Закон україни
| Вид материала | Закон |
- Що є усуненням корупційних можливостей як крок на шляху до наближення України до світових, 24.42kb.
- Верховною Радою України прийнято закон, 107.81kb.
- Кабінету Міністрів України проекту закон, 130.37kb.
- Закон України «Про бюджетну систему України», 13.72kb.
- Верховної Ради України, Кабінету Міністрів України та Мінрегіонбуду України. Повний, 3825.57kb.
- Історія Конституції України. Поняття І призначення Конституції. Характеристика Конституції, 249.68kb.
- Методичні рекомендації, 165.4kb.
- Закон України «Про статус народного депутата України», 493.46kb.
- Верховною Радою України 21. 04. 2011 за №3262 прийнято закон, 143.15kb.
- Кабінетом Міністрів України, діє в межах Конституції України, цього закон, 189.69kb.
3. Система органів громадського самоуправління включає:
– громадські організації за видами діяльності та організаційно-правовими формами господарювання;
– громадські фахові організації за професійною ознакою;
– громадські агропродуктові саморегулівні об’єднання;
– вищу агропродовольчу раду.
а) громадські організації, що діють у сфері сільського господарства і створені за ознаками видів діяльності, організаційно-правових форм господарювання та професій – створені і функціонують відповідно чинного законодавства.
б) громадські агропродуктові саморегулівні об’єднання – непідприємницькі товариства, що створюються з метою захисту економічних інтересів суб’єктів господарювання у міжгалузевих відносинах, відносинах з органами державної влади, місцевого самоврядування та з міжнародними організаціями.
Функції, обов’язки та права громадських агропродуктових саморегулівних об’єднань деталізуються в Законах України та в установчих (cтатутних) документах цих об’єднань.
в) Вища агропродовольча рада – вищий орган координації громадського самоуправління в агропродовольчій сфері,
Функції, обов’язки та права Вищої агропродовольчої ради деталізуються в Законах України.
Стаття 11.11 Засади державно-приватного партнерства в управлінні розвитком сільського господарства
Державно-приватне партнерство в сфері сільського господарства і продовольства – система відносин, що складається між об’єднаннями суб’єктів господарської діяльності.
Держава стимулює розвиток національних саморегулюючих агропродовольчих об’єднань як інституцій, завдяки діяльності яких досягаються:
– довгострокові домовленості між урядом та репрезентативним загалом вітчизняних виробників основних видів сільськогосподарської продукції за обсягами виробництва, та обсягом реалізації,
– галузеві цінові угоди між Урядом, виробниками сільськогосподарської сировини та представниками інших галузей ланцюга просування продукції до кінцевого споживача на внутрішньому ринку,
– можливості кооперації в просуванні продукції на цільові закордонні ринки збуту.
Механізми реалізації державно-приватного партнерства, в тому числі галузеві цінові угоди в сфері сільського господарства і продовольства, визначаються відповідними Законами України.
Стаття 11.12 Сільськогосподарська дорадча діяльність
1. Для надання допомоги у вирішенні проблем розвитку аграрного підприємства, в системі управління сільським господарством формується підсистема сільськогосподарського дорадництва.
2. Завдання сільськогосподарського дорадництва визначеними у Законі України «Про сільськогосподарську дорадчу діяльність».
3 . Суб’єкти сільськогосподарського дорадництва. Система сільськогосподарського дорадництва формується в складі таких суб’єктів дорадчої діяльності:
– державної системи сільськогосподарського дорадництва в сфері управління центрального органу виконавчої влади з питань аграрної політики і продовольства України як мережі державних установ – Національного центру сільськогосподарського дорадництва і обласних дорадчих служб з районними відділами;
– недержавних сільськогосподарських дорадчих служб – юридичних осіб незалежно від організаційно-правової форми та форми власності, структурних підрозділів аграрних навчальних закладів, науково-дослідних установ, які внесені до Реєстру дорадчих служб, і які здійснюють дорадчу діяльність на безприбуткових засадах;
– консультаційних фірм і приватних консультантів – юридичних і фізичних осіб, які зареєстровані відповідно до законодавства і надають комерційні дорадчі послуги на підприємницьких засадах.
