1. Поняття господарського права

Вид материала

Документы

Содержание Суб'єктами приватизації є: 1) 92.Інфраструктура приватизації. 93.Процес приватизації. 94.Способи приватизації. 96.Правове регулювання відносин, пов’язаних з банкрутством. 97.Поняття банкрутства та 98.Суб’єкти банкрутства. 99.Учасники провадження у справі про банкрутство. 100.Заходи щодо запобігання банкрутству боржника. 101.Позасудові процедури. 102.Підстава порушення справи про банкрутство. 103.Провадження у справах про банкрутство. 105.Особливості визнання банкрутом окремих видів суб’єктів господарювання. 106.Процедура ліквідації. 107.Наслідки визнання боржника банкрутом. 108.Черговість задоволення претензій кредиторів. 109.Поняття та види зовнішньоекономічної діяльності. 110.Правове регулювання зовнішньоекономічної діяльності. 111.Форми іноземного інвестування. 112.Правовий режим іноземних інвестицій. ... Полное содержание

Подобный материал:

• Правила І підстави проведення планових та позапланових перевірок фінансово-господарської, 36.52kb.
• Кафедра цивільного та господарського права, 56.77kb.
• План Види суб'єктів господарського права Методи господарського права, 274.03kb.
• Поняття господарського права, 55.83kb.
• О. В. Михайлов господарське законодавство (право) Курс лекцій, 7599.32kb.
• 7. система права та система законодавства поняття та класифікація системи права. Поняття, 84.21kb.
• Курсова робота на тему: “право власності та право повного господарського ведення: спільне, 283.9kb.
• Курсова работа за темою: “право власності та право повного господарського ведення:, 283.48kb.
• 1. Поняття й ознаки права як соціальної системи, 223.31kb.
• Право власності та право повного господарського ведення: спільне та відзнаки, 269.79kb.

91.Суб'єкти приватизації.

Суб'єктами приватизації є: 1) державні органи приватизації; 2) покупці (їх представники);3) посередники. Державну політику в сфері прив-ції здійснюють Фонд держмайна України, його регіональні відділення та представництва у районах і містах, органи приватизації в АРК, що становлять єдину систему дер-х органів прив-ції в Україні. Фонд держмайна України підпорядкований, підзвітний і підконтрольний ВРУ. Голова Фонду держмайна України призначається на посаду і звільняється з посади Президентом України за згодою ВРУ. Посадові особи державних органів приватизації несуть крим-ну, адмін-ну, мат-ьну та дисц-ну відпов-сть за неправомірні дії щодо майна, яке приват-ься, у порядку, встановленому законодавством. Державні органи приватизації не мають права втручатися в діяльність підприємств, за винятком випадків, передбачених зак-вом України та установчими документами цих підприємств. Органи приватизації в АРК діють у межах повноважень, визначених Фондом держмайна України, і повноважень, делегованих ВР АРК щодо розпорядження майном, що належить АРК. Органи прив-ції в АРК у питаннях прив-ції майна, що належить АРК, є підзвітними та підконтрольними ВР АРК. Продаж майна, що є у комунальній власності, здійснюють органи, створювані відповідними місцевими радами. Зазначені органи діють у межах повноважень, визначених відповідними місцевими радами, та є їм підпорядкованими, підзвітними і підконтрольними. Діяльність та рішення органів з питань приватизації, акціонування, конкурсів, не поширюються на державні органи приватизації та не беруться ними до виконання. Покупцями об'єктів приватизації можуть бути: гром-ни України, іноземні гром-ни, особи без гром-ва; ЮО, зареєстровані на території України(є виключення); ЮО інших держав. Для спільної участі в приватизації громадяни можуть створювати господарські товариства, в тому числі із членів трудового колективу, в порядку, встановленому зак-вом України. Господарське товариство членів трудового колективу підпр-ва, що прив-ся, засновується на підставі рішення загальних зборів, у яких брало участь більше 50% працівників підприємства або їх уповноважених представників. Не можуть бути покупцями:ЮО, у майні яких частка державної власності перевищує 25%; органи державної влади; працівники державних органів приватизації. Покупці - ЮО зобов'язані подати до державного органу приватизації документ про розподіл статутного фонду серед учасників. З метою розвитку ринку цінних паперів та подальшого його обслуг-ння, зниження ризику покупців при розміщенні вкладів в об'єкти прив-ції створюються довірчі товариства, інвестиційні фонди та інвестиційні компанії, інші фінансові посередники. Звернення покупців до послуг посередницьких організацій при придбанні державного майна не є обов'язковим.


92.Інфраструктура приватизації.

Інфраструк­тура - це, насамперед, спеціалізовані організації, які об­слуговують продавців і покупців з метою зменшення їх ризиків при розміщенні вкладів покупців в об'єкти п., при укладанні і виконанні угод п.. Ор­ганізації інфраструктури обслугову- ють також ринок при­ватизаційних паперів, обіг приватизаційних майнових сертифікатів тощо. Зазначена діяльність здійснюється ор­ганізаціями інфраструктури на договірних засадах. Це озна- чає, що звернення покупців до послуг посеред- ниць­ких організацій при придбанні державного майна не є обов'язковим. Закон «Про приватиза- цію державного майна» передба­чає, що основни- ми інфраструктурними організаціями при­ватиза- ції є:• довірчі товариства; • інвестиційні фонди та інвестиційні компанії; • інші фінансові посеред- ники. Довірче товариство — це господар. тов. з додатков. відповідальністю, яке здійснює пред- ставниць­ку діяльність відповідно до договору, укладеного з довіри­телями майна щодо реалізації їх прав власників. Майном — об'єктом договору між довірчим тов. і довірителем є кошти, цінні папери, док., які засвідчують право власності довірителя. Інвестиційний фонд - це юрид. осо- ба, заснована у формі закритого АТ, що здій- снює ви­ключну діяльність у галузі спільного інве стування. Інвестеційна кампанія-це торгівець цін ними паперами, який крім провадження інших ви дів діяльності може залучати кошти для здійснен ня спільного інвестування шляхом емісії цінних паперів та їх розміщення.


93.Процес приватизації.

Порядок приватизації державного майна передбачає:1) опублікування списку об'єктів, які підлягають приватизації, у виданнях державних органів приватизації, місцевій пресі;2) прийняття рішення про приватизацію об'єкта на підставі поданої заяви або виходячи із завдань Державної програми приватизації та створення комісії з приватизації;3) опублікування інформації про прийняття рішення про прив-цію об'єкта;4) проведення аудиторської перевірки фінансової звітності підпр-ва, що приватизується (за винятком об'єктів малої приватизації);4) затвердження плану приватизації або плану розміщення акцій відкритих акціонерних товариств, створених у процесі прив-ції та корпоратизації, та їх реалізацію. Ініціатива щодо приватизації може виходити від державних органів приватизації, а також покупців. Покупці цілісних майнових комплексів та інвестори, які бажають придбати контрольний пакет акцій, зобов'язані разом із заявою подати бізнес-план або техніко-економічне обгрунтування післяприватизаційного розвитку об'єкта, що включає план зайнятості працівників підп-ва, пропозицію інвестора з зазначенням максимального розміру інвестиції, строків та порядку її внесення, а також декларацію про доходи для покупців - фізичних осіб. Заяви про приватизацію подаються до державних органів приватизації за місцезнаходженням об'єкта, що приватизується, у письмовій формі та в порядку, що встановлюється Фондом держамайна України. Державні органи приватизації протягом місяця розглядають заяви та приймають рішення щодо прив-ції об'єкта і в 5-денний строк письмово повідомляють про це заявника, адміністрацію та трудовий колектив підприємства, що приватизується, а також відповідний орган виконавчої влади, уповноважений управляти цим майном. У разі відмови в приватизації відповідний орган прив-ції повідомляє заявників про причину відмови. Державний орган приватизації протягом місяця з дня прийняття рішення про приватизацію об'єкта затверджує склад комісії з приватизації об'єкта і встановлює строк подання проекту плану приватизації. Цей строк не повинен перевищувати 2 місяців з дня затвердження складу комісії. Комісія з приватизації складає проект плану приватизації об'єкта. Проект плану приватизації повинен передбачати строки та способи приватизації, початкову ціну об'єкта приватизації (розмір статутного фонду господарського товариства), рекомендовані форми платежу, розміри пакетів акцій за напрямами їх реалізації, а також забезпечення технологічної єдності виробництва, недопущення руйнування цілісних майнових комплексів, циклів, технологій, порядок використання майна, що не підлягає приватизації. Рішення про затвердження плану може бути оскаржено у 10-денний строк у Фонд держмайна України, ВР АРК.

