1. Поняття господарського права
| Вид материала | Документы |
- Правила І підстави проведення планових та позапланових перевірок фінансово-господарської, 36.52kb.
- Кафедра цивільного та господарського права, 56.77kb.
- План Види суб'єктів господарського права Методи господарського права, 274.03kb.
- Поняття господарського права, 55.83kb.
- О. В. Михайлов господарське законодавство (право) Курс лекцій, 7599.32kb.
- 7. система права та система законодавства поняття та класифікація системи права. Поняття, 84.21kb.
- Курсова робота на тему: “право власності та право повного господарського ведення: спільне, 283.9kb.
- Курсова работа за темою: “право власності та право повного господарського ведення:, 283.48kb.
- 1. Поняття й ознаки права як соціальної системи, 223.31kb.
- Право власності та право повного господарського ведення: спільне та відзнаки, 269.79kb.
10.Господарське законодавство і господарське право, їх співвідношення.
ГП. – є системою норм, які регулюють госп. відносини, тобто відносини, в які вступають організації, підприємці у процесі своєї госп. діяльності. Щодо ГЗ., то деякі науковці вважають, що воно є сукупністю нормативних актів, які регулюють усі, а не тільки господарські правовідносини у народному господарстві. ГЗ.-це безмежно широка “суперсистема” законодавства, це не галузь, а “нормативний масив”, який охоплює всі нормативні акти, які так чи інакше стосуються народного господарства. Інша теорія каже, що предметом ГЗ. є госп. відносини у спеціальному розумінні, тобто відносини між організаціями щодо виробництва і реалізації продукції, відносини у капітальному будівництві, відносини у закупівлі сільськогосп продукції в аграрних товаровиробників, відносини організацій всіх видів транспорту з клієнтами та між собою, відносини у держ. страхуванні, зовнішньоекономічній діяльності. Згідно з цією точкою зору ГЗ є самостійною галуззю- системою нормативних актів, правила яких регулюють госп відносини щодо організації та здійснення госп діяльності в галузі сусп виробництва і обігу. Тобто як галузь ГЗ окреслене лише госп відносинами і не включає всіх нормативних актів, які теж регулюють народне господарство.
11.Проблеми вдосконалення господарського законодавства.
Становлення національного господарського законодавства в Україні пов'язане з труднощами, викликаними насамперед економічними та соціально-політичними факторами. По-перше, прийняття законодавчих актів відбувається в умовах існування старого загальносоюзного законодавства, яке склалося у період панування держ. власності як основи економ. системи, директивного планування та принципу демо- кратич. централізму в керівництві економікою. Ось чому основоположні закони у галузі економіки («Про власність», «Про підприємниц- тво»,) одразу ж після набуття чинності вступили у суперечність з чинним законодавством (передусім з Цивільним кодексом, робота над оновленням якого невиправдано затягується). Суперечності нового законод. з старим не лише перешкоджають створенню правопорядку в господар. відносинах, а й іноді безпосередньо є причиною правопорушень та зловживань з боку суб'єктів підприємництва. По-друге, деякі з прийнятих нормативних актів (закони «Про цінні папери та фондову біржу», «Про селянське (фермерське) господарство», Декрет КМУ «Про довірчі товариства», на момент прийняття були розраховані на регулювання неіснуючих або малорозвинених суспільних відносин. А оскільки будь-який закон покликаний регулювати конкретні, а не абстрактні підносний, виникли труднощі як з дією прийнятих, гак із прийняттям нових н.а. (як це було з ангимонопольним законодавством та законодавством про приватизацію). Крім того, відсутність чіткої і однозначної концепції побудови ринкової економіки в Україні іноді ставить законодавця в складне становище у ході розробки та прийняття законопроектів, спричиняє невизначеність та очікування природного розвитку подій. По-третє, ще одна складність викликана припинен- ням існування СРСР та проголошенням державної незалежності його колишніх республік. Визнання верховенства законодавства незалежних держав як одного з атрибутів державного суверенітету поставило перед законодавцем завдання заповнити в господарському законодавстві вакуум, який склався внаслідок того, що загальносоюзне господарське законодавство містило ряд принципово важливих для правового регулювання господарської діяльності актів, не продубльованих республіками (транспортні кодекси та статути, Положення про поставки, Правила про договори підряду на капітальне будівництво тощо). Ці та інші упущення в українському законодавстві мають бути враховані новим парламентом У, якщо ми як держава хочемо мати стабільне і добротне законод., яке б не лише викон. роль регулятора суспіль. віднос, а й сприяло недопущенню правопоруш. суб’єктами господарювання.