4. Фінансування суб’єктів сільськогосподарського дорадництва. Дорадча діяльність в частині надання соціально спрямованих дорадчих послуг здійснюється за рахунок коштів державного та місцевих бюджетів, а в частині надання комерційних послуг – за рахунок коштів суб'єктів господарювання. Фінансування дорадчої діяльності може здійснюватися також за рахунок грантів, міжнародної технічної допомоги, коштів міжнародних програм та проектів, благодійних внесків фізичних та юридичних осіб, інших джерел, не заборонених законом.
Право на отримання соціально спрямованих дорадчих послуг мають фізичні та юридичні особи, які здійснюють господарську діяльність у сільській місцевості, сільське населення, а також органи місцевого самоврядування та органи виконавчої влади. Обсяги соціально спрямованих дорадчих послуг, що надаються за рахунок коштів Державного бюджету України і місцевих бюджетів, визначаються державними і регіональними програмами розвитку. Органи місцевого самоврядування можуть визначати додаткові соціально спрямовані дорадчі послуги, які надаються за рахунок коштів місцевих бюджетів, відповідно до місцевих програм соціально-економічного розвитку.
Надання соціально спрямованих дорадчих послуг, які фінансуються за рахунок коштів державного бюджету та місцевих бюджетів, недержавними сільськогосподарськими дорадчими службами, консультаційними фірмами та приватними консультантами проводиться на конкурсній основі. Участь у конкурсі щодо надання соціально спрямованих дорадчих послуг можуть брати тільки суб'єкти дорадчої діяльності, які визнані такими відповідно до Закону України «Про сільськогосподарську дорадчу діяльність».
Стаття 11.13 Управління формуванням якісного кадрово-управлінського потенціалу
Професійна підготовка кадрів управління для сільського господарства здійснюється вищими навчальними закладами аграрної освіти за кошти державного бюджету в обсягах, що забезпечують потреби підприємств і господарств сільського господарства.
Використання кадрів управління організовується власниками підприємств (господарств) самостійно і здійснюється на умовах трудового договору (контракту), який містить взаємоузгоджені виробничо-управлінські зобов’язання, умови праці та її оплати, соціальне забезпечення тощо в межах законодавства України.
Регіональне управління формуванням кадрово-управлінського потенціалу провадиться через:
– запровадження системи безперервної освіти управлінських працівників та спеціалістів об’єктів управління;
– періодичну оцінку ефективності використання кадрово-управлінського потенціалу об’єктів управління з видачею рекомендацій власнику (власникам) щодо підвищення його рівня;
– ініціювання процедур санації і/або банкрутства у випадках хронічної збитковості підприємства для зміни його власника (власників) та/або менеджерів;
– законодавче встановлення обмежень щодо рівня освіти та строків підвищення кваліфікації керівних кадрів.
Стаття 11.14 Контрольно-інспекційна діяльність
На підприємствах сільського господарства усіх форм власності і господарювання здійснюється державний та громадський контроль за якістю сільськогосподарської продукції та сировини у процесі її виробництва, збереження, переробки та реалізації, у тому числі при здійсненні експортно-імпортних операцій.
Забезпечується моніторинг земель, лісових і водних масивів, їх екологічного стану, ведеться контроль за дотримання вимог законодавства у процесі експлуатації природоохоронних об’єктів, збереження рідкісних та зникаючих видів рослин і тварин.
Організовується виконання заходів із дотримання екологічної безпеки при користуванні пестицидами, агрохімікатами, відходами власного виробництва, стимуляторами росту рослин.
Проводиться державна політика з питань карантину рослин та охорони сортів, ветеринарної медицини та ветеринарного контролю, забезпечується охорона території України від занесення збудників хвороб рослин та тварин, шкідників та бур’янів, здійснюється фітосанітарний контроль.