94.Способи приватизації.

Приватизація державного майна здійснюється шляхом:1) продажу об'єктів приватизації на аукціоні, за конкурсом;2) продажу акцій (часток, паїв), що належать державі у господарських товариствах, на аукціоні, за конкурсом, на фондових біржах та іншими способами, що передбачають загальнодоступність та конкуренцію покупців;3) продажу на конкурсній основі цілісного майнового комплексу державного підприємства, що приватизується, або контрольного пакета акцій відкритого акціонерного товариства при поданні покупцем документів; 4)викупу майна державного підприємства згідно з альтернативним планом прив-ції. Неконкурентні способи продажу майна державних підпр-в застос-ся щодо об'єктів, не проданих на аукціоні, за конкурсом. Створення колективних підприємств, господ-х товариств, крім відкритих акціонерних товариств, у процесі приват-ції майна державних підприємств (за винятком об'єктів малої приватизації) не допускається. Прив-ція законсервованих об'єктів та об'єктів незавершеного будівництва, підприємств торгівлі, громадського харчування, побутового обслуговування населення, готельного господарства, туристичного комплексу здійснюється шляхом: 1) продажу на аукціоні, за конкурсом;2) викупу. Приватизація зазначених об'єктів здійснюється у порядку, передбаченому ЗУ "Про прив-цію невеликих державних підпр-в (малу приватизацію)" та Державною програмою приватизації. За рішенням органів прив-ції законсервовані об'єкти та об'єкти незавершеного будівництва можуть передаватися на умовах відповідного договору особам, які можуть бути покупцями, для завершення буд-ва або вноситися до статутного фонду господарського товариства як державна частка з наступною її приватизацією в порядку, встановленому законодавством України. Прив-ція майна невеликих державних підпр-в (об'єктів малої прив-ції) здійсн-ся відповідно до ЗУ "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)".


95.Порядок оформлення відносин приватизації. З юридичної точки зору п - це майнова уго­да між суб'єктами п, змістом якої є оплатне, частково оплатне або безоплатне відчуження держ. майна. Закон регулює даний вид угод як особливі угоди (звідси спеціальні закони про п). Сплатні і частко во сплатні угоди згідно з зако­нод. про приватиза- цію є особливими договорами купівлі-продажу держ. майна. Тому зміст, порядок укладання та виконання цих договорів регулюються голов­ним чином законодавчими актами про приватизацію, а та­кож (додатково) - ЦК. У залежності від того, який саме об'єкт є предметом купівлі-продажу, законодавець визначає зміст відповідного договору. Так, відповідно до ЗУ «Про п держ. майна» при п майна держ. п-ства як цілісного майнового комплексу до догово­ру купівлі-прода- жу повинні включатися передбачені біз­нес-пла- ном чи планом приватизації зобов'язання або зо­бов'язання сторін, які були визначені умовами аукціону, конкурсу чи викупу щодо: • здійснення програм технічного переозброєння вироб­ництва, впровадження прогресивних технологій;• здій -снення комплексу заходів щодо збереження тех -но­логічної єдності виробництва та технологічних циклів; • збереження та раціонального викорис- тання робочих місць; • виконання вимог антимо- нопольного законод.; •збереження номенклатури та обсягу виробництва відповідно до бізнес-пла- ну; • завершення будівництва жилих будинків; • утримання об'єктів соц.-побутового призначен- ня; • виконання заходів щодо створення безпеч- них і нешкід­ливих умов праці та охорони навко- лишнього середовища; • внесення інвестицій виключно у грошовій формі, їх розміру та стро- ків; • виконання встановлених мобілізаційних зав дань. До договору купівлі-продажу об'єкта п включаються санкції за порушення його умов. Включення до договору інших зобов'язань покупця до­пускається за згодою сторін.


96.Правове регулювання відносин, пов’язаних з банкрутством.

Банкрутство як одна з юрид. підстав ліквідації п-ств регулюється ЗУ «Про підприємства в Україні». Порядок і умови виз- нання будь-яких юридичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності банкрутами з метою задоволення претензій кредиторів ре­гулює спец. ЗУ «Про банкрутство». Провадження у справах про банкрутство та ліквідацій­ний процес регулю- ється також законодавством У.про організацію та діяльність господарського суду, а прова­дження у справах про банкрутство банків регулюється, крім того, з урахуванням вимог ЗУ «Про банки і бан­ківську діяльність». Такими є основні законод акти про банкрутство, поняття якого містить ст. 1 ЗУ «Про банкрутство». Це пов'язана з недоста -тністю активів у ліквідній формі не­спроможність юрид. особи - суб'єкта підприємниць­кої діяльнос ті задовольнити в установлений для цього строк пред'явлені до нього кредиторами вимоги і вико- нати зобов'язання перед бюджетом. З наведеного визначення випливає, що банкрутство має еконо- мічний і правовий ха­рактер. Внаслідок порушен- ня справи про банкрутство виникає комплекс про цесуальних правовідносин: провадження у спра- ві, визнання боржника банкрутом, оголошення про банкрутство, задоволення претензій креди- торів, припинен­ня справи про банкрутство тощо. Сукупність таких проце­суальних правовідносин може розглядатися як ліквідацій­ний правовий процес

97.Поняття банкрутства та підстави застосування процедури банкрутства.

Насьогодні поняття банкрутства і неплат-сті регулює ЗУ”про відновлення плат-сті боржника або визнання його банкрутом”.Банкрутство - визнана господарським судом неспроможність боржника відновити свою платоспроможність та задовольнити визнані судом вимоги кредиторів не інакше як через застосування ліквідаційної процедури. Аспекти б-ва: неспроможність боржника задовольнити грошові вимоги кредорів; документальне підтвердження неплатоспроможності. Неплатоспроможність - неспроможність суб'єкта підприємницької діяльності виконати після настання встановленого строку їх сплати грошові зобов'язання перед кредиторами, в тому числі по з\п, а також виконати зобов'язання щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів) не інакше як через відновлення платоспроможності. Заява про порушення справи про банкрутство має містити виклад обставин, які підтверджують неплатоспроможність боржника, з зазначенням суми боргових вимог кредиторів, а також строку їх виконання, розміру неустойки (штрафів, пені), реквізитів розрахункового документа про списання коштів з банківського або кореспондентського рахунку боржника та дату його прийняття банківською установою боржника до виконання


98.Суб’єкти банкрутства.

