Земельне та аграрне право
| Вид материала | Документы |
- Національна юридична академія України імені Ярослава Мудрого, 922.45kb.
- Аграрне право України, 114.91kb.
- Курс Аграрне та земельне право України Поняття аграрного права та його ознаки як галузі, 16.96kb.
- Аграрне, земельне та екологічне право п. Ф. Кулинич павло Федотович Кулинич, 207.47kb.
- О. В. Харитонов конспект лекцій з дисципліни "земельне право україни" (для студентів, 1807.04kb.
- Книга "Аграрне право України" 2-е видання, 13239.75kb.
- В.І. Петраш конспект лекцій з дисципліни «земельне право» (для студентів 3 курсу денної, 11.41kb.
- Список літератури №2011 Абрамов Н. А. Хозяйственно-процессуальное право Украины: Учеб, 389.46kb.
- Методичні рекомендації з дисципліни аграрне право для самостійної роботи студентів, 678.11kb.
- Тема Предмет аграрного права, 1851.91kb.
Завдання контролю за використанням та охороною земель
Контроль за використанням та охороною земель полягає в забезпеченні додержання органами державної влади, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями і громадянами земельного законодавства України.
Державний контроль за використанням та охороною земель
1. Державний контроль за використанням та охороною земель здійснюється уповноваженими органами виконавчої влади по земельних ресурсах, а за додержанням вимог законодавства про охорону земель - спеціально уповноваженими органами з питань екології та природних ресурсів.
2. Порядок здійснення державного контролю за використанням та охороною земель встановлюється законом.
Самоврядний контроль за використанням та охороною земель
Самоврядний контроль за використанням та охороною земель здійснюється сільськими, селищними, міськими, районними та обласними радами.
Громадський контроль за використанням та охороною земель
Громадський контроль за використанням та охороною земель здійснюється громадськими інспекторами, які призначаються відповідними органами місцевого самоврядування і діють на підставі положення, затвердженого центральним органом виконавчої влади по земельних ресурсах.
Охорона земель включає систему правових, організаційних, економічних та інших заходів, спрямованих на їх раціональне використання, недопущення вилучення земель із сільськогосподарського обігу, захист від шкідливого впливу, а також відновлення продуктивних земель, у тому числі лісового фонду.
Основна мета охорони земель — забезпечення їх належного стану як основи життя та діяльності населення і створення умов для нормального розвитку суспільства.
Правове регулювання охорони земель здійснюється передусім такими нормативними актами: Конституцією України (ст. 14); Законами України: «Про охорону навколишнього природного середовища» від 25.06.91, «Про охорону культурної спадщини» (ст. 34, 35) від 08.06.2000 № 1805, «Про державний контроль за використанням та охороною земель» від 19.06.03 № 963, «Про охорону земель» від 19.06.03 № 962; розпорядженням Президента України «Про Національну програму охорони земель на 1996—2005 роки» від 17.02.96 № 34; Указом Президента України «Про невідкладні заходи щодо поліпшення охорони та використання земель в Автономній Республіці Крим» від 17.12.03 № 1456, наказом Мінагропромполітики від 16.12.03 №451 «Про здійснення повноважень у галузі охорони земель»; вказівкою Держ-комзему від 03.11.97 № 55 «Про використання, охорону та моніторинг особливо цінних земель».
Охорона земель передбачає наявність таких елементів: суб'єктів охорони земель — учасників земельних правовідносин (державні органи, власники землі і землекористувачі). Спеціальними органами є Держкомзем, Державна інспекція з контролю за використанням та охороною земель, Державний технологічний центр охорони родючості ґрунтів Міністерства аграрної політики. Об'єкти охорони земель — земельні ділянки і ґрунти; загрози (нераціональне використання земель, необгрунтоване їх вилучення, шкідливий антропогенний вплив); зміст охорони земель — сукупність заходів охорони земель: правових, організаційних, економічних.
Власники та землекористувачі земельних ділянок повинні забезпечувати використання земельних ділянок за цільовим призначенням та додержувати встановлених обмежень (обтяжень) на земельну ділянку. Особливо це стосується земель сільськогосподарського призначення — зміна цільового призначення таких земель допускається лише за умови обґрунтування доцільності такої зміни в порядку, визначеному законом.
