Geum.ru

Київський національний університет внутрішніх справ

Вид материалаДокументы

Содержание


Розділ 2Стан злочинності у сфері охорони довкілля
2.1.1 Кримінологічна характеристика екологічної злочинності в Україні
Таблиця 2.7 Питома вага незаконного зайняття рибним, звіриним або іншим
Таблиця 2.8 Співвідношення кількості аварійних забруднень та порушених справ
Подобный материал:
1   2   3   4   5   6   7   8   9   10   11

Розділ 2
Стан злочинності у сфері охорони довкілля




2.1. Кримінологічна характеристика злочинів проти навколишнього природного середовища та осіб, що їх вчиняють




2.1.1 Кримінологічна характеристика екологічної злочинності в Україні


Розглянувши у попередньому розділі загальну характеристику злочинів проти довкілля, слід сформулювати визначення екологічної злочинності та її ознаки. Аналіз існуючих у кримінологічній літературі визначень екологічної злочинності [111, с. 79; 141, с. 437; 144, с. 515; 180, с. 133], а також сучасних тенденцій, що виявляються у зміні спрямованості, якісного прояву та небезпечності для всього людства екологічної злочинності як явища, дозволив зробити висновок, що поряд з такими ознаками екологічної злочинності, як суспільна небезпечність, соціально-правовий та історично-мінливий характер, що притаманні й іншим видам злочинності, її ідентифікуючими ознаками повинні бути створення реальної загрози біологічним основам існування людства та екологічна спрямованість злочинів, які її утворюють (тобто заподіяння шкоди довкіллю, що знаходить своє вираження у погіршенні показників якості, цілісності, взаємозв’язків та інших об’єктивних параметрів природних явищ, ресурсів, середовища у цілому – в межах, в яких вони потрапляють в сферу кримінально-правового регулювання та при цьому зазнають негативного впливу злочинної поведінки).

Отже, відмінність екологічної злочинності від інших видів злочинності обумовлена наявністю особливого об’єкта посягання. У деяких наукових джерелах екологічна злочинність розглядається як складова частина економічної злочинності [147, с. 245; 172, с. 80].

Дійсно, природні об’єкти характеризуються поєднанням як ознак власності, так і екологічних ознак. Охороняючи навколишнє середовище, держава та суспільство захищають і право власності, але ж такий збіг інтересів не має абсолютного значення. Тому намагання розглянути злочини проти довкілля як різновид економічних не дозволяє виділити специфіку цих злочинів, робить акцент на матеріально-грошових відношеннях, а це в свою чергу нам бачиться не зовсім правильним.

У сучасній кримінологічній літературі наводяться різні визначення екологічної злочинності. Розуміючи певну умовність та неповність визначення даного виду злочинності, ми вважаємо, що його можливо сформулювати таким чином: це соціально-правове явище, яке створює небезпеку біологічним основам існування людства та складається із сукупності передбачених кримінальним законом діянь, що вчинені за певний час на визначеній території, у визначеному регіоні або країні в цілому, та посягають на навколишнє природне середовище чи його окремі об’єкти (землі, надра, атмосферне повітря, води, континентальний шельф, ліси, об’єкти природно-заповідного фонду, флори і фауни тощо), а також конституційні екологічні права громадян.

Хоча переважну більшість злочинів проти довкілля становлять злочини невеликої та середньої тяжкості, за масштабами та наслідками злочини проти навколишнього природного середовища є не менш небезпечними для суспільства, ніж інші. Так, наявними наслідками злочинності в цій сфері є кризовий стан довкілля в Україні в цілому і Причорноморському регіоні зокрема та його вплив на здоров’я людей, окремим аспектам якого була приділена увага у підрозділі 1.1 нашого дослідження.

Вырезано. Для заказа доставки полной версии работы воспользуйтесь поиском на сайте ser.com/search.phpl

Ряд статей КК екологічного характеру не діє або застосовується дуже рідко. Так, жодного разу продовж дослідженого періоду не порушувались кримінальні справи за статтями 237 “Невжиття заходів щодо ліквідації наслідків екологічного забруднення” та 244 “Порушення законодавства про континентальний шельф України”. Одиничні випадки реєстрації таких злочинів, як “Приховування або перекручення відомостей про екологічний стан або захворюваність населення” – 1, “Забруднення моря” – 4, “Проведення вибухових робіт з порушенням правил охорони рибних запасів” – 2, “Проектування чи експлуатація споруд без систем захисту довкілля” – 2.

