Geum.ru

Київський національний університет внутрішніх справ

Вид материалаДокументы

Содержание


3.2. Спеціально-кримінологічні заходи запобігання злочинам проти довкілля
Висновки до розділу 3
Подобный материал:
1   2   3   4   5   6   7   8   9   10   11

3.2. Спеціально-кримінологічні заходи запобігання злочинам проти довкілля



Спеціально-кримінологічні заходи запобігання злочинам проти довкілля становлять системну діяльність, спрямовану на недопущення вчинення окремих злочинів і профілактику злочинності в цілому.

Відповідно до Закону України “Про охорону навколишнього природного середовища” (ст.ст. 10, 16), обов’язки по проведенню природоохоронних заходів покладаються на всі державні органи та громадські організації [2].

Спеціально-кримінологічне запобігання цілеспрямовано здійснюється державними органами та громадськими організаціями, які поряд з іншими функціями спеціально призначені для запобігання екологічних та інших пов’язаних з ними правопорушеннями. Здійснення цієї діяльності потребує застосування спеціальних методів і засобів, а також особливих професійних знань еколого-правового характеру.

Розглядаючи систему суб’єктів спеціально-кримінологічного запобігання злочинам проти довкілля, залежно від змісту функцій, можливо, на нашу думку, виділити чотири групи суб’єктів: судові, правоохоронні, контролюючі та громадські.

Вырезано. Для заказа доставки полной версии работы воспользуйтесь поиском на сайте ser.com/search.phpl

На нашу думку, підрозділи екологічної міліції необхідно створювати в системі міліції громадської безпеки, адже охорона громадського порядку й громадської безпеки нерозривно переплітається з охороною навколишнього середовища і забезпеченням екологічної безпеки. Діяльність екологічної міліції в системі міліції громадської безпеки повинна полягати у повсякденній роботі в галузі охорони оточуючого середовища й забезпечення екологічної безпеки – контролі за санітарним очищенням території (дільниці) населеного пункту, встановленні фактів і джерел забруднення, випадків порушення правил утримання зелених насаджень тощо; участі у виявленні та припиненні екологічних правопорушень; взаємодії з іншими підрозділами у розкритті злочинів проти довкілля. Подібна практика вже існує та дає позитивні результати в Російській Федерації на рівні деяких областей та міст, зокрема в Москві [78, с. 42-43].

62 Генеральна Асамблея Інтерполу в резолюції, прийнятій у 1993 році, рекомендувала державам – членам цієї організації сприяти створенню у своїх країнах спеціального поліцейського підрозділу, який, взаємодіючи з іншими правоохоронними органами, займалося б правозастосовчою діяльністю, розслідуванням злочинів в екологічній сфері [144, с.530].

Для підготовки співробітників екологічної міліції доцільно створити відповідні факультети в закладах освіти МВС або впровадити додаткову спеціалізацію на факультетах громадської безпеки, адже існуючий рівень підготовки працівників ОВС у сфері розкриття або розслідування злочинів проти довкілля є вкрай низьким, що зумовлюється відсутністю не лише практичних навичок, а й навіть теоретичних знань, адже в навчальних закладах системи МВС при вивченні таких дисциплін, як криміналістика, оперативно-розшукова діяльність тощо питання боротьби з екологічними злочинами практично (або взагалі) не розглядаються.

Значні труднощі при розслідуванні кримінальної справи виникають при призначенні судово-екологічної експертизи, адже в експертних підрозділах міністерства юстиції та МВС відсутні експерти-екологи, а висновки фахівців, до яких вимушені звертатись слідчі (викладачі хімії, біології навчальних закладів, наукові співробітники НДІ), нерідко судами визначаються неспроможними [123, с.103-104]. Очевидно, необхідна підготовка відповідних експертів-криміналістів у навчальних закладах.

На регіональному рівні перспективним є, на наш погляд, створення підрозділів екологічної міліції в складі місцевої міліції, організаційно-правові основи діяльності якої закладені Указом Президента України “Про утворенням місцевої міліції” [30] та законом “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо місцевої міліції” [9]. Природоохоронна діяльність місцевої міліції повинна полягати у запобіганні, виявленні та припиненні екологічних правопорушень, а також здійсненні дізнання та проведенні досудової підготовки матеріалів за протокольною формою за значною частиною статей КК екологічного характеру.