Власники та користувачі земельних ділянок повинні підвищувати родючість ґрунтів та зберігати інші корисні властивості землі на основі застосування екологобезпечних технологій обробітку і техніки. З цією метою вони мають додержуватися стандартів, нормативів під час здійснення агротехнічних, агрохімічних та інших заходів, пов'язаних з охороною земель, збереженням і підвищенням родючості ґрунтів. Понад те, для забезпечення контролю за використанням земель такі особи повинні надавати відповідним органам виконавчої влади та органам місцевого самоврядування відомості про стан земельних ділянок, застосування на них пестицидів та агрохімікатів.
На власників та користувачів земельних ділянок покладено обов'язок забезпечувати захист земель від ерозії, виснаження, забруднення, засмічення, засолення, осолонцювання, підкислення, перезволоження, підтоплення, заростання бур'янами, чагарниками і дрібноліссям.
Завданнями охорони земель є забезпечення збереження та відтворення земельних ресурсів, екологічної цінності природних і набутих якостей земель.
Охорона земель включає:
а) обґрунтування і забезпечення досягнення раціонального землекористування;
б) захист сільськогосподарських угідь, лісових земель та чагарників від необґрунтованого їх вилучення для інших потреб;
в) захист земель від ерозії, селів, підтоплення, заболочування, вторинного засолення, переосушення, ущільнення, забруднення відходами виробництва, хімічними та радіоактивними речовинами та від інших несприятливих природних і техногенних процесів;
г) збереження природних водно-болотних угідь;
ґ) попередження погіршення естетичного стану та екологічної ролі антропогенних ландшафтів;
д) консервацію деградованих і малопродуктивних сільськогосподарських угідь.
е) Порядок охорони земель встановлюється законом.
Тому охороні підлягають усі категорії земель як сільськогосподарського, так і несільськогосподарського використання. Пріоритет у цьому плані мають землі сільськогосподарського призначення, а також землі територій, які підлягають особливій охороні.
Стандартизація і нормування є одним з важливих заходів, що входять до змісту охорони земель. Правове регулювання стандартизації в Україні здійснюється відповідно до Закону України «Про стандартизацію» від 17.15.01 р.
Організація стандартизації і нормування — це врегульована нормами земельного права управлінська діяльність спеціально вповноважених органів та їх організації щодо розробки й установлення комплексу обов'язкових правил, норм і нормативів у сфері охорони земель та відтворення родючості ґрунтів.
Основна мета стандартизації і нормування — забезпечити повноцінне функціонування ґрунтів, їх продуктивні й екологічні якості.
Система нормативів у сфері охорони земель та відтворення родючості ґрунтів — це сукупність гранично допустимих показників можливого фізичного, хімічного та іншого впливу на стан земель, що не викликають суттєвих змін їх якості та погіршення здоров'я людей унаслідок їх використання. У галузі охорони земель та відтворення родючості ґрунтів установлюються такі нормативи:
а) оптимального співвідношення земельних угідь — ці нормативи встановлюються в ході планування використання територій та землеустрою (ст. 182 ЗК). Вони поділяються на загальні і внутрішньогосподарські;
б) якісного стану ґрунтів — йдеться про бонітування ґрунтів (ст. 199 ЗК). Застосовується головним чином до земель сільськогосподарського призначення;
в)граничнодопустимого забруднення ґрунтів — нормативи граничнодопустимих концентрацій (ГДК) шкідливих речовин у ґрунтах;
г) показники деградації земель та ґрунтів — їх визначення передбачається для встановлення правового режиму техногенно забруднених, деградованих і малопродуктивних земель.
Рекультивація земель є одним з основних заходів охорони земель.
Рекультивація порушених земель — це комплекс організаційних, технічних і біотехнологічних заходів, спрямованих на відновлення ґрунтового покриву, поліпшення стану та продуктивності порушених земель. Рекультивації підлягають порушені землі всіх категорій, а також суміжні земельні ділянки, які частково чи цілком втратили продуктивність у результаті техногенного впливу. Землі, які зазнали змін у структурі рельєфу, екологічному стані ґрунтів і материнських порід та в гідрологічному режимі внаслідок проведення гірничодобувних, геологорозвідувальних, будівельних та інших робіт, підлягають рекультивації. Розробка проектів рекультивації земель провадиться з урахуванням таких чинників: природних умов району; розташування порушеної ділянки; показників хімічного складу; перспектив розвитку району розробки; строку використання рекультивованих земель. Для рекультивації порушених земель, відновлення деградованих земельних угідь використовується ґрунт, знятий у процесі проведення гірничодобувних, геологорозвідувальних, будівельних та інших робіт, способом його нанесення на малопродуктивні ділянки або на ділянки без ґрунтового покриву.
- Моніторинг земель.