1. Поняття господарського права

Вид материала

Содержание

Подобный материал:

1 2 3 4 5 6 7 8 9 10

21.Загальна правова характеристика підприємств.

Підприємство - основна організ-на ланка н\г У. Підпр-во-самостійний госп-чий статутний суб'єкт, який має права юридичної особи та здійснює виробничу, науково-дослідницьку і комерційну діяльність з метою одержання відповідного прибутку (доходу).За Госп-ким Кодексом, підпр-во- самостійний суб'єкт господарювання, створений компетентним органом державної влади або органом місцевого самоврядування, або іншими суб'єктами для задоволення суспільних та особистих потреб шляхом систематичного здійснення виробничої, науково-дослідної, торговельної, іншої господарської діяльності в порядку, передбаченому цим Кодексом та іншими законами. Підприємство має самостійний баланс, поточні та вкладні (депозитні) рахунки в установах банків, печатку зі своїм найменуванням, а також знак для товарів і послуг. Підприємство, якщо законом не встановлено інше, діє на основі статуту. Підприємство є ЮО, має відокремлене майно, самостійний баланс, рахунки в установах банків, печатку із своїм найменуванням та ідентифікаційним кодом.Підприємство не має у своєму складі інших юридичних осіб. Підприємство здійснює будь-які види господарської діяльності, якщо вони не заборонені законодавством України і відповідають цілям, передбаченим статутом підприємства. У разі збиткової діяльності підприємств держава, якщо вона визнає продукцію цих підприємств суспільно необхідною, може надавати таким підприємствам дотацію, інші пільги. До складу підприємства як єдиного майнового комплексу входять усі види майна, призначені для його діяльності, включаючи земельні ділянки, будівлі, споруди, устаткування, інвентар, сировину, продукцію, права вимоги, борги, а також право на торговельну марку або інше позначення та інші права, якщо інше не встановлено договором або законом.

22.

23.Види та категорії підприємств.

Підприємство - основна організаційна ланка н\г У. Підпр-во - самостійний господарюючий статутний суб'єкт, який має права юридичної особи та здійснює виробничу, науково-дослідницьку і комерційну діяльність з метою одержання відповідного прибутку (доходу).1. (За ГК)Залежно від форм власності, передбачених законом, в можуть діяти підприємства таких видів:1. приватне підприємство, що діє на основі приватної власності громадян чи суб'єкта господарювання (ЮО);2. підприємство, що діє на основі колективної власності (підприємство колективної власності);3. комунальне підприємство, що діє на основі комунальної власності територіальної громади;4. державне підприємство, що діє на основі державної власності;5. підприємство, засноване на змішаній формі власності (на базі об'єднання майна різних форм власності). В можуть діяти також інші види підприємств, передбачені законом. 2.У разі якщо в статутному фонді підприємства іноземна інвестиція становить не менш як 10%, воно визнається підприємством з іноземними інвестиціями. Підприємство, в статутному фонді якого іноземна інвестиція становить 100%, вважається іноземним підприємством. 3.Залежно від способу утворення (заснування) та формування статутного фонду в Україні діють підприємства унітарні та корпоративні. Унітарне підп-во створюється одним засновником, який виділяє необхідне для того майно, формує відповідно до закону статутний фонд, не поділений на частки (паї), затверджує статут, розподіляє доходи, безпосередньо або через керівника, який ним призначається, керує підприємством і формує його трудовий колектив на засадах трудового найму, вирішує питання реорганізації та ліквідації підприємства. Унітарними є підприємства державні, комунальні, підприємства, засновані на власності об'єднання гром-н, реліг-ї орг-ції або на приватній власності засновника. Корпоративне підп-во утворюється, як правило, 2 або більше засновниками за їх спільним рішенням (договором), діє на основі об'єднання майна та/або підприємницької чи трудової діяльності засновників (учасників), їх спільного управління справами, на основі корпоративних прав, у тому числі через органи, що ними створюються, участі засновників (учасників) у розподілі доходів та ризиків підприємства. Корпоративними є кооперативні підприємства, підприємства, що створюються у формі господарського товариства, а також інші підпр-ва, в тому числі засновані на приватній власності двох або більше осіб. 4.Підприємства залежно від кількості працюючих та обсягу валового доходу від реалізації продукції за рік можуть бути віднесені до малих підприємств, середніх або великих підприємств. Малими (незалежно від форми власності) визнаються підприємства, в яких середньооблікова чисельність працюючих за звітний (фінансовий) рік не перевищує 50 осіб, а обсяг валового доходу від реалізації продукції (робіт, послуг) за цей період не перевищує суми, еквівалентної 500тис євро за середньорічним курсом НБУ щодо гривні.Великими підпр-ми визнаються підприємства, в яких середньооблікова чисельність працюючих за звітний (фінансовий) рік перевищує 1000 осіб, а обсяг валового доходу від реалізації продукції (робіт, послуг) за рік перевищує суму, еквівалентну 5млн євро за середньоріч курсом НбУ щодо гривні. Усі інші підприємства визнаються середніми. У випадках існування залежності від іншого під-ва, передбачених ГК, підпр-во визнається дочірнім. Для під-в певного виду та організаційних форм законами можуть встановлюватися собливості госп-ння.

24.

25.

26.Загальна характеристика видів державних підприємств(ДП).

Підприємство - основна організ-на ланка н\г У. Підпр-во-самостійний госп-чий статутний суб'єкт, який має права юридичної особи та здійснює виробничу, науково-дослідницьку і комерційну діяльність з метою одержання відповідного прибутку (доходу).За Госп-ким Кодексом, підпр-во- самостійний суб'єкт господарювання, створений компетентним органом державної влади або органом місцевого самоврядування, або іншими суб'єктами для задоволення суспільних та особистих потреб шляхом систематичного здійснення виробничої, науково-дослідної, торговельної, іншої господарської діяльності в порядку, передбаченому цим Кодексом та іншими законами. ДП діє на основі державної власності. ДП (крім казенного) самостійно складає річний фінансовий план, який атверджується до 1 липня року, що передує планованому, органом, уповноваженим управляти відповідним державним майном. Порядок складання річного фінансового плану державним підприємством (крім казенного) встановлює уповноважений Кабміном У ЦОВВ. ДП, яке відповідно до закон-ва У не підлягає приват-ції, за рішенням Кабміну У може бути перетворене в казенне підприємство.

26.Правове положення приватних підприємств.