Кількість зареєстрованих злочинів проти довкілля в України, їх структура та динаміка протягом 1998-2004 років наведена у додатку В.1.

Особливу небезпеку для довкілля та населення України становить екологічна контрабанда. Розвинені країни, впроваджуючи у себе новітні технології, збувають на ринок України застаріле, екологічно недосконале обладнання, неякісні продукти харчування, шкідливі відходи виробництва. Тобто влаштовують власний бізнес без огляду на екологічні норми і небезпечні наслідки. За офіційними статистичними даними, тільки “за період 2000 року через територію України здійснено 764 транскордонних перевезення відходів, із яких: 345 – експортних, 355 – імпортних, 64 – транзитних… Через порушення вимог природоохоронного законодавства та норм і правил екологічної безпеки, було затримано 1189 вантажів. Номенклатура затриманих вантажів налічує понад 40 найменувань, це зокрема відходи, отруйні речовини, фарби, біологічні добавки, зношений одяг тощо… В пунктах пропуску через державний кордон до адміністративної відповідальності притягнуто 5544 особи… Зокрема за порушення правил транспортування токсичних хімічних речовин та промислових і побутових відходів при ввезенні в Україну до адміністративної відповідальності притягнуто 130 осіб” [185, с. 55, 121].

Також набуває розповсюдження незаконне вивезення з України стратегічно важливих ресурсів і рідких видів флори та фауни, що тягне виснаження й деградацію навколишнього середовища України. Кількість правопорушень зареєстрованих за ст. 88 КУпАП “Незаконне вивезення з України і ввезення на її територію об’єктів тваринного і рослинного світу”, щороку стрімко зростає. Так, у 1998 році зареєстровано 20 правопорушень, у 1999 – 24, у 2000 – 143, у 2001 – 429, у 2002 – 1228, у 2003 – 1872, у 2004 - 355.

Діяльність правоохоронних органів з виявлення злочинів проти довкілля, притягнення винних до відповідальності та засудження за період з 1998 по 2004 роки ілюструє рис. 2.1.

Рис. 2.1

Співвідношення зареєстрованих злочинів проти довкілля, виявлених осіб, що вчинили злочини, та засуджених за вчинення злочинів проти довкілля в Україні у 1998-2004 роках

(за даними Департаменту інформаційних технологій МВС,

Міністерства юстиції та Державної судової адміністрації України)



У 2004 році в Україні до кримінальної відповідальності за вчинення злочинів проти довкілля притягнуто 1276 осіб, звільнено від кримінальної відповідальності 76 осіб. Усього виявлено 1352 особи, що вчинили злочини проти довкілля, які характеризуються таким чином: особи у віці від 18 до 24 років – 21,7 %, 25-28 років – 13 %, 29-39 років – 28,5 %, 40-49 років – 22 %, 50-59 років – 9,4 %, 60 років і більше – 3,5 %. Частка неповнолітніх, на відміну від інших видів злочинності, є невеликою – менше 2 %. Як видно з наведених показників, переважна більшість злочинів проти довкілля (85 %) вчиняється зрілими у віковому відношенні особами.

Незначною є частка жінок – 3 %. Освітній рівень осіб, що вчиняли злочини проти довкілля, характеризується таким чином: частка осіб, які мають вищу освіту, є незначною – 6,6 %, більшість має загальну середню, професійно-технічну, початкову загальну або взагалі не має освіти – 93,4 %.

Вырезано. Для заказа доставки полной версии работы воспользуйтесь поиском на сайте ser.com/search.phpl

Отже, для кваліфікації діяння як злочину необхідно було встановити розмір шкоди у різні роки для різних груп лісів від 3750 до 49000 грн. Зрозуміло, що така занадто висока межа диференціації адміністративної та кримінальної відповідальності значно ускладнювала застосування ст. 160 КК, адже практично дуже важко задокументувати незаконну порубку у такій великій кількості (як правило, правопорушники якщо і вирубують ліс у такій кількості, то частинами). З набуттям чинності ст. 246 КК 2001 р., де кримінальна відповідальність пов’язується із завданням істотної шкоди (що є категорією оціночною), межа віднесення незаконної порубки до злочину значно знизилась, що і пояснює зростання реєстрації злочинів за ст. 246 КК.

