Geum.ru

Київський національний університет внутрішніх справ

Вид материалаДокументы
Подобный материал:
1   2   3   4   5   6   7   8   9   10   11

ВИСНОВКИ



Необхідність ефективної протидії злочинам проти довкілля вимагає проведення наукових досліджень, які ґрунтуються на об’єктивній емпіричній та аналітичній основі, вивченні чинного законодавства України і практики його реалізації.

З урахуванням зазначених вимог у дисертації було досліджено стан екологічної злочинності в України та її Причорноморського регіоні, визначено її найбільш суттєві детермінанти, досліджено та оцінено ефективність запобіжної діяльності державних і громадських органів.

На цій основі автором сформульовано теоретичні висновки, розроблені пропозиції та практичні рекомендації, визначено на майбутнє основні напрямки роботи над проблемою та шляхи її вирішення. Основні з них такі:

1. На основі аналізу сучасного стану природних складових довкілля регіону визначені найбільш суттєві екологічні проблеми Причорноморського регіону: забруднення водних ресурсів басейнів річок Інгулець, Дніпро, Південний Буг, Дністер і Дунай та прилеглих територій, якому сприяє технічний стан систем каналізації та водопостачання; надмірна розораність земель регіону, що призводить до зменшення продуктивності сільськогосподарських угідь, деградації земель внаслідок водної та вітрової ерозії, вторинного засолення та осолонцювання; прогресуюче підтоплення земель; утворення, зберігання, утилізація та знешкодження токсичних відходів, перезатарення непридатних отрутохімікатів; скорочення площі зелених насаджень, руйнація системи полезахисних лісосмуг внаслідок їх незаконного вирубування й недостатнього поновлення; неналежний рівень відтворення та раціонального використання тваринного світу; невідповідність рекреаційного потенціалу регіону типу його функціонального використання; невирішеність проблеми переробки побутових відходів; об’єктивна залежність між незадовільною якістю елементів довкілля (вода, повітря) та здоров’ям населення, що проявляється у постійній тенденції щодо погіршення здоров’я серед усіх вікових категорій населення регіону, низькій народжуваності, зростання смертності, зниженні загальної чисельності населення в усіх областях регіону.

2. Зважаючи на те, що структура та порядок розташування розділів Особливої частини Кримінального кодексу є певним відображенням ієрархії соціальних цінностей, пропонується розмістити в Особливій частині розділ “Злочини проти довкілля” четвертим.

3. Виходячи з критеріїв декриміналізації та практики застосування кримінально-правової норми, що встановлює відповідальність за проведення вибухових робіт з порушенням правил охорони рибних запасів (ст.250 КК України), пропонується декриміналізувати це діяння та створити аналогічну, без змін у диспозиції, адміністративно-правову норму й доповнити нею главу 7 КУпАП “Адміністративні правопорушення в галузі охорони природи, використання природних ресурсів, охорони пам’яток історії та культури”.

4. Залежно від безпосереднього об’єкту злочинного посягання пропонується така класифікація злочинів проти довкілля:

1) злочини, що посягають на навколишнє природне середовище в цілому та конституційні права громадян на безпечне довкілля (статі 236-238 та 253);

2) злочини, що посягають на окремі елементи чи об’єкти довкілля.

Залежно від виду природного об’єкта, на який спрямоване злочинне посягання, доцільно поділити всі злочини, що належать до другої групи, на сім підгруп:
  • злочини проти довкілля у сфері охорони земель (ст.ст.239, 254 КК);
  • злочини проти довкілля у сфері охорони надр (ст. 240 КК);
  • злочини проти довкілля у сфері охорони вод (ст.ст. 242, 243 КК);
  • злочини проти довкілля у сфері охорони атмосферного повітря (ст. 241 КК);
  • злочини проти довкілля у сфері охорони тваринного світу (ст.ст. 248, 249, 250, 251 КК);
  • злочини проти довкілля у сфері охорони рослинного світу (ст.ст. 245, 246, 247 КК, а також ст. 249 КК – в частині незаконного добування промислових водних рослин і водоростей);
  • злочини проти довкілля у сфері охорони природних територій та об’єктів особливої охорони (ст.ст. 244, 252 КК).