Підприємство - основна організ-на ланка н\г У. Підпр-во-самостійний госп-чий статутний суб'єкт, який має права юридичної особи та здійснює виробничу, науково-дослідницьку і комерційну діяльність з метою одержання відповідного прибутку (доходу).За Госп-ким Кодексом, підпр-во- самостійний суб'єкт господарювання, створений компетентним органом державної влади або органом місцевого самоврядування, або іншими суб'єктами для задоволення суспільних та особистих потреб шляхом систематичного здійснення виробничої, науково-дослідної, торговельної, іншої господарської діяльності в порядку, передбаченому цим Кодексом та іншими законами. Громадянин може здійснювати підприємницьку діяльність: безпосередньо як підприємець або через приватне підприємство, що ним створюється; із залученням або без залучення найманої праці; самостійно або спільно з іншими особами. ПП засноване на власності фізичної особи. З точки зору організаційної форми ст. 2 Закону «Про п-ства в У» виділяє такі види п-ств: приват- ні, колективні, господарські товариства, п-ства, засновані на власності об'єднання громадян, комунальні, державні (в тому числі казенні).Слід мати на увазі, що відповідно до чинного на момент створення п-ств законодавства в У. були створені і діють до цього часу й інші види п-ств: індивідуальні, сімейні, спільні (в тому числі з іноземними інвестиціями) п-ства. Приватне п-ство - це організаційно-правова форма п-ства, заснованого на власності ФО. Визна- чення приватне, крім форми власності, виражає головну особливість правового становища п-ств цієї організаційної форми. Згідно із законод. У. власник у даному разі водночас є і п-цем, тобто власність і управління майном у приватному п-стві не розмежовуються.

27.Правове положення державних підприємств.

Підприємство - основна організ-на ланка н\г У. Підпр-во-самостійний госп-чий статутний суб'єкт, який має права юридичної особи та здійснює виробничу, науково-дослідницьку і комерційну діяльність з метою одержання відповідного прибутку (доходу).За Госп-ким Кодексом, підпр-во- самостійний суб'єкт господарювання, створений компетентним органом державної влади або органом місцевого самоврядування, або іншими суб'єктами для задоволення суспільних та особистих потреб шляхом систематичного здійснення виробничої, науково-дослідної, торговельної, іншої господарської діяльності в порядку, передбаченому цим Кодексом та іншими законами. ДП діє на основі державної власності. ДП (крім казенного) самостійно складає річний фінансовий план, який атверджується до 1 липня року, що передує планованому, органом, уповноваженим управляти відповідним державним майном. Порядок складання річного фінансового плану державним підприємством (крім казенного) встановлює уповноважений Кабміном У ЦОВВ. ДП, яке відповідно до закон-ва У не підлягає приват-ції, за рішенням Кабміну У може бути перетворене в казенне підприємство.

Державне п-ство являє собою організаційно-правову форму підприємства, заснованого на державній власності. Визначення державне вказує, що дане п-ство має особливості правового становища порівняно з недержавними п-вами. Ці особливості обумовлені способом відмежування функцій власника від функцій управління майном в державному п-стві. Саме державне п-ство як майновий комплекс є об'єктом права держ. власності. П-ству як суб'єкту права це майно належить на праві повного господарського відання. Таке право вужче, ніж право власності. Обсяг його залежить від цільового призначення відповідного майна. Держ. П-ство володіє, користується і розпорядж. цим майном «на свій розсуд, вчиняючи щодо нього будь-які дії, які не суперечать чинному законодавству та статуту п-ства». Оскільки держ. п-ство є суб'єктом права повного господарського відання майном, а не суб'єктом права власності, щодо державних п-ств діє спеціальна категорія - правовий режим майна держ. п-ств (ст. 37 ЗУ «Про власність»). Вона означає, що держ. п-ства керуються спеціальними правилами заснування, утворення їх майна при заснуванні, визначення цілей і предмета діяльності (статути держ. п-ств розробляють, затверджують і контролюють уповноважені органи), управління майном, розподілу прибутку тощо. Державні п-ства як суб'єкти одної форми власності (організаційної форми) поділяються на види:а) держ. п-ства, засновані на держ. власності;б) держ. п-ства, засновані на республіканській (АРК) власності; в) казенні п-ства. Усі ці п-ства - державні юридичні особи.

28.Правове положення комунальних підприємств(К\П).

Підприємство - основна організ-на ланка н\г У. Підпр-во-самостійний госп-чий статутний суб'єкт, який має права юридичної особи та здійснює виробничу, науково-дослідницьку і комерційну діяльність з метою одержання відповідного прибутку (доходу).За Госп-ким Кодексом, підпр-во- самостійний суб'єкт господарювання, створений компетентним органом державної влади або органом місцевого самоврядування, або іншими суб'єктами для задоволення суспільних та особистих потреб шляхом систематичного здійснення виробничої, науково-дослідної, торговельної, іншої господарської діяльності в порядку, передбаченому цим Кодексом та іншими законами. Управіння майном, що є в ком-ній власності, здійснюють тер-ні громади села, селища, міста безпосередньо або через утворені ними органи МС.

29.Правове положення колективних підприємств(КП).

Підприємство - основна організ-на ланка н\г У. Підпр-во-самостійний госп-чий статутний суб'єкт, який має права юридичної особи та здійснює виробничу, науково-дослідницьку і комерційну діяльність з метою одержання відповідного прибутку (доходу).За Госп-ким Кодексом, підпр-во- самостійний суб'єкт господарювання, створений компетентним органом державної влади або органом місцевого самоврядування, або іншими суб'єктами для задоволення суспільних та особистих потреб шляхом систематичного здійснення виробничої, науково-дослідної, торговельної, іншої господарської діяльності в порядку, передбаченому цим Кодексом та іншими законами. КП засноване на власності відповідної територіальної громади. Колективне п-ство (точніше його можна було б назвати «п-ство колективної власності») - це організаційно-правова форма п-ства, заснованого на власності трудового колективу п-ства. Визначення колективне означає, що п-ство належить колективу співвласників (засновників, учасників), які діють як один суб'єкт права колек тивної власності. Правосуб'єктність власника (у даному разі колективу або групи власників, орга- нізованих у колективне п-ство з правами юридич ної особи) реалізується через юридичну особу – п-ство, яке володіє, користується і розпоряджа -ється майном відповідно до свого статуту (ЗУ «Про власність»).Це вид недержавної юрид. осо- би. Право колективної власності у колективному п-стві безпосередньо здійснюють його органи управління - вищий орган управління (загальні збори або конференція) і правління. Отже, колек- тивне п-ство, поки воно діє- це об'єкт права влас- ності відповідної юрид. особи. Його засновники і учасники є власниками часток (паїв, вкладів) у майні п-ства. Інакше визначає поняття колектив- ного підприємства ЗУ«Про власність», згідно з яким видів колективних підприємств стільки ж, скільки суб'єктів права колективної власності : • колективні п-ства (наприклад, п-ство, привати- зоване трудовим колективом державного п-ства і не перетворене в інший вид; колективне сільгосп п-ство); • акціонерне або інше статутне господар. тов.; виробничий кооператив; • п-ство, яке засно- ване на власності об'єднання громадян (наприк- лад, профспілкове ); п-ство релігійної організації; п-ство, створене господар. об'єднанням. Специ- фічним видом колективного п-ства є також орендне п-ство.

30.Правове положення орендних підприємств.