Значно виросла останнім часом кількість порушених кримінальних справ за ст. 240 “Порушення правил охорони надр”. Якщо за період 1998-2002 років всього в регіоні було порушено 6 кримінальних справ за вчинення цього злочину, то в 2003 – 10, а в 2004 – 21. Більшість злочинів даного виду виявляється в Херсонській області: у 2003 – 9, 2004 – 17. Аналіз вивчених кримінальних справ цієї категорії дозволяє зробити висновок, що більшість з них порушувалась за фактами незаконного (тобто без спеціального дозволу) використання підземних вод для задоволення господарсько-побутових потреб, а також потреб населення та громадських установ. Обвинуваченими у справах проходили керівники та посадові особи сільських комунальних господарств та державних установ. Також були виявлені злочини, пов’язані з незаконним добуванням та подальшою реалізацією піску керівниками приватних підприємств. Як правило, справи даної категорії закриваються на стадії досудового розслідування. Як видно з додатку К, за порушення правил охорони надр у 2003-2004 роках у регіоні засуджено лише дві особи (обидві у Херсонській області).

Більше половини зареєстрованих злочинів складає незаконне зайняття рибним, звіриним або іншим водним добувним промислом, питома вага якого по регіону значно вища за загальнодержавний (24,8 %) та становила у 2004 році 53,2 %. Ця специфічна ознака пояснюється природно-географічними особливостями багатого на водні об’єкти Причорноморського регіону, а також просторовим розселенням та концентрацією населення, близько 70 % якого мешкає у приморській зоні регіону.

У таблиці 2.7 наводяться відомості щодо кількості порушених кримінальних справ за незаконне зайняття рибним, звіриним або іншим водним добувним промислом (через дріб вказана загальна кількість зареєстрованих злочинів проти довкілля в областях та регіоні), загалом порушених справ зазначеної категорії у регіоні, в Україні та розрахована питома вага незаконного зайняття рибним, звіриним або іншим водним добувним промислом у структурі екологічної злочинності:

Таблиця 2.7

Питома вага незаконного зайняття рибним, звіриним або іншим

водним добувним промислом в структурі екологічної злочинності

Причорноморського регіону України за період 1998-2004 років

(за даними Департаменту інформаційних технологій МВС України)

Кількість зареєстрованих злочинів
1998
1999
2000
2001
2002
2003
2004

Миколаївська область
81/94
66/72
110/112
126/134
66/75
47/68
19/48

Питома вага, %
86,2
91,7
98,2
94
88
70
39,6

Одеська область
66/78
68/78
77/84
92/97
40/47
41/82
60/98

Питома вага, %
84,6
87,2
91,7
94,8
85,1
50
61,2

Херсонська область
80/88
52/56
82/88
71/80
40/52
37/56
36/70

Питома вага, %
90,9
92,8
93,2
88,7
76,9
66
51,4

Причорномор­ський регіон, всього
227/

260
186/

206
269/

284
289/

311
146/

174
125/

206
115/

216

Питома вага, %
87,3
90,3
94,7
92,9
83,9
60,7
53,2

Україна, всього
1509/

1940
1307/

1657
1242/

1606
992/

1374
546/

1247
545/

1977
465/

1877

Питома вага, %
77,8
78,9
77,3
72,2
43,8
27,6
24,8

Як видно з наведених даних, період 1998-2001 років характеризується стабільно великою кількістю виявлених злочинів і високою питомою вагою злочинів даного виду у структурі екологічної злочинності – в середньому 90 %. Починаючи з 2002 року спостерігається стійка тенденція щодо зменшення абсолютних показників і частки незаконного зайняття рибним, звіриним або іншим водним добувним промислом у структурі екологічної злочинності. Порівняно з максимальною кількістю зареєстрованих злочинів за ст. 249 у 2001 році (289), у 2004 цей показник зменшився у 2,5 рази і становив 115. Відповідно зменшилась і питома вага цих злочинів з 94,7 % у 2000 році до 53,2 % у 2004.

Вырезано. Для заказа доставки полной версии работы воспользуйтесь поиском на сайте ser.com/search.phpl

Так, на думку голови Миколаївської обласної адміністрації О. Гаркуші, “До незаконного бізнесу причетні керівники структур, що мали б перешкоджати браконьєрству – начальник обласного управління Мінекобезпеки та керівник рибінспекції. В результаті їхньої діяльності державі та екології завдано значних збитків. Браконьєрство в області зі стихійного явища перетворилося на добре організований бізнес. Правоохоронці не раз затримували працівників рибінспекції та місцевого управління екобезпеки, коли ті брали хабарі від браконьєрів та рибгоспів. Неможливо, щоб про таке не знали керівники цих управлінь”(з матеріалів веб-сайту телевізійного каналу «1+1»).