Суб'єкт банкрутства (далі - банкрут) - боржник, неспроможність якого виконати свої грошові зобов'язання встановлена господарським судом. Боржник, який виступає суб'єктом б-ва обов’язково має бути або ЮО, або ФО-підприємцем. Суб'єктами банкрутства не можуть бути відокремлені структурні підрозділи юридичної особи (філії, предст-ва, відділення тощо). Боржник - суб'єкт підпр-кої діяльності, неспроможний виконати свої грошові зобов'язання перед кредиторами, у тому числі зобов'язання щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), протягом 3 місяців після настання встановленого строку їх сплати. Грошове зобов'язання - зоб-ння боржника заплатити кредитору певну грошову суму відповідно до цив-прав дог-ру та на ін підставах, передбачених цив-м зак-вом У. До складу грошових зобов'язань боржника не зараховуються недоїмка (пеня та штраф), визначена на дату подання заяви до господарського суду, а також зобов'язання, які виникли внаслідок заподіяння шкоди життю і здоров'ю громадян, зобов'язання з виплати авторської винагороди, зобов'язання перед засновниками (учасниками) боржника - юридичної особи, що виникли з такої участі. Склад і розмір грошових зобов'язань, в тому числі розмір заборгованості за передані товари, виконані роботи і надані послуги, сума кредитів з урахуванням процентів, які зобов'язаний сплатити боржник, визначаються на день подачі в господарський суд заяви про порушення провадження у справі про банкрутство, якщо інше не встановлено законом


99.Учасники провадження у справі про банкрутство.

Учасники провадження у справі про банкрутство: сторони(кредитор, боржник(банкрут); арбітражний керуючий; власник майна боржника; ін(розпорядник майна, керуючий санацією, ліквідатор тощо). Передбачені законом особи. Кредитор - юридична або фізична особа, яка має у встановленому порядку підтверджені документами вимоги щодо грошових зобов'язань до боржника, щодо виплати заборгованості із заробітної плати працівникам боржника, а також органи державної податкової служби та інші державні органи, які здійснюють контроль за правильністю та своєчасністю справляння податків і зборів (обов'язкових платежів). Конкурсні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, які виникли до порушення провадження у справі про банкрутство та вимоги яких не забезпечені заставою майна боржника. До конкурсних кредиторів відносяться також кредитори, вимоги яких до боржника виникли внаслідок правонаступництва за умови виникнення таких вимог до порушення провадження у справі про банкрутство. Поточні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, які виникли після порушення провадження у справі про банкрутство. Боржник - суб'єкт підприємницької діяльності, неспроможний виконати свої грошові зобов'язання перед кредиторами, у тому числі зобов'язання щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), протягом трьох місяців після настання встановленого строку їх сплати. Арбітражний керуючий (розпорядник майна, керуючий санацією, ліквідатор) - фізична особа, яка має ліцензію, видану в установленому законодавством порядку, та діє на підставі ухвали господарського суду. Власник майна боржника (орган управління майном боржника) не може обмежувати повноваження керуючого санацією щодо розпорядження майном боржника. Власник майна боржника (уповноважена ним особа), керівник боржника, голова ліквідаційної комісії (ліквідатор), які допустили порушення вимог частини першої цієї статті, несуть солідарну відповідальність по незадоволених вимогах за грошовими зобов'язаннями та зобов'язаннями щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів) боржника. Розпорядник майна - фізична особа, на яку у встановленому законом порядку покладаються повноваження щодо нагляду та контролю за управлінням та розпорядженням майном боржника на період провадження у справі про банкрутство. Керуючий санацією - фізична особа, яка відповідно до рішення господарського суду організовує здійснення санації боржника. Ліквідатор - ФО, яка відповідно до рішення господарського суду організовує здійснення ліквідаційної процедури боржника, визнаного банкрутом, та забезпечує задоволення визнаних судом вимог кредиторів у встановленому цим Законом порядку


100.Заходи щодо запобігання банкрутству боржника.

Засновники (учасники) боржника – ЮО, власник майна, ЦОВВ, органи місцевого сам-ння в межах своїх повнов-нь зобов'язані вживати своєчасних заходів для запобігання бан-ву підприємства-боржника. Власником майна боржника державного чи приватного підприємства, засновниками (учасниками) боржника - ЮО, кредиторами боржника, іншими особами в межах заходів щодо запобігання банкрутству боржника може бути надана фінансова допомога в розмірі, достатньому для погашення зобов'язань боржника перед кредиторами, у тому числі зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів) і відновлення платоспроможності боржника (досудова санація). Надання фінансової допомоги боржнику зобов'язує його взяти на себе відповідні зобов'язання перед особами, які надали таку допомогу в порядку, встановленому законом. Досудова санація державних підприємств провадиться за рахунок коштів державних підприємств та інших джерел фінансування. Обсяг коштів для проведення досудової санації державних підприємств за рахунок коштів Державного бюджету України щорічно встановлюється законом про Державний бюджет України. Умови проведення досудової санації державних підприємств за рахунок інших джерел фінансування погоджуються з органом, уповноваженим управляти майном боржника, у порядку, встановленому КМУ. Досудова санація державних підприємств провадиться відповідно до законодавства.


101.Позасудові процедури.

Засновники (учасники) боржника – ЮО, власник майна, ЦОВВ, органи місцевого сам-ння в межах своїх повнов-нь зобов'язані вживати своєчасних заходів для запобігання бан-ву підприємства-боржника. Власником майна боржника державного чи приватного підприємства, засновниками (учасниками) боржника - ЮО, кредиторами боржника, іншими особами в межах заходів щодо запобігання банкрутству боржника може бути надана фінансова допомога в розмірі, достатньому для погашення зобов'язань боржника перед кредиторами, у тому числі зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів) і відновлення платоспроможності боржника (досудова санація). Надання фінансової допомоги боржнику зобов'язує його взяти на себе відповідні зобов'язання перед особами, які надали таку допомогу в порядку, встановленому законом. Досудова санація державних підприємств провадиться за рахунок коштів державних підприємств та інших джерел фінансування. Обсяг коштів для проведення досудової санації державних підприємств за рахунок коштів Державного бюджету України щорічно встановлюється законом про Державний бюджет України. Умови проведення досудової санації державних підприємств за рахунок інших джерел фінансування погоджуються з органом, уповноваженим управляти майном боржника, у порядку, встановленому КМУ. Досудова санація державних підприємств провадиться відповідно до законодавства. Досудова санація державних підприємств провадиться за рахунок коштів державних підприємств та інших джерел фінансування. Обсяг коштів для проведення досудової санації державних підприємств за рахунок коштів Державного бюджету України щорічно встановлюється законом про Державний бюджет України. Умови проведення досудової санації державних підприємств за рахунок інших джерел фінансування погоджуються з органом, уповноваженим управляти майном боржника, у порядку, встановленому КМУ. Досудова санація державних підприємств провадиться відповідно до законодавства.

102.Підстава порушення справи про банкрутство.

Підставою для застосуван ня банкрутства до суб'єкта підприємництва є економічний фактор, визначений ст. 1 За­кону «Про банкрутство» - неспроможність суб'єкта як юрид. особи задо- вольнити своєчасно пред'явлені до нього майнові вимоги кредиторів і виконати зобов'язання перед бюджетом. Фактичною підставою для порушен- ня справи про банкрутство може бути лише пись мова заява до господар. суду, яка називається «заява про порушення справи про банкрутство юрид. особи». З такою заявою до суду може звернутися будь-хто з кредито­рів - громадянин чи юрид. особа, яка має підтверджені належними документами майнові вимоги до боржника, або кілька кредиторів. Такого права не ма­ють ті кре- дитори, майнові вимоги яких забезпечені заста- вою. Кредитор може звернутися із заяою про порушення справи про банкрутство юрид. особи лише у тому разі, якщо остання неспроможна за- довольнити визнані нею пре­тензійні вимоги (або сплатити борги за виконавчими доку­ментами) протягом одного місяця. Заявники можуть відкли кати свої заяви на будь-якій стадії провадження, але до прийняття господар. судом постанови про визнання боржника банкрутом. Якщо заяв­ником є боржник, він має право відкликати свою заяву ли­ше за згодою кредиторів.