Підприємство - основна організ-на ланка н\г У. Підпр-во-самостійний госп-чий статутний суб'єкт, який має права юридичної особи та здійснює виробничу, науково-дослідницьку і комерційну діяльність з метою одержання відповідного прибутку (доходу).За Госп-ким Кодексом, підпр-во- самостійний суб'єкт господарювання, створений компетентним органом державної влади або органом місцевого самоврядування, або іншими суб'єктами для задоволення суспільних та особистих потреб шляхом систематичного здійснення виробничої, науково-дослідної, торговельної, іншої господарської діяльності в порядку, передбаченому цим Кодексом та іншими законами. Орендним підприємством визнається підприємство, створене орендарем на основі оренди цілісного майнового комплексу існуючого державного або комунального підприємства чи майнового комплексу виробничого структурного підрозділу (структурної одиниці) цього підприємства з метою здійснення підприємницької діяльності. Орендарем є юридична особа, утворена членами трудового колективу підприємства чи його підрозділу, майновий комплекс якого є об'єктом оренди. Організація членів трудового колективу, зареєстрована як юридична особа, має переважне право на укладення договору оренди майна того підприємства (структурного підрозділу), де створено цю організацію. Орендодавцями щодо майнових комплексів, які належать до державної або комунальної власності, є Фонд державного майна України і його регіональні відділення, а також органи, уповноважені ВР АРК, місцевими радами управляти майном, що належить відповідно АРК або є у комунальній власності. Законом визначаються об'єкти державної та комунальної власності, на основі яких не можуть створюватися орендні підприємства. Передача в оренду майнових комплексів не припиняє права власності на це майно. Передавати цілісні майнові комплекси у суборенду забороняється. Орендар несе відповідальність за забезпечення цілісності і збереження майна, отриманого в оренду, і на вимогу орендодавця повинен відшкодувати завдані йому збитки. Орендоване підприємство може бути визнано банкрутом в порядку, встановленому законом. Порядок укладення договору оренди майнового комплексу та інші питання створення і діяльності орендного підприємства

регулюються Госп-м Кодексом, іншими законами.

31.

32.Правове положення казенних підприємств.

Підприємство - основна організ-на ланка н\г У. Підпр-во-самостійний госп-чий статутний суб'єкт, який має права юридичної особи та здійснює виробничу, науково-дослідницьку і комерційну діяльність з метою одержання відповідного прибутку (доходу).За Госп-ким Кодексом, підпр-во- самостійний суб'єкт господарювання, створений компетентним органом державної влади або органом місцевого самоврядування, або іншими суб'єктами для задоволення суспільних та особистих потреб шляхом систематичного здійснення виробничої, науково-дослідної, торговельної, іншої господарської діяльності в порядку, передбаченому цим Кодексом та іншими законами. Казенне підприємство має право розпоряджатися закріпленим за ним на праві оперативного управління майном, що є у державній власності і належить до основних фондів підприємства, лише з дозволу органу, уповноваженого управляти відповідним державним майном. Особливості розпорядження іншим майном казенного

підприємства визначаються у його статуті. Державне підприємство, яке відповідно до зак-ва У не підлягає приватизації, за рішенням Кабміну У може бути перетворене в казенне підприємство. Казенні підприємства створюються у галузях народного господарства, в яких:* законом дозволено здійснення господарської діяльності лише державним підприємствам;*основним (понад п'ятдесят відсотків) споживачем продукції (робіт, послуг) виступає держава;*за умовами господарювання неможлива вільна конкуренція товаровиробників чи споживачів;*переважаючим (понад п'ятдесят відсотків) є виробництвосуспільно необхідної продукції (робіт, послуг), яке за своїми умовами і характером потреб, що ним задовольняються, як правило, не може бути рентабельним;*приватизацію майнових комплексів державних підприємств заборонено законом. Казенне під-во створюється за рішенням Кабміну. У рішенні про створення казенного підп-ва визначаються обсяг і характер основної діяльності підприємства, а також орган, до сфери управління якого входить підприємство, що створюється. Реорганізація і ліквідація казенного підприємства проводяться відповідно до вимог цього Кодексу за рішенням органу, до компетенції якого належить створення даного підприємства. Казенне підприємство є ЮО, має відповідні рахунки в установах державного банку, печатку із своїм найменуванням. Орган, до сфери упр-ння якого входить казенне підприємство, затверджує статут підприємства, призначає його керівника, дає дозвіл на здійснення казенним підприємством господарської діяльності, визначає види продукції (робіт, послуг), на виробництво та реалізацію якої поширюється зазначений дозвіл. Найменування казенного підприємства повинно містити слова "казенне підприємство".

33.Особливості малих та великих підприємств.

Підприємство - основна організ-на ланка н\г У. Підпр-во-самостійний госп-чий статутний суб'єкт, який має права юридичної особи та здійснює виробничу, науково-дослідницьку і комерційну діяльність з метою одержання відповідного прибутку (доходу).За Госп-ким Кодексом, підпр-во- самостійний суб'єкт господарювання, створений компетентним органом державної влади або органом місцевого самоврядування, або іншими суб'єктами для задоволення суспільних та особистих потреб шляхом систематичного здійснення виробничої, науково-дослідної, торговельної, іншої господарської діяльності в порядку, передбаченому цим Кодексом та іншими законами. Відповідно до обсягів господарського обороту підприємства і чисельності його працівників (незалежно від форм власності) воно може бути віднесено до категорії малих підприємств. Малими (незалежно від форми власності) визнаються підприємства, в яких середньооблікова чисельність працюючих за звітний (фінансовий) рік не перевищує п'ятдесяти осіб, а обсяг валового доходу від реалізації продукції (робіт, послуг) за цей період не перевищує суми, еквівалентної п'ятистам тисячам євро за середньорічним курсом НБУ щодо гривні. Малі п-ства виділені в самостійну категорію з метою розвитку малого бізнесу шляхом надання їм певних пільг, переваг тощо. З юридичного боку, важливим є те, що особливості їх створення і діяльності встановлюються як загальним законод. У. про п-ства, так і спец. законод. У. про п-ства цієї категорії. Особливості правового становища малих підприємств, крім спеціальних статей Закону «Про підприємства в Україні», врегульовані ще і постановою Ради Міністрів УРСР від 22 вересня 1990 р. «Про заходи щодо створення і розвитку малих п-ств» в редакції від 19 жовтня 1991 р. (ЗП УРСР.- 1991.- № й._ Ст. 114). Як зазначено в ст. 28 Закону «Про п-ства в Україні», держава стимулює розвиток малих п-ств України: надає пільги при оподаткуванні, одержанні державних кредитів, створює фонди сприяння розвитку малих п-ств та інше. Кількість працюючих, за якою п-ство відноситься до категорії малих, диференційована залежно від галузей народного господарства: • у промисловості та будівництві - до 200 чоловік; • в інших галузях виробничої сфе ри - до 50 чоловік; • у науці і науковому обслуго- вуванні - до 100 чоловік; • у галузях невиробни- чої сфери - до 25 чоловік; • у роздрібній торгівлі - до 15 чоловік.

34.Особливості правового положення філій, представництв та дочірніх підприємств.