Забезпечується контроль за дотриманням підприємствами і організаціями усіх форм власності вимог щодо охорони праці, пожежної безпеки, нагляд за технічним станом машин та устаткування.
Для виконання зазначених функцій в складі органів державного і регіонального управління сільським господарством мають функціонувати Державні інспекції за принципом «єдиного вікна». При цьому контрольно-інспекційні функції органів державного управління аграрним сектором обмежуються здійсненням контролю з питань, від яких залежить безпека держави, а регіональні (обласні, районні) органи управління здійснюють контроль з питань, від яких залежить безпека територій.
Функції державних і регіональних органів влади з інспекційної діяльності можуть делегуватися громадським саморегулюючих агропродовольчим об’єднанням. З останніми державні контрольні органи співпрацюють з питань охоронного законодавства, застосування стандартів, норм і нормативів, розробки та реалізації природно-охоронних, екологічних програм тощо.
Розділ XIІ
НАУКОВЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ТА ПІДГОТОВКА КАДРІВ ДЛЯ СІЛЬСЬКОГО ГОСПОДАРСТВА
Стаття 12.1 Наукове забезпечення та підготовка кадрів для сільського господарства
Наукове забезпечення сільськогосподарського виробництва здійснюється з метою створення інноваційної моделі галузі, конкурентноздатної на внутрішньому та зовнішньому ринках інноваційної продукції, підвищення кваліфікації кадрів та розвитку наукових досліджень.
Державна підтримка наукового та кадрового забезпечення розвитку сільського господарства здійснюється через організацію:
– науково-дослідних і дослідно-конструкторських робіт;
– поширення та впровадження наукових розробок у виробництво;
– узгодження діяльності установ аграрної науки з потребами сільськогосподарського виробництва;
– збереження і розвитку генофонду сортів рослин, порід і видів сільськогосподарських тварин, птахів і риб;
– удосконалення форм і методів підготовки і перепідготовки, атестації кадрів з пріоритетних напрямів розвитку аграрної галузі та аграрної науки;
– формування машинно-тракторного парку і оновлення технологічного обладнання для державних організацій освіти й науки, що здійснюють підготовку кадрів та проводять наукові дослідження в галузі.
Стаття 12.2 Нормативно-методичне забезпечення розвитку сільськогосподарського виробництва та сільських територій
1.Нормативно-методичне забезпечення розвитку сільськогосподарського виробництва та сільських територій здійснюється з метою застосування науково обґрунтованих сільськогосподарських технологій та технологій переробки сільськогосподарської продукції, зростання ефективності сільського господарства, формування інфраструктури його обслуговування, випуску конкурентоспроможної продукції, оптимізації державної підтримки, зростання економічного потенціалу виробників, забезпечення екологічної безпеки і перспективного сільського розвитку.
2. Нормативно-методичне забезпечення розвитку сільського господарства і сільських територій здійснюється за допомогою розробки уповноваженим державним органом стандартів, нормативів, інструкцій, методик, рекомендацій.
Розділ XIIІ
МІЖНАРОДНЕ СПІВРОБІТНИЦТВО
Стаття 13.1 Міжнародне співробітництво у сфері розвитку сільського господарства та сільських територій.
Міжнародне співробітництво у сфері розвитку агропромислового комплексу та сільських територій здійснюється на основі міжнародних договорів.
Стаття 13.2 Міжнародні договори.
При укладанні міжнародного договору України повинно бути забезпечено приведення правил, які містяться у законодавстві України, до правил міжнародного договору.
Якщо ж міжнародним договором України передбачені інші правила, ніж ті, які містяться у законодавстві України, то застосовуються правила міжнародного договору.
Стаття 13.3 Державна політика в сфері міжнародного співробітництва та регулювання зовнішньоекономічної діяльності суб’єктів сільського господарства України.