До “професійних” браконьєрів слід віднести також осіб, які є працівниками рибодобувних організацій (юридичних осіб) і займаються незаконним виловом риби (з перевищенням лімітів, забороненими засобами, без записів у промислові журнали тощо). Наприклад, 19.04.2003 р. у м. Очакові Миколаївської області затримано 3 риболовецьких судна, під час огляду яких виявлено у великій кількості заборонену до вилову рибу породи осетрових, ікра, камбала, які добувались забороненими знаряддями лову (донними тралами) у період нересту. На риболовецькому судні “Лариса” знаходилось 47 севрюг, 3,7 кг осетрової ікри, 94 камбали, 66 катранів та 55 камбал-калканів; на риболовецькому судні “Лев” – 47 осетрів, 2,3 кг ікри, 135 шт. камбали-глоси, 39 камбал-калканів; риболовецькому судні “Надя” – 8 севрюг, 1 білуга та 28 катранів. За наслідками перевірки прокуратурою області порушені 3 кримінальні справи за ознаками злочинів, передбачених ч.2 ст. 249 та ч.2 ст. 364 КК [232, с. 88-89].

Поширені випадки вчинення злочинів особами зазначеної категорії під прикриттям “контрольного вилову” у наукових цілях. Так, у поданні Генеральної прокуратури України до Міністерства аграрної політики зазначається: “Незважаючи на збільшення кількості виявлених органами Головрибводу порушень, комплексне вирішення проблеми боротьби з незаконним промислом не забезпечується. Науковий вилов риби перетворився ще на один вид браконьєрського промислу. Начальник Азовспецдержрибінспекції С. та директор “АзПівденьНДРО” І. отримали хабара у сумі 50 тис. грн. від комерційної структури за видачу незаконних дозволів на проведення науково-дослідного лову. Більше того, дозволи на науковий лов видаються приватним підприємцям, які взагалі не мають відношення до досліджень тваринного світу. Зокрема, підприємець І. (Херсонська область), виконуючи програми “АзПівденьНДРО” та “ПівденьНДРО”, здійснював вилов бичка забороненими засобами (механізованою драгою) в обсягах, що перевищують квоту. Задокументовано факт незаконного вилову ПП І. 3800 кг. бичка та заподіяної шкоди рибному господарству на суму 9256,8 грн. [258, с. 6].

Також за аналогічний злочин притягнутий до кримінальної відповідальності мешканець м. Генічеська Херсонської області Р., капітан судна ЯХР-7880 “Шип”, на борту якого були виявлені 14,7 т. бичка. Перевіркою встановлено, що зазначена кількість виловленої риби у промисловий журнал не внесена та наявне перевищення квоти щодо бичка, встановленої управлінням “Південьрибвод” у 10 т. “для здійснення контрольного вилову” [257, с. 6].

“Професійні” злочинці у сфері незаконного рибного промислу, якщо не присікати їх злочинну діяльність своєчасно та рішуче, перетворюються на небезпечних злочинців зі стійкими антисуспільними поглядами, здатних вчинити й більш тяжкі злочини, зокрема й проти особи.

Так, у м. Генічеську 27-30.01.2001 р. півтора десятка браконьєрів та рибінспекторів, які пізніше були притягнути до відповідальності за ч. 3 ст. 152 та ч. 2 ст. 153 КК України, протягом трьох діб мордували та ґвалтували 28-річну місцеву мешканку Х. [236, с.17].

Судимість за незаконне зайняття рибним, звіриним або іншим водним добувним промислом у Причорноморському регіоні характеризується стабільно високою питомою вагою у структурі судимості за злочини проти довкілля та становила у 2004 році – 73,9 % (99 з 134 засуджених), що суттєво вище за аналогічний показник по Україні – 41,6 % (401 з 965 засуджених). Відомості щодо кількості осіб, засуджених за вчинення злочинів проти довкілля, у Причорноморському регіоні протягом 2001-2004 років наводяться у додатку К.