Філії, представництва, інші відокремлені підрозділи господарських організацій (структурні одиниці), утворені ними для здійснення господарської діяльності виступають суб'єктами господарювання. Філією є відокремлений підрозділ юридичної особи, що розташований поза її місцезнаходженням та здійснює всі або частину її функцій. Представництвом є відокремлений підрозділ юридичної особи, що розташований поза її місцезнаходженням та здійснює представництво і захист інтересів юридичної особи. Філії та представництва не є юридичними особами. Вони наділяються майном юридичної особи, що їх створила, і діють на підставі затвердженого нею положення. Керівники філій та представництв призначаються ЮО і діють на підставі виданої нею довіреності. Відомості про філії та представництва ЮО включаються до єдиного державного реєстру.

35.Правове положення об’єднань підприємств.

Підприємства мають право на добровільних засадах об'єднувати свою виробничу, наукову, комерційну та інші види діяльності, якщо інше не передбачено зак-вом У. Підприємства можуть об'єднуватись в: 1. асоціації - договірні об'єднання, створені з метою постійної координації господарської діяльності. Асоціація не має права втручатися у виробничу і комерційну діяльність будь-кого з її учасників;2. корпорації - договірні об'єднання, створені на основі поєднання виробничих, наукових та комерційних інтересів, з делегуванням окремих повноважень централізованого регулювання діяльності кожного з учасників;4. консорціуми - тимчасові статутні об'єднання промислового і банківського капіталу для досягнення спільної мети;5.концерни - статутні об'єднання підприємств промисловості, наукових організацій, транспорту, банків, торгівлі тощо на основі повної фінансової залежності від одного або групи підприємців;6.інші об'єднання за галузевим, територіальним та іншими принципами. Об'єднання діють на основі договору або статуту, який затверджується їх засновниками або власниками. Підприємства, які входять до складу зазначених організаційних структур, зберігають права юридичної особи. Рішення про створення об'єднання (установчий договір) і статут цього об'єднання погоджуються з Антим-м комітетом У в порядку, визначеному чинним законодавством. В об'єднання підприємств, зареєстроване в У, можуть входити підприємства інших союзних республік та держав. Підприємства У можуть входити в об'єднання, зареєстровані в інших союзних республіках та державах. Порядок вступу в об'єднання у зазначених випадках здійснюється відповідно до законодавства України про зовнішньоекономічну діяльність. Об'єднання є юридичною особою, може мати самостійний і зведений баланси, поточні та вкладні (депозитні) рахунки в установах банків, печатку із своїм найменуванням. Реєстрація об'єднання провадиться в порядку, встановленому законом для підприємства. Об'єднання не відповідає за зобов'язаннями підприємств, які входять до його складу, а підприємства не відповідають за зобов'язаннями об'єднання, якщо інше не передбачено установчим договором (статутом). Підприємства, які входять в об'єднання, можуть вийти з його складу із збереженням взаємних зобов'язань та укладених договорів з іншими підприємствами та організаціями. Вихід структурних підрозділів і самостійних підприємств із об'єднань може здійснюватись за згодою власника майна чи уповноваженого ним органу та з участю трудового колективу з наданням їм права підприємства. Відмову власника може бути оскаржено трудовим колективом до суду. Об'єднання ліквідується за рішенням підприємств, які входять в нього. Ліквідація об'єднання здійснюється у порядку, встановленому цим Законом для підприємства. Майно, яке залишилося після ліквідації об'єднання, розподіляється між учасниками згідно з статутом об'єднання. Порядок створення, реорганізації та ліквідації промислово-фінансових груп, а також їх реєстрації регулюється спеціальним законодавством.

36.Особливості правового становища промислово-фінансових груп.

Підприємство може бути учасником промислово-фінансової групи (або транснаціональної промислово-фінансової групи, якщо до

складу групи входять українські та іноземні юридичні особи). Промислово-фінансова група (ПФГ) - об'єднання, до якого можуть входити промислові підпр-тва, с\г підприємства, банки, наукові і проектні установи, інші установи та організації всіх форм власності, що мають на меті отримання прибутку, та яке створюється за рішенням Уряду України на певний термін з метою реалізації державних програм розвитку пріоритетних галузей виробництва і структурної перебудови економіки України, включаючи програми згідно з міждержавними договорами, а також виробництва кінцевої продукції. У складі промислово-фінансової групи визначається головне підприємство, яке має виключне право діяти від імені промислово-фінансової групи як учасника господарських відносин. ПФГ не є ЮО і не підлягає державній реєстрації як суб'єкт госп-ння Питання про створення ПФГ порушує перед КМУ уповноважена особа (особи) ініціаторів створення ПФГ, яка подає на ім'я Прем'єр-міністра У визначені законом документи. КМУ приймає до розгляду проекти створення ПФГ за умови, що розрахунковий обсяг реалізації доларів США за рік починаючи з 2року після створення ПФГ. Цей строк може бути продовжено окремою постановою Кабіміну в разі створення ПФГ для виробництва новоосвоюваних видів кінцевої продукції та з довгостроковим циклом виробництва. КМУ зобов'язаний розглянути проект створення ПФГ і прийняти рішення про створення (реєстрацію) ПФГ, або про відмову в створенні (реєстрації) ПФГ, у 3-місячний термін - у разі розгляду проекту з участю українських головного підприємства та учасників ПФГ; у 6-місячний термін - у разі розгляду проекту транснаціональної ПФГ. У разі неприйняття КМУ у встановлені терміни рішення стосовно проекту про створення (реєстрацію) ПФГ відповідні посадові особи КМУ несуть дисц-ну відповідальність. Одночасно уповноважена особа ініціаторів створення ПФГ має право зняти проект створення ПФГ з розгляду. Сплачене державне мито підлягає поверненню. Рішення про створення (реєстрацію) транснаціональної ПФГ приймається Кабінетом Міністрів України лише за умови попереднього укладення міждержавного договору, що підлягає ратифікації ВРУ. Найменування ПФГ повинно містити словосполучення " ПФГ". Виключення (вихід) головного підприємства або учасника ПФГ із складу ПФГ здійснюється шляхом прийняття постанови КМУ. Виключення (вихід) із складу ПФГ головного підприємства ПФГ тягне за собою реорганізацію ПФГ та її нову реєстрацію. На період реорганізації ПФГ у зв'язку з виключенням (виходом) із складу ПФГ головного підприємства ПФГ учасники ПФГ втрачають право на пільги, передбачені статтею 4 цього Закону. У разі реорганізації державне мито за прийняття проекту реорганізації ПФГ до розгляду КМУ не сплачується. Лікв-ція ПФГ здійснюється шляхом прийняття постанови КМУ: у зв'язку з закінченням затвердженого терміну її діяльності; у зв'язку з неможливістю реорганізації ПФГ у випадках, передбачених статтею 6 цього Закону; за ініціативою учасників ПФГ.

37.Припинення діяльності підприємства.