12.Поняття та ознаки підприємницької діяльності(ПД).
Підприємництво - це безпосередня самостійна, систематична, на власний ризик діяльність по иробництву продукції, виконанню робіт, наданню послуг з метою отримання прибутку, яка здійснюється ФО та ЮО, зареєстрованими як суб'єкти підприємницької діяльності у порядку, встановленому зак-вом. ПД хар-ся: мета, з якою зійс-ся, систематичність;під-во здійс-ся на власний ризик. Принципи під-ва: вільний вибір видів діяльності; залучення на добровільних засадах до здійснення підприємницької діяльності майна та коштів юридичних осіб і громадян; самостійне формування програми діяльності та вибір постачальників і споживачів вироблюваної продукції, встановлення цін відповідно до зак-ва; вільний найм працівників; залучення і використання матеріально-технічних, фінансових, трудових, природних та інших видів ресурсів, використання яких не заборонено або не обмежено законодавством; вільне розпорядження прибутком, що залишається після внесення платежів, установлених законодавством; самостійне здійснення підприємцем - юридичною особою зовнішньоекономічної діяльності, використання будь-яким підприємцем належної йому частки валютної виручки на свій розсуд. Підприємницька діяльність посадових і службових осіб органів державної влади та органів місцевого самоврядування обмежується законом у випадках, передбачених у Конституції У. Підприємницька діяльність припиняється: з власної ініціативи підприємця; у разі закінчення строку дії ліцензії; у разі припинення існування підприємця; на підставі рішення суду у випадках, передбачених Гос-ким Кодексом та іншими законами. Порядок припинення діяльності підприємця встановлюється
законом відповідно до вимог Гос-го Кодексу.
13.Характеристика некомерційного господарювання.
Некомерційне господарювання - це самостійна систематична господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання, спрямована на досягнення економічних, соціальних та інших результатів без мети одержання прибутку. Некомерційна господарська діяльність здійснюється суб'єктами господарювання державного або комунального секторів економіки у галузях (видах діяльності), в яких забороняється підприємництво, на основі рішення відповідного органу державної влади чи органу місцевого самоврядування. Некомерційна господарська діяльність може здійснюватися також іншими суб'єктами господарювання, яким здійснення господарської діяльності у формі підприємництва забороняється законом. Не можуть здійснювати некомерційну господарську діяльність органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їх посадові особи. Некомерційна господарська діяльність може здійснюватися суб'єктами господарювання на основі права власності або права оперативного управління в організаційних формах, які визначаються власником або відповідним органом управління чи органом місцевого самоврядування з урахуванням певних вимог. Порядок створення, державної реєстрації, діяльності, реорганізації та ліквідації суб'єктів господарювання окремих організаційних форм некомерційної господарської діяльності визначається цим Кодексом та іншими законами. У разі якщо господарська діяльність громадян або юридичної особи, зареєстрованої як суб'єкт некомерційного господарювання, набуває характеру підприємницької діяльності, до неї застосовуються положення цього Кодексу та інших законів, якими регулюється підприємництво. На суб'єктів господарювання, які здійснюють некомерційну господарську діяльність, поширюються загальні вимоги щодо регулювання господарської діяльності з урахуванням особливостей її здійснення різними суб'єктами господарювання. При укладенні трудового договору (контракту, угоди) суб'єкт господарювання, що здійснює некомерційну господарську діяльність, зобов'язаний забезпечити належні і безпечні умови праці, її оплату не нижчу від визначеного законом мінімального розміру, а також забезпечити інші соціальні гарантії, передбачені законом.