Державна політика в сфері міжнародного співробітництва та регулювання зовнішньоекономічної діяльності суб’єктів агропромислового комплексу України базується на тому, що:
– держава визнає особливу роль сільськогосподарського виробництва і, одночасно, як галузі економіки, що формує продовольчу безпеку країни, і як галузі, що формує традиційно монозалежний від неї добробут сільських територій,
– держава визнає особливий експортний потенціал сільського господарства України, постійні можливості галузі виробляти сільськогосподарської продукції основних видів в об’ємах суттєво більших, ніж потребують платоспроможний попит чи біологічні норми споживання внутрішнього ринку,
– після забезпечення стабільності внутрішнього ринку підвищення доходів від експортної діяльності суб’єктів агропромислового комплексу є наступним першочерговим пріоритетом держави.
Державна політика в сфері міжнародного співробітництва та регулювання зовнішньоекономічної діяльності суб’єктів агропромислового комплексу України спрямовується на:
– укріплення позицій агропромислового комплексу України на світових ринках,
– підвищення ефективності експортної діяльності, пов’язаних з нею об’ємів податкових надходжень та добробуту сільських територій,
– захист економічних інтересів українських сільськогосподарських виробників на зовнішніх ринках.
Стаття 13.4 Право на участь в міжнародній діяльності та торгівлі.
Будь-який суб’єкт економічної діяльності має вільне право на міжнародне співробітництво згідно митно-тарифного та нетарифного регулювання у відповідності до чинного законодавства України, включаючи право на експорт та імпорт сільськогосподарських товарів, продуктів продовольства та послуг, необхідних для їх виробництва.
Стаття 13.5 Зовнішньоекономічна діяльність.
Будь-яке обмеження у виконанні суб’єктом економічної діяльності України своїх зобов’язань згідно міжнародних угод є неправомірним, якщо така угода в момент укладання відповідала чинному законодавству України та Урядом України не на протязі її виконання не застосовуються спеціальні режими кількісних обмежень в експорті чи імпорті задля захисту внутрішнього ринку.
Стаття 13.6 Право суб’єктів зовнішньоекономічної діяльності на відшкодування збитків від введення режимів кількісних обмежень в експорті задля захисту внутрішнього ринку.
Зважаючи на унікальну особливість функціонування ринку сільськогосподарської продукції, що полягає в затримці реакції зі сторони пропозиції на зміни в попиті пов’язану із біологічними циклами сільськогосподарського виробництва, деякі суб’єкти зовнішньоекономічної діяльності мають особливе право вимагати від Уряду України відшкодування збитків поточного маркетингового року від введених задля захисту внутрішнього ринку режимів кількісних обмежень в експорті у випадках, якщо:
– на момент укладання міжнародних угод на поточний маркетинговий рік вони відповідали правилам, які містилися в законодавстві України,
– суб’єктом міжнародної угоди із української сторони виступає виробник сільськогосподарської продукції чи завчасно вповноважений ним агент,
– ціни внутрішнього ринку, які встановилася в результаті введення режимів обмежень, суттєво нижчі за ціни, що встановлені галузевими ціновими угодами між Урядом та національними саморегулюючими агропродовольчими об’єднаннями.
Розділ XIV
ПРИКІНЦЕВІ ПОЛОЖЕННЯ
1. Цей Закон набирає чинності з дня його опублікування.
2. До приведення законів України, інших нормативно-правових актів у відповідність із цим Законом вони застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону.
3. Кабінету Міністрів України протягом шести місяців з дня набрання чинності цим Законом:
подати на розгляд Верховної Ради України пропозиції щодо приведення законів України у відповідність із Законом України "Про
сільське господарство";
відповідно до компетенції забезпечити прийняття
нормативно-правових актів, передбачених цим Законом;
привести свої нормативно-правові акти у відповідність із цим
Законом;
забезпечити перегляд і скасування міністерствами та іншими
центральними органами виконавчої влади України їхніх
нормативно-правових актів, що суперечать цьому Закону.
Президент України.
| Президент України м. Київ, _ __________ 2011 року № | В. Ф. Янукович |