Підприємство - основна організ-на ланка н\г У. Підпр-во-самостійний госп-чий статутний суб'єкт, який має права юридичної особи та здійснює виробничу, науково-дослідницьку і комерційну діяльність з метою одержання відповідного прибутку (доходу).За Госп-ким Кодексом, підпр-во- самостійний суб'єкт господарювання, створений компетентним органом державної влади або органом місцевого самоврядування, або іншими суб'єктами для задоволення суспільних та особистих потреб шляхом систематичного здійснення виробничої, науково-дослідної, торговельної, іншої господарської діяльності в порядку, передбаченому цим Кодексом та іншими законами. Статутом підприємства визначаються власник та найменування підприємства, його місцезнаходження, предмет і цілі діяльності, його органи управління, порядок їх формування, компетенція та повноваження трудового колективу і його виборних органів, порядок утворення майна підприємства, умови реорганізації та припинення діяльності підприємства. Ліквідація підприємства проводиться з дотриманням вимог антим-го зак-ва за рішенням власника, а у, передбачених законом випадках, - за рішенням власника та за участю трудового колективу або органу, уповноваженого створювати такі підприємства, чи за рішенням суду. Підприємство ліквідується також у випадках:1. визнання його банкрутом;2. якщо прийнято рішення про заборону діяльності підприємства через невиконання умов, встановлених законодавством, і в передбачений рішенням строк не забезпечено додержання цих умов або не змінено вид діяльності;3.якщо рішенням суду будуть визнані недійсними установчі документи і рішення про створення підприємства; 4. на інших підставах, передбачених зак-ми актами України. При ліквідації підприємства звільнюваним працівникам гарантується додержання їх прав та інтересів відповідно до трудового законодавства України. Підприємство вважається ліквідованим з моменту виключення його з державного реєстру України. Ліквідація підприємства здійснюється ліквідаційною комісією, яка утворюється власником або уповноваженим ним органом. За їх рішенням ліквідація може проводитись самим підприємством в особі його органу управління.

38.Загальна характеристика господарських товариств(ГТ).

Господарськими товариствами визнаються підприємства або інші суб'єкти госп-ння, створені юридичними особами та/або громадянами шляхом об'єднання їх майна і участі в підприємницькій діяльності товариства з метою одержання прибутку. У визначених ГК випадках, ГТ може діяти у складі 1 учасника. Засновниками і учасниками товариства можуть бути суб'єкти господарювання, інші учасники господарських відносин, а також громадяни, які не є суб'єктами госп-ння. Господарські товариства є юридичними особами. До господарських товариств належать: акціонерні товариства(ГТ, яке має статутний фонд, поділений на визначену кількість акцій однакової номінальної вартості, і несе відповідальність за зобов'язаннями тільки майном товариства, а акціонери несуть ризик збитків, пов'язаних із діяльністю товариства, в межах вартості належних їм акцій), товариства з обмеженою відповідальністю(ГТ, що має статутний фонд, поділений на частки, розмір яких визначається установчими документами, і несе відповідальність за своїми зобов'язаннями тільки своїм майном. Учасники товариства, які повністю сплатили свої вклади, несуть ризик збитків, пов'язаних з діяльністю товариства, у межах своїх вкладів), товариства з додатковою відповідальністю(ГТ, господарське товариство, статутний фонд якого поділений на частки визначених установчими документами розмірів і яке несе відповідальність за своїми зобов'язаннями власним майном, а в разі його недостатності учасники цього товариства несуть додаткову солідарну відповідальність у визначеному установчими документами однаково кратному розмірі до вкладу кожного з учасників), повні товариства(ГТ, всі учасники якого відповідно до укладеного між ними договору здійснюють підприємницьку діяльність від імені товариства і несуть додаткову солідарну відповідальність за зобов'язаннями товариства усім своїм майном), командитні товариства(ГТ, в якому один або декілька учасників здійснюють від імені товариства підприємницьку діяльність і несуть за його зобов'язаннями додаткову солідарну відповідальність усім своїм майном, на яке за законом може бути звернено стягнення (повні учасники), а інші учасники присутні в діяльності товариства лише своїми вкладами (вкладники)). Господарське товариство є власником: 1) майна, переданого йому учасниками товариства у власність як вклад до статутного (складеного) капіталу; 2) продукції, виробленої товариством у результаті господарської діяльності; 3) одержаних доходів; 4) іншого майна, набутого на підставах, що не заборонені законом. Вкладом до статутного (складеного) капіталу господарського товариства можуть бути гроші, цінні папери, інші речі або майнові чи інші відчужувані права, що мають грошову оцінку, якщо інше не встановлено законом. Грошова оцінка вкладу учасника ГТ здійснюється за згодою учасників товариства, а у випадках, встановлених законом, вона підлягає незалежній експертній перевірці.

39.Акціонерне товариство: поняття і види.

Акціонерним є товариство, статутний капітал якого поділений на визначену кількість акцій однакової номінальної вартості. Акціонерне товариство самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями усім своїм майном. Акціонери не відповідають за зобов'язаннями товариства і несуть ризик збитків, пов'язаних з діяльністю товариства, у межах вартості акцій, що їм належать. Акціонери, які не повністю оплатили акції, у випадках, встановлених статутом, відповідають за зобов'язаннями товариства у межах неоплаченої частини вартості належних їм акцій. Найменування АТ має містити його найменування і зазначення того, що товариство є акціонерним. АТ, яке проводить відкриту підписку на акції, зобов'язане щорічно публікувати для загального відома річний звіт, бухгалтерський баланс, відомості про прибутки і збитки тощо. АТ може бути створене ЮО або ФО. Якщо АТ створюється кількома особами, вони укладають між собою договір(у письмовій формі, а якщо товариство створюється ФО, дог-р підлягає нотаріальному посвідченню), який визначає порядок здійснення ними спільної діяльності щодо створення товариства. Цей договір не є установчим документом товариства. Особи, що створюють АТ, несуть солідарну відповідальність за зобов'язаннями, що виникли до дер-ї реєстрації товариства. АТ відповідає за зобов'язаннями учасників, пов'язаними з його створенням, лише у разі наступного схвалення їх дій загальними зборами акціонерів. АТ може бути створене однією особою чи може складатися з однієї особи у разі придбання одним акціонером усіх акцій товариства. Відомості про це підлягають реєстрації і опублікуванню для загального відома. АТ не може мати єдиним учасником інше підприємницьке товариство, учасником якого є одна особа. Порядок і строки вчинення дій щодо створення акціонерного товариства, у тому числі порядок проведення установчих зборів та їхня компетенція, встановлюються законом. Статутний капітал акціонерного товариства утворюється з вартості вкладів акціонерів, внесених внаслідок придбання ними акцій. Статутний капітал товариства визначає мінімальний розмір майна товариства, який гарантує інтереси його кредиторів. Він не може бути меншим розміру, встановленого законом. АТ можуть бути відкритими або закритими. Акції ВАТ можуть розповсюджуватися шляхом відкритої підписки та купівлі-продажу на біржах. Акціонери відкритого товариства можуть відчужувати належні їм акції без згоди інших акціонерів та товариства. Акції ЗАТ розподіляються між засновниками або серед заздалегідь визначеного кола осіб і не можуть розповсюджуватися шляхом підписки, купуватися та продаватися на біржі. Акціонери закритого товариства мають переважне право на придбання акцій, що продаються іншими АТ. Загальна номінальна вартість випущених акцій повинна дорівнювати розміру статутного фонду акціонерного товариства, який не може бути меншим від розміру, визначеного законом. Відкрита підписка на акції при створенні акціонерного товариства організовується засновниками. Засновники в будь-якому випадку зобов'язані бути держателями акцій на суму не менш як 25% статутного фонду і строком не менше 2 років. ЗАТ може бути реорганізовано у відкрите в порядку, передбаченому законом.