5. Запропоновано доповнити розділ КК «Злочини проти довкілля» статтею, що мала б загальний характер і встановлювала відповідальність за забруднення відходами довкілля, а також статтями, що встановлюють відповідальність за порушення правил ядерної та радіаційної безпеки та правил поводження з біологічними агентами чи токсинами.

6. З метою конкретизації понять “екологічне забруднення”, “істотне погіршення екологічної обстановки”, “небезпека для людини, довкілля” та інших пропонується зафіксувати в примітці до статті КК України або загальних положеннях розділу роз’яснення Верховного суду України, яке саме з перевищень критеріїв забруднення в об’єктах довкілля повинно тягти за собою кримінальну відповідальність.

7. Зважаючи на невідповідність тексту диспозиції ст. 246 КК лісовому законодавству, до якого ця стаття відсилає, доповнити диспозицію ст. 246 КК словами “а також пошкодження до ступеня припинення росту”.

8. З метою єдності у підходах до розуміння об’єктивної сторони злочину, передбаченого статтею 249 КК “Незаконне зайняття рибним, звіриним або іншим водним добувним промислом”, доцільно змінити назву та диспозицію ст. 249 КК на “ Незаконне добування водних тварин та рослин”.

9. З метою вирішення проблеми невизначеності, що стосується оцінки шкоди, заподіяної внаслідок вчинення злочинів проти довкілля, доповнити статті 246, 248, 249 примітками, які б встановлювали чіткі кількісні критерії поняття “істотна шкода”.

10. З метою більш ефективної боротьби з груповими проявами вчинення злочинів, передбачених статтями 246 та 249 КК, пропонується доповнити диспозиції цих статей такою кваліфікуючою ознакою, як “вчинення злочину групою осіб”.

11. Запропоновано визначення екологічної злочинності як соціально-правового явища, яке створює небезпеку біологічним основам існування людства та складається із сукупності передбачених кримінальним законом діянь, що вчинені за певний час на визначеній території, у визначеному регіоні або країні в цілому, та посягають на навколишнє природне середовище чи його окремі об’єкти (землі, надра, атмосферне повітря, води, континентальний шельф, ліси, об’єкти природно-заповідного фонду, флори і фауни тощо), а також конституційні екологічні права громадян.

12. В Україні загалом та у Причорноморському регіоні зокрема найчастіше виявляються злочини, пов’язані із незаконним заволодінням природними ресурсами (93,4 % в Україні, 94 % в регіоні), що пояснюється недостатнім професіоналізмом слідчих, складнощами у проведенні дорогих експертиз, закріпленні доказів і, як наслідок, слабкою судовою перспективою кримінальних справ про злочинне забруднення довкілля.

13. Відмінності у структурі злочинності України та Причорноморського регіону пояснюється природно-географічними особливостями лісодефіцитного, але багатого на водні об’єкти регіону, а також просторовим розселенням і концентрацією населення, близько 70 % якого мешкає у приморській зоні.

14. Характерними соціально-демографічними ознаками осіб, які вчиняють злочини проти довкілля, є такі: це особи чоловічої статі віком від 18 до 39 років, які мають загальну середню, професійно-технічну, початкову загальну або взагалі не мають освіти, більшість з них є працездатними, які не працюють і не навчаються, та безробітними

15. Залежно від мотивації, соціального статусу та стійкості злочинної поведінки подано типологію осіб, які займаються незаконним зайняттям рибним, звіриним або іншим водним добувним промислом.

16. Враховуючи значну поширеність та латентність злочинів проти довкілля, практику притягнення виявлених осіб до кримінальної відповідальності та призначення їм покарання, ймовірність понести реальне покарання за вчинення злочинів проти довкілля є мізерною, принцип невідворотності відповідальності не забезпечується, наявна безкарність провокує на вчинення нових злочинів.

17. Проведена автором оцінка розмірів латентності незаконного рибного промислу на території Херсонської області дала можливість визначити, що лише один раз рибалка перевіряється рибінспекцією в середньому за 200 виходів, а отже відсоток виявлення порушень правил рибальства не може бути більшим за 0,5 %.