14.Обмеження в підприємницькій діяльності.
За ст.4 ЗУ “Про ліцензування певних видів госп-ї діяльності” обмеженню у здійсненні підпр-кої діяльності підлягає:1. діяльність, пов'язана з обігом наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів і прекурсорів, здійснюється відповідно до ЗУ "Про обіг в Україні наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів і прекурсорів". 2.Діяльність, пов'язана з виготовленням і реалізацією військової зброї та боєприпасів до неї, видобуванням бурштину, охороною окремих особливо важливих об'єктів права державної власності, перелік яких визначається у встановленому Кабміном У порядку, а також діяльність, пов'язана з проведенням криміналістичних, судово-медичних, судово-психіатричних експертиз та розробленням, випробуванням, виробництвом та експлуатацією ракет-носіїв, у тому числі з їх космічними запусками із будь-якою метою, може здійснюватися тільки державними підприємствами та організаціями, а проведення ломбардних операцій - також і повними товариствами.3. Діяльність, пов'язана з технічним обслуговуванням та експлуатацією первинних мереж (крім місцевих мереж) та супутникових систем телефонного зв'язку в мережах зв'язку загального користування (крім супутникових систем телефонного зв'язку в мережах загального користування, які мають наземну станцію спряження на території України та створюються або розгортаються за допомогою національних ракет-носіїв або національних космічних апаратів), виплатою та доставкою пенсій, грошової допомоги малозабезпеченим громадянам, здійснюється виключно державними підприємствами і об'єднаннями зв'язку.4. Діяльність, пов'язана з виробництвом бензинів моторних сумішевих з вмістом не менш як 5% високооктанових кисневмісних добавок - абсолютованого технічного спирту та етил-трет-бутилового ефіру, здійснюється нафтопереробними підприємствами, перелік яких визначається Кабміном У.5.Діяльність, пов'язана з виробництвом зазначених у частині четвертій цієї статті високооктанових кисневмісних добавок, здійснюється державними спиртовими заводами, перелік яких визначається Кабміном У". Не допускається заняття підприємницькою діяльністю таких категорій громадян: військовослужбовців, службових осіб органів прокуратури, суду, державної безпеки, внутрішніх справ, державного арбітражу, державного нотаріату, а також органів державної влади і управління, які покликані здійснювати контроль за діяльністю підприємств. Особи, яким суд заборонив займатися певною діяльністю, не можуть бути зареєстровані як підприємці з правом здійснення відповідного виду діяльності до закінчення терміну, встановленого вироком суду. Особи, які мають непогашену судимість за крадіжки, хабарництво та інші корисливі злочини, не можуть бути зареєстровані як підприємці, не можуть виступати співзасновниками підприємницької організації, а також займати в підприємницьких товариствах та їх спілках (об'єднаннях) керівні посади і посади, пов'язані з матеріальною відповідальністю.
15.Принципи підприємницької діяльності.
Підприємництво - це безпосередня самостійна, систематична, на власний ризик діяльність по иробництву продукції, виконанню робіт, наданню послуг з метою отримання прибутку, яка здійснюється ФО та ЮО, зареєстрованими як суб'єкти підприємницької діяльності у порядку, встановленому законодавством. Підприємництво здійснюється на основі таких принципів: 1.вільний вибір видів діяльності; 2.залучення на добровільних засадах до здійснення підприємницької діяльності майна та коштів юридичних осіб і громадян; 3.самостійне формування програми діяльності та вибір постачальників і споживачів вироблюваної продукції, встановлення цін відповідно до законодавства; 4.вільний найм працівників; 5.залучення і використання матеріально-технічних, фінансових, трудових, природних та інших видів ресурсів, використання яких не заборонено або не обмежено законодавством; 6.вільне розпорядження прибутком, що залишається після внесення платежів, установлених законодавством; 7.самостійне здійснення підприємцем - юридичною особою зовнішньоекономічної діяльності, використання будь-яким підприємцем належної йому частки валютної виручки на свій розсуд.