103.Провадження у справах про банкрутство.

Суддя, прийнявши заяву про порушення справи про банкрутство, не пізніше ніж на 5 день з дня її надходження виносить і направляє сторонам та державному органу з питань б-ва ухвалу про порушення провадження у справі про б-во, в якій вказується про прийняття заяви до розгляду, про введення процедури розпорядження майном боржника, призначення розпорядника майна, дату проведення підготовчого засідання суду, яке має відбутися не пізніше ніж на 30день з дня прийняття заяви про порушення справи про банкрутство, якщо інше не передбачено законом, введення мораторію на задоволення вимог кредиторів. Якщо при прийнятті заяви про порушення справи про б-во призначити розпорядника майна неможливо, розп-к майна призначається на підготовчому засіданні. До дати проведення підготовчого засідання боржник зобов'язаний подати в госп-кий суд та заявнику відзив на заяву про порушення справи про б-во. Якщо боржником є державне під-во, щодо якого прийнято рішення про прив-цію, суддя виносить ухвалу про зупинення процесу приватизації до припинення провадження у справі про банкрутство цього підприємства. Ухвала направляється органу, що здійснює управління майном боржника, державному органу з питань б-ва та відповідному дер-му органу приватизації. Для визначення фін-го становища боржника в підготовчому засіданні суду чи під час розгляду справи про б-во суддя може призначити експертизу. За дорученням суду експертиза проводиться державним органом з питань б-ва із залученням для її проведення спеціалістів у встановленому порядку. Кредитор, за заявою якого порушено провадження у справі про б-во, має право заявити додаткові майнові вимоги до боржника.Кредитор, вимоги якого забезпечені заставою, має право заявити вимоги до боржника в частині, не забезпеченій заставою, або на суму різниці між розміром вимоги та виручкою, яка може бути отримана при продажу предмета застави, якщо вартість предмета застави недостатня для повного задоволення його вимоги. Гос-кий суд в ухвалі про порушення справи про б-во може зобов'язати боржника подати ауд-кий висновок або провести аудит. Якщо у боржника немає для цього коштів, господарський суд може призначити проведення аудиту за рахунок кредитора лише за згодою останнього. Відсутність аудиторського висновку не зупиняє провадження у справі про б-во та не є підставою для припинення провадження у справі. Відсутність відзиву боржника не зупиняє провадження у справі. Якщо заявник не виконує вимоги ухвали господарського суду щодо публікації оголошення про порушення провадження у справі про б-тво у визначений строк, гос-кий суд має право залишити заяву про порушення справи про банкрутство без розгляду. З дня винесення ухвали про порушення провадження у справі про банкрутство рішення про реорганізацію або ліквідацію юридичної особи - боржника приймається в порядку. Після опублікування оголошення про порушення справи про б-во в офіційному друкованому органі всі кредитори незалежно від настання строку виконання зобов'язань мають право подавати заяви з грошовими вимогами до боржника Після залишення заяви первісного заявника без розгляду гос-кий суд вирішує питання про порушення провадження у справі про б-тво за заявою іншого кредитора відповідно до

календарної черговості її надходження до господарського суду.


104.Санація.

Досудова санація - система заходів щодо відновлення платоспроможності боржника, які може здійснювати власник майна (орган, уповноважений управляти майном) боржника, інвестор, з метою запобігання банкрутству боржника шляхом реорганізаційних, організаційно-господарських, управлінських, інвестиційних, технічних, фінансово-економічних, правових заходів відповідно до законодавства до початку порушення провадження у справі про банкрутство.Господарський суд за клопотанням комітету кредиторів у строк, що не перевищує строку дії процедури розпорядження майном, має право винести ухвалу про проведення санації боржника та призначення керуючого санацією.Санація вводиться на строк не більше 12 місяців. За клопотанням комітету кредиторів чи керуючого санацією або інвесторів цей строк може бути продовжено ще до 6 місяців або скорочено. Комітет кредиторів приймає рішення про погодження кандидатури керуючого санацією, вибір інвестора (інвесторів), схвалення плану санації боржника. Кандидатури керуючого санацією та інвестора (інвесторів) можуть бути запропоновані комітету кредиторів будь-яким із кредиторів, представником органу, уповноваженого управляти майном боржника. Керуючим санацією може бути запропоновано особу, яка виконувала повноваження розпорядника майна, або керівник підприємства, якщо на це є згода комітету кредиторів та (або) інвесторів. Одночасно з винесенням ухвали про санацію ГС своєю ухвалою призначає керуючого санацією за наявності у нього ліцензії, крім випадків, передбачених законом. Ухвала про проведення санації та призначення керуючого санацією набирає чинності з дня її ухвалення, але може бути оскаржена у встановленому порядку. З дня винесення ухвали про санацію: керівник боржника відсторонюється від посади, управління боржником переходить до керуючого санацією(є виключення); припиняються повноваження органів управління боржника - ЮО, повноваження органів управління передаються керуючому санацією. Затвердження звіту керуючого санацією або дострокове припинення процедури санації тягне за собою припинення повноважень арбітражного керуючого як керуючого санацією, про що зазначається у відповідній ухвалі суду. У разі дострокового припинення процедури санації у зв'язку з укладенням мирової угоди або погашенням вимог кредиторів керуючий санацією продовжує виконувати повноваження керівника (органів управління) боржника до призначення в установленому порядку керівника (органів управління) боржника. Керуючий санацією може бути звільнений ГС від виконання повноважень керуючого санацією, про що виноситься ухвала, яка може бути оскаржена. Власник майна боржника (орган управління майном боржника) не може обмежувати повноваження керуючого санацією щодо розпорядження майном боржника. Керуючий санацією в 3-місячний строк з дня прийняття рішення про санацію має право відмовитися від виконання договорів боржника, укладених до порушення провадження у справі про б-во, не виконаних повністю або частково.


105.Особливості визнання банкрутом окремих видів суб’єктів господарювання.