40.Характеристика акцій.

Акція – цінний папір без установленого строку обігу, який засвідчує дольову участь у стат-му фондіАТ, підтверджує членсво в АТ та право на участь в управлінні його справми. Акція дає її власнику право на отримання частини прибутку у вигляді дивідендів і прао на участь в розподілі майна тов-ва при припиненнні діяльності АТ. Акція є неподільною. Акції ВАТ можуть розповсюджуватися шляхом відкритої підписки та купівлі-продажу на біржах. Акціонери відкритого товариства можуть відчужувати належні їм акції без згоди інших акціонерів та товариства. Акції ЗАТ розподіляються між засновниками або серед заздалегідь визначеного кола осіб і не можуть розповсюджуватися шляхом підписки, купуватися та продаватися на біржі. Акціонери закритого товариства мають переважне право на придбання акцій, що продаються іншими АТ. Загальна номінальна вартість випущених акцій повинна дорівнювати розміру статутного фонду акціонерного товариства, який не може бути меншим від розміру, визначеного законом. Відкрита підписка на акції при створенні акціонерного товариства організовується засновниками. Засновники в будь-якому випадку зобов'язані бути держателями акцій на суму не менш як 25% статутного фонду і строком не менше 2 років. Є 4 види акцій: іменна(більш поширена) – фіксує ім*я її власника, дає особі право на участь в управлінні тов-м. Власники можуть вільно відчужувати ці акції шляхом вчинення іменного індосаменту(передавальний виконавець). Обіг завжди реєструється в реєстрі власників іменних цінних паперів; акціїї на пред*явника – не містять посилань на їх власників, фіксується в реєстрі лише загальна кількість таких акцій;привілейована акція – дає право власнику на переважне отримання дивідендів у фіксованому розмірі в залежності від прибутку, можуть випускатися у сумі, яка не більше 10% СК.

41.Дивіденди.

Акція дає її власнику право на отримання частини прибутку у вигляді дивідендів і прао на участь в розподілі майна тов-ва при припиненнні діяльності АТ Дивіденди- платіж, який провадиться ЮО на користь власника (довірених осіб власника) корпоративних прав, емітованих такою БО, у зв*язку з розподілом частини її прибутку. Таким чином, це – частина від прибутку розподілена між учасниками(власниками) відповідно до частки їх участі у власному капіталі підприємства. У разі прийняття рішення щодо виплати дивідендів емітент корпоративних прав, на які нараховуються дивіденди, провадить зазначені виплати власнику таких корпоративних прав пропорційно частці його в статутному фонді підприємства - емітента таких корпоративних прав незалежно від того, чи була діяльність такого підприємства-емітента прибутковою протягом звітного періоду при наявності інших власних джерел для виплати дивидендів, а також від того, чи є наявним прибуток, розрахований за правилами податкового обліку, чи ні. Юридичні особи - резиденти, які отримують дивіденди, не включають їх суму до складу валового доходу (крім постійних представництв нерезидентів). Якщо дивіденди отримуються платником податку - резидентом з джерелом їх виплати від нерезидента, то платник податку включає суму отриманих дивідендів до складу валового доходу за наслідками податкового періоду, на який припадає отримання таких дивідендів. Порядок оподаткування дивідендів, що отримуються ФО, визначається за правилами, встановленими законом з питань оподаткування доходів ФО. Виплата дивідендів на користь ФО (у т.ч. нерезидентів) за акціями (іншими корпоративними правами), які мають статус привілейованих або інший статус, що передбачає виплату фіксованого розміру дивідендів чи суми, яка є більшою за суму виплат, розраховану на будь-яку іншу акцію (корпоративне право), емітовану таким платником податку, прирівнюється з метою оподаткування до виплати заробітної плати з відповідним оподаткуванням та включенням суми виплат до складу валових витрат платника податку.

42.Порядок створення акціонерного товариства.

Для створення АТ засновники повинні зробити повідомлення про намір створити акціонерне товариство, здійснити підписку на акції, провести установчі збори і державну реєстрацію акціонерного товариства. АТ може бути створене ЮО та (або) ФО. Якщо АТ створюється кількома особами, вони укладають між собою договір, який визначає порядок здійснення ними спільної діяльності щодо створення товариства. Цей договір не є установчим документом товариства. Договір про створення АТ укладається в письмовій формі, а якщо товариство створюється фізичними особами, договір підлягає нотаріальному посвідченню. Особи, що створюють АТ, несуть солідарну відповідальність за зобов'язаннями, що виникли до державної реєстрації товариства.АТ відповідає за зобов'язаннями учасників, пов'язаними з його створенням, лише у разі наступного схвалення їх дій загальними зборами акціонерів. АТ може бути створене однією особою чи може складатися з однієї особи у разі придбання одним акціонером усіх акцій товариства. Відомості про це підлягають реєстрації і опублікуванню для загального відома. АТ не може мати єдиним учасником інше підприємницьке товариство, учасником якого є одна особа. Порядок і строки вчинення дій щодо створення АТ, у тому числі порядок проведення установчих зборів та їхня компетенція, встановлюються законом. Установчим док-м АТ є його статут. Статутний капітал АТ утворюється з вартості вкладів акціонерів, внесених внаслідок придбання ними акцій. Статутний капітал товариства визначає мінімальний розмір майна товариства, який гарантує інтереси його кредиторів. Він не може бути меншим розміру, встановленого законом(1250 мінімальних з\п).

43.Органи акціонерного товариства.