18. Автором висловлено думку, що, виходячи з характеру та змісту детермінуючих чинників, вони можуть бути згруповані в такі блоки: соціально-економічного, природно-географічного, нормативно-правового, організаційно-управлінського характеру, фактори, які обумовлюють низький рівень екологічної правосвідомості громадян і пов’язані з недоліками правозастосовчої діяльності контролюючих та правоохоронних органів. Найбільш суттєвими з них є: спрацювання обладнання та машин у вітчизняній промисловості; структурна деформація господарства з домінуванням сировинно–видобувного та ресурсоємкого виробництва; відсутність реальних важелів економічного стимулювання екологічно безпечної діяльності; негативні традиції природокористування; зниження рівня життя громадян, яке супроводжується безробіттям, невиплатою зарплати, позбавленням соціальних пільг; недоліки існуючого механізму державного контролю в галузі охорони довкілля; корумпованість окремих працівників органів екологічного контролю.

19. Сформульовано специфічні ознаки запобіжної діяльності у сфері охорони довкілля, а саме комплексність, яка знаходить свій вираз у множинності суб’єктів запобігання та різноманітності запобіжних заходів; тісний взаємозв’язок регіонального та загальнодержавного аспекту цієї діяльності; значні можливості успішного застосування заходів загально соціального характеру для запобігання злочинам проти довкілля.

20. Залежно від характеру та спрямованості класифіковано загальносоціальні заходи у сфері охорони довкілля – морально-виховні; інформаційні; економічні; технічні; соціальні; правові.

21. З урахуванням специфіки регіональних соціально-економічних, еколого-географічних, організаційно-управлінських та інших факторів найбільш перспективними запобіжними заходами в Причорноморському регіоні України є: розробка та створення ефективної системи безперервної екологічної освіти шляхом прийняття та реалізації регіональної цільової програми “Екологічна освіта та виховання населення на 2006–2010 роки”; створення для інформування населення про стан довкілля автоматизованої інформаційно-аналітичної системи забезпечення доступу до екологічної інформації; підвищення ефективності функціонування державної системи моніторингу довкілля в регіоні; стимулювання переходу підприємств на більш сучасні технологічні процеси, що забезпечують зменшення відходів та їх максимальну утилізацію, налагодження системи по здійсненню сортування відходів та залучення підприємств–переробників, створення та експлуатацію високоефективних очисних споруд; стимулювання розвитку визначених на підставі проведеної науково обґрунтованої комплексної оцінки регіону депресивних територій шляхом запровадження особливих механізмів соціальної, бюджетної, податкової, цінової, грошово-кредитної, інноваційної та інвестиційної політики щодо таких територій.

22. Окреслено систему суб’єктів спеціально-кримінологічного запобігання злочинам проти довкілля; залежно від змісту функцій здійснено їх класифікацію на судові, правоохоронні, контролюючі та громадські органи.

23. Виходячи з того, що вплив на криміногенні фактори, що зумовлюють існування екологічної злочинності, має бути системним, а діяльність всіх суб’єктів запобігання – скоординованою, запропоновано створення та впровадження системи екологічної юстиції, яка б включала екологічні (спеціалізовані) суди, природоохоронні прокуратури, підрозділи екологічної міліції (у тому числі місцевої та відомчої) та органи екологічного контролю.

24. Особливий статус прокуратури, специфіка її наглядових функцій у сфері охорони навколишнього середовища та наявність у її структурі спеціалізованих природоохоронних підрозділів дає підстави для визначення природоохоронних прокуратур як базового органу у системі екологічної юстиції, до завдань якого, крім нагляду за додержанням законодавства про охорону довкілля та розслідування кримінальних справ, входили б взаємодія з судовими органами та координація дій інших органів цієї системи.

25. З метою упорядкування запобіжної діяльності в Причорноморському регіоні, надання їй цілеспрямованості та забезпечення комплексного підходу до вирішення завдань виявлення та нейтралізації факторів, що зумовлюють існування екологічної злочинності, автором пропонується проведення запобіжних заходів відповідно до проекту Комплексної цільової регіональної програми профілактики екологічних правопорушень та злочинів на період 2006-2010 років.