До окремих видів суб’єктів госп-ння відносяться: містоутворюючі, особливо небезпечних, с\г підприємства, страховики, ін. категорій суб'єктів під-кої діяльності. Містоутворюючими підприємствами(МП) визнаються ЮО, кількість працівників яких з урах-ням членів їх сімей складає не менше половини чисельності населення адмі-терит одиниці, у якій розташована така ЮО. При розгляді справи про б-во МП учасником провадження у справі про б-во визнається орган МС відповідної Терит-ної громади адмін-терит одиниці, а також ЦОВВ, Докази, що підтверджують належність боржника до містоутворюючих підприємств, господарському суду надає боржник. Особливо небезпечними Підприємствами(ОНП) визнаються під-ва вугільної, гірничодобувної, атомної, хімічної, хіміко-металургійної, нафтопереробної, ін. галузей, визначених відповідними рішеннями КМУ, припинення діяльності яких потребує проведення спеціальних заходів щодо запобігання заподіянню шкоди життю та здоров'ю громадян, майну, спорудам, навколишньому природному середовищу. При розгляді справи про б-во ОНП учасниками провадження у справі про б-во визнаються відповідний ОМС, а також центральний ОВВ, до компетенції якого відноситься сфера діяльності боржника, а також, при необхідності, державний орган з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чор-кої катастрофи, з питань охорони навколишнього природного середовища та ядерної безпеки, з питань геології та використання надр, а також ін. ОЦВВ. Докази, що підтверджують належність боржника до ОНП, ГС надає боржник. С\г підприємствами(СГП) розуміються ЮО, основним видом діяльності яких є вирощування (виробництво, виробництво та переробка) с\г продукції, виручка яких від реалізації вирощеної (виробленої, виробленої та переробленої) ними сільськогосподарської продукції складає не менше 50% загальної суми виручки.У разі продажу об'єктів нерухомості, які використовуються для цілей с\г виробництва та є у власності СГП, що визнано банкрутом, за інших рівних умов переважне право на придбання зазначених об'єктів належить і селянським (фермерським) господарствам, розташованим у даній місцевості. У разі ліквідації сільськогосподарського підприємства у зв'язку з визнанням його банкрутом рішення щодо земельних ділянок, які є у власності такого підприємства, надані йому у постійне чи тимчасове користування, у тому числі на умовах оренди, приймається відповідно до ЗКУ. При розгляді справи про банкрутство страховика учасником провадження у справі про б-во визнається державний орган у справах нагляду за страховою діяльністю. Заява про порушення справи про банкрутство страховика може бути подана в господарський суд боржником, кредитором або іншим уповноваженим на це державним органом. У разі визнання ГС страховика банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури всі договори страхування, укладені таким страховиком, за якими страховий випадок не настав до дати прийняття зазначеного рішення, припиняються(є винятки). При розгляді справ про б-во організації або громадянина - суб'єкта підприємницької діяльності, що є професійними учасниками ринку цінних паперів, учасником провадження у справі про б-во визнається державний орган з питань регулювання РЦП.Обмеження на здійснення угод професійним учасником РЦП, щодо якого порушено справу про б-во, не поширюються на угоди з цінними паперами його клієнтів, що здійснюються за дорученнями клієнтів і підтверджені ними після порушення провадження у справі про б-во. Підставою для визнання селянського (фермерського) госп-ва(ФГ) банкрутом є його неспр-сть задовольнити протягом 6 місяців після закінчення відповідного періоду сільськогосподарських робіт вимоги кредиторів за грошовими зобов'язаннями та (або) виконати зобов'язання щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів). . У разі визнання ГС селянського (фермерського) господарства банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури до складу ліквідаційної маси селянського ФГ включаються нерухоме майно, яке знаходиться у спільній власності членів ФГ, в тому числі насадження, господарські та інші будівлі, меліоративні та інші споруди, продуктивна і робоча худоба, птиця, с\г та ін. техніка і обладнання, транспортні засоби, інвентар та інше майно, набуті для ФГ на загальні кошти його членів, а також право оренди земельної ділянки та інші майнові права, які належать ФГ і мають грошову оцінку.


106.Процедура ліквідації.

У випадках, передбачених законом, ГС приймає постанову про визнання боржника банкрутом і відкриває ліквідаційну процедуру. Строк ліквідаційної процедури(ЛП) не може перевищувати 12 місяців. ГС може продовжити цей строк на 6місяців, якщо інше не передбачено законом. З дня прийняття ГС постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ЛП: 1) підпр-ка діяльність банкрута завершується закінченням техн-го циклу з виг-ння продукції у разі можливості її продажу;2) строк виконання всіх грошових зобов'язань банкрута та зобов'язання щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів) вважається таким, що настав;3) припиняється нарахування неустойки (штрафу, пені), % та інших економічних санкцій по всіх видах заборгованості банкрута;4) відомості про фінансове становище банкрута перестають бути конфіденційними чи становити комерційну таємницю;5)укладення угод, пов'язаних з відчуженням майна банкрута чи передачею його майна 3 особам, допускається в порядку, передбаченому законом;6) скасовується арешт, накладений на майно боржника, визнаного банкрутом, чи інші обмеження щодо розпор-ня майном такого боржника. Накладення нових арештів або інших обмежень щодо розпорядження майном банкрута не допускається;7) вимоги за зобов'язаннями боржника, визнаного банкрутом, що виникли під час проведення процедур б-ва, можуть пред'являтися тільки в межах ЛП;8) виконання зобов'язань боржника. З дня прийняття ГС постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ЛП припиняються повноваження органів управління банкрута щодо управління банкрутом та розпорядження його майном, якщо цього не було зроблено раніше, керівник банкрута звільняється з роботи у зв'язку з б-вом під-ва, про що робиться запис у його трудовій книжці, а також прип-ся повн-ння власника (власників) майна банкрута, якщо цього не було зроблено раніше. Опублікування відомостей про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури здійснюється ліквідатором у офіційних друкованих органах за рахунок банкрута у 5-денний строк з дня прийняття постанови про визнання боржника банкрутом. Не дозволяється опублікування або розголошення іншим чином відомостей про визнання боржника банкрутом до дня прийняття ГС постанови про визнання боржника банкрутом. Відомості про визнання боржника банкрутом і про відкриття ЛП повинні містити: найменування та інші реквізити боржника, визнаного банкрутом; найменування господарського суду, в провадженні якого знаходиться справа про банкрутство; дату прийняття господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ЛП; відомості про ліквідатора (ліквідаційну комісію).


107.Наслідки визнання боржника банкрутом.

У постанові про визнання боржника банкрутом ГС відкриває ліквідаційну процедуру, призначає ліквідатора в порядку, передбаченому для призначення керуючого санацією. Протягом 15 днів з дня призначення ліквідатора відповідні посадові особи банкрута зобов'язані передати бухгалтерську та іншу документацію банкрута, печатки і штампи, матеріальні та інші цінності банкрута ліквідатору. З дня призначення ліквідатора до нього переходять права керівника (органів управління) ЮО - банкрута. Усі види майнових активів (майно та майнові права) банкрута, які належать йому на праві власності або повного господарського відання на дату відкриття ліквідаційної процедури та виявлені в ході ліквідаційної процедури, включаються до складу ліквідаційної маси, за винятком об'єктів державного житлового фонду, в тому числі гуртожитків, дитячих дошкільних закладів та об'єктів комунальної інфраструктури, які в разі б-ва під-ва передаються до комунальної власності відповідних територіальних громад без додаткових умов і фінансуються в установленому порядку. . Майно, на яке звертається стягнення у ліквідаційній процедурі, оцінюється арбітражним керуючим. Для майна, яке продається на аукціоні, оціночна вартість є початковою. Після проведення інвентаризації та оцінки майна банкрута ліквідатор розпочинає продаж майна банкрута на відкритих торгах, якщо комітетом кредиторів не встановлено інший порядок продажу майна банкрута. Ліквідатор забезпечує через ЗМІ оповіщення про порядок продажу майна банкрута, склад, умови та строки придбання майна. Порядок продажу майна банкрута, склад, умови та строки придбання майна погоджуються з комітетом кредиторів. Майно банкрута, щодо обігу якого встановлено обмеження, продається на закритих торгах. Ліквідатор зобов'язаний використовувати при проведенні ліквідаційної процедури тільки один рахунок боржника в банківській установі. Кошти, які надходять при проведенні ліквідаційної процедури, зараховуються на основний рахунок боржника. З основного рахунку здійснюються виплати кредиторам.


108.Черговість задоволення претензій кредиторів.