16.Умови здійснення підприємницької діяльності.
Державна реєстрація суб'єктів підприємницької діяльності, крім об'єднань юридичних осіб, що здійснюють свою діяльність в Україні на умовах угод про розподіл продукції, проводиться у виконавчому комітеті міської, районної в місті ради або в районній, районній міст Києва і Севастополя державній адміністрації за місцезнаходженням або місцем прожи вання даного суб'єкта, якщо інше не передбачено законом. Відомості про зареєстровані суб'єкти підприємницької діяльності вносяться до Реєстру суб'єктів підприємницької діяльності. Порядок його ведення визначається КМУ. Для державної реєстрації суб'єкта підприємницької діяльності - ЮО подаються такі документи: 1. рішення власника (власників) майна або уповноваженого ним (ними) органу про створення юридичної особи (крім приватного підприємства). Якщо власників або уповноважених ними органів два і більше, - установчий договір+ протокол установчих зборів (конференції) у випадках, передбачених законом;2. статут, якщо це необхідно для створюваної організаційної форми підприємництва;3. реєстраційна картка встановленого зразка, яка є водночас заявою про державну реєстрацію;4. документ, що засвідчує сплату власником (власниками) внеску до статутного фонду суб'єкта підприємницької діяльності в розмірі, передбаченому законом;5. документ, що засвідчує внесення плати за державну реєстрацію;5. при створенні відкритих акціонерних товариств (крім відкритих акціонерних товариств, створених у процесі приватизації та/або корпоратизації) подається засвідчений Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку звіт про наслідки підписки на акції. Громадяни, які мають намір здійснювати підприємницьку діяльність без створення юридичної особи, подають реєстраційну картку встановленого зразка, яка є водночас заявою про державну реєстрацію, копію довідки про присвоєння ідентифікаційного номера фізичної особи - платника податків та інших обов'язкових платежів і документ, що засвідчує внесення плати за державну реєстрацію. Державна реєстрація суб'єктів підприємницької діяльності проводиться за наявності всіх необхідних документів за заявочним принципом протягом не більше п'яти робочих днів. Органи державної реєстрації зобов'язані протягом цього терміну внести дані з реєстраційної картки до Реєстру суб'єктів підприємницької діяльності та видати свідоцтво про державну реєстрацію встановленого зразка з проставленим ідентифікаційним кодом (для ЮО), який надається органам державної реєстрації органами державної статистики, або ідентифікаційним номером ФО - платника податків та інших обов'язкових платежів. За державну реєстрацію справляється плата, розмір якої встановлюється Кабміном У.
17.Державна реєстрація підприємництва.
Суб”єкти господарювання підлягають держ реєстрації. Це обов”язкова передумова початку здійснення господарської діяльності. Державна реєстрація юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців - це засвідчення факту створення або припинення юридичної особи, засвідчення факту набуття або позбавлення статусу підприємця фізичною особою, а також вчинення інших реєстраційних дій шляхом внесення відповідних записів до Єдиного державного реєстру. Регулюється Законом “Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців”
Державна реєстрація юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців проводиться державним реєстратором виключно у виконавчому комітеті міської ради міста обласного значення або у районній, районній у містах Києві та Севастополі державній адміністрації за місцезнаходженням юридичної особи або за місцем проживання фізичної особи - підприємця.