Вищим органом АТ є загальні збори акціонерів(ЗЗА). У ЗЗ мають право брати участь усі його акціонери незалежно від кількості і виду акцій, що їм належать. Акціонери (їхні представники), які беруть участь у ЗЗ, реєструються із зазначенням кількості голосів, що їх має кожний акціонер, який бере участь у зборах. До виключної компетенції ЗЗ акціонерів належить: 1) внесення змін до статуту товариства, у тому числі зміна розміру його статутного капіталу; 2) обрання членів наглядової ради, а також утворення і відкликання виконавчого та інших органів товариства; 3) затвердження річної фінансової звітності, розподіл прибутку і збитків товариства; 4) рішення про ліквідацію товариства. До виключної компетенції ЗЗ статутом товариства і законом може бути також віднесене вирішення інших питань, які не можуть бути передані ними для вирішення іншим органам товариства. Акціонер має право призначити свого представника(постійного чи тимчасового) для участі у зборах. Рішення ЗЗА приймаються більшістю не менш як у 3/4 голосів акціонерів, які беруть участь у зборах. ЗЗАскликаються не рідше 1 разу на рік. Позачергові збори акціонерів скликаються у разі неплатоспроможності товариства, а також за наявності обставин, визначених у статуті товариства, та в будь-якому іншому випадку, якщо цього вимагають інтереси акціонерного товариства в цілому. В акціонерному товаристві може бути створена наглядова рада АТ, яка здійснює контроль за діяльністю його виконавчого органу та захист прав акціонерів товариства. Статутом акціонерного товариства і законом встановлюється виключна компетенція наглядової ради. Питання, віднесені статутом до виключної компетенції наглядової ради, не можуть бути передані нею для вирішення виконавчому органу товариства.Члени наглядової ради АТ не можуть бути членами його виконавчого органу. Наглядова рада акціонерного товариства визначає форми контролю за діяльністю його виконавчого органу. Виконавчим органом АТ, який здійснює керівництво його поточною діяльністю, є правління або інший орган, визначений статутом. Виконавчий орган вирішує всі питання діяльності АТ, крім тих, що віднесені до компетенції ЗЗ і наглядової ради товариства. Виконавчий орган є підзвітним ЗЗА і наглядовій раді акціонерного товариства та організовує виконання їхніх рішень. Виконавчий орган діє від імені АТ у межах, встановлених статутом акціонерного товариства і законом. Виконавчий орган акціонерного товариства може бути колегіальним (правління, дирекція) чи одноособовим (директор,

генеральний директор).

44.Правовий положення товариства з обмеженою відповідальністю.

ТОВ є засноване одним або кількома особами товариство, статутний капітал якого поділений на частки, розмір яких встановлюється статутом. Учасники товариства з обмеженою відповідальністю не відповідають за його зобов'язаннями і несуть ризик збитків, пов'язаних з діяльністю товариства, у межах вартості своїх вкладів. Учасники товариства, які не повністю внесли вклади, несуть солідарну відповідальність за його зобов'язаннями у межах вартості невнесеної частини вкладу кожного з учасників. Найменування ТОВ має містити найменування товариства, а також слова "ТОВ” Максимальна кількість учасників ТОВ встановлюється законом. При перевищенні цієї кількості товариство з обмеженою відповідальністю підлягає перетворенню на АТ протягом 1 року, а зі спливом цього строку - ліквідації у судовому порядку, якщо кількість його учасників не зменшиться до встановленої межі. овариство з обмеженою відповідальністю не може мати єдиним учасником інше господарське товариство, учасником якого є одна особа. Особа може бути учасником лише одного ТОВ, яке має одного учасника. Якщо ТОВ засновується кількома особами, ці особи у разі необхідності визначити взаємовідносини між собою щодо створення товариства укладають договір у письмовій формі, який встановлює порядок заснування товариства, умови здійснення спільної діяльності щодо створення товариства, розмір статутного капіталу, частку у статутному капіталі кожного з учасників, строки та порядок внесення вкладів та інші умови. Договір про заснування ТОВ не є установчим документом. Подання цього договору при державній реєстрації товариства не є обов'язковим. Установчим документом ТОВ є статут. Статутний капітал ТОВ складається з вартості вкладів його учасників. Відповідно до статутного капіталу визначається мінімальний розмір майна товариства (не менший розміру, встановленого законом)., який гарантує інтереси його кредиторів. Вищим органом ТОВ є загальні збори його учасників. У ТОВ створюється виконавчий орган (колегіальний або одноособовий), який здійснює поточне керівництво його діяльністю і є підзвітним загальним зборам його учасників. Виконавчий орган товариства може бути обраний також і не зі складу учасників товариства. Товариство з обмеженою відповідальністю може бути ліквідоване за рішенням загальних зборів його учасників, у тому числі у зв'язку зі спливом строку, на який товариство було створене, а також за рішенням суду - у випадках, встановлених законом. Товариство з обмеженою відповідальністю може бути перетворене в акціонерне товариство чи у виробничий кооператив.

45.Правове положення товариства з додатковою відповідальністю.

ТДВ є товариство, засноване однією або кількома особами, статутний капітал якого поділений на частки, розмір яких визначений статутом. Учасники товариства з додатковою відповідальністю солідарно несуть додаткову (субсидіарну) відповідальність за його зобов'язаннями своїм майном у розмірі, який встановлюється статутом товариства і є однаково кратним для всіх учасників до вартості внесеного кожним учасником вкладу. У разі визнання банкрутом одного з учасників його відповідальність за зобов'язаннями товариства розподіляється між іншими учасниками товариства пропорційно їх часткам у статутному капіталі товариства. Найменування ТДВ має містити найменування товариства, а також слова " ТДВ ". До товариства з додатковою відповідальністю застосовуються положення Цивільного Кодексу про ТДВ, якщо інше не встановлено статутом товариства і законом. Установчим документом ТОВ є статут. Статутний капітал ТДВ складається з вартості вкладів його учасників. Відповідно до статутного капіталу визначається мінімальний розмір майна товариства (не менший розміру, встановленого законом)., який гарантує інтереси його кредиторів. Вищим органом ТДВ є загальні збори його учасників. У ТДВ створюється виконавчий орган (колегіальний або одноособовий), який здійснює поточне керівництво його діяльністю і є підзвітним загальним зборам його учасників. Виконавчий орган товариства може бути обраний також і не зі складу учасників товариства. ТДВ може бути ліквідоване за рішенням загальних зборів його учасників, у тому числі у зв'язку зі спливом строку, на який товариство було створене, а також за рішенням суду - у випадках, встановлених законом.

46.Правове положення повного товариства.

Повним є тов-во, учасники якого відповідно до укл-го між ними дог-ру здійснюють підпр-ку діяльність від імені тов-ва і солідарно несуть додаткову (субсидіарну) відпов-сть іза його зобов'язаннями усім майном, що їм належить. Особа може бути учасником тільки одного ПТ. Учасник ПТ не має права без згоди інших учасників вчиняти від свого імені та у своїх інтересах або в інтересах третіх осіб правочини, що є днорідними з тими, які становлять предмет діяльності товариства. У разі порушення цього правила товариство має право за своїм вибором вимагати від такого учасника або відшкодування завданих товариству збитків, або передання товариству усієї вигоди, набутої за такими правочинами. Найменування ПТ має містити імена (найменування) всіх його учасників, слова "повне товариство" або містити ім'я (найменування) одного чи кількох учасників з доданням слів "і компанія", а також слова "ПТ". Засновницький договір ПТ створюється і діє на підставі зас-го дог-ру, який підписується всіма його учасниками. Упр-ння діяльністю ПТ здійснюється за спільною згодою всіх учасників. Засновницьким договором товариства можуть бути передбачені випадки, коли рішення приймається більшістю голосів учасників. Кожний учасник повного товариства має один голос, якщо засновницьким договором не передбачений інший порядок визначення кількості голосів. Кожний учасник повного товариства, незалежно від того, чи упов-ний він вести справи тов-ва, має право ознайомлюватися з усією документацією щодо ведення справ тов-ва. Відмова від цього права чи його обмеження, зокрема за домовленістю учасників товариства, є нікчемною. У разі спору між учасниками повного товариства повноваження на ведення справ товариства, надані одному чи кільком учасникам, можуть бути припинені судом на вимогу одного чи кількох інших учасників товариства за наявності для цього достатніх підстав, зокрема внаслідок грубого порушення учасником, уповноваженим на ведення справ товариства, своїх обов'язків чи виявлення його нездатності до розумного ведення справ. На підставі рішення суду до засновницького договору товариства вносяться необхідні зміни. Прибуток та збитки повного товариства розподіляються між його учасниками пропорційно до їхніх часток у складеному капіталі, якщо інше не передбачено засновницьким договором або домовленістю учасників. Позбавлення учасника повного товариства права на участь у розподілі прибутку чи збитків не допускається.