Кошти, одержані від продажу майна бан-та, спрям-ся на задоволення вимог кредиторів: 1) у 1 чергу задовольняються:а) вимоги, забезпечені заставою; б) виплата вихідної допомоги звільненим працівникам банкрута, у т.ч. відшкодування кредиту, отриманого на ці цілі; в) витрати Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, що пов'язані з набуттям ним прав кредитора щодо банку, - у розмірі всієї суми відшкодування за вкладами ФО; г) витрати, пов'язані з провадженням у справі про б-во в ГС та роботою ліквідаційної комісії, у тому числі: витрати на оплату державного мита; витрати заявника на публікацію оголошення про порушення справи про б-во тощо. Перелічені витрати відшкодовуються ліквідаційною комісією після реалізації нею частини ліквідаційної маси, якщо інше не передбачено законом; 2) у 2 чергу задовольняються вимоги, що виникли із зобов'язань банкрута перед працівниками підприємства-банкрута (за винятком повернення внесків членів трудового колективу до СФ підприємства), зобов'язань, що виникли внаслідок заподіяння шкоди життю та здоров'ю громадян, шляхом капіталізації відповідних платежів у порядку, встановленому КМУ, а також вимоги громадян - довірителів (вкладників) довірчих товариств або інших суб'єктів підприємницької діяльності, які залучали майно (кошти) довірителів (вкладників); 3) у 3 чергу задовольняються вимоги щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів4) у 4 чергу задовольняються вимоги кредиторів, не забезпечені заставою, у тому числі і вимоги кредиторів, що виникли із зобов'язань у процедурі розпорядження майном боржника чи в процедурі санації боржника;5) у 5 чергу задовольняються вимоги щодо повернення внесків членів трудового колективу до СФ під-ва; 6) у 6 чергу задовольняються інші вимоги. Вимоги кожної наступної черги задовольняються в міру надходження на рахунок коштів від продажу майна банкрута післяповного задоволення вимог попередньої черги. У разі недостатності коштів, одержаних від продажу майна банкрута, для повного задоволення всіх вимог однієї черги вимоги задовольняються пропорційно сумі вимог, що належить кожному кредиторові однієї черги. У разі відмови кредитора від задоволення визнаної в установленому порядку вимоги ліквідаційна комісія не враховує суму грошових вимог цього кредитора. Вимоги, заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, не розглядаються і вважаються погашеними.Вимоги, не задоволені за недостатністю майна, вважаються погашеними. У разі якщо господарським судом винесено ухвалу про ліквідацію ЮО - банкрута, майно, що залишилося після задоволення вимог кредиторів, передається власникові або уповноваженому ним органу, а майно державних підприємств - відповідному органу приватизації для наступного продажу. Кошти, одержані від продажу цього майна, спрямовуються до Держбюджету У.


109.Поняття та види зовнішньоекономічної діяльності.

ЗЕД - діяльність суб'єктів господарської діяльності України та іноземних суб'єктів господарської діяльності, побудована на взаємовідносинах між ними, що має місце як на території України, так і за її межами. До видів зовнішньоекономічної діяльності, які здійснюють в Україні суб'єкти цієї діяльності, належать: - експорт та імпорт товарів, капіталів та робочої сили; - надання суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності України послуг іноземним суб'єктам господарської діяльності; - наукова, науково-технічна, науково-виробнича, виробнича, навчальна та інша кооперація з іноземними суб'єктами господарської діяльності; навчання та підготовка спеціалістів на комерційній основі; - міжнародні фінансові операції та операції з цінними паперами у випадках, передбачених законами України; - кредитні та розрахункові операції між суб'єктами ЗЕД та іноземними суб'єктами господарської діяльності; створення суб'єктами ЗЕД банківських, кредитних та страхових установ за межами України; створення іноземними суб'єктами господарської діяльності зазначених установ на території України у випадках, передбачених законами України; - спільна підприємницька діяльність між суб'єктами ЗЕД та іноземними суб'єктами господарської діяльності, що включає створення спільних підприємств різних видів і форм, проведення спільних господарських операцій та спільне володіння майном як на території України, так і за її межами; - підприємницька діяльність на території України, пов'язана з наданням ліцензій, патентів, ноу-хау, торговельних марок та інших нематеріальних об'єктів власності з боку іноземних суб'єктів господарської діяльності; аналогічна діяльність суб'єктів ЗЕД за межами У; -організація та здійснення діяльності в галузі проведення виставок, аукціонів, торгів, конференцій, симпозіумів, семінарів та інших подібних заходів, що здійснюються на комерційній основі, за участю суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності; організація та здійснення оптової, консигнаційної та роздрібної торгівлі на території України за іноземну валюту у передбачених законами України випадках; - товарообмінні (бартерні) операції та інша діяльність, побудована на формах зустрічної торгівлі між суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності та іноземними суб'єктами господарської діяльності; - орендні, в тому числі лізингові, операції між суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності та іноземними суб'єктами господарської діяльності; - операції по придбанню, продажу та обміну валюти на валютних аукціонах, валютних біржах та на міжбанківському валютному ринку; - роботи на контрактній основі фізичних осіб України з іноземними суб'єктами господарської діяльності як на території України, так і за її межами; роботи іноземних фізичних осіб на контрактній оплатній основі з суб'єктами ЗЕД як на території України, так і за її межами; - інші види зовнішньоекономічної діяльності, не заборонені прямо і у виключній формі законами України. Посередницькі операції, при здійсненні яких право власності на товар не переходить до посередника (на підставі комісійних, агентських договорів, договорів доручення та інших), здійснюються без обмежень.


110.Правове регулювання зовнішньоекономічної діяльності.

ЗЕД - діяльність суб'єктів господарської діяльності України та іноземних суб'єктів господарської діяльності, побудована на взаємовідносинах між ними, що має місце як на території України, так і за її межами. Регулювання ЗЕД в Україні здійснюється з метою: - забез-ння збалансованості ек-ки та рівноваги внутрішнього ринку Україні; - стимул-ння прогресивних структурних змін в економіці, в т.ч. зовнішньоекономічних зв'язків суб'єктів ЗЕД України; - створення найбільш сприятливих умов для залучення ек-ки України в систему світового поділу праці та її наближення до ринкових структур розвинутих зарубіжних країн. Регулювання ЗЕД в Україні здійснюється: 1) Україною як державою в особі її органів в межах їх компетенції;2) недержавними органами управління економікою (товарними, фондовими, валютними біржами, торговельними палатами, асоціаціями, спілками та іншими організаціями координаційного типу), що діють на підставі їх статутних документів;3) самими суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності на підставі відповідних координаційних угод, що укладаються між ними. Регулювання ЗЕД в Україні здійснюється за допомогою: - законів України; - передбачених в законах України актів тарифного і нетар-го регул-ння, які видаються державними органами України в межах їх компетенції; - екон-х заходів операт-го регулювання (валютно-фінансового, кредитного та іншого) в межах законів України; - рішень недержавних органів упр-ння економікою, які приймаються за їх статутними документами в межах законів України; - угод, що укладаються між суб'єктами ЗЕД і які не суперечать законам України. Забороняється регулювання ЗЕД прямо не передбаченими у цій частині актами і діями державних і недержавних органів. На території України запроваджуються такі правові режими для іноземних суб'єктів господарської діяльності: - національний режим(НР), який означає, що іноземні суб'єкти госп-ї діяльності мають обсяг прав та обов'язків не менший ніж суб'єкти господ-ї діяльності України. НР застосовується щодо всіх видів господарської діяльності іноземних суб'єктів цієї діяльності, пов'язаної з їх інвестиціями на території України, а також щодо експортно-імпортних операцій іноземних суб'єктів господарської діяльності тих країн, які входять разом з Україною до екон-х союзів; - режим найбільшого сприяння(РНС), який означає, що іноземні суб'єкти госп-ї діяльності мають обсяг прав, преференцій та пільг щодо мит, податків та зборів, якими користується та/або буде корис-ся іноземний суб'єкт госп-ї діяльності будь-якої іншої держави, якій надано згаданий режим, за винятком випадків, коли зазначені мита, податки, збори та пільги по них встановлюються в рамках спеціального режиму, визначеного нижче. РНС надається на основі взаємної угоди суб'єктам господарської діяльності інших держав згідно з відповідними договорами України та застосовується у сфері зовнішньої торгівлі; - спеціальний режим, який застосовується до територій спеціальних економічних зон згідно, а також до територій митних союзів, до яких входить Україна, і в разі встановлення будь-якого спеціального режиму згідно з міжнародними договорами за участю України.


111.Форми іноземного інвестування.