місце проживання фізичної особи - житловий будинок, квартира, інше приміщення, придатне для проживання в ньому (гуртожиток, готель тощо) у відповідному населеному пункті, в якому фізична особа проживає постійно, переважно або тимчасово, що знаходиться за певною адресою, за якою здійснюється зв'язок з фізичною особою - підприємцем;
місцезнаходження юридичної особи - місцезнаходження постійно діючого виконавчого органу юридичної особи, а в разі його відсутності - місцезнаходження іншого органу чи особи, уповноваженої діяти від імені юридичної особи без довіреності (далі - виконавчий орган), за певною адресою, яка вказана засновниками (учасниками) в установчих документах і за якою здійснюється зв'язок з юридичною особою.
Іноземна юридична особа відповідним документом засвідчує свою реєстрацію в країні місцезнаходження(витяг з торговельного, банківського або судового реєстру). Цей документ повинен бути засвідчений згідно з законодавством країни його видачі, перекладений українською та легалізований у консульській установі України, якщо інше не передбачено міжнародними угодами, в яких бере участь Україна.
Підприємництво - це безпосередня самостійна, систематична, на власний ризик діяльність по иробництву продукції, виконанню робіт, наданню послуг з метою отримання прибутку, яка здійснюється ФО та ЮО, зареєстрованими як суб'єкти підприємницької діяльності у порядку, встановленому законодавством. Державна реєстрація ЮО та ФО - підприємців - засвідчення факту створення або припинення юридичної особи, засвідчення факту набуття або позбавлення статусу підприємця фізичною особою, а також вчинення інших реєстраційних дій, які передбачені цим Законом, шляхом внесення відповідних записів до Єдиного державного реєстру. Порядок проведення державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців включає, зокрема: 1. перевірку комплектності документів, які подаються державному реєстратору, та повноти відомостей, що вказані в реєстраційній картці;2. перевірку документів, які подаються державному реєстратору, на відсутність підстав для відмови у проведенні державної реєстрації;3. внесення відомостей про юридичну особу або фізичну особу - підприємця до Єдиного державного реєстру;4. оформлення і видачу свідоцтва про державну реєстрацію та виписки з Єдиного державного реєстру. Зміни до установчих документів юридичної особи, а також зміна прізвища та/або імені, та/або по батькові (далі - імені) або місця проживання фізичної особи - підприємця підлягають обов'язковій державній реєстрації шляхом внесення відповідних змін до записів Єдиного державного реєстру. Відокремлені підрозділи юридичної особи не підлягають державній реєстрації. Представництва, філії іноземних компаній в Україні підлягають акредитації на території України в порядку, встановленому законом. Державна реєстрація юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців проводиться державним реєстратором виключно у виконавчому комітеті міської ради міста обласного значення або у районній, районній у містах Києві та Севастополі державній адміністрації за місцезнаходженням юридичної особи або за місцем проживання фізичної особи - підприємця.
18.Гарантії прав суб'єктів підприємницької діяльності.
Держава гарантує всім підприємцям, незалежно від обраних ними організаційних форм підприємницької діяльності, рівні права і створює рівні можливості для доступу до матеріально-технічних, фінансових, трудових, інформаційних, природних та інших ресурсів. У разі поставок підприємцем товарів, виконання робіт, надання послуг для задоволення державних потреб держава сприяє забезпеченню його мат-техн та іншими ресурсами. У передбачених законом випадках підприємець або громадянин, який працює у підприємця по найму, може бути залучений до виконання в робочий час державних обов'язків. Орган, що приймає таке рішення, відшкодовує підприємцю відповідні збитки. Спори про відшкодування збитків вирішуються судом. Держава гарантує недоторканність майна і забезпечує захист права власності підприємця. Вилучення державою у підприємця його основних і оборотних фондів та іншого використовуваного ним майна не допускається, за винятком випадків, передбачених законодавчими актами України. Збитки, завдані підприємцю внаслідок порушення громадянами, ЮО і державними органами його майнових прав, що охороняються законом, відшкодовуються підприємцю відповідно до чинного зак-ва.