47.Правове положення командитного товариства.

КТ є тов-во, в якому разом з учасниками, які здійснюють від імені товариства підприємницьку діяльність і солідарно несуть додаткову (субсидіарну) відп-сть за зобов'язаннями товариства усім своїм майном (повними учасниками), є один чи кілька учасників (вкладників), які несуть ризик збитків, пов'язаних із діяльністю товариства, у межах сум зроблених ними вкладів та не беруть участі в діяльності товариства. Найменування командитного товариства має містити імена (найменування) всіх повних учасників, слова "КТ " або містити ім'я (найменування) хоча б одного повного учасника з доданням слів "і компанія", а також слова "КТ ".Якщо у найменування КТ включене ім'я вкладника, такий вкладник стає повним учасником товариства. До командитного тов-ва астосовуються положення про повне тов-во, якщо інше не встановлено Цив-м Кодексом, іншим законом. КТ створюється і діє на підставі засновницького договору. ЗД підписується усіма повними учасниками. Якщо внаслідок виходу, виключення чи вибуття у КТ залишився один повний учасник, засновницький договір переоформляється в одноособову заяву, підписану повним учасником. Якщо КТ створюється одним повним учасником, то установчим документом є одноособова заява (меморандум), яка містить усі відомості, встановлені цією статтею для КТ. Правовий статус повних учасників КТ та їх відповідальність за зобов'язаннями товариства встановлюються положеннями ЦКодексу про учасників повного товариства. Особа може бути повним учасником тільки в одному КТ. Повний учасник КТ не може бути учасником повного товариства. Повний учасник командитного товариства не може бути вкладником цього самого товариства. Сукупний розмір вкладів вкладників не повинен перевищувати 50% складеного капіталу повного товариства.На момент державної реєстрації КТ кожний із вкладників повинен зробити вклад у розмірі, встановленому законом. Управління діяльністю командитного товариства здійснюється повними учасниками. Вкладники не мають права брати участі в управлінні діяльністю КТ т та заперечувати проти дій повних учасників щодо управління діяльністю товариства. Вкладники КТ можуть діяти від імені товариства тільки за довіреністю.

48.

49.Форми власності в Україні.

Власність як науковий термін вживається у двох аспектах: в економ. і юрид.. В економічному - це присвоєння матеріальних благ, суть якого полягає в належності наявних засобів виробництва і одержува- них продуктів праці державі, окремим колекти- вам чи індивідам. Належність (присвоєння) у цьому випадку означає відношення суб'єкта присвоєння до певних матеріальних благ як до своїх, і відповідно відношення до них усіх інших осіб, як до чужих. Це матеріально-речовий аспект процесу присвоєння, який характеризує відношення людей до речі. Інший аспект прис- воєння матеріальних благ - це суспільні відносини власності, які характеризують відносини між людьми, що грунтуються на розмежуванні «мого» і «чужого».Суть його полягаг в пануванні власника над річчю і усуненні всіх інших суб’єк- тів від речі або, інакше кажучи, в недопущенні будь-яких перешкод власнику в здійсненні панування над річчю з боку невласника. Згідно ЗУ «Про власність» власність в У. виступає в таких формах: приватна, колективна, державна. При цьому в законі встановлено, що всі форми влас- ності є рівноправними. Інакше регулюються відносини власності в КУ. По-перше, у К. (ст. 41, 116, 142, 143) щодо власності вживаються термі- ни «приватна», «державна» та «комунальна» і нічого не говориться про колективну власність. При цьому комунальна власність (власність територіальних громад сіл, селищ, міст) розгляда- ється відокремлено від державної. По-друге, на відміну від ЗУ «Про власність» у К говориться не про рівноправність форм власності, а про рів- ність перед законом усіх суб'єктів права власнос- ті. Зазначені новели зумовлюють необхідність внесення відповідних змін до Закону «Про влас- ність».

50.Поняття права власності.

Власність як науковий термін вживається у двох аспектах: в економічному і юридичному. В економічному - це присвоєння матеріальних благ, суть якого полягає в належності наявних засобів виробни- цтва і одержуваних продуктів праці державі, окремим колективам чи індивідам. Належність (присвоєння) у цьому випадку означає відношен- ня суб'єкта присвоєння до певних матеріальних благ як до своїх, і відповідно відношення до них усіх інших осіб, як до чужих. Це матеріально-речовий аспект процесу присвоєння, який хара- ктеризує відношення людей до речі. Інший аспект присвоєння матеріальних благ - це сус- пільні відносини власності, які характеризують відносини між людьми, що грунтуються на розме жуванні «мого» і «чужого». Згідно із ЗУ «Про власність» власність в Україні виступає в таких формах: приватна, колективна, державна. При цьому в законі встановлено, що всі форми власності є рівноправними. Інакше регулюються відносини власності в КУ. По-перше, у КУ щодо власності вживаються терміни «приватна», «державна» та «комунальна» і нічого не гово- риться про колективну власність. При цьому комунальна власність (власність територіальних громад сіл, селищ, міст) розглядається відокремлено від державної. По-друге, на відміну від ЗУ «Про власність» у КУ говориться не про рівноправність форм власності, а про рівність перед законом усіх суб'єктів права власності. Зазначені новели зумовлюють необхідність внесення відповідних змін до ЗУ «Про влас- ність». Право власності визначається законом як врегульовані законом суспільні відносини щодо володіння, користуван ня і розпорядження майном. Володіння - це закріплення матеріаль- них благ за конкретними власниками – індивіда- ми і колективами, фактичне утримання речі у сфері господарювання цих осіб. Користування - це вилучення з речей їхніх корисних властивос- тей, які надають можливість задовольнити відпо- відні потреби індивіда чи колективу. Розпоряд- ження - це визначення влас ником юридичної або фактичної частки речі. Із цього можна зро- бити висновок, що право власності-це врегульо- вані законом суспільні відносини щодо володін- ня, користування і розпорядження майном. Пра- во власності в У. охороняється законом.Держава забезпеч. стабільність правовідносин власності.

51.Способи виникнення і припинення права власності.

Blog

1. Поняття господарського права

Содержание