Іноземні інвестиції - цінності, що вкладаються іноземними інвесторами в об'єкти інвестиційної діяльності відповідно до законодавства України з метою отримання прибутку або досягнення соціального ефекту. Іноземні інвестиції можуть здійснюватися у таких формах: 1) часткової участі у підприємствах, що створюються спільно з українськими юридичними і фізичними особами, або придбання частки діючих підприємств;2)створення підприємств, що повністю належать іноземним інвесторам, філій та інших відокремлених підрозділів іноземних юридичних осіб або придбання у власність діючих підприємств повністю;3) придбання не забороненого законами України нерухомого чи рухомого майна, включаючи будинки, квартири, приміщення, обладнання, транспортні засоби та інші об'єкти власності, шляхом прямого одержання майна та майнових комплексів або у вигляді акцій, облігацій та інших цінних паперів;4) придбання самостійно чи за участю українських юридичних або ФО прав на користування землею та використання природних ресурсів на території України; 5) придбання інших майнових прав; 6) господарської (підприємницької) діяльності на основі угод про розподіл продукції; 7) в інших формах, які не заборонені законами України, в тому числі без створення ЮО на підставі договорів із суб'єктами господарської діяльності України.


112.Правовий режим іноземних інвестицій.

Іноземні інвестиції - цінності, що вкладаються іноземними інвесторами в об'єкти інвестиційної діяльності відповідно до законодавства України з метою отримання прибутку або досягнення соціального ефекту. Для іноземних інвесторів на території України встановлюється національний режим інвестиційної та іншої господарської діяльності, за винятками, передбаченими законодавством України та міжнародними договорами України. Для окремих суб'єктів підприємницької діяльності, які здійснюють інвестиційні проекти із залученням іноземних інвестицій, що реалізуються відповідно до державних програм розвитку пріоритетних галузей економіки, соціальної сфери і територій, може встановлюватися пільговий режим інвестиційної та іншої господарської діяльності. Законами України можуть визначатися території, на яких діяльність іноземних інвесторів та підприємств з іноземними інвестиціями обмежується або забороняється, виходячи з вимог забезпечення національної безпеки. Іноземні інвестиції в Україні не підлягають націоналізації. Державні органи не мають права реквізувати іноземні інвестиції, за винятком випадків здійснення рятівних заходів у разі стихійного лиха, аварій, епідемій, епізоотій. Зазначена реквізиція може бути

проведена на підставі рішень органів, уповноважених на це КМУ. Рішення про реквізицію іноземних інвестицій та умови

компенсації можуть бути оскаржені в судовому порядку.


113.Правовий режим вільних економічних зон.

Вільна економічна зона - це частина території У, на якій встановлюється спеціальний правовий режим економічної діяльності та особливий поря док за­стосування чинного законод. України. Для ВЕЗ характерним є те, що на її території запро -ваджуються пільгові митні, валютно-фінансові, податкові та інші умови економічної діяльності національних і іноземних юридичних і фізичних осіб. Правовий режим ВЕЗ в У. визначається, в першу чергу, ЗУ «Про загаль­ні засади створення і функціонування спеціальних (віль­них) економ. зон». Цей закон визначає порядок створення та лі­квідації і механізм функціонування спеціаль - них (вільних) економічних зон на території У., загальні правові і економічні основи їх статусу, а також загальні правила ре­гулювання відносин суб'єктів економічної діяльності цих зон із місце- вими радами народних депутатів, органами дер - жавної виконавчої влади та ін. Можуть створюва тися такі ВЕЗ: • зовнішньоторговельні зони • комплексні виробничі зони • науково-технічні зони • туристично-рекреаційні зони •банківсько-страхові (офшорні) зони • зони прикордонної торгівлі. ВЕЗ можуть бути класифіковані й за іншими критерія­ми. Так, за ознакою відкритості розрізняють ВЕЗ інтегра­ційні (діяльність яких спрямована на тісну взаємодію з позазональною економікою країни) та анклавні (орієнтовані на зв'язки із зовнішнім ринком). Залежно від місце- знахо­дження ВЕЗ поділяються на зовнішні (роз -міщені на кордоні з іншими державами) та внут- рішні (розміщені у внутріш­ніх районах країни).

Управління ВЕЗ має певну специфіку, яка поля- гає в то­му, що структура, функції та повноважен- ня органів управ­ління спеціальної (вільної) еко- номічної зони визначаються залежно від її типу, розмірів, кількості працівників та/або мешканців на її території.


114.Поняття та ознаки кредиту.

ЗУ «Про опо- даткування прибутку підпри­ємств» дає загальне визначення поняття кредиту. За цим За­коном це кошти та матеріальні цінності, які надаються ре­зидентами або нерезидентами у користування юрид. або фізич. особам на визначений строк та під процент. Кредит розподіляється на фінансо- вий кредит, товарний кредит та кредит під цінні папери, що засвідчують відно­сини позики. Більш повне визначення міститься в Положенні про кре­дитування, затвердженому постановою Прав- ління НБУ. Цим актом кредит визначається як позичковий капітал банку у грошовій формі, що передається у тимчасове користування на умовах забезпеченості повернення, строковості, платнос- ті та цільово­го характеру використання. Кредит на операція - це договір щодо надання кредиту, який супроводжується записами за банківськими рахунками, з відповідним відображенням у ба­лансах кредитора та позичальника. Ознакам притаманними кредиту є його: --забезпеченість (вона полягає в гарантуванні позичальника в по- верненні крезиту до банку, а також в недопущен- ні збитків через неповернення позичальника кре- диту); поверненість (передбачає обов”язкове по- вернення кредиту (у передбач. кредитним дого- вором строк));платність (передбач.сплату % за користув. кредитом); та ін. Суб'єкти господар. діяльності можуть використо­вувати такі форми кредиту: банківський, комерційний, лі­зинговий, іпотечний, бланковий, консорціумний.


115.Види кредиту.

Кредити, які надаються банками, поділяютьсяна тікі види:за строками користування на:а) короткострокові - до 1 ро- ку; можуть надаватися банками у разі тимчасо- вих фінан. труднощів;б) середньострокові - до 3 років; можуть надаватися на оплату обладнання, поточні витрати, на фінансування капі­тальних вкладень;в) довгострокові - понад 3 роки; мо -жуть надаватися для формування основних фон- дів. Об'єктами кредитування можуть бути капі- тальні витрати на реконструкцію, модер­нізацію та розширення вже діючих основних фондів, на нове будівництво, на приватизацію та ін.; за за -безпеченням на: а) забезпечені заставою (май- ном, майновими правами, цінними паперами);

б) гарантовані (банками, фінансами чи майном третьої особи); в) з іншим забезпеченням (поручительство, свідоцтво страхової організа- ції); г) незабезпечені (бланкові); за ступенем ризику на: а) стандартні кредити; б) кредити з підвищеним ризиком; за методами надання на:

а) кредити, що надаються у разовому порядку; б) кредити, що надаються відповідно до кредитної лінії.; в) гарантійні (із заздалегідь обумовленою датою на­дання, за потребою, зі стягненням комі- сії за зобов'язання); за строками погашення на:

а) к., що погашаються водночас ;б) к,що погаша- ються у розстрочку;в) к, що погашаються до -строково (на вимогу кредитора або за заявою позичальника); г) к, що погашаються з регресією платежів; д) к, що погашаються після обумо -вленого періоду (місяця, кварталу).Кредити, які надаються банками, розрізняються за: 1) строками користування (короткострокові - до 1 року, середньострокові - до трьох років, довгострокові - понад три роки); 2) способом забезпечення;3) ступенем ризику;4)методами надання;5) строками погашення;6) іншими умовами надання, користування або погашення.


116.Форми кредиту.