Вырезано. Для заказа доставки полной версии работы воспользуйтесь поиском на сайте ser.com/search.phpl

У той же час кількість аварійних забруднень об’єктів навколишнього природного середовища (зокрема і внаслідок техногенних аварій) в Україні явно не відповідає кількості порушених кримінальних справ. Як видно з таблиці 2.8, наслідки аварій, як правило, не отримують належної правової оцінки правоохоронних органів.

Таблиця 2.8

Співвідношення кількості аварійних забруднень та порушених справ

по забрудненню довкілля в Україні за період 1998-2002 років

(за даними Державного комітету статистики України -

форма № 1 – охорона природи)
1998
1999
2000
2001
2002

Всього: аварійних забруднень, порушених кримінальних справ по забрудненню атмосферного повітря, водних та земельних ресурсів
123/12
127/10
147/12
159/40
111/31

У т.ч.:

- забруднення атмосферного повітря
11/11*
16/10*
14/11*
8/5
10/1

- забруднення водних ресурсів
89/11*
75/10*
68/11*
96/3
56/6

- забруднення земельних ресурсів
23/**
36/**
56/**
44/-
34/24

* кількість порушених кримінальних справ щодо забруднення атмосферного повітря та водних ресурсів наводиться за ст. 228 КК 1960 р.;

** відповідна стаття в КК 1960 р. була відсутня.

Оцінити розміри латентності екологічної злочинності надзвичайно складно, зважаючи на суттєві відмінності окремих видів злочинів, що її утворюють, і в об’єктах посягання, і в способах, і категоріях осіб, що їх вчиняють. Враховуючи те, що, як було показано у пункті 2.1.2 дослідження, найбільш поширеними у регіоні є злочини, пов’язані з незаконним зайняттям рибним, звіриним або іншим водним добувним промислом, спробуємо оцінити конкретні розміри латентності цього виду браконьєрства. Аналізу стану латентності браконьєрства в різні роки приділяли увагу різні дослідники, які зазначали, що протягом багатьох років зберігається значний розрив між кількістю фактично вчинених кримінально-караних діянь даної категорії та реальним застосуванням відповідних кримінально-правових норм. Наприклад, Б.М. Звонков вважає, що співвідношення репресованих і виявлених випадків браконьєрства приблизно дорівнює 1:100 [113, с. 20]. А.А. Хашимов також відзначає, що кримінальна відповідальність застосовується у 0,84 % від кількості виявлених порушень рибоохоронного законодавства [243, с. 14]. Норвезькі кримінологи Н.Крісті, С.Ширбек та Ю.Анденес весною 1961 року опитали молодих чоловіків віком 21 рік у трьох районах з приводу вчинення 25 різних видів злочинів. Дослідники дійшли до висновку, що найбільш поширеними злочинами є незаконне заняття рибним, звіриним або іншим водним добувним промислом та незаконне полювання [252, с. 127].

Для оцінки розмірів латентності незаконного рибного промислу нами застосована методика, описана В.М.Раднаєвим [216, c. 159] та випробувана на території Херсонської області. Сутність метода полягає в опитуванні рибалок – членів Українського товариства мисливців та рибалок. У ході анонімного анкетування поряд з іншими питаннями з'ясовувалося, скільки років опитуваний займається риболовлею, скільки виходів у нього буває в середньому протягом року, чи були зустрічі з представниками органів рибоохорони або міліції, і якщо були, скільки разів він перевірявся на предмет заняття незаконним рибальством (Додаток Н).

Вырезано. Для заказа доставки полной версии работы воспользуйтесь поиском на сайте ser.com/search.phpl

Високу латентність злочинів, пов’язаних з посяганнями на навколишнє природне середовище, об’єктивно визначають декілька організаційних, правових, морально-психологічних та інших факторів, які пов’язані з наявними недоліками і нестабільністю екологічного законодавства, а також факторами організаційного-тактичного і матеріального характеру, які також тією чи іншою мірою впливають на високу латентність даного виду злочинності та одночасно стають причинами низької ефективності правозастосовчої практики в сфері охорони довкілля та факторами, що обумовлюють існування екологічної злочинності.

Подолання зазначених проблем та підвищення ефективності правоохоронної діяльності в галузі охорони довкілля можливе лише за умов здійснення комплексних заходів організаційно-управлінського та правового характеру, реальної, а не декларативної організації протидії злочинам і правопорушенням, які посягають на навколишнє природне середовище, на державному рівні.