Поезія
Вид материала | Документы |
- Україна: поезія тисячоліть: Антологія, 26.28kb.
- Пугачов Володимир Григорович Нестримна пам’яті ріка (поезія, пісні) книга, 1290.94kb.
- На зламі ХІХ-ХХ ст російська поезія, як І західна, теж переживає бурхливий розвиток., 284.56kb.
- Фонетична І граматичнаструктурамов, 881.2kb.
- Конкурс проводився у номінаціях: проза, поезія (секція літературної творчості), журналістика, 2146.69kb.
- Конкурс проводився у номінаціях: проза, поезія (секція літературної творчості), журналістика, 2146.69kb.
- Українська поезія Криму, 140.26kb.
- Поезія Ліни Костенко у формуванні національної самосвідомості учнів // урок, 37.35kb.
- Літературна кіровоградщина литературная кировоградщина поезiя проза гумор сатира публiцистика, 1632.69kb.
- Поезія І містика, 104.74kb.
Межа
. Це трапилось в нашому селі Немовичі ще за за часів Польші.
Щороку межовий дубовий кілок з батьківським клеймом пересувався з одної межі на іншу.
Бувало тільки стемніє, Іван бере щербату лопату,викопує його і забиває на братову смугу поля. Наступної ночі Василь перебиває кілок на землю Івана.
Так довгий час "гуляла" межа із місця на місце.Та одного разу брати зійшлися на межі й самі темні, як ніч. Іван щойно витягнув кілок і хотів вбити його в братів клин.А тут наче привид з під землі,виринув перед ним Василь.
- Куди? - кивнув на кілок.
- Туди, де стояв раніше!- відповів Іван.
- Забий на місце!
Іван тільки скреготнув зубами і щосили встромив кілок на Василеву землю. Той схопив
його і почав забивати на Івановій межі.Кілька разів кілок переміщався з одного клинка
землі на інший, аж поки Іван у запалі злості не підняв і не опустив на голову брата.
Охнув Василь, присів, обм"як і стогнучи поволі впав. Руки його вчепилися в межу і заклякли. Так батьківський кілок-межовик став знаряддям вбивці.
І хоч іван забив його у братову землю лише до половини, щоб видно було батьківське клеймо, кілок щороку провалювався, ніби мав у собі тяжкий гріх.
Ніхто після того не торкався того кілка. Люди обходили те поле і з часом воно заросло пирієм.
За радянських часів , на цьому полі нам "набили" сінокос, де й батько під час сіножатті розповів мені цю історію.