Суб'єкти господар. діяльн можуть використо­вувати такі форми кредиту: банківський, комерційний, лі­зинговий, іпотеч- ний, бланковий, консорціумний.Банківський кре дит надається суб'єктам кредитування всіх форм власності у тимчасове користування на умовах, передбачених кредитним договором. Комерцій- ний кредит є товарною формою кредиту, яка виз начає відносини з питань перерозподілу матері -альних фондів і характеризує кредитну угоду між двома суб'єктами господар. діяльності. Учасники кредитних відносин при комерційному кредиті регулюють свої стосунки і можуть використову - вати платіжні засоби у вигляді векселів.Погашен- ня комерційного кредиту може здійснюватися шляхом: • оплати боржником за векселем;• пере- дачі векселя відповідно до чинного законод. ін- шій юрид. особі (крім банків та інших кредитних установ); • переоформлення комерційного креди- ту на банківсь­кий. Лізинговий кредит - це відно- сини між юридичними особами, які виникають у разі оренди майна і супроводжу­ються укладен- ням лізингової угоди. Іпотечний кредит - це особливий вид відносин з при­воду надання кре- дитів під заставу нерухомого майна. Консор- ціумний кредит - це форма кредиту, що надає­ться банківським консорціумом шляхом: а) аку- мулювання кредитних ресурсів у визначеному банку з подальшим наданням кредиту позичаль- никам; б) гарантування загальної суми кредиту провідним бан­ком або групою банків; в) зміни гарантованих банками-учасниками квот кре­дит- них ресурсів за рахунок залучення інших банків для участі в консорціумній операції. Головними ланками кредитної системи є банки та кре­дитні установи, що, маючи ліцензію НБУ, одночасно виступають у ролі продавців і покупців наявних вільних коштів. У сфері господарювання можуть використовуватися банківський, комерційний, лізинговий, іпотечний та інші форми

кредиту.

117. Кредитний договір.

Банки здійснюють кредитування п-ств та органі­зацій на договірних умовах шляхом укладення кредитних договорів. Відповідно до Положення про кредитування ці договори укладаються в письмовій формі як шляхом складання одного документа, підписано- го кредитором та позичальником, так і шляхом обміну листами, телеграмами, телефонограмами. До умов кредитного договору можуть бути відне сені: об'єкти кредитування; розмір кредиту; умо- ви видачі та по­гашення позички; процентні став- ки за користування креди­том та порядок сплати процентів; умови здійснення банків­ського кон -тролю за використанням коштів; способи забез -пе­чення виконання зобов'язань за договором клі- єнтом; май­нова відповідальність за порушення умов договору тощо.Форма кредитного договору затверджена постановою Правління НБУ від 28 вересня 1995 р. як додаток до Поло­ження про кредитування.

118.Види рахунків.

Банки мають право відкривати своїм клієнтам вкладні (депозитні), поточні та кореспондентські рахунки. Вкладний (депозитний) рахунок - рахунок, що відкривається банком клієнту на договірній основі для зберігання грошей, що передаються клієнтом банку в управління на встановлений строк та під визначений процент (дохід) відповідно до умов договору. Поточний рахунок - рахунок, що відкривається банком клієнту на договірній основі для зберігання грошей і здійснення розрахунково-касових операцій за допомогою платіжних інструментів відповідно до умов договору та вимог законодавства України. Кореспондентський рахунок - рахунок, що відкривається одним банком іншому банку для здійснення міжбанківських переказів.Відкриття кореспондентських рахунків здійснюється шляхом встановлення між банками кореспондентських відносин у порядку, що визначається НБУ, та на підставі відповідного договору. Особливості режимів функціонування вкладних (депозитних), поточних та кореспондентських рахунків визначаються н\п актами НБУ та договорами, що укладаються клієнтами та обслуговуючими їх банками. Зарахування грошей на рахунок клієнта здійснюється як шляхом внесення їх у готівковій формі, так і шляхом переказу грошей у безготівковій формі з інших рахунків. Установа - член платіжної системи може відкривати рахунки членам та учасникам платіжної системи відповідно до правил цієї платіжної системи, погоджених з НБУ.

119. Порядок відкриття рахунків в установах банків.

Відкриття рахунків здійснюється на умовах, викладених в Інструкції про поря­док відкриття розрахункових, поточних та бюджет- них ра­хунків в установах банків а також в дого- ворі на відкриття та обслуговування банківського рахунку.Договір на відкриття та обслуговування банківського рахун­ку складається за довільною формою і має містити реквізи­ти сторін, номер та вид рахунків, умови відкриття та закрит­тя раху- нків, види послуг, що надаються банком, зобо- в'язан­ня сторін, відповідальність за невиконання зобов'язань, інші положення за домовленністю сторін та умови, за яких до­говір може бути розірвано.Для відкриття рахунків п-ства подають установам банків такі документи: а) заяву на від -криття рахунку встановленого зразка, підпи­сану керівником та головним бухгалтером власника рахунку; б) копію свідоцтва про держ. реєстра- цію, засвідчену нотаріально чи органом, який видав свідоцтво про державну реєстрацію;в) ко- пію рішення про створення, реорганізацію п-ства того органу, якому надане таке право чинним законо­давством, засвідчену нотаріально чи орга- ном, який видав таке рішення; г) один з примірни ків належним чином затвердженого ста­туту або його копію, засвідчену нотаріально; д) картку із зразками підписів та відбитком печатки вста­нов- леного зразка. Для ок­ремих видів підприємств законодавством передбачено подання додатко- вих документів (наприклад, для орендного — нотарі­ально засвідченої копії договору оренди); інші п-ства звільнені від подання певних доку -ментів (так, статут не по­дається повним та коман дитним товариством, фермерським господар ством, бюджетними установами). Рахунок відкри вається з письмового дозволу керівника установи банку на заяві про відкриття рахунку. Договір на відкриття та обслуговування банківського ра­хун- ку може бути розірвано за погодженням сторін. Законодавством України встановлено спец. поря­док відкриття валютних рахунків.

120. Порядок розрахунків в господар. обороті

За загальним правилом на території України всі юрид. особи усіх форм власності, а також фізичні особи -громадяни У., іноземні громадяни, особи без грома­дянства, які є суб'єктами підприємниць- кої діяльності, здій­снюють між собою розрахун- ки у безготівковому та готів­ковому порядку че- рез установи банків відповідно до пра­вил здій -снення розрахункових та касових операцій, що затверджуються НБУ. Слід, однак, мати на увазі, що сфера застосування го­тівкового обігу досить обмежена і визначається спеціаль­ними нормами. Переважна ж більшість розрахунків між суб'єкта- ми го­сподарського права здійснюється у безготів ковому порядку у встановлених законодавством формах. З метою вдосконалення організації банками розрахун­ково-касового обслуговування народного господарства Правління НБУ затверди ло «Порядок організації розрахунково-касового обслуговування комерційними банками клієнтів і взаємовідносин з цього питання між устано­вами НБУ та комерційними бан­ками» . Відповідно до цього акта комерційний банк укладає до­говір із клієнтом на розрахунково-касове обслуговуван- ня, яке включає комплекс взаємних платіжних зобов'язань банку і клієнта щодо користування коштами і банківськими послугами, а саме: • користування банком тимчасово вільними коштами клі­єнта; • здійснення розрахункових операцій; • касове обслуговування;• транспортне обслуговування перевезень готівки. Безготівкові розрахунки здійснюються за такими фор­мами розрахункових документів: платіжними доручен- нями; платіжними вимогами-дорученнями; чеками; акредитивами; векселями; платіжними вимогами; інкасовими дорученнями (розпоряд женнями). Платіжні вимоги та інкасові доручен ня (розпоряджен­ня) застосовуються у випадках, передбачених чинним зако­нодавством та нормативними актами НБУ.