19.Роль держави в діяльності суб’єктів підприємництва.
Держава законодавчо забезпечує свободу конкуренції між підприємцями, захищає споживачів від проявів несумлінної конкуренції та монополізму в будь-яких сферах підприємницької діяльності. Органи державного управління будують свої відносини з підприємцями, використовуючи:1.податкову та фінансово-кредитну політику, включаючи встановлення ставок податків і процентів по державних кредитах;2.податкових пільг; цін і правил ціноутворення; цільових дотацій;3.валютного курсу; розмірів економічних санкцій;4. державне майно і систему резервів, ліцензії, концесії, лізинг, соціальні, екологічні та інші норми і нормативи;5. наук-техн, ек-ні та соціальні республіканські й регіональні програми;6. договори на виконання робіт і поставок для державних потреб. Втручання державних органів у господарську діяльність підприємців не допускається, якщо вона не зачіпає передбачених законодавством України прав державних органів по здійсненню контролю за діяльністю підприємців. Державні органи і службові особи можуть давати підприємцям вказівки тільки відповідно до своєї компетенції, встановленої законодавством. У разі видання державним чи іншим органом акта, який не відповідає його компетенції або вимогам законодавства, підприємець має право звернутися до суду з заявою про визнання такого акта недійсним. Не допускається прийняття державними органами актів, які визначають привілейоване становище суб'єктів підприємницької діяльності однієї з форм власності щодо суб'єктів підприємницької діяльності інших форм власності. Збитки, завдані підприємцю внаслідок виконання вказівок державних чи інших органів або їх службових осіб, що призвели до порушення прав підприємця, а також внаслідок неналежного здійснення такими органами або їх службовими особами передбачених законодавством обов'язків щодо підприємця, підлягають відшкодуванню цими органами. Спори про відшкодування збитків вирішуються судом.
20.Реєстрація суб’єктів підприємницької діяльності.
Для державної реєстрації суб'єкта підприємницької діяльності - ЮО подаються такі документи: 1. рішення власника (власників) майна або уповноваженого ним (ними) органу про створення юридичної особи (крім приватного підприємства). Якщо власників або уповноважених ними органів два і більше, - установчий договір+ протокол установчих зборів (конференції) у випадках, передбачених законом;2. статут, якщо це необхідно для створюваної організаційної форми підприємництва;3. реєстраційна картка встановленого зразка, яка є водночас заявою про державну реєстрацію;4. документ, що засвідчує сплату власником (власниками) внеску до статутного фонду суб'єкта підприємницької діяльності в розмірі, передбаченому законом;5. документ, що засвідчує внесення плати за державну реєстрацію;5. при створенні відкритих акціонерних товариств (крім відкритих акціонерних товариств, створених у процесі приватизації та/або корпоратизації) подається засвідчений Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку звіт про наслідки підписки на акції. Громадяни, які мають намір здійснювати підприємницьку діяльність без створення юридичної особи, подають реєстраційну картку встановленого зразка, яка є водночас заявою про державну реєстрацію, копію довідки про присвоєння ідентифікаційного номера фізичної особи - платника податків та інших обов'язкових платежів і документ, що засвідчує внесення плати за державну реєстрацію. Державна реєстрація суб'єктів підприємницької діяльності проводиться за наявності всіх необхідних документів за заявочним принципом протягом не більше п'яти робочих днів. Органи державної реєстрації зобов'язані протягом цього терміну внести дані з реєстраційної картки до Реєстру суб'єктів підприємницької діяльності та видати свідоцтво про державну реєстрацію встановленого зразка з проставленим ідентифікаційним кодом (для ЮО), який надається органам державної реєстрації органами державної статистики, або ідентифікаційним номером ФО - платника податків та інших обов'язкових платежів. За державну реєстрацію справляється плата, розмір якої встановлюється Кабміном У.