Отже, утворенням підрозділів екологічної міліції як у складі міліції громадської безпеки, так і на регіональному рівні в складі місцевої міліції завершилося б формування системи екологічної юстиції, яка крім екологічної міліції включала б природоохоронну прокуратуру, екологічні суди та органи екологічного контролю.

Враховуючи той факт, що злочини проти довкілля становлять безпосередню та реальну загрозу національній безпеці держави й суспільства, на органи безпеки в межах їх компетенції також покладаються обов’язки з виявлення, попередження та припинення діянь, що посягають на екологічні інтереси суспільства та являють собою соціальну та екологічну небезпеку. На думку аналітиків спецслужб, якість довкілля, раціональне використання біологічних і мінеральних природних ресурсів стають факторами державної безпеки. Погіршення екологічної обстановки починає прогресувати та перетворюється на негативний фактор у процесах соціально-економічного розвитку. Наявний опосередкований, а в ряді випадків прямий зв’язок між екологічними кризовими ситуаціями та розвитком на їх основі економічних, соціальних, міжнаціональних і територіальних конфліктів. У перспективі прогнозують довготривалу залежність між погіршенням стану довкілля, виснаженням природних ресурсів і некерованими міграційними процесами, ескалацією насильства у широких масштабах, зростанням кількості екологічних правопорушень [86, с.111].

Вырезано. Для заказа доставки полной версии работы воспользуйтесь поиском на сайте ser.com/search.phpl

На відміну від Мінприроди запобіжні функції інших контролюючих органів у сфері охорони довкілля обмежуються одним із напрямків – у галузі дотримання законодавства про охорону та використання лісів, землі, надр, вод, тваринного та рослинного світу, атмосферного повітря, природно-заповідного фонду, забезпечення санітарного та епідеміологічного благополуччя населення тощо.

Запобіжна діяльність органів Державного комітету лісового господарства України здійснюється у трьох основних напрямках:

1) захист лісів від пожеж;

2) охорона лісових смуг і лісів від незаконних порубок та пошкоджень;

3) охорона об’єктів фауни України.

Проблема охорони лісів від пожеж – одна з найбільш складних, які вирішуються спільно з органами державного пожежного нагляду працівниками лісового господарства всієї України, особливо східних і південних її областей, де внаслідок масштабних робіт з лісорозведення за останні 40 років на сотнях тисяч гектарів створені штучні насадження хвойних порід. Значне підвищення пожежної небезпеки в лісах зумовлюється стрімким зростанням відвідуваності населенням лісових масивів. За даними офіційного веб-сайту Держкомлісгоспу, в Україні щорічно виникає близько 3000 випадків лісових пожеж на площі понад 3000 га. Найбільш пожежонебезпечними є Луганська, Херсонська, Донецька, Дніпропетровська, Миколаївська області та АР Крим, на які припадає 55% випадків і 74% площі лісових пожеж. Виявлення і гасіння лісових пожеж в системі Держкомлісгоспу здійснює спеціалізована наземна служба в складі 226 лісових пожежних станцій, які мають 450 пожежних автомобілів, 40 одиниць іншої техніки, 3,5 тисячі радіостанцій, 450 спостережних веж тощо. Для своєчасного виявлення та гасіння лісових пожеж функціонує підпорядкована Держкомлісгоспу України Українська державна база авіаційної охорони лісів у складі 15 авіавідділень і груп пожежних десантників.

Охорона об’єктів фауни України, боротьба з проявами браконьєрства залишається одним з основних напрямків запобіжної діяльності органів лісової охорони. Так, якщо в 1991 році було виявлено 4,6 тисяч випадків порушень правил полювання, то 2002 році – 6,9 тисяч, з них 4,2 тисячі випадків виявили працівники системи Держкомлісгоспу. У 2002 році до адміністративної відповідальності за браконьєрство притягнуто 5,5 тис. осіб, до кримінальної – 67, з браконьєрів стягнено 215 тис. грн. штрафів і збитків, конфісковано 547 одиниць гладкоствольної та 7 одиниць нарізної зброї.

