наступних чинників:

• активізація малого інноваційного підприємництва у приоритетних для регіону галузях та сферах;
  
• кластеризація, що має ініціюватися, перш за все, бізнес-асоціаціями та місцевою владою;
  
• оптимізація структури фахівців, що випускаються установами вищої та професійно-технічної освіти, а також підвищення інноваційної складової освітніх програм;
  
• вжиття системних заходів щодо підвищення інноваційної культури суспільства.
  

З метою формування високої інноваційної культури суспільства мають бути вжиті заходи із посилення відкритості та доступності для пересічного громадянина та підприємця інформаційного середовища. Серед таких заходів можна запропонувати проведення інвестиційно-інноваційних форумів, до яких залучатимуться представники бізнесових та наукових кіл; запровадження у Міністерстві економіки АР Крим телефону «гарячої лінії» з питань інновацій; покращення якості консультативної допомоги, що надається органами державної та регіональної влади підприємцям, зокрема під час підготовки документації для отримання фінансування або організаційно-правового оформлення проекту; відновлення діяльності центру науково-технічної і економічної інформації.

Одним із наслідків кластеризації має стати формування системи колективного маркетингу інноваційних ідей та продуктів. Кластер, що представляє собою мережу формальних та неформальних зв'язків між підприємствами, установами та особами, формує найбільш сприятливе середовище для просування певного продукту чи ідеї на регіональному та національному ринках. Велике значення має факт моральної підтримки іншими учасниками кластеру. У подальшому потужні кластери визначатимуть структуру та формуватимуть вимоги щодо якості знань та вмінь випускників вищих та професій но-технічних закладів. Саме таким чином можна активізувати механізми ринкового саморегулювання в сфері інновацій.


Висновки до розділу 4.

Таким чином, значний вплив на подальший розвиток регіональних інноваційних процесів та подолання негативних тенденцій у їх розвитку відіграватиме підвищення ролі регіональної влади у формуванні відкритого інформаційного середовища, розвитку інфраструктури інноваційного підприємництва та удосконалення системи моніторингу стану реалізації інноваційних проектів й інноваційного потенціалу регіону в цілому. Мають бути вжити заходи щодо посилення координації діяльності органів регіонального управління зокрема шляхом відновлення діяльності Комісії з науково-технічного прогресу та інноваційного розвитку при Раді міністрів АР Крим або віднесення функцій цієї комісії до компетенції Ради з сприяння залученню інвестицій при Раді міністрів АР Крим. Слід підвищити вимоги щодо якості техніко-економічного обґрунтування та експертизи інноваційних проектів, яким надається фінансування з республіканського бюджету, щодо відповідності пріоритетним напрямкам інноваційної діяльності АР Крим. Слід переглянути заходи, що вживаються регіональною владою із активізації малого та середнього підприємництва. Так, наприклад, слід розглянути можливість надання податкових пільг щодо місцевих податків та зборів підприємця, що інвестують кошти у інноваційні виробництва. В цілому, перегляду потребує система принципів та методологічних засад формування регіональних програм соціально-економічного та інноваційного розвитку.