Органи Державного комітету по земельних ресурсах здійснюють державний контроль за використанням та охороною земель. Як свідчать статистичні відомості, наведені у підрозділі 2.1 дослідження, кількість злочинів, пов’язаних із забрудненням, псуванням та безгосподарським використанням земель (статті 239 та 254 КК) має стійку тенденцію до зростання. Стійкий характер має динаміка притягнення винних до відповідальності за адміністративні правопорушення у сфері охорони земель, об’єктивна сторона яких, за виключенням наслідків, зазначеним у диспозиціях статей 239, 254 КК, аналогічна зазначеним кримінально-правовим нормам. Аналіз статистичних відомостей Держкомстату України щодо виявлення та розгляду правопорушень за ст. 52 КУпАП “Псування та забруднення сільськогосподарських та інших земель” та ст. 53 КУпАП “Порушення правил використання земель”, які наводяться у додатку Т, дозволяє зробити висновок про незначну частину (0,1-0,2 % від кількості розглянутих правопорушень) матеріалів, які направлялись органами земельного нагляду прокурору, органам досудового слідства або дізнання для прийняття рішення щодо притягнення винних осіб до кримінальної відповідальності. Вказані цифри разом із незначною кількістю порушених кримінальних справ даної категорії, а також наявний стан земельних ресурсів у країні свідчать, на наш погляд, про фактичну підміну кримінальної відповідальності адміністративною та значну латентність злочинів даної категорії.

Вырезано. Для заказа доставки полной версии работы воспользуйтесь поиском на сайте ser.com/search.phpl

З метою упорядкування запобіжної діяльності в Причорноморському регіоні, надання їй цілеспрямованості та забезпечення комплексного підходу до вирішення завдань виявлення та нейтралізації факторів, які обумовлюють існування екологічної злочинності, автором пропонується проведення запобіжних заходів відповідно до проекту Комплексної цільової регіональної програми профілактики екологічних правопорушень і злочинів на період 2006-2010 років, проект якого наводиться у додатку Х.


Висновки до розділу 3


У розділі автором розглянуті питання, що стосуються основних напрямків та проблемних питань запобігання злочинам проти довкілля. На підставі аналізу позицій науковців запропоновано для визначення діяльності, спрямованої на превенцію злочинних посягань у сфері екології, застосовувати термін “запобігання злочинам проти довкілля”, під яким розуміти систему заходів, які полягають у виявленні та усуненні факторів, що обумовлюють вчинення злочинів проти довкілля, та недопущенні окремих конкретних злочинів.

Аналіз запобіжної діяльність у сфері охорони довкілля дозволив виділити такі її специфічні ознаки:

1. Комплексність, яка знаходить свій вираз у двох формах:
  • множинності суб’єктів попередження, а саме природоохоронних, контролюючих, судових та правоохоронних органів, координована діяльність яких спрямована на охорону екологічного правопорядку;
  • різноманітності заходів, спрямованих на досягнення цілей запобігання злочинам проти довкілля.

2. Тісний взаємозв’язок регіонального та загальнодержавного аспекту цієї діяльності.

3. Значні можливості успішного застосування заходів загально-соціального характеру для запобігання злочинам проти довкілля.

За методами запобіжного впливу автором розрізняються загальносоціальні та спеціально-кримінологічні заходи запобігання, розгляду яких присвячені підрозділи 3.1 та 3.2 відповідно.

Вырезано. Для заказа доставки полной версии работы воспользуйтесь поиском на сайте ser.com/search.phpl

Проведене дослідження дає підстави для однозначного висновку про необхідність реформування наявної системи запобігання екологічним правопорушенням і злочинам, активного залучення до цієї діяльності громадських екологічних рухів. Вагомим кроком на шляху до створення ефективної системи запобігання злочинам проти довкілля, на думку автора, повинно стати створення системи екологічної юстиції, яка б включала екологічні (спеціалізовані) суди, природоохоронні прокуратури, підрозділи екологічної міліції та органи екологічного контролю. Зважаючи на особливий статус прокуратури, специфіку її наглядових функцій у сфері охорони навколишнього середовища, що вимагає постійної взаємодії як з правоохоронними органами, так і з органами екологічного контролю, наявність у складі органів прокуратури спеціалізованих природоохоронних підрозділів дає, на нашу думку, підстави для визначення природоохоронних прокуратур як базового органу в системі екологічної юстиції, до завдань якого, крім нагляду за додержанням законодавства про охорону навколишнього природного середовища та розслідування кримінальних справ, входили б взаємодія з судовими органами та координація дій інших органів, які входять